донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.04.2014р. справа №908/3643/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддів

Радіонової О.О. Марченко О.А., Татенко В.М.

секретаря

Ломовцевої Ю.І.

від позивача:

не з»явився

від відповідача:

ОСОБА_5, адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя

на рішення господарського суду

Запорізької області

від

18.12.2013 року

у справі

№908/3643/13 (суддя Смірнов О.Г.)

за позовом

Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім №3» м.Запоріжжя

до відповідача

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя

про

зобов»язання відповідача укласти додаткову угоду №2 до договору про спільне утримання житлового будинку та при будинкової території від 01.02.2010р. в редакції позивача

ВСТАНОВИВ:

08.11.2013 року Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім №3» м.Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя про зобов»язання відповідача укласти додаткову угоду №2 до договору про спільне утримання житлового будинку та при будинкової території від 01.02.2010р. в редакції позивача (а.с.7-10).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.12.2013р. позовні вимоги позивача були задоволені. Суд зобов'язав відповідача укласти додаткову угоду №2 до договору від 01.02.2010р. в редакції позивача. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя на користь Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім №3» м.Запоріжжя судовий збір у розмірі 1147грн. (а.с.77-79).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем доведені підстави для укладення додаткової угоди до договору у зв»язку з прийняттям ним кошторису на 2013 рік.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2013р., оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі (а.с.88-90).

В якості доводів, апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом не взято до уваги, що відповідно до п.2 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Апелянт зазначає, що перше повідомлення про необхідність перегляду умов договору від позивача надійшло 01.10.2013р., що є порушенням п.п.6.1 п.6 договору від 01.02.2010р. На думку апелянта, на день звернення позивача до суду у нього були відсутні підстави в судовому порядку вимагати від відповідача внести зміни до договору від 01.02.2010р.

03.03.2014р. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити без змін рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2013р., а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.97-100).

У судовому засіданні 04.03.2014р. оголошувалась перерва відповідно до вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України до 15.04.2014 року.

Позивач у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання з»явився, підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, скасувати рішення господарського місцевого суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, враховуючи належне повідомлення сторін і те, що явка сторін у судове засідання не визнавалася обов»язковою, вважала за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивач, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім № 3» (ідентифікаційний код 36320886) є юридичною особою, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ та Статутом (а.с.18-30, 31).

Відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" 29.12.2008р. зареєстровано Статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім №3", яке створено власниками квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_1.

Статтею 2 Статуту позивача передбачено, що метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно з п.5.2. Статуту визначено Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів, зокрема належить затвердження кошторису, балансу об»єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членів об'єднання (пп. 4, 5 п.5.5 Статуту).

На виконання статутних завдань позивачем було вирішено за результатами ревізійної комісії прийняти кошторис на 2013 рік у розмірі 2,44грн. за 1 кв.м. загальної площі як для членів ОСББ «Наш дім№3» та володільців житлових приміщень, так і для ПАТ «Київміськбуд» та власника нежитлового приміщення ФОП ОСОБА_6, що підтверджується протоколом загальних зборів від 25.01.2013р. (а.с. 15).

Так, 25.01.2013 року позивачем прийнято кошторис про встановлення з 01 січня 2013 року нарахування членських зносів на 1 км.м, в тому числі за участю магазина у утриманні будинку у розмірі 2,44 грн. за один квадратний метр загальної площі ( а.с. 44).

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.35).

Відповідач, є власником нежитлового приміщення (магазина) розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2010 року між ОСББ «Наш дім №3» (за договором - виконавець, далі - позивач) та ПП ОСОБА_6 (за договором - споживачем, далі - відповідач) було укладено договір про спільне утримання житлового будинку та прибудинкової території (надалі - договір), предметом договору якого є забезпечення виконавцем надання послуг з обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, теплопостачання, дезинфекція, обслуговування домовентиляційних каналів, прибирання прибудинкової території (далі - послуги) у будинку АДРЕСА_1, а споживачем своєчасно відшкодування витрат по цим послугам за встановленим тарифом у строки на умовах, передбаченим договором (п.1.1 договору) (а.с. 12-13).

Виконавець надає послуги відповідно до затвердженого органом місцевого самоврядування рішенням про структуру тарифів, періодичність та строки виконання робіт (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору встановлено, згідно рішення Запорізької міської ради від 26.01.2006р. розмір витрат на утримання будинку становить 0,492 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення магазину, яка складає 1735,30 кв.м. розмір щомісячної плати споживача та відшкодування витрат виконавця за надані послуги становить 853,77грн. до вводу магазину в експлуатацію за домовленістю сторін становить 430грн. по грудень 2010 року включно.

Договір укладається 08.02.2010р. і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п.6.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами, скріплений печаткою підприємства позивача.

20.07.2011р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору від 01.02.2010р., якою п.1.3 договору доповнено другим абзацом у наступній редакції: «на момент підписання діючої угоди, вартість обслуговування 1 кв.м. загальної площі магазину, після здійсненої прибудівлі складає 0,97грн. У вартість обслуговування включений вивоз сміття» (а.с.14).

Листом №460 від 02.10.2013р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду №2 до договору про спільне утримання будинку та прибудинкової території та повідомив відповідача про те, що за результатами ревізійної комісії прийнято кошторис на 2013 рік у розмірі 2,44грн. за 1 кв.м.. Додатком до листа був проект додаткової угоди №2 та витяг з протоколу зборів ОСББ «Наш дім №3» від 25.01.2013р. (а.с.16).

На вказаний лист відповідач надав відповідь 10.07.2013р., у якій зазначив, що рішення Запорізької міської ради від 26.01.2006р. не було змінено, вартість послуг не була збільшена та запропонував у п.1.3 Додаткової угоди включити: «Згідно рішення Запорізької міської ради від 26.01.2006р. розмір витрат на утримання будинку становить 0,492 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення магазину» (а.с. 17).

Відповідач додаткову угоду №2 до договору про спільне утримання будинку та прибудинкової території від 01.02.2010р. не підписав.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про зобов»язання відповідача укласти додаткову угоду №2 до договору про спільне утримання житлового будинку та прибудинкової території від 01.02.2010р. в редакції позивача.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності зобов»язання укласти додаткову угоду до договору про спільне утримання житлового будинку та прибудинкової території в частині щодо зміни тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 21.11.2001 року № 2866-III ( далі - Закон № 2866), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-1У (далі - Закон № 1875), Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій, затвердженим постановою КМУ від 01.06.2011р. № 869 ( далі - Порядок № 869).

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у процесі виконання договору. Проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

В якості підстав необхідності внесення змін до пункту 1.3 договору позивач посилається на істотну зміну обставин, а саме - на затверджений кошторис на 2013 рік у розмірі 2,44грн. за 1 м.кв. загальної площі, що зафіксовано в протоколі загальних зборів ОСББ «Наш дім №3» від 25.01.2013 року, розмір якого є меншим ніж встановлені пунктом 1.3 договору, у редакції Додаткової угоди №1 від 20.07.2011р.

Відповідно до Закону України №2866 власник, як член об»єднання зобов»язаний виконувати вимоги статуту об»єднання та рішення статутних органів, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідач, ФОП ОСОБА_6 не є членом ОСББ «Наш дім №3», тому на спірні правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 19 Закону України №1875 встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Статтею 1 Закону України №2866 визначено поняття об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичної особи, створеної власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору про спільне утримання житлового будинку та при будинкової території від 01.02.2010р., ОСББ «Наш Дім № 3» є виконавцем послуг, а відповідач - ПП ОСОБА_6 є їх споживачем.

Послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньобудинковиїх приміщень та при будинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) є житлово-комунальними послугами відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України № 1875.

Договір від 01.02.2010р. відповідає за формою та змістом Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій, затвердженому постановою КМУ від 20.05.2009р. № 529 (із змінами та доповненнями).

Посилання суду першої інстанції на норми ст. 13 Закону України №2866, яка регулює відносини між власниками приміщень та управителем колегія суддів вважає помилковим, оскільки укладений між сторонами договір про спільне утримання житлового будинку та прибудинкової території є договором про надання житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України № 1875.

Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій - вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планових (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг ( п.2 Порядку № 869).

За приписами ст.14 Закону України № 1875 житлово-комунальні послуги розподіляються за порядком затвердження цін/тарифів. Так, до другої групи відносяться житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування на відповідній території.

Проте, місцевим господарським судом не взято до уваги, що відповідно до п.2 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.

У підпункті 2 пункту «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. № 280/97-ВР, в редакції Закону України від 01.07.2010р. № 2404-V1 зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення в порядку і межах визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, які встановлюються національною комісією, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Як вже було зазначено, позивач є виконавцем послуг з обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, теплопостачання, дезинфекція, обслуговування домовентиляційних каналів, прибирання прибудинкової території у АДРЕСА_1.

Згідно п.1.2 договору від 01.02.2010р. виконавець надає послуги відповідно до затвердженого органом місцевого самоврядування рішення про структуру тарифів, періодичність та строки виконання робіт.

Пунктом 1.3 договору встановлено, згідно рішення Запорізької міської ради від 26.01.2006р. розмір витрат на утримання будинку становить 0,492 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення магазину, яка складає 1735,30 кв.м. розмір щомісячної плати споживача та відшкодування витрат виконавця за надані послуги становить 853,77грн. до вводу магазину в експлуатацію за домовленістю сторін становить 430грн. по грудень 2010 року включно.

Рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено розмір витрат на утримання будинку, є дійсним, не змінено, не скасовано та не визнано не чинним у встановленому законом порядку.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції, зазначає, що правових підстав для укладання додаткової угоди №2 до договору від 01.02.2010р. не існує, тому, як наслідок, не існує підстав для зобов»язання відповідача укласти відповідну додаткову угоду.

Інші доводи позивача не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки стосуються саме підстав щодо необхідності укласти додаткову угоду до договору від 01.02.2010р.

Доводи апелянта щодо того, що на день звернення позивача до суду у нього були відсутні підстави в судовому порядку вимагати від відповідача внести зміни до договору від 01.02.2010р., колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до 08.01.2013 року письмово не звертався до відповідача про перегляд умов договору від 01.02.2010р. Згідно ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду за результатами апеляційного провадження дійшла висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2013р. у справі № 908/3643/13 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2013 року у справі №908/3643/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2013р. у справі №908/3643/13 - скасувати.

У задоволенні позову Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім №3» м.Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя про зобов»язання відповідача укласти додаткову угоду №2 до договору про спільне утримання житлового будинку та прибудинкової території від 01.02.2010р. в редакції позивача - відмовити.

Стягнути з Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім №3» м.Запоріжжя (ЄДРПОУ 36320886) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя (код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 573грн.50коп.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

О.А.Марченко

В.М.Татенко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1 -позивачу;1 -відповідачу; 1 -ДАГС;1-ГС Запоріз. обл.