ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/69193/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року у справі № 2а/1270/5770/12 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и л а:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення від 23 квітня 2010 року № 01-29/28.

Позовні вимоги мотивовано тим, що при винесенні оскаржуваного рішення щодо притягнення позивача до відповідальності за неподання інформації на вимогу територіального відділення Антимонопольного комітету України, відповідачем не враховано, що строк подання інформації був пропущений позивачем з поважних причин, а сама інформації все ж таки була подана, хоч і з запізненням.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23 квітня 2010 року № 01-29/28 по справі № 623.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем, у зв'язку з дослідженням регіонального ринку роздрібної торгівлі стисненим природним газом (метаном) в якості моторного палива, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, було надіслано на адресу позивача вимогу від 28 січня 2010 № 04-35/30 зі строком виконання у 10-ти денний строк з дня отримання вимоги.

Вказана вимога була отримана позивачем 15 лютого 2010 року, що не заперечував позивач у судовому засіданні суду першої інстанції та підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, а відтак строк надання позивачем інформації на вимогу становив до 26 лютого 2010 року.

У визначений у вимозі термін інформація позивачем до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не надана, а була направлена позивачем лише 04 березня 2010 року та отримана відповідачем 09 березня 2010 року, тобто з порушенням строку, визначеного для виконання відповідачем у вимозі, що не заперечувалось сторонами по справі та підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до подання про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції позивача від 22 березня 2012 року № 57, було запропоновано розпочати розгляд справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Розпорядженням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24 березня 2010 року № 01-28/25 було постановлено розпочати розгляд справи № 623 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях позивача з неподання інформації на вимогу територіального відділення у встановлений його головою строк, обов'язковість надання якої передбачена статтями 22, 22-1, Закону України "Про Антимонопольний комітет України", що кваліфікуються за пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" як правопорушення у вигляді неподання інформації територіальному відділенню у встановлений строк.

Відповідач 24 березня 2012 року за вих. № 04-07/446 спрямував на адресу позивача лист-повідомлення про початок розгляду справи № 623 за наявності в її діях ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

06 квітня 2010 року позивачем до територіального відділення Антимонопольного комітету були надані пояснення (лист вих. № 02 від 02 квітня 2010 року), згідно із якими позивач зазначив, що надати інформацію до 26 лютого 2010 року не мала можливості, у зв'язку із хворобою, що підтверджується медичною документацією (виписка із медичної картки на 9-ти аркушах додавалась).

Про попередні висновки розгляду справи № 623 від 12 квітня 2010 року № 79 відповідачем винесено подання, в якому зазначено, що пояснення позивача враховані територіальних відділенням частково, так як при аналізі медичної документації (виписки із медичної картки позивача) встановлено, що позивач хворіла з 22 лютого 2010 року по 03 березня 2010 року, а строк надання інформації на вимогу становив до 26 лютого 2010 року. 3 проханням стосовно подовження строку надання інформації, позивач не зверталась. З цих же підстав, пояснення позивача невраховані територіальним відділенням Антимонопольного комітету при винесенні рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23 квітня 2010 року № 01-29/28 у справі № 623.

Згідно з протоколом від 23 квітня 2012 року № 56 відкритого засідання адміністративної колегії Луганського обласного відділення Антимонопольного комітету України було вирішено визнати дії позивача за неподання інформації відповідачу на вимогу у встановлений його головою строк, обов'язковість надання якої передбачена статтями 22, 22-1, Закону України "Про Антимонопольний комітет України", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню в встановлений її головою строк. За зазначене порушення було прийнято рішення накласти на позивача штраф у розмірі 4000,00 грн. та рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23 квітня 2012 року № 01-29/28 по справі № 623 накладено на позивача штраф у розмірі 4000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в діях позивача у даному випадку відсутній склад правопорушення, зокрема, відсутня вина, відповідач не надав запитувану інформації у визначений строк з поважних причин, а тому застосування штрафу є безпідставним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 22-1 Закону України Про Антимонопольний комітет України Суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно з пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", або у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , якщо доходу (виручки) немає чи відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови не надав розмір доходу (виручки).

Таким чином, у випадку неподання позивачем запитуваної інформації у визначений строк, відповідач має право застосувати до позивача передбачені законодавством штрафні санкції.

В позовній заяві позивач зазначає, що не мала змоги надати відповідачу запитувану інформацію у визначений строк через перебування на лікарняному, що є поважною причиною для пропуску строку.

Погоджуюсь з твердженням позивача, суди попередніх інстанцій зазначили, що факт перебування позивача з 22 лютого 2010 року по 03 березня 2010 року підтверджується довідкою КЗ "Алчевської зальної міської лікарні", випискою із амбулаторної картки позивача.

В касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вказані довідка та виписка із амбулаторної картки не є належними доказами непрацездатності позивача у зазначений період, оскільки єдиним належним доказом цього може бути лише листок непрацездатності.

У в'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13 листопада 2001 року "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян" дана Інструкція затверджена відповідно до статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", згідно з положеннями якої підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного зі страхових випадків.

Відповідно до статей 3, 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" позивач, як фізична особа-підприємець, не підлягає обов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і як встановлено судами попередніх інстанцій не є застрахованою особою в добровільному порядку, а відтак колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не зобов'язана була отримувати листок непрацездатності, а наявні у неї довідка КЗ "Алчевської зальної міської лікарні" та випискою із амбулаторної картки є достатніми доказами того, що позивач з 22 лютого 2010 року по 03 березня 2010 року перебувала на лікарняному. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем, при винесенні оскаржуваного рішення, враховувався факт перебування позивача протягом вказаного період на лікарняному.

Вищий адміністративний суд України, приймаючи 03 липня 2012 року ухвалу про направлення даної справи на новий розгляд, зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду зобов'язані встановити, чи було у позивача достатньо часу на надання запитуваної інформації, враховуючи період її непрацездатності.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що на виконання вимоги відповідача у позивача з 15 лютого 2010 року (дати отримання вимоги) по 22 лютого 2010 року (дата виходу на лікарняний) було лише фактично чотири дні, враховуючи те, що 20 лютого 2010 року та 21 лютого 2010 року є вихідними днями, а відтак позивач не мав змоги підготувати і надати увесь обсяг запитуваної інформації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для обрахування собівартості реалізованої продукції, необхідно було врахувати не лише вартість закупівлі товару (стиснутого природного газу), але і зарплату виробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи (фонди соціального страхування), послуги з оренди виробничого приміщення, а також амортизацію основних фондів тощо. Серед іншого, кількісну інформацію на підставі даних, відображених в Книзі обліку доходів і витрат отримати неможливо, оскільки в розділі витрат відповідного звітного періоду (місяць або квартал), містяться лише тільки сплачені роботи, матеріали і послуги в поточному звітному періоді, але не ті, що підлягають оплаті, нараховані за цей період витрати, вказані у визначенні собівартості. Отже, для заповнення таблиць вимоги АМК, необхідно було зробити певний бухгалтерський облік за період, що вимагався.

Крім того, з метою підготування достовірної та повної інформації позивач отримував консультації у аудитора з метою коректної обробки інформації та фактичного здійснення повного бухгалтерського обліку господарської діяльності у визначений період.

Також в період з 16 лютого 2010 року по 21 лютого 2010 року велась і поточна господарська діяльність позивача (розрахунки и виплати заробітної плати, підготовка поточної звітності до органів ДПІ, тощо).

З огляду на наведене, враховуючи встановлені обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що за досить короткий термін позивач дійсно не мав змоги надати необхідну інформацію, надав її при першій же нагоді, а відтак колегія суддів погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)