Єдиний унікальний номер №1303/687/2012

Провадження №1/440/4/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2013 року

Буський районний суд Львівської області у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Кос І.Б.,

суддів: Журибіди Б.М.

Мельника С.Р.,

при секретарях: Гром'як О.М.,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

з участю прокурорів Воронки Р.В., Романика Р.В.,

захисників підсудних: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

потерпілої ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_7,

представників цивільного відповідача ДТГО «Південно-Західна залізниця»:

Тетеря І.А., Ярмак С.С., Козловець Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буськ кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Мена Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого провідником пасажирських вагонів вагонної дільниці станції Київ-пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця», розлученого, в порядку ст. 89 КК України судимості не має,

у вчиненні злочинів, передбачених п. 7, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України,

ОСОБА _12, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця міста Носівка Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого провідником пасажирських вагонів вагонної дільниці станції Київ-пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця», одруженого, в порядку ст. 89 КК України судимості не має,

у вчиненні злочинів, передбачених п. 7, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА _11 та ОСОБА_12, працюючи на посаді провідників пасажирських вагонів у вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця», 16-17 грудня 2011 року, перебуваючи при виконанні службових обов'язків провідників вагону №18 поїзду №81 сполученням Київ - Ужгород, відповідно до вимог нормативних документів, що діють на залізничному транспорті, були зобов'язані: забезпечувати безпеку пасажирів, створювати їм необхідний комфорт, культурно обслуговувати, бути ввічливими і люб'язними у спілкуванні, вимагати від них виконання діючих на залізничному транспорті правил, забороняти курити у непризначених для цього місцях; під час руху поїзда тримати бокові двері робочого та неробочого тамбурів закритими на внутрішні замки; дотримуватись правил техніки безпеки, пожежної безпеки, промислової санітарії, негайно вживати заходи щодо збереження життя пасажирів, відвернення аварії чи катастрофи у випадках, які загрожують безпеці руху; подавати сигнал зупинки поїзду, а також вживати інших заходів для їх зупинки у випадках, які загрожують життю та здоров'ю людей; про нещасний випадок, що трапився з пасажиром в поїзді, терміново повідомити начальника поїзду, прийняти участь у складенні акта встановленого зразка та надати потерпілому першу медичну допомогу.

Однак, ОСОБА_11, нехтуючи покладеними на нього службовими обов'язками, за попередньою змовою з провідником цього ж вагону ОСОБА_12, увійшли в довіру пасажира ОСОБА_13, яка слідувала у вказаному вагоні із ст. Київ до ст. Стрий, вступивши з нею в особистий контакт та керуючись хуліганськими спонуканнями, вчинили умисне вбивство ОСОБА_13 при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, під час слідування у вказаному поїзді, запросили ОСОБА_13 в своє службове купе вагону №18, де копіювали з телефону ОСОБА_11 на її телефон «Samsung Galaxy Gio» моделі GT-S5660 музику, не раз пригощали її кавою та сигаретами, які палили в робочому тамбурі вагону, отримали при цьому від ОСОБА_13 достатні відомості про неї (її діяльність, фізичні вади (близорукість), мету її поїздки, а також хто зустрічатиме ОСОБА_13 по прибуттю поїзда на ст. Стрий та інші відомості.

Крім того, під час перебування ОСОБА_13 в службовому купе провідників вагону №18, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 наполегливо спонукали її до інтимної близькості. Отримавши від ОСОБА_13 категоричну відмову в такій близькості, злякавшись, що про це стане відомо її товаришу працівнику правоохоронного органу (СБУ), який зустрічав її по станції Стрий, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вирішили вбити ОСОБА_13

У подальшому, ОСОБА_11, маючи умисел на вбивство потерпілої ОСОБА_13, попередньо домовившись з ОСОБА_12 на виконання спільних дій, спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_13 в робочому тамбурі вагону №18, користуючись довірою останньої, запросив її близько 3 год. 00 хв. 17 грудня 2011 року в тамбур покурити. ОСОБА_13, погодившись на пропозицію ОСОБА_11, вийшла з ним та ОСОБА_12 в тамбур без верхнього одягу та чобіт, будучи одягненою лише в майку та джинси.

Знаходячись з ОСОБА_13 та ОСОБА_12 у робочому тамбурі вказаного вагону, під час руху поїзду зі швидкістю понад 60 км/год. на 1428 кілометрі перегону Золочів - Красне Львівської залізниці, ОСОБА_11, будучи об'єднаним з ОСОБА_12 єдиним умислом на позбавлення життя ОСОБА_13, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі та явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, в той час, як ОСОБА_12 відвернув увагу ОСОБА_13 до себе, наніс ОСОБА_13 удар в голову металевою кочергою для чистки котла, заподіявши потерпілій поєднану травму голови у вигляді вдавленого перелому склепіння черепу, розмізження головного мозку, крововиливів у бічні шлуночки, в речовину головного мозку та під м'які оболонки головного мозку.

Привівши, таким чином, ОСОБА_13 у безпорадний стан, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, реалізовуючи свій умисел, в 3 год. 16 хв. виштовхнули ОСОБА_13 з вагону у міжколійний простір. Від падіння з поїзда, що рухався ОСОБА_13 отримала травми грудної клітки у вигляді: перелому хребта у грудному відділі, переломів трьох ребер зліва із крововиливами у місцях переломів, а також одне садно в ділянці бороди, множинні садна по правій поверхні шиї з переходом на праву третину плеча та плечовий суглоб, одне садно у верхній третині лівого плеча, одне садно в ділянці грудної клітки, одне садно в ділянці попереку, рану та синець по задній поверхні лівої гомілки, травматичну ампутацію дистальних фаланг пальців правої стопи.

Як наслідок, від поєднаних травм тіла, спричинених ударом в голову кочергою та падінням з поїзда, що рухався, ОСОБА_13 померла. Всі ушкодження, відповідно до висновку № 05/2012 судово-медичної експертизи від 31.01.2012 року, утворилися у швидкій послідовності один за одним, прижиттєво і являються у прямому причинному зв'язку із настанням смерті та по ознаці як небезпечні для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Крім цього, 17 грудня 2011 року близько 3 год. 25 хв., після вчинення вбивства ОСОБА_13, повернувшись з тамбуру у вагон № 18, ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_12, таємно викрали особисте майно потерпілої ОСОБА_13, яке знаходилось на місці № 43, на якому остання слідувала у вказаному вагоні, а саме: мобільний телефон Samsung Galaxy Gio GT-S5660 з сенсорним екраном в корпусі чорного (темно-сріблястого) кольору, серійний номер НОМЕР_5, вартістю 1 512 грн.; чоботи зимові, чорні, на хутрі, на широкому каблуку висотою 10 см., на замку типу «блискавка» вартістю 500 грн.; гроші в сумі 712 грн. 11 коп.; золоті сережки з п'ятьма фіанітовими камінцями вартістю 340 грн.; жіночу сумку вартістю 240 грн.; цифровий фотоапарат Canon Power Shot A710 IS в корпусі чорного кольору, серійний номер НОМЕР_1, вартістю 652 грн. 50 коп.; жіночу куртку темно-синього кольору вартістю 800 грн.; жіночу парасолю вартістю 35 грн.; пару жіночих рукавиць вартістю 30 грн.; окуляри для зору в футлярі вартістю 700 грн.; лінзи для зору в футлярі рожевого кольору вартістю 170 грн.; цифровий носій інформації «флеш-карта» вартістю 80 грн.; пару сережок (біжутерія) вартістю 70 грн.; шарф синього кольору вартістю 36 грн.; косметичку вартістю 48 грн.; точило для олівців вартістю 3 грн.; пензлик косметичний з ручкою коричневого кольору вартістю 12 грн.; пензлик косметичний з ручкою рожевого кольору вартістю 10 грн.; дві пластикові коробочки з порошковим барвником вартістю 6 грн.; пудреницю вартістю 20 грн.; приколку для волосся вартістю 26 грн.; дзеркальце у чорній оправі вартістю 25 грн.; пробірку скляну з пахучою речовиною вартістю 5 грн.; флакон з тональним кремом «AFFINTON» вартістю 50 грн.; пилочку для нігтів з ручкою коричневого кольору вартістю 5 грн.; ножиці косметичні з вигнутим лезом вартістю 32 грн.; дві кулькові ручки загальною вартістю 3 грн.; косметичний олівець сірого кольору вартістю 12 грн.; футляром з тушшю вартістю 42 грн.; два косметичні олівці чорного кольору з ковпачками загальною вартістю 28 грн.; пластикову коробочку з пудрою косметичною вартістю 24 грн.; 7 гігієнічних тампонів та 5 гігієнічних прокладок загальною вартістю 8 грн.; гаманець червоного кольору вартістю 70 грн.; зубну щітку у пластиковому футлярі загальною вартістю 10 грн.; гребінець пластиковий рожевого кольору вартістю 5 грн.; дві таблетки «Фестал» вартістю 1 грн.; приколку для волосся дерев'яну вартістю 20 грн.; пінцет косметичний вартістю 20 грн.; дезодорант «NIVEA» вартістю 20 грн.; тюбик з косметикою «ULTRA COMPLEX» вартістю 4 грн.; ємність з косметикою «CASTING» вартістю 6 грн.; дві упаковки паперових носових хустинок вартістю 3 грн.; дорожню сумку вартістю 100 грн., з невстановленими слідством речами, які належали потерпілій ОСОБА_13 та знаходились у вказаній сумці, а також речі, які грошової вартості не мають: чотири палички ватні гігієнічні; шматочок бавовняної вати; тюбик пластиковий рожевого кольору; 2 шт. «бахил» (захисного взуття); три розрахункові платіжні банківські картки національної системи масових електронних платежів №4790940518918019 ВАТ «Ощадбанк» на прізвище ОСОБА_15; НОМЕР_6 АБ «ПриватБанк», НОМЕР_7 (кредитка) АБ «ПриватБанк»; брошуру медичної тематики; блокнот з рукописними записами; аркуші паперу для записів; бланк направлення в медичну лабораторію «ДІЛА», а всього таємно викрали майна потерпілої ОСОБА_13 на загальну суму 6 495 грн. 61 коп.

Крім того, 17 грудня 2011 року близько 3 год. 25 хв., після вчинення вбивства ОСОБА_13, повернувшись з тамбуру у вагон № 18, ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_12, таємно викрали особисті документи ОСОБА_13, які знаходились в сумці останньої на місці № 43 вказаного вагону, а саме: паспорт громадянина України серії НОМЕР_8, який посвідчував особу потерпілої ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженки села Орловець Городищенського району Черкаської області, що виданий останній Городищенським РВ ГУМВС України в Черкаській області від 12.01.2005 року, а також картку фізичної особи - платника податку про присвоєння ОСОБА_13 ідентифікаційного номера НОМЕР_2, що видана останній від 04.07.2005 року Корсунь-Шевченківською МДПІ в Черкаській області.

Крім цього, 9 грудня 2011 року близько 5 год. 00 хв., перебуваючи при виконанні службових обов'язків провідника вагону № 18 поїзду № 81 сполученням Київ - Ужгород, маючи умисел на заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, ОСОБА_12 таємно викрав у пасажира названого вагону ОСОБА_16 мобільний телефон «NOKIA»-5800, вартістю 2818 грн. 90 коп., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора Djuice з номером НОМЕР_3, вартістю 25 грн. та з сумою коштів на рахунку 35 грн., а також карта пам'яті на 1 ГБ, вартістю 80 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 2 958 грн. 90 коп.

Підсудний ОСОБА_11 як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочинів, передбачених п. 7 і п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України, не визнав та по суті справи повідомив, що працює на посаді провідника пасажирських вагонів у вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця». 16-17 грудня 2011 року виконував службові обов'язки провідника вагону №18 поїзду №81 сполученням Київ - Ужгород разом із провідником ОСОБА_12, з яким раніше не був знайомий. Оскільки, їх вагон під №18 підчепили, і він був не облаштований, а тому вони його облаштували. Тоді, ОСОБА_11 домовився ОСОБА_12 про те, що в сторону ст. Ужгорода він відпочиватиме, а ОСОБА_12 здійснюватиме посадку та висадку пасажирів, а ОСОБА_11 буде обслуговувати вагон у зворотному напрямку, тобто до ст. Київ. Оскільки, в тамбурі їх вагону заклинили двері, ОСОБА_11 пішов до начальника поїзда, щоб повідомити, що двері в тамбурі не працюють, а ОСОБА_12 в цей час проводив посадку пасажирів. Згодом, за 7 хвилин до відправки, ОСОБА_11 прийшов до вагона, там стояла дівчина, яка говорила то телефону. ОСОБА_11 допоміг ОСОБА_12 з перевіркою білетів. Після того, як ОСОБА_11 піднявся в поїзд, то ОСОБА_13 зайшла у вагон, і одразу замовила у нього каву «три в одному», яку він їй зробив. Згодом, вона попросила їй перекинути музику. Потім, ближче до ст. Вінниця прийшов провідник із іншого вагону ОСОБА_17, запропонувавши перекусити. Вони втрьох: ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_17 повечеряли. При цьому, запропонували ОСОБА_13 перекусити з ними, але вона відмовилась, потім ОСОБА_13 ще прийшла, попросивши перекопіювати їй музику. ОСОБА_11, перекопіювавши на телефон потерпілої декілька пісень, пішов відпочивати на місце №53, а прокинувся вже біля ст. Воловець. Тоді, ОСОБА_12 йому сказав, що ця дівчина з хлопцем кудись пропали після ст. Тернопіль, про що доповіли начальнику поїзда. На станції Ужгород, прийшов начальник поїзда і міліція, які повідомили про те, що з їх поїзда пропала дівчина, де зібравши провідників поїзда, від них відібрали пояснення та провели огляд поїзда. У зворотному напрямку після Ужгорода, чергував ОСОБА_11 На станції Львів до нього підійшли працівники міліції, показавши фото потерпілої. Однак, він її відразу не впізнав, бо лице було розпухле. Згодом, 19.12.2011 року по прибуттю поїзда на ст. Львів, їх з ОСОБА_12 працівники міліції зняли з поїзда, відібравши в обох письмові показання. Після цього, начальник поїзда повідомив ОСОБА_11 про те, що його знімають з поїздки, оскