копія Справа №705/6031/13-ц

2/705/283/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді Черниш Т.О.

за участю:

секретаря Шевчук Н.С.

адвоката ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_3, що діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи : орган опіки та піклування Уманської міської ради, Уманське міське управління житлового господарства - орган приватизації житла, КП РЕУ-3 про визнання приватизації житла недійним, вселення та усунення перешкод в користування житлом з реєстрацією місця проживання, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Уманського міськрайонного суду Черкаської області в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_5, треті особи орган опіки та піклування Уманської міської ради, Уманське МУ ЖГ, КП РЕУ-3 про визнання приватизації житла недійним, вселення та усунення перешкод в користування житлом з реєстрацією місця проживання. В позові позивач вказує, що з відповідачем ОСОБА_5 вони створили сім'ю 15.07.2000 року. В цей час вони винаймали квартиру для спільного сумісного проживання, яка розташована за адресою : АДРЕСА_2. Проживаючи у вказаній квартирі вона та відповідач ОСОБА_5 16 вересня 2000 року зареєстрували шлюб. Під час проживання у даній квартирі у них з відповідачем народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В грудні 2007 року їх сім?я в складі трьох осіб вселилась в квартиру за адресою : АДРЕСА_1.. На протязі 2012 року відносини в сім»ї погіршились. Відповідач перестав утримувати сім?ю, та участі у вихованні дитини, як батько, не приймав. 26 серпня 2012 року відповідач ОСОБА_5 самовільно виселив малолітнього сина ОСОБА_4 та позивача з квартири АДРЕСА_1, а також виніс з квартири їхні з сином речі та склав на коридорі. Одночасно з винесенням належних їм речей відповідач замінив у вхідних дверях вказаної квартири замок з метою аби перешкодити їм доступ до квартири. Таким чином, відповідач систематично та цілеспрямовано вчиняв дії, скеровані на їх виселення та позбавлення їх права на житло. 06 червня 2012 року їй стало відомо, що останній приватизував спірну квартиру. Здійснюючи приватизацію квартири АДРЕСА_1, відповідач вніс до приватизаційних документів завідомо неправдиві відомості відносно членів своєї сім'ї, які проживали спільно з ним в квартирі, що є предметом судового розгляду. Зокрема, відносно неї, його дружини та їх малолітнього сина, що дало можливість шляхом обману приватизувати квартиру виключно на його ім'я, позбавивши їх при цьому право на житло. Тому позивач просить, постановити судове рішення відповідно до вимог якого вселити її, ОСОБА_3 та їх малолітню дитину, сина ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача ОСОБА_5 не чинити перешкод у вселенні та проживанні її та їх малолітньому синові ОСОБА_4 , зобов'язавши відповідача за позовом передати їм ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1. Розпорядження органу приватизації № 14102 від 25.01. 2011 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність відповідачу ОСОБА_5 скасувати. Свідоцтво про право власності за № 286846 від 11.02. 2011 року видане ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 визнати незаконним, передавши квартиру на баланс РЕУ № 3 м. Умані. Зобов?язати РЕУ № 3 м. Умані Черкаської області зареєструвати її, ОСОБА_3 та їхнього малолітнього сина ОСОБА_5 за їхнім постійним місцем проживання за адресою : АДРЕСА_1..

В судовому засіданні позивач та її представник - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.

Відповідач та його представник - адвокат ОСОБА_2 заперечували проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи ООіП Уманської міської ради не заперечувала проти задоволення позову з повним урахуванням інтересів неповнолітньої дитини.

Представник третьої особи Уманського міського управління житлового господарства - органу приватизації житла в судовому засіданні вказувала, що приватизація квартири була проведена відповідно до чинного законодавства України на основі первинно поданих документів.

Представник третьої особи КП РЕУ № 3 в судовому засіданні підтримав позицію представника Уманського міського управління житлового господарства - органу приватизації житла та вказував, що покладається щодо вирішення позову на думку суду.

Вислухавши пояснення сторін та третіх осіб по справі, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Сторони перебуваючи у зареєстрованому шлюбі мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьком якого є відповідач по справі, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_1 від 13.02.2002 року ( а. с.- 20 ). ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прописані за адресою: АДРЕСА_4, але там не проживають (а.с.- 21). Як було встановлено в судовому засіданні на сьогодні позивач та її син винаймають квартиру в АДРЕСА_5.. Ордер на житлове приміщення № 02463 серії А від 07 травня 2008 року було видано на гр..ОСОБА_8 на право зайняття жилого приміщення житловою площею 18,4 кв.м. в квартирі за адресою АДРЕСА_1, підставою є рішення виконкому від 24.04.2008 року № 192. При цьому вказано склад сім»ї: ОСОБА_8 - квартиронаймач, ОСОБА_5 - син (а.с. 104). Згідно рішення Уманської міської ради від 23.09.2010 року № 502 було вирішено погодити КП «Уманське РЕУ № 3» переоформлення договору найму на квартиру ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з виїздом з міста матері ОСОБА_8 (а.с - 103). ОСОБА_8 згідно довідки про склад сім»ї наймача ізольованої квартири АДРЕСА_1 виписана 15.10.2010 року (а.с - 105). В свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 11.02.2011 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_5, підстава - розпорядження органу приватизації від 25.01.2011 року (а.с. - 112).

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

В ст.. 154 передбачено, що батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини. Стаття 155 СК України вказує, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, пов'язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків. Проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від обов'язків щодо дитини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ст.. 160). Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.. 180). Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом (ст.. 176).

Взявши до уваги те, що малолітній син відповідача на сьогодні проживає у квартирі, яку винаймає позивач самостійно (участь у наймі житла відповідач не бере), хоча при цьому батько малолітнього ОСОБА_4, а саме відповідач, має у своїй власності житло, позов в частині вселення позивача та малолітньої дитини сторін підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ст. 47 Конституції України кожний громадянин має право на придбання у власність, у тому числі шляхом приватизації, житла.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Згідно ч.1 ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Порядок приватизації житла передбачений Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Статтею 1 даного Закону визначено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Приватизація державного житлового фонду це сукупність дій які здійснюються уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. В той же час, визнання розпорядження органу приватизації квартири не дійсним (тобто визнання приватизації не дійсною), саме по собі не має правового врегулювання, оскільки не є окремо визначеною дією, правочином, яке може бути предметом судового розгляду. У зв`язку з наведеним, суд не вбачає для задоволення позовної вимоги щодо скасування розпорядження органу приватизації № 14102 від 25.01. 2011 року .

Відповідно до пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 вказано вичерпний перелік документів, необхідних для надання громадянами до органу приватизації. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист , довідки про звернення за захистом в Україні. На момент приватизації наймачем і особою, що була прописана в квартирі АДРЕСА_1 був гр.. ОСОБА_5. Інші особи у вказані квартирі зареєстровані не були. Згідно паспорту громадянина України ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.- 30).

Встановлено, що приватизація квартири була оформлена у відповідності до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду " від 19.06.1992 та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992р. № 56 та згідно розпорядження органу приватизації № 14102 від 25.01.2011 року відділу житлового господарства Уманської міської ради була передана в власність ОСОБА_5, який на момент приватизації був прописані в квартирі і мав право брати участь в її приватизації, на підставі наданих первинних приватизаційних документів, зокрема заяви на приватизацію квартири, довідки про склад сім'ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення, виданої житлово-експлуатаційною конторою.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини першої ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На позивача покладений обов'язок довести в суді ті обставини, що позивач уповноважений звертатися до суду з відповідним позовом і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного законодавства України. Тобто, відповідно до вимог ст.. 10 ЦПК України - позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак доказів, щодо визнання свідоцтва про право власності за № 286846 від 11.02.2011 року позивач не надав і не ставив питання в судовому засіданні про їх витребування.

Згідно наказу № 1077 від 22.11.2012 року «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування осіб в Україні здійснюється територіальними підрозділами ДМС України та адресно-довідковими підрозділами територіальних органів ДМС України з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних. Реєстраційний облік ведеться у межах обслуговування адміністративно-територіальної одиниці відповідного адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України або територіального підрозділу ДМС України. Таким чином позовна вимога щодо зобов'язання РЕУ № 3 зареєструвати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.214 ЦПК України, рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 10, 11, 57-64,208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України ,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_3 та малолітньому сину ОСОБА_4 перешкоди у вселенні та проживанні в квартирі АДРЕСА_1

Зобов'язати ОСОБА_5 передати ОСОБА_3 ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-и днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис Т.О. Черниш

З оригіналом вірно: Суддя: