Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/768/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Драний В.В.

Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - Єгорової С.М.

суддів - Письменного О.А.; Пищиди М.М.

із секретарем - Лазаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Кіровоградської обласної лікарні управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації, про стягнення моральної та матеріальної шкоди, за апеляційними скаргами Кіровоградської обласної лікарні управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації та ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 грудня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, і ОСОБА_4 звернулись до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання лікарями Кіровоградської обласної лікарні: ОСОБА_5 і ОСОБА_6, своїх професійних обов'язків, недбалого та несумлінного до них ставлення при наданні медичної допомоги хворій ІНФОРМАЦІЯ_2 р. в реанімаційному відділенні Кіровоградської обласної лікарні померла ОСОБА_7, яка була донькою позивачів і матір"ю малолітнього ОСОБА_3

Зазначені обставини встановлені судовими рішеннями в кримінальній справі, де вони були визнані потерпілими. Постановою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18.11.2011року звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку з амністією і постановою цього ж суду від 12.12.2011року звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальну справу щодо цих осіб закрито. Ці судові рішення набрали законної сили.

Вважаючи, що смерть члена їхньої сім"ї сталася в зв'язку з недбалим і несумлінним ставленням лікарів до своїх службових обов'язків, та враховуючи понесені витрати на лікування і поховання потерпілої, їхні моральні страждання, просили стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди - 68741 грн. на користь ОСОБА_4, та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, у відшкодування моральної шкоди: на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_2 - по 550000 грн., на користь малолітнього ОСОБА_3, інтереси якого представляє ОСОБА_2, - 700000 грн., а також вирішити питання про відшкодування судових витрат, в тому числі на проведення психологічної експертизи, правову допомогу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 грудня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 500000 грн., на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду в розмірі 526176 грн., на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 300000 грн. та матеріальну шкоду в сумі 62741 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Кіровоградська обласна лікарня подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що судом не взято до уваги, що хвора ОСОБА_7 19.11.2007 року звернулася до лікарні із направленням з обласної стоматологічної поліклініки підписаним лікарем ОСОБА_8, з діагнозом: «запальний інфільтрат підвищеного простору зліва», при огляді хворої були з'ясовані скарги і встановлений діагноз: «запальний інфільтрат підвищеного простору зліва, лімфопатія одонтогенної етіології», та призначено лікування, потрібності у видаленні зубу не було. Після покращення загального стану хворої було прийнято рішення про видалення 6-го зубу, на що було отримано письмову згоду хворої, операція відбулася без ускладнень, хворій було призначено лікування, 22.11.2007 року хвора поскаржилася на погіршення стану здоров'я, після проведення рентгенограми лікарем рентгенологом було встановлено діагноз: «лівобічна нижньодолева пневмонія», хвору було переведено у анестезіологічне відділення та призначено лікування, щоденно хвора оглядалася завідувачем хірургічного стоматологічного відділення ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року настала смерть хворої, безпосередньою причиною цього було: «сепсис, передній гнійний медіастит, одонтогенна флегмона дна порожнини рота», супутньою причиною - хондродисплазія суглобів. Вважають, що хворій була надана медична допомога в повному обсязі, що підтверджується записами в медичній картці стаціонарного хворого. Також, судом при ухвалені рішення за основу взято висновки експертизи, проведеної у кримінальній справі, які судом у ході розгляду кримінальної справи не досліджувалися, та на думку лікарні проведені з порушенням вимог чинного законодавства, а оскільки на підставі зазначених висновків проведено психологічну експертизу з метою визначення розміру завданої моральної шкоди, то їх не можна вважати об'єктивними.

Позивачами подано апеляційну скаргу, в якій з підстав порушенням судом норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог. Зазначається, що суд неправомірно зменшив заявлений ними розмір моральної шкоди, не звернув уваги на заяву про зміну позовних вимог і стягнув матеріальну шкоду на користь ОСОБА_4, хоча позивачі просили відшкодування на користь ОСОБА_2

Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_4 та представника позивачів ОСОБА_9, які підтримали свою апеляційну скаргу і заперечення проти доводів відповідача, представника Кіровоградської обласної лікарні Остапенко Н.С., яка підтримала свою апеляційну скаргу і заперечення проти доводів позивачів, ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх представника ОСОБА_10 та представника головного управління охорони здоров'я Кіровоградської облдержадміністрації Токара О.С., які погодились з доводами Кіровоградської обласної лікарні, колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обґрунтованість судового рішення, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині стягнення з Кіровоградської обласної лікарні коштів на користь позивачів коштів на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, виходив із того, що смертю хворої ОСОБА_7, що стала наслідком неналежного виконання медичними працівниками своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, були понесені витрати на лікування та поховання потерпілої, оплату юридичної допомоги у кримінальній справі, позивачам була заподіяна моральна шкода, оскільки вони втратили єдину дочку та матір малолітнього онука, що непоправно позначилося на їхньому душевному стані, повсякденному житті. Після смерті дочки, її мати та вітчим перебували на обліку та лікуванні у зв"язку з психічною травмою. Смертю їхньої близької родички їм завдано негативного емоційного впливу, що викликало виникнення стресу, негативних переживань, тобто заподіяно моральні страждання. Тому, враховуючи тяжкість та обсяг душевних страждань, стан здоров"я позивачів, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя, ступінь вини працівників відповідача, характер їх умисних дій, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначив розмір моральної шкоди ОСОБА_2, яка втратила рідну доньку, в сумі 500000 грн., малолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який будучи малолітнім втратив матір, в сумі 526176 грн., ОСОБА_4, який проживав однією сім'єю з ОСОБА_7, в сумі 300000 грн.

Проте з такими висновками суду в частині визначення розміру відшкодування матеріальної і моральної шкоди погодитися не можна.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь та гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Вiдповiдно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням вiдповiдних соціально-економічних, медико-санітарних i оздоровчо-профiлактичних програм.

Держава створює умови для ефективного i доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних i комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надасться безкоштовно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладав ycix форм власності.

Згідно ст.ст. 6, 42, 78, 80 Основ законодавства України про охорону здоров'я, кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає кваліфіковану медико-санітарну допомогу. Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта. Медичні працівники зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Вiдповiдно до загальних підстав вiдповiдальностi за завдану майнову та моральну шкоду, передбачених ст. 1166, 1167 ЦК України, заподіяна шкода відшкодовується особою за наявності її вини.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством

Згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. Розмір відшкодування моральної шкоди законодавством не встановлений.

Як роз'яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обовязків, вiдповiдальнiсть несе органiзацiя з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

У п. 9 цієї постанови вказано, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі є близькими родичами померлої ОСОБА_7, з якою проживали однією сім"єю, що підтверджується копіями свідоцтва про народження ОСОБА_7 (т.1 а.с. 15), свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_11 (т.1 а.с. 14), свідоцтва про народження ОСОБА_3, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін(т.1 а.с. 15, 16, т.2 ст.226-228), рішень про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 (т.1 а.с. 17, 18, 19), довідкою про склад сім"ї (т.1 а.с. 20).

Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть № 378 від 26.11.2007 року, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року у стаціонарі Кіровоградської обласної лікарні. Причиною смерті згідно лікарського свідоцтва зазначено септицемія, одонтогенна флегмона дна рота (т.2 а.с. 149).

Постановою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12.12.2011 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 17.04.2012 року, ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.1 ст.140 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальну справу відносно неї закрито (т.1 а.с.31-37).

Постановою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18.11.2011 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.1 ст.140 КК України у зв'язку з амністією, на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» № 660-VI від 12.12.2008 року, провадження у кримінальній справі закрито (т.1 а.с.38-41).

Відповідно до вказаних постанов судом встановлено, що в результаті неналежного виконання лікарем-стоматологом-хірургом хірургічного стоматологічного відділення Кіровоградської обласної лікарні ОСОБА_6, завідувачем хірургічного стоматологічного відділення Кіровоградської обласної лікарні ОСОБА_5 своїх професійних обов'язків, недбалого та несумлінного до них ставлення, ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 4 годині 45 хвилин настала смерть ОСОБА_7, безпосередньою причиною якої стало: «сепсис, передній гнійний медіастит, одонтогенна флегмона дна порожнини рота», супутньою - «хондродисплазія суглобів».

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пред'являлось обвинувачення у вчиненні злочину, кваліфікованого як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Судом установлено, що 19.11.2007 року в ургентному порядку за направленням Кіровоградської обласної стоматологічної поліклініки, до хірургічного стоматологічного відділення Кіровоградської обласної лікарні поступила ОСОБА_7 зі скаргами на біль в області шостого та сьомого зубів нижньої щелепи з лівої сторони.

Завідувач хірургічним стоматологічним відділенням ОСОБА_5, який працює на цій посаді відповідно наказу головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні від 06.07.1983 року, та лікуючий лікар ОСОБА_6, працююча на посаді лікаря-хірурга стоматолога хірургічного стоматологічного відділення згідно наказу головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні від 04.07.1985 року, неналежно виконавши покладені на них обов'язки внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, встановили хворій ОСОБА_7 попередній діагноз: запальний інфільтрат підщелепної області ліворуч, лімфопатія одонтогенної етіології, та призначили консервативне лікування - проходження компресів та застосування ультрависоких частот.

Разом із тим, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 70/к від 15.04.2008 року, хворій ОСОБА_7 слід було поставити інший діагноз: одонтогенний запальний інфільтрат лівої підщелепної ділянки, одонтогенний лімфаденіт під нижньощелепної ділянки зліва, загострення піріодонтиту шостого та сьомого зубів нижньої щелепи зліва, апікальна кістогранульома шостого зубу нижньої щелепи зліва.

21.11.2007 року лікуючим лікарем ОСОБА_6 за участю завідувача відділенням ОСОБА_5, хворій ОСОБА_7, під внутрішньовенним наркозом, виконано операцію - атипичне видалення шостого зубу на нижній щелепі ліворуч.

22.11.2007 року завідувачем відділенням ОСОБА_5, з асистуванням лікуючого лікаря ОСОБА_6, ОСОБА_7 виконано операцію-ревізію, та розкриття інфільтрату.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 04 годині 45 хвилин настала смерть ОСОБА_7, безпосередньою причиною якої стало: сепсис, передній гнійний медіастенит, одонтогенна флегмона дна порожнини рота; супутньою причиною смерті - хондродисплазія суглобів.

Згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 817/10 від 08.04.2011 року, смерть ОСОБА_7 обумовлена недоліками в наданні медичної допомоги, а саме: не вчасного призначення рентгенологічного дослідження шостого зубу на нижній щелепі зліва, не вчасного видалення шостого зубу на нижній щелепі зліва, не вчасно призначено консультацію лікаря-хірурга торакального, застосування мазевої пов'язки, яке не було показаним.

Таким чином, в ході лікування ОСОБА_7, завідувачем стоматологічного хірургічного відділення Кіровоградської обласної лікарні ОСОБА_5 та лікуючим лікарем, лікарем-хірургом стоматологом стоматологічного хірургічного відділення Кіровоградської обласної лікарні ОСОБА_6, не виконано свої професійні обов'язки протягом 19-20 листопада 2007 року, неналежно виконано свої професійні обов'язки протягом 21-26 листопада 2007 року, що виразилося у встановленні ОСОБА_7 неправильного попереднього діагнозу, несвоєчасному видаленні шостого лівого нижнього зубу, несвоєчасному та неадекватному розтині флегмони роту, не організації консультації торакального хірурга, не виробленні тактики лікування, та, в подальшому, не лікуванні пневмонії, сепсису, інтоксикаційної міокардіопатії, не проведенні розтину у ділянці шиї з дренажуванням. Тобто, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинено злочин, передбачений ч. 1 ст. 140 КК України.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію», а також у зв'язку із закінченням строків давності не звільняє її від обов"язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду (ст.ст. 44, 49, 86 КК України, та ст. 14 Закону України «Про амністію»).

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів з обвинувальним вироком, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК України порядку відповідне судове рішення.

Суд правильно зазначив, що встановлено факт кримінально караного діяння, звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності не свідчить про їх виправдання, визнання невинуватими у вчиненні злочину, підстави їх звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючими.

Отже, установивши всі обставини, необхідні для вирішення справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши надані сторонами докази в сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що постанови про звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності є доказом у розумінні ст. 57 ЦПК України, а відтак згідно з вимогами ст.ст. 1166, 1168, 1172, 1201 ЦК України Кіровоградська обласна лікарня повинна відшкодувати шкоду, завдану позивачам її працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов"язків.

Позивачем ОСОБА_4 були понесені матеріальні витрати, що пов'язання з лікуванням та похованням ОСОБА_7 в сумі 26527,83 грн., що підтверджується рахунком-фактури № 386 від 23.11.2007 року і копіями фіскальних чеків на придбання ліків (т.1 а.с.21-23), квитанцією про оплату комісійного дослідження (т.1 а.с.24), договором та чеком про оплату ритуальних послуг, накладною про готівковий розрахунок за виготовлення пам'ятника (т.1 а.с. 25-26). Проте, суд першої інстанції, стягнув на користь позивачів на відшкодування матеріальної шкоди суму 62741 грн., безпідставно погодившись з доводами позивачів, які не в повному обсязі довели свої матеріальні витрати. Тому в цій частині судове рішення підлягає зміні через невідповідність висновків суду доказам, що містяться в матеріалах справи.

Висновок суду щодо заподіяння позивачам моральних, фізичних та психічних страждань, що спричинені наслідок смерті члена їхньої сім"ї, є обгрунтованим та підтверджується доказами.

Згідно консультативного листа від 28.05.2012 року позивач ОСОБА_2 зверталася за медичною допомогою до лікаря-психолога 11.04.2011 року та 05.09.2011 року, та встановлено діагноз: «депресійний синдром» (т.1 а.с.111).

Згідно висновку експерта № 14н від 28.03.2013 року ОСОБА_2, в наслідок не професійних дій медичних працівників, що призвели до смерті ОСОБА_7, зазнала фізичного болю (страждань) та душевного болю (страждань), що викликало у неї відчуття небезпеки, беззахисності, образи, приниження гідності, з'явилися надлишкові перешкоди у вигляді штучного заподіяного проблемного перебігу життєвих подій, які визначають особливості соціально-психологічного контексту її життєвих обставин, як такі, що психологічно травмують, тобто смерть доньки є психотравмувальною для позивачки, спричинила депресивний синдром, завдала моральних страждань, тобто завдає їй моральної шкоди, можливий розмір якої може становити 432 мінімальної заробітної плати в Україні на момент винесення рішення (т.1 а.с.213-232).

Довідкою від 20.01.2009 року № 94/01 виданою Кіровоградською обласною психіатричною лікарнею підтверджується, що позивач ОСОБА_4 протягом 2008 року лікувався від депресивного епізоду в рамках розладу адаптації (т.1 а.с.113).

Згідно висновку експерта № 15н від 28.03.2013 року зі слів ОСОБА_4 він проживав з ОСОБА_7 однією сім'єю, смерть останньої, яка настала в наслідок непрофесійних дій медичних працівників, викликала у нього стрес, негативні переживання, тобто заподіяно моральні страждання, можливий розмір якої може становити 432 мінімальної заробітної плати в Україні на момент винесення рішення (т.1 а.с.233-249).

Згідно висновку експерта № 16н від 28.03.2013 року смерть ОСОБА_7, яка настала в наслідок не професійних дій медичних працівників, є психотравмувальною для ОСОБА_3, що завдало останньому негативного емоційного впливу, викликало стрес, тобто заподіяно моральні страждання, можливий розмір якої може становити 432 мінімальної заробітної плати в Україні на момент винесення рішення (т.2 а.с.1-14).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачі зазнали душевних та психічних страждань у зв"язку з протиправною поведінкою (неправомірними діями) працівників відповідача щодо члена їх сім"ї втратили близького родича: дочку позивачів та матір малолітньої дитини, тому мають право на відшкодування моральної шкоди.

В той же час колегія суддів не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Суд не врахував положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, ч. 3 ст. 23 ЦК України та не в повній мірі виходив із засад розумності, виваженості і справедливості.

Відповідно до ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини та основних свобод, яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами.

Так, наприклад, Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 березня 2013 року, яке набуло чинності, у справі «Салахов і Іслямова проти України» постановлено, що мало місце порушення ст. 3 Конвенцiї вiдносно невiдповiдностi медичної допомоги потерпілому, відносно моральних страждань матері останнього, інші порушення Конвенції, за що державi-вiдповiдачу слiд сплатити другому заявникові (матері померлого) вiдповiдно до ст. 44 § 2 Конвенції за курсом, застосовним на дату урегулювання 10000 євро ? компенсації моральної шкоди, спричиненої заявнику особисто.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд не вірно застосував норми матеріального права, зокрема, вимоги статті 3 ЦК України в частині оцінки категорій добросовісності, розумності та справедливості, не врахував практику Європейського Суду з прав людини при застосуванні Конвенції про захист прав людини та основних свобод та невірно визначив розмір шкоди, який підлягав до стягнення з відповідача.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний характер.

Діюче законодавство у правовідносинах, які виникли між сторонами, не передбачає положень про те, що розмір моральної шкоди визначається у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати.

Висновок судово - психологічної експертизи, в якому зазначено про можливість визначення грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у кратному співвідношенні з мінімальною заробітною платою з зазначенням цього кратного співвідношення, сам по собі не створює законодавчої бази для застосування при вирішенні спору саме такого порядку визначення грошового еквіваленту заподіяної моральної шкоди.

Тобто механізм встановлення розміру моральної шкоди на законодавчому рівні не встановлений. Саме тому п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" і передбачає, що розмір відшкодування моральної шкоди визначає суд залежно від характеру та обсягу страждань( фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, а не в кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неподатковим мінімумом доходів громадян.

Висновок експертизи згідно ч.6 ст. 147 ЦПК України для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами ст. 212 ЦПК України, тобто у сукупності з іншими доказами та не має заздалегідь встановленого значення.

Враховуючи всі обставини справи, тяжкість та обсяг страждань позивачів, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, обставини заподіяння шкоди, розмір матеріальної шкоди та ступінь вини відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, колегія суддів вважає необхідним визначити: для малолітнього ОСОБА_3 (сина померлої ОСОБА_7.) - 120000 грн., ОСОБА_2 (матері померлої) - 100000 грн., ОСОБА_4 (вітчима померлої) - 80000 грн.

Оскільки рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, але судом неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за можливе ухвалене судове рішення, відповідно до ст. 309 ЦПК України змінити, розмір стягнутої матеріальної і моральної шкоди зменшити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають перерозподілу судові витрати.

Позивачі звільнені від сплати судового збору, тому відповідач повинен сплатити судовий збір на користь держави пропорційно до задоволених вимог майнового та немайнового характеру в сумі 508 грн. 87 коп.

Також підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу, оскільки такі витрати пов'язані з оплатою правової допомоги фахівця у галузі права та підтверджені документально.

Згідно із ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. За частинами 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ. Додатком до даної постанови встановлено, що розмір компенсації витрат, пов'язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем ОСОБА_4 витрат на юридичну допомогу в сумі 500 грн. (т.1 а.с.27-28, 114-115).

Доводи позивача ОСОБА_2 в цій частині обґрунтовувалися тим, що підтвердженням надання послуг фахівця у галузі права є угоди від 08.06.2011 року та 12.03.2008 року, укладені між нею та ОСОБА_12 і ОСОБА_13. (т.1 а.с.116-122), якими визначено оплату за представництво інтересів під час досудового слідства та судових засідань по кримінальній справі у розмірі 24000 грн. Разом з тим, документи на підтвердження проведення платежу на зазначену суму у рахунок оплати витрат на правову допомогу матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо безпідставного залишення поза увагою суду її вимог про відшкодування матеріальної шкоди не є обгрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні позивачів до суду із даним позовом (т.1 а.с.1-11, 96-106) вимоги майнового характеру були заявлені лише ОСОБА_4, який в повному обсязі їх підтримував і не відмовився в порядку ст.174 ЦПК України до закінчення розгляду справи. Заява про уточнення позовних вимог, в якій зазначено про необхідість стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2, була подана без дотримання вимог ст.ст.31-32, 118-120 ЦПК, тому не можна погодитись з тим, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.ст.10-11 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Кіровоградської обласної лікарні управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації та ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 грудня 2013 року змінити.

Стягнути з Кіровоградської обласної лікарні управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 100000 грн., та 1283,14 грн. витрат, понесених за проведення психологічної експертизи.

Стягнути з Кіровоградської обласної лікарні управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2, у відшкодування моральної шкоди 120000 грн.

Стягнути з Кіровоградської обласної лікарні управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 80000 грн. та матеріальної шкоди 26527,83 грн., 500 грн. витрат на правову довомогу, а також 306,85 грн. витрат, понесених за проведення психологічної експертизи.

Стягнути з Кіровоградської обласної лікарні управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації на користь держави судовий збір в сумі 508,87 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: