Головуючий у 1 інстанції - Сидоренко І.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року справа №243/10962/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2013 року у справі №243/10962/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2013 року позивач звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради (далі - Управління) про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови перерахувати та виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на поточний рік за період з 01.05.2013 року по 30.11.2013 року у розмірі 5894,00 гривень.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2013 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради на користь ОСОБА_2 недораховану щомісячну державну допомогу за період з 18.05.2013 року по 18.11.2013 року у розмірі 5052 грн. 00 коп.

Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 13 Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240-ІІІ) позивач має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_4, народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджено свідоцтвом про народження (а.с.6).

Позивач у зв`язку з народженням дитини перебуває на обліку в Управління та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. щомісяця без врахування сукупного доходу сім'ї, як застрахована особа.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Законом № 2240-ІІІ передбачено, що цей закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до інших законодавчих актів України» ст. 43 Закону № 2240-ІІІ викладено в наступній редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом». Проте відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» Розділ І цього Закону набирає чинності з 01.01.2008 року і діє по 31.12.2008 року. Отже, з 01.01.2009 року ст. 43 Закону № 2240-ІІІ відновила попередню редакцію, відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Прожитковий мінімум (відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум») - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає з 1 січня - 972 гривні.

Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювалось на 2013 рік іншій, ніж у Законі № 2240-ІІІ розмір допомоги, спірні відносини регулюються Законом № 2240-ІІІ, а положення Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року в тій частині, в якій воно суперечить названому закону, застосовуватись не може. Отже, у відповідача наявний обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірі, передбаченому Законом № 2240-ІІІ.

Тобто, своїми діями Відповідач порушив права позивача на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства та належний соціальний захист, який гарантується державним соціальним забезпеченням, що має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року у справі № 21-410а12.

Згідно частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (цією статтею Кодекс доповнено Законом України від 06.07.2010 № 2747-IV) рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на правильність цих висновків, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2013 року у справі № 243/10962/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.В.Жаботинська

О.О.Шишов