Справа №485/1444/13-к 04.03.2014 04.03.2014 04.03.2014

провадження №11/784/41/14 Головуючий суду 1 інстанції

категорія: ст. 185 ч.3 КК ОСОБА_1

України Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі прокурора ОСОБА_5

засудженого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляціями засудженого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 , цивільного позивача Баштанського міжрайонного управління водного господарства в особі його начальника ОСОБА_8 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2013 р., яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баштанка Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого

засуджено за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 1 рік 5 місяців, з покладенням обов`язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально виконавчої інспекції; повідомляти її про зміну місця проживання відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь Баштанського міжрайонного управління водного господарства 4880 грн. 94 коп. у відшкодування заподіяної злочином майнової шкоди.

Також вирішено питання стосовно речових доказів у справі.

Згідно вироку суду ОСОБА_6 , 23.03.2010 р. в м. Баштанка Миколаївської області, маючи намір на демонтаж та викрадення залізних труб з насосної станції НСП №10 Явкинської експлуатаційної дільниці зрошувальної системи, розташованої поблизу с. Новоіванівка Баштанського району, найняв ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою завантаження викраденого майна, не повідомивши, що їх дії будуть незаконними.

Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_6 , на орендованому автомобілі КАМАЗ 5320 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 24.03.2010 р., приблизно о 01 год., прибули до будівлі зазначеної насосної станції. Там ОСОБА_6 за допомогою газового різака демонтував: залізну трубу діаметром 800 мм. довжиною 5 м., вартістю 240 грн. за 1 метр, загальною вартістю 1200 грн.; залізну трубу діаметром 600 мм довжиною 3 м., вартістю 184 грн. за 1 метр, загальною вартістю 552 грн.; 6 труб діаметром 300 мм довжиною 3 метра кожна, вартістю 93 грн. 83 коп.. за 1 м., загальною вартістю 1688 грн. 94 коп., які були встановлені на прилеглій території та заходили в приміщення насосної станції.

Після цього ОСОБА_6 , зірвавши запори на вхідних дверях, проник у приміщення будівлі насосної станції і у такий же спосіб демонтував (вирізав) залізну трубу діаметром 800 мм довжиною 6 метрів, вартістю 240 грн. за 1 м., загальною вартістю 1440 грн.

Завантаживши з допомогою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 демонтовані металеві труби до кузову автомобіля, ОСОБА_6 поїхав в м. Баштанка Миколаївської області і розпорядився вилученим майном на власний розсуд.

Зазначеними діями Баштанському міжрайонному управлінню водного господарства заподіяна майнова шкода в сумі 4880 грн. 94 коп.

В апеляції засуджений ОСОБА_6 просить вирок скасувати, справу закрити за відсутністю складу злочину в його діянні. Вважає, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано доказів його винуватості.

Вказує, що оголошені показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 не підтверджують його причетності до крадіжки труб. Звертає увагу на показання свідка ОСОБА_15 (головного бухгалтера управляння) про неможливість визначити окремо вартість труб, оскільки мережа труб є складовою частиною будівлі насосної станції та про відсутність технічної документації на насосну станцію як на об`єкт нерухомого майна, яка не зареєстрована і в БТІ.

Оспорює довідку про вартість одного погонного метру сталевих труб, надану начальником Баштанського міжрайонного управляння водного господарства ОСОБА_8 . З цього приводу вказує, що таку довідку може надати юридична особа, яка або виробляє сталеві труби, або їх закупляє. Також зазначає, що за показаннями свідка ОСОБА_15 вартість одного погонного метра сталевих труб була визначена шляхом зважування та нею надана копія акту. З цього приводу апелянт наводить, що відсутні відомості, чи сертифіковані ваги та чи пройшли вони апробацію. Посилається, що при зважуванні вага предмета визначається в кілограмах, а при вимірюванні довжина предмета визначається в метрах.

