ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 лютого 2014 року 08:20 № 826/17453/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Борисовій Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Громадського об'єднання "Український суспільно-правовий рух: Демократія через право"

до третя особа

Київської міської ради 1. Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Інвест Буд"

про

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "БМК Планета Буд" визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Громадське об'єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» (надалі - ГО «УСПР:ДП»/Позивач) з позовом до Київської міської ради (надалі - КМР/Відповідач) в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення КМР №493/9550 від 22.05.2013 р. «Про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки на вул. Григорія Андрющенка, 4 у Шевченківському районі м. Києва від 12.11.2007 р. № 91-6-00723» (надалі - Рішення №493/9550).

2. Стягнути із КМР, за рахунок міського бюджету, на користь Позивача понесені судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2013 р. провадження у справі було відкрито, залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні Відповідача Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - ДЗР ВО КМР (КМДА)),Товариство з обмеженою відповідальністю «Русь Інвест Буд» (надалі - ТОВ «Русь Інвест Буд») та Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Буд» (надалі - ТОВ «БМК Планета Буд»), витребувано докази у Відповідача, ДЗР ВО КМР (КМДА) та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, про порушення Відповідачем положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) (надалі - ЗК України), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) (надалі - Закон №280), Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) (надалі - Закон №401), Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) (надалі - Закон №161), Регламент КМР, що затверджений рішенням Київської міської ради №383/5770 від 14.07.2011 р. (надалі - Регламент №383/5770).

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позову із підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає про дотримання положень чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного Рішення №493/9550, а також зазначає про те, що позивачем не надано жодних обставин, які б свідчили про те, що він має право оскаржувати зазначене вище рішення та не надано доказів того, що вказане рішення порушує його права чи законні інтереси.

В судове засідання з'явився представник ДЗР ВО КМР (КМДА), який позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить в їх задоволенні відмовити, зазначає про те, що оскаржуване Рішення №493/9550 прийняте КМР в межах повноважень та відповідно до положень чинного законодавства.

В судове засідання з'явився представник ТОВ «Русь Інвест Буд», який позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить в їх задоволенні відмовити, зокрема зазначає, що права та інтереси Позивача Рішенням №493/9550 не порушені, а також, що оскаржуване рішення було прийняте з дотриманням визначеного законодавством порядку з розробленням всієї необхідної документації.

В судове засідання з'явився представник ТОВ «БМК Планета Буд», який позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України), на підставі спільної заяви сторін, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

26.07.2007 р. Відповідачем було прийнято рішення №124/1958 «Про передачу ТОВ «БМК Планета Буд» земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративного і громадського призначення на вул. Григорія Андрющенка, 4 у Шевченківському районі м. Києва».

07.11.2007 р. на підставі вищезазначеного рішення між Відповідачем та ТОВ «БМК Планета Буд» був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА), про що зроблено запис від 12.11.2007 р. за №91-6-00723 (надалі-Договір №91-6-00723). Відповідно до Договору №91-3-00723, Орендодавець (КМР), на підставі рішення КМР від 26.07.2007 р. №124/1958 за Актом приймання-передачі передає, а Орендар (ТОВ «БМК Планета Буд) приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, що розташована за адресою - вул. Григорія Андрющенка, 4 у Шевченківському районі м. Києва, розмір - 0,6394 га, цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративного і громадського призначення, кадастровий номер - 8000000000:88:140:0031 (п.1.1 та п.2.1 Договору №91-06-00723). Строк дії договору - 5 років (п.3.1 Договору №91-06-00723).

22.05.2013 р. Відповідачем було прийнято оскаржуване Рішення №493/9550, яким:

1. Поновлено на 10 років договір оренди земельної ділянки площею 0,6394 га (кадастровий номер 8000000000:88:140:0031) від 12.07.2007 р. №91-06-00723, укладений між КМР і ТОВ «БМК Планета Буд» для будівництва житлового комплексу з паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративного і господарського призначення на вул. Григорія Андрущенка, 4 у Шевченківському районі м. Києва на підставі рішення КМР від 26.07.2007 р. №124/1958 «Про передачу ТОВ «БМК Планета Буд» земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративного і громадського призначення на вул. Григорія Андрущенка, 4 у Шевченківському районі м. Києва» (справа №А-20675, заява ДЦ №030-000083669-014 від 24.041.2013 р.).

2. Внесено зміни до Договору оренди земельної ділянки №91-06-00723 від 12.11.2007 р., а саме: замінено сторону по договору ТОВ «БМК Планета-Буд» на сторону ТОВ «Русь Інвест Буд».

Позивач, вважаючи що Рішення №493/9550 було винесене КМР із порушенням положень чинного законодавства, та яке порушує права та інтереси звернувся до адміністративного суду за їх захистом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ст.144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

В той же час, у відповідності до ч.1 ст.59 Закону №280 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з п.2 ст.22 Закону №401 у зв'язку зі здійсненням м. Києвом функцій столиці України КМР та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

В ст.6 Закону №401 місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через КМР, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

Відповідно до ст.9 ЗК України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Водночас, відповідно до ч.1, ч.2 та ч.6 ст.96 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Крім того, ст.1 та ч.1 ст.2 Закону №161 визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону №161 договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В ч.2 ст.16 Закону №161 зазначено про те, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

Відповідно до положень ст.33 Закону №161 (в редакції, чинній на момент подання заяви ТОВ «БМК Планета Буд» про поновлення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Таким чином, Відповідач, реалізуючи свої повноваження у сфері земельних відносин, передбачених чинним законодавством України, та діючи в якості орендодавця земельних ділянок, тобто сторони за договором, мав право прийняти рішення про внесення змін до чинних договорів оренди земельних ділянок, в тому числі про поновлення договорів оренди земельних ділянок, на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Так , 19.09.2012 р. ТОВ «БМК Планета Буд» звернулося із заявою до КМР, в якій просило поновити на 10 років Договір №91-6-00723 від 12.11.2007 р.

При цьому, суд приймає до уваги доводи представника Позивача, що підтвердив представник ДЗР ВО КМР (КМДА), та не спростовано представником Відповідача та іншими третіми особами, що Орендар (ТОВ «БМК Планета Буд») не додавав проекту додаткової угоди до заяви, стосовно поновлення Договору №91-6-00723 від 12.11.2007 р., що є порушенням положень ст.33 Закону №161.

Водночас, в матеріалах справи міститься клопотання ТОВ «Русь Інвест Буд» №24/07-2012 від 24.07.2012 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Суд погоджується з посиланнями представника Позивача про порушення КМР положень ст.33 Закону №161, адже даною статтею передбачено, що саме орендар має право звертатися до орендодавця із заявами (клопотаннями) про поновлення договорів оренди та додавати до відповідних заяв проекти додаткових угод. Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Русь Інвест Буд» не є орендарем, як наслідок у нього відсутні підстави для звернення до КМР із клопотаннями про внесення змін у договір оренди земельної ділянки.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що заява (згода) ТОВ «БМК Планета Буд» на відведення ТОВ «Русь Інвест Буд» земельної ділянки загальною площею 0,6394 га для будівництва житлового комплексу з паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративного і громадського призначення по вул. Григорія Андрющенка, 4 у Шевченківському районі м. Києва, була також подана з порушеннями, так як на адресу Відповідача була надіслана 21.12.2012 р., тобто вже після закінчення строку на який укладався договір оренди земельної ділянки.

Отже, суд погоджується з доводами Позивача, що ТОВ «БМК Планета Буд» взагалі не мала повноважень на відмову від земельної ділянки, оскільки договір земельної ділянки вже припинив свою дію. Натомість, як вбачається із доводів Позивача, КМР було прийняте рішення без зауважень.

При цьому, згідно з ч.3 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч.2, ч.3 ст.134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу.

В ч.1 ст.123 ЗК України визначено, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Таким чином, КМР проводить прийняття рішень про передачу земельних ділянок у користування на підставі документів наявних в технічній документації (в даному випадку, Рішення №493/9550 приймалось на підставі технічної документації ТОВ «БМК Планета Буд»).

Крім того, в матеріалах справи міститься заява ТОВ «Русь Інвест Буд» від 27.12.2012 р. до КМР про надання в оренду на 10 років земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, однак зазначеної в додатках технічної документації по ТОВ «Русь Інвест Буд» щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості надано суду не було.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що дана технічна документація неодноразово витребовувалась у Відповідача та третіх осіб, однак відповідних документів суду також надано не було. Таким чином суд погоджується з доводами Позивача, що дана технічна документація не розроблялася.

Крім того, суд погоджується з позицією Позивача, щодо порушення порядку встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до п.2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. №376 (надалі-Інструкція №376), встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації.

