Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 березня 2014 р. № 820/628/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Кот Ю.А.

за участю представників сторін

позивача Щирої Л.В., Шепеленко В.В., Распопова В.О.

відповідача Тапчій О.В., Довгого В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко-технологічне училище" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування вимоги

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати вимогу ДФІ в Харківській області від 26.12.2013 року № 031-25/14389 про усунення порушень. В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачем проведено ревізію фінансово господарської діяльності, за результатами якої складено акт від 25.11.2013 року № 031-11/41 та виставлено вимогу про усунення порушень від 26.12.2013 року № 031-25/14389. Позивач не погоджується із вимогою відповідача у зв'язку із чим просив скасувати її.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позову, свої вимоги мотивували аналогічно викладеному у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, вважали його необґрунтованими та таким, що не підлягає задоволенню, суду надали письмові заперечення. Просили у позові відмовити

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-XII, із змінами та доповненнями, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль, окрім іншого, реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення інспектування, яке здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно до частини 1 та частини 2 ст. 11 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні", плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 26.09.2013 року по 20.11.2013 року фахівцями відповідача проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.03.2011 року по 01.09.2013 року, про що складено акт від 25.11.2013 року № 031-11/41, яким встановлено: необґрунтоване списання продуктів харчування не передбачених для приготування готових страв, виданих згідно з журналами бракеражу готовою продукції та по завищених нормах на загальну суму 25157,17 грн.; виплату премій 26 працівникам за підсумками роботи в 2012 році при відсутності заборгованості в січні 2013 року; необґрунтоване призначення доплат за несприятливі умови праці при відсутності належним чином проведеної атестації робочих місць; зайво сплачена вартість послуг по атестації робочих місць.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач подав до ДФІ свої заперечення, які були залишені без задоволення та за результатами ревізії, розгляду заперечень винесена вимога про усунення порушень від 26.12.2013 року № 031-25/14389.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Щодо виплати премій 26 працівникам за підсумками роботи в 2012 році при відсутності заборгованості в січні 2013 року.

У судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні вимог відповідач послався на те, що при проведенні перевірки ревізором встановлено, що наказом директора № 4 від 08.01.2013 року працівникам училища призначено премію за підсумками роботи у 2012 році, у 2 півріччі 2012 року та 4-му кварталі 2012 року, чим порушено вимоги ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу: з загальної суми асигнувань, отриманих і використаних за КЕКВ 1111 «заробітна плата» в 2012 році премія та грошова винагорода склали 523788,39 грн., в т.ч. передбачена в кошторисі грошова винагорода по ст..57 Закону України «Про освіту»- 5334,39 грн., премія за рахунок економії фонду заробітної плати 470414,00 грн. Премія за підсумками роботи у 2012 році призначена 4-м працівникам училища наказом директора від 11.12.2012 року № 317 та сплачена в повному обсязі в грудні 2012 року за рахунок економії фонду заробітної плати в загальній сумі 9948,87 грн. Згідно звіту про надходження і використання коштів за 2012 рік заборгованість по виплаті заробітної плати в установі відсутня, розрахунком кошторису на 2013 рік виплата премії за 2012 рік не передбачена.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч.6 ст. 2, ст..3 Бюджетного кодексу України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Статею1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата-винагорода працівникові за виконану ним роботу, до структури якої з урахуванням положень ст..2 Закону та п.2.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5 належать інші заохочувальні та компенсаційні виплати у формі виплат винагороди за підсумками роботи за рік.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2005 р. за № 1130/11410 керівникам бюджетних установ у галузі освіти надано пра во здійснювати преміювання пра цівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати робо ти. Конкретні умови, порядок та роз міри преміювання працівників визначаються у положенні про премію вання відповідного органу залежно від наявних коштів на ці цілі.

Судовим розглядом встановлено, що Положенням про преміювання та матеріальне заохочення фонд матеріального заохочення формується з економії фонду заробітної плати, позабюджетних коштів та фонду заробітної плати, виплата премії проводиться в тому числі за виконання важливих робіт.

Відповідно до положень стст.4,5,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наказ по установі про преміювання працівників є підставою для нарахування та виплати премії, господарські операції повинні відображатися в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому вони здійснені.

Із долучених до матеріалів справи документів встановлено, що наказами відповідача від 08.01.2013 року №4-6 згідно назви наказів здійснено преміювання працівників відповідача за 2012 рік, ІІ півріччя 2012 року та 4 квартал 2012 року, виплата яких проведена у січні 2013 року.

Наказом по установі від 12.04.2013 року № 99 «Про одноразове преміювання працівників» до означених вище наказів внесено відповідні зміни, згідно яких преміювання проведено за виконання особливо важливих робіт та проведено одноразове преміювання працівників (п.п.3-5 наказу від 12.04.2013 року № 99)- а.с.172, т.1

Із дослідженого в судовому засіданні протоколу ПК ХВ МТУ, який згідно наказів від 08.01.2013 року № 4-6 є підставою для здійснення відповідних преміальних виплат, доповідних записок встановлено - здійснення працівниками особливо важливих завдань у святкові новорічні свята - супроводження дітей сиріт на масові заходи, організація святкових заходів на території училища, усунення наслідків аварії у мережі теплопостачання, оформлення відповідного пакету документів щодо проведення тендерних закупівель тощо, термін виконання вказаних виплат січень 2013 року (а.с171, т.1, 131-137, т.2)

Видатки фонду оплати праці для бюджетних установ передбачені у кошторисі за КЕКВ1111 « Оплата праці працівників бюджетних установ» за рахунок надходження коштів із загального фонду бюджету та за рахунок власних надходжень бюджетних установ.

Економія фонду оплати праці може утворюватися за рахунок складових: наявних вакансій до штатного розпису (вакансій, які на момент формування фонду оплати праці відображалися у штатному розписі, та вакансій, які утворилися в бюджетному періоді після сформованого фонду оплати (звільнення працівника); виплат, які здійснюються ФСС з ТВП ( виплати за листками непрацездатності); перебування працівників у відпустках для догляду за дитиною; зменшення розмірів премій, доплат та надбавок, заохочувальних та компенсаційних виплат, які передбачено кошторисом на відповідний бюджетний період, у зв'язку з порушенням трудової дисципліни працівників; знаходження працівників у відпустках за власний рахунок, тощо.

Судовим розглядом встановлено, що наказом по ДНЗ «ХВПМХТ» від 02.01.2013 року № 1-к тринадцяти працівникам установи надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю тринадцять календарних днів, що відповідно призвело до економії коштів фонду заробітної плати , що відповідно до р.1 Положення про преміювання є однією зі складових фонду матеріального заохочення працівників установи (а.с.104, т 2).

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що нарахування та виплата працівникам спірних преміальних виплат здійснювалася в залежності від фінансової можливості установи з урахуванням норм Положення про преміювання та матеріальне заохочення працівників. Неналежне оформлення наказів про виплату премії не спростовує факту виконання важливих робіт, і як наслідок виплату премії, а отже не може бути передумовою застосування фінансової відповідальності та положень ст..ст.130-136 КЗпП України.

Щодо необґрунтованого призначення доплат за несприятливі умови праці при відсутності належним чином проведеної атестації робочих місць.

Судовим розглядом встановлено, що наказом в № 229 2012 року про доплати працівникам ХВМТУ за використання ЕОТ та несприятливі умови праці за результатами атестації робочих місць встановлено надбавки встановлено доплати з 01.09.2012 року у розмірі 10 % за обслуговування ЕОТ та 12 % кухарям.

В обґрунтування неправомірності вказаного наказу та відповідно проведення атестації у судовому засіданні відповідач посилається на те, що Комінтернівською СЕС на підставі протоколів досліджень зроблено висновок про те, що робочі місця кухаря та викладачів, зайнятих обслуговуванням комп'ютерної техніки відповідають вимогам безпечних умов праці, а отже позивачем неправомірно на підставі недосліджених факторів (використання хімічних речовин, роботи з плітами тощо) віднесено робочі місця до категорії « із шкідливими умовами праці» та відповідно встановлено доплати у розмірі 12 та 10 відсотків відповідно.

