ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року

Справа № 914/2713/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кота О.В.

суддів:

Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І.

за участю представників:

від позивача:

не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

від відповідача-1:

Український А.В. - за дов. від 01.01.2014р. № 1

від відповідача-2:

не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

від третьої особи:

не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р.

у справі

№ 914/2713/13 господарського суду Львівської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до

1. Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" в особі Західної регіональної дирекції Товариства з додатковою відповідальністю "Райффайзен Банк Аваль" 2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

третя особа без самостійних вимог на предмет спору

ОСОБА_7

про

стягнення 1 842 588,00 грн. страхового відшкодування.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" в особі Західної регіональної дирекції про стягнення страхового відшкодування у розмірі 1 842 588,00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.08.2013р. (суддя Щигельська О.І.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТДВ "СК "Наста" на користь позивача 1 842 588,00 грн. основного боргу. У задоволенні позовних вимог до ФОП ОСОБА_6 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано приписами статей 509, 572, 575, 979, 985, 990, 991 Цивільного кодексу України, статті 354 Господарського кодексу України, статті 8 Закону України "Про іпотеку", статей 8, 25, 26 Закону України "Про страхування", з огляду на встановлення факту невиконання ТДВ "СК "Наста" своїх зобов'язань за полісом від 31.05.2010р. № 402.0006130 добровільного комплексного страхування іпотеки щодо виплати страхового відшкодування після настання страхового випадку, а саме: втрати страхувальником права власності на застраховане нерухоме майно за рішенням господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі № 10/110.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. (головуючий суддя Хабіб М.І., судді Данко Л.С., Зварич О.В.) рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2013р. в частині стягнення з ТДВ "СК "Наста" на користь позивача 1 842 588,00 грн. основного боргу та 36 851,76 грн. судового збору скасовано з прийняттям у цій частині нового рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Скасовуючи частково рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що втрата страхувальником права власності на застраховане нерухоме майно з підстав, вказаних у рішенні господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі № 10/110, не відноситься до страхових випадків, що свідчить про відсутність підстав для здійснення ТДВ "СК "Наста" виплати страхового відшкодування.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 11, 525, 526, 530, 629, 979, 988, 990 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України. При цьому скаржник наголошує на безпідставності висновків суду апеляційної інстанції та зазначає про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт настання страхового випадку за полісом від 31.05.2010р. № 402.0006130 добровільного комплексного страхування іпотеки, що у свою чергу є підставою для виплати страхового відшкодування за цим полісом.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача-1, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.02.2007р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (банк), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_7 (позичальник) укладено кредитний договір № 010/08-3/2588/в, у відповідності до умов якого банк надає, а позичальник приймає кредитні кошти у сумі 235 000,00 доларів США з фіксованою процентною ставкою 12 відсотків річних на строк до 14.02.2017р.

З метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором від 15.02.2007р. № 010/08-3/2588/в між позивачем (іпотекодержатель) та фізичною особою ОСОБА_6 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 15.02.2007р., який посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за № 377.

Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно - нежитлове приміщення (літ. "А-5") загальною площею 314,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

31.05.2010р. між ТДВ "СК "Наста" (страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник) укладено поліс добровільного комплексного страхування іпотеки № 402.0006130 (далі - поліс), предметом якого є, зокрема, майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з можливістю понести збитки внаслідок втрати застрахованого майна - нежитлового приміщення (літ. "А-5") загальною площею 314,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яким володіє на праві власності страхувальник, у результаті припинення права власності на нього. Вигодонабувачем за цим полісом є АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Згідно з пунктом 26.1 умов добровільного комплексного страхування іпотеки (далі - умови страхування), які є додатком № 2 до полісу № 402.0006130, страховим ризиком за цими умовами вважаються такі випадкові, імовірні події, які є головною і єдиною першопричиною майнових збитків страхувальника (вигодонабувача), пов'язаних з втратою прав власності на майно, що є предметом договору (полісу), і відбулися після оформлення документів, на підставі яких встановлюється право власності на нього, внаслідок набрання законної сили відповідних рішень судових органів.

Відповідно до пункту 26.2 умов страхування страховим випадком за цими умовами є втрата набутих страхувальником майнових прав, у тому числі права власності на придбане застраховане майно, або обмеження його прав щодо володіння, користування та розпорядження застрахованим майном на підставі судового рішення, що набуло чинності, внаслідок: помилок при оформленні юридичних документів, у тому числі при реєстрації права власності (підпункт 26.2.1); недієздатності або нездатності розуміти значення своїх дій одним з учасників контракту (підпункт 26.2.2); розділу спадкоємного майна з порушенням інтересів спадкоємців (підпункт 26.2.3); наявності цивільних, сімейних правовідносин, які є підставою для визначення іншого власника майна або його користування або законного утримувача (підпункт 26.2.4); встановлення сервітуту (підпункт 26.2.5); недійсність угоди, укладеної страхувальником з фізичною особою, визнаним недієздатною (підпункт 26.2.6); недійсність угоди, укладеної страхувальником з неповнолітньою особою у віці до 18 років (підпункт 26.2.7); недійсність угоди, укладеної страхувальником з фізичною особою, обмеженим у дієздатності (підпункт 26.2.8); недійсність угоди, укладеної внаслідок помилки (підпункт 26.2.9); наявність технічних помилок в оформленні або змісті правовстановлюючих документів про державну реєстрацію прав на застраховане майно та угод з ним (помилок, перекручень, неповноти або недостовірності даних), допущених працівниками державних установ, які здійснюють державну реєстрацію прав на застраховане майно та угод з ними (підпункт 26.2.10); незаконність попередніх угод щодо майна, втрата права власності на яке є предметом договору (полісу) (підпункт 26.2.11); поява інших осіб, які мають право на майно, що є предметом страхування (спадкоємці, інші особи, права яких були порушені встановленням права власності страхувальника на майно) (підпункт 26.2.12).

Страховий захист розповсюджуються на страхові випадки, які настали в період дії договору (полісу) (пункт 26.3. умов страхування).

Періоди страхування за полісом № 402.0006130 встановлені з моменту надходження страхового платежу на поточний рахунок страховика 01.06.2010р. по 31.05.2011р., а саме: з 01.06.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.01.2011р. по 31.05.2011р. за умови сплати страхових платежів за ці періоди страхування до 31.05.2010р. та 31.12.2010р. відповідно (додаток № 1 до цього полісу).

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі № 10/110 задоволено позов ТОВ "Аптека № 260" до ФОП ОСОБА_6; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.02.2007р. реєстраційний номер 48, укладений між ТОВ "Аптека № 260" та ФОП ОСОБА_6; визнано за ТОВ "Аптека № 260" право власності на нежитлове приміщення (літ. "А-5") загальною площею 314,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Вказане судове рішення ґрунтується на тому, що ФОП ОСОБА_6 не було проведено розрахунків за придбане нерухоме майно, що свідчить про відсутність у неї в момент вчинення правочину наміру вчинити дії, спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені цим правочином, що на думку суду є підставою для визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.02.2007р. недійсним в силу частини 1 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2012р. рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі № 10/110 скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2012р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2012р. у справі № 10/110 скасовано, прийнято нове рішення (ухвалу), яким апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції на рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. № 10/110 припинено.

У листах від 17.02.2012р. № 429/1, від 07.05.2013р. № 720 ТДВ "СК "Наста" відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування за полісом № 402.0006130, що стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду Львівської області.

Місцевий суд, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що внаслідок прийняття господарським судом Львівської області рішення від 09.07.2010р. у справі № 10/110 настав страховий випадок, передбачений умовами полісу № 402.0006130, у зв'язку з чим у ТДВ "СК "Наста" виникло зобов'язання з виплати страхового відшкодування за цим полісом.

Проте , скасовуючи частково рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не визнав цей випадок страховим в силу підпункту 27.1.4 пункту 27.1 умов страхування (додаток № 2 до полісу № 402.0006130), оскільки він настав внаслідок навмисних дій та/або бездіяльності та/або необережності страхувальника, що призвели до втрати права власності на застраховане майно.

Колегія суддів касаційної інстанції визнає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та суперечливими, з огляду на таке.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Аналіз вказаних правових норм дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов'язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.04.2012р. № 6-101цс11.

Страхові випадки за полісом № 402.0006130 визначені в пункті 26.2 умов страхування (додаток № 2 до цього полісу), і цей перелік є вичерпним.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду даної справи достеменно не з'ясували, чи підпадає подія, на яку посилається позивач, під ознаки страхових випадків, які перелічені саме у підпунктах 26.2.1 - 26.2.12 пункту 26.2 умов страхування (додаток № 2 до полісу № 402.0006130).

У свою чергу апеляційним судом здійснено довільне трактування підпункту 27.1.4 пункту 27.1 полісу № 402.0006130 щодо наявності підстав вважати, що подія, на яку посилається позивач, не може бути визнана страховим випадком за цим полісом. При цьому судом апеляційної інстанції не наведено жодного доказу на підтвердження умислу у діях ФОП ОСОБА_6, направлених саме на втрату свого права власності на застраховане майно та настання страхового випадку за полісом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку.

Аналогічні норми містяться у пункті 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про страхування", згідно з яким підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. При цьому кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України.

Також слід зазначити, що з аналізу норм статей 215, 611, 625, 651, 692 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі порушення покупцем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема виникнення у продавця права вимагати сплати суми боргу з оплати товару, а також припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а не можливість визнання такого договору недійсним.

Окрім цього суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки пунктам 13.1 - 13.3 полісу № 402.0006130 (з урахуванням умов додатку № 1 до нього) щодо строку дії цього полісу та випадків його припинення у разі несплати страхувальником страхового платежу за черговий період страхування, враховуючи наявну в матеріалах справи копію вимоги ТДВ "СК "Наста" від 04.02.2011р. № 835 (Т. 1 а.с. 80) з огляду на приписи статті 997 Цивільного кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про страхування", та у зв'язку з цим не встановили які правові наслідки настають у випадку припинення цього полісу за вказаних обставин.

Також суди попередніх інстанцій не звернули увагу на умови пункту 26.3 умов страхування до полісу № 402.0006130 та додатку № 1 до нього щодо строку його дії, зважаючи на ту обставину, що рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі № 10/110 набрало законної сили 01.08.2012р. (день прийняття постанови Вищого господарського суду України від 01.08.2012р. у справі № 10/110), та не перевірили у зв'язку з цим, чи сталася подія, яка може бути визнана страховим випадком у даному випадку, під час дії полісу № 402.0006130.

Крім того місцевий та апеляційний суди не надали відповідної правової оцінки пункту 27.2 умов страхування до полісу № 402.0006130 та не з'ясували, коли саме ТОВ "Аптека № 260" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ФОП ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.02.2007р. реєстраційний номер 48 та визнання права власності на нежитлове приміщення (літ. "А-5") загальною площею 314,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки.

Відповідно до частини 1 статті 4^{7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.}

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 111^{7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.}

^{При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.}

^{Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. у справі № 914/2713/13 скасувати.

Справу № 914/2713/13 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді : О.В. Попікова

В.І. Саранюк