Вважає, що під час нового судового розгляду справи Снігурівським районним судом не виконані вказівки суду апеляційної інстанції, що викладені в ухвалі від 23.04.2013 р., якою скасовано попередній вирок Новобузького районного суду від 23.11.2012 р. Зокрема, стосовно перевірки заяв свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про застосування працівниками міліції незаконних методів слідства під час їх допиту з метою обмовити його ( ОСОБА_6 ) у крадіжці труб із застосуванням газового різаку та з проникненням в приміщення насосної станції.

Наводить про вказівку суду апеляційної інстанції щодо належної оцінки показань цих свідків та можливості визнання протоколів їх допитів як допустимих доказів з огляду на заяви свідків та на наявність тілесних ушкоджень у свідка ОСОБА_10 .

Вважає, що є істотні протиріччя у висновках суду, які полягають в тому, що показання свідка ОСОБА_10 визнані недопустимим доказом внаслідок застосування працівниками міліції незаконних методів слідства, а показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на досудовому слідстві суд визнав допустимим доказом, хоча й ці свідки заявляли про застосування до них незаконних методів слідства з боку тих же працівників міліції. Посилається, що такий висновок суду суперечить показанням свідка ОСОБА_10 , медичним документам про наявність у нього тілесних ушкоджень та не може ґрунтуватися на тому факті, що свідки не зверталися із заявами про застосування на них тиску під час проведення очних ставок та відтворення обставин події. Також наводить, що за заявою ОСОБА_10 про незаконні методи слідства прокуратура району неодноразово приймала постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, які скасовувалися обласною прокуратурою.

В апеляції захисник ОСОБА_7 дослівно наводить ті ж самі доводи, що й обвинувачений ОСОБА_6 . Однак, висловлює іншу позицію. Просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Цивільний позивач в особі начальника Баштанського міжрайонного управління водного господарства ОСОБА_8 просить скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_6 на користь Баштанського МУВГ 4880 грн. 94 коп. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги на суму 32722 грн.

Зазначає, що відмова в задоволенні частини позовних вимог у вироку не умотивована. Вказує, що розмір збитків розраховано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 р. «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» з подальшими змінами, яка була чинною на момент вчинення крадіжки.

Посилається на вимоги ст. 22 ЦК України, відповідно до яких збитками є втрати, які особа зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Вказує, що за нормами ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі, особою, яка її завдала.

Зазначає, що Баштанське міжрайонне управління водного господарства є бюджетною неприбутковою організацією, належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства, а збитки, завдані управлінню від крадіжки, є збитками, завданими державі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на підтримку кожним своєї апеляції, думку прокурора про необхідність скасування вироку в частині вирішення цивільного позову, направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства та про залишення вироку без зміни в іншій частині, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів, вважає що апеляція цивільного позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляції засудженого та захисника задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведення винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині знайшли підтвердження дослідженими судом доказами.

Так, з протоколу огляду місця події від 06.04.2010 р. та Фототаблиць до нього вбачається, що на насосній станції № 10 Баштанського управління зрошувальних систем виявлено демонтування металевих труб, діаметром 800 мм., 600 мм., 300 мм., зі стінками різної товщини, в тому числі металевої труби, яка заходить до будівлі насосної станції і на місці розташування якої виявлено отвір. Краї фрагментів металевих труб розплавлені. Сліди корозії в цих місцях відсутні. В середині приміщення насосної станції встановлена труба, яка зрізана зверху по усій довжині (т.1 а.с. 15-20).

Згідно з протоколом відтворення обстановки та обставин події від 14.04.2010 р. та Фототаблиць до нього, зазначена слідча дія проведена зі свідком ОСОБА_9 . На місці події він докладно повідомив про обставини демонтажу труб на насосній станції. Зазначив, що 23.04.2010 р., після 23 год., за пропозицією ОСОБА_6 на автомобілі КАМАЗ під його керуванням приїхали на насосну станцію. Там разом зі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 брав участь в завантаженні труб до кузову даного автомобіля. Вказав, що ОСОБА_6 ще з дому завантажив на цей автомобіль газозварювальний апарат та різак. На насосній станції ОСОБА_6 зірвав навісний замок з приміщення та оглядав насосну станції, щоб встановити, які труби можна порізати та викрасти. Потім ОСОБА_6 за допомогою газозварювального апарату зрізав труби, які були завантажені до кузову автомобіля.

ОСОБА_9 на місці події вказав конкретні місця зрізання труб, залишки фрагментів яких дійсно мали сліди термічного впливу та які розташовані на території насосної станції як зовні, так і в середині приміщення. Під час цієї слідчої дії в трубі, діаметром 800 мм., яка розташована в приміщенні насосної станції та у верхній частині якої повздовж є сліди термічного впливу, виявлені 2 зимові куртки. З цього приводу ОСОБА_9 показав, що ці куртки були передані йому ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , щоб він не змерз, оскільки його залишили на насосній станції чекати на їх повернення. Зранку 24.03.2010 р. його виявили охоронці станції. В розмові з ними не визнав причетність до викрадення труб. Охоронці його відпустили (т.1 а.с. 41-50).

Як вбачається з протоколу відтворення обстановки та обставин події від 16.04.2010 р. та Фототаблиць до нього, свідок ОСОБА_11 показав, що у денний час 23.04.2010 р. йому зателефонував ОСОБА_6 . Він запропонував за винагороду допомогти завантажити метал. Приблизно о 23 год. ОСОБА_6 зателефонував вдруге. Повідомив, що ОСОБА_11 до місця довезе інший автомобіль. Невдовзі за ним заїхав чоловік на легковому автомобілі закордонного виробництва, який привіз його та залишив в районі насосної станції. Цей чоловік повідомив, що на насосній станції на ОСОБА_11 чекає ОСОБА_6 . Там вже знаходився автомобіль КАМАЗ, яким користувався ОСОБА_6 . Також там вже були ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . В кузові автомобіля КАМАЗ знаходилися балони, які були з`єднані з газозварювальним апаратом та різаком.

Свідок ОСОБА_11 показав місця зрізання ОСОБА_6 труб за допомогою газозварювального апарату. Зазначив й те, що після завантаження зрізаних труб до автомобіля КАМАЗ, ОСОБА_6 мав намір повернутися, щоб вивезти інші металеві конструкції. ОСОБА_6 наказав ОСОБА_9 залишитися на станції. За вказівкою ОСОБА_6 . ОСОБА_11 передав свій мобільний телефон ОСОБА_9 , щоб той зателефонував, якщо прийдуть охоронці насосної станції. Щоб ОСОБА_9 не змерз, йому залишили 2 куртки. Отримав від ОСОБА_6 за роботу 270 грн. (т.1 а.с. 56-62).

Вказана слідча дія зі свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_11 проведена у відповідності з вимогами ст. 194 КПК України, у присутності понятих, із застосуванням фотозйомки, тобто, в умовах, які виключали вплив на них з боку слідчого. Крім того, в судовому засіданні допитані свідок ОСОБА_16 , який був залучений до участі в проведенні слідчої дії як з ОСОБА_9 , так і зі ОСОБА_11 , та свідок ОСОБА_17 , яка була залучена до участі в проведенні слідчої дії з ОСОБА_9 . Зазначені свідки підтвердили, що особи, з якими у їх присутності проведено відтворення обстановки, вільно надавали показання та демонстрували конкретні дії, що відбулися.

Показання свідка ОСОБА_9 про обставини події знайшли й об`єктивне підтвердження вилученими під час проведення слідчої дії речовими доказами куртками (т.1 74). З протоколу пред`явлення предмету для впізнання від 19.04.2010 р. вбачається, що свідок ОСОБА_11 , зокрема, впізнав свою куртку, яку він залишав на місці події для ОСОБА_9 (т.1 а.с. 68-70).

Крім того, згідно з протоколом обшуку від 17.07.2010 р. за місцем проживання ОСОБА_6 серед іншого виявлено та вилучено пристрій для пошуку металів та довіреність ООО «ФерумПром-Николаєв» на здійснення контролю за відвантаженням, експедируванням, супроводженням вантажів по України. Вона не заповнена, але містить підпис директора підприємства та печатку підприємства і дійсна по 31.12.2010 р. (т.1 а.с. 159-163, 182).

Відповідно до протоколу обшуку від 23.07.2010 р. на території біля домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_18 (родички ОСОБА_6 ) серед іншого виявлено автомобіль КАМАЗ 5320 номер шасі НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер якого відсутній, а у веранді будівлі у дворі 2 залізних балони з написом «Пропан». Від присутнього під час обшуку свідка ОСОБА_9 надійшла заява, що саме на цьому автомобілі КАМАЗ вони їздили на насосну станцію, де ОСОБА_6 демонтував залізні труби, і що саме ці 2 залізні балони з написом «Пропан» за його ( ОСОБА_9 ) участі були завантажені до кузову автомобіля «КАМАЗ» і їх використав ОСОБА_6 у газовому різаку під час демонтажу труб на насосній станції (т.2 а.с. 19-25).

Судом 1 інстанції в порядку ст. 306 КПК України 1960 р. також досліджені показання на досудовому слідстві свідків ОСОБА_9 під час допиту 12.04.2010 р. (т.1 а.с. 32) та ОСОБА_11 під час допиту 12.04.2010 р. (т.1 а.с. 31); протоколи очних ставок між свідком ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , які проведені двічі 13.04.2010 р. та 07.07.2010 р. (т. т.1 а.с. 40, 137-138); між свідком ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , яка проведена 19.04.2010 р. (т. 1 а.с. 79-81). Протоколи зазначених слідчих дій свідчать, що обидва свідка як до відтворення з ними обстановки і обставин події, так і після цього, в тому числі на очних ставках з ОСОБА_6 , підтверджували факт зрізання труб ОСОБА_6 на насосній станції за допомогою обладнання, яке він привіз з собою. Крім того, свідок ОСОБА_11 на очній ставці з ОСОБА_6 19.04.2010 р. на запитання ОСОБА_6 стосовно можливого фізичного або психологічного впливу на свідка з боку правоохоронних органів, заявив, що такого впливу на нього не було. А ОСОБА_6 взагалі стверджував про своє алібі: поїздку до м. Луганська (т.1 а.с. 79-81).

З дослідженого в судовому засіданні протоколу очної ставки між свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_11 від 20.07.2010 р. також вбачається про відсутність протиріч в їх показаннях стосовно суті події (т.2 а.с. 1).

Свідок ОСОБА_13 , показання якого на досудовому слідстві досліджені в судовому засіданні, підтвердив, що в ніч на 24.03.2010 р. залишив охоронювану ним територію насосної станції. Повернувся 24.03.2010 р., о 8 год. На насосній станції вже перебував машиніст ОСОБА_19 , який повідомив, що уночі невідомі особи зірвали замок з дверей насосної станції та зрізали металеві труби. Почули на даху дзвінок мобільного телефону та виявили там незнайомого чоловіка. Він стверджував, що заблукав і що йому невідомо, хто зрізав труби. Тому чоловіка відпустили (т.1 а.с.65).

Таким чином, і показання зазначеного свідка узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 щодо залишення ОСОБА_9 з мобільним телефоном на території насосної станції після події.

Матеріали кримінальної справи свідчать, що позиція самого обвинуваченого ОСОБА_6 щодо інкримінованого йому злочину була непослідовною. Спочатку він стверджував, що на насосній станції взагалі не був і заявляв про своє алібі. Потім відмовився від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України. Потім стверджував, що за пропозицією невідомої особи на ім`я ОСОБА_20 перевіз з насосної станції на орендованому ним автомобілі КАМАЗ вже порізані труби, залучивши до їх завантаження ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ..

В такому ж сенсі і змінили показання в подальшому в суді свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які теж почали стверджувати, що за пропозицією ОСОБА_6 на насосній станції брали участь у завантаженні вже порізаних труб до автомобіля КАМАЗ під його керуванням. Заявили, що показання на досудовому слідстві ними надані внаслідок застосування психологічного та фізичного насильства з боку працівників Баштанського райвідділу міліції.

Суд 1 інстанції на підставі досліджених наведених вище доказів дійшов обґрунтованого висновку про правдивість показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на досудовому слідстві, які були послідовними та узгоджуються з іншими доказами у справі та відкинув їх показання в судовому засіданні як неправдиві та надані з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , який є їх приятелем. При цьому, судом не встановлено будь-яких доказів на підтвердження заяв цих свідків про застосування до них незаконних методів слідства. Колегія суддів також зазначає, що ці твердження були неконкретними, оскільки обидва свідки в судовому засіданні заявили, що не пам`ятають, хто з працівників міліції чинив на них тиск (т.4 а.с. 100-зв., 103).

Щодо показань свідка ОСОБА_10 , який разом зі свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на досудовому слідстві викривав ОСОБА_6 у вчиненні злочину, то судом 1 інстанції наведений докладний аналіз показань свідка ОСОБА_10 на досудовому слідстві і в судовому засіданні. Також наведені результати дослідження відмовного матеріалу за скаргою ОСОБА_10 на дії працівників міліції.

Зокрема, зазначено, що свідок ОСОБА_10 неодноразово, в тому числі в присутності запрошеного ним захисника та на очній ставці з ОСОБА_6 , вказував на нього, як на особу, яка зрізала труби на території насосної станції (процесуальні дії проведені 21.04.2010 р. та 05.06.2010 р. відповідно, т.1 а.с. 82, 104-108). Однак, раніше - 12.04.2010 р. ОСОБА_10 допитувався працівниками Баштанського райвідділу міліції. Наступного дня він звернувся до лікарні, де у нього були виявлені тілесні ушкодження. За його скаргою про катування від 23.10.2010 р. неодноразово приймалися рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 364, 365 КК України, останній раз постановою старшого помічника прокурора Баштанського району від 06.07.2011 р.

Суд 1 інстанції зазначив, що в ході проведених перевірок не надано пояснень тілесним ушкодженням у свідка ОСОБА_10 після його допиту в районному відділенні міліції. Тому таке розслідування не може вважатися ефективним з огляду на положення ст. ст. 1, 3 Європейської конвенції з прав людини, які, зокрема, застосовані у справах «Вергельський проти України» (рішення від 12.03.2009 р.), «Яременко проти України» (рішення від 12.06.2008 р.).

Суд також послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі Арутюнян проти Арменії від 27.06.2007 р., в якому зазначено, що «якщо існують переконливі докази того, що особа піддавалася жорсткому поводженню…, то сам факт, що особа дала визнавальні покази чи підтвердила свої вимушені покази в наступних показах іншим органам влади, ніж тому, який несе відповідальність за жорстке поводження, ще не означає, що дане визнання чи наступні покази не були наслідком жорсткого поводження та страху, який міг виникнути у даної особи в наступному».

За наведених мотивів суд не прийняв як допустимі показання свідка ОСОБА_10 в ході досудового слідства. Разом з тим, суд дійшов обґрунтованого висновку, що зазначене не впливає на оцінку судом інших доказів у справі.

Судом надана й оцінка показанням під час судового розгляду свідка ОСОБА_10 , який став стверджувати, що ОСОБА_6 труби не різав, а лише погрузив вже порізаний метал та вивіз. Суд обґрунтовано відкинув ці показання, оскільки вони спростовуються іншими доказами у їх сукупності, які є допустимими та зазначив, що такі показання свідок надав з метою применшення як своєї ролі у вчиненому ОСОБА_6 злочині, так і ролі самого ОСОБА_6 .

Є безпідставними твердження апелянтів про наявності протиріч у висновках суду, повязаних з наданням оцінки показанням свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , яка відрізняється від оцінки показань свідка ОСОБА_10 .

Свої висновки суд умотивував окремо та докладно щодо оцінки показань зазначених свідків і ці висновки протиріч не містять. Викладені вище мотиви, за яких суд не прийняв як допустимі показання свідка ОСОБА_10 на досудовому слідстві, не можуть бути поширені на показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на досудовому слідстві через відсутність для цього достатніх підстав.

Відповідно до вимог ст. 374 ч. 3 КПК України 1960 р., скасовуючи вирок (постанову), апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом 1 інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання.

В ухвалі апеляційного суду від 23.04.2013 р., якою було скасовано попередній вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 23.11.2012 р. відносно ОСОБА_6 з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд, серед іншого фактично йдеться про необхідність належної оцінки показань, наданих свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 . Ця вказівка апеляційного суду виконана судом 1 інстанції під час нового судового розгляду справи. Крім того, відповідно до вимог ст. 67 КПК України 1960 р. суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Таким чином, оцінка доказів, у тому числі показань свідків, є прерогативою суду, який ці докази досліджує безпосередньо.

Наведене спростовує твердження апелянтів щодо невиконання вказівок суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, судом 1 інстанції при повторному розгляді справи.

Судом 1 інстанції всебічно, повно і обєктивно досліджені докази, які стосуються вартості викраденого майна, що становить 4880 грн. 94 коп.

Так, з оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_14 на досудовому слідстві на допиті 21.06.2010 р. (начальник Явкинської дільниці Баштанського міжрайонного управляння водного господарства, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 т.4 а.с.43), вбачається, що розташована поблизу с. Новоіванівка Баштанського району насосна станція на протязі останніх 10-ти років не експлуатується за призначенням. Вона знаходиться в законсервованому стані. Усе наявне обладнання та майно насосної станції продовжує перебувати на балансі підприємства. Насосна станція цілодобово охороняється працівниками управління (т.1 а.с.128).

Свідок ОСОБА_15 (провідний бухгалтер зазначеного управління) показала в суді, що труби, які викрадені в березні 2010 р., входять до обладнання. Вони враховуються у вартості насосної станції та окремо не обліковуються. Балансова вартість викрадених труб розрахована за вартістю 1 погонного метра сталевої труби за цінами металобрухту станом на березень, квітень 2010 р. згідно з довідкою фірми «Форсайт-Юг», яка займається прийманням металобрухту. Вартість викрадених труб становить 4881 грн.

Свідок ОСОБА_15 також зазначила, що не є підставою для списання знос основних засобів на 100 %, оскільки вони можуть бути відремонтовані та використані в подальшому.

Відповідно до акту оцінки вартості необоротних активів від 25.03.2010 р. загальний строк експлуатації насосної станції Явкинської дільниці становить 21 рік. Викрадені сталеві труби враховуються у складі балансової вартості насосної станції як цілісного майнового комплексу. Враховуючи строк корисного використання обладнання 10 років, комісія вважає, що труби діаметром 800 мм., 600 мм., 300 мм. слід оцінити по вартості металобрухту (т. 3 а.с.179).

Із показань представника цивільного позивача ОСОБА_21 в судовому засіданні вбачається, що комісією спеціалістів за його участі було проведено контрольне зважування 1 погонного метра сталевих труб аналогічного діаметру, товщини стінки та строку експлуатації, як і у труб, викрадених на насосній станції Явкинської дільниці в березні 2010 р.

Дані акту від 29.03.2010 р. підтверджують вказаний ним спосіб, у який була визначена вага 1 погонного метра сталевих труб та участь ОСОБА_21 в комісії спеціалістів (т.3 а.с.77).

Відповідно до довідки Баштанського міжрайонного господарства водного господарства від 02.04.2010 р. вартість 1 погонного метра сталевих труб з урахуванням зносу становить: діаметром 800 мм 240 грн., діаметром 600 мм. 184 грн., діаметром 300 мм. 93 грн. 83 коп. (т.1 а.с.3).

Довідкою ТОВ «ФосайтМеталл-Юг» підтверджена відповідна закупівельна ціна брухту чорних металів в березні, квітні 2010 р. (т. 3 а.с.183).

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції про те, що не впливають на юридичну оцінку дій ОСОБА_6 такі обставини, як врахування викрадених труб у загальній вартості насосної станції як цілісного майнового обєкту, її зношення на 100 % та знаходження станції у стані консервації, оскільки вони не усувають суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_6 діяння.

Відсутність в акті від 29.03.2010 р. контрольного зважування 1 погонного метра сталевих труб відомостей про те, чи сертифіковані ваги та чи пройшли вони апробацію, сама по собі не ставить під сумніви достовірність зважування. З пояснень в судовому засіданні представника цивільного позивача ОСОБА_21 також вбачається, що акт відображає результати зважування, а не його процес. Крім того, з урахуванням обставин справи визначення розміру викраденого за цінами металобрухту є єдиним можливим способом, який до того ж є прийнятний для інтересів ОСОБА_6 .

Наведене спростовує твердження апелянтів і в цій частині.

Таким чином, сукупність досліджених судом допустимих доказів знаходиться у взаємозвязку та є достатньою для висновку про вчинення крадіжки чужого майна ОСОБА_6 . Його дії за ст. 185 ч. 3 КК України кваліфіковані правильно.

Його твердження про непричетність до зрізання труб на насосній станції та про невідому йому особу на імя ОСОБА_20 , за пропозицією якої він перевіз з насосної станції списані та вже порізані труби, обґрунтовано розцінено судом 1 інстанції як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Обставини справи також свідчать, що ОСОБА_6 діяв у ночі. Сам розрахувався з вантажниками та розпорядився трубами. Будь-яких даних про особу на імя ОСОБА_20 не повідомив і таку особу встановлено не було.

За наведених обставин відсутні підстави для скасування вироку та закриття справи, як просить засуджений в апеляції; для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, як просить захисник ОСОБА_7 в апеляції.

Разом з тим, судом 1 інстанції не дотримані вимоги ст. 328 КПК України 1960 р., оскільки відсутнє належне мотивування щодо доведеності підстав і розміру цивільного позову Баштанського міжрайонного управлянні водного господарства на загальну суму 32722 грн., складовими частинами якої у тому числі є витрати на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей в сумі 26048 грн. та вартість робіт з відновлення в сумі 724 грн. (т.1 а.с. 4, т.3 а.с. 177-178). Замість цього, суд в загальній формі зазначив про підтвердження цивільного позову лише на суму 4880 грн. 94 коп. (тобто, на суму викраденого). При цьому, послався на ст. 1166 ЦК України, яка визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, та на ст. 1192 ЦК України, яка визначає способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого.

Однак, поза увагою суду залишені посилання цивільного позивача на визначення ним збитків відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, тобто, з урахуванням витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та наведений позивачем порядок визначення розміру збитків, який був чинний на момент вчинення злочину.

Пункт 2 «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116, на підставі якого 02.04.2010 р. цивільним позивачем за відповідною формулою визначено розмір збитків 32722 грн., змінений постановами Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 р. №1393, від 07.12.2011 р. № 1253. Чинна на момент розгляду справи судом 1 інстанції редакція цього пункту передбачає інший порядок оцінки збитків такого роду.

Положення ст. 1192 ч. 2 ЦК України передбачають, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на наведене, враховуючи межі компетенції суду апеляційної інстанції, вирок суду в частині розвязання цивільного позову підлягає скасуванню, справа в цій частині направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, а апеляційна скарга цивільного позивача частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 р., колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляцію цивільного позивача - Баштанського міжрайонного управління водного господарства в особі його начальника ОСОБА_8 задовольнити частково. Апеляції засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2013 р. відносно ОСОБА_6 в частині розвязання цивільного позову Баштанського міжрайонного управління водного господарства скасувати і справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В інший частині вище зазначений вирок залишити без зміни.

Головуюча:

Судді: