ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2014 р. м. Київ К/9991/80955/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

судді - доповідача Мироненка О.В.

суддів - Розваляєвої Т.С.

Чумаченко Т.А.

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року позивач звернувся в суд із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 січня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, залишивши постанову суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що наказом УДСО ГУ МВС України в Запорізькій області від 31.01.2011 року № 22 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України за ст.. 64 п. «г» - через скорочення штатів, згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114.

У липні 2011 року позивач звернувся до УФЗБО ГУМВС України в Запорізькій області з заявою про надання йому довідки про наявність у нього та членів його родини пільг по оплаті житла та і усіх видів комунальних послуг на яку отримав відповідь, викладену у листі від 28.07.2011 року № 12/К-64, що право на пільги, передбачені ст.. 22 Закону України «Про міліцію», позивач не має, оскільки не відноситься до осіб, які визначено вказаною нормою права.

Порядок, умови проходження служби в міліції, соціальний захист працівників міліції визначені Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ.

Статтею 22 зазначеного вище Закону встановлено, що право на пільги, передбачені цим Законом, зберігається за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років.

Отже, вказаною нормою права визначено категорію осіб, які звільнені зі служби та за якими зберігаються пільги визначені цим Законом.

Однак, як зазначено вище, позивача звільнено на підставі ст.. 64 п. «г» - через скорочення штатів, згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114. Тобто, вказані підстави звільнення не відповідають підставам звільнення, які зазначено в ст..22 Закону та за наявності яких у звільненої особи зберігаються пільги визначені Законом України «Про міліцію».

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що той факт, що позивачу призначено пенсію за вислугу років, не може свідчити про наявність у позивача та членів його сім'ї пільги по оплаті житлово-комунальних послуг з 50% знижкою.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді