ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2232/2012

15 січня 2014 року

15год. 23хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_8 державного реєстратора КП "Рівненське ОБТІ" Комунальне підприємство "Рівненське МБТІ" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про визнання дій і рішення протиправними, скасування запису та визнання недійсним свідоцтва

ВСТАНОВИВ:

26.06.2009 ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Рівненське МБТІ" та державного реєстратора КП "Рівненське ОБТІ" ОСОБА_8 про визнання дій та рішення державного реєстратора ОСОБА_8 про державну реєстрацію права власності протиправними, зобов'язання скасувати запис про державну реєстрацію права власності та визнати недійсним свідоцтво про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.01.2013 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 11.03.2013 ухвалою суду, винесеною без виходу судді до нарадчої кімнати, залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3.

Поряд з тим, у зв'язку із неявкою у відкрите судове засідання, призначене на 25.03.2013, всіх осіб, які брали участь у розгляді справи та заяви позивача про розгляд справи у його відсутності, судом на підставі вимог ч. ч. 2, 6 ст.128 КАС України, ухвалено рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

За таких обставин, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до КП "Рівненське МБТІ", державного реєстратора КП "Рівненське МБТІ" ОСОБА_8 та третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання дій і рішення протиправними, скасування запису та визнання недійсним свідоцтва - ухвалою суду від 25.03.2013 провадження у справі в частині вимог про скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю (ангар), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 скасування витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію права власності - закрито.

Ухвалою суду від 25.03.2013, позовну заяву позивача, в частині вимог про визнання дій по проведенню технічної інвентаризації за зверненням в.о. начальника відділу ДВС Рокитнівського РУЮ в Рівненській області за №3275 від 10.12.2007 протиправними; визнання рішення про проведення таких дій та рішення за наслідками їх проведення нечинними і скасування технічного паспорту, виданого із записом в графі "власник" - "СГП "Сонячне"" від 26.12.2007 - залишено без розгляду.

Постановою суду від 25.03.2013 позов в частині вимог що залишились, задоволено частково. Зокрема, судом визнано нечинним рішення державного реєстратора КП "Рівненське МБТІ" ОСОБА_8, про державну реєстрацію права власності на об'єкт за ОСОБА_3 від 13.06.2008. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В свою чергу, за результатом апеляційного оскарження позивачем вказаних вище рішень від 25.03.2013, ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 скасовано ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду про залишення позову, в частині вимог, без розгляду та ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду про закриття провадження у справі.

Крім того, апеляційним судом прийнято постанову від 15.08.2013 якою постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 в частині вимог у задоволенні яких було відмовлено - скасовано та прийнято нове рішення, яким скасовано запис внесений до технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 стосовно власника "ОСОБА_3".

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до КП "Рівненське МБТІ" державного реєстратора КП "Рівненське МБТІ" ОСОБА_8 третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 в частині вимог: що стосуються визнання дій по проведенню технічної інвентаризації за зверненням в.о. начальника відділу ДВС Рокитнівського РУЮ в Рівненській області за №3275 від 10.12.2007 протиправними; визнання рішення про проведення таких дій та рішення за наслідками їх проведення нечинними і скасування технічного паспорту, виданого із записом в графі "власник" - "СГП "Сонячне"" від 26.12.2007 - направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду; що стосується скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (ангар), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; скасування витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію права власності - направлено до суду першої інстанції - для подальшого розгляду.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 №134 відповідно до п.п. 3.1.11, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку із скасуванням апеляційним судом ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 призначено повторний розподіл справи.

Поряд з тим, враховуючи те, що відповідно до частини 2 статті 26 КАС України, у разі зміни складу суду, розгляд справи починається з початку, позивач скориставшись своїм правом на збільшення позовних вимог та зміну підстав або предмету позову, визначених статтею 51 КАС України 07.10.2013 до початку розгляду справи по суті подав заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду, проголошеною в судовому засіданні під час розгляду справи 07.10.2013, без виходу судді до нарадчої кімнати, заяву повернуто позивачу та надано строк для усунення недоліків допущених у заяві.

21.10.2013 представником позивача, під час розгляду справи, повторно заявлено клопотання про прийняття заяви про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.10.2013 клопотання позивача про уточнення позовних вимог, задоволено частково.

З врахуванням прийнятої судом частини уточнених (змінених) позовних вимог, позивач просить суд:

- скасувати запис внесений до технічного паспорта від 26.12.2007 на об'єкт нерухомого майна - будівлю ангару, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в графі власник - «СГПП «Сонячне»»;

- визнати відсутність правових підстав для реєстрації права власності та наявність підстав для відмови у реєстрації права власності на будівлю ангару за ОСОБА_3 на підставі рішення Третейського суду про визнання договору купівлі-продажу дійсним;

- встановити протиправність реєстрації права власності на будівлю ангару за ОСОБА_3 із самого початку, тобто з 13.06.2008;

- визнати дії державного реєстратора ОСОБА_8 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 - протиправними;

- визнати недійсним свідоцтво про державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт за ОСОБА_3;

- скасувати витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №19183704 від 13.06.2008 ;

- встановити протиправність внесення до технічного паспорта запису «власник» - ОСОБА_3, згідно інвентаризації, що проводилась у 2008 -2012 роках;

- зобов'язати відповідача 2 провести заміну в матеріалах технічної інвентаризації та реєстраційної справи записів СГПП «Сонячне» та «ОСОБА_3.» на «ОСОБА_1.»;

- зобов'язати відповідача 2 видати технічний паспорт на об'єкт із записом в графі «власник» - «ОСОБА_1;

- зобов'язати відповідача 2 утриматись від вчинення дій по проведенню технічної інвентаризації, видачі реєстраційних та інших документів щодо об'єкту за будь-якою особою, окрім як за ОСОБА_1 або в його інтересах.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити в межах заявлених вимог і саме у відповідності до викладеного ним формулювання. Інше формулювання чи викладення позовних вимог на переконання представника позивача, буде сприяти не повному захисту порушеного права позивача.

На обґрунтування позову навів обставини аналогічні викладеним у позовній заяві.

В судове засідання призначене на 25.12.2013 представник позивача не прибув, просив суд розпочати розгляд справи пізніше на 1 годину, а у разі неможливості або відмови у заявленому клопотанні, провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Враховуючи клопотання представника позивача, та з метою забезпечення його права на участь у судовому процесі, розгляд справи було відкладено на 15.01.2014.

Разом з тим, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання призначене на 15.01.2014 представник позивача повторно не прибув. Про причини неявки суд не повідомив.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не прибули. Про причину неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та неявку у судове засідання всіх осіб, що беруть участь у справі, на підставі частини 6 статті 128 КАС України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши всі докази у справі в їх сукупності судом встановлено наступне.

На підставі договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, що підлягав продажу на аукціоні (державна власність) від 29.02.2000 укладеного між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області та ОСОБА_1, позивачу передано у власність об'єкт незавершеного будівництва - склад для кормів, що за адресою: АДРЕСА_1

Вказаний договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 21.03.2000 за №421 та зареєстрований Рокитнівською сільською радою 19.03.2001 за №240.

Відповідно до умов договору, право володіння, користування об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.

Відповідно до п.3 договору купівлі-продажу, передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в п'ятиденний термін з моменту сплати повної ціни продажу об'єкта.

Згідно, дослідженого в судовому засіданні, акта передачі об'єкта державної власності незавершеного будівництва складу для кормів, АДРЕСА_1 від 06.05.2003 позивачу було передано проданий 25.02.2000 на аукціоні об'єкт державної власності, незавершене будівництво складу для кормів.

Рішенням виконавчого комітету Карпилівської сільської ради від 25.12.2007 №156 про присвоєння поштової адреси будівлі «Ангару», вказаному «Ангару» присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1

Згідно листа Карпилівської сільської ради від 01.08.2008 №02-8-61, будівля «Ангару» що знаходиться по АДРЕСА_1 і будівля - об'єкт незавершеного будівництва для кормів (ангарного типу) одне і теж саме приміщення.

Разом з тим, як встановлено судом з досліджених у справі доказів, у грудні 2007 року, на замовлення відділу Державної виконавчої служби Рокитнівського районного управління юстиції №3275 від 10.12.2007, КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт на приміщення ангару, що по АДРЕСА_1

Власником вказаного нежитлового приміщення, у виготовленому на замовлення Державної виконавчої служби Рокитнівського РУЮ вказано СГПП «Сонячне».

В подальшому, 13.06.2008 Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" на підставі рішення Постійного діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі "Україна-Захід" по справі №83/08-К від 09.04.2008 (яким визнано дійсним договір купівлі продажу нерухомого майна від 05.02.2008 та визнано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно) та виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом 28.05.2008 на підставі ухвали Рівненського міського суду по справі №6-196/2008 від 28.05.2008, проведено державну реєстрацію права власності громадянина ОСОБА_3 на нерухоме майно - нежитлову будівлю-ангар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер 23623604 (надалі-нежитлова будівля-ангар).

Вказані дії відповідачів, державного реєстратора ОСОБА_8 та КП «Рівненське ОБТІ», щодо проведення технічної інвентаризації спірного приміщення та виготовлення технічного паспорту на замовлення відділу Державної виконавчої служби Рокитнівського районного управління юстиції №3275 від 10.12.2007 та дії пов'язані із реєстрацією права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю-ангар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 є неправомірними, а рішення прийняті за наслідком їх проведення - протиправними.

З урахуванням наведеного позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення спорів фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності, відноситься до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини другої вказаної статті КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим відповідно до ч.3 вказаної вище статті КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Таким чином вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась із позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Та наявність повноважень та правомірності дії відповідача в межах визначених ч.3 ст.2 КАС України.

Встановивши наявність у особи яка звернулась з позовом до суду, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання вказаного права (інтересу) і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Зміст суб'єктивного матеріального права, або охоронюваного законом інтересу визначається не предметом позову, а його підставою.

Під підставою позову, слід розуміти фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога (вимоги) позивача. Зокрема йдеться про юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права та які зумовлюють виникнення, зміну та припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти на підставі яких можна зробити висновок про наявність або відсутність зазначених юридичних фактів.

В свою чергу. Предметом позову визначається спосіб захисту порушеного суб'єктивного права (інтересу).

Частинами 4 та 5 ст.105 КАС України визначено перелік вимог, які може містити адміністративний позов.

Разом з тим, у випадку, якщо позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, суд установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши при цьому спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод і інтересів позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені.

У разі припинення порушення - суд може прийняти рішення яким встановити відсутність компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень на вчинення конкретної дії чи визнати дії протиправними.

Як встановлено судом, під час розгляду справи, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 у даній справі, позов задоволено частково, рішення державного реєстратора КП «Рівненське ОБТІ», ОСОБА_8 про державну реєстрацію права власності на об'єкт за ОСОБА_3 від 13.06.2008- визнано нечинним.

Поряд з тим, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013, якою рішення суду першої інстанції, в частині вимог у задоволенні яких було відмовлено - скасовано, прийнято нову постанову, якою запис внесений до технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 стосовно власника - «ОСОБА_3.» - скасовано.

Крім того постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 у справі №2а/1770/3128/2012, яка згідно ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 - залишена без змін, визнано протиправним та скасовано рішення КП «Рівненське ОБТІ» від 02.02.2012 №80 «Про відмову у задоволенні заяви про скасування права власності та інших речових прав на нерухоме майно»; зобов'язано КП «Рівненське ОБТІ» скасувати запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно, нежитлова будівля, ангар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний №23623604.

Як встановлено судом, судовим рішенням у справі № 2а/1770/3128/2012, суд прийшов до висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин (вчинення дій, бездіяльності відповідачами, як суб'єктами владних повноважень), засади проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно визначалися Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV в редакції від 16.03.2010 (надалі - Закон №1952-IV).

Частиною 2 статті 26 Закону №1952-IV було передбачено, що записи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Частиною 1 вказаної статті встановлено, що записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

З системного аналізу наведеної норми Закону №1952-IV вбачається, що рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно приймається за наслідками розгляду відповідної заяви, а також перевірки документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно (право встановлювальних документів), поданих органу державної реєстрації разом із такою заявою.

Таким чином, визнання судом право встановлювального документа недійсним тягне за собою скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесеного на підставі такого документа.

Частиною 1 статті 19 Закону №1952-IV визначено перелік підстав для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, до якого віднесено рішення судів, що набрали законної сили (п. 5).

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 вказаної статті Конституції України на суди покладено виключну функцію здійснення правосуддя в Україні.

Отже, рішення суду завжди є актом правосуддя.

Перелік право встановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно, визначений у додатку №1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 №157/6445, на момент виникнення спірних правовідносин (проведення відповідачем реєстрації права власності ОСОБА_3 на нежитлову-будівлю ангар, редакція від 30.05.2009) містив рішення третейських судів.

Водночас, згідно з ст. 2, ст. 3 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004 №1701-IV (надалі - Закон №1701-IV), третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, завданням якого є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Тому, третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування.

Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України

Третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції (Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) від 10.01.2008 року №1-рп/2008).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону №1701-IV в редакції від 14.04.2006, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (проведення відповідачем реєстрації права власності ОСОБА_3 на нежитлову-будівлю ангар), виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Листом Міністерства юстиції України від 09.01.2007 №19-32/1 надано роз'яснення, згідно яких для реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду комунальним підприємствам бюро технічної інвентаризації має надаватися виконавчий документ, виданий компетентним судом.

З огляду на наведене, саме по собі рішення третейського суду, хоча і було віднесене до переліку право встановлювальних документів на момент виникнення спірних правовідносин, проте не могло слугувати самостійною підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В даному випадку, рішення третейського суду не є актом правосуддя, що передбачає добровільність його виконання. В разі необхідності звернення рішення третейського суду до примусового виконання, в тому числі і проведення на його підставі державної реєстрації права власності на нерухоме майно, обов'язковим є отримання стороною у компетентному суді виконавчого документа.

З врахуванням ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 02.11.2010 по справі №22-1683/10, якою в задоволенні заяви ОСОБА_3 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійного діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі "Україна-Захід" по справі №83/08-К від 09.04.2008, попередньо виданий Рівненським міським судом виконавчий лист від 28.05.2008 по справі №6-196/08 було визнано таким, що не підлягає виконанню, про що Рівненським міським судом постановлено ухвалу від 07.08.2012 по справі №1715/14456/12, суд прийшов до висновку, що скасування Апеляційним судом Рівненської області ухвали Рівненського міського суду про видачу ОСОБА_3 виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду є фактичним скасуванням підстав для реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки вказану ухвалу скасовано з причин прийняття третейським судом рішення по справі, яка йому не підвідомча та вирішення третейським судом питання про права та обов'язки особи, яка не брала участь у справі, з подальшою необхідністю виконання такого рішення шляхом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, під час розгляду справи № 2а/1770/3128/2012, судом в повній мірі надана правова оцінка діям відповідачів щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, нежитлова будівля, ангар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, що в свою чергу спричинило порушення права позивача на вказане нерухоме майно.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, судом прийнято рішення - «Зобов'язати КП «Рівненське ОБТІ» скасувати запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно, нежитлова будівля, ангар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний №23623604». Вказане рішення в повній мірі відповідало заявленим позовним вимогам позивача (в цій частині).

В свою чергу, скасування акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Однак, як встановлено з змісту заявленого позову, що розглядається судом у межах даного провадження, судом встановлено, що вимоги позивача, щодо «Визнання відсутності правових підстав для реєстрації права власності та наявність підстав для відмови у реєстрації права власності на будівлю ангару за ОСОБА_3 на підставі рішення Третейського суду про визнання договору купівлі-продажу дійсним»; та «Встановлення протиправності реєстрації права власності на будівлю ангару за ОСОБА_3 із самого початку, тобто з 13.06.2008» та «Визнати дії державного реєстратора ОСОБА_8 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 - протиправними» саме пов'язані із наміром позивача скасувати вказане рішення суб'єкта владних повноважень з моменту його прийняття.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З урахуванням викладеного застосування різних способів захисту порушеного права позивача - визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта - повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

За таких обставин, на переконання суду відсутні підстави для закриття провадження у справі в цій частині, на підставі п.4 ч.1 ст.157 КАС України, так як позивачем фактично змінено предмет позову.

В свою чергу з врахуванням вимог ч.1 ст.72 КАС України, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора КП «Рівненське ОБТІ» ОСОБА_8 про державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт за ОСОБА_3, а відповідно і державна реєстрація права власності ОСОБА_7 на нерухоме майно, нежитлова будівля, ангар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 були протиправними, і саме з цих підстав, судом у справі № 2а/1770/3128/2012 було прийнято рішення про їх скасування.

Щодо позовних вимог позивача «Скасувати запис внесений до технічного паспорта від 26.12.2007 на об'єкт нерухомого майна - будівлю ангару, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в графі власник - «СГПП «Сонячне»»; «Встановити протиправність внесення до технічного паспорта запису «власник» - ОСОБА_3, згідно інвентаризації, що проводилась у 2008 -2012 роках» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Технічна інвентаризація - це комплекс робіт з обстеження і обміру об'єкта нерухомого майна з визначенням його фактичної площі та об'єму, проведенням оцінки технічного стану та визначенням його інвентаризаційної вартості, а також виготовленням необхідних технічних документів (інвентаризаційної справи і технічного паспорта) з дотриманням встановлених норм і правил.

Порядок і методика проведення технічної інвентаризації визначені Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України.

Відповідно до положень цієї Інструкції технічну інвентаризацію новозбудованих (реконструйованих) та вже існуючих об'єктів виконують комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації (далі - "БТІ") за рахунок замовників.

На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційна справа і технічний паспорт, в яких фіксуються технічні характеристики об'єкта нерухомості. У паспорті містяться технічні відомості про приміщення: матеріал стін, перегородок, кількість кімнат, площа, а також вказується інвентаризаційна вартість об'єкта на момент видачі документа.

Технічний паспорт не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні вимог КАС України так як не пов'язаний із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Порядок внесення поточних змін до інвентерезаційних документів чітко визначено пунктом 11 Інструкції.

Зокрема відповідально до абз. 2 пункту 11 Інструкції, при наявності змін ( в тому числі власника будинку тощо) технічний паспорт замінюється на новий з позначкою про це в старпому технічному паспорті.

Згідно із нормою ч. 1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Поряд з тим, оскаржуваний позивачем технічний паспорт (відомості що в ньому відображені) не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні п. 1 частини 1 статті 17 КАС України і не тягне за собою зміну правових наслідків для позивача.

В свою чергу, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає виключно порушене право. За таких обставин, адміністративний позов позивача, в цій частині не підлягає до задоволення.

З наведених вище обставин, також не підлягають до задоволення вимоги позивача, щодо «Визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт за ОСОБА_3» та «Скасування витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №19183704 від 13.06.2008».

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до відповіді на адвокатський запит №3 від 25.07.2013, наданого Карпилівською сільською радою, свідоцтво на право власності на будівлю по АДРЕСА_1 із записом в графі власник СГПП «Сонячне» або ОСОБА_3 - не оформлялось.

За таких обставин, вимоги позивача в цій частині взагалі є безпідставними.

Безпідставними також є вимоги позивача в частині «Зобов'язння відповідача 2 провести заміну в матеріалах технічної інвентаризації та реєстраційної справи записів СГПП «Сонячне» та «ОСОБА_3.» на «ОСОБА_1»; «Зобов'язання відповідача 2 видати технічний паспорт на об'єкт із записом в графі «власник» - «ОСОБА_1»; та «Зобов'язати відповідача 2 утриматись від вчинення дій по проведенню технічної інвентаризації, видачі реєстраційних та інших документів щодо об'єкту за будь-якою особою, окрім як за ОСОБА_1 або в його інтересах».

Так, позивачем до матеріалів справи долучено технічний паспорт на будівлю ангару, за адресою: ОСОБА_1 з записом в графі власник - ОСОБА_1.

Крім того, як уже було зазначено, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає виключно порушене право (інтерес) а тому вимоги на майбутнє, є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною реєстрацію права власності на нерухоме майно, нежитлову будівлю, ангар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, реєстраційний запис №23623604.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.