В п. 3.12 Інструкції №376 зазначено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи суміжними власниками/користувачами земельних ділянок є: ЗАТ «Військова-страхова компанія», фізична особа, Міністерство надзвичайних ситуацій, Київський інститут ВПС, Державний науково-дослідний інститут авіації, Північний регіональний центр страхового фонду.

Однак, під час розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ «Русь Інвест Буд» було направлено повідомлення №11 від 12.04.2013 р. про проведення робіт із встановлення та погодження меж земельної ділянки на адресу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яка взагалі не є суміжним власником/користувачем земельної ділянки. Стосовно ж інших суміжних власників, то як було встановлено при розгляді адміністративної справи та як вбачається із матеріалів технічної документації, їх взагалі не було повідомлено про дату та час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, суд критично ставиться до дій КМР, так як під час винесення проекту рішення на голосування, Відповідач мав перевірити, однак не дослідив та не перевірив, факту погодження меж із власниками/користувачами суміжних земельних ділянок.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, а саме технічної документації акт прийомки-передачі знаків на зберігання від 22.04.2013 р., було підписано та передано ТОВ «Русь Інвест Буд», яка не є стороною за договором оренди та не отримувало земельну ділянку у користування.

Проте, суд критично ставиться до даного доказу, так як жодних правових підстав для підписання вищезазначеного акту у ТОВ «Русь Інвест Буд» не було, з огляду на те, що воно не було ні власником, ні орендарем, ні землекористувачем даної земельної ділянки.

Крім того, суд погоджується із посиланнями Позивача, про порушення Відповідачем Регламенту №383/5770, з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Регламенту №383/5770, даний Регламент КМР встановлює порядок діяльності КМР, її посадових осіб, постійних та тимчасових контрольних комісій, депутатських груп, фракцій Київради, депутатів Київради та виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Так, в ст.25 Регламенту №383/5770 визначений порядок реєстрації проектів рішень Київради та їх розгляд постійними комісіями КМР, відповідно до якого проекти рішень КМР реєструються в управлінні організаційного та документального забезпечення КМР секретаріату КМР. Проект рішення КМР, поданий з дотриманням вимог ч. 2-9 ст.23 цього Регламенту, реєструються в день його подання; не пізніше наступного дня з дня реєстрації проект рішення направляється заступником міського голови - секретарем КМР для попереднього розгляду профільній постійній комісії, яка враховуючи функціональну спрямованість постійних комісій визначається профільною з попереднього розгляду відповідного проекту рішення, а також до інших постійних комісій відповідно до їх функціональної спрямованості; проекти рішень направляються для розгляду постійним комісіям управлінням організаційного та документального забезпечення КМР секретаріату КМ; постійні комісії КМР протягом 10 днів з моменту реєстрації проекту рішення у комісії опрацьовують та за результатами розгляду проекту рішення надають висновки; у разі підтримання проекту рішення , а також висловлення зауважень та пропозицій до проекту рішення профільна комісія направляє проект рішення для опрацювання до управління правового забезпечення секретаріату КМР, яке протягом 5 робочих днів: погоджує проект рішення без зауважень; надає правовий висновок щодо невідповідності проекту рішення чи його положень вимогам законодавства, а також щодо рекомендацій стосовно порядку розгляду проекту рішення відповідно до рішень КМР; погоджений проект рішення КМР управлінням правового забезпечення секретаріату КМР передається профільною комісією до управління організаційного та документального забезпечення КМР секретаріату КМР для формування проекту порядку денного пленарного засідання КМР.

В ст.27 Регламенту №383/5770 визначений порядок формування порядку денного КМР, в якому зокрема передбачено, що засідання Президії КМР, на якому розглядається проект порядку денного чергового пленарного засідання Київради, проводиться не пізніше ніж за вісім днів до дня відповідного пленарного засідання Київради.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, зокрема Витягу із Стенограми засідання Президії 22.05.2013 р., питання про включення до порядку денного проекту розглядалось менше ніж за 8 днів до дня відповідного пленарного засідання Київради (22.05.2013 р.).

Крім того, в ч.9 ст.27 Регламенту №383/5770 проекти рішень та інші матеріали для розгляду на пленарному засіданні надаються депутатам КМР управлінням організаційного та документального забезпечення Київради секретаріату КМР у друкованому вигляді на паперовому носії не пізніше ніж за п'ять днів до дня проведення пленарного засідання.

Як вбачається із Витягу Стенограми пленарного засідання від 22.05.2013 р. матеріали були роздані в понеділок, при цьому, саме пленарне засідання відбулось в середу, що свідчить про порушення ст.27 Регаменту №383/5770.

Крім того, суд критично ставиться до посилання представників ТОВ «Русь Інвест Буд» та ДЗР ВО КМР (КМДА), що права Позивача не порушуються оскаржуваним Рішенням №493/9550, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на ч.1 ст.73 Закону №280 та Регламенту №383/5770 в яких визначено, що акти міської ради (зокрема КМР), прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, Рішення №493/9550, відповідно до положень ч.1 ст.73 Закону №280 та Регламенту №383/5770, є обов'язковим не лише для ТОВ «Русь Інвест Буд», щодо якого воно було винесене, але і для інших осіб, в тому числі і для Позивача.

В ч.1 ст.6 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси

В ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В положеннях ч.1 ст.17 КАС України, передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Під суб'єктом владних повноважень п.7 ч.1 ст.3 КАСУ розуміє орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2002 «У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)» вказав, що положення ч.2 ст.124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч.5 ст.55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

При цьому, офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» надано в рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)», в якому зафіксовано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, в даному рішенні Конституційного Суду України вказано, що поняття «охоронюваний законом інтерес», яке вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Крім того, суд приймає посилання представника Позивача, що були викладені в додаткових поясненнях від 16.12.2013 р., зокрема на Європейську хартію місцевого самоврядування, Рекомендацією №R(97)7 Комітету міністрів Ради Європи «Про місцеві громадські служби і права користувачів їхніх послуг», якими рекомендовано щоб усі публічні органи, слід піддавати періодичному оцінюванню з погляду задоволення потреб користувачів з наступним публічним обговоренням підсумків цього оцінювання. Крім того, суд приймає до уваги Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішення, ухвалений Конференцією міжнародних неурядових організацій Ради Європи на засіданні 01.10.2009 р., в якому закріплено, що одна з основних проблем сучасних демократій полягає у відстороненні громадян від політичних процесів. У цьому контексті, як і в багатьох інших, громадянське суспільство є важливим елементом демократичного процесу. Воно надає громадянам, разом із представниками політичних партій і лобі, альтернативний спосіб доносити різні погляди та забезпечувати різні інтереси у процесі прийняття рішень. Крім того, суд приймає до уваги посилання Позивача на рекомендації CM/Rec (2007) від 14.10.2007 р. Комітет міністрів Ради Європи, в якому передбачено, що важливий внесок неурядових організацій у розвиток і реалізацію демократії та прав людини, зокрема є участь у громадському житті та забезпечення прозорості та підзвітності органів державної влади.

Суд також приймає до уваги документ Європейської Комісії «Про посилення Європейської політики сусідства» від 04.12.2006 р. в якому відзначається вагома роль громадянського суспільства, та наголошується, що участь громадянського суспільства в реалізації ЄПС не повинна обмежуватися лише комунікацією, а - організації громадянського суспільства мають бути повноцінними учасниками процесу реформ через участь у прийнятті рішень, їх реалізації, моніторингу та контролю.

Суд приймає до уваги посилання Позивача, що ключовою метою є не посягання (порушення) на чужі права та інтереси, а саме є намагання забезпечити дотримання суб'єктом владних повноважень (КМР) чинного законодавства, щоб в подальшому Позивач мав можливість виконувати саме законні рішення КМР.

Як наслідок, зважаючи на вищевказане, а також приймаючи до уваги положення Статуту Позивача (зокрема, на мету, цілі та завдання Об'єднання), затвердженого установчими зборами Позивача (протокол №1 від 30.07.2013 р.), суд приймає до уваги твердження Позивача про його порушені інтереси, та про його прав на звернення до суду про оскарження рішення КМР.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано доводи Позивача та не доведено правомірності своїх дій , а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладені обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Громадського об'єднання «Український суспільно-політичний рух: Демократія через право» до Київської міської ради задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської ради №493/9550 від 22.05.2013 р. «Про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки на вул. Григорія Андрющенка, 4 у Шевченківському районі м. Києва від 2.11.2007 р. №91-6-00723».

3.Присудити на користь Громадського об'єднання «Український суспільно-політичний рух: Демократія через право» понесені судові витрати в розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп. із видатків місцевого бюджету м. Києва направлених на асигнування діяльності Київської міської ради.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін