ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 р. Справа № 923/1851/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м. Херсон

про стягнення 5462347 грн. 27 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Єршова С.В. представник, дов. № 14-67 від 22.03.2013р.

від відповідача - Тайльмайєр А.М. представник, дов. № 3359-15 від 20.12.13р.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 4831810 грн. 13 коп. основного боргу, 26618 грн. 04 коп. втрат від інфляційних процесів, 164525 грн. 74 коп. 3% річних, 439393 грн. 36 коп. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань, що виникли на підставі умов договору № 149/22-БО про закупівлю природного газу, укладеного сторонами 31 липня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог частково заперечує, не погоджується з нарахуванням втрат від інфляційних процесів.

Так відповідач зазначає, що відповідно до розрахунків, здійснених позивачем зобов'язання з оплати отриманого газу по акту за:

- жовтень 2012 року мало бути виконане 14 листопада 2012 року, фактично було повністю погашено з 15 листопада 2012 року по 04 грудня 2012 року - кількість днів прострочення складає 20 днів.

- листопад 2012 року мало бути виконане 14 грудня 2012 року, фактично було повністю виконано з 15 грудня 2012 року по 29 грудня 2012 року - кількість днів прострочення складає 15 днів.

Тому, відповідач вважає, що за зобов'язаннями жовтня-листопада 2012 року інфляційні втрати не нараховуються, у зв'язку з тим, що прострочка за цими платежами мала місце за період менший ніж місяць.

Щодо стягнення основного боргу у сумі 4 831 810 грн. 13 коп. відповідач пояснив, що оскільки в діючому тарифі на теплову енергію для населення, затвердженому постановою НКРЕ від 14.12.2010 р. № 1748, не враховані додаткові витрати, пов'язані із застосуванням ціни на природний газ для інших споживачів при виробництві теплової енергії для потреб населення, підприємство у 2012 році має збитки у сумі 2 895,7 тис. грн., джерело покриття яких не визначено.

Так, відповідач звернувся щодо вирішення цього питання до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, на що остання надала відповідь, в якій зазначила, що згідно із наданими повноваженнями НКРЕ, Постановою від 13.07.2010 № 813 - затверджено граничний рівень ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 1309,20 грн. за 1000 куб, м. (з ПДВ), який є максимально допустимим при розрахунках із зазначеною категорією споживачів.

Таким чином, МКП «Херсонтеплоенерго» опинилось в критичній ситуації із подальшим виникненням понаднормативних витрат, щодо яких питання по віднесенню у фактичну собівартість теплової енергії додаткових витрат, пов'язаних зі сплатою за газ, за ціною вищою ніж передбачено - не унормовано. Дана ситуація зумовлена застосуванням ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в Договорі № 149/22/-БО, Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, при здійсненні виробництва теплової енергії для потреб населення, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України № 288 від 15.01,2010 (який втратив чинність 30.12.2012р.), а не вимог Постанови НКРЕ № 813 від 13.07.2010 р., де зазначено максимально допустимий тариф при розрахунках з зазначеною категорією споживачів на рівні 1 309, 20 грн.

Крім того, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідач просить суд зменшити розмір штрафних та фінансових санкцій (3% річних, пені, інфляції) та розстрочити виконання рішення до 31.12.2014 р.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та заперечував проти зменшення судом розміру пені, 3% річних, інфляції та розстрочки виконання рішення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

31 липня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі за текстом - позивач) та міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (надалі за текстом - відповідач) укладений договір № 149/22-БО про закупівлю природного газу (надалі за текстом - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач - прийняти і оплатити газ в обсязі, зазначеному у п 1.1. цього договору.

На виконання п. 2.1 договору позивач постачав відповідачу природній газ протягом 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року в обсязі 4449,6 тис. куб. м на загальну суму 16597467 грн.

Відповідачем був прийнятий зазначений природний газ, що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу, а саме:

- Акт приймання - передачі природного газу б/н від 31.08.2012 року на суму 43 871 грн. 59 коп. (а.с. 21);

- Акт приймання - передачі природного газу б/н від 30.09.2012 року на суму 44 095 грн. 35 коп. (а.с. 22);

- Акт приймання - передачі природного газу б/н від 27.11.2012 року на суму 939 591 грн. 54 коп. (а.с. 23);

- Акт приймання - передачі природного газу б/н від 25.12.2012 року на суму 4156343 грн. 22 коп. (а.с. 24);

- Акт приймання - передачі природного газу б/н від 31.12.2012 року на суму 11413566 грн. 00 коп. (а.с. 25).

У п. 6.1 договору сторонами встановлено, що розрахунки проводяться виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення умов договору відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ несвоєчасно, що підтверджується операціями по підприємству "Херсонтеплоенерго" (а.с. 12, 13).

Так, відповідно до довідки про операції та довідки про сальдо (а. с. 11 - 13) відповідачем частково виконано зобов'язання з оплати поставленого природного газу, перерахунком на рахунок позивача частини грошових коштів у сумі 11765657 грн. 57 коп. і його заборгованість становить 4831810 грн. 13 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 7.2 договору сторонами передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати отриманого товару останній зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаних норм позивачем нараховано до сплати 3% річних та пеню за просточення виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочки станом:

- на жовтень 2012р. з 15.11. 2012 р. по 04.12.2012 р. в розмірі - 3 390 грн. 07 коп. пені та 678 грн. 01 коп. 3 % річних;

- на листопад 2012р. з 15.12.2012 р. по 29.12.2012р. в розмірі - 13 214 грн. 74 коп. пені та 2 642 грн. 95 коп. 3% річних.

- на грудень 2012р. з 15.01.2013р. по 06.06.2013 р. в розмірі - 422 788 грн. 54 коп. пені та 161 204 грн. 78 коп. 3% річних.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано до сплати відповідачу 439 393 грн. 36 коп. - пені та 164 525 грн. 74 коп. - 3% річних, у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 26618 грн. 04 коп. втрат від інфляційних процесів, суд зазначає наступне.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. № 23/466 та листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 р. № 62-97р.

З розрахунку наданого позивачем до позовної заяви вбачається, що прострочення оплати відповідачем природного газу тривало менше місяця, у зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат відсутні.

Так як, 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, то суд дійшов до висновку про те, що розмір 3% річних, що підлягає стягненню з боржника на користь кредитора взагалі не може бути зменшений судом ні за яких обставин.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, в тому числі і за ініціативою останнього, але лише у винятковому випадку.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, є помилковим посилання відповідача, як на підставу для зменшення розміру пені на заборгованість населення з оплати послуг з теплопостачання, різницю у тарифах та тяжкий фінансовий стан.

При викладених обставинах та ретельно дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що даний випадок не є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, строків прострочення у виконанні зобов'язання та відповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, а тому залишив клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних, розстрочки виконання рішення до 31.12.2014 р. - без задоволення.

Так як, позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають частковому задоволенню, а саме лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4831810 грн. 13 коп. основного боргу, 164525 грн. 74 коп. 3% річних, 439393 грн. 36 коп. пені, тобто на 99,51% (позов заявлений на 5462347 грн. 27 коп., а підлягає задоволенню на 5435729 грн. 23 коп.), то відповідач повинний відшкодувати позивачеві 68510 грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору, так як відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (ідентифікаційний код - 31653320, 73000, м. Херсон, вул. Острівське шосе, 1) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код - 20077720, 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) -4831810 грн. 13 коп. основного боргу, 164525 грн. 74 коп. 3% річних, 439393 грн. 36 коп. пені, 68510 грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В задоволенні решти позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.02.2014 р.

Суддя Л.І. Александрова