АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________

Справа № 644/9881/13. Головуючий І інст.: - Маслов М.І.

Провадження №22-ц/790/2223/14. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

Категорія: інші.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,

при секретарі: - Гелашвілі Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до гаражно-будівельного кооперативу «Північна Салтівка», 3-особа: управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова - про зарахування до загального трудового стажу часу відбуття покарання у вигляді виправних робіт для нарахування пенсії за втрату годувальника,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернулася в суд із вказаним позовом, який уточнила у листопаді 2013 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер її колишній чоловік ОСОБА_7

Після його смерті право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника має їх неповнолітній син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У 1995 році ОСОБА_7 був засуджений Дзержинським районним судом м. Харкова до двох років виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи, які відбував в період з 1 липня 1996 року по 1 серпня 1997 року працюючи охоронцем в ГБК «Північна Салтівка».

Запис у трудовій книжці ОСОБА_7 про те, що стаж роботи за час відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи не зараховується до його загального трудового стажу, відсутній.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, визначені інвалідами, мають право на пенсію за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією - від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.

Після смерті ОСОБА_7 вона звернулася до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова з заявою про призначення пенсії на неповнолітнього сина ОСОБА_8 у зв'язку з втратою годувальника.

Однак, рішенням комісії управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова №4 від 1 лютого 2013 року їй відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю права на пенсію, оскільки загальний трудовий стаж померлого ОСОБА_7 складає 8 років 9 місяців 26 днів.

Приймаючи рішення за її заявою, управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова безпідставно не зарахувало до загального трудового стажу ОСОБА_7 період його роботи з 1 березня 1996 року по 17 вересня 1997 року, тобто період відбуття ним покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи.

Посилаючись на вказані обставини та ст. 95, ч. 1 ст. 42 КВК України 2004 року, ст. ст. 22, 58 Конституції України, ОСОБА_6 просила суд поновити їй строк на звернення з позовом до суду; зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_7 період відбуття ним покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова у вигляді виправних робіт за місцем роботи в ГБК «Північна Салтівка» в період з 1 липня 1996 року по 1 серпня 1997 року.

Представник ГБК «Північна Салтівка» в судове засідання не з'явився.

Згідно листа направленого до суду, просив розглянути справу за його відсутності. При вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Представник управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2013 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_6 строк звернення до суду з позовом про зарахування до загального трудового стажу часу відбуття покарання згідно вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 грудня 1995 року по ст. 215 ч. 1 КК України у вигляді виправних робіт для нарахування пенсії за втрату годувальника.

Зараховано до загального трудового стажу ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, останнє місце мешкання АДРЕСА_1, період роботи у гаражно-будівельному кооперативі «Північна Салтівка» з 1 липня 1996 року по 1 серпня 1997 року, де він працював охоронником.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що з 1995 року по 2003 рік ОСОБА_6, ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від сумісного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_8 (а. с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7 помер (а. с. 5).

Після його смерті ОСОБА_6 звернулася з заявою до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Рішенням комісії управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова №4 від 1 лютого 2013 року ОСОБА_6 відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю в ОСОБА_7 права на пенсію (а. с.7-8, 66 -67).

Відмовляючи у призначенні пенсії, комісія управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова виходила з того, що загальний трудовий стаж померлого ОСОБА_7 складає 8 років 9 місяців 26 днів, що не дає права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно чинного законодавства.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 грудня 1995 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 215 КК України та призначено покарання у вигляді 2-х років виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи з утриманням 20% заробітку у дохід держави, з позбавленням права управляти транспортними засобами на строк 3 роки (а. с. 21).

Із ксерокопії трудової книжки ОСОБА_7, залученої до справи вбачається, що згідно наказу голови ГБК «Північна Салтівка» №5 від 1 березня 1996 року ОСОБА_7 прийнято на посаду охоронця ГБК «Північна Салтівка». В період з 1 липня 1996 року по 1 серпня 1997 року ОСОБА_7 відбував в ГБК «Північна Салтівка» покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі. Наказом голови ГБК «Північна Салтівка» №21 від 17 вересня 1997 року ОСОБА_7 звільнено з займаної посади з 12 вересня 1997 року з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а. с.11 -13).

Відповідно до п. 2.21 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58 (в редакції із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства праці України від 26 березня 1996 року №29) до трудових книжок осіб, які відбули виправні роботи без позбавлення волі, власник або уповноважений ним орган підприємства за місцем роботи вносить запис про те, що час роботи у цей період не зараховується до загального та безперервного стажу.

У тому разі, коли судом в установленому законом порядку час відбування виправних робіт без позбавлення волі включено до загального трудового стажу, у трудових книжках робиться запис про те, що цей час не зараховується до безперервного трудового стажу.

Зазначені записи вносяться до трудової книжки по закінченні фактичного строку відбування покарання, що установлюється за довідками органів МВС України.

При звільненні засудженого з роботи у порядку, передбаченому чинним законодавством, і влаштуванні його на нове місце роботи відповідні записи вносяться до трудової книжки тим підприємством, на яке був прийнятий або направлений засуджений.

Підставою для внесення до трудових книжок передбачених цим пунктом записів є наказ (розпорядження) керівника підприємства, виданий згідно з вироком (ухвалою) суду.

Згідно ст.103 Виправно-трудового кодексу України, який був чинним у період відбування покарання ОСОБА_7, час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці.

При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Відповідно до ст. 414-1 Кримінально-процесуального кодексу України, який був чинним на час закінченні фактичного строку відбуття покарання засудженим ОСОБА_7, питання про включення до загального трудового стажу часу роботи в колонії-поселенні і відбування виправних робіт без позбавлення волі у випадках, передбачених статтями 33 і 103 Виправно-трудового кодексу України, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем проживання особи, яка відбула покарання.

Зазначене питання розглядалося суддею щодо особи, яка відбула покарання в колонії-поселенні, за спільним клопотанням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, а щодо особи, яка відбула виправні роботи без позбавлення волі, - за її клопотанням. До клопотання повинні бути надані копія вироку, довідка про відбуття покарання і характеристика відповідно адміністрації колонії-поселення або адміністрації та громадської організації підприємства, установи чи організації про роботу і поведінку особи в період відбування нею покарання.

Про час і місце розгляду клопотання повідомляється прокурор, а також орган, що відає виконанням покарання, який порушив клопотання, і особа, щодо якої вирішується питання.

В судовому засіданні головуючий оголошує клопотання, потім вислухуються пояснення особи, яка порушила клопотання, досліджуються докази і заслуховується думка прокурора, якщо він брав участь у розгляді справи, після чого суддя виносить у нарадчій кімнаті мотивовану постанову.

Постанова судді може бути оскаржена або опротестована прокурором.

Стаття 414-1 Кримінально-процесуального кодексу України втратила чинність на підставі Закону України від 20 січня 2005 року №2377-ІУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Крім того, у зв'язку з прийняттям і набранням чинності з 1 січня 2004 року Кримінально - виконавчого кодексу України, втратив чинність Виправно-трудовий кодексу України в редакції 1970 року.

Судовим апеляційної інстанції встановлено, що по закінченню фактичного строку відбуття покарання ОСОБА_7 не звертався до районного суду за місцем свого проживання з клопотанням щодо вирішення питання про включення до його загального трудового стажу часу відбування виправних робіт без позбавлення волі.

Вказані обставини стверджуються ксерокопією трудової книжки ОСОБА_7, в якій відсутні записи про те, що судом в установленому законом порядку час відбування виправних робіт без позбавлення волі включено до загального трудового стажу та цей час не зараховується до безперервного трудового стажу.

Частина 3 ст.42 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачає, що час відбуття засудженим покарання у вигляді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

Проте, вказана норма не може бути застосована судом при вирішені даного спору, оскільки вона не має зворотної сили, а також у зв'язку зі смертю ОСОБА_7

Крім того, вирішуючи спір суд першої інстанції не звернув увага на те, що ГБК «Північна Салтівка» не є належним відповідачем у даній справі, оскільки питання щодо підтвердження наявного трудового стажу при відсутності відповідних записів у трудовій книжці та призначення пенсій віднесено до компетенції Пенсійного фонду України .

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини та безпідставно дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ГБК «Північна Салтівка», 3-особа: управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_7 періоду відбуття ним покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи у ГБК «Північна Салтівка» в період з 1 липня 1996 року по 1 серпня 1997 року для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова - задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2013 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до гаражно-будівельного кооперативу «Північна Салтівка», 3-особа: управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_7 періоду відбуття ним покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи у гаражно-будівельного кооперативу «Північна Салтівка» в період з 1 липня 1996 року по 1 серпня 1997 року для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: