ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року

Справа № 876/15398/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

за участю учасника процесу ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції та Управління у справах сім'ї, молодіжної політики і спорту Тернопільської міської ради на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року по справі №819/2076/13-а за позовом Управління у справах сім'ї, молодіжної політики і спорту Тернопільської міської ради до Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції про скасування пунктів вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

30.08.2013р. Управління у справах сім'ї, молодіжної політики і спорту Тернопільської міської ради (далі-Управління) звернулося в суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції (далі-Фінінспекція), в якому просило скасувати п.1 в частині щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та розгляду питання про відповідність займаній посаді директора центру по роботі з дітьми та молоддю за місцем проживання Івасенко Г.В., пункти 4, 5, 6, 7, 12, 14 вимог Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції від 31.07.2013р. №19-17-13-14/1368.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасувано пункти 4, 6, 7, 12, 14 вимог «Про усунення порушень законодавства виявленого ревізією» Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції від 31 липня 2013 року №19-17-13-14/1368. В задоволені решти позову відмовлено.

На постанову суду сторонами подано апеляційні скарги. На думку апелянтів оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги Фінінспекція зазначила, що не погоджується з постановою суду в частині задоволення позову, оскільки посадовий оклад директора метод центру Івасенко Г.В. встановлюється від кількості учнів, а доказів того, що Центр відвідують вихованці з зазначенням їх кількості, та що з ними проводиться робота ні до перевірки, ні суду позивачем не надано; оскільки ОСОБА_4 за освітньо-кваліфікаційним рівнем не являється фахівцем, не є спеціалістом чи магістром, а тому присвоєння йому 9 тарифного розряду є неправомірним; оскільки не надано доказів фактичного відпрацювання працівниками Методичного центру в дні, коли вони перебували на лікарняному, а тому зайво перераховано до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату; оскільки аналізом отриманих документів встановлено, що мало місце оздоровлення дітей, які не віднесені до груп інвалідності, не надано документів, які б підтверджували функціонування наметового табору в 2010 році, а тому підтверджень про законність використаних коштів на оздоровлення та відпочинок дітей судом не здобуто; протиправно в штатний розпис включено з січня по квітень 2013 року 0,5 посади бібліотекаря та витрачено бюджетних коштів, проте в дитячо-юнацькому пластовому центрі кількість вихованців менша 500, що є порушенням Наказу Міносвіти № 1230 від 31.10.2012р., що судом не взято до уваги.

В обґрунтування апеляційної скарги начальник Управління зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що заступник директора Центру Івасенко Г.В. була призначена наказом Управління від 03.12.2012р. №63-к виконуючим обов'язки по вакантній посаді директора Центру. Зазначена посада є вакантна по сьогоднішній день. Згідно Роз'яснень Держкомпраці від 29.12.1965р. при призначенні працівника, в тому числі штатного заступника (помічника) або головного інженера, виконуючим обов'язки по вакантній посаді, оплата праці проводиться по цій посаді, що судом до уваги не взято.

В судовому засіданні представник Фініспекції апеляційну скаргу підтримав, Управління явку повноважного представника не забезпечило, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянтів в їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 13.05.2013р. по 26.06.2013р. працівниками Фінінспекції відповідно до п.2.3.1.5. Плану контрольно - ревізійної роботи Фініспекції на ІІ квартал 2013 року та на підставі направлень №133-134 від 13.05.2013р., №554 від 22.05.2013р. проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Управління за період з 01.10.2009р. по 30.04.2013р., за результатами якої складено акт №17 - 22/184 від 02.07.2013 року, в якому зазначено порушення п. 3 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, п.п. 20, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. №228.

Не погодившись із висновками, що викладені в акті ревізії Управління подало до Фінінспекції заперечення на акт ревізії, які залишено без задоволення, а висновки акта без змін.

На підставі встановлених порушень згідно п.7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року №2939 (далі - Закон №2939), позивачу направлено обов'язкові вимоги «Про усунення порушень законодавства виявлених ревізією» від 31.07.2013р. №19-17-13-14/1368, з пунктами 1, 4, 5, 6, 7, 12, 14 яких не погодилось Управління та якими зобов'язано: опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та розглянути питання про відповідність займаним посадам винних осіб, а саме: директора центру по роботі з дітьми та молоддю за місцем проживання Івасенко Г.В. та директора дитячо - юнацького пластового центру Юзик Н.Є.; відшкодувати зайво виплачену заробітну плату в сумі 11 506,68 грн., в сумі 3 214,32 грн., в сумі 479,20 грн., в сумі 1638,32 грн., в тому числі, шляхом пред'явлення цивільних позовів до винних осіб; стягнути в установленому законодавством (судовому) порядку кошти з громадських організацій: Громадською організацією родин дітей - інвалідів «Дитина» в сумі 3 360,00 грн., «Товариства батьків, діти яких хворіють на цукровий діабет «Буратіно» в сумі 12 600,00 грн., Тернопільської міської дитячої громадської організації «ТИДИВИ» в сумі 31 650,00 грн., «Пластовий центр» в сумі 16 200, грн., Всеукраїнського дитячого творчого об'єднання «Крос» в сумі 9 900,00 грн., Тернопільської громадської організації «Центр сприяння дітям з синдромом Дауна «БебіКо» в сумі 7 586,68 грн., Катедральним Собором Парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в сумі 4 200,00 грн.; привести штатні розписи дитячо - юнацького пластового центру у відповідність до Типових штатних нормативів позашкільних навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 31.10.2012 року №1230.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо правильності встановлення та виплати посадових окладів, надбавок та доплат директору методичного центру по роботі з дітьми та молоддю за місцем проживання Івасенко Г.В. слід зазначити, що задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування п.4 оскаржуваних вимог Фінінспекції вараховуючи вимоги ст.1 Закону України «Про позашкільну освіту», якими визначено перелік осіб, які відвідують позашкільні установи, а саме вихованці, учні та слухачі, вірно надано оцінка матеріалам справи за період з 01.10.2009р. по 30.11.2012р., з яких вбачається що Методичний центр за місцем проживання відвідували гуртківці та вихованці: гуртківці обліковувалися в журналах гурткової роботи, а список вихованців затверджувався наказом директора установи від 01.09.2009 року №34-к, від 01.09.2010 року №35-к, від 31.08.2011 року №58 - к, від 03.09.2012 року №29-к. Журнали обліку вихованців за 2012 - 2013 рр. підтверджують, що кількість учнів (вихованців) у закладах перевищувала 300 осіб, що в свою чергу підтверджується і списком вихованців затвердженим наказом директора установи.

Враховуючи вимоги наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005р. №557, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2005 року за №1130/11410 (додаток 8 «Схеми тарифних розрядів посад керівних та педагогічних працівників позашкільних закладів усіх типів і найменувань, шкіл естетичного виховання» яким передбачено, що директору закладу з кількістю учнів (вихованців) від 300 до 600 вихованців може надаватися 13 тарифний розряд) (далі-Наказ №557) встановлення наказом Управління від 02.04.2012 №20-к з 01.04.2012р. 13 тарифного розряду посади, в тому числі, Івасенко Г.В. - 1802.00 грн. як для закладу з кількістю від 300 до 600 вихованців є правомірним і нарахування посадового окладу здійснювалося згідно вимог чинного законодавства. Покликання ж апелянта на ненадання документів щодо відвідування Центру вихованцями є безпідставним.

Щодо правомірності присвоєння методисту ОСОБА_4 дев'ятого тарифного розряду колегія судді зазначає, що враховуючи вимоги ст.1 Закону України «Про вищу освіту» №2984-III від 07.01.2002р. (далі - Закон №2984) та ст.6 цього Закону, якою передбачено, що до структури вищої освіти входять освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр, вимоги п.4.1 Наказу Міносвіти України від 06.10.2010р. №930 Про затвердження Типового положення про атестацію педагогічних працівників атестація на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційних категорій, атестаційною комісією при Управлінні від 03.11.2010р. ОСОБА_4 вирішено погодити кандидатуру на посаді методиста (по спорту) по роботі з сім'єю та молоддю за місцем проживання з 04.11.2010р. та присвоїти йому 9 тарифний розряд, що підтверджується протоколом засідання та копією Атестаційного листа ОСОБА_4, яка проводилась на підставі наказ №427 начальника Управління від 02.11.2010р.

Отже, враховуючи Схеми тарифних розрядів посад педагогічних працівників наведених у додатку 6 до Наказу №557, згідно зі статтею 6 Закону №2984, наказом директора Методичного центру за місцем проживання Івасенко Г.В. №50-к від 03.11.2010р. методисту ОСОБА_4 правомірно присвоєно 9 тарифний розряд з дипломом бакалавра, що є за освітнім рівнем базовою вищою освітою. Покликання апелянта на порушення додатку 6 до Наказу №557 не знайшло свого підтвердження, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про необґрунтованість п. 6 вимоги.

Щодо необґрунтованості п.7 вимоги, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 з 09.07.2012р. по 11.07.2012р., ОСОБА_8 з 03.03.2011р. по 11.03.2011р., ОСОБА_9 з 07.05.2010р. по 21.05.2010р. були присутні на робочих місцях, оскільки директору Методичного центру не повідомляли і не надавали листки непрацездатності.

Письмові докази в підтвердження відсутності вищезгаданих працівників на роботі в матеріалах справи відсутні. На підтвердження присутності на робочих місцях методистом ОСОБА_7 був поданий звіт про роботу за липень місяць 2012 року, де зазначено про проведені нею заходи у період з 09.07.2012р. по 11.07.2012р.; журналом планування та обліку роботи, керівник гуртка «Умілі руки» ОСОБА_9 в період з 07.05.2010 року по 21.05.2010 року підтверджено проведення заходів керівником гуртка; щодо відсутності на робочому місці ОСОБА_8 з 03.03.2011 по 11.03.2011 року, то відповідачем доказів не надано, а судом першої інстанції не здобуто, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що інформація про присутність на робочих місцях у спірний період вищезгаданих працівників, яка внесена до табелів обліку робочого часу, не може вважатися недостовірною.

Судом першої інстанції встановлено, що при проведенні ревізії відповідачем листки непрацездатності виявлені не були, так само як і не були виявлені докази того, що такі листки непрацездатності подавалися директору Методичного центру. Окрім того, згідно звітів про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та протоколів засідань комісії із соціального страхування, що були подані Управлінням до відповідного фонду зайнятості ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не значаться, та рішення щодо призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності по цих особах комісією Управління не приймалось.

Слід зауважити, що згідно вимог ч.2 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», згідно якої допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується за перших п'ять днів власником або уповноваженим ним органом, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності Фондом та п. 5 Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №439 передбачено, що дні тимчасової непрацездатності застрахованій особі оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж до п'яти років; 80 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж від п'яти до восьми років; 100 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж понад вісім років, який, в частині розмірів виплат, кореспондується зі ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Як вбачається з копій трудових книжок страховий стаж ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 більший 8 років.

Щодо висновків суду першої інстанції про правильністі витрачання коштів на оздоровлення дітей, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» №375-VI від 04.09.2008 року, щодо забезпечення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у межах своїх повноважень реалізації державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, розроблення і виконання відповідних регіональних програм, порядок їх реалізації, проведення заходів, планування коштів на їх здійснення та порядок використання цих коштів передбачаються у відповідних бюджетах відповідно до чинного законодавства та регламентуються Положенням про порядок реалізації програм та проведення заходів з питань дітей, молоді, жінок та сім'ї, яке затверджене наказом Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 1 листопада 2000 р. №2111, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2001 р. за №153/5344 (далі - Положення №2111), застосування якого є обов'язковим при проведенні програм (заходів) зареєстрованими в установленому порядку громадськими організаціями та об'єднаннями за умови фінансування їх програм за рахунок бюджетних коштів.

Як встановлено судом першої інстанції, у відповідності до п. 4.5.1 Положення №2111 у місті Тернополі діяла міська Програма сімейного відпочинку та оздоровлення до 2012 року, затверджена рішенням сесії Тернопільської міської ради №5/17/134 від 29.05.2008р. Окрім того, діє міська комплексна програма «Сім'я», затверджена рішенням сесії Тернопільської міської ради від 17.05.2012р. №6/21/98, в якій передбачено заходи з відпочинку та оздоровлення дітей і сімей.

Так, відповідно до п. 4 міської Програми сімейного відпочинку та оздоровлення до 2012 року, рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30.06.2010р. №1040 «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету від 02.06.2010р. №888 «Про реалізацію заходів Програми сімейного відпочинку та оздоровлення у 2010 році», від 15.06.2011р. №1048 «Про реалізацію заходів Програми сімейного відпочинку та оздоровлення у 2011 році» Управління зобов'язане забезпечити проведення спеціалізованих сімейних таборів для дітей, які потребують особливої уваги та підтримки, дітей - інвалідів, дітей з особливими психічними потребами, дітей з числа кризових соціальних категорій, а також лідерів дитячих та молодіжних громадських організацій.

Проведення у 2010-2012 роках сімейних таборів соціально-психологічної реабілітації для дітей - інвалідів (хворих на цукровий діабет, розумово неповносправних, з розумового відсталістю, з синдромом Дауна), були організовані спільно з громадськими організаціями: Релігійна громада «Катедральний Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці» м. Тернопіль Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви», Тернопільська міська дитяча ГО «ТИДИВИ», Всеукраїнське дитяче творче об'єднання культурних, розумних, організованих, кмітливих, спритних, Тернопільська міська ГО родин дітей-інвалідів «Дитина», Тернопільське обласне об'єднання «Товариство батьків, діти яких хворіють цукровим діабетом «Буратіно», Тернопільське обласне ГО «Центр сприяння дітям з синдромом Дауна «Бебіко», Пласт Української Скаутської Організації станиці Тернопіль, завданнями яких згідно Статутів є, в тому числі, сприяння духовному та національному відродженню, творчій самореалізації неповнолітніх, реабілітація та соціальна адаптація дітей-інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю, а також їх родин, сприяння у всебічній підтримці та інтеграції в соціум, виховання доброго громадянина, провідника суспільства на ідейних засадах Пласту. Списки осіб для оздоровлення формували, подавали та підписували керівники відповідних громадських об'єднань.

Судом першої інстанції з врахуванням вимог аб. 5, 6 п. 5.1, п. 10.3 Положення №2111, ч.1 ст.13 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», якою передбачено, що діти, які потребують особливих умов для оздоровлення, оздоровлюються у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку (спеціально пристосованих) в супроводі батьків або інших законних представників, соціальних працівників тощо, правильно зроблено висновок, що до списків учасників вищевказаних сімейних таборів керівництво громадських організацій обґрунтовано та правомірно вносило як дітей - інвалідів, так і членів їхніх родин, які здійснювали супровід зазначених категорій дітей.

Окрім того встановлено, що витребувані списки щодо підтвердження статусу дитини - інваліда на підставі зустрічної звірки з Управлінням не були повними, оскільки частина оздоровлюваних дітей даної соціальної категорії (розумово неповносправні, з психічними захворюваннями) оформляли пенсію в органах пенсійного фонду, що підтверджується відповідними відомостями від органів пенсійного фонду, та обліком який ведеться загальноосвітніми навчальними закладами, які долучені до матеріалів справи.

Колегія суддів зазначає, що основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги регулює Закон України «Про соціальні послуги», який визначає перелік суб'єктів, що надають соціальні послуги. Зокрема ГО «ТИДИВИ», ВДТО «КРОКС» відповідно до мети та завдань, передбачених Статутами формували списки дітей, які перебувають у складних життєвих умовах.

Покликання апелянта на безпідставність використання списків дітей, які перебувають у складних життєвих умовах, наданих ТЗОШ №10 не береться судом до уваги, оскільки таке вчинене без нормативного обґрунтування.

В поданих суду списках осіб, які брали участь у таборах, що складались громадськими організаціями вказані реквізити первиних документів, які підтверджують статус кожної дитини, які брала участь у заходах. Доказів, які б спростовували вищевикладене, Фінінспекцією суду не подано.

Окрім того, не перебування на обліку Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради дітей, які зазначені у поданих під час ревізії списках, не може слугувати доказом, що такі діти не відносяться до дітей кризових соціальних категорій, які опинились у складних життєвих обставинах.

Колегія суддів не бере до уваги посилання Фінінспекції на не функціонування наметового табору в 2010 році, оскільки до матеріалів справи на підтвердження факту функціонування такого долучено копії посвідчення про відрядження голови ТДМГО «ТИДИВИ» Беднарчука С.Н. та довідка Іловицької сільської ради Шумського району від 02.10.2013р. №426, згідно якої на території власної присадибної ділянки ОСОБА_11 в с. Антонівці Шумського району громадською організацією «ТИДИВИ» проводився наметовий табір «Тінейджер» для дітей з числа кризових соціальних категорій з 21.06. по 05.07.2010 року.

Згідно Постанови Слідчого відділу Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області про закриття кримінальної справи від 15.10.2013р. вбачається, що в ході судового розслідування встановлено, що списки осіб для оздоровлення формувались, подавались та підписувались керівниками відповідних громадських обєднань. Витебувані списки Фінінспекцією щодо підтвердження статусу дитини-інваліда не є повними, оскільки частина дітей оформляла пенсію в органах пенсійного фонду. Викладені в акті перевірки Фінінспекції факти не можуть вважатися повними та достовірними, оскільки при проведенні перевірки Управління надавало всі необхідні документи, при цьому Фінінспекцією не було враховано ряд нормативних документів, якими у своїй діяльності керується Управління.

Щодо відповідді Іловицької сільської ради про не функціонування у 2010-2012 роках сімейних таборів на території сільської ради, то насправді сімейні табори Управлінням не проводились, оскільки проводились заходи відмінні від вказаних у запиті Фінінспекції, який складено некоректно.

Судом першої інстанції встановлено, що статус кожної дитини (учасника заходу), яка внесена громадськими об'єднаннями, відповідальними за реалізацію заходів, до списків учасників вищевказаних сімейних таборів, перевірявся відповідними громадськими об'єднаннями. Однак документи в ході ревізії відповідачем від громадських об'єднань не витребовувалися і не досліджувалися, що в судовому засіданні спростовано не було.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при проведенні перевірки Управлінням надано Фінінспекції всі необхідні документи, які підтверджували правомірність використання коштів щодо дітей, на яких поширюється дія програм з відпочинку та оздоровлення.

Відповідно до п. 4.4 Типових штатних нормативів позашкільних навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2012р. №1230, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 листопада 2012 року за №1935/22247 посада бібліотекаря вводиться з розрахунку: 0,5 штатної одиниці за наявності в закладі 500 вихованців, учнів; 1 штатна одиниця - понад 900 вихованців, учнів.

Як встановлено судом першої інстанції, з метою приведення у відповідність штатні одиниці до Типових штатних нормативів з 01.03.2013р. позивачем введено 0.5 ставки бібліотекаря, оскільки в 2012/2013 навчальному році в ДЮПЦ в 42 гуртках займалося 502 вихованці (відповідно до затвердженої мережі гуртків та їх чисельного складу), що підтверджується копіями штатних розписів дитячо - юнацького пластового центру однак, відповідачем під час ревізії не було цього враховано.

Дані висновки суду першої інстанції підтверджуються Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 27.08.2013р. у справі №607/14309/13-п щодо притягнення ОСОБА_6 начальника Управління до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164-12 КпАПУ, якою провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення щодо введення 0.5 ставки бібліотекаря з 01.03.2013р. в ДЮПЦ, висновки якої згідно вимог ст.72 КАС України повині бути враховані судом при розгляді даної справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем приведено штатні розписи дитячо - юнацького пластового центру у відповідність до Типових штатних нормативів позашкільних навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 31.10.2012р. №1230, а тому п. 14 вимоги є необґрунтований.

Щодо вимог апеляційної скарги Управління про скасування п.п. 1 та 5 вимог Фінінспекції від 31.07.2013р. № 19-17-13-14/1368 то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в цій частині позовних вимог, оскільки ревізією на підставі досліджених письмових документів, наданих Управлінням встановлено, що директор Центру по роботі з дітьми та молоддю за місцем проживання Івасенко Г.В. відповідно до наказу №61-к від 30 листопада 2012 року по Управлінню (згідно поданої нею заяви) переведена на посаду заступника вищезгаданого Центру, проте заробітна плата їй виплачувалася як директору, що є порушенням п. 3 Наказу №557.

Дане порушення призвело до завищення та зайвого нарахування посадового окладу заступнику директора Центру по роботі з дітьми та молоддю за місцем проживання Івасенко Г.В., а також надбавок і доплат, що нараховувались у відсотках до окладу на суму 3214,32 грн. (в т.ч.: за період грудень 2012 року - 631,08 грн., за січень - квітень 2013 року - 2583,24 грн.) та, як наслідок, до зайвого проведення нарахування на заробітну плату та перерахування до Пенсійного фонду єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 1166,80 грн. (в т.ч.: за період грудень 2012 року - 229,08 грн., за січень - квітень 2013 року - 1166,80 грн.).

Щодо покликання апелянта на правомірність проведених виплат з підстав призначення Івасенко Г.В. виконуючим обов'язки директором центру наказом №63-к від 03.12.2012р. то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту Роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС Про порядок оплати тимчасового замісництва від 29 грудня 1965 року №30/39 (далі - Роз'яснення) тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю і пов'язане з розпорядчими функціями.

Тимчасове виконання обов'язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) по підприємству, установі чи організації. Заміщаючому працівникові виплачується різниця між його фактичним окладом (посадовим, персональним) і посадовим окладом заміщаючому працівника (без персональної надбавки), якщо заміщаючий працівник не є штатним заступником або помічником відсутнього працівника (за відсутності посади заступника).

Проте, в абзаці першому пункту 2 Роз'яснення зазначено, що призначення працівника виконуючим обов'язків за вакантною посадою не допускається. Таке можливе лише за посадою, призначення на яку здійснюється вищим органом управління. В цьому випадку не пізніше місячного строку з дня прийняття працюючого на роботу, до вищестоящого органу повинні бути подані документи для його призначення на посаду. Цей орган у місячний строк з дня отримання документів повинен розглянути їх та прийняти відповідне рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та обґрунтувань апеляційної скарги Управління, за період грудень 2012 року, за січень - квітень 2013 року Івасенко Г.В. виконувала обов'язки директора центру. Посада директора центру залишається вакантною і надалі.

Отже, буду штатним заступником та виконуючи обов'язки директора центру без призначення на таку вищим органом управління не пізніше місячного строку з дня призначення на посаду виконуючим обовязки, Управлінням не подано належних та допустимих доказів як щодо подачі до вищестоящого органу документи для призначення Івасенко Г.В. на посаду так і рішення прийняте з цього питання, а тому нарахування оплати праці по вакантній посаді керівника є безпідставним.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 5, ст.11, ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997р., вимоги ст. 15 Закону №2939 та встановлені під час ревізії порушення які судом підтверджені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що п.1 вищевказаної вимоги пред'явлений начальнику Управління ОСОБА_6 правомірно.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вищенаведених обставин, оскаржувана постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону та скасуванню не підлягає. Доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не впливають на правомірність постанови суду першої інстанції, тому підставою для їх задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційній скарги Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції та Управління у справах сім'ї, молодіжної політики і спорту Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року по справі №819/2076/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді : Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 28.03.2014р.