УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Колодійчука В.М., Умнової О.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Лад» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих розголошенням відомостей, що складають комерційну таємницю, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 21 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Лад» (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих розголошенням відомостей, що складають комерційну таємницю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що одним з основних видів діяльності підприємства є нанесення вакуумного покриття нітриду титану на підкладку листової нержавіючої сталі. У цій сфері Підприємство самостійно досягло безперечної якості запропонованого продукту. На Підприємстві на посаді інженера - системотехніка (електронщика) працював відповідач ОСОБА_3

На початку червня 2009 року між керівництвом Підприємства та ОСОБА_3 виник конфлікт, останній звільнився із займаної посади за власним бажанням. Працівниками Підприємства на протязі тривалого часу самостійно, використовуючи власні розумові здібності, з урахуванням практичного досвіду, «виводилась формула» технічних умов по нанесенню вакуумного покриття нітриду титану на підкладку листової нержавіючої сталі, про що свідчить документ ТУ У 28.5-22800793-001-2004 зареєстрований в Держспоживстандарті України. Для створення вищезазначених технічних умов, керівництвом Підприємства було залучено спеціалістів з відповідних галузей, які володіють необхідними знаннями. ОСОБА_3 не мав жодного відношення до створення технологічних умов по нанесенню вакуумного покриття нітриду титану на підкладку листової нержавіючої сталі, але мав доступ до зазначеної інформації. Позивач вважав, що ОСОБА_3, не володіє тонкощами технічного процесу, розробленого Підприємством, щодо умов по нанесенню вакуумного покриття нітриду титану на підкладку листової нержавіючої сталі, але користуючись лише інформацією, яка була ним зібрана та отримана в той час коли він працював на підприємстві, створив ідентичне підприємство ТОВ «НПФ «ПОКРОВ» (далі - Товариство), яке не може гарантувати якості товару, що притаманна продукції ПП «НПФ «ЛАД». Позивач зазначав, що будучи співробітником ПП «НПФ «ЛАД» ОСОБА_3 підписав договір «Про нерозголошення комерційної таємниці», де зобов'язався на протязі п'яти років після звільнення, не розголошувати інформацію яку він отримував, та до якої мав доступ працюючи на ПП «НПФ «ЛАД». Проте, створивши ТОВ «НПФ «ПОКРОВ», відповідач істотно порушив умови підписаного договору.

У зв'язку з вищенаведеним, позивач, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд визнати ОСОБА_3 особою, яка порушила дане нею особисто письмове зобов'язання «Про нерозголошення комерційної таємниці», а також стягнути з відповідача на користь ПП «НВФ «Лад» збитки, завдані розголошенням відомостей, що складають комерційну таємницю в розмірі 26620 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 21 листопада 2013 року, позов задоволено.

Визнано ОСОБА_3 особою, яка порушила письмове зобов'язання «Про нерозголошення комерційної таємниці».

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Лад» збитки, завдані розголошенням відомостей, що складають комерційну таємницю, в розмірі 26 620 грн.

Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності позовних вимог ПП «НВФ «Лад», оскільки відповідачем не доведено, що дохід в розмірі 26620 грн був отриманий від іншої діяльності, ніж та, яка стала йому відома в зв'язку з роботою в ПП «НВФ «ЛАД».

Проте, погодитися з такими висновками судів не можна з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 працював на ПП «НВФ «Лад» з 2003 року по 2009 рік на посаді інженера-системотехніка та 21 липня 2009 року підписав зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації. (а.с. 15).

До посадових обов'язків інженера-системотехніка входило проектування і введення апаратних засобів та інтелектуальних комп'ютерних програм, технічне обслуговування інформаційної системи, тобто ОСОБА_3 мав доступ і до отримання інформації щодо технологічних умов нанесення вакуумного покриття нітриду титану на підкладку нержавіючої сталі.

Наказом № 14 від 29 грудня 2009 року ОСОБА_3 звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 6).

Відповідно до положення статті 505 ЦК України, комерційною таємницею є інформація яка є секретною, в тому розумінні що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою, та не є легкодоступною для осіб які звичайно мають справу з тим видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність, та була предметом адекватних, існуючим обставинам, заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Згідно ст. 506 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є: 1) право на використання комерційної таємниці; 2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; 3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; 4) інші майнові права інтелектуальної власності встановлені законом.

Частиною 6 ст. 36 ГК України передбачено, що за неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи збитки, завдані розголошенням відомостей, що складають комерційну таємницю, в розмірі 26 620 грн, керуючись при цьому положеннями ст.22 ЦК України, суди не обґрунтували застосування вказаної норми до правовідносин, що виникли між сторонами та не визначились з нормою закону, яка визначає таку відповідальність. Крім того, суди не визначили, якими доказами підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_3 та заподіянням збитків позивачу саме у розмірі доходу, отриманого новоствореним підприємством відповідача, яке проводить власну комерційну діяльність.

Крім того, суди попередніх інстанцій, вважаючи доведеними позовні вимоги в частині визнання особи такою, що порушила письмове зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці і задовольняючи їх саме у такий спосіб, дійшли помилкового висновку про задоволення вимог, оскільки такий спосіб захисту не передбачений чинним законодавством України.

Таким чином, судами обох інстанцій при розгляді позовних вимог не повно з'ясовані обставини справи і не надано їм належної оцінки, а з'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, за таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з підстав, передбачених 338 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 21 листопада 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.С. Ткачук

судді: В.С. Висоцька М.К. Гримич В.М. Колодійчук О.В. Умнова