П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

В.В.,

:

М.Б., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши

в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (далі - управління МВС, МВС відповідно) про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління МВС про зобов'язання оголосити наказом його вислугу років у календарному обчисленні, додавши до нього термін навчання у вищому навчальному закладі - Амвросіївському індустріальному технікумі (далі - Технікум) - із розрахунку один рік навчання за шість місяців календарної вислуги в МВС, для нарахування та виплати надбавки за вислугу років.

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він проходить службу в органах внутрішніх справ з лютого 1995 року по теперішній час.

У період з 1 вересня 1989 року по 30 червня 1993 року, до служби в армії, позивач навчався на денному відділенні Технікуму, після закінчення якого отримав відповідний документ державного зразка - диплом молодшого спеціаліста. 16 листопада 2010 року подав письмовий рапорт на ім'я начальника управління МВС з вимогою оголосити наказом його вислугу років у календарному обчислені, додавши до неї термін навчання в Технікумі із розрахунку один рік навчання за шість місяців календарної вислуги в МВС, але у задоволенні його прохання відмовлено.

Таким чином, позивач вважає, що незарахування часу навчання в Технікумі до вислуги років у МВС є істотним порушенням його прав, тому просив суд зобов'язати відповідача оголосити наказом його вислугу років у календарному обчисленні, додавши до неї термін навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку один рік навчання за шість місяців календарної вислуги в МВС, для нарахування та виплати надбавки за вислугу років.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 12 травня 2011 року позов задовольнив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 24 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2013 року, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що диплом ОСОБА_1, який він отримав після закінчення навчання в Технікумі (йому присвоєно кваліфікацію техніка-механіка), відповідає вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України від 17 січня 2002 року № 2984-III «Про вищу освіту», тобто навчання позивача у Технікумі має бути зараховано відповідачем до вислуги років позивача для нарахування та виплати надбавки.

Суд апеляційної інстанції, з яким погодився касаційний суд, дійшов висновку, що оскільки після закінчення навчання позивачеві не присвоювалося офіцерське звання, то з урахуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень Порядку, Закону Української РСР від 28 червня 1974 року № 2778-VIII «Про народну освіту», Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту», Постанови Верховної Ради УРСР від 4 червня 1991 року № 1144-XII «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних відносин). На обґрунтування заяви додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2013 року, яка, на його думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справі, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2013 року.

Так , у справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з вимогою про перерахунок вислуги років для нарахування та виплати йому надбавки за вислугу років.

У справі, на рішення в якій посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, позивач звернувся до суду з вимогою про перерахунок вислуги років для призначення йому пенсії.

Наведене дає підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не є подібними.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

.В. Кривенко

: М.Б. Гусак

.В. Кривенда

В.Л. Маринченко

.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко

.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов