ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року

Справа № 912/372/13-г

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/372/13-г

за позовом: товариства з обмежено відповідальністю "Агросила ЛТД", м. Кіровоград

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лідер Україна", с.Федорівка Кіровоградського району Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фермерського господарства ОСОБА_2, смт. Компаніївка Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Зівєлєос", с. Першотравневе Борівського району Харківської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіт-Снігурівка",

м. Снігурівка Миколаївської області

про стягнення 131 401,00 грн.

Представники :

від позивача - Данільченко Ю.В., довіреність б/н від 13.08.13 р.;

від відповідача - Ігнатенко В.В. довіреність № 47 від 24.04.13 р.

від 3-ї особи (ТОВ "Ювіт-Снігурівка") - участі не брали;

від 3-ї особи (ТОВ "Зівєлєос") - участі не брали;

від 3-ї особи (ФГ ОСОБА_2.) - участі не брали.

Товариство з обмежено відповідальністю "Агросила ЛТД" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на відшкодування збитків фермерського господарства ОСОБА_2 в сумі 131 401,00 грн. (а.с. 3-6 том 1).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 01.07.13 р. позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лідер Україна" на користь товариства з обмежено відповідальністю "Агросила ЛТД" збитки в сумі 131 401,00 грн. та судовий збір в сумі 2 628,02 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.13 р. зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Лідер Україна" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Вищий господарський суд України постановою від 03.12.13 р. касаційну скаргу задовольнив частково; скасував постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.13 р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.07.13 р., а справу № 912/372/13-г направив на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 08.01.14 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні 29.01.14 р., зобов'язано учасників судового процесу надати необхідні для вирішення спору матеріали.

В судовому засіданні 29.01.14 р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені на відшкодування збитків ФГ ОСОБА_2 в сумі 131 401,00 грн., однак доказів направлення або вручення даної заяви відповідачу та іншим учасникам процесу не надано (а.с. 232-234 том 1).

30.01.2014 р. позивачем у справі до суду подано заяву про зміну підстав позову від 29.01.14 р., а також докази направлення даної заяви на адресу відповідача та третіх осіб у справі (а.с. 5-10 том 2).

Свої вимоги позивач з посиланням на ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. ст. 610, 678 ЦК України обґрунтовує тим, що позивачем виконано в повному обсязі рішення господарського суду про стягнення з ТОВ "Агросила ЛТД" збитків на користь ФГ ОСОБА_2 в сумі 131 401,00 грн., у зв'язку з чим заявлено вимоги щодо стягнення коштів, що були сплачені первісному кредитору.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на те, що після скасування рішення та направлення справи № 912/372/13-г на новий розгляд, її розгляд розпочато спочатку та враховуючи наявність у позивача права, визначеного ст. 22 ГПК України, а також надання належних доказів про направлення заяви про зміну підстав позову від 29.01.14 р. на адресу відповідача та третіх осіб у справі, господарський суд приймає подану позивачем заяву до розгляду та розглядає вимоги позивача в редакції заяви від 29.01.14 р. (а.с. 2-4 том 1).

Відповідач в наданих до суду відзиві та письмових поясненнях вимоги позивача не визнав, вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність. Так, зокрема, відповідач вказує, що предметом розгляду господарського суду у справі № 5013/1128/12 були спірні правовідносини, що виникли між позивачем та ФГ Зелінського та стосувались поставки товару, згідно договору укладеного між вказаними особами; цим рішенням не доведено належними доказами порушення відповідачем обов'язку щодо поставки товару належної якості на користь ФГ Зелінського, а тому позивач і не має права зворотної вимоги; позивач не довів, що саме через дії відповідача, позивачу заподіяно збитки у вигляді додаткових витрати на суму 131 401 грн.; ці витрати, вважає відповідач, є наслідком тих дій, що вчинив позивач на свій власний ризик (а.с. 1105-107 том 1).

Крім того, відповідач заперечив поставки позивачу насіння соняшника НК Неома 24.03.14 р. в кількості 200 п.о. саме за накладною №00017 від 24.03.12 р., стверджуючи, що поставлено цією датою лише 100 п.о., оскільки відповідач більше не мав, а всього позивачу поставлено 200 п.о., однак двома окремими поставками, а саме: 100 п.о. - 24.03.12 р., 100 п.о. -02.04.12 р.; поставлене позивачу насіння соняшника НК Неома дійсно не супроводжувалось відповідними документами, що підтверджують його якість, оскільки позивач таких документів не вимагав; на вимогу позивача влітку 2012 року відповідачем видано свідоцтво на гібридне насіння № 04/08 від 23.03.12 р. на 100 п.о. та № 08 від 26.03.12 р. на 100 п.о. та копії відповідного сертифікату (а.с. 96-98 том 2).

Позивач в судовому засіданні підтримав свої вимоги, викладені у заяві від 29.01.14 р. (а.с. 2-4 том 1).

Відповідач підтримав свої доводи, викладені у відзиві від 12.03.14 р. (а.с. 96-98 том 2).

Представники третіх осіб у справі в судовому засіданні участі не брали, однак є такими, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями (а.с. 128, 129, 130 том 2).

Розглянувши матеріали справи, надані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

16.03.2012 р. ТОВ "Агро Лідер Україна" виставлено на оплату ТОВ "Агросила ЛТД" рахунок - фактуру за № СФ-0000016 від 16.03.12 р. на суму 330 000,00 грн. за поставку насіння соняшника НК Неома в кількості 200 п.о. (а.с. 38 том 2).

На підставі видаткової накладної № 00017 від 24.03.2012 ТОВ "Агро Лідер Україна" поставив ТОВ "Агросила ЛТД" товар - насіння соняшнику сорту НК Неома у кількості 200 п.о., на загальну суму 330 000,00 грн. (а.с. 26 том 2), що з урахуванням приписів ст. 181 Господарського кодексу України свідчить про укладенням між сторонами договору поставки (купівлі-продажу) у спрощений спосіб.

При цьому, господарський суд не приймає доводи відповідача про фактичну поставку позивачу насіння соняшника НК Неома двома партіями від 24.03.12 р. та 02.04.12 р. по 100 п.о., враховуючи наступне.

В судовому засіданні бухгалтер ТОВ "Агросила ЛТД" Крохмаль О.В., що була викликана до суду в якості посадової особи в порядку ст. 30 ГПК України, пояснила, що інші накладні на отримання позивачем від відповідача насіння соняшника НК Неома, крім накладної за № 0017 від 24.03.12 р. позивачем підписано, як безтоварні, на прохання відповідача, оскільки на день фактичної поставки, 24.03.12 р., на партію товару 100 п.о., вирощених у Чилі у ТОВ "Агро Лідер Україна" не виявилося документів на оприбуткування на склад, у зв'язку з чим, на прохання відповідача дану поставку 200 п.о. насіння соняшника НК Неома відповідачем було поділено на дві окремі поставки оформлені видатковими накладними № 4 від 24.03.12 р. на 100 п.о. та № 13 від 30.03.12 р. на 100 п.о. відповідно (а.с. 40, 103 том 2).

Що ж стосується наданих відповідачем до суду податкової звітності та журналу-ордеру і відомість по рахунку 281 за 1, 2 квартали 2012 р., дані документи є такими, що формуються та видаються самим відповідачем, тому правильність їх оформлення залежить виключно від останнього і не може впливати на правовідносини з його контрагентами (а.с.155-160 том 2).

Більш того, доводи відповідача щодо фактичної поставки позивачу насіння соняшника НК Неома в кількості 200 п.о. двома окремими партіями по 100 п.о. за накладними від 24.03.12 р. та 02.04.12 р. спростовується також іншими доказами у справі, зокрема, накладною № 13 від 30.03.12 р. на 100 п.о. насіння соняшника НК Неома, що також була виписана та підписана відповідачем (а.с. 103 том 2).

При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що за доводами самого відповідача ним фактично поставлено позивачу насіння соняшника НК Неома в кількості 200 п.о., з яких 100 п.о. насіння соняшника НК Неома виробництва Чилі, відповідна партія якого зазначена відповідачем у виданому ним позивачу свідоцтві за № 04/08 від 23.03.12 р., як F144К405709, та у свідоцтві за № 05/08 від 26.03.12 р., як F0144К405709, що вказує на різні номери партій поставленого насіння.

Крім того, господарським судом також встановлено, що позивачу на поставлений товар - насіння соняшника НК Неома, країна виробництва Чилі, відповідачем надано також засвідчені відповідачем копії відповідних Сертифікатів № UA 24-12-2574, бланк серії СР 152523, видані 12.03.2012 Черкаською обласною державною насіннєвою інспекцією, які також вказують на різні номери партій зазначеного товару.

З матеріалів справи, а саме: копії рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.09.12 р. та копії листа Кіровоградської районної насіннєвої інспекції за № 87 від 22.06.12 р. вбачається, що насіння соняшника НК Неома, що поставлено позивачем ФГ ОСОБА_2 26.03.12 р. за накладною № 16, за маркуванням на мішках з насінням відповідало партії насіння за номером F0144К405709.

Зазначені обставини підтверджують той факт, що 26.03.12 р. ТОВ "Агросила ЛТД" поставлено ФГ ОСОБА_2 саме ту партію насіння соняшника НК Неома, що була фактично поставлена відповідачем позивачу у даній справі за накладною № 00017 від 24.03.12 р., а відповідно не могла бути поставлена відповідачем позивачу 30.03.12 р. або 02.04.12 р., як стверджує відповідач (а.с. 26 том 2).

Господарським судом встановлено, що влітку 2012 року на вимогу позивача, як покупця, відповідачем, як продавцем, видано засвідчений Сертифікат на придбане насіння № UA 24-12-2574, бланк серії СР 152523, виданий 12.03.2012 Черкаською обласною державною насіннєвою інспекцією, на підставі якого відповідачем - ТОВ "Агро Лідер Україна" відповідно до норм ДСТУ 4138-2002 видано позивачу два свідоцтва якості на гібридне насіння, підписані керівником відповідача Зобенко С.Л., а саме: № 04/08 від 23.03.12 р. та № 08 від 26.03.12 р. (а.с. 33, 34 том 2).

При цьому, обидва свідоцтва, що видані позивачу, виписано відповідачем на підставі Сертифікату на насіння України за № UA 24-12-2574, бланк серії СР 152523, виданого 12.03.2012 Черкаською обласною державною насіннєвою інспекцією, однак відповідачем у виданих ним свідоцтвах зазначено як різні номери партій насіння соняшника так різні показники посівних якостей насіння (його вміст та схожість).

Крім того, господарським судом встановлено, що відповідачем влітку 2012 р. видано позивачу також два Сертифікати, видані Черкаською обласною насіннєвою інспекцією 12.03.12 р. за № UA 24-12-2574, бланк серії СР 152523, однак які також містять в собі відомості щодо різних партій соняшника НК Неома та різних результатів випробування (а.с. 34, 35 том 2).

В наданому на адресу позивача листі за № 18 від 09.08.12 р. відповідач стверджує, що ці сертифікати абсолютно ідентичні та мають однакову юридичну силу, а від'ємності в них є лише технічною помилкою (опечаткою), не уточнюючи, при цьому, в якому саме із сертифікатів є така помилка (а.с. 25 том 2).

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що обидва Сертифікати в копіях ним було отримано засобами електронної почти від свого контрагента - ТОВ "Зівєлєос" у червні 2012 року (а.с. 96-98 том 2).

Також представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що свідоцтва на гібридне насіння соняшника НК Неома насправді видавались ним позивачу у червні 2012 року, а числа зазначались задні, тобто 23.03.12 р. та 26.03.12 р., пояснивши це проханням позивача.

Зазначені обставини свідчать про те, що поставка відповідачем 24.03.12 р. позивачу насіння соняшника НК Неома в кількості 100 п.о. країна походження - Чилі, належної якості не була підтверджена відповідачем взагалі. Даний факт підтвердив і сам відповідач в наданому до суду письмовому відзиві (а.с. 98 том 2).

З наданого до суду позивачем рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.12 р. у справі № 5013/1128/12, що набрало чинності (а.с. 9-17 том 1), вбачається, що ТОВ "Агросила ЛТД" в подальшому, як посередник на підставі накладної № 16 від 26.03.2012 відпустив зазначену партію насіння кінцевому споживачу - ФГ ОСОБА_2, а саме: насіння соняшнику НК Неома у кількості 200 п.о. на загальну суму 338 100,00 грн.

Також зі змісту зазначеного вище рішення від 28.09.12 р. вбачається, що поставка ТОВ "Агросила ЛТД" насіння соняшника НК Неома супроводжувалось, зокрема, Сертифікатом виданого 12.03.12 р. Черкаською обласною насіннєвою інспекцією за № UA 24-12-2574, бланк серії СР 152523, на підставі якого ТОВ "Агросила ЛТД" виписано відповідне свідоцтво № 17 від 07.06.12 р. ФГ ОСОБА_2 звернулося до Черкаської обласної насіннєвої інспекції з запитом щодо підтвердження факту видачі сертифікату, яким супроводжувався продаж насіння соняшника та отримало відповідь, що запитуваний сертифікат не видавався.

Зазначений факт підтверджується також і матеріалами даної справи, а саме, листом ФГ ОСОБА_2 на адресу Черкаської обласної державної насіннєвої інспекції за № 07/06/2 від 07.06.12 р. та відповіддю зазначеної інспекції за № 390/01-19 від 11.06.12 р. (а.с. 28, 29 том 2).

Зазначені обставини також були встановлені у рішенні господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2012 у справі № 5013/1128/12 за позовом ФГ ОСОБА_2 до ТОВ "Агросила ЛТД" про стягнення збитків у розмірі 128 825,24 грн. та судового збору в сумі 2 576,50 грн., які, як було встановлено судом спричинені внаслідок поставки ТОВ "Агросила ЛТД" неякісного насіннєвого матеріалу та задоволені до стягнення з ТОВ "Агросила ЛТД" у повному обсязі. Зазначене рішення суду було виконано ТОВ "Агросила ЛТД" що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 29 від 22.02.13 р. та змістом відповідної мирової угоди від 22.02.13 р., а також постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26.02.13 р. (а.с. 20, 27, 112 том 1).

Позивач вважає, що оскільки він повністю виконав рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.12 р. у справі № 5013/1128/12, сплативши на виконання зазначеного рішення на користь ФГ ОСОБА_2 збитки в сумі 131 401,00 грн., тому позивач має право вимоги до ТОВ "Агро Лідер Україна" щодо відшкодування останнім понесених ним витрат, як відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки якісного насіння соняшника.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує також наступне.

Згідно ст. ст. 673, 674 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу; якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам; відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 675 та ст. 679 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк); продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту; якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Господарський суд також враховує, що основні положення, що регулюють виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських, лісових, квітково-декоративних, а також лікарських рослин, на які затверджено державні стандарти, визначають правові відносини між виробниками та споживачами насіння і садивного матеріалу та охороняють їх права, закріплені Законом України "Про насіння і садивний матеріал" ( далі - Закон), в редакції Закону від 15.12.2009 № 1459, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Цим Законом у ст. 1 визначено насіння як органи рослин, які використовуються для розмноження; партією насіння і садивного матеріалу є будь-яка кількість однорідного за якістю насіння і садивного матеріалу, якість яких засвідчується відповідним документом; документом, що засвідчує сортові та посівні якості насіння і садивного матеріалу є сертифікат на насіння.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону до суб'єктів насінництва та розсадництва належать фізичні та юридичні особи, яким надано право займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння і садивного матеріалу відповідно до законодавства України; перелік суб'єктів насінництва та розсадництва, яким надано право виробляти та реалізовувати насіння і садивний матеріал закріплений у Державному реєстрі виробників насіння і садивного матеріалу.

Згідно ч. 1 ст. 18 та частин 5-7 ст. 21 Закону насіння і садивний матеріал вводять в обіг після їх визнання державними органами управління та контролю в насінництві та розсадництві, що підтверджується відповідними документами встановленої форми; усі партії насіння і садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості; проведення сертифікації та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціями.

Відповідно до ст. 28 Закону насіння і садивний матеріал, які вводяться в обіг, обов'язково маркуються і затарюються відповідно до вимог, встановлених законодавством, та нормативних документів.

Стаття 28 Закону передбачає, що суб'єкт насінництва та розсадництва гарантує відповідність сортових і посівних якостей насіння та садивного матеріалу, зазначених у відповідних документах, і в разі їх порушення несе відповідальність згідно із законодавством України. Якщо власник реалізованого насіння або садивного матеріалу доведе, що відсутність показників якості насіння і садивного матеріалу, зазначених у частині першій цієї статті, є наслідком не залежних від нього обставин, споживач не може вимагати відшкодування збитків. На придбане насіння і садивний матеріал гарантії діють протягом терміну, визначеного в сертифікаті на насіння.

З аналізу викладених норм вбачається, що будь-яке насіння може бути реалізоване лише за наявності сертифікатів, що засвідчують його сортові та посівні якості. Тобто законом встановлено вимоги щодо якості певного насіння як товару, з обов'язковим його маркуванням на мішку насіння у відповідності з вимогами нормативних документів.

Господарським судом встановлено, що відповідачем, здійснюючи поставку позивачу 24.03.12 р. насіння соняшника НК Неома в кількості 200 п.о. не дотримано вищенаведених вимог Закону, що підтверджує доводи позивача про наявність вини відповідача у поставці товару неналежної якості.

Крім цього, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За вимогами ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна підтвердити належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається.

У відповідності зі ст. ст. 673, 674 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу; якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам; відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки за належними у справі доказами Сертифікат, виданий 12.03.12 р. Черкаською обласною насіннєвою інспекцією за № UA 24-12-2574, бланк серії СР 152523 ТОВ "Сингента" не видавався (а.с. 29 том 2), належні докази на підтвердження належної якості поставленого позивачу насіння соняшника НК Неома відсутні, що вказує на неналежне виконання відповідачем зобов"язань щодо поставки ним позивачу товару, якість якого у відповідності до вимог чинного законодавства має бути належним чинном підтверджена.

А отже, в порушення наведених вище норм, відповідачем не підтверджено належними доказами сортові якості поставленого ним позивачу насіння соняшника, а саме його належність до сорту НК Неома, з поставки якого між сторонами досягнуто домовленість, а також посівні якості такого насіння.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки, що настають у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частина 3 ст. 678 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ учасника певних господарських відносин, що проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Таке зменшення наступає незалежно від волевиявлення сторін, а як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Господарським судом встановлено, що відповідачем фактично поставлено насіння, на яке не підтверджено видачу сертифікату, а отже не підтверджено, що проданий позивачу товар був насінням відповідних сортових і посівних якостей.

Як на належний доказ наявності понесених позивачем витрат в сумі 131 401, 00 грн., про відшкодування яких позивачем заявлено даний позов, останній посилається на факт виконання ним в повному обсязі рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.12 р. у справі № 5013/1128/12.

Однак, понесені позивачем витрати, а саме сплата грошових коштів в сумі 131 401 грн. фермерському господарству ОСОБА_2 на виконання в повному обсязі рішення суду, не є збитками в розумінні ст. 678 ЦК України, оскільки по-перше, що понесені позивачем витрати в сумі 131 401 грн. не є витратами на усунення недоліків товару, що передбачено п.3 ч. 1 ст. 678 ЦК України, а по-друге, факт поставки відповідачем на адресу позивача насіння соняшника, якість якого не підтверджена належними доказами у встановленому законом порядку та витрати, що виникли у позивача внаслідок виконання рішення господарського суду не знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку, що виключає можливість покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, з підстав зазначених позивачем в позові.

Регресні ж вимоги щодо відшкодування збитків, право на пред"ялення яких передбачено ст. 228 Господарського кодексу України, позивачем у справі не заявлено, зокрема, з урахуванням наданого ст. 22 ГПК України права на зміну предмету або підстав пред'явленого позову.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про безпідставність пред'явленого позову з підстав, зазначених в позові та відсутність правових підстав для його задоволення.

В задоволенні позову позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.03.14 р. оголошувалась перерва до 17 год.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача і не стягуються.

Керуючись ст. ст. 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити третім особам у справі, зокрема,

третій особі (ФГ ОСОБА_2) за адресою: АДРЕСА_1;

третій особі (ТОВ "Зівєлєос") за адресою: 63813, Харківська область, Борівський район, с. Першотравневе, вул. Сентюріна, 14;

третій особі (ТОВ "Ювіт-Снігурівка") за адресою: 57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Суворова, буд. 120.

Повне рішення складено 31.03.2014 р.

Суддя Л. С. Коротченко