Справа №2609/17205/12

Провадження №2-94/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -Букіної О.М.

при секретарі- Назарчук Н.О. , Осадчій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРА софт", ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Державної служби інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про визнання співавторства та припинення дій, що порушують авторське право, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Позивачі звернулися з позовом, в якому просили визнати їх співавторами твору ІНФОРМАЦІЯ_1»), припинити дії, що порушують їх авторське право, шляхом заборони відповідачам вчиняти дії щодо розпорядження майновими авторськими правами без згоди позивачів як співавторів та зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відомості щодо визнання реєстрації за свідоцтвом № НОМЕР_1 недійсною.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначають, що вказана комп'ютерна програма є похідним твором від цілої низки програм, що створювались протягом 40 років різними авторами і незмінним автором яких та науковим керівником усіх програм сімейства «ІНФОРМАЦІЯ_10» був і є ОСОБА_2

Підтвердженням його співавторства є також те, що у 2002 році ним у співавторстві з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 було отримано свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію 30.06.2002 року авторського права на твір ІНФОРМАЦІЯ_24».

Інші позивачі приймали участь у розробці модулів, які є складовою спірної комп'ютерної програми під керівництвом ОСОБА_2, а також до 2009 року перебували у складі учасників ТОВ «Ліра софт». Зокрема, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, у період з 2003 по 2009 роки були учасниками ТОВ «ЛІРА софт», а позивач ОСОБА_3 є у складі учасників по теперішній час.

В позові позивачі стверджують про наявність у них як у співавторів майнових авторських прав на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», обґрунтовуючи дане посилання численними публікаціями та статтями, планами семінарів та конференцій, в яких деякі позивачі приймали участь, переліком наукових праць позивача ОСОБА_2 в період з 1962 по 2003 роки, численними семінарами та письмовими свідченнями фахівців та видатних діячів в галузі інформаційних технологій.

Позивачі зазначають, що інформація про ІНФОРМАЦІЯ_24» у засобах масової інформації з'явилася у 1981 році, тобто задовго до того, як було зареєстровано ТОВ «ЛІРА софт», а у різні роки ІНФОРМАЦІЯ_24» мав різні назви: «ІНФОРМАЦІЯ_11»(1969 р.), «ІНФОРМАЦІЯ_12»(1971 р.), «ІНФОРМАЦІЯ_13»(1975 р.), «ІНФОРМАЦІЯ_14»(1976 р.), «ІНФОРМАЦІЯ_15»(1982 р.), «ІНФОРМАЦІЯ_16»(1986 р.), «ІНФОРМАЦІЯ_17»(1988 р.), «ІНФОРМАЦІЯ_18»(1991 р.).

За твердженнями позивачів, у період з 1995 по 2011 роки великий колектив співавторів, включно з ОСОБА_2 (позивач 1), ОСОБА_4 (позивач 2), ОСОБА_15 (відповідач 5), ОСОБА_9 (відповідач 2), ОСОБА_11 (відповідач 4), ОСОБА_10 (відповідач 3), ОСОБА_8 (позивач 7), ОСОБА_5 (позивач 4), ОСОБА_3 (позивач 2), ОСОБА_7 (позивач 6), ОСОБА_6 (позивач 5), працював у різних організаціях і створював версії Програмних комплексів: «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_1».

В судовому засіданні представник позивача-1 зазначив, що рукописний текст під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6», виконаний особисто ОСОБА_2 та свідчить про те, що саме позивач -1 є автором всіх програмних комплексів сімейства «ІНФОРМАЦІЯ_10», починаючи з 1960-х років та до сучасності, оскільки розробив ідею, яку в подальшому відтворив у матеріальній формі. Базова модель програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10» залишилась майже незмінною, тож на основі саме цієї базової моделі було розроблено твір - ІНФОРМАЦІЯ_1».

Позивачі звертають увагу на ту обставину, що модулі, з яких складається ІНФОРМАЦІЯ_1» та наявність у позивачів фрагментів вихідних кодів цих модулів, свідчить про наявності у них прав співавторів на дану комп'ютерну програму.

Позивачі зазначають, що саме наявність у них вихідних кодів модулів комп'ютерної програми «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» доводить те, що вони є співавторами на зазначену комп'ютерну програму.

Додатково позивачі звертають увагу суду на те, що відповідачі не можуть отримати виконувані коди модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22 та ІНФОРМАЦІЯ_23) у повному обсязі шляхом компіляції вихідних текстів, а це, на думку позивачів, однозначно доводить, що позивачі є співавторами перелічених модулів.

Крім того, в якості підтвердження співавторства позивача-1 на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», позивачі посилались на свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію 30.06.2002 року авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_24».

Позивачі вважають, що ІНФОРМАЦІЯ_1» не є службовим твором, та звертають увагу суду на те, що лише частина співавторів знаходиться у трудових відносинах з ТОВ «ЛІРА софт», а тому підстав вважати, що зазначена комп'ютерна програма є службовим твором, на думку позивачів не має.

Крім того, додатково звертають увагу суду на відсутність наказів та технічних завдань, які б мали бути створені ТОВ «ЛІРА софт» (відповідач- 1) у разі створення саме службового твору.

Виходячи також з того, що позивачі не надавали відповідачам дозволів на використання комп'ютерної програми «ІНФОРМАЦІЯ_24», а також у зв'язку з тим, що позивачі вважають себе співавторами зазначеної програми, на думку позивачів, дії відповідачів 1-5 є оманливими щодо зазначення їх, тобто відповідачів-1-5 співавторами під час реєстрації авторського права на комп'ютерну програму «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка засвідчується свідоцтвом № НОМЕР_1 від 10.05.2011 р.

Посилаючись на п.24 та п.25 «Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» від 27.12.2001 року № 1756, позивачі просять визнати недійсною реєстрацію авторського права на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка підтверджується зазначеним свідоцтвом. Зазначене визнання реєстрації недійсною, на думку позивачів, має бути виконано шляхом занесення відповідних відомостей до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір.

У зв'язку з тим, що позивачі відносять себе до співавторів комп'ютерної програми «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», яку позивачі вважають похідним твором від програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10», на їх думку, вони мають виключні майнові авторські права на неї, і, звідси, мають як право спільно використовувати комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», так і забороняти третім особам її використання.

Виходячи з цього, вважають, дії відповідачів щодо реєстрації зазначеної комп'ютерної програми протиправними, посилаючись на ст.ст. 13, 15, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 року № 3792-XII, ст. 436 ЦК України, а тому позивачі також просять суд заборонити відповідачам без згоди позивачів як співавторів: видавати дозволи на використання комп'ютерної програми «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1»; тиражувати та розповсюджувати примірники цієї комп'ютерної програми; а також відтворювати зазначену комп'ютерну програму.

В судовому засіданні представник позивачів також пояснив, що докази, які містяться в матеріалах справи в сукупності, а саме, наявність у позивачів відповідних вихідних кодів «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», показання свідків, численні публікації та статті ОСОБА_2 в період з 1962 по 2003 роки, численні семінари та письмові свідчення фахівців та видатних діячів в галузі інформаційних технологій є беззаперечним доказом співавторства позивачів на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1».

В судовому засіданні позивачі та представники позивачів позов підтримали та просили його задовольнити.

Представники відповідачів 1-5 проти позову заперечували, мотивуючи тим, що відповідачі діяли цілком правомірно, а заявлені вимоги безпідставні та необґрунтовані.

Так, вказували, що 11.02.2003 року відповідач-1 уклав Авторський договір про передачу виключного права на використання програмного забезпечення щодо комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10», строк дії якого сплинув 21.01.2004 року. Але вже 26.01.2004 року відповідач-1 уклав інший Авторський договір про передачу виключного права на використання програмного забезпечення щодо комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10», що діяв до 24.01.2012 року.

Співавторами, які передавали відповідачу-1 виключні майнові авторські права на використання комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10» за зазначеними авторськими договорами є: ОСОБА_15 (відповідач 5), ОСОБА_2 (позивач 1) та ОСОБА_14

У відповідності до п.п. 2.1. зазначених авторських договорів, відповідач-1 отримав виключне право на використання комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10» всіма відомими способами та виключне право на дозвіл або заборону використання комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10» іншими способами.

Згідно з ч. 3 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

На думку представника відповідача -1, єдиною особою, яка у період до 24.01.2012 року мала право використовувати виключні майнові авторські права на ІНФОРМАЦІЯ_24» є саме відповідач- 1.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України Закону «Про авторське право» та ст. 441 ЦК України, використанням твору є, зокрема, переробки, адаптації та інші подібні зміни творів.

Представник відповідачів 1-5 зазначив, що використовуючи з 2003 року виключні майнові авторські права на ІНФОРМАЦІЯ_24», відповідач-1 змінював зазначений твір та створював нові його версії. Останньою версією комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10» є ІНФОРМАЦІЯ_1».

Представник відповідача-1 звернув увагу суду на те, що кожна версія програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10» є окремим об'єктом авторського права.

Відповідач-1 надав суду бухгалтерські довідки щодо правовідносин, в яких він знаходився із всіма позивачами, відповідачами та ОСОБА_14 з 2003 року та по цей час, та посилався на те, що із відповідачами 2-5 він знаходиться у трудових відносинах і саме ці відповідачі є співавторами комп'ютерної програми «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1». Стверджував, що з деякими позивачами, відповідач- 1 не перебував ані в трудових, а ні в цивільно-правових відносинах, і будь-кому з них завдань на розробку ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» не надавав, а тому твердження позивачів щодо їх співавторства є необґрунтованими.

Представник відповідача -1 посилався на норми ч. 2 ст. 429 ЦК України, у відповідності до якої майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Посилаючись на вказані вище вимоги закону, на думку відповідача-1, ІНФОРМАЦІЯ_1» є службовим твором, оскільки вона створена у співавторстві відповідачами 2-5 під час виконання службових обов'язків, а передача виключних майнових прав на цей твір від співавторів (відповідачів 2-5) до відповідача -1 підтверджується Договором № 02/09/09 від 02.09.2009 року про розподіл майнових прав на службовий твір «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1» була оприлюднена 29.09.2009 року під час проведення семінару «Інформаційні технології в проектуванні», який відбувався з 28.09.2009 року по 3.10.2009 року в Автономній республіці Крим, смт. Гурзуф у Міжнародному дитячому центрі «Артек». З метою доведення цього факту представник відповідача-1 надав копію програми зазначеного семінару, наказ № 50 А від 7.09.2009 року, розпорядження та посвідчення на відрядження щодо учасників семінару.

Представник відповідача- 1 не погоджується з твердженнями представника позивача- 1 про те, що участь позивача- 1 у семінарі «Інформаційні технології в проектуванні» та його доповідь є підтвердженням того, що позивач- 1 є співавтором комп'ютерної програми «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки вважає доповідь на семінарі не є належним підтвердженням співавторства позивача- 1 на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» та можливу доповідь міг зробити будь-який технічний спеціаліст в цій галузі, який ознайомлений із комп'ютерною програмою «ІНФОРМАЦІЯ_24».

Оскільки у відповідності до ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір, і відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними, то на підставі того, що позивачі не надали суду ніякої угоди, яка б регулювала відносини, що існують між ними як між співавторами, а також не повідомили суд про існування такої угоди, на думку представника відповідачів, недоведеним є твердження позивачів щодо факту існування між ними відносин співавторства щодо Комп'ютерної програми «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Крім того, представник відповідача -1 пояснив, що під час реєстрації комп'ютерної програми «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» було подано вірну інформацію щодо співавторів, а також вказано, що зазначена комп'ютерна програми є похідним твором щодо комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10», а тому вимоги позивачів щодо внесення до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відомостей про визнання реєстрації за свідоцтвом № НОМЕР_1 недійсною на тій підставі, що відповідачами подано оманливі свідчення, є неправомірними.

На підтвердження розуміння та усвідомлення позивачем-1 значення укладення ним Авторських договорів про передачу виключного права на використання програмного забезпечення щодо комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10» від 11.02.2003 року та 26.01.2004 року, представники відповідачів 1-5 надали суду Авторський договір № 1Д від 01 січня 2004 року про передачу невиключного права на використання програмного забезпечення, укладений між Державним підприємством «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» та ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_14 Пунктом 1.1. Авторського договору № 1Д передбачено, що Співавтори передають, а Інститут отримує невиключне право на використання базових версій комп'ютерних програмних комплексів «МОНОМАХ» та «ІНФОРМАЦІЯ_10» (далі за текстом «Договір»).

Представники відповідачів 1-5 зазначають, що укладення між Державним науково-дослідний інститутом автоматизованих систем в будівництві та ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_14, як співавторами Авторського договору № 1Д дає підстави стверджувати, що позивач -1, ОСОБА_2, дав неправдиві показання в суді в тій частині, що не розумів юридичні наслідки своїх дій під час укладання в 2003 р. та в 2004 р. Авторських договорів.

Вважає, що позивач- 1, ОСОБА_2, керівник колективу Державного науково-дослідного інституту автоматизованих систем в будівництві, користуючись повною довірою свого колективу, продовжував використовувати КП «ІНФОРМАЦІЯ_10» у способи, що виходили за межі повноважень, наданих на підставі Авторського договору № 1Д.

Усвідомлена протиправна поведінка позивача -1, ОСОБА_2,приховування від колективу, яким він керував, дійсного стану справ щодо КП «ІНФОРМАЦІЯ_10» та юридичних наслідків власних дій, зокрема, передачі до ТОВ «ЛІРА софт» виключних авторських прав на КП «ІНФОРМАЦІЯ_10» на підставі Авторського договору від 26 січня 2004 року, призвели до порушення авторських прав відповідача- 1 з боку позивачів 2-7, які після укладання Авторських договорів продовжували працювати із вихідними кодами КП «ІНФОРМАЦІЯ_10».

Представник вважає, що ні позивачі 2-7, ні будь-яка інша особа, крім відповідача- 1, ТОВ «ЛІРА софт», не мали права використовувати вихідні коди КП «ІНФОРМАЦІЯ_10» після передачі до ТОВ «ЛІРА софт» виключних авторських прав на цю програму за Авторськими договорами від 11.02.2003 року та від 26.01.2004 року.

Також представники відповідачів 1-5 вказують на те, що жоден з позивачів не здійснював розробку комп'ютерної програми «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» в ТОВ «ЛІРА софт» та не здійснював розробку комп'ютерної програми «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» у складі її дійсних співавторів - відповідачів 2-5.

Особливу увагу відповідачі 1-5 звертають на те, що в ході дослідження наданих позивачами вихідних текстів й отриманих шляхом їх компіляції, модулів ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23) експертами виявлено неодноразове використання у них знаку охорони авторського права відповідача -1, а саме: «© 2009 ЛИРА софт. Все права защищены», зокрема, наявність знаку охорони авторського права відповідача- 1: у робочому вікні системи, інстальованої з CD-диску, наданого позивачами, та у робочому вікні системи, інстальованої з CD-диску, наданого відповідачем - 1 «О програмне ЛИРА» міститься ідентична інформація про те, що автором є ТОВ «ЛІРА софт», зазначено адресу сайту lira.com.ua та розміщено знак охорони авторського права; у керівництві по використанню програми, що міститься в складі інсталяційного пакету програмних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), наданих на дослідження позивачами, в першому діалозі після запуску інсталяції програмних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), наданих позивачами, в описі типу ключа захисту програмних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), наданих позивачами.

Відповідачі зазначають, що наявними у справі доказами підтверджуються авторські права відповідача -1 на ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» та за відсутності належних і допустимих доказів участі позивачів у створенні цієї комп'ютерної програми, то виявлена експертами схожість наданих позивачами до наданих відповідачем -1 складу компонентів інсталяційного пакету, цільового призначення та функціональних можливостей; відображення інтерфейсної частини комп'ютерних програм, системи захисту ключем тощо, дає підстави стверджувати, про неправомірне використання перелічених об'єктів саме позивачами.

Вважає, що використання самими ж позивачами у наданих ними модулях 1-5 знаку охорони авторського права відповідача- 1, не лише вказує на визнання авторських прав за відповідачем- 1 і спростовує заяви позивачів щодо їх співавторства на ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», але й свідчить про неправомірне використання позивачами зазначених модулів ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» за відсутності відповідного дозволу відповідача -1.

З огляду на викладене, відповідачі 1-5 заперечують проти співавторства позивачів щодо комп'ютерної програми «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», вважаючи свої дії щодо створення зазначеної комп'ютерної програми, передачі виключних майнових прав на неї відповідачу- 1 та реєстрації зазначеної програми цілком правомірними, а тому просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача Державної служби інтелектуальної власності України проти позову заперечував, посилаючись на те, що Держслужба при здійсненні реєстрацій авторського права на службовий твір діяла у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» від 27 грудня 2001 р. № 1756.

Разом з тим, представник Держслужби звернув увагу на ч. 3 п. 17 Постанови КМУ за № 1756, згідно якої під час розгляду заявок на реєстрацію авторського права на твори Держслужба не встановлює авторства, а в силу ч. 2 п. 13 даної Постанови, саме автор або особа, яка має авторське право на твір, несе відповідальність за достатність і достовірність інформації, наведеної у заявці на реєстрацію авторського права на твір.

У судовому засіданні представник Держслужби просив у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 31.10.2011 року, яке було залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 08.02.2012 року, в задоволенні позову позивачів, відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2012 року рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 31.10.2011 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 08.02.2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Згідно вимог касаційної інстанції при повторному розгляді справи, суд першої інстанції має вирішити питання про призначення у справі комплексної експертизи об'єктів інтелектуальної власності та ком»ютерно-технічну експертизу, здійснити виклик свідків та витребувати матеріали заявки, з'ясувати характер спірних правовідносин, права та обов»язки сторін, фактичні обставини справи.

Суд , вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, судових експертів, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Авторське право, як частина цивільного законодавства, регулює відносини, пов'язані з використанням творів літератури, науки і мистецтва, які є результатом творчої діяльності, незалежно від призначення, способу і форми їх вираження, а також художніх достоїнств або наукової цінності.

Охорона комп'ютерних програм та баз даних в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про авторське і суміжні права», що відповідає вимогам міжнародних конвенцій і угод.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24.07.1971 року, яка є чинною для України з 25.10.1995 року, термін «Літературні і художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки тощо.

Згідно з п. 6 ст. 2 Конвенції твори, зазначені у цій статті, користуються охороною у всіх країнах Союзу. Ця охорона здійснюється на користь автора і його правонаступників.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 року № 3792-XII з подальшими змінами і доповненнями, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору або за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до ст. 435 ЦК України та ст. 7, п. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єктами авторського права, окрім авторів творів, є їх спадкоємці та інші фізичні та юридичні особи, які набули авторських прав відповідно до закону або договору.

Авторський договір це -консенсуальна угода, за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній організації для використання, або автор бере на себе обов'язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (позивач- 1) у співавторстві з ОСОБА_15 (відповідач 5, правонаступном якого є ОСОБА_12 ) та ОСОБА_14 було отримано свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію 30.06.2002 року авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_24».

11.02.2003 року ТОВ «ЛІРА софт» (відповідач-1) уклав Авторський договір про передачу виключного права на використання програмного забезпечення щодо комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10» із його співавторами: ОСОБА_15, ОСОБА_2 (позивач- 1) та ОСОБА_14, на строк до 21.01.2004 року.

26.01.2004 року відповідачем-1 з тими ж співавторами був укладений наступний Авторський договір про передачу виключного права на використання програмного забезпечення щодо комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10», строком дії до 01.01.2020 року.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 14.11.2011 року по справі №2-5656/11, порушеній за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_14 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРА софт» ( відповідач-1 ) про розірвання авторського договору, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.01.2012 року, Авторський договір про передачу виключного права на використання програмного забезпечення щодо комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10» від 26.01.2004 року було розірвано.

Таким чином, строк дії Авторського договору про передачу виключного права на використання програмного забезпечення щодо комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10» від 26.01.2004 року припинився 24.01.2012 року.

У відповідності до п.п. 2.1. зазначених Авторських договорів про передачу виключного права на використання програмного забезпечення, відповідач -1 отримав виключне право на використання комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10» всіма відомими способами та виключне право на дозвіл або заборону використання програмного забезпечення іншими способами.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», до майнових прав автора належать, в тому числі, виключне право на використання твору.

Таким чином, відповідачу- 1 як особі, яка отримала виключні майнові авторські права на використання комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10», належать усі, визначені ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ч.1 ст. 440 ЦК України майнові авторські права на твір - ІНФОРМАЦІЯ_24».

У відповідності до ч.1 ст. 441 ЦК України, використанням твору вважається:

а) опублікування (випуск у світ);

б) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;

в) переклад;

г) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;

ґ) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;

є) публічне виконання;

ж) продаж, передання в найм (оренду) тощо;

з) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.

Відповідно до ст.29 Закону використання твору допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право.

Стаття 14 Закону серед форм використання наводить переробку, адаптацію, які створюють похідний твір.

Отже, похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні, тому авторами визнаються і автори похідних творів, зокрема, переробок, при створенні яких автор похідного твору повинен зробити свій творчий внесок.

Твори, створені в результаті переробки існуючих творів, відносяться до похідних творів, якщо при їх створенні була здійснена творча переробка іншого існуючого твору. Якщо твір повторює або включає в себе певні елементи твору, авторські права на які належать іншій особі, відповідно до ст.3 Закону України «Про авторське право та суміжні права», такий твір буде похідним твором продуктом інтелектуальної творчості, заснованим на іншому існуючому творі (переробка, адаптація).

З огляду на викладене вище, суд вважає, і представниками позивачів ці обставини не оспорювались, що відповідач -1 мав право здійснювати переробку комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10», внаслідок якої був створений похідний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1»), який зареєстрований 10.05.2011 року відповідачами ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, як об'єкт авторського права за свідоцтвом НОМЕР_1 та як наслідок має самостійну правову охорону.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, співробітники ТОВ «ЛІРА софт» (відповідач 1), а саме: ОСОБА_9 (відповідач- 2), ОСОБА_10 (відповідач -3), ОСОБА_11 (відповідач -4) та, ОСОБА_15 (відповідач -5, що помер) передали відповідачу -1 виключні майнові авторські права на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується Договором № 02/09/09 від 02.09.2009 року про розподіл майнових прав на службовий твір «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також свідоцтвом про реєстрацію авторського права НОМЕР_1 від 10.05.2011 року.

Суд погоджується з доводами представника відповідачів про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1» є службовим твором, оскільки вона створена у співавторстві відповідачами 2-5 під час виконання службових обов'язків, а передача виключних майнових прав на цей твір від співавторів (відповідачів 2-5) до відповідача- 1 підтверджується договором про розподіл майнових прав.

Та обставина, що ІНФОРМАЦІЯ_1» є службовим твором підтверджується, наданими відповідачем-1 довідками, згідно яких вбачається, що відповідачі 2-5 знаходилися з ним у трудових відносинах під час створення комп'ютерної програми «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Доводи позивачів про те, що комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» не можна вважати службовим твором, оскільки частина співавторів знаходиться з відповідачем-1 у трудових відносинах, а частина співавторів не знаходиться, суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що позивачами не подано доказів існування між позивачами та відповідачем -1 цивільно-правових договорів, на підставі яких можна зробити висновок щодо співавторства позивачів.

У відповідності до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на викладене, суд вважає встановленим, що ІНФОРМАЦІЯ_1» є службовим твором, який був створений під час виконання трудових обов'язків у співавторстві відповідачів 2-5, виключні майнові права якої належать відповідачу -1.

В обґрунтування заявлених вимог в частині співавторства позивачів на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивачі посилалися на те, що саме у них є вихідні коди модулів даної комп'ютерної програми, на відміну від відповідачів , які не можуть отримати виконувані коди модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22 та ІНФОРМАЦІЯ_23) в повному обсязі шляхом їх компіляції . Також в підтвердження співавторства на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», посилалися на статті, лекції, промови та їх особисті свідчення, як свідків, щодо участі у створенні даної програми, як об'єкта інтелектуально власності.

Оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що доводи позивачів щодо їх співавторства на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», недоведені та не підтверджені відповідними доказами у справі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 3 Закону України «Про авторське право і суміжні права», охорона цього Закону поширюється на твори, які знаходяться в об'єктивній формі на території України.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 429 ЦК України передбачено, якщо твір створено у порядку виконання працівником трудового договору (контракту) і в межах строку його дії, тобто при виконанні службових обов'язків і за службовим завданням роботодавця, то особисті немайнові права автора твору, які є невідчужуваними, належать працівникові. Майнові права на об'єкт авторського права і (або) суміжних прав, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором .

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ч. 1, ч. 3 ст. 433 ЦК України, об'єктами авторського права є твори, зокрема, комп'ютерні програми. При цьому авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. Як було наголошено, охороні підлягають форми вираження ідей автора, а не самі ідеї. Так, якщо автор опублікує у формі статті стислий виклад своїх ідей, ніхто не може перешкодити третій стороні використати ці ідеї для створення такого приладу; однак авторське право захистить автора від відтворення примірників його статті без його дозволу.

Що стосується самої ідеї, то на неї не поширюється охорона відповідно до авторського права, але вона може бути захищена на інших підставах, наприклад, в контексті промислової власності. Головним є те, що ідеї не охороняються авторським правом.

За змістом ч. 4 ст. 433 ЦК України, ст. 18 Закону № 3792-ХІІ комп'ютерні програми охороняються як об'єкти авторського права, а саме як літературні твори.

Передбачена Законом № 3792-ХІІ правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Аналізуючи докази, подані позивачами на підтвердження свого співавторства на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», та враховуючи норми ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ч.1 ст. 58 ЦПК України, суд вважає ці докази неналежними, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування. Статті, лекції, промови є окремими об'єктами авторського права. Належність позивачам авторських прав на статті, лекції, промови не є доказами існування співавторства на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Посилання позивачів на наявність у них вихідних кодів модулів комп'ютерної програми «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме на модулі: ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22 та ІНФОРМАЦІЯ_23, як на підтвердження співавторства на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», є неналежними доказами щодо визнання за ними співавторства, оскільки сукупність зазначених модулів самих по собі не є об'єктивною формою твору - комп'ютерної програми «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка охороняється за Законом. Авторське право у автора виникає після досягнення творчого результату, втіленого в об'єктивну форму, яка забезпечує його сприйняття іншими особами.

В той же час, модулі є елементами цілого комплексу комп'ютерної програми, які самостійного захисту не мають та окремо не використовуються, вказані висновки підтверджуються також наступним.

Ухвалою суду від 18.10.2012 року у справі було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності (м. Київ, Львівська площа, 4а) на вирішення якої було постановлено наступні запитання:

1). Чи є вихідні тексти кожного з програмних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23) наданих Позивачами (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) об'єктом права інтелектуальної власності?

2). Чи можливо з вихідних текстів програмних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), наданих Позивачами шляхом компіляції отримати в повному обсязі виконувані модулі 1-5 «ІНФОРМАЦІЯ_1», наданими Відповідачами 1-5?

3). Чи можливо з вихідних текстів програмних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), наданих Позивачами шляхом компіляції отримати в повному обсязі виконувані модулі 1-5 «ІНФОРМАЦІЯ_1», які містяться в матеріалах заявки поданих до Установи на реєстрацію авторського права на КП «ІНФОРМАЦІЯ_1»?

4). Які саме елементи - вихідні тексти чи виконувані модулі були подані Відповідачем-1 до Установи для реєстрації авторського права на КП «ІНФОРМАЦІЯ_1» та до якого із п'яти модулів «КП «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), відносяться такі елементи?

5). Чи можливо з вихідних текстів програмних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), наданих Відповідачем 1-5 шляхом компіляції отримати в повному обсязі виконувані модулі 1-5 «ІНФОРМАЦІЯ_1», наданих відповідачем-1?

6). Чи є модулі 1-5 «КП «ІНФОРМАЦІЯ_1», відтворенням виконуваних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), які отримані шляхом компіляції вихідних текстів програм модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), наданих Позивачами?

7). Чи співпадають (є тотожними) вихідні тексти програмних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19. ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), наданих Позивачами, з вихідними текстами модулів 1-5 КП «ІНФОРМАЦІЯ_1», наданими Відповідачем- 1?

За результатами експертного дослідження було складено Висновок № 196/12 комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 19.11.2013 року.

Згідно вказаного Висновку експертами встановлено, що вихідні тексти кожної комп'ютерної програми (програмного модолю) 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23) наданих позивачами 1-7, не мають ознак комп'ютерної програми як об'єкта права інтелектуальної власності.

Разом з тим, Висновком експертів встановлено, що з вихідних текстів програмних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), наданих відповідачами 1-5, шляхом компіляції можливо відтворити в повному обсязі виконувані модулі 1-5 КП «ІНФОРМАЦІЯ_1, наданих відповідачем-1.

Згідно Висновку також вбачається, що експерти не надали висновок щодо інших питань поставлених для здійснення даного дослідження з огляду на те, що вихідні тексти об'єктів дослідження не були надані, а з наявних фрагментів вихідного коду у паперовій формі, відповісти на поставлені запитання неможливо.

Як вбачається з висновку судової експертизи та пояснень допитаних в судовому засіданні судових експертів ОСОБА_21 та ОСОБА_22, експертами здійснювалося дослідження з дотриманням вимог абз. 1, 2 ст. 1, 4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. № 53/5, з урахуванням усіх суттєвих фактів та обставин тією мірою, якою вони були представлені в матеріалах справи.

Користуючись правами, передбаченими ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», експерти неодноразово зверталися через суд до сторін справи з метою отримання додаткових матеріалів (вихідних текстів програмних модулів), які б надали можливість провести дослідження, проте вихідні тексти програмних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23) сторонами надані не були, внаслідок чого дослідження було проведено за наявними в матеріалах справи матеріалами.

Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_21 та ОСОБА_22 надали усні та письмові відповіді на питання сторін та пояснили, що неможливість надання відповіді на друге питання обумовлена його формулюванням, адже для відповіді на питання 2 висновку судової експертизи експертові необхідні вихідні коди обох сторін - позивачів та відповідачів (які фізично розташовані в різних місцях) на своєму робочому місці (чи на робочому місці на якому здійснювався огляд) одночасно, що не було забезпечено під час оглядів об'єкта дослідження. При цьому, для відповіді на питання 5 висновку експертові необхідні лише вихідні коди однієї сторони - відповідачів, що було забезпечено під час оглядів об'єкта дослідження.

Судом встановлено, що експертне дослідження проведене відповідно до Закону України «Про судову експертизу» комісією кваліфікованих експертів, які мають відповідну кваліфікацію та внесені до реєстру атестованих судових експертів.

Вбачається, що Висновок комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань, виходячи з матеріалів, наданих на дослідження.

З огляду на викладене вище, суд не знаходить підстав, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку судової експертизи чи суперечливість його іншим матеріалам справи,а тому за правила ст. 212 ЦПК України приймає його до уваги.

Так, у Висновку експертів № 196/12 встановлено, що скомпільовані окремо з вихідних текстів позивачів модулі 1-5 «ІНФОРМАЦІЯ_19», «ІНФОРМАЦІЯ_20», «ІНФОРМАЦІЯ_21», «ІНФОРМАЦІЯ_22», «ІНФОРМАЦІЯ_23» не задовольняють критеріям працездатності, на відміну від скомпільованих одночасно у складі системи «ІНФОРМАЦІЯ_1» разом із іншими її елементами , наданих відповідачем-1(сторінка 44 Висновку).

Так, 18.07.2013 р. за результатами практичної перевірки програмних модулів 1-5 «ІНФОРМАЦІЯ_19», «ІНФОРМАЦІЯ_20», «ІНФОРМАЦІЯ_21», «ІНФОРМАЦІЯ_22», «ІНФОРМАЦІЯ_23», які були скомпільовані окремо, експертами виявлено, що вони не задовольняють критеріям працездатності у повному обсязі, відповідно, не забезпечують виконання усіх функцій, заявлених у матеріалах, наданих на дослідження. Під час виконання тестових прикладів виявлені помилки, повна відмова працездатності (критична помилка).

Зазначене свідчить про те, що позивачами замість вихідних текстів та виконуваних модулів окремо кожного з модулів «ІНФОРМАЦІЯ_19», «ІНФОРМАЦІЯ_20», «ІНФОРМАЦІЯ_21», «ІНФОРМАЦІЯ_22» та «ІНФОРМАЦІЯ_23» було надано для експертизи CD-диск, на якому містяться інсталяційні файли та ключ до цілої Комп'ютерної програми «ІНФОРМАЦІЯ_1» (сторінка 10 Висновку).

При цьому, відповідь експертів на перше запитання однозначно вказує, що вихідні тексти кожного модулю 1-5 «ІНФОРМАЦІЯ_19», «ІНФОРМАЦІЯ_20», «ІНФОРМАЦІЯ_21», «ІНФОРМАЦІЯ_22», «ІНФОРМАЦІЯ_23», наданих позивачами не мають ознак комп'ютерної програми як об'єкта права інтелектуальної власності.

Отже, перелічені модулі є елементами цілої комп'ютерної програми ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», які самостійного захисту не мають та окремо не використовуються.

Таким чином, результати судової експертизи повністю спростовують доводи позивачів про те, що модулі 1-5 «ІНФОРМАЦІЯ_19», «ІНФОРМАЦІЯ_20», «ІНФОРМАЦІЯ_21», «ІНФОРМАЦІЯ_22», «ІНФОРМАЦІЯ_23» є рівноцінними і самостійними комп'ютерними програмами.

Разом з тим, проведення експертами дослідження наданих відповідачем- 1 вихідних кодів ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» безумовно вказує на наявність таких кодів у останнього.

До того ж, наявність у відповідача -1 вихідних кодів усіх модулів ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» прямо підтверджується відповіддю експертів на п'яте запитання Висновку, що з вихідних текстів програмних модулів 1-5 («ІНФОРМАЦІЯ_19», «ІНФОРМАЦІЯ_20», «ІНФОРМАЦІЯ_21», «ІНФОРМАЦІЯ_22», «ІНФОРМАЦІЯ_23»), наданих відповідачем 1-5, шляхом компіляції можливо відтворити в повному обсязі виконувані модулі 1-5 «КП «ІНФОРМАЦІЯ_1, наданих відповідачем -1.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані на дослідження об»єкти програмних модулів 1-5 («ІНФОРМАЦІЯ_19», «ІНФОРМАЦІЯ_20», «ІНФОРМАЦІЯ_21», «ІНФОРМАЦІЯ_22», «ІНФОРМАЦІЯ_23») , скомпільовані окремо, не задовольняють критеріям працездатності у повному обсязі, а відтак не мають ознаки ком»ютерної програми та відповідно твердження позивачів про їх співавторство саме на ком»ютерну програму «Програмний комплекс ІНФОРМАЦІЯ_1» , за даних обставин, є недоведеними.

Суд звертає увагу на той факт, що ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» є цілісною комп'ютерною програмою та виконує в цілому завдання та функції, заявлені у технічній документації наданій для проведення судового дослідження, зокрема, у технічному описі до ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1».

В той час як позивачами було надано технічні описи до кожного з модулів 1-5 окремо.

В ході розгляду справи судом було здійснено допит свідків, в тому числі позивачів по справі.

Аналізуючи матеріали справи та експертне дослідження, суд вважає, що покази позивачів наданих в суді, як свідків, не можуть бути прийняті до уваги в підтвердження їх співавторства на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» складається з шести основних модулів. Основними розробниками і авторами модуля ІНФОРМАЦІЯ_19 є ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Основними розробниками модуля ІНФОРМАЦІЯ_20 є ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_3 Автором модулів ІНФОРМАЦІЯ_21 і ІНФОРМАЦІЯ_22 є ОСОБА_6 Основними розробниками і авторами модуля ІНФОРМАЦІЯ_23 є ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Шостий модуль ІНФОРМАЦІЯ_25, його розробниками є ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_9 Але, у зв'язку з тим, що цей модуль реалізує методи математичної фізики та будівельної механіки, то він найбільш стабільний в сенсі незмінності програми і в основному використовує розробки ще 60-х років, які були створені, включаючи і програмування на комп'ютерах, особисто ОСОБА_2

Також пояснив, що дійсно підписував Авторський договір про передачу виключного права на використання комп'ютерного програмного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_10» та не пам'ятає, чи передавалися при цьому вихідні тексти комп'ютерної програми в цілому. Підтвердив, що після підписання вказаного авторського договору колектив продовжив працювати на основі вихідних текстів.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 поянив, що ІНФОРМАЦІЯ_24» являє собою складний комплекс програм, який розроблявся у великому авторському колективі. Авторами модуля ІНФОРМАЦІЯ_19 назвав ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, авторами модуля ІНФОРМАЦІЯ_20 - ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_3, авторами модуля ІНФОРМАЦІЯ_26 - ОСОБА_5, модулів ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23 - ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, авторами модуля ІНФОРМАЦІЯ_27 - ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3

На питання представника відповідачів 1-5, який його особистий внесок по версіях ПК ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 засвідчив, що оскільки він акумулював всі бажання користувачів програми, то він висловлював ідеї, розробляв алгоритми, порядку дій користувача з програмою, він в багатьох випадках розробляв дизайн діалогів для користувача, як заповнюються вихідні дані, розробляв дизайн таблиць для результатів та оформлення документуючої системи. Засвідчив, що він особисто не програмував комп'ютерну програму «ІНФОРМАЦІЯ_10», проте, розробляв алгоритми, які потім були переведені на сучасні мови програмування.

ОСОБА_4 зазначила, що вважає себе та ОСОБА_7 співавторами модуля ІНФОРМАЦІЯ_19, співавторами модуля ІНФОРМАЦІЯ_23 є ОСОБА_7 та ОСОБА_6, автором модуля ІНФОРМАЦІЯ_26 є ОСОБА_5, співавторами модуля ІНФОРМАЦІЯ_20 є ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Засвідчила, що ОСОБА_2 є співавтором практично всіх модулів комплексу: ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_23, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, керував та алгоритмізував розрахунки в усіх вище перерахованих модулях, а також є розробником основних математичних функцій розрахункового процесора (МКЕ-розрахунок), про що свідчать систематичні наради, інженерне спілкування всіх позивачів на робочих місцях при створенні модулів ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1». Також пояснила, що ОСОБА_3 є співавтором модуля ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_26 та ІНФОРМАЦІЯ_20, ОСОБА_6 є автором модулів ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23.

Позивач ОСОБА_5, пояснив, що ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10 займалися модулем МКЕ-розрахунок, тому він вважає їх співавторами ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також вказав, що позивачі є авторами цього твору. Зазначив, що ОСОБА_2 є автором «ІНФОРМАЦІЯ_10» і науковим керівником групи авторів і брав участь практично у всіх розробках кожної системи з самого початку і до версії ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також підтвердив, що ОСОБА_4 займалась модулем ІНФОРМАЦІЯ_19, ОСОБА_8 є автором ІНФОРМАЦІЯ_20, ОСОБА_6, є автором розрахунку металевих конструкцій ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, є автором об'ємної моделі грунту. Крім того, зазначив, що він, разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 розробляли алгоритми модулів для розрахунку залізобетонних пластинчатих та стрижневих кінцевих елементів для білоруських норм. ОСОБА_5 заявив, що в різні роки над ІНФОРМАЦІЯ_10» працювала різна кількість людей - 100, 40, 30 і багатьох він знає особисто.

Позивач 5 ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_7 є автором графічного двигуна «ІНФОРМАЦІЯ_1», при чому двигун був розроблений раніше, для попередніх версій програми. Для версії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 в співавторстві з ОСОБА_2 розробляли розрахунок коефіцієнтів пружної основи грунту по нормам ДБН 2009 року. Підтвердив, що ОСОБА_4 завжди займалася програмою ІНФОРМАЦІЯ_19, а також вказав на те, що ОСОБА_2 є науковим керівником групи авторів і брав участь практично у всіх розробках кожної системи, яка входить до «ІНФОРМАЦІЯ_1» на протязі всієї історії.

ОСОБА_6 пеояснив, що ОСОБА_3 є учасником їхнього авторського колективу, і відігравав в ньому роль основної ланки в алгоритмізації вводу вихідних даних та аналізу результатів, ОСОБА_5 йому відомий як основний розробник програми ІНФОРМАЦІЯ_20 і програми ІНФОРМАЦІЯ_28, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 розробляв систему ІНФОРМАЦІЯ_23.

Позивач 6 ОСОБА_7 пояснив, що з початку його роботи в колективі по створенню ІНФОРМАЦІЯ_10» (1991 рік), ОСОБА_2 був і є науковим керівником цього проекту, фундатором цього проекту, його головним ідеологом, крім того, ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у розробці ІНФОРМАЦІЯ_10» та писав конкретні алгоритми для конкретних процедур в усіх модулях ІНФОРМАЦІЯ_10». Більшість алгоритмів в ІНФОРМАЦІЯ_10» створені ОСОБА_2 Зазначив, що ОСОБА_3 також приймав участь в написанні алгоритмів практично в усіх модулях ІНФОРМАЦІЯ_10», ОСОБА_5 та ОСОБА_8 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є авторами модуля ІНФОРМАЦІЯ_20, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розробив архітектуру даних модуля ІНФОРМАЦІЯ_19. Також зазначив, що ОСОБА_6 разом з ОСОБА_2 є автором модуля ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_6 разом ОСОБА_7 є автором модуля ІНФОРМАЦІЯ_23. Крім того пояснив, що ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» є черговою версією у низці інших версій ПК «ІНФОРМАЦІЯ_10»: ПК «ІНФОРМАЦІЯ_8», ПК «ІНФОРМАЦІЯ_7», ПК «ІНФОРМАЦІЯ_3», ПК «ІНФОРМАЦІЯ_4», ПК «ІНФОРМАЦІЯ_5», ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1». Вказав, що в основу ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» лягло все те, що зробив авторський колектив за 20 років роботи ОСОБА_7 в колективі, та були зроблені додаткові розробки цим самим авторським колективом.

Позивач 7 ОСОБА_8 пояснила, що розробка «ІНФОРМАЦІЯ_1» почалася у 2008 році. На питання в якому році свідок розпочала роботу над версією ІНФОРМАЦІЯ_1, відповіла, що обговорення версії з ОСОБА_2 почалися в 2008 році, а розгорнулися в 2009 році. Свідчила, що ОСОБА_5 в ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» прискорив розробку системи ІНФОРМАЦІЯ_20, ОСОБА_4 займалася візуалізацією імпорту результатів розрахунку армування в нелінійний розрахунок, цю роботу виконувала разом з ОСОБА_2 Також вказувала, що ОСОБА_6 розробив об'ємну модель грунту і цю роботу разом з ним виконували ОСОБА_2, та ОСОБА_7 Вказала також на те, що в ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» в розробці блоку залізобетону брали участь лише ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_2

У судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_24, який повідомив, що знає всіх позивачів та відповідачів по справі. ОСОБА_24 засвідчив, що він приймав участь у розробці програм ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, потім «ІНФОРМАЦІЯ_10» версій ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 і, з кінця 2007 року до лютого 2009 року - на етапі розробки ІНФОРМАЦІЯ_1 В обов'язки ОСОБА_24 входила системна інтеграція окремих частин програмного комплексу, тобто він виконував обов'язки технічного координатора програмного проекту. Засвідчив, що по системі ІНФОРМАЦІЯ_19 основним розробником і виконавцем інтерфейсних компонентів була ОСОБА_4 за завданням ОСОБА_2, головним розробником графічної бібліотеки був ОСОБА_7 По системі Скінченно-Елементний Процесор головними розробниками були ОСОБА_15 та ОСОБА_9 По модулях армування залізобетонних виробів (ІНФОРМАЦІЯ_20), свідку як системному інтегратору здавали результати свої роботи ОСОБА_8 та ОСОБА_5, розробником модулів ІНФОРМАЦІЯ_21 та ІНФОРМАЦІЯ_22 був ОСОБА_6

Оцінюючи покази вказаних вище свідків вбачається, що позивачі зазначають про свій вклад у розробку ІНФОРМАЦІЯ_10» до 30.06.2002 року, коли трьома співавторами ОСОБА_2,, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 було отримано свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_24».

При цьому, позивачі 2-7 вважають себе співавторами ІНФОРМАЦІЯ_10», разом з тим, в суді пояснили, що відмовилися від реєстрації за собою у 2002 році авторського права на ІНФОРМАЦІЯ_24», створений у співавторстві з позивачем-1.

Також всі позивачі, допитані в якості свідків підтвердили , що відповідач -1, ТОВ «ЛІРА софт», не давав завдань позивачам на розробку КП «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», та позивачі не здійснювали розробку КП «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» у ТОВ «ЛІРА софт».

Крім того, ОСОБА_4 зазначила, що в ТОВ «ЛІРА софт» здійснювала ІНФОРМАЦІЯ_11-аналіз проблемних задач, що надходили від дилерів, ОСОБА_6 зазначив, що до його службових обов'язків у ТОВ «ЛІРА софт», де він працював за сумісництвом з 2006 по 2009 роки і за основним місцем роботи з 2009 по 2011 роки входили підтримка і супровід користувачів. Його робота в ТОВ «ЛІРА софт» зводилась до того, щоб внаслідок отримання задач від користувачів через ОСОБА_3 та ОСОБА_11, пояснювати, з яких формул випливає результат розрахунку користувачів, а якщо результат був неправдоподібним, то допомагати користувачам вийти зі складної ситуації або визнати результат помилкою, щоб потім її виправити.

З показів ОСОБА_7 вбачаться, що єдиними його робочими моментами з ТОВ «ЛІРА софт» у період роботи за сумісництвом з 2003 по 2008 роки була допомога дилерам ТОВ «ЛІРА софт» у супроводу ПК «МОНОМАХ» в складних випадках, коли дилери не могли самі впоратися з проблемами, які виникали у користувачів ПК «МОНОМАХ».

Суд звертає увагу, що на думку позивачів, підготовка алгоритмів є розробкою комп'ютерної програми, що суперечить вимогам чинного законодавства, що регулює поняття ком»ютерної програми.

Суд бере до уваги те, що позивачі -1, 3, 6, допитані в якості свідків перебувають у родинних стосунках: ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_7, а ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_7, та всі позивачі є колегами і продовжують працювати під керівництвом ОСОБА_2, а тому є зацікавленими у розгляді справи.

Суд погоджується з твердженнями відповідачів про те, що у поясненнях позивачів в якості сторін по справі та показаннях позивачів в якості свідків мали місце розбіжності.

Так, свідок ОСОБА_3 засвідчив, що ІНФОРМАЦІЯ_10» являє собою дуже складний комплекс програм, який розроблявся у великому авторському колективі. Перелічив авторів.ІНФОРМАЦІЯ_19: ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_20: ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_26: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_29: ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3 При цьому, ОСОБА_3, не назвав серед співавторів ІНФОРМАЦІЯ_19 себе та позивача -1, ОСОБА_2; серед співавторів ІНФОРМАЦІЯ_20 хоча і назвав себе, але не назвав позивача -1, ОСОБА_2; серед співавторів модуля ІНФОРМАЦІЯ_22 назвав ОСОБА_7, якого, у відповідності до позовної заяви, серед співавторів цього модулю немає; якщо вважати, що під модулем «ІНФОРМАЦІЯ_29» ОСОБА_3 розумівся модуль «ІНФОРМАЦІЯ_25» (названий саме так в позовній заяві), то серед співавторів, які вказані як такі в позовній заяві, щодо модулю «ІНФОРМАЦІЯ_29» ОСОБА_3 не вказав позивача -1, ОСОБА_2, та ОСОБА_14 (хоча ці особи зазначені серед співавторів цього модуля у позовній заяві).

ОСОБА_2, надаючи показання в якості свідка, не назвав себе серед співавторів модулів ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23, хоча вказаний в якості співавтора цих модулей у позовній заяві. Позивач -1, ОСОБА_2, надаючи показання як сторона у справі не назвав серед співавторів модуля ІНФОРМАЦІЯ_23 ОСОБА_7, хоча такий був названим серед співавторів цього модуля у позовній заяві. Надаючи показання як сторона у справі, і відповідаючи на запитання в якості свідка, позивач -1, ОСОБА_2, не назвав ОСОБА_3 серед співавторів цього модуля, що не співпадає з інформацією, яка міститься у позовній заяві, що підписана, зокрема, і ОСОБА_2 та показаннями інших позивачів.

Позивач -3, ОСОБА_4, під час дачі пояснень в якості сторони по справі, так само як і позивач -7, ОСОБА_8 під час дачі показань в якості свідка, серед співавторів модуля ІНФОРМАЦІЯ_19 не назвала ОСОБА_3

У судовому засіданні також було допитано також свідка ОСОБА_27, який засвідчив, що він працює генеральним директором проектного центру «Познякижитлобуд» начальником департаменту проектування АТ «Позняки-Жил-Буд» та зазначив, що він користувався цією програмою ще коли був студентом, а потім він працював в «Укрмедпроекті», а з 1991 року в проектному центрі «Познякижитлобуд» і завжди спілкувався тільки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в тому числі починаючи з жовтня 2009 року і по програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1».

На запитання представника відповідачів про те, у кого він придбав ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» , свідок ОСОБА_27 повідомив, що вони не тільки користуються цією програмою, а й є її відладчиками і тому цю програму вони отримали без договору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 принесли її з метою проведення тестування.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» твори можуть бути результатом творчої праці як однієї, так і спільної творчої праці кількох осіб співавторів, які беруть участь у творчому процесі. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам спільно, в тому числі право опублікування та іншого використання твору в цілому. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим співавторам у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

Разом з тим, позивачами не надано доказів того, у чому саме полягає творча участь кожного із позивачів у створенні саме комп'ютерної програми «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», а не попередніх її версій, які є, за твердженнями самих же позивачів, похідними одна від одної та самостійними об'єктами авторського права.

Отже, позивачі повинні були довести факт наявності в них авторського права на спірний об'єкт та, навіть, виходячи із наявності матеріально-правової презумпції авторства, мали надати документи та докази, які підтверджують, що саме вони є суб'єктами відповідного права. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору.

Натомість, відповідачами надані докази створення «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» як службового твору у співавторстві відповідачів 2-5. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем- 1 надано належні докази наявності у нього виключних майнових авторських прав на «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», починаючи з 11.02.2003 року, 26.01.2004 року, зокрема, на ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», починаючи з 02.09.2009 року.

Крім того, під час проведення експертизи експертами було встановлено наявність у відповідачів вихідних текстів ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» у повному обсязі, та перевірено їх функціональність і працездатність, в той час як скомпільовані окремо з вихідних текстів, наданих позивачами, модулі ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23 не задовольняють критеріям працездатності.

Як вбачається з показів позивачів вони продовжували працювати з вихідними текстами ПК «ІНФОРМАЦІЯ_10» після укладання Авторських договорів від 11.02.2003 року та 26.01.2004 року без отримання будь-яких дозволів (ліцензій) щодо використання ПК «ІНФОРМАЦІЯ_10» від відповідача -1 ТОВ «ЛІРА софт», що на думку суду є порушенням виключних майнових авторських прав на ІНФОРМАЦІЯ_10», які належать відповідачу- 1 ТОВ «ЛІРА софт».

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач- 1, ОСОБА_2, як керівник позивачів 2-7, користуючись повною довірою свого колективу, продовжував використовувати КП «ІНФОРМАЦІЯ_10» у способи, що виходили за межі повноважень, наданих на підставі Авторського договору № 1Д про передачу невиключного права на використання програмного забезпечення від 01 січня 2004 року.

Усвідомлена протиправна поведінка позивача -1, ОСОБА_2, приховування від колективу, зокрема, від позивачів 2-7, дійсного стану справ щодо КП «ІНФОРМАЦІЯ_10» та юридичних наслідків власних дій, зокрема, передачі до ТОВ «ЛІРА софт» виключних авторських прав на КП «ІНФОРМАЦІЯ_10» на підставі Авторських договорів від 11.02.2003 року та 26.01.2004 року, призвели до порушення авторських прав з боку позивачів 2-7, які після укладання Авторських договорів продовжували працювати із вихідними кодами КП «ІНФОРМАЦІЯ_10».

Дії, що порушують норми чинного законодавства не можуть бути підставою для звернення до суду з будь-якою вимогою, зокрема, з вимогою про встановлення співавторства.

Отже, оцінюючи докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність сумісної творчої праці позивачів над ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», а їх покази в суді неспроможними.

Крім того, як вбачаться з Висновку комісійної судової експертизи , в ході дослідження наданих позивачами вихідних текстів й отриманих шляхом їх компіляції, модулів ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23) експертами виявлено неодноразове використання у них знаку охорони авторського права відповідача -1, а саме: «© 2009 ЛИРА софт. Все права защищены». Зокрема, експертами встановлено наявність знаку охорони авторського права відповідача 1: у робочому вікні системи, інстальованої з CD-диску, наданого позивачами (стор.35 Висновку експертизи), та у робочому вікні системи, інстальованої з CD-диску, наданого відповідачем - 1 (стор.36 Висновку експертизи) «О програмне ЛИРА» міститься ідентична інформація про те, що автором є ТОВ «ЛІРА софт», зазначено адресу сайту lira.com.ua та розміщено знак охорони авторського права; у керівництві по використанню програми, що міститься в складі інсталяційного пакету програмних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), наданих на дослідження позивачами (Сторінка 48 Висновку експертизи); 3) в першому діалозі після запуску інсталяції програмних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), наданих позивачами (Таблиця 7, сторінка 72 Висновку експертизи); 4) в описі типу ключа захисту програмних модулів 1-5 (ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22, ІНФОРМАЦІЯ_23), наданих позивачами (Таблиця 8, сторінка 73 Висновку експертизи).

Виявлена експертами схожість наданих позивачами до наданих відповідачем -1: складу компонентів інсталяційного пакету (таблиця 2, сторінка 47 Висновку експертизи); цільового призначення та функціональних можливостей; відображення інтерфейсної частини комп'ютерних програм (таблиця 3, сторінка 49 Висновку експертизи); змісту тестових прикладів (таблиця 4, сторінка 54 Висновку експертизи); виконання тестових прикладів (таблиця 5, сторінка 56 Висновку експертизи); вхідних та вихідних даних, їх форматів (бінарних файлів даних); файлів допомоги (таблиця 6, сторінка 63 Висновку експертизи); процедури інсталяції (таблиця 7, сторінка 71 Висновку експертизи); системи захисту ключем (таблиця 8, сторінка 47 Висновку експертизи); користувацької документації свідчить, що наявними у справі доказами підтверджуються авторські права відповідача -1 на ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» .

При цьому суд вважає, що за відсутності належних і допустимих доказів участі позивачів у створенні спірної комп'ютерної програми, неправомірне використання перелічених об'єктів здійснено саме позивачами.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. При розгляді спорів про співавторство на твір, який утворює одне нерозривне ціле, слід виходити з факту визнання співавторства на момент оприлюднення твору. Це може бути підтверджено волевиявленням співавторів, вираженим у договорах про передачу прав, публічних заявах, листах тощо.

Проте, позивачами не надано угоди, укладеної між ними, яка б свідчила про їх співавторство на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачів про визнання співавторами твору «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Авторське право звичайно розуміється як виняткове право автора твору, що надається йому законом, оголосити себе автором твору, відтворювати його, розповсюджувати або доводити його до відома публіки якими-небудь способами і засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твір певними способами.

Стаття 50 Закону встановлює, що вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права, визначені ст. 14 Закону, та їх майнові права, визначені ст. 15 Закону, є підставою для судового захисту.

З огляду на викладене вище, суд не знаходить факту порушення авторських прав з боку відповідачів.

Крім того, суд вважає встановленим факт, що саме відповідач- 1 є особою, якій належать виключні майнові авторські права на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1», а тому розпорядження майновими авторськими правами є правомірним.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині припинення дій, що порушують авторські права позивачів.

Крім того, виходячи з вимог ст. 11 ЦПК України суд вважає, що вимоги позивачів в частині зобов'язання Держслужбу занести до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відомості щодо визнання реєстрації за свідоцтвом № НОМЕР_3 недійсною, задоволенню не підлягають.

Так, виходячи з меж заявлених вимог, позивачами не було заявлено вимог визнати реєстрацію авторського права на комп'ютерну програму «ПК «ІНФОРМАЦІЯ_1» недійсною.

Разом з тим, вимога про вчинення дій по здійсненню реєстрації щодо визнання недійсним свідоцтва НОМЕР_1 є наслідком визнання реєстрації авторського права на твір недійсною в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивачів, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись Законом України «Про авторське право і суміжні права», Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24.07.1971 року, зміненого 02.10.1979 року, дата приєднання України 31.05.1995 року, дата набрання чинності для України 25.10.1995 року), ст. 429,433 ЦК України, ст.ст. 3,4, 10,11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :