-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
10 квітня 2014 р.
Справа № 5010/2409/2011-Б-23/86
Господарський суд Івано-Франківської області у складі
Судді Рочняк Олександри Вікторівни
при секретарі судового засідання Середюк І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ПАТ "Мегабанк" №80-01-1406 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів у справі
за заявою Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську, вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ,
до ПП фірма "Спіка", вул. Національної Гвардії, 14, м.Івано-Франківськ
про банкрутство
Учасники у справі про банкрутство:
від ПАТ "Мегабанк" (заявник): Кульбій-Кухар Ю.В. - начальник юридичного відділу, (довіреність № 13-1062/13у від 13.12.13 );
від боржника: Хлібейчук І.М - ліквідатор, (свідоцтво Міністерства юстиції України НОМЕР_1 від 16.07.13)
ВСТАНОВИВ : в провадженні господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа про банкрутство ПП фірма "Спіка", яка розглядається в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.11 ( далі - Закон про банкрутство).
ПАТ "Мегабанк" звернулося до суду з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1 від 05.09.11, укладеного між ПП фірма "Спіка" та ТзОВ "Кулев-Інвест".
Дана заява розглядається в межах справи про банкрутство ПП фірма "Спіка" на підставі приписів ч.4 ст.10 Закону про банкрутство, згідно якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
01.04.14 ПАТ "Мегабанк" подано суду додаткові пояснення до заяви ПАТ "Мегабанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів у справі про банкрутство ПП фірма "Спіка".
В судовому засіданні 01.04.14 судом оголошено перерву до 10.04.14.
В судовому засіданні представник ПАТ "Мегабанк" підтримав заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1 від 05.09.11, укладеного між ПП фірма "Спіка" та ТзОВ "Кулев-Інвест". В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, договір купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1 від 05.09.11, укладений між ПП фірма "Спіка" та ТзОВ "Кулев-Інвест" порушує майнові інтереси ПАТ "Мегабанк", оскільки на дату укладення оспорюваного договору у ПП фірма "Спіка" існувала заборгованість перед банком за кредитними договорами в розмірі 22154313 грн 24 коп. Вказує, що оспорюваний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, зміст правочину суперечить вимогам ст.ст. 79, 165 Господарського кодексу України та Закону України "Про господарські товариства". Крім того, зазначає, що внаслідок укладення даного договору ПП фірма "Спіка" було створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від сплати кредитних зобов"язань.
Ліквідатор в судовому засіданні надав суду відзив на заяву ПАТ "Мегабанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів у справі про банкрутство ПП фірма "Спіка", в якому проти заявлених вимог заперечив, посилаючись на те, що ПАТ "Мегабанк" вже звертався до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між ТзОВ фірма "Спіка" та ТзОВ "Кулев-Інвест" від 05.09.11 з тих самих підстав. З даного приводу винесено рішення господарського суду, яке вступило в законну силу, в зв"язку з чим просить суд застосувати ст.35 ГПК України та відмовити в задоволенні заяви ПАТ "Мегабанк".
Розглянувши заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1 від 05.09.11, укладеного між ПП фірма "Спіка" та ТзОВ "Кулев-Інвест", матеріали справи, заслухавши учасників у справі про банкрутство, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, суд встановив, що 05.09.11 між ТзОВ фірма "Спіка" та ТзОВ "Кулев-Інвест" укладено договір договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1, відповідно до умов якого ПП фірма "Спіка" взяло на себе зобов'язання оплатити цінні папери в кількості 6000 штук на загальну суму 30030000 грн, емітент цінних паперів ПАТ "ЗНКВКІФ "Інвестиції плюс".
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.12 у справі №5010/29/2012-16/1 за позовом ПАТ "Мегабанк" до відповідачів: ПП фірми "Спіка" та ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ВАТ "Прикарпатагробуд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.11 позов ПАТ "Мегабанк" задоволено та визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 06.09.11, укладений між ПП фірма "Спіка" та ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.12 вищевказане рішення скасовано, постановлено нове рішення, в позові ПАТ «Мегабанк» відмовити повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.12 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.12 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.12 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.12 у справі №5010/29/2012-16/1-18/45, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного Господарського суду від 15.01.13 та постановою Вищого Господарського суду від 04.04.13 в позові ПАТ "Мегабанк" до ПП фірми "Спіка" та ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.11 відмовлено.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Між ТзОВ фірма "Спіка" та ТзОВ "Кулев-Інвест" укладено договір договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1, відповідно до умов якого ПП фірма "Спіка" взяло на себе зобов'язання оплатити цінні папери в кількості 6000 штук на загальну суму 30030000 грн, емітент цінних паперів ПАТ "ЗНКВКІФ "Інвестиції плюс".
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП фірма "Спіка" було укладено кредитні договори № 04/2008 від 23.07.08, № 03/2009 від 25.05.09 та № 04/2009 від 25.05.09.
В забезпечення виконання зобов'язань по вищезазначених договорах було укладено договори іпотеки № ГД 04/2008-з1 від 23.07.08, згідно з яким ПП Фірма «Спіка» передало в іпотеку банку нерухоме майно вартістю 3845663 грн та № ГД 04/2008-з2 від 23.07.08, згідно з яким ВАТ «Прикарпатагробуд» (майновий поручитель), в рахунок забезпечення виконання зобов'язань ПП Фірма «Спіка» по кредитних договорах передало в іпотеку банку нерухоме майно вартістю 24654633 грн. Крім того, 30.04.10, в забезпечення виконання зобов'язань по кредитних договорах між позивачем та ПП «Астарта-Л» було укладено договір поруки № 04/2008-П, згідно якого поручитель поручився перед ПАТ «Мегабанк» за виконання ПП Фірма «Спіка» в повному обсязі всі х його зобов'язань по кредитних договорах.
Дана обставина встановлена Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.11 по справі № 29-425/10
Відповідно до п.1.3 договорів іпотеки, за рахунок предмета іпотеки іпотеко- держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, комісійної винагороди, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, а також відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, відшкодування витрат щодо утримання і збереження предмета іпотеки, відшкодування витрат щодо страхування предмета іпотеки, відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Таким чином, вимоги позивача по кредитних договорах забезпечені іпотекою та порукою.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони оспорюваного договору були вільними при укладенні даного правочину, який стосувався тільки їх майнових інтересів. Посилання позивача, про необхідність отримання відповідачем згоди на укладення правочинів щодо відчуження майна згідно п.6.3. кредитних договорів судом до уваги не береться, оскільки в даному випадку мало місце придбання Відповідачем-1 майна, а саме цінних паперів.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено , що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Відповідно до положень статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність , яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється, зокрема , на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки , передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)
Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов"язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб"єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Суд не знаходить правових підстав , які б вказували на безпосереднє порушення спірним договором купівлі-продажу, укладеного між відповідачами у справі, прав або охоронюваних законом інтересів ПАТ " Мегабанк".
Щодо доводів позивача про укладення договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.11 з порушенням ч.1 ст. 165 Господарського кодексу України , суд зазначає, що відповідно до вищезазначеної статті , суб"єкти господарювання можуть придбати акції та інші цінні папери , зазначені у цьому кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено.
Тобто, цією статтею не встановлено заборони не укладення договору купівлі-продажу цінних паперів, а унормовано порядок здійснення розрахунків суб"єктами господарювання за придбані цінні папери , а саме після сплати податків та відсотків за банківський рахунок.
Щодо посилання позивача на порушення сторонами при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу вимог частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто укладення відповідачами фіктивного правочину, не приймаються судом до уваги, оскільки характерною ознакою фіктивного правочину, в розумінні ст.234 ЦК України, є відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які обумовлювалися у цьому правочині, а саме має місце лише імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочини, відсутня головна ознака правочину - спрямованість на встановлення, припинення або іншу відозміну цивільних правовідносин.
Згідно з приписами статті 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" іменні цінні папери, випущені в документарній формі, передаються в порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.
Щодо доводів позивача про фіктивність договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.11.
Згідно з ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.
Зокрема, при визнанні правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 № 9.
Як встановлено судом, за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.11р, ТзОВ "КУЛЕВ-ІНВЕСТ" передало цінні папери (прості іменні акції) в кількості 6 000 штук ПП фірма "Спіка", що підтверджується випискою зберігача ТОВ «Онікс-ІВА» від 13.10.2011р. про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №100049 який належить ТОВ «Кулев-Інвест». 07.09.2011р. акції ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс» були списані з рахунку продавця.
Вищий господарський суд у своїй постанові від 12.07.12 у даній справі чітко вказав, що оскільки на виконання оспорюваного договору були здійснені дії , які підтверджуються випискою про операції з цінними паперами, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те , що оспорюваний договір не є фіктивним .
Отже , позивачем не доведено факту укладення спірного договору без наміру створити правові наслідки, які обумовлювались цим договором.
Щодо доводів позивача про порушення оспорюваним договором купівлі-продажу цінних паперів № Б48-1 від 05.09.2011р. вимог ст.1 Закону України «Про господарські товариства» та п.2.4 статуту відповідача в частині отримання прибутку. Дані доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях про те, що купівля цінних паперів не принесе прибутку відповідачу.
Як доказ забезпечення заставою грошових вимог ПАТ " Мегабанк" до ПП " Спіка", позивач додав копію постанови ЛАГС від 03.10.12 у справі № 5010/2409/2011-Б-23/86, якою визнано грошові вимоги ПАТ " Мегабанк"до ПП " Спіка" в загальній сумі 28124234 грн 76 коп та включено в реєстр вимог кредиторів ПП " Спіка".
Суд при цьому з"ясував, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 05.09.11 №Б48/1, укладений між відповідачами не порушує жодних прав та інтересів позивача - ПАТ «Мегабанк». Також сторонами даного договору дотримано вимог ст. 203 ЦК України.
У відповідності до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Таким чином, з огляду на те, що зазначені вище факти є встановленими судами у справі № 5010/29/2012-16/1-18/45, тому мають приюдиційне значення та повторному доведенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні заяви ПАТ «Мегабанк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.11, укладеного між ТзОВ фірма "Спіка" та ТзОВ "Кулев-Інвест" слід відмовити .
Судові витрати слід покласти на заявника.
Керуючись ст.ст. 2, 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 79, 165 Господарського кодексу України, ст.ст. 12, 32-36, 43, 44, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
відмовити у задоволенні заяви ПАТ "Мегабанк" №80-01-1406 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48-1 від 05.09.11, укладеного між ТзОВ фірма "Спіка" та ТзОВ "Кулев-Інвест".
Суддя Рочняк О. В.
Копію ухвали направити: заявнику, боржнику, ліквідатору Хлібейчуку І.М. (АДРЕСА_1), ПАТ "Мегабанк" (61002, м.Харків, вул.Артема,30), ТОВ "Кулев-Інвест" ( вул.Чорновола, 33 м.Івано-Франківськ).
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Корпан Р. М. 10.04.14
скопійовано
-
скопійовано
-
