ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

"11" березня 2014 р.

Справа № 16-13-28/17-438-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Лашина В.В.

(склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду №35 від 13.01.2014р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ПП „Брікк" - Матвєєв Д.П. - за довіреністю;

від заступника прокурора Суворовського району м.Одеси - Лянна О.А. - старший прокурор відділу;

від Фонду державного майна України - не з'явився;

від ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" - не з'явився;

від ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" - Мусієнко А.Ю. - за довіреністю;

від прокурора Одеської області - Лянна О.А. - старший прокурор відділу

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Брікк"

на рішення господарського суду Одеської області від 19 листопада 2013 року

по справі №16-13-28/17-438-2011

за позовом заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до

- Приватного підприємства „Брікк"

- Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця"

- Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім.Пирогова" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця"

за участю прокурора Одеської області

про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 30.01.2014р., 13.02.2014р. та 24.02.2014р. згідно ст.77 ГПК України оголошувались перерви.

В судовому засіданні 11.03.2014р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

08.02.2011р. заступник прокурора Суворовського району м.Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного підприємства „Брікк" (надалі відповідач, ПП „Брікк"), Приватного підприємства „Український шлях", Приватного підприємства „Експрес", за участю третіх осіб Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Пирогова" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", в якому просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.02.2007р. укладений між ПП „Український шлях" та ПП „Експрес", визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.04.2007р. укладений між ПП „Експрес" та ПП „Брікк", вилучити у ПП „Брікк" та повернути Фонду Державного майна України індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, загальною площею 34362кв.м. за адресою: м.Одеса, Овідіопольська дуга,3, що складаються з: адміністративної будівлі (літера „А"); медичної (літера „Б"), технічної служби (літ.„В"); ангару (літ.„Г"); складу (літера „Д"); боксу (літера „Е"); мостіння №7; огорожі №8.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. у справі №16-13-28/17-438-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р., позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволені: визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м.Одеса, Овідіопольська дуга, 3, загальною площею 1526,3кв.м, розташовані на земельній ділянці площею 34.362кв.м, що складаються з: 1) адміністративної будівлі (літера "А" площею 249,5 кв. м); 2) медичної (літера Б, площею 64,6 кв. м); 3) технічної служби (літера В, площею 322,7 кв. м); 4) ангару (літера Г, площею 441,0 кв. м); 5) складу (літера Д, площею 14,6 кв. м); 6) боксу (літера Е, площею 433,9 кв. м); 7) мостіння - І; 8) огородження № 1-5; визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ПП „Український шлях" та ПП „Експрес", посвідчений 20.02.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №597; виселено ПП „Брікк" з нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м.Одеса, Овідіопольська дуга,3, загальною площею 1526,3кв.м, на земельній ділянці площею 34362кв.м, та передано вищезазначене майно у володіння та користування балансоутримувача ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця".

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2013р. рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. у справі №16-13-28/17-438-2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.02.2013р. справу прийнято до провадження у новому складі суду першої інстанції.

Ухвалою місцевого господарського суду від 20.03.2013р. за клопотанням ПП „Брікк" провадження в частині вимог до ПП „Український шлях" та ПП „Експрес" припинено в порядку п.6 ст.80 ГПК України, у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності останніми.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2013р. справу №16-13-28/17-438-2011 призначено до колегіального розгляду.

13.05.2013р. та 14.05.2013р. Прокурор Суворовського району м.Одеси подав місцевому господарському суду заяви про уточнення позовних вимог, згідно остаточної редакції прокурор просить суд: визнати за Державою в особі Фонду державного майна України право власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, загальною площею 1526, кв.м., вартістю 514450грн., розташованих на земельній ділянці площею 34362кв.м. вартістю 14067115,56грн. за адресою м.Одеса, Овідіопольська дуга,3, що складаються з: адміністративної будівлі (літера А); медичної (літера Б); технічної служби (літера В); ангару (літера Г); складу (літера Д); боксу (літера Е); мостіння №7№ огорожі №8; витребувати майно з чужого незаконного володіння шляхом виселення ПП „Брікк" з нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м.Одеса, Овідіопольська дуга,3, загальною площею 1526,3кв.м., вартістю 514450грн., розташованих а земельній ділянці 34362кв.м. вартістю 14067115,56грн., що складаються з: 1) адміністративної будівлі (літера „А", площею 249,5кв.м.); 2) медичної (літера „Б", площею 64,6кв.м.); 3) технічної служби (літера „В", площею 322,7кв.м.); 4) ангару (літера „Г", площею 441кв.м.); 5) складу (літера „Д", площею 14,6кв.м.) 6) боксу (літера „Е", площею 433,9кв.м.); 7) мостіння - 1; 8) огородження №1-5 та передати вищезазначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням у володіння та користування балансоутримувача ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця".

В обґрунтування уточнених позовних вимог прокурор зазначив, що рішенням господарського суд Одеської області від 28.12.2006р. по справі №22/488-06-13402 за позовом ПП „Український шлях" до ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова" про визнання пропозиції ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова" та згоди ПП „Український шлях" про погашення існуючої заборгованості шляхом передачі майна, визнання права власності та виселення, за ПП „Український шлях" було визнано право власності на майно у вигляді не житлових споруд з устаткуванням, які розташовані в м.Одесі, Овідіопольська дуга,3. 20.02.2007р. відповідно до договору купівлі-продажу ПП „Український шлях" продало ПП „Експрес" набуті за рішенням суду нежитлові приміщення за 514450грн; 18.04.2007. відповідно до договору купівлі-продажу ПП „Експрес" продало ПП „Брікк" зазначені нежитлові приміщення.

Постановою Вищого господарського суду від 12.07.2007р. рішення господарського суду від 28.12.2006р. по справі №22/488-06-13402 скасоване, справу направлено на новий розгляд. Рішенням господарського суду Одеської області від 16.11.2007р. по справі №22/488-06-13402 відмовлено у задоволенні позову ПП „Український шлях" про визнання права власності на спірне майно. Крім того, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 19.03.2009р. по справі №48/202-20/191 зазначив, що спірне майно є державною власністю і передача його до статутного фонду ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" не потягло за собою зміни форми власності.

Оскільки спірне майно вибуло із володіння держави в особі Фонду держмайна України не з його волі, а у зв'язку з прийняттям судом рішень, в подальшому скасованих, прокурор вважає, що після скасування рішення суду про визнання права власності, перебування державного майна у власності ПП „Брікк" завдає значну шкоду інтересам держави. Спірне майно належало державі та знаходилось у віданні колишньої Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, правонаступником якої в подальшому стала Рада федерації незалежних профспілок України, а згодом Федерація профспілок України. Спірне майно передавалось профспілковим організаціям лише у відання. Отже це майно як було так і є державним майном, яке після скасування рішення суду від 28.12.2006р. по справі №22/488-06-13402 повинно бути повернуто і знаходитись на балансі у користуванні та оперативному управлінні ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", як передане йому і відання державою.

З посиланням на норми ст.386, ч.1 ст.317, ч.1 ст.330, ст.387, п.3 ч.1 ст.388, ст.ст.1212,1213 ЦК України, ст.1 ЗУ „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", Постанову Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960р. №606 „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", Постанову Верховної Ради РСР №506 від 29.11.1990р. „Про захист суверенних прав власності Української РСР" прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2013р. змінено процесуальний статус третіх осіб ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" на відповідачів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.11.2013р. (головуючий суддя Цісельський О.В., судді: Меденцев П.А., Зайцев Ю.О.) позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м. Одеси задоволено частково: визнано за Державою в особі Фонду державного майна України право власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, загальною площею 1526,3 кв.м., вартістю 514450грн., розташованих на земельній ділянці площею 34 362кв.м. вартістю 14067115,56грн. за адресою м.Одеса, Овідіопольська дуга,3, що складаються з: адміністративної будівлі (літ.А); медичної (літ.Б), технічної служби (літ.В); ангару (літ.Г); складу (літ.Д); боксу (літ.Е); мостіння №7; огорожі №8; витребувано майно із чужого незаконного володіння шляхом виселення ПП „Брікк" з нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м.Одеса, Овідіопольська дуга,3, загальною площею 1526,3кв.м., вартістю 514450грн., розташованих на земельній ділянці 34362кв.м. вартістю 14067115,56 грн. що складаються з: 1) адміністративної будівлі (літ.А, площею 249,5кв.м.); 2) медичної (літ.Б, площею 64,6кв.м.), 3) технічної служби (літ.В, площею 322,7кв.м.); 4) ангару (літ.Г, площею 441кв.м.); 5) складу (літ.Д, площею 14,6кв.м.); 6) боксу (літ.Е, площею 433,9кв.м.); 7) мостіння - І; 8) огородження №1-5 та передано вищезазначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням на користь Фонду державного майна України; стягнуто з ПП „Брікк" на користь Державного бюджету України 3812грн. судового збору; стягнуто з ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" на користь Державного бюджету 3812грн. судового збору; стягнуто з ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" на користь Державного бюджету України 3812грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду вмотивовано посиланнями на норми ст.1 ЗУ „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", ст.12 ЗУ „Про господарські товариства", ст.10 „Про підприємства в Україні", ст.ст.182,317,319,346,326,391,392,388, 328, 215,216 ЦК України, ст.86 ЦК Української РСР, ст.ст. 34,55 ЗУ „Про власність" (в редакції станом на 1991р.), ст.ст.ст.2,4 ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Постанову Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960р. №606 „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", Постанову Верховної Ради РСР №506 від 29.11.1990р. „Про захист суверенних прав власності Української РСР", Постанову Верховної Ради України №3943-ХХІ від 04.02.1994р. „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", ст.ст.133,134,135 ГК України, та тим, що з моменту набрання чинності ЗУ „Про управління об'єктами державної власності" будь-яке відчуження спірного майна могло бути здійснено виключно Фондом державного майна України як органом, який відповідно до функцій управління об'єктами державної власності здійснює розпорядження цим майном. Суд зазначив, що право власності держави на спірне майно виникло саме в силу вищенаведених законодавчих актів; Акт від 24.01.1992р. приймання-передачі майна у власність від Федерації профспілок України не є правовстановлюючим документом; ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" не могло набути право власності на спірне майно, передане до статутного фонду ЗАТ, а отже не могло їм розпоряджатись.

ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" володіє і користується спірним майном, переданим йому на баланс Одеським дочірнім підприємством ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" на праві господарського відання, що згідно ст.35 ГПК України є преюдиційним фактом, встановленим рішенням господарського суду Одеської області від 16.11.2007р. по справі №30-22/488-06-13402.

Оскільки ані позивачем, ані відповідачами не надані документи про будівництво або введення в експлуатацію спірного нерухомого майна, суд прийняв до уваги Акт №6 від 22.12.2002р. приймання-передачі з балансу "Курорттеплоенерго" Філії Одеського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" основних фондів (Овідіопольська дуга,3) на баланс ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова".

ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не надано доказів на підтвердження його права власності на спірне майно, відповідні посилання ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спростовуються рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2008р. у справі №3/45-08-2192.

Позовні вимоги про визнання права власності за державою в особі Фонду держмайна України також підлягають задоволенню на підставі ст.392 ЦК України, оскільки це право не визнається відповідачами. У зв'язку із цим, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача визначених законом правомочностей на захист права державної власності у випадку його порушення. На момент розгляду справи спірне майно знаходиться на балансі у його балансоутримувача, яким є ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова". Право власності на спірне майно у Держави виникло під час дії Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р. Відповідачами у встановленому чинним законодавством порядку не надано суду належних і допустимих доказів припинення права власності Держави на спірне майно при його передачі у користування Профспілкам, які в свою чергу безпідставно передали приналежне Державі майно акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця". Враховуючи правовий статус спірного майна, яке є нерухомістю, тобто майном, що не може бути переміщене без його знецінення та зміни його призначення, та відсутність будь-яких підстав для користування ним у ПП „Брікк", в даному випадку витребування у ПП „Брікк" майна в порядку, передбаченому ст.388 ЦК України, можливе шляхом виселення останнього зі спірного об'єкту нерухомості та передання його у володіння та користування балансоутримувача ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова".

Разом із цим, підсумовуючи свої висновки, суд зазначив про неможливість передачі спірного майна ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" на підставі ст.388 ЦК України та прийняв рішення про передачу нерухомого майна на користь Фонду державного майна України.

Суд відмовив у позові в частині вимог про визнання права власності на обладнання та його витребування від ПП «Брікк», зазначивши, що прокурором не визначено вид та кількість цього майна.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, ПП „Брікк" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду від 19.11.2013р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ПП „Брікк" зазначає, що оскаржене рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному та неправильному з'ясуванні обставин справи, підлягає скасуванню з наступних підстав:

- витребовуючи майно від ПП „Брікк", суд у своєму рішенні необґрунтовано визнав Фонд державного майна України власником спірного майна; не прийняв до уваги, що у постанові Ради міністрів УРСР №606 від 23.04.1960р. „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку міністерства охорони здоров'я УРСР" відсутні будь-які відомості щодо того, що саме спірне майно було передано у відання профспілкових органів курортних установ у складі санаторіїв, будинків відпочинку, тощо, а також те, що спірне майно взагалі не могло бути передано за вищезазначеною постановою, оскільки воно будувалося у період з 1987 по 1992 роки;

- позивачем не було надано до суду документів на підтвердження права власності Фонду держмайна на спірне майно, будь-якого доказу того, що спірне майно будувалося державним органом влади чи підприємством за державні джерела фінансування, а також відповідних актів введення зазначених об'єктів до експлуатації;

- законодавчі акти, на які посилався суд в своєму рішенні, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки спірне майно не було майном загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.13р. апеляційну скаргу ПП „Брікк" прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

Представник ПП „Брікк" в засіданні апеляційного господарського суду підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

В засіданнях суду апеляційної інстанції представники прокуратури Суворовського району м.Одеси, прокуратури Одеської області, Фонду держмайна України, ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення. Представник ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова" при цьому наголосив, що не погоджується із оскаржуваним рішенням в частині передачі спірного майна на користь Фонду держмайна України, оскільки воно є власністю ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця".

ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направило.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 28.12.2006р. по справі №22/488-06-13402 позовні вимоги ПП „Український шлях" задоволено частково, визнано право власності ПП „Український шлях" на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, загальною площею 1562,3кв.м., розташованих на земельній ділянці площею 34 362кв.м. за адресою: м.Одеса, Овідіопольська дуга, 3, що складають одну ідеальну долю та складаються з: 1) адміністративної будівлі (літера „А"); 2) медичної (літера „Б"); 3) технічної служби (літера „В"); ангару (літера „Г"); 5) складу (літера „Д"); 6) боксу (літера „Е"); 7) мощіння; 8) огородження; виселено ДП „Клінічний санаторій ім. Пирогова" з вказаних нежитлових споруд.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.01.2007р. №13399998, виданим Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", за ПП „Український шлях" було зареєстровано право власності на нерухоме майно за рішенням господарського суду Одеської області від 28.12.2006р. по справі №22/488-06-13402.

20.02.2007р. ПП „Український шлях" було здійснено відчуження спірного майна ПП „Експрес" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 597 (надалі-договір купівлі-продажу від 20.02.2007р.), та проведено державну реєстрацію права власності.

В подальшому, право власності на спірне майно було набуто ПП „Брікк" на підставі укладеного між ПП „Експрес" та ПП „Брікк" договору купівлі-продажу, посвідченого 18.04.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №1325 (надалі-договір купівлі-продажу від 18.04.2007р.).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.05.2007р. №14675810, виданого Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", ПП „Брікк" було зареєстровано в установленому законом порядку право власності на придбане на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2007р. нерухоме майно.

Згідно до відповіді КП «ОМБТІ та РОН» у листі від 31.08.2011р. (т.4, а.с.147) - первинна реєстрація спірного нерухомого майна відбулась на підставі рішення господарського суду Одеської області від 28.12.2006р. №22/488-06-13402 за ПП «Український шлях».

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2007р. по справі №22/488-06-13402, за результатами розгляду касаційної скарги ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова", рішення господарського суду Одеської області від 28.12.2006р. по справі №22/488-06-13402 було скасоване, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Господарським судом Одеської області 16.11.2007р. ухвалене рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП „Український шлях" про визнання права власності було відмовлено. Вказане рішення в апеляційному чи касаційному порядку не оскаржувалось, у зв'язку з чим набрало законної сили та є чинним.

За наслідками розгляду звернення працівників ДП «Клінічний санаторій ім.Пирогова» органами прокуратури було проведено перевірку викладених у їх заяві обставин та в процесі проведеної перевірки органами прокуратури було встановлено підстави виникнення у ПП „Український шлях", ПП „Експрес" та ПП „Брікк" права власності на названий об'єкт нерухомого майна, а також сформовано думку стосовно належності цього майна до державної форми власності.

Прокурор та Фонд держмайна України вважають, що спірне майно належить до державної власності та перебуває у розпорядженні Фонду державного майна України як майно громадської організації колишнього СРСР, а тому воно могло бути відчужено виключно за згодою названого органу управління об'єктом державної власності.

Відсутність погодження органу, уповноваженого управляти державним майном - Фонду державного майна України, на відчуження спірного об'єкту нерухомості як на користь ПП „Український шлях", так і на користь інших осіб, скасування рішення господарського суду Одеської області від 28.12.2006р. по справі №22/488-06-13402, яке було єдиною підставою для набуття ПП „Український шлях" права власності на спірне майно, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП „Український шлях" про визнання права власності, на думку прокурора та позивача, призвели до порушення права власності держави на належне їй майно та свідчать про невизнання відповідачами права власності держави в особі Фонду державного майна України на нежитлові споруди з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольска дуга, 3, загальною площею 1526,3 кв.м. на земельній ділянці площею 34 362,00 кв.м., що є підставою для визнання за державою права власності на це майно та його витребування на користь балансоутримувача - ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова" від останнього набувача - ПП «Брікк».

Як убачається із Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.10.2013р. (том 9, а.с.47-49), 24.05.2007р. в Реєстр прав власності внесено запис про право приватної власності ПП «Брікк» на нежитлові споруди з устаткуванням загальною площею 1526,3кв.м, площа земельної ділянки - 35837кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м.Одеса, Овідіопольська дуга,3.

Отже на момент розгляду справи судом першої інстанції ПП «Брікк» є титульним власником спірного нерухомого майна та витребування у нього цього майна як у добросовісного набувача може відбутися за наявності умов, визначених ст.388 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, не заперечується прокурором, позивачем та іншими відповідачами, що ПП «Брікк» придбало нерухоме майно за відплатним договором і є добросовісним набувачем.

Адже в матеріалах справи відсутні документальні свідчення того, що при вчиненні правочину (договору від 18.04.2007р.) ПП «Брікк» знало або могло знати про відсутність у продавця права відчужувати майно. Підстава набуття відчужувачем спірного майна (договір від 20.02.2007р.) не визнавалась недійсною, рішення господарського суду Одеської області від 28.12.2006р. у справі №22/488-06-13402 як первинний правовстановлюючий документ на спірне майно було скасовано тільки 12.07.2007р. (постанова Вищого господарського суду України від 12.07.2007р.), тобто після набуття ПП «Брікк» права власності на нього та проведення його реєстрації 24.05.2007р.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із положеннями ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В даній справі застосуванню підлягають саме ці норми цивільного законодавства, оскільки між її сторонами (Фонд держмайна України) та ПП «Брікк» відсутні договірні відносини та відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, та позов неволодіючого власника, що поєднаний із оспоренням або невизнанням його права власності, має вирішуватись відповідно до цих положень законодавства.

При цьому відповідно до ст.387 ЦК України та з урахуванням вимог ст.ст.33,34 ГПК України позивач - Фонд держмайна України має довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача ПП «Брікк», та свої твердження, що держава передала саме спірне майно у відання профспілкових організацій.

На необхідність належного з'ясування таких обставин, перевірки доведеності фактичних обставин, на які посилаються сторони, оцінки поданих доказів за правилами ст.43 ГПК України звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 28.01.2013р. у даній справі, вказавши, зокрема, на необхідність дослідження Додатків 1,2 до Постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960р. №606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» (надалі - Постанова №606) на предмет наявності спірного майна у переліку об'єктів, що були передані Українській республіканській раді профспілок згідно із Постановою №606, правонаступником якої після розпаду СРСР стала Рада федерації незалежних профспілок України, з наступним правонаступництвом Федерації професійних спілок України.

З матеріалів справи та пояснень прокурора та представника Фонду держмайна України убачається, що стороною позивача висувається єдиною підставою для обґрунтування позовних вимог твердження, що Державою під час дії ЦК УРСР 1963р. було передане спірне нерухоме майно виключно у відання профспілкам, а не у власність, тому 24.01.1992р. Федерація незалежних профспілок України не мала законних підстав передавати це майно у власність ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та, будучи переданим до статутного фонду ЗАТ, це майно продовжує залишатись державною власністю.

Саме ця теза покладена в основу висновків оскарженого ПП «Брікк» судового рішення, проте колегія суддів вважає таку позицію помилковою, необґрунтованою з огляду наступного.

Згідно з постановою Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960р. №606 „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" Міністерство охорони здоров'я УРСР було зобов'язано передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській Раді профспілок, зокрема, всі діючі госпрозрахункові санаторії /крім туберкульозних/ загальною кількістю 73 об'єкти на 23586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками NN 1, 2, а також санаторії /крім туберкульозних/ і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління. Згідно п. 2 вказаної постанови майно передавалося профспілковим органам у відання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у Додатку №1 (т.4, а.с.90-98) до Постанови Ради міністрів Української РСР №606 від 23.04.1960р. - Переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській раді профспілок (надалі - УРРП) вказується про передачу УРРП, зокрема, санаторіїв ім.К.Маркса, ім.Леніна, ім.Семашко та санаторного пансіонату «Куяльник» (місце розташування - Одеська область, Куяльник).

У Додатку №2 до Постанови №606 - Перелік лікувально-допоміжних об'єктів на курортах Міністерства охорони здоров'я Української РСР, що передаються УРРП, зазначається, що з Одеського територіального управління передається, зокрема, грязелікарня «Куяльник» (м.Одеса, Куяльник) (т.4, а.с.98-99).

Актом від 20-25 квітня 1960р. оформлено передачу УРРП від Міністерства охорони здоров'я Української РСР об'єктів відповідно до постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960р. №606 (а.с.15-20 - т.9), зокрема, вищевказаних санаторіїв та санаторного пансіонату з грязелікарнею.

Судом апеляційної інстанції установлено, що спірне нерухоме майно - нежитлові споруди, що складалося з ангару №1, адміністративної будівлі; приміщення технічного обслуговування, ангару №2, благоустрою, зовнішніх електричних мереж введено в експлуатацію протягом 1987-1992р.р., що підтверджується змістом Акту №6 приймання-передачі основних фондів з «Курорттеплоенерго» - філії Одеського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Санаторію ім.Пирогова, що визнається прокурором та Фондом держмайна України, оскільки інших доказів стосовно періоду будівництва та дат введення в експлуатацію прокурор та позивач не надали з поясненнями, що вони відсутні в архівних установах (Акт №6 від 22.12.2002р. - т.2 а.с.16).

Аналогічний акт №7 від 22.12.2002р. свідчить про передачу санаторію ім.Пирогова устаткування, рік випуску - 1986,1985, - електричної станції АКУПМ-ЗИЛ, мотопомпи М-800 (т.2 а.с.17), а також Акт №8 від 22.12.2002р. приймання-передачі обладнання (т.2 а.с.18-20).

Прокурором та позивачем не надані суду інші докази на доведення обставини будівництва, введення в експлуатацію та джерел фінансування об'єктів у складі спірного нерухомого майна, а також первинних документів стосовно придбання устаткування та осіб, які або за замовленням яких будувалось нерухоме майно та придбавалось устаткування та обладнання.

Відповідно до Технічного паспорту об'єкта, що розташований за адресою: Овідіопольська дуга,3, виготовленого 10.11.1998р. Одеським міським бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомості (т.1 а.с.34-42), ним є АТП, сам об'єкт нерухомості - АТП, власник не зазначений.

Прокурор та позивач пояснили, що за відсутністю документів не спроможні відстежити та пояснити, яка особа володіла та користувалась спірним майном після введення його в експлуатацію та до моменту передачі у володіння та на баланс Одеському дочірньому підприємству ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Таким чином, установлено, що спірне нерухоме майно не могло увійти до Переліків санаторіїв та лікувально-допоміжних об'єктів (Додатки №№1,2 до Постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960р. №606), що передавались у відання Українській республіканській раді профспілок державою в особі Міністерства охорони здоров'я Української РСР, оскільки на час такої передачі його фізично не існувало та доказів зворотнього суду не представлено.

Виходячи із викладеного та на виконання вказівок, що їх надано судом касаційної інстанції у постанові від 28.01.2013р., судом апеляційної інстанції досліджено постанову Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960р. №606 з Додатками №1,№2 та установлено, що спірне нерухоме майно з устаткуванням не існувало на час передачі у відання УРРП державою санаторіїв за місцем розташування:Одеська обл., Куяльник і допоміжного об'єкту, відповідно не вибувало із володіння держави у володіння Української республіканської ради профспілок, а також не могло входити до об'єктів на курорті Куяльник фізично.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України від 22.11.1991р. (№П-ІІ-І) ухвалено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, установ профспілок України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 1971 від 23.12.1991р. було зареєстроване ЗАТ „Укрпрофоздоровниця", яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92,92% розміру статутного фонду.

Як вбачається із Додатку 1 до Постанови Ради міністрів Української РСР №606 від 23.04.1960р., за адресою: Одеська область, Куяльник станом на квітень 1960р. рахувались 3 санаторія: ім.К.Маркса, ім.Леніна, ім.Семашко та Санаторний пансіонат «Куяльник» (т.8 а.с.19,20).

Відповідно до Переліку від 14.07.1997р. лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991р. знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради) (надалі - Федерація) Санаторій ім. Пирогова за станом на 01.12.1996р. знаходиться у підпорядкуванні ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», станом на 24.08.1991р. перебувало у віданні Укрпрофради (т.8 а.с.52-54), знаходилось за адресою:м.Одеса, СЛОУ «Куяльник», за вказаною адресою обліковані також Санаторій ім.Леніна, санаторій ім.Семашко, тобто, слід вважати, що санаторій ім.Пирогова утворився замість санаторія ім.К.Маркса.

За даними, отриманими прокуратурою від Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради з листом директора Департаменту від 19.02.2014р. а саме - історичної довідки Одеського територіального управління оздоровницями Міністерства охорони Української РСР до Фонду №996-Т Постановою Ради міністрів Української РСР №433 від 17.06.1956р. створене Одеське територіальне управління оздоровницями Міністерства охорони здоров'я Української РСР.

10.05.1976р. Українська республіканська Рада з управління оздоровницями профспілок реорганізована з Одеського територіального управління оздоровницями в Одеську облраду по управлінню оздоровницями профспілок.

Одеська облрада по управлінню оздоровницями профспілок перейменована в Об'єднання «Одесаоздоровниця» на підставі постанови колегії Центррадаоздоровниці №2 від 11.02.1991р.

Об'єднання «Одесаоздоровниця» перетворено в Одеське відділення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ «Укрпрофздравниця» на підставі постанови Ради Федерації незалежних профспілок України №П-12/4 від 17.01.1992р. (розпорядження Об'єднання «Одесаоздоровниця» №31 від 20.02.1992р.).

Одеське відділення ЗАТ «Укрпофздравниця» реорганізоване в Одеське дочірнє підприємство ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздравниця» рішенням зборів засновників від 25.06.1998р., протокол №4.

Підприємство створено юридичною особою за законодавством України - Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздровниця», що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок.

Підприємство є правонаступником Одеського відділення ЗАТ «Укрпрофздравниця» стосовно цивільно-правових відносин.

Філія Санаторій ім.Пирогова було Філією Одеського Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», як і підприємство «Курорттеплоенерго». У 2003р. філія санаторій ім.Пирогова шляхом виділення реорганізована у Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім.Пирогова», у тому ж 2003р. ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» прийняте рішення про ліквідацію Одеського дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім.Пирогова» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є юридичною особою, державна реєстрація якої відбулась 10.03.2003р. (надалі - Санаторій, ДП) (т.4, а.с.49).

Відповідно до нової редакції Статуту Санаторію (т.4, а.с.50-62) ДП створено ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», котре є засновником і власником Санаторія (пункт 1.2). ДП є правонаступником Одеського дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» відносно, зокрема, усього майна, всіх майнових і немайнових прав, що виникли в результаті діяльності філії Одеського дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» - Клінічний санаторій ім.Пирогова та Дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» - «Одеська гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція» стосовно експлуатації ділянки Одеського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина №7 Куяльницького родовища мінеральних вод, Куяльницького родовища лікувальних грязей та ропи (пункт 1.3 Статуту ДП «Клінічний санаторій ім.Пирогова» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»).

Відповідно до п.п.3.11,3.12 Статуту ДП «Клінічний санаторій ім.Пирогова» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» підприємство володіє й користується майном, що передано йому Товариством у господарське та оперативне відання, відповідно до мети своєї діяльності з обмеженням дій Підприємства щодо відчуження , міни, застави, позики, оренди нерухомого майна, транспортних засобів, інших основних фондів Підприємства, отримання кредиту, укладання договорів про спільну інвестиційну діяльність, що здійснюється органами управління Товариства відповідно до Статуту Товариства і Статуту Підприємства, та норм законодавства України. Продаж, передача іншим підприємствам, організаціям і установам, обмін, здавання в оренду, в тому числі громадянам, передача в заставу, а також списування з балансу майна, що знаходиться у господарському та оперативному віданні Підприємства, здійснюється лише у встановленому Товариством порядку.

Таким чином, майно, що передане ДП «Клінічний санаторій ім.Пирогова» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» належить йому на праві господарського та оперативного відання та не могло відчужуватись без згоди Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (надалі - ЗАТ), неврахування чого судом саме й спричинило скасування рішення господарського суду Одеської області від 28.12.2006р. у справі №22/488-06-13402, тобто правовстановлюючого документа, на підставі якого відбулася первинна реєстрація права власності на спірне майно за ПП «Український шлях».

Як убачається із матеріалів справи, на підставі актів №№6,7,8 від 22.12.2002р. Санаторій отримав з балансу філії Одеського дочірнього підприємства «Курорттеплоенерго» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на свій баланс основні фонди у вигляді основних фондів - нерухомого майна, а також обладнання та устаткування та наразі це майно перебуває на балансі ДП «Клінічний санаторій ім.Пирогова» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що підтверджується відповідною довідкою, інвентаризаційним описом та не оспорюється прокурором і позивачем.

Отже попереднім володільцем спірного майна виступало Одеське дочірнє підприємство ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», яке наразі є ліквідованим (надалі -ОДП).

Сторони по справі не надали прямих доказів та пояснень стосовно обставин, за яких спірне нерухоме майно потрапило у фактичне володіння ОДП, було взято на баланс ОДП, як і взагалі докази походження цього майна та особи (осіб), яка його створила.

Прокурор та Фонд державного майна України стверджують, що спірне нерухоме майно, зареєстрованим власником якого наразі є ПП «Брікк», будучи переданим до статутного фонду Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Актом від 24.01.1992р.приймання-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», залишилось у державній власності та передане ЗАТ виключно у відання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі згаданого Акту від 24.01.1992р. (т.4 а.с.4-6) Акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було передане майно санаторіїв, санаторно-курортних установ профспілок, тощо, зокрема, і майно санаторія ім.Пирогова, що знаходиться на курорті Куяльник.

Проте стороною позивача не надано будь-яких доказів, що станом на 24.01.1992р. на балансі санаторія ім.Пирогова перебувало спірне майно, або інших доказів, які б підтверджували фактичне володіння цим майном будь-якою особою.

Разом із цим, як вище зазначено, у складі об'єктів, що були передані на виконання постанови Ради міністрів Української РСР №606 від 23.04.1960р. у відання УРРП (теперішня Федерація незалежних профспілок України), не увійшло та не могло увійти спірне нерухоме майно за його фізичною відсутністю на той період, відтак твердження позивача та прокурора про незмінність правового статусу цього майна як майна державної власності після його передачі до статутного фонду Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є безпідставними, оскільки це майно не могло перебувати у державній власності станом на квітень 1960р.

Також Фондом держмайна України не надані докази щодо будівництва об'єктів у складі спірного нерухомого майна, придбання та розміщення устаткування у період, що передував взяттю його на баланс Одеським дочірнім підприємством Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з моменту його створення, хоча саме Фонд держмайна України як позивач несе тягар доказування обставин та підстав, з яких Держава набула право власності на спірне майно, виходячи із припису ст.33 ГПК України.

Прокурор у поясненнях суду апеляційної інстанції намагається доводити обґрунтованість своєї позиції виходячи із змісту постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960р. №606 та вважає, що спірне нерухоме майно будувалося за рахунок коштів державного соціального страхування, оскільки в постанові №606 передбачалося виділення починаючи з 1960 року через Держплан СРСР необхідних капітальних вкладів на будівництво і проектування, розширення, ремонт і благоустрій санаторно-курортних установ.

Така позиція, по-перше, спирається на припущення, по-друге, суперечить безпосередньо змісту самої постанови Ради міністрів Української РСР №606, в якій йдеться виключно про визначення обсягів таких капітальних вкладень на 1960р. та п'ятирічку 1961-1965р.р. (пункт 5 постанови №606), тобто на період, у який спірне майно не могло фізично існувати.

Відсутні також і будь-які документи, з яких би вбачалося, що будь-коли спірне нерухоме майно перебувало у володінні держави, або особи, якій держава передала його у володіння на законній підставі, а також докази щодо обставин, за яких спірне майно вибуло з володіння держави (або особи, якій воно було передане державою у володіння), при цьому судом апеляційної інстанції встановлена цілковита безпідставність посилань у цьому контексті на Додатки №№1,2 до постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960р. №606 та Акт від 20-25 квітня 1960р., в якому фіксується факт передачі УРРП від Міністерства охорони здоров'я України санаторіїв на курорті «Куяльник» у відання.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на невизначеність обґрунтування фактичних обставин справи позивачем у тому сенсі, що посилання на передачу Державою у відання профспілкам спірного майна на курорті Куяльник не конкретизовані в тому, у складі майна якого саме санаторію на курорті Куяльник (санатоторій ім.Семашко, санаторій ім.К.Маркса, санаторій ім.Леніна, або санаторний пансіонат «Куяльник») могло перебувати спірне майно станом на квітень 1960р.

Судом апеляційної інстанції також установлено, що відповідно до Акту приймання-передачі майна цілісного санаторно-курортного комплексу на курорті «Куяльник» Дочірньому підприємству «Клінічний санаторій ім.Пирогова» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від Одеського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 10.04.2003р. (т.1, а.с.43-49) з додатками вже саме спірне нерухоме майно (позиції 75-80 Додатку 2 до Акту від 10.04.2003р.) було передане на баланс юридичної особи (з 10.03.2003р.) - Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім.Пирогова» у складі цілісного майнового комплексу.

Перелік та балансова вартість цього майна співпадає з даними акту №6 від 22.12.2002р., яким попередньо це майно було передано на баланс Санаторію як філії Одеського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» з балансу філії «Курорттеплоенерго» (розташування майна - Овідіопольська дуга).

Таким чином, саме в Актах №6 від 22.12.2002р. та б/н від 10.04.2003р. вперше згадується про наявність спірного нерухомого майна, тобто ними підтверджується перебування цього майна у фактичному володінні філії ОДП -«Курорттеплоенерго» (до 22.12.2002р.), філії ОДП - Санаторія ім.Пирогова (після 22.12.2002р.) та юридичної особи Дочірнє підприємство „Клінічний санаторій ім.Пирогова" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" - після 10.04.2003р. у складі цілісного майнового комплексу.

Судом апеляційної інстанції досліджено, разом з іншим, також Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 26.02.1990р. №82, зміст якого, на думку прокурора та позивача, побічно підтверджує, що Управлінню курортами профспілок (лист від 15.08.1989р. №3-68/243) було дозволено проектування господарської зони з фінансуванням будівництва спірного майна за рахунок цільових республіканських коштів, що передбачались виділенням через Держплан Української РСР у сумі 1240тис.рублів. Прокурор у своєму клопотанні суду апеляційної інстанції стверджує при підтримці поясненнями представника Фонду держмайна України, що цим рішенням доводиться будівництво спірного майна за рахунок державних коштів.

Такі твердження не відповідають дійсності з огляду наступного.

Із змісту Акту вибору земельної ділянки для будівництва господарської зони (автобази та комбінату благоустрою) Облрадкурорта в районі аеропорту «Застава» в м.Одесі від 15.12.1986р. убачається наступне (т.5, а.с.16-23):

- вибір земельної ділянки проведений за ініціативою Облрадкурорта як замовника будівництва господарської зони (акт підписаний заступником голови Облрадкурорта від замовника);

- господарська зона АТП мала будуватись саме для Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок;

- проектування та будівництво АТП дозволено Облрадкурорту в районі аеропорту «Застава»;

- передбачалось будівництво АТП у складі: автогаражного господарства ( приміщення ремонтної зони, відкриті та закриті стоянки, АЗС).

Отже актом вибору земельної ділянки від 15.12.1986р. підтверджується, що будівництво господарської зони з АТП мало відбутися на замовлення Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок та задля належного функціонування інфраструктури Облрадкурорта, без ознак участі держави в особі будь-якого органу в плануванні такого будівництва.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів №82 від 26.02.1990р. (т.5, а.с.13-15) за результатами розгляду клопотання Облрадкурорта, з урахуванням акту вибору земельної ділянки від 15.12.1986р., дозволено Одеській обласній раді по управлінню курортами профспілок проектування господарської зони в районі аеропорту «Застава-1», на земельній ділянці площею 6,06га із земель міськземфонду.

При цьому, зобов'язано Одеську обласну раду по управлінню курортами профспілок розробити проект господарської зони, у якому, зокрема (п.3.2), передбачити у порядку дольової участі у розвитку комунальних об'єктів загальноміського користування передачу до 01.01.1991р. по галузі «комунальне будівництво» через Держплан Української РСР обласному виконавчому комітету для м.Одеси в обсязі 1240тис.рублів, а також запроектувати та збудувати за рахунок своїх коштів дитячий садочок в Іллічівському районі м.Одеси.

Отже всупереч твердженням прокурора та позивача зміст рішення №82 від 26.02.1990р. навпаки свідчить про виникнення у зв'язку із будівництвом АТП обов'язку сплатити кошти до міського бюджету через Держплан Української РСР у сумі 1240тис. рублів саме у Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок, чим спростовуються припущення про фінансування державою цього будівництва.

Посилання прокурора на рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 17.03.1977р. №146 в контексті обставин, що досліджуються, колегія суддів відхиляє, оскільки в ньому йдеться про дозвіл Облрадкурорту на проектування бази обслуговування в районі промислової зони Одеса-Сортувальна, проте в подальшому в Акті вибору земельної ділянки від 15.12.1986р. обґрунтована необхідність проектування та будівництва АПТ в іншому районі - в районі аеропорту «Застава».

Інші документи, залучені до матеріалів справи в апеляційній інстанції за клопотанням прокурора, не містять інформації по предмету доказування у даній справі, а саме, щодо планування та/або здійснення будівництва будь-яким державним органом, установою, підприємством, фінансування цього будівництва державою, передачі спірних об'єктів нерухомого майна у володіння держави в особі будь-якого органу чи підприємства, тощо.

Колегія суддів відхиляє також і доводи сторони позивача, з пояснень якої випливає, що визнання за державою права власності на спірне нерухоме майно та витребування майна від добросовісного набувача має відбутись за рішенням суду внаслідок відсутності доказів походження спірного майна та джерел його фінансування також і у особи, з володіння якої воно вибуло поза волею держави (Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та ДП «Клінічний санаторій ім.Пирогова») за незаконним судовим рішенням від 28.12.2006р.

Такі міркування не можуть бути підставою задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, позаяк в межах предмету позову питання набуття чи ненабуття ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» права власності на спірне майно судом детально не досліджується, оскільки відповідний спір відповідачем не ініційований в межах даної справи.

Саме Фонд держмайна України згідно із вимогами ст.ст.33,34 ГПК України мав довести, коли та у зв'язку із чим держава набула право власності на спірне нерухоме майно у будь-який спосіб, коли та яким чином в подальшому це майно вибуло з володіння держави або іншої особи, якій воно було передано, поза волею держави, тобто виконати процесуальний обов'язок з доказування обставин, на які посилається прокурор та позивач. Прийняття судового рішення у даному спорі «від зворотнього» суперечить вимогам процесуального закону, порушує принцип рівності сторін у господарському процесі та призводить до спрямування вирішення даного спору у площину спору з іншим предметом.

Судом апеляційної інстанції вжито усіх можливих заходів для встановлення власника чи володільця спірного нерухомого майна на момент його введення в експлуатацію (1987-1992р.р.), виявлена відсутність зареєстрованих власників до моменту первинної реєстрації права власності за ПП «Український шлях» у 2007р. Щодо особи, з володіння якої майно вибуло після його будівництва та введення в експлуатацію з передачею колишньому Одеському дочірньому підприємству ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», наразі ліквідованому, в матеріалах справи відсутні докази, які б дозволяли зробити достеменні висновки.

Наразі титульним власником і володільцем майна виступає ПП «Брікк», добросовісний набувач у розумінні положень ч.1 ст.388 ЦК України, право власності ним набуте правомірно, оскільки інше не встановлено судом (ст.328 ЦК України).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Наявність підстав для витребування майна відповідно до ст.388 ЦК України від ПП «Брікк» за позовом прокурора в інтересах держави в особі Фонду держмайна України судом апеляційної інстанції не встановлена.

Натомість, з урахуванням положень ст.326 ЦК України, за якою у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади, судом апеляційної інстанції не встановлено, що спірне нерухоме майно належало Державі та Фонд Держмайна України від імені держави може здійснювати право власності на це майно.

Суд першої інстанції, правильно зауваживши, що питання належності спірного майна до державної власності є основним питанням для вирішення даного спору, дійшов необгрунтованого висновку, що право власності держави виникло безпосередньо в силу законодавчих актів: постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1990р. №606, при цьому встановивши на виконання вказівок Вищого господарського суду України по іншій справі (№2/146-08-3033 від 21.07.2009р.) цю обставину стосовно майна бази відпочинку «Вогник» із змісту Додатку 1 до Постанови №606, тобто майна, яке не стосується даної справи (т.9, а.с.67 зворот, 68).

Відповідно до ст.ст.31,32,34,35 ЗУ «Про власність» (в редакції від 07.02.1991р.), чинного з 15 квітня 1991р., втратив чинність з 20.06.2007р., до державної власності в Українській РСР належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради Української РСР. Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Загальнодержавну (республіканську) власність складають: майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради Української РСР та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. У загальнодержавній (республіканській) власності може перебувати також інше майно, передане у власність Української РСР іншими державами, а також юридичними особами і громадянами. Об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.

Закон України «Про власність» втратив чинність з 20.06.2007р. на підставі Закону №997-V від 27.04.2007р. Стороною позивача не надано будь-яких доказів що спірне нерухоме майно у відповідності до ст.ст.34,35 ЗУ «Про власність» станом на 24.01.1992р. складало майно, що становило матеріальну основу суверенітету України і забезпечувало її розвиток, або було передане державі іншими суб'єктами права власності (загальнодержавна власність), або було об'єктом права комунальної власності (ст.35 Закону).

Твердження суду першої інстанції про виникнення права власності держави в силу норм постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990р. №506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР», ст.1 ЗУ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991р., постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» колегія суддів вважає помилковими, оскільки вони виходять із неправильного застосування положень Постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960р. №606 до спірних правовідносин, а саме - невмотивованої презумпції включення саме спірного нерухомого майна до складу майна санаторіїв на курорті Куяльник, що перелічені у Додатках №№1,2 до Постанови №606, тобто висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам, що мають значення для вирішення спору.

Включення Санаторія ім.Пирогова до Переліку лікувально-оздоровчих організацій, установ та підприємств, які станом на 24.08.1991р. знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України, складеного 14.07.1997р., не підтверджує право власності держави на спірне нерухоме майно, оскільки станом на 24.08.1991р. та станом на 14.07.1997р. нерухоме майно по Овідіопольській дузі, 3, яке є предметом спору, ще не було передано на баланс Санаторія ім.Пирогова на курорті Куяльник.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші висновки місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні є похідним результатом неповного з'ясування обставин справи та порушення норм процесуального права - ст.43 ГПК України.

Разом із цим, суд першої інстанції припустився взаємовиключних висновків, вмотивувавши вирішення спору в частині передання спірного майна за позовом прокурора на користь ДП «Клінічний санаторій ім.Пирогова», як балансоутримувача, та одночасно зазначивши про неможливість задоволення таких вимог, у зв'язку із чим резолютивна частина рішення (пункт 3) містить висновок про передачу спірного майна на користь Фонду держмайна України без обґрунтування підстав для виходу за межі заявлених прокурором позовних вимог.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання за державою права власності на обладнання з мотивів невизначення прокурором, яке це майно, та неподання відповідних доказів на підтвердження права власності на це обладнання.

Проте, уточнені позовні вимоги за заявою від 14.05.2013р. не містили згадки про будь-яке обладнання, предметом спору виступає нерухоме майно - нежитлові споруди з устаткуванням, що є єдиним об'єктом нерухомого майна виходячи з факту його реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.05.2007р. за ПП «Брікк» за типом майна та технічним описом «нежитлові споруди з устаткуванням».

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції скасовує оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 19.11.2013р. у зв'язку із невідповідністю висновків суду обставинам, що мають значення для вирішення справи, порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст.328,330,387,388 ЦК України, ст.ст.31,32,34,35 ЗУ «Про власність»), порушенням норм процесуального права (ст.ст.33,43 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції приймає нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння у зв'язку із недоведеністю права власності Держави на спірне нерухоме майно, факту вибуття цього майна з володіння держави поза її волею, що робить неможливим витребування майна у ПП «Брікк» за правилами ст.388 ЦК України як добросовісного набувача.

Згідно ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються: 1) позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; 2) позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; 3) позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів; 4) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"; 5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги; 6) позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 6-1) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією; 7) державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав; 8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; 9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп; 10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 11) органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень; 12) Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель; 12-1) Державне агентство резерву України - у справах, що вирішуються на підставі законодавства про державний матеріальний резерв; 13) Міністерство юстиції України - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; 14) позивачі - за подання позовів про уточнення списку виборців; 15) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 16) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і проходять службу у військовому резерві, - за подання позовів, пов'язаних з виконанням військового обов'язку; 17) позивачі - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, залучених до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян; 18) Пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення; 19) громадські організації інвалідів (спілки та інші об'єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи та організації - за подання позовів, з якими вони звертаються до суду; 20) органи праці та соціального захисту населення - за подання позовів щодо призначення і виплати всіх видів державної соціальної допомоги, компенсації, виплат та доплат, установлених законодавством; 21) Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, органи доходів і зборів, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України та їх територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України і Національний банк України - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів; 22) уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку; 23) позивачі - за подання позовів у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"; 24) Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

Фонд державного майна України не має пільг щодо сплати судового збору за подання даного позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України, п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» на позивача - Фонд державного майна України покладаються витрати по сплаті до Державного бюджету України судового збору за подання позову до суду першої інстанції у сумі 3812грн. (виходячи із 1/3 загальної суми судового збору, що підлягав сплаті за позовом майнового характеру з вартості спірного майна 514450грн. - 11436грн).

Суд апеляційної інстанції здійснює перерозподіл судових витрат з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник, на думку колегії суддів, внаслідок неправильних дій позивача, ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" та Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім.Пирогова ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», апеляційний господарський суд покладає на цих двох відповідачів витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції в рівних частинах з Фондом держмайна України (по 3812грн.).

ПП «Брікк» на підставі ч.4 ст.49 ГПК України та з урахуванням положень ч.2 ст.49 ГПК України відшкодовуються витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (5146грн.) за рахунок позивача, ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в рівних частках - по 1715,33грн.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПП «Брікк» задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.11.2013р. скасувати.

У задоволенні позовних вимог заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України відмовити повністю.

Стягнути з Фонду державного майна України до Державного бюджету України 3812грн. судового збору.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" до Державного бюджету України 3812грн. судового збору.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім.Пирогова" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" до Державного бюджету України 3812грн. судового збору.

Стягнути з Фонду державного майна України на користь Приватного підприємства «Брікк» 1715,33грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" на користь Приватного підприємства «Брікк» 1715,33грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім.Пирогова" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" на користь Приватного підприємства «Брікк» 1715,33грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 17. 03.2014р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Лашин В.В.