ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 24» лютого 2014 р. Справа №922/3395/13

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

При секретарі Голозубовій О.І.,

За участю:

прокурора - Здор Т.О.,посвідчення № 013776 від 06.12.2012 р.

представників сторін:

позивача - Полухіна А.В.,довіреність № 6526/01-24/05-16 від 18.09.2013 р.

відповідач - ОСОБА_2,директор

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх. №35 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2013 року у справі №922/3395/13

за позовом Заступника прокурора Харківської області, м. Харків,

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,

до: Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій №15», м. Харків,

про стягнення 19449756,11,-

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій №15» про стягнення 19 449 756,11 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2013 р. у справі №922/3395/13 (судді Погорелова О.В.) в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову - відмовлено. В задоволенні позову - відмовлено повністю.

Прокурор із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2013 року у справі №922/3395/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Зокрема, скаржник зазначає, що висновок судової інженерно-екологічної експертизи, який наданий суду 30.10.2013 року старшим судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Уберманом В.І., не є належним доказом та не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки виходячи з положень ст.ст. 1,17, 32, 33, Закону України «Про відходи», ч . 2 статті 46 Закону України «Про охорону земель», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 3, п. 4.1. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, тільки Державна екологічна інспекція України наділена правом встановлювати наявність або відсутність факту засмічення земель.Вказує, що місцевим господарським судом всупереч вимог ст. 3 Закону України «Про судову експертизу» та п 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, старшим судовим експертом Уберманом В.І, під час проведення призначеної судом експертизи змінено її вид та проведено інженерно-екологічну експертизу, а також вирішені питання, які виходять за межі його спеціальних знань, оскільки цьому експерту присвоєно кваліфікацію лише з двох видів експертиз:інженерно-технічної та інженерно-екологічної, а призначена судом екологічна експертиза є окремим видом експертиз.

Від Державної екологічної інспекції у Харківській області до суду надійшли письмові пояснення (вх. №643 від 23.01.2014 року), в яких позивач підтримує позицію прокурора, викладену в апеляційній скарзі.

Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №826 від 29.01.2014 року), де ПАО «ЗЖБК-15» заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення без змін.

Від Державної екологічної інспекції у Харківській області до суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі (вх. №1164 від 10.02.2014 року).

Від прокурора надійшли письмові пояснення (вх. №1390 від 17.02.2014 року).

Від відповідача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. №1399 від 17.02.2014 року), додаткові пояснення про ґрунтове дослідження (вх. №1601 від 24.02.2014 року), клопотання про виклик посадової особи для надання пояснень (вх. №1603 від 24.02.2014 року), додаткові пояснення про судово-економічну експертизу (вх. №1602 від 24.02.2014 року).

До судового засідання, яке відбулося 24.02.2014 року, з'явились повноважні представники сторін, які підтримали свої вимоги та заперечення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 року у даній справі викликано в судове засідання старшого судового експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Убермана В.І. для надання пояснень. Втім, судовий експерт Уберман В.І. до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що всі учасники судового процесу з'явились та не заперечували проти розгляду справи за відсутності судового експерта, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги по суті за відсутності особистих пояснень експерта за наявними у справі доказами, оскільки суд в змозі самостійно проаналізувати та надати оцінку висновкам експертизи №9147 від 30.10.2013 року.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши присутніх представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

У період 13-26.11.2012 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій - 15".

За результатами перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 956/09-18. В акті зазначено, що на території ПАТ "ЗЗК - 15" встановлено засмічення земельної ділянки відходами будівництва, гуми, металобрухту, твердих відходів, скловати, що є порушенням ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. ст. 35, 46 Закону України "Про охорону земель".

У зв'язку з виявленими згідно з наведеним актом перевірки порушеннями, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Харківській області відносно директора ПАТ "ЗЗК - 15". ОСОБА_2 складено протокол за №001995 від 04.12.2012 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 52 КУпАП.

Постановою старшого державного інспектора Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.12.2012 року за №02-26-342 директора ПАТ "ЗЗК-15" ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто за це до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу .

Крім того, з метою усунення порушень виявлених під час здійснення планової перевірки був винесений припис №02-25-127 від 29.11.2012 року, яким директора ПАТ "ЗЗК-15" ОСОБА_2 зобов'язано у триденний термін після отримання припису привести в санітарно-екологічний стан територію підприємства.

Позивачем з посиланням на положення "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 року №149 було здійснено розрахунок шкоди внаслідок засмічення відповідачем земельної ділянки відходами будівництва, гуми, металобрухту, твердих відходів, скловати, згідно з яким розмір цієї шкоди становить 19 449 756,11 грн., яку позивач і просить стягнути суд у позові по даній справі.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

Як було наведено вище, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяною державі внаслідок засмічення відповідачем земельної ділянки промисловими відходами.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про охорону земель" при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами; запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

У статтях 17, 33, 34, 35¹ Закону України "Про відходи" встановлено обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, вимоги щодо зберігання та видалення відходів, вимоги щодо поводження з небезпечними та побутовими відходами.

Відповідно до статті 211 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за псування земель, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами".

За приписами статей 42, 43 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів."

Згідно зі ст. 69 даного Закону "Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів."

Згідно з ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи зі змісту цієї норми підставою цивільно-правової відповідальності за завдання майнової шкоди є склад цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка заподіювача (дії чи бездіяльність), причинний зв"язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина. Тому, відповідно до статті 1116 Цивільного кодексу України позивач повинен довести факт протиправної поведінки відповідача, настання шкоди (її розмір) та причинний зв"язок між протиправною поведінкою відповідача та настанням шкоди,

Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими побутовими відходами та іншими відходами регулюється Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 р. (із змінами, внесенними згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 149 від 04.04.2007 р.)(п 1.2.Методики).Ця Методика поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності ( п. 1.2. Методики).

В пункті 2 Методики містяться визначення таких термінів як забруднення земель та засмічення земель.

Так засмічення земель визначено як наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів, а забруднення земель-накопичення в грунтах і грунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.Згідно з пунктом 3.2 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Згідно з п. 2 Методики до відкритих земель належать землі рослинного покриву або з незначеним рослинним покривом, що включають незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю (кам'янисті місця, піски, яри, мочари,солончаки), а також сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом.

Зважаючи на наведені положення Методики, умовами для кваліфікації дій відповідача як засмічення земельної ділянки та для розрахунку заподіяної такими діями розміру шкоди є наявність в сукупності, встановлених в судовому порядку наступних фактів:

- Наявність відкритого ґрунту;

- Розміщення сторонніх предметів і матеріалів на ґрунті (сміття) без відповідного дозволу;

- Забруднення або можливість призведення до забруднення навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 2 Методики та ст. 1 Закону України «Про охорону земель» грунт-це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості -родючості.Родючість грунту-здатність грунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку , які в сукупності є основним показником якості грунту.Отже для віднесення земель до грунту вони повинні відповідати такому критерію як родючість.

Вимоги та показники родючості грунтів встановлено в Державних стандартах 17.5.1.03-78, 17.4.2.02-83, 17.5.3.05.-84, 26213-84. Грунтовий покрив земельних ділянок, який не відповідає вимогам та показникам, встановленим у зазначених державних стандартах не є родючим.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 статті 1 Закону України «Про охорону земель» з метою визначення властивостей грунтів проводиться грунтове дослідження.

Згідно зі статтею 23 цього Закону з метою формування місцевих банків даних про стан земель та грунтів проводяться, зокрема, грунтові дослідження якості земель та грунтів.

Пунктом 4.6 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.09.2008 р. № 464 передбачено, що при здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність яких пов'язана з розміщенням відходів, забрудненням грунтів, проводиться за необхідності відбір проб та інструментарно-лабораторні вимірювання. В пункті 4.14 цього порядку зазначено, що не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально.

Пунктом 4.15 Порядку передбачено, що в акті перевірки зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментарно-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Проте в наведеному акті перевірки не містяться будь-які дані щодо документів, які б підтверджували зазначений в ньому висновок про розміщення відповідачем сторонніх предметів саме на відкритому грунті, зокрема матеріалів ґрунтових досліджень, акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Натомість відповідачем в обґрунтування своїх заперечень на апеляційну скаргу було надано ґрунтове дослідження території його підприємства, виконане національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені А.Н.Соколовського" (звіт в т. 3 на а.с. 12-37), з якого вбачається відсутність на території підприємства відповідача грунтів.

Крім цього з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з тим, що роз'яснення спірного питання щодо наявності шкоди через засмічення відповідачем земельної ділянки потребує спеціальних знань, у відповідності до статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарськиим судом першої інстанції ухвалою від 17 вересня 2013 року було призначено екологічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: -чи нанесена відповідачем шкода внаслідок засмічення та забруднення земельних ресурсів? -якщо так, то який її точний розмір?

проведення експертизи було доручено ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Згідно з резолютивною частиною висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 9147 від 30.10.2013 року, проведеними дослідженнями документів, залученими судом до матеріалів господарської справи № 922/3395/13, не встановлено засмічення та забруднення земельних ресурсів ПАТ "ЗЗК-15", передбачених "Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства". Відповідачем не нанесено шкоди внаслідок засмічення та забруднення земельних ресурсів.

Стосовно приналежності земельної ділянки, на якій розташовано підприємство відповідача в мотивувальній частині висновку експерта зазначено, що частина поверхні земельної ділянки, що ущільнена та/або зайнята наземними і підземними будівельними елементами, не є грунтом у сенсі «почва» та земелею, як об'єктом охорони навколишнього природного середовища, а є будівельним грунтом. У відповідності з ДСТУ Б В.2.1-2-96 (ГОСТ 25100-95) Грунти. Класифікація, верхній шар зазначеного місця може бути віднесений до класу техногенно дисперсних грунтів. Цей верхній шар не є об'єктом правової охорони навколишнього природного середовища у відповідності до ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

У висновку дано характеристику кожному місцю, зазначеному в акті перевірки як місце складування відходів, а також характеристику розміщеним на цих місцях стороннім предметам.

Так, в мотивувальній частині висновку зазначено, що верхній шар землі на території підприємства раніше (під час будівництва та реконструкції підприємства) порушувався при виконанні вертикального планування території та у будь-який час може бути порушеним при необхідності проведення додаткових будівельних, відновлювальних або ремонтних робіт, що у даному випадку і спостерігалося для місць № 2 та № 5. Для такого шару не може існувати "органічного поєднання" "природних елементів" з іншими більш глибокими шарами, тому що таке природне поєднання було зруйновано попередньою техногенною діяльністю.Верхній шар землі на майданчику підприємства не може функціонувати у єдності з більш глибокими шарами, бо він за допомогою технічних засобів спеціально утворений таким чином, що порушує, зокрема природний фізичний (структурний та механічний), аераційний та водний режими грунту на даній території. Цей шар на зазначеній території належить або цілком штучному твердому покриттю, або будівельному грунту.

Земля в усіх засмічених місцях території промислового майданчику відповідача не належить до категорії земель, які підлягають охороні за Законом України "Про охорону земель" та ст. 164 ЗК України, у зв'язку з відсутністю істотних ознак, наведених у статті 1 Закону України "Про охорону земель".

Стосовно засмічуючих предметів (речовин) та їх екологічних властивостей в експертному висновку зазначено, що екологічна небезпека відходів у місцях їх тимчасового зберігання визначається як властивостями самих відходів, так і засобами їх відокремлення від навколишнього природного середовища.Зазначені відходи за своїми властивостями не можуть чинити негативного впливу на склад землі у короткотерміновій та середньотерміновій перспективі. Такі відходи у природних умовах не становлять екологічної небезпеки для інших компонентів навколишнього природного середовища. Здійснення ПАТ «ЗЗБ-15» тимчасового зберігання відходів IV класу небезпеки на своєму промисловому майданчику повністю відповідає чинним вимогам, визначеним у п. 2.1.3. ДСанПіН 2.2.7.029-99, і є допустимим.

Окрім експертного висновку, інші матеріали справи, а саме: план території підприємства, виготовлений інститутом «Харківпроект», пояснювальні записки інженера еколога Борисенко О.Н., начальника цеху Гуляченко А.Н., фотографічні матеріали, в сукупності свідчать, що територія складу відповідача повністю забетонована, тобто, усі предмети, які розташовані на зазначених в акті обстеження засміченої земельної ділянки №956/09-18 від 13.11.2012 року дільницях, знаходяться на твердому бетонному покритті.

В акті обстеження засміченої земельної ділянки №956/09-18 від 13.11.2012 року Державної екологічної інспекції та Претензії №8 Державної екологічної інспекції у Харківській області зазначено, що на території підприємства відповідача знаходяться відходи будівництва, гума, металобрухт, тверді відходи, скловата.

Разом з тим, можливість забруднення навколишнього природного середовища вказаними предметами спростовується ДСТУ Б В. 2.7-80:2008, наказом Міністра охорони здоров'я України №116 від 13.03.2007 року, в яких зазначено, що бетон, залізобетонні вироби, силікатна цегла, гума не токсичні.

Таким чином, судовою експертизою та матеріалами справи в їх сукупності підтверджується, що зазначені в акті обстеження засмічуючи предмети знаходяться не на відкритому ґрунті та не чинять і не можуть чинити забруднення навколишнього природного середовища, що виключає наявність необхідних фактів для розрахунку шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи в їх сукупності, в тому числі і висновок судової інженерно-екологічної експертизи №9147 від 30.10.2013 року, проведеної Харківським НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса підтверджують відсутність протиправної поведінки відповідача у вигляді засмічення чи забруднення земельної ділянки та відсутність шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, а тому прокурором не доведено фактів, які є підставами для стягнення з відповідача шкоди.

При цьому колегія суддів зазначає, що постанова старшого державного інспектора Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.12.2012 року за №02-26-342, якою директора ПАТ "ЗЗК-15" ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто за це до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу не підтверджує факту заподіяння відповідачем шкоди внаслідок засмічення земель.

Зазначена постанова відповідно до положень статті 35 ГПК України не має преюдиційного значення та є письмовим доказом, який відповідно до ст. 43 ГПК України не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом в сукупності з іншими докзами у справі.

Ця постанова не встановлює фактичних обставин щодо наявності на підприємстві відповідача відкритого грунту та факту забруднення або можливості призведення діями відповідача забруднення навколишнього природного середовища, тоді як іншими матеріалами справи в їх сукупності підтверджується відсутність таких фактів.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції правильно зазначив, що висновок експерта відповідає нормам законодавства, експертиза проведена з урахуванням норм діючого законодавства.

Втім, в апеляційній скарзі прокурор необгрунтовано вказує на те, що висновок судової експертизи є незаконним, оскільки експерт Уберман В.І., маючи кваліфікацію судового експерта лише з інженерно-технічної та інженерно-екологічної експертиз, вийшов за межі наданих йому повноважень та опрацював матеріали справи які не є об'єктом інженерно-екологічної експертизи.

Спростовуючи твердження апелянта, колегія суддів зазначає, що п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2013 року передбачено, що визначення виду (підвиду) судової експертизи відноситься на розсуд експертної установи (експерта), якщо це саме по собі потребує спеціальних знань.

Згідно з п.8.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.01.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) об'єктами екологічної експертизи є матеріальні і матеріалізовані джерела інформації, що містять фактичні дані про обставини надзвичайної екологічної ситуації, а саме: локальна земельна ділянка, на якій виявлені ознаки негативного антропогенного впливу, у тому числі забруднені земельні ділянки, ділянки із частковим або повним руйнуванням родючого шару ґрунту, забруднені площі зелених насаджень, території вивезення, складування й знищення відходів виробництва і споживання тощо; забруднені водні простори (ділянки рік, озер, водоймищ); забруднений повітряний простір; проби атмосферного повітря, води, ґрунту, відібрані в межах антропогенного забруднення навколишнього середовища; зразки флори й фауни, які піддалися негативному антропогенному впливу; виробничі й складські приміщення промислових, комунальних та інших підприємств і організацій, їх очисні спорудження, газоочисні й пилоуловлювальні установки тощо; механізми, устаткування, їх вузли та деталі з місця, де відбулася надзвичайна екологічна ситуація; відомості з технічної документації й актів перевірки екологічного стану об'єктів; результати обстеження об'єктів навколишнього середовища санітарно-епідеміологічними, природоохоронними й іншими спеціально уповноваженими органами; інші джерела інформації про негативний антропогенний вплив на навколишнє середовище.

До основних завдань інженерно-екологічної експертизи належать: визначення обставин, що пов'язані з настанням надзвичайної екологічної ситуації; встановлення технічних та організаційних причин порушень технологічного процесу виробництва, якщо це сприяло виділенню забруднюючих речовин, енергії та викидам інших шкідливих речовин і накопиченню промислових відходів; встановлення відповідності дій осіб (або їх бездіяльності), причетних до надзвичайної екологічної ситуації, вимогам нормативних актів у сфері екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів; встановлення причинно-наслідкових залежностей між діями/бездіяльністю спеціально уповноважених осіб (у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та екологічної безпеки) і наслідками, що настали.

Інженерно-екологічна та екологічна експертизи відносяться до однієї галузі знань, об'єкт екологічної експертизи той самий що й інженерно-екологічної, а саме: матеріальні та матеріалізовані джерела інформації, які мають в собі дані про обставини екологічної ситуації.

Враховуючи те, що перелік питань, поставлених на вирішення судовому експерту Уберману В.І. та об'єкт дослідження відносяться до питань екологічної експертизи й кваліфікації експерта Убермана В.І., колегія суддів погоджується із висновком господарського суду Харківської області про те, що висновок експерта відповідає нормам законодавства, експертиза проведена з урахуванням норм діючого законодавства.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що прокурором відвід судовому експерту не заявлявся, клопотання про призначення повторної експертизи до суду від прокурора не надходило. Тобто, прокурор не виконав ніяких процесуальних дій щодо оспорювання висновків судової експертизи, хоча мав на це можливість згідно зі статтями 41, 42 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, прокурор заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №1389 від 17.02.2014 року), яке обґрунтував значним розміром коштів, які підлягають стягненню та відмовою відповідача добровільно сплатити завдані збитки.

Розглянувши це клопотання, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні такого клопотання, оскільки господарський суд Харківської області вже відмовляв в задоволенні аналогічного клопотання. Будь-яких нових обставин загрози утруднення або неможливості виконання рішення прокурором не наведено.

Окрім того, підприємство ПАТ «ЗЗК-15» здійснює господарську діяльність, а техніка, зазначена у клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову, є засобами ведення господарської діяльності підприємством. Накладення арешту на техніку призведе до неможливості здійснення ПАТ «ЗЗК-15» господарської діяльності.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення прокурора, викладені в апеляційній скарзі позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2013 року у справі №922/3395/13 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2013 р. у справі №922/3395/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 28.02.2014 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.