Статтею 100 КЗпП України передбачено встановлення підвищеної оплати праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я. Установлено також, що Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

При оплаті за роботу з важкими і шкідливими умовами працівникам освіти застосовуються норми п. 33 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 р. № 102, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.05.1993 р. за № 56, погодженим з Міністерством фінансів, Міністерством праці України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України, та Додатком 9 до зазначеної Інструкції, яким встановлено Перелік робіт з несприятливими умовами праці, на яких встановлюються доплати робітникам, спеціалістам і службовцям з важкими і шкідливими, особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці. Зазначеним додатком також затверджено Положення про порядок встановлення доплат за несприятливі умови праці.

Доплати за умови праці встановлюються відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.86 р. N 387/22-78 "Об утверждении Типового положення об оценке условий труда на рабочих местах и порядка применения отраслевых перечней работ, на которых могут устанавливаться доплати рабочим за условия труда", чинність якої не втрачена відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", і проводяться на робочих місцях, на яких виконуються роботи, передбачені галузевими переліками робіт з важкими і шкідливими (особливо важкими та особливо шкідливими) умовами праці у відсотках до тарифної ставки (окладу) лише за неможливості усунення шкідливих виробничих чинників організаційними або інженерно-технічними заходами.

Перелік таких робіт та порядок встановлення доплат за несприятливі умови праці передбачено також в додатку 2 до Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки, зареєстрованої в Міністерстві праці та соціальної політики України 6 липня 2011 року за № 37. Згідно з п.п. 1.155,1.161 Додатку № 9 до Інструкції та Додатку № 2 до Галузевої угоди роботи, пов'язані з миттям посуду, тари і технологічного обладнання вручну із застосуванням кислот, лугу та інших хімічних речовин, роботи з дисплеями ЕОМ передбачають встановлення доплати в розмірі до 12 відсотків від окладу.

Водночас слід зазначити, що наявність у Переліках робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, затверджених наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102, та Галузевою угодою відповідних робіт не передбачає автоматичного нарахування доплати за шкідливі умови праці працівникам навчальних закладів. Підставою для таких виплат, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. N 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці", є результати атестації робочих місць відповідно до Положення про порядок встановлення доплат за несприятливі умови праці, викладеного в додатку № 9 до Інструкції №102

Відповідно до порядку додаткової оплати за несприятливі умови праці в установах і організаціях системи освіти атестація робочих місць або оцінка умов праці здійснюється експертною комісією, яка створюється спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з числа найбільш кваліфікованих працівників, представників профспілкового комітету, служби охорони праці установи, організації відповідно до Рекомендацій по оцінці умов праці на робочих місцях і встановленню доплат працівникам за несприятливі умови праці в наукових організаціях і в наукових підрозділах установ системи освіти, затверджених наказом Держосвіти СРСР від 30.03.90 № 37.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що за результатами санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища, проведених СЕС та зафіксованих протоколами досліджень освітлення робочого місця, шумових характеристик, електромагнітного поля, метеорологічних факторів (а.с.188-205, т.1) встановлено, що робочі місця викладача інформатики та кухаря відповідають вимогам здорових та безпечних умов праці.

Проте суд зауважує, що атестація робочого місця відповідно до п.6 Постанови № 442 є комплексним явищем, яке окрім санітарно-гігієнічного дослідження виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці, проведеного СЕС, передбачає установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідальність за достовірність характеристик умов праці працівників, діючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів на робочих місцях, несе керівник структурного підрозділу. На підставі висновків експертної комісії керівник установи, організації за погодженням з профспілковим комітетом затверджує перелік конкретних робіт, на яких встановлюється доплата за несприятливі умови праці і розміри доплат за видами робіт.

При цьому варто зазначити, що право на встановлення доплати за несприятливі умови праці виникає у працівника не за посадою, яку він обіймає, а за виконання відповідних видів робіт, які в додатку 9 до Інструкції та в додатку № 2 до Галузевої угоди визнано важкими та шкідливими умовами праці, або особливо важкими та шкідливими умовами праці.

Судовим розглядом встановлено, що атестаційною комісією встановлено наявність інших шкідливих умов праці ніж ті, що вивчалися СЕС при проведенні відповідного дослідження, про що зроблено відмітку у відповідних картках умов праці (а.с.193,205 т.1), а отже вимога ДФІ про відшкодування необґрунтованого призначення доплат за несприятливі умови праці при відсутності належним чином проведеної атестації робочих місць є необґрунтованою.

Щодо вимоги про зобов'язання позивача відшкодувати зайво сплачену вартість послуг по атестації робочих місць у розмірі 2650,43 грн.

Судовим розглядом встановлено, що наказом від 17.06.2011 року № 156 в установі позивача створено атестаційну комісію та 23.05.2011 року з Комінтернівською СЕС укладено договір № 156/3.4 на проведення атестації робочих місць в т.ч. вчителя інформатики метою проведення атестації та кухаря. За вказаним договором СЕС сплачено кошти у розмірі 2650,43 грн. (а.с.184-186, т.1)

В судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представник відповідача послався на те, що Комінтернівська СЕС не відноситься до переліку санітарних лабораторій підприємств, установ та організацій, атестованих комісією МОЗ України на здійснення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці.

З цього приводу суд зауважує, що згідно приписів п. 7 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

З аналізу означеної норми та положень наказу Міністерства охорони здоров'я України № 91 від 21.04.99 року Про атестацію санітарних лабораторій підприємств і організацій з метою надання їм права проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці, п.24 указу Президента України від 6 квітня 2011 року № 400/2011, яким затверджено Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України, суд приходить до висновку, що вказана норма стосується санітарних лабораторій підприємств і організацій для яких забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя не є основним видом діяльності.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що Комінтернівська СЕС на момент виникнення спірних правовідносин була уповноваженим органом на проведення санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу, а отже позивачем правомірно перераховані кошти у розмірі 2650,43 грн. за послуги отримані за договором від № 156/3.4

Щодо вимоги про зобов'язання позивача відшкодувати необґрунтоване списання продуктів харчування не передбачених для приготування готових страв, виданих згідно з журналами бракеражу готовою продукції та по завищених нормах на загальну суму 25157,17 грн.

Відповідно до акту ревізії ДФІ при проведенні перевірки позивача встановлено окремі випадки невідповідності оцінки ваги продуктів, виходу готових страв по меню-вимогах даним виходу готових справ, оцінки ваги продуктів, записаних в журналах бракеражу готовою продукції; відповідальною особою за організацію харчування , в журналі бракеражу готовою продукції не за кожною стравою визначено вихід готовою страви, температуру, смакові якості, консистенцію, запах, не записано до журналу бракеражу готовою продукції, відсутні записи про зняття проб цілий день або за окремим прийомом харчування, що з урахуванням положень п.1.23 Інструкції № 298/227 свідчить про неможливість видачі окремих страв учням; також ревізією встановлено недотримання технології виготовлення готових страв, рецептури страв у відповідності до калькуляційних карток, складених на підставі діючих норм, введених в дію наказами Міністерства торгівлі СРСР від 04.01.1973 року № 1 «Про введення Збірника рецептур блюд для підприємств громадського харчування на виробничих підприємствах та в навчальних закладах». (а.с.48-51, т.1)

У судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представники відповідача посилалися на те, що бракеражний журнал є первинним документом, на підставі якого проводиться списання продуктів харчування. З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 10 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік" від 16.07.1999 р. № 996-XIV зазначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань. Але при внесені записів до бракеражного журналу працівником установи не здійснюється господарська операція, яка призводить до зміни структури активів установи.

Пунктом 2.1 наказу № 88 визначено, що первинний документ - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозвіл адміністрації на їх проведення, а господарські операції - це факти діяльності, що впливають на стан майна, зобов'язань і фінансових результатів.

При внесені дієтичною сестрою записів до бракеражного журналу не здійснюється господарська операція, яка призводить до зміни структури активів установи, а також не здійснюється діяльность, що впливає на стан майна, зобов'язань і фінансових результатів закладу.

Суд також звертає увагу на те, що згідно діючого наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 05.05.1983 року № 530 „Про затвердження інструкції з обліку продуктів харчування в установах охорони здоров'я" та Методичні вказівки про організацію харчування в установах соціального забезпечення УРСР від 01.10.1987, направлених Міністерством соціального забезпечення УРСР від 04.11.1987 № 19-126/5-01, які є чинними, бракеражний журнал застосовується для контролю за якістю приготовлених страв харчування.

З вищевикладеного - бракеражний журнал передбачено для контролю за якістю приготовлених страв харчування тоді як перелік первинних бухгалтерських документів затверджено наказом № 530 та Методичними вказівками. Під час розгляду справи встановлено, що організація харчування дітей в установі позивача здійснюється на підставі наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладів" №298/227 від 17.04.2006р.

Суд зазначає, що пунктом 1.18 "Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах" передбачено: щодня на кожний наступний день відповідно до наявності продуктів харчування та з урахуванням примірного двотижневого меню, картотеки страв необхідно складати меню-розклад. Меню-розклад складається окремо для двох вікових груп - дітей віком до 3 років та дітей віком від 3 до 6(7) років відповідно до затверджених норм харчування. В меню-розкладі зазначається кількість порцій для дітей віком до 3 років, дітей віком від 3 до 6(7) років та дітей, на яких поширюються пільги. Кількість продуктів (вага брутто), що використовуються, записується у меню-розкладі у вигляді дробу: у чисельнику - на одну дитину, у знаменнику - на всіх дітей. Обов'язково указується повна назва страв та їх теоретичний вихід для кожної вікової групи.

Згідно п.1.20 Інструкції №298/227, меню-розкладка складається відповідно до картотеки страв, яка затверджується керівником закладу. Картотека страв - це набір карток-розкладів страв для Картотеки страв (додаток 5) за групами страв: перші, другі, треті страви, салати, гарніри тощо.

Відповідно до вимог пункту 56 "Інструкції з обліку запасів бюджетних установ", затвердженої наказом Державного казначейства України №125 вiд 08.12.2000р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України вiд 21.12.2000р. №937/5158, видача запасів з місць відповідального зберігання (знаходження) проводиться за документами встановленої форми, що затверджуються керівником установи. Для бюджетних установ, поряд з формами, встановленими наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996р. №193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", застосовуються наступні форми: 1) Накладна (вимога), що призначена для оформлення надходження запасів на склад та видачі запасів зі складу. Може застосовуватися при переміщенні запасів в установі. Накладна (вимога) виписується в двох примірниках; 2) Меню-вимога на видачу продуктів харчування, яка призначена для видачі продуктів харчування зі складу. Меню-вимога складається щодня на підставі даних про кількість людей, що харчуються, та натуральних норм розкладки продуктів харчування. Меню-вимога з підписом осіб про видачу і одержання продуктів харчування передається в бухгалтерію в строки, встановлені графіком документообігу, але не рідше як п'ять раз на місяць. Приймаючи меню-вимогу, бухгалтерія обов'язково проводить звірку кількості осіб, що харчувались згідно з даними меню-вимоги, з фактичною наявністю на певну дату осіб, яким призначене харчування; 3) Забірна картка призначена для оформлення матеріальних цінностей, що видаються систематично протягом місяця.

Положеннями пункту 66 Інструкції №125 вiд 08.12.2000р. передбачено, що аналітичний облік продуктів харчування у бухгалтерії установи ведеться за найменуваннями, сортами, кількістю, вартістю та матеріально відповідальними особами в оборотних відомостях. Записи в оборотні відомості проводяться на підставі даних накопичувальних відомостей з надходження та витрачання продуктів харчування. В оборотних відомостях щомісячно підраховуються обороти і визначаються залишки на початок місяця.

Тобто, підставою для спинання продуктів по бухгалтерському обліку є первинні документи, а саме: меню-вимога, в які відображена загальна кількість використаних продуктів харчування на виготовлення страв.

Судом встановлено, що картки-розкладки страви (для картотеки страв) за формою та змістом складені відповідно до вимог п.1.2 Інструкції №298/227 від 17.04.2006р.

Суд також зауважує, що згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550, передбачено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

«Збірник рецептур страв та кулінарних виробів для підприємств суспільного харчування», на які посилаються представники відповідача не є законодавчим (нормативно-правовим) актом, у зв'язку із чим ДФІ не мала законних підстав посилатися на нього при встановленні порушення бюджетного законодавства з боку позивача.

Суд зауважує, що у Збірнику рецептур блюд для підприємств громадського харчування на виробничих підприємствах та в учбових закладах», затвердженого наказом Міністерства торгівлі СРСР 04.01.1973 № 1 вказано, що розрахунок витрат сировини, виходу полуфабрикатів та готових страв здійснено на підставі норм, чинних з 1973р. Тобто, Збірник, на підставі якого було встановлено порушення позивачем норм бюджетного законодавства, окремо не затверджувався наказом органу виконавчої влади, а лише видавався відповідно до затверджених Збірників та містить в собі посилання на норми, затверджені ще у 1973 році.

Статтею 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 року N 493/92 (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 21 травня 1998 року № 493/98) установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно зі статтею 2 цього Указу, державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

Збірник рецептур блюд для підприємств громадського харчування на виробничих підприємствах та в учбових закладах», затвердженого наказом Міністерства торгівлі СРСР від 04.01.1973 № 1 органом виконавчої влади не затверджувався та у Міністерстві юстиції не реєструвався, отже, не може вважатися нормативно-правовим актом, яким має право керуватися орган контрольно-ревізійної служби при проведенні ревізії.

Крім того, відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, суд не може при прийнятті рішення у даній справі керуватися положеннями «Збірнику рецептур страв та кулінарних виробів для підприємств суспільного харчування».

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно наведеного збірнику передбачено в окремих випадках збільшення або зменшення закладки якого-небудь компоненту до страви. Доказів відсутності таких передумов акт ревізії не містить, як не встановлено проведення ревізорами контрольних зважування порцій їжі, виготовлених для учні, про проведення цих контрольних дій не зазначено в акті ревізії.

Харчування учнів у професійно-технічних училищах, загальноосвітніх школах інтернатах, спеціальних школах, за рахунок бюджетних асигнувань здійснюється за натуральними нормами, як затверджуються Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством освіти України за погодженням з Міністерством фінансів України. Такий порядок затверджений двома з наведених міністерств сумісним наказом від 1 червня 2005 року №242/329 (Порядок організації харчування). Пунктом 9 наведеного Порядку передбачено, що харчування дітей у тому числі в навчальних закладах здійснюється відповідно до норм харчування дітей, затверджених Постановою КМУ від 22 листопада 2004 року № 1591 «Про затвердження норм харчування організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах». Жодних порушень наведених норм харчування, та будь-яких технологічних порушень під час перевірки, та впродовж розгляду справи відповідач не довів.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог ДФІ в частині зобов'язання позивача відшкодувати необґрунтоване списання продуктів харчування не передбачених для приготування готових страв, виданих згідно з журналами бракеражу готовою продукції та по завищених нормах на загальну суму 25157,17 грн.

Відповідно до ст.ст. 9, 11, ч.2 ст.71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а отже адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Державного навчального закладу "Харківське вище професійне механіко-технологічне училище" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування вимоги - задовольнити

Скасувати вимогу ДФІ в Харківській області від 26.12.2013 року № 031-25/14389 про усунення порушень

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 07.03.2014 року

Суддя Зоркіна Ю.В.