ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

___________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р. Справа № 821/146/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Прокурора Суворовського району м. Херсона до Степанівської сільської ради про скасування п. 3 рішення № 239 від 16.12.2013 р.,

встановив:

Прокурор Суворовського району м. Херсона ( далі по тексту - прокурор) звернувся до суду з адміністративним позовом до Степанівської сільської ради про скасування п. 3 рішення № 239 від 16.12.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю на підставі рішення Чорнобаївської Рад народних депутатів, відповідно до якого надано земельну ділянку площею 0,0651 га. Державний акт не скасовано, право власності на земельну ділянку не припинялося, проте рішенням Степанівської сільської ради № 239 від 16.12.2013 р. надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0651 га у власність.

Вказане рішення позивач вважає не законним та просить його скасувати.

Прокурор надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач подав до суду заяву про визнання адміністративного позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне: відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Статтею 23 Закону "Про прокуратуру" передбачено, що у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Судом встановлено, що 13 жовтня 1992 року ОСОБА_1 виданий державний акт на право приватної власності на землю, на підставі рішення Чорнобаївської Ради народних депутатів на 9-й сесії XXI скликання від02.07.1992 року, відповідно до якого ОСОБА_1 виділялася в довічне користування з правом спадкового наслідування для зведення жилого будинку і ведення присадибного господарства земельна ділянка площею 0,0651 га, яка розташована на території Чорнобаївської сільської Ради народних депутатів, в АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Херсонської обласної ради народних депутатів від 29.04.1993 року № 257 «Про встановлення територій підпорядкованих Херсонській міській, Білозерській та Цюрупинській районним Радам народних депутатів» селище Славутич увійшло до складу земель села Степанівка Суворовського району м. Херсона.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Земельного Кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно ч. 4 ст. 79-1 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі по тексту - Закон № 3613-VI), земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до п. 6 ст. 16 Закону Закон № 3613-VI, кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Згідно протоколу проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу від 03.02.2012 на підставі документації із землеустрою, виготовленої ХДП геодезії, картографії та кадастру Херсонгеоінформ визначено кадастровий номер земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1- 6510192500:01:001:0021.

Відповідно до ст. 154 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Згідно з п. «в» ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 статті 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Степанівською сільською радою прийнято на XXX сесії VI скликання рішення від 16.12.2013 № 239 «Про надання дозволу на розробку проектної документації щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам с. Степанівка», відповідно до п. 3 якого ОСОБА_1 пропонується відвести у власність 0,0651 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслугування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі наявності підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Однією із таких підстав є добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою, передбаченої ст.142 Земельного кодексу України.

Статтею 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно із роз'ясненнями ч. 1 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-143 ЗК України.

Пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Крім того, статтею 28-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі по тексту - Закон № 1952-IV) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, тобто державні акти старого зразка, є дійсними.

Так, Законом № 1952-IV визнаються всі права на земельні ділянки, які були зареєстровані до 1 січня 2013.

Отже, суд приходить до висновку, що державний акт на право приватної власності на землю від 13.10.1992 , виданий ОСОБА_1 є на теперішній час дійсним, право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 не припинялося.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивач по справі довів правомірність своїх вимог, у досліджуваних судом відносинах.

Суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позов прокурора Суворовського району м. Херсона до Степанівської сільської ради про скасування п. 3 рішення № 239 від 16.12.2013 р. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 17, 18, 19, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. З рішення Степанівської сільської ради від 16.12.2013 № 239 «Про надання дозволу на розробку проектної документації щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам с. Степанівка» в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0651 га вартістю 37 117,48 грн. по АДРЕСА_1.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 6.3