Номер провадження 2/289/99/14

Справа № 289/1982/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2014 м.Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого Невмержицький І. М.

при секретарі - Шуба В.М.

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - Шевчука В.І.,Долговець Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Радомишльському районному суді Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат»(ДСП«ЧСК»)про поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4.(надалі позивач) звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат», просив визнати його звільнення незаконним,скасувати наказ №560-ОС від 14 жовтня 2013 року про звільнення його з посади за п.4 ст.40 КЗпПУ України,поновити його на роботі на посаді сторожа дільниці по охороні залізниці комплексу транспортного забезпечення з ОШУП,стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 жовтня 2013 року по день фактичного розрахунку та стягнути грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. за завдану неправомірними діями моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4та його представник за письмовою довіреністю ОСОБА_1 суду пояснили,що згідно наказу № 586-02 від 31 травня 2011 року ОСОБА_4 було переведено на посаду сторожа дільниці по охороні залізниці комплексу транспортного забезпечення з ОШУП, Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат», про що було зроблено відповідний запис у його трудовій книжці. 09 жовтня 2013 року голова профкому первинної профспілкової органі-зації Незалежної профспілки гірників України (НПГУ) ДПС « Чорно-бильський спецкомбінат» повідомив його про те,що на засіданні профкому розглядалося питання про надання згоди на звільнення його з роботи у відповідності до п. 4 ст.40 КЗпП України,тобто за прогул без поважних причин,а саме - відсутність на робочому місці 16 серпня 2013 року з 08 години до 13 години. На засіданні було прийнято рішення про не надання згоди про звільнення мене згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, ( витяг з протоколу за М 27-13 від 09 жовтня 2013 року додається).14 жовтня 2013 року ОСОБА_4 був вручений Наказ керівника підприємства Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» ОСОБА_5 за №560-0С від 14 жовтня 2013 року про звільнення його з роботи за п .4 ст. 40 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни, а саме прогул без поважних причин 16 серпня 2013 року з 08.00 години до 13. 00 години.

Вважають,що Позивача було звільнено незаконно, з порушенням норм чинного законодавства України із наступних підстав.

Так, з 07.08.2013 року по 16.08.2013 року він перебував на лікуванні в фізіотерапевтичному відділені ДЗ СМЧ-16 в м. Чорнобилі Київської області.16.08.22013 року через погане самопочуття,проблем зі здоров»ям та сильний нестерпний біль у спині,він о 8.00 годині виїхав в лікарню в м.Радомишль Житомирської області, оскільки він там прописаний та проживаю.

Біля, 8 годині 20 хвилин при виїзді із Чорнобильської зони м. Чорнобиля його було затримано працівниками міліції і він до 13 години 50 хвилин перебував у відділі міліції зони ЧАЕС ГУМВС України в Київській області.

Крім того, він з 16.08.2013 року по 20.08 2013 року перебував на амбулаторному лікуванні в Радомишльській районній лікарні в м.Радомиш лі Житомирської області, йому був виписаний лікарняний лист, що підтверджується довідкою від 27.09.2013 року, що додається до позовної заяви.

Таким чином,вважають причини невиходу позивача на роботу є поважними і тому не можуть прийматися прогулом в їх розумінні п.4 ст. 40 КЗпП України,а тому просили позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали,просили у задоволенні позову відмовити за безпідставністю,зазначивши при цьому,що Позивач був прийнятий на роботу в Державне підприємство «Чорнобильсервіс» з 01.04.2003 року,згідно наказу від 20.03.2003 № 172-ос. 15 вересня 2009 Позивач був переведений на посаду сторожа,згідно наказу від 15.09.2009 № 246-к. Після створення 25.01.2013року Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецком-бінат» шляхом реорганізації - приєднання підприємств,які припиняли діяльність (у тому числі і ДП « Чорнобильсервіс» згідно з рішенням органу управління майном, Позивач був переведений на посаду сторожа дільниці по охороні залізниці комплексу транспортного забезпечення відповідно до наказу від 31.05.20111 № 598-ос, оскільки згідно частини 3 статті 36 Кодексу законів про працю України «У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується». Згідно графіку роботи та Колективного договору від 16.05.2011 Позивач у серпні 2013 року працював з 01 по 16.08.2013 року, а у день перевахтовки - 16.08.2013 року Позивач повинен був працювати з 8 год. до 14 год. Однак 16.08.2013 року Позивач був відсутній на роботі з 8 год. до 13 год.00 хв. у зв'язку з вчиненням ним злочину, тобто допустив прогул без поважних причин (копія пояснення Відповідача та копія Вироку суду, копїі службових записок безпосередніх керівників Відповідача долучені до матеріалів справи).

В 16 год. 50 хв. 16.08.2013 Позивач звертався в медичний заклад по місцю проживання в м.Радомишлі Житомирської області для отримання довідки, а з 29 серпня по 16 вересня 2013 року Позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності.Після виходу Позивача на роботу від нього було отримано пояснення щодо порушення трудової дисципліни, підготовлене подання до первинної профспілкової організа-ції щодо отримання згоди на звільнення Позивача у відповідності до вимог Кодексу законів про працю України.Спочатку профспілковий комітет не дав згоду, а потім змінив свою позицію та надав згоду на звільнення Позивача за п.4 ст.40 КЗпПУ.

14 жовтня 2013 року ОСОБА_4 було звільнено з роботи по пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, за прогул без поважних причин,згідно наказу від 14 жовтня 2013 року №560-ос,при цьому вважають,що при звільненні Позивача його трудових прав не було порушено, йому надані усі документи, передбачені статтями 47, 116 Кодексом законів про працю України, проведено повний розрахунок ,а тому просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін у справі,перевіривши матеріали справи,та оцінивши зібрані по справ докази в їх сукупності,суд приходить до висновку про те,що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 був прийнятий на роботу в Державне підприємство «Чорнобильсервіс» з 01.04.2003 року,згідно наказу від 20.03.2003 № 172-ос. 15 вересня 2009року він був переведений на посаду сторожа,згідно наказу від 15.09.2009 № 246-к. Після створення 25.01.2013 року Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» шляхом реорганізації - приєднання підприємств,які припиняли діяльність (у тому числі і ДП « Чорнобильсервіс» згідно з рішенням органу управління майном), ОСОБА_4 був переведений на посаду сторожа дільниці по охороні залізниці комплексу транспортного забезпечення відповідно до наказу від 31.05.20111 № 598-ос. Згідно графіку роботи та умов Колективного договору від 16.05.2011року ОСОБА_4 у серпні 2013 року мав працювати з 01.08.2013 року по 16.08.2013 року, а у день перевахтовки - 16.08.2013 року він повинен був працювати з 8 год. до 14 год. (графік роботи знаходиться в матеріалах справи,а.с.44). Однак 16.08.2013 року ОСОБА_4 був відсутній на роботі з 8 год. до 13 год.00 хв. у зв'язку з вчиненням ним злочину,а саме згідно тексту Вироку Іванківського районного суду Київської області від 02 жовтня 2013 року- «..ОСОБА_4,працюючи сторожем ДСП «Чорнобильський спец комбінат» в період з 01 по 16 серпня 2013 року,перебуваючи на території зони відчуження в м.Чорнобиль,у виселених будинках,що розташовані по вул.Київській розшукав фрагменти виробів з чорного металу у вигляді двох прямокутних рамок,трьох металевих пластин,двох металевих кутників,двох металевих прутів та двох металевих пічних дверцят,які 16 серпня 2013 року завантажив до багажного відділення,а частину сховав у відділенні для двигуна автомобіля ЗАЗ -ДЕУ,д.р.н. НОМЕР_1,з метою переміщення їх за межі зони відчуження,без передбаченого Законом дозволу та без проведення дозиметричного конторолю для подальшого використання за своїми потребами..»,чим вчинив злочин,передбачений ч.2 ст.15,ч.1 ст.267-1 КК України за що був засуджений до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1300,00 грн.

Згідно із ч.1 ст.108 Цивільного кодексу України - перетворення юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

Згідно із ч.1 ст.83 Цивільного кодексу України "Організаційно-правові форми юридичних осіб- Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом".

Згідно з вимогами ч. 1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Зазначена вимога Закону дотримана,від ОСОБА_4 було відібрано відповідне пояснення(а.с.14).

У відповідності до п.4 ст.40 КЗпПУ трудовий Договір,укладений на невизначений строк,а також строковий трудовий Договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом у разі прогулу(в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня)без поважних причин.

Згідно із ч. 3 ст. 149 КЗпП України "При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника."

Суд вважає,що адміністрація Державного підприємства «Чорнобильсервіс» приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_4 з роботи за п.4 ст.40 КЗпПУ взяла до уваги той факт,що працівник не тільки без поважних причин був відсутній на робочому місці більше трьох годин,а і той факт,що в цей час він вчинив кримінально караний проступок.

Твердження ОСОБА_4 про те,що з 16.08.2013 року по 20.08 2013 року він перебував на амбулаторному лікуванні в Радомишльській районній лікарні в м.Радомишлі Житомирської області,де йому був виписаний лікарняний лист, що підтверджується довідкою від 27.09.2013 року суд не бере до уваги тому,що дане твердження спростовується листом Департаменту охорони здоров»я Житомирської обласної державної адміністрації від 26 березня 2014 року,вих.№1133/011,згідно якого - «..довідка ЛКК Радомишльської ЦРЛ видана ОСОБА_4 27 вересня 2013 року за №267 про те,що він перебував на лікуванні з 16.08.2013 року по 20.08.2013 року не звільняє його від роботи так як тимчасова непрацездатність працівника засвідчується листком непрацездатності і нічим іншим..».

У відповідності до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення не може бути накладе не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку,що також дотримано при звільненні ОСОБА_4 з роботи.

Таким чином,в судовому засіданні встановлено,що у відповідача булипідстави для звільнення Позивача з роботи, при цьому було взято до уваги попередню роботу Позивача, його письмові пояснення,наведені докази неправомірної поведінки позивача та зазначено, яка була заподіяна ним шкода.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд приходить до переконання,що Відповідач приймаючи рішення про звільнення Позивача з роботи з зазначених підстав діяв в межах та у відповідності до вимог Закону,а тому відмовляє йому у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного,та керуючись ст.ст.83,105,108 ЦК України, ст.ст.40,116,148, 149,235,240-1 КЗпП України,ст.ст.43,52,77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні",ст.19 Конституції України, ст. ст. 3, 4 .8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60 , 61,63,64,169,209,212-215,367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» (ДСП«ЧСК») про поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,відшкодування матеріальної та моральної шкоди - за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом десяти днів починаючи з дня його проголошення.Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Радомишльського І. М. Невмержицький районного суду