ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 лютого 2014 року Справа № 913/2596/13

Провадження №32/913/2596/13

За позовом Прокурора міста Антрацит Луганської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області, м.Луганськ,

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТТТ", смт.Верхній Нагольчик міста Антрацит Луганської області;

2.Державного підприємства "Шахта імені 50-річчя Радянської України", смт. Кріпенський міста Антрацит Луганської області;

за участю Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1. Верхньонагольчицької селищної ради, смт. Верхній Нагольчик міста Антрацит Луганської області;

2. Луганської обласної ради, м. Луганськ;

3. Антрацитівської міської ради Луганської області, м. Антрацит Луганської області, -

про стягнення 878037,60 грн.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності учасників розгляду спору:

від прокурора (заявника) - Голоденко К.О. - прокурор прокуратури міста Луганська, - службове посвідчення №020155 від 03.09.2013;

від позивача - Землянська О.С. - головний спеціаліст юридичного сектору - юрисконсульт, - довіреність №69 від 31.12.2013;

від 1-го відповідача - Ширма Ю.А. - керівник, - паспорт серії ЕН №544139, вид. Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області 01.12.2006; наказ №12-к від 31.01.2012; Варфоломєєв І. В. - адвокат, - посвідчення №1912 від 26.04.2012;

від 2-го відповідача - Шкуренко Ю.О. - представник, - довіреність №2 від 10.02.2014;

від 1-ї третьої особи - Марченко О.Г. - спеціаліст-землевпорядник, - довіреність №1 від 13.01.2014;

від 2-ї третьої особи - представник не з'явився;

від 3-ї третьої особи - Цихиселі-Гуревич О.Р. - головний спеціаліст юридичного відділу, - довіреність № 1 від 13.01.2014, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ :

суть спору: Прокурор міста Антрацит Луганської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області (далі - екоінспекція) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТТТ" (далі - ТОВ "ЛАЙТТТ") - про стягнення на користь Верхньонагольчицької селищної ради (далі - селищна рада) збитків, заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 878037,60 грн.

В обґрунтування позову прокурор посилається на матеріали перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТТТ" вимог екологічного законодавства України при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: Луганська область, місто Антрацит, смт.Верхній Нагольчик, вул.Кірова, 99, - що призвело до заподіяння збитків у сумі 878037,60 грн.

У зв'язку з надходженням цього позову господарським судом порушено провадження у справі №913/2596/13, розгляд якої за результатами розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду (ст.2^{1 ГПК України) було доручено судді Паляниці Ю.О.}

^{Ухвалою суду від 30.09.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Верхньонагольчицьку селищну раду міста Антрациту Луганської області (том 1, а.с.1-2).}

^{На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 21.10.2013 до 04.11.2013, з 04.11.2013 до 02.12.2013 та з 02.12.2013 до 16.12.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.}

^{На підставі клопотання прокурора від 02.12.2013 за вих. №б/н (а.с.188) термін розгляду справи згідно приписів с. 3 ст. 69 ГПК України продовжено на 15 днів - до 15 грудня 2013 року (неділя) (том 1, а.с.192).}

^{Ухвалою суду від 16.12.2013 до участі у справі в якості 2-го відповідача залучено Державне підприємство "Шахта імені 50-річчя Радянської України" (далі - ДП "Шахта ім. 50-річчя Радянської України"), смт. Кріпенський міста Антрацит Луганської області (том 1, а.с.207-208), - у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 14.01.2014.}

^{13.01.2014 автоматизованою системою документообігу суду (ст.21 ГПК України) здійснено повторний розподіл справи №913/2596/13, за результатами якого її розгляд було доручено судді Середі А.П.}

^{На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 14.01.2014 до 30.01.2014 - у зв'язку з залученням до участі у ній третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а саме: Луганської обласної ради та Антрацитівської міської ради Луганської області (том 1, а.с.234-236).}

^{В судовому засіданні 17.02.2014 судом встановлено, що у вступній частині ухвали суду від 30.01.2014 - про відкладення розгляду цієї справи припущена описка, а саме: в якості 2-ї третьої особи вказано Луганську міську раду - замість Луганської обласної ради.}

^{Відповідно до ст. 89 ГПК України описка підлягає виправленню, а назва 2-ї третьої особи - викладенню наступним чином: Луганська обласна рада, місто Луганськ.}

З 14.01.2014 на підставі усного клопотання 1-го відповідача (ТОВ "ЛАЙТТТ") судовий процес фіксується за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч.7 ст. 81^{1 ГПК України).}

^{У судовому засіданні 17.02.2014 прокурор та позивач позовні вимоги підтримали повністю.}

^{Прокурор подав клопотання про зупинення провадження у справі (вих. №903вих-14 від 14.02.2014), мотивуючи його посиланням на те, що у провадженні Антрацитівського маськрайсуду Луганської області перебуває на розгляді кримінальна справа (кримінальне провадження) №42013030130000010 відносно головного інженера ТОВ "ЛАЙТТТ" Баєва Юрія Михайловича - про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 239 та частиною 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (том 1, а.с.107-108; та ін.), а результати розгляду останнього, на думку прокурора, можуть вплинути на результати розгляду справи господарського суду Луганської області №913/2596/13.}

^{Позивач підтримав це клопотання; 1-й відповідач (ТОВ "ЛАЙТТТ") заперечив проти його задоволення, стверджуючи, що цей позов пред'явлено до юридичної особи - ТОВ "ЛАЙТТТ", а у кримінальній справі обвинувачується у скоєнні вищезгаданих злочинів фізична особа, громадянин; 2-й відповідач та 3-я третя особа залишили вирішення клопотання на розсуд суду; 1-ша третя особа вважає клопотання обґрунтованим.}

^{Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку інших учасників розгляду спору, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.}

^{Згідно частині першій ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.}

^{Відповідно до правової позиції пленуму Вищого господарського суду України з цього питання, викладеної у абзаці третьому п. 3.16 постанови від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.}

^{У даній справі господарського суду відсутні докази того, що вона не може бути розглянута ним по суті до вирішення Антрацитівським маськрайсудом Луганської області кримінальної справи (кримінального провадження) №42013030130000010 відносно Баєва Юрія Михайловича - про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 239 та частиною 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.}

^{При вирішенні клопотання прокурора суд також враховує приписи частини 3 ст.35 ГПК України, відповідно до якої вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.}

^{Крім того, суд враховує, що у матеріалах справи господарського суду №913/2596/13 маються належні та допустимі документальні докази, які надають йому можливість повно та всебічно встановити її фактичні обставини та прийняти законне та обґрунтоване рішення.}

^{1-й відповідач (ТОВ "ЛАЙТТТ") позов не визнав, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки перевірка, здійснена екоінспекцією 19.09.2012, на його думку, вчинена з грубим порушенням чинного законодавства (відзив на позов від 15.10.2013 за вих. №б/н (том 1, а.с.83-90); додаткові пояснення від 02.12.2013 за вих. №б/н (том 1,а.с.189-190); та ін.).}

^{2-й відповідач (ДП "Шахта ім. 50-річчя Радянської України") позовні вимоги не визнав; доводи 1-го відповідача (ТОВ "ЛАЙТТТ") про те, що ДП "Шахта ім. 50-річчя Радянської України") має будь-яке відношення до забруднення земельної ділянки, про яку йде мова у справі, - вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.}

^{1-ша третя особа (Верхньонагольчицька селищна рада) підтвердила наявність обставин, які викладені прокурором у позові (лист від 14.10.2013 за вих. №267) (том 1, а.с.55-57).}

2-га третя особа (Луганська облрада) до судового засідання не з'явилася, але 23.01.2014, через канцелярію суду, надала письмові пояснення від 23.01.2014 за вих. №10/10-77, згідно яким просить позов задовольнити, а розгляд справи здійснити без участі її представника (том 1, а.с.240-241).

3-я третя особа (Антрацитівська міська рада) висловила незгоду з доводами прокурора та позивача, викладеними у позові, але вирішення спору залишає на розсуд суду (пояснення на позовну заяву від 14.02.2014 за вих. №1-83).

Усі учасники розгляду спору, які прибули до судового засідання, не заперечили проти задоволення клопотання 2-ї третьої особи про розгляд справи за відсутності її представника.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4^{3,22,27,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання 2-ї третьої особи та здійснити розгляд справи по суті у цьому судовому засіданні за відсутності її представника.}

^{Заслухавши прокурора, сторони, 1-шу та 3-ю третіх осіб, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.}

^{Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТТТ" в якості юридичної особи зареєстроване 20.09.2002 (том 1, а.с.130-131).}

Розділом 2."Цілі та предмет діяльності" статуту Товариства, затвердженого засновниками та зареєстрованого у встановленому законом порядку (том 1, а.с.116-128), визначено предмет його діяльності, до якого, зокрема, віднесено підземне видобування кам'яного вугілля та додаткові роботи, пов'язані з підготовкою корисних копалин до продажного стану.

З метою здійснення власної статутної діяльності відповідач у встановленому законом порядку отримав:

05.02.2009 - спеціальний дозвіл на користування надрами №4899, з терміном дії 02.12.2014, - при цьому ділянка надр, на які розповсюджується його дія, - це технічні межі шахтодільниці ТОВ"ЛАЙТТТ" (на полі діючої шахти ім. 50-річчя Радянської України), з максимальною глибиною розробки пласта к2 - 200 м (ізогіпса плюс 70 м) (том 1, а.с.166);

28.09.2009 - ліцензію АБ №487960 на здійснення видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин, з терміном дії з 08.10.2009 до 08.10.2014 (том 1, а.с.167).

24.05.2011 між Верхньонагольчицькою селищною радою міста Антрацит Луганської області (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТТТ" (покупець), у нотаріальній формі (за реєстром №310), на підставі рішення Верхньонагольчицької селищної ради від 12.05.2011 №УІ/5-2, передано у власність покупця земельну ділянку несільськогосподарського призначення, з усіма обмеженнями, загальною площею 0,36 га, кадастровий №4410345600:01:006:0005, яка знаходиться за адресою: Луганська область, місто Антрацит, смт Верхній Нагольчик, вул. Кірова, 99, - згідно плану земельної ділянки, що додається до договору, - а покупець приймає у власність цю земельну ділянку і сплачує за неї обумовлену договором грошову суму (п.1.1) у розмірі 56251,00 грн. (п.2.1).

На вказаній земельній ділянці розташований поверхневий комплекс будівель шахти, який належить покупцеві (п.1.2).

Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами; категорія земель - землі промисловості (п.1.3) (том 1, а.с.168-170).

Державна реєстрація договору як правочину здійснена 24.05.2011, що підтверджується витягом №9925074 з Державного реєстру правочинів (том 1, а.с.171).

Крім того, 01.06.2011 за №273 покупець земельної ділянки - ТОВ "ЛАЙТТТ" у Відділі Держкомзему у м.Антрацит здійснив державну реєстрацію вищезгаданого договору як документального підтвердження права власності на зазначену у ньому земельну ділянку (том 1, а.с.168-170), - що відповідало приписам ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на вказану дату), якою було встановлено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

14.06.2011 Верхньонагольчицькою селищною радою на ім'я ТОВ "ЛАЙТТТ" видано Державний акт на право власності на цю земельну ділянку, а її власник 14.06.2011 здійснив державну реєстрацію останнього (том 1, а.с.91-92).

Згідно плану меж цієї земельної ділянки (додаток до Державного акту) вона має прямокутну форму та розміри 60,0м х 60,0 м (том 1, а.с.91).

Отже, з урахуванням викладеного відповідач - ТОВ "ЛАЙТТТ" є законним власником земельної ділянки площею 0,36 га, яка є предметом вищезгаданого договору, належить до категорії земель промисловості та знаходиться за адресою: місто Антрацит, смт Верхній Нагольчик, вул. Кірова, 99.

Незважаючи на це, у судовому засіданні прокурор в якості одного з доказів обґрунтованості позовних вимог у даній справі (№913/2596/13) послався на те, що рішенням господарського суду Луганської області від 07.05.2013 у іншій справі, а саме: №913/674/13-г, - за позовом прокурора м. Антрацит в інтересах держави в особі Верхньонагольчицької селищної ради міста Антрациту до ТОВ "ЛАЙТТТ" - про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення 16767,61 грн., - яким позов задоволено повністю та яке набрало законної сили (том 1, а.с.20-23), - встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТТТ" здійснило самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,36 га.

За таких обставин, на думку прокурора, в силу приписів частини 2 ст. 35 ГПК України факт самовільного захоплення земельної ділянки відповідачем є доведеним та таким, що не потребує повторного доведення.

Суд дослідив ці доводи прокурора та дійшов висновку, що вони не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи з огляду на таке.

Так, в ході розгляду господарським судом Луганської області вищезгаданої справи №913/674/13-г встановлено наступне.

Як пояснив відповідач у судовому засіданні у справі №913/674/13-г, в процесі здійснення експлуатації шахти, яка розташована на придбаній ним у власність вищезгаданій земельній ділянці площею 0,36 га, що належить до земель промисловості, виникла потреба у додатковій земельній ділянці площею 0,49 га.

З метою отримання її у користування він звернувся до Верхньонагольчицької селищної ради з відповідною заявою, яка, з його слів, прийняла рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

На підтвердження цих доводів відповідач надав до справи №913/674/13-г тільки технічну документацію у вигляді обґрунтування (схематичний план) для складення проекту відводу земельної ділянки площею 0,49 га на додатковий відвід земельної ділянки для розміщення промислового майданчика у існуючій промисловій зоні ТОВ "ЛАЙТТТ" за адресою: м. Антрацит, смт Верхній Нагольчик.

Будь-які інші документальні докази відповідач до справи №913/674/13-г не надав, але самовільно почав користуватися частиною зазначеної земельною ділянки площею 0,36 га (з 0,49 га).

Державна інспекція сільського господарства в Луганській області, яка 18.09.2012 здійснила перевірку стану дотримання ТОВ "ЛАЙТТТ" вимог земельного законодавства та того ж дня склала акт перевірки (Уніфікована форма акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства), згідно якому встановила, що назване Товариство припустилося "самовільного захоплення земельної ділянки площею близько 0,36 га під розміщенням продукції вугільної промисловості в смт Верхній Нагольчик", "на землях лісового фонду", "поруч з вул. Кірова, 99 смт Верхній Нагольчик", - а не по вул.Кірова, 99.

З додатку до акту (схема земельної ділянки) видно, що самовільно захоплена земельна ділянка має прямокутну форму та розміри 48,0 х 75,0 м (том 1, а.с.62-70).

Факт самовільного захоплення цієї земельної ділянки і був предметом спору у справі господарського суду Луганської області №913/674/13-г.

Вищевикладене надає суду підстави для висновку про те, що земельна ділянка площею 0,36 га, яка належить до земель промисловості, знаходиться за адресою: смт Верхній Нагольчик, вул. Кірова,99, та власником якої є ТОВ "ЛАЙТТТ" згідно договору купівлі-продажу від 24.05.2011, за реєстром №310, державна реєстрація від 01.06.2011 №273 (том 1, а.с.168-170), та Державного акту на право власності на цю земельну ділянку від 14.06.2011 (том 1, а.с.91-92), - не співпадає (є іншою) з земельною ділянкою площею близько 0,36 га, яка належить до земель лісового фонду та знаходиться поруч з вул. Кірова, 99 (а не по вул.Кірова,99) смт Верхній Нагольчик, і самовільно захоплена 1-м відповідачем.

Тобто рішенням господарського суду від 07.05.2011 у справі №913/674/13-г встановлено, що ТОВ "ЛАЙТТТ" припустилося самовільного захоплення земельної ділянки площею 0,36 га, яка належить до земель лісового фонду, - а не земельної ділянки площею 0,36 га, яка належить до земель промисловості та яку воно придбало у власність на підставі згаданого договору купівлі-продажу.

Цей спір виник з наступних підстав.

19 вересня 2012 року за вих. №07/4-345вих. прокуратура Луганської області, посилаючись на ст.ст.8 та 20 Закону України "Про прокуратуру", звернулася до Державної екологічної інспекції у Луганській області з вимогою про надання спеціаліста з метою проведення 19.09.2012 перевірки з питань дотримання екологічного законодавства ТОВ "ЛАЙТТТ" під час користування останнім земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Луганська область, Антрацитівський район, смт Верхній Нагольчик, вул. Кірова, 99 (том 1, а.с.40).

Судом звернуто увагу на те, що у вимозі прокуратури області про проведення перевірки зазначено, що дотримання вимог екологічного законодавства з боку ТОВ "ЛАЙТТТ" слід провести щодо земельної ділянки, яка знаходиться в смт Верхній Нагольчик, вул. Кірова, 99.

До справи також надано постанову-повідомлення про проведення перевірки суб'єкта господарювання, складеного та узгодженого начальником відділу прокуратури Луганської області 19.09.2012 (том 1, а.с.111).

Зазначена постанова, як видно з наданої до справи копії роздруківки, 19 вересня 2012 року, о 16 год. 29 хв., через мережу Інтернет (Українська пошукова система "Мета") прокуратурою області була спрямована на адресу ligte@meta/ua, - без надання до справи документальних доказів того, чи має ця електронна адреса відношення до ТОВ "ЛАЙТТТ".

Крім того, 20 вересня 2012 року (згідно поштових штемпелів) примірник постанови-повідомлення прокуратурою Луганської області був спрямований на поштову адресу ТОВ "ЛАЙТТТ" (смт Верхній Нагольчик, вул. Кірова, 99) (том 1, а.с.112).

Оцінивши вищезгадану постанову-повідомлення від 19.09.2012, суд звернув увагу на наступне.

Станом на 19.09.2012 стаття 21 Закону України від 06.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру" мала назву "Протест прокурора".

Законом України від 18.09.2012 №5288-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань вдосконалення діяльності прокуратури", який набрав чинності з 01 грудня 2012 року, стаття 21 названого Закону викладена у новій редакції та має назву "Перевірки та порядок їх проведення", частиною третьою якої передбачено винесення прокурором постанови у разі необхідності проведення перевірки.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що станом на 19.09.2012 прокуратура Луганської області не мала правових підстав виносити та реалізовувати вищезгадану постанову-повідомлення від 19.09.2012 з посиланням на ст. 21 Закону України "Про прокуратуру", - з огляду на що та керуючись ст.ст.4, 4³, 32-34, 36 та 43 ГПК України, суд не вважає її за належний та допустимий доказ у справі.

На виконання згаданої вимоги екологічною інспекцією 19 вересня 2012 року видано наказ №594 "Про відрядження для участі у перевірці", - відповідно до якого до прокуратури Луганської області було відряджено головного спеціаліста відділу екологічного контролю природних ресурсів Свердловського регіону - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області Каряченець Ірину Вікторівну терміном на 1 добу - 19.09.2012 (том 1, а.с.41), - при цьому судом звернуто увагу на те, що про здійснення цим інспектором позапланової перевірки ТОВ "ЛАЙТТТ" у наказі не йдеться.

В ході судового розгляду цього спору встановлено, що екологічною інспекцією наказ про проведення перевірки (планової або позапланової) щодо ТОВ "ЛАЙТТТ" не видавався, направлення вищеназваному державному інспектору для її проведення - також не видавалося; зазначені документи керівнику підприємства або уповноваженій ним особі до початку перевірки не пред'являлися.

Документальні докази факту здійснення згадуваної тут перевірки безпосередньо прокуратурою Луганської області чи підпорядкованими їй прокуратурами або шляхом їх участі у перевірці, здійсненій екологічною інспекцією 19.09.2012, до справи не надано.

Як вбачається з наданого до справи акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеного екоінспекцією 19.09.2012, без зазначення часу початку та кінця перевірки (том 1, а.с.42), її було здійснено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Луганської області Каряченець І.В., у присутності оперуповноваженого УДСБЕЗ ГУ МВС України у Луганській області Моісеєнка М.Ю. та оперуповноваженого СДБЕЗ Антрацитівського МВ ГУ МВС України у Луганській області Машука В.А.

Про повідомлення екологічною інспекцією керівника ТОВ "ЛАЙТТТ" або уповноваженої ним особи про проведення цієї перевірки, а також про пред'явлення направлення на проведення перевірки у акті не сказано; зазначено, що представники ТОВ "ЛАЙТТТ" від участі у перевірці відмовилися.

У судовому засіданні 1-й відповідач заперечив факт повідомлення його прокуратурою області та/або екологічною інспекцією про проведення вищезгаданої перевірки, а також надання йому (або уповноваженій ним особі) наказу про проведення перевірки та направлення для її проведення, - в той час, як статтею 10 Закону України від 05.04.07 року №877-У "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-У) йому гарантується право вимагати від учасників перевірки надання зазначених документів.

Як сказано у акті, цю позапланову перевірку екологічною інспекцією здійснено на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Луганській області від 19.09.2012 №594, а також на вимогу прокуратури Луганської області від 19.09.2012 №07/4-345вих.

За результатами перевірки, згідно акту, виявлено наступне.

На території міста Антрацит, смт Верхній Нагольчик, за межами населеного пункту, внаслідок здійснення виробничої діяльності по експлуатації мінішахти з видобутку вугілля підземним способом ТОВ "ЛАЙТТТ", поруч із промисловим майданчиком підприємства відсипана породою та некондиційним вугіллям прилегла територія. Зазначена територія використовується підприємством для розміщення вугільної маси та навантаження машин.

Далі у акті зазначено, що відходи (породи гірські, земля), які утворюються під час проведення розкривних робіт у процесі будівництва шахт, розрізів, видобування вугілля відкритим способом (код 1010.2.9.05) внесені як вид відходів в Державний класифікатор України - Класифікатор відходів ДК 005-96.Згідно проектних даних при здійсненні виробничої діяльності порода на поверхню не видається, залишається у гірничих виробках.

Внаслідок несанкціонованого розміщення відходів вуглевидобутку, які утворилися в процесі діяльності ТОВ "ЛАЙТТТ" на зазначеній території, засмічено земельну ділянку, що є порушенням ст. 46 Закону України "Про охорону земель" та ст. 33 Закону України "Про відходи".

Згідно акту, засмічена земельна ділянка має неправильну форму та складний рельєф місцевості, що не дає можливості провести прямі виміри її площі та визначити об'єм розміщених відходів. Необхідно залучити спеціалізовану організацію для виконання еколого-геологічних робіт по проведенню заміру площі засміченої земельної ділянки та об'єму розміщених відходів вуглевидобутку.

Про будь-які додатки до акту (схеми, креслення, акти про відбір проб (зразків), вимірювання, фотографування та т.і.), у тому числі - про залучення спеціалізованої організації для здійснення вимірювання площі та об'єму засмічення, - у акті не йдеться.

Отже, судом звернуто увагу на те, що акт перевірки екологічної інспекції від 19.09.2012 не містить даних про:

те, чи отримало ТОВ "ЛАЙТТТ" від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами ліміти на обсяги утворення та розміщення відходів;

точну адресу місцезнаходження земельної ділянки, яка, як стверджується у позові, засмічена 1-м відповідачем;

те, щодо якої саме ділянки землі вчинено перевірку: тієї, що належить 1-му відповідачу на праві власності та має площу 0,36 га, - чи самовільно захоплену земельну площею близько 0,36 га;

те, до якої категорії земель належить ця ділянка;

площу та об'єм засмічення.

Акт також не містить посилань на те, що його копію вручено керівнику Товариства або уповноваженій ним особі, або (у разі відмови від отримання) - спрямовано на його адресу поштою, - будь-які документальні докази у цій частині до справи не надано.

До справи не надано документальних доказів щодо того, чи вирішувалося питання про притягнення посадових осіб ТОВ "ЛАЙТТТ" до адміністративної відповідальності за результатами цієї перевірки.

Судом звернуто увагу на цю обставину з огляду на те, що, як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні від 19.04.2013 відносно Баєва Ю.М. за ч.2 ст. 239 та ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, - інформацію про правопорушення, яке за своєю фабулою співпадає з актом перевірки екоінспекції від 19.09.2012, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань тільки 29 січня 2013 року за №42012030130000010 (том 1, а.с.107-108).

Підтримуючи позовні вимоги, прокурор та позивач як на документальний доказ обґрунтованості вказаних у позові площі та об'єму засмічення посилаються на Акт замірювання об'єму відходів видобутку вугілля (породи), яка розташована на земельній ділянці за адресою: Луганська область, місто Антрацит, смт Верхній Нагольчик, вул. Кірова, 99 (акт складено російською мовою) (том 1, а.с.150), відповідно до якого комісія у складі: оперуповноваженого УДСБЕЗ ГУ МВС України у Луганській області Моісеєнка М.Ю., оперуповноваженого СДБЕЗ Антрацитівського МВ ГУ МВС України у Луганській області Машука В.А. та дільничного маркшейдера Відокремленого підрозділу "Шахта "Комсомольська"" Державного підприємства "Антрацит" Іванкіна В.А. здійснила заміри об'єму гірської маси, розташованої на земельній ділянці за адресою: Луганська область, місто Антрацит, смт Верхній Нагольчик, вул.Кірова, 99, - та встановила, що площа становить 2526 м², об'єм - 522 м³.

До акту долучено додаток, який має назву "Ескіз", на ньому зображено контури земельної ділянки (як сказано у акті), яка не має прямокутної форми, а має по периметру численні ломані лінії, без зазначення розмірів кожної окремої з них (том 1, а.с.151).

Дослідивши цей доказ, суд звернув увагу на відсутність у ньому наступних даних:

1)дати його складення;

2)посилання на те, коли, ким, з яких підстав була створена комісія, склад якої зазначено в акті, а також - наявність у неї повноважень на здійснення вимірювань, про які йдеться у акті;

3)чи має це вимірювання відношення до перевірки, вчиненої екоінспекцією 19.09.2012;

4)про те, чи було повідомлено ТОВ "ЛАЙТТТ" про здійснення цих вимірювань та у який спосіб, а також про причини того, чому вони не брали участі у здійсненні вимірювань; чи спрямовано копію цього акту власнику земельної ділянки або землекористувачу;

5)у який спосіб та за допомогою яких приладів (інструментів) здійснено вимірювання;

6)на якій саме земельній ділянці (площа, категорія земель, точне місцезнаходження та т.і.) здійснено ці вимірювання;

7)об'єм якої саме гірської маси становить 522 м³ (вугілля, гірської породи та т.і.).

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.4³,32-34,36 та 43 ГПК України, суд не визнає цей акт в якості належного та допустимого доказу у справі.

На думку прокурора та позивача, одним із доказів правомірності заявлених позовних вимог є факт знаходження у провадженні Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області кримінального провадження №42013030130000010 відносно Баєва Юрія Михайловича - про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 239 та частиною 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (том 1, а.с.107-108).

Оцінюючи цей довод, суд керується частиною 3 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої тільки вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, - з огляду на що суд при вирішенні цього спору приймає до уваги факт перебування у провадженні міськрайсуду кримінального провадження, але не вважає цю обставину в якості доказу, який він зобов'язаний прийняти до уваги при винесенні рішення у справі.

Прокурор та позивач в якості одного з доказів обґрунтованості позову у цій справі господарського суду вважають висновок експерта №1155/21 по матеріалах досудового розслідування, внесеного 29.01.2013 під №420130301000010 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом засмічення земельно ділянки на території смт Верхній Нагольчик, складений 15.04.2013 (судово-екологічна експертиза) (том 1, а.с.71-82).

Суд не погоджується з такою думкою з огляду на таке.

Як встановлено частиною 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За результатами проведення експертизи складається висновок, який повинен відповідати приписам статті 42 ГПК України.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази; враховуючи, що вирок у згадуваному у цьому рішенні кримінальному провадженні на час вирішення цього спору по суті - не винесено; що судово-екологічну експертизу призначено та проведено в ході досудового слідства у кримінальному провадженні, а не у зв'язку з розглядом господарським судом Луганської області справи №913/2596/13, керуючись ст.ст.4^{3,32-34,ч.3 ст.35, ст.ст.36, 41 та 42 ГПК України, - суд критично оцінює висновок експерта №1155/21 від 15.04.2013 та не вважає його належним та допустимим доказом у справі.}

Прокурор та позивач дотримуються думки, що оскільки 1-й відповідач, будучи незгодним з результатами перевірки, про яку йдеться у цьому рішенні, не оспорив у встановленому законом порядку акт, складений за її наслідками, - то це свідчить про його (акту) повну відповідність чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи обставини даної справи господарського суду та наявні у ній докази, суд не погоджується з зазначеними доводами прокурора та позивача.

Підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду стало наступне.

21.09.2012 за вих.№07/4-355вих. прокуратура Луганської області спрямувала на адресу Державної екологічної інспекції у Луганській області вимогу, згідно якій запропонувала за результатами вищезгаданої перевірки, здійсненої екоінспекцією 19.09.2012, вжити дієвих заходів реагування (том 1, а.с.148).

На підставі акту перевірки від 19.09.2012 та вищезгаданого акту вимірювання (без дати та без номера), керуючись Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 27.10.1997 року №171, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.08.1998 за №285/2725 (далі - Методика №171), - екологічна інспекція визначила шкоду у розмірі 878037,60 грн. (том 1, а.с.43).

З метою спонукання 1-го відповідача до її відшкодування екологічна інспекція 26.09.2012 за вих. №10/2450 спрямувала на його адресу претензію №81, у якій висунула вимогу про сплату зазначеної суми шкоди (том 1, а.с.152), - з чим 1-й відповідач не погодився, - що стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

1-й відповідач позов не визнав.

Заперечуючи проти нього, він, зокрема, послався на наступне:

1)на його думку, перевірка від 19.09.2012 здійснена екологічною інспекцією з грубим порушенням чинного законодавства (не видано наказ про проведення позапланової перевірки, не надано направлення державному екологічному інспектору для її проведення; перевірка проведена без повідомлення ТОВ "ЛАЙТТТ" про її проведення; не здійснювалися вимірювання, відбори проб; копія акту перевірки Товариству не була надана або спрямована поштою; і т.д.), - що, на його думку, має ознаки відвертої фальсифікації її результатів;

2)з метою здійснення своєї підприємницької діяльності ТОВ "ЛАЙТТТ" у встановленому законом порядку отримало відповідні дозволи та ліцензії;

3)свою підприємницьку діяльність Товариство здійснює відповідно до вимог чинного законодавства, а також згідно проектній документації відпрацювання запасів, залишених в целіках пласту к_{2 колишньої шахти №54 (том 1, а.с.103-105; 198-204);}

_{4)перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТТТ" на предмет дотримання чинного законодавства, у тому числі - екологічного компетентними органами здійснювалися неодноразово, - як до, таку і після перевірки від 19.09.2012, - але порушення, про які йдеться у перевірці екоінспекції від 19.09.2012, - не були виявлені, що, на думку 1-го відповідача, підтверджується:}

_{а)актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 10 липня 2012 року, здійсненої Державною екологічною інспекцією у Луганській області від 10.07.2012 (том 1, а.с.93);}

_{б)листом Територіального управління Держгірпромнагляду у Луганській області від 10.06.2013 за вих. №01-20/2265 (том 1, а.с.106);}

_{в)актом перевірки екологічної інспекції, здійсненої у період з 21.08.2013 по 10.09.2013 (том 1, а.с.94-102), - при цьому 1-й відповідач акцентував увагу суду на тому, що у акті про цю перевірку відсутнє посилання на факт проведення інспекцією перевірки від 19.09.2012.}

_{Судом перевірено останній довод 1-го відповідача, який знайшов свої підтвердження (том 1, а.с.94, зворотна сторона аркуша).}

1-й відповідач також вважає, що висновок експерта №1155/21 по матеріалах досудового розслідування, внесеного 29.01.2013 під №420130301000010 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом засмічення земельно ділянки на території смт Верхній Нагольчик, складений 15.04.2013 (судово-екологічна експертиза) (том 1, а.с.71-82) не можна вважати належним та допустимим доказом у даній справі господарського суду з урахуванням того, що цю експертизу призначено та проведено в ході досудового слідства у кримінальному провадженні, а не у зв'язку з розглядом господарським судом Луганської області справи №913/2596/13.

Будь -які документальні докази причетності 2-го відповідача - Державного підприємства "Шахта імені 50-річчя Радянської України" до забруднення земельної ділянки, про яку йде мова у акті перевірки від 19.09.2012, - до справи не надано.

Заслухавши прокурора, сторони та 1-шу і 3-ю третіх осіб, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України від 25.06.91 року №1264-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - ЗУ №1264-ХІІ, у редакції, чинній станом на день виникнення спірних відносин) завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Частинами 1-3 ст. 16 цього Закону встановлено, що управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Повноваження спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів визначені статтею 20 Закону.

До їх числа, зокрема, віднесено право: державного контролю за використанням і охороною земель (пункт "б" ч.1 ст. 20 Закону).

Такими уповноваженими органами на місцях є державні екологічні інспекції в областях.

Відповідно до приписів ст. 35 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Державному контролю підлягають використання і охорона поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища та ін.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.

Пунктом 1 Положення про державну екологічну інспекцію у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженому наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 №429, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 25.11.2011 за №1347/20085 (далі - Положення №429) визначено, що державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Повноваження Держекоінспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідної області, міст Києва та Севастополя, за винятком території та об'єктів, віднесених до зони діяльності морських екологічних інспекцій (Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція та Державна Азовська морська екологічна інспекція).

Як зазначено у п.2 Положення №429, держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України, дорученнями Міністра екології та природних ресурсів, його першого заступника та заступника керівника апарату, наказами Держекоінспекції України, дорученнями Голови Держекоінспекції України, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Згідно п.3 Положення основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.

Повноваження екологічної інспекції визначено у пункті 4 Положення №429, до числа яких, зокрема, віднесено:

підпункт 4.2:

здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог:

а) законодавства про екологічну та радіаційну безпеку;

б) законодавства про використання та охорону земель;

підпункт 4.3:

складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом.

Як зазначено у пункті 6 Положення №429, держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань, зокрема, має право:

6.1. Залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства;

6.2. Одержувати в установленому законом порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;

6.4. Проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження;

6.8. Виконувати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, вод (лляльних, баластних, зворотних, поверхневих), вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об'єктах, що обстежуються, та вимірювання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного а дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання;

6.9. Здійснювати відповідно до законодавства фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання та розкриття порушень вимог законодавства про охорону, використання та відтворення тваринного світу.

Екоінспекції, крім того, надано низку інших повноважень.

Як визначено у пункті 8 Положення, держекоінспекція у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства екології та природних ресурсів, наказів та доручень Держекоінспекції України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує начальник Держекоінспекції.

Отже, позивач наділений визначеними чинним законодавством повноваженнями для здійснення згадуваної у цьому рішенні перевірки.

В той же час в ході розгляду даного спору судом встановлено, що сама перевірка, яка стала підставою для виникнення цього спору, позивачем проведена без належного дотриманням виммог чинного законодавства.

Так, дійсно, відповідно до ст. 35 Закону України від 19.06.2003 №962-ІУ "Про охорону земель" на власників і землекористувачів, в тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності покладено низку обов'язків, у т.ч.: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Аналогічні вимоги містить також стаття 46 названого Закону, а згідно ст. 56 останнього юридичні та фізичні особи, винні у порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом, при цьому застосування заходів дисциплінарної, цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам.

Статтею 32 Закону України від 05.03.1998 №187/98-ВР "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Згідно статті 43 названого Закону підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Але дослідивши та оцінивши наявні у справі докази щодо факту вчинення відповідачем порушення вимог природоохоронного законодавства шляхом забруднення земельної ділянки, суд дійшов висновку, що позивач під час проведення та документального оформлення вищезгаданої перевірки припустився порушення приписів чинного законодавства.

Так, процедура проведення згадуваної у рішенні перевірки регламентована Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.01.2009 за №18/16034 (далі - Порядок №464), який поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України, державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим, державних екологічних інспекцій в областях, містах Києві та Севастополі, Державної Азовської морської екологічної інспекції, Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції та суб'єктів господарювання (п.1).

Пунктом 2.2 Порядку (ст. 7 Закону України від 05.04.07 року №877-У "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності") встановлено, що для здійснення перевірки керівником відповідно органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити:

найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки;

період, за який буде здійснюватись перевірка;

визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).

Як відомо з обставин справи, такий наказ у зв'язку з проведенням перевірки ТОВ"ЛАЙТТТ" позивачем не видавався.

Згідно п. 2.3 Порядку (ч.2 ст. 7 Закону №877-У) на підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки (додаток 1), яке підписується керівником або заступником керівника органу Держекоінспекції (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Це направлення згідно частині 5 ст.7 Закону №877-У учасники перевірки зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі.

Судом встановлено, що таке направлення державному інспекторові з охорони навколишнього природного середовища Луганської області Каряченець І.В. екологічною інспекцією не видавалося.

Як сказано у акті перевірки, вона визначена як позапланова.

Позаплановою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Держекоінспекції (п.3.5 Порядку; ст. 6 Закону №877-У).

Абзацом 5 п.3.6 Порядку визначено, що позапланова перевірка проводиться, зокрема, за наявності такої підстави, як звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому випадку здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Вказаний пункт Порядку кореспондується з абзацом 5 ч.1 ст. 6 Закону України від 05.04.07 року №877-У "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Оскільки Генеральна прокуратура України та підпорядковані їй прокуратури мають ознаки юридичних осіб, заявник - прокуратура Луганської області правомірно звернулася до екоінспекції з вищезгаданою вимогою від 19.09.2012 за вих. №07/4-345вих.

На підставі цієї вимоги екологічна інспекція, керуючись приписами п.2.2 Порядку №429 (ст. 7 Закону №877-У), повинна була видати наказ про проведення позапланової (у даному випадку) перевірки, з чітким зазначенням найменування суб'єкту господарювання, підстав перевірки та його предмету; періоду, за який буде здійснюватися перевірка, визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), - але позивач, як уже сказано вище у цьому рішенні, зазначений наказ не видав.

В акті перевірки не зазначено та до справи не надано доказів узгодження проведення цієї перевірки з центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються як позивач, так і відповідач, що суперечить приписам абзацу п'ятого п.3.6 Порядку №429.

За таких обставин екоінспекція взагалі не мала достатніх правових підстав для здійснення згадуваної у цьому рішенні перевірки.

Зі змісту акту перевірки від 19.09.2012 вбачається, що він не містить зазначення періоду здійснення перевірки, що суперечить пункту 2.2 Порядку №429 та абзацу сьомому частини 3 ст. 7 Закону №877-У.

У акті перевірки відсутній детальний (повний) опис порушення природоохоронного законодавства, про яке йдеться у позові, - тобто цей акт у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством України, не підтверджує факт порушення 1-м відповідачем природоохоронного законодавства.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, до акту не додано документальних доказів, які б підтверджували висновки еконіспекції про вчинення спірного правопорушення (у т.ч. документальні докази факту здійснення вимірювань, визначення площі засмічення та об'єму відходів, що призвели до засмічення земельної ділянки; опису засобу вимірювання; та т.і.), - що суперечить приписам п.4.6 Порядку, в якому сказано, що при здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність чи експлуатація яких пов'язана із впливом на довкілля шляхом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти, розміщення відходів, забруднення ґрунтів, проводиться перевірка здійснення суб'єктом господарювання інструментально-лабораторних вимірювань при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а також, у разі необхідності, здійснення відбору проб (ст.ст.13-15 Закону України №877-У) та інструментально-лабораторні вимірювання за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених нормативів.

У пункті 4.14 Порядку прямо вказано на недопустимість включення до акту перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально.

Крім того, у п.4.16 Порядку міститься імперативний припис: до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Про наявність таких додатків до акту у ньому взагалі не йдеться, до справи їх не надано.

Суд вважає, що вищезгаданий акт перевірки від 19.09.2012 складено також з порушенням приписів абз.1 пункту 4.20 Порядку, згідно якому в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання.

Як сказано вище у цьому рішенні, у здійсненні перевірки та обстеженні засміченої земельної ділянки (акт без дати та без номера) брав участь також дільничний маркшейдер Відокремленого підрозділу "Шахта "Комсомольська"" Державного підприємства "Антрацит" Іванкін В.А., але він не зазначений у складі комісії з перевірки, акт останньої від 19.09.2012 ним не підписано.

Дослідивши зміст цього акту, суд дійшов висновку, що він не узгоджується з приписами Закону України №877-У (зокрема, статей 6-8) та Порядку №429 (зокрема, пунктів 2,2; 2.3; 3.5; 3.6; 4.16; 4.20).

З огляду на викладене суд критично оцінює цей акт, оскільки він суперечить чинному законодавству, у т.ч. приписам п.4.20 вищецитованого Порядку, а тому, керуючись ст.ст.4³,32-34,36 та 43 ГПК України, не визнає його в якості належного та допустимого доказу у справі.

Такий висновок суду, крім сукупності вищенаведених доводів та абзацу першого п.4.20 Порядку №429, підтверджується:

частиною 1 ст. 2 Закону України від 05.04.2007 №877-У "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", згідно якій дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, - оскільки спірну перевірку здійснено екологічною інспекцією, а не прокуратурою Луганської області або підпорядкованою їй прокуратурою;

нормою, викладеною у частині 2 ст. 4 вищеназваного Закону, відповідно до якої державний нагляд (контроль) може здійснюватися комплексно кількома органами державного нагляду (контролю), якщо їхні повноваження на здійснення чи участь у комплексних заходах передбачені законом. Такі заходи проводяться за спільним рішенням керівників відповідних органів державного нагляду (контролю);

абзацом 9 частини 6 ст. 7 названого Закону, зміст якого цілком відповідає змісту вищецитованого абзацу першого п.4.20 Порядку №429;

пунктом 2 Положення №429, відповідно до якого держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України, дорученнями Міністра екології та природних ресурсів, його першого заступника та заступника керівника апарату, наказами Держекоінспекції України, дорученнями Голови Держекоінспекції України, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

При вирішенні цього спору суд також враховує наступні обставини.

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 1.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", при вирішенні такого спору суд повинен виходити з презумпції вини правопорушника, - тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, - навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

З такою думкою при вирішенні цього спору неможливо погодитися з огляду на те, що докази, надані до справи прокурором та позивачем, не визнані судом належними та допустимими з причин, про які сказано вище у цьому рішенні.

Крім того, суд також враховує, що статтею 1166 Цивільного кодексу України 2003 року визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, відповідно до яких для покладення на особу відповідальності за її спричинення потрібна сукупність наступних обставин: протиправних дій або бездіяльності особи, спричинення нею збитків внаслідок їх вчинення; наявність причинного зв'язку між цими діями та їх наслідками, а також вини особи.

Як відомо з обставин справи, питання про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб 1-го відповідача за результатами перевірки не вирішувалося; вирок у кримінальному провадженні, згадуваному вище у цьому рішенні, станом на день вирішення даного спору по суті не винесено.

Сукупність зазначених обставин надає суду підстави для висновку, що прокурор та позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довели наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення у діях 1-го відповідача для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

З урахуванням викладеного суд керується приписами чинного господарсько-процесуального законодавства, у тому числі - статтею 4^{3 ГПК України, відповідно до якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.}

^{Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.}

^{В силу ст.33 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому господарський суд, керуючись ст. 34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.}

^{За таких обставин позов задоволенню не підлягає з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.}

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на позивача, визначеного прокурором, - керуючись при цьому правовою позицією, викладеною у пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду Україхни від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України", згідно якій, приймаючи рішення зі справи, провадження по якій порушено за зявою прокурора, господарський суд, у разі повної відмови у позові, судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача.

Судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України з урахуванням наступних обставин.

Відповідно до приписів п.11 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-УІ "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору на користь Державного бюджету України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави.

За приписами підпункту першого п.2 ч.2 ст. 4 цього Закону у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до їх категорії належить спір по цій справі) на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2013 рік" на 1 січня 2013 року (1147,00 грн.), оскільки прокурор з цим позовом звернувся до суду 30.09.2013 (том 1, а.с.2-8).

Оскільки ціна позову становить 878037,60 грн., то сума судового збору складає 17560,75 грн., який підлягає стягненню з Державної екологічної інспекції у Луганській області на користь Державного бюджету України.

Судом при складанні повного тексту цього рішення встановлено, що під час складення 17.02.2014 року його вступної та резолютивної частин була припущена описка, яка полягає у тому, що судом розмір судового збору, що підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України, було визначено у сумі 1720,50 грн., - в той час, як правильною є сума у розмірі 17560,75 грн., як зазначено вище.

Відповідно до ст.89 ГПК України описка підлягає виправленню шляхом зазначення у подальшому викладі цього рішення правильної суми судового збору, - тобто 17560,75 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4^{3,47,22,27,32-36,43,44,49,75, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області}

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову Прокурора міста Антрацит Луганської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТТТ" та Державного підприємства "Шахта імені 50-річчя Радянської України" - про стягнення 878037,60 грн. - відмовити.

2.Стягнути з Державної екологічної інспекції у Луганській області, ідентифікаційний код 37991372, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. А.Ліньова, 85, - на користь Державного бюджету України на рахунок: №31214206783006, банк - ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, ККД - 22030001, символ звітності банку - 206, - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 17560 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 75 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ Державній податковій інспекції у Артемівського районі міста Луганська Головного управління Міндоходів України у Луганській області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 17.02.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 21 лютого 2014 року.

Суддя А.П.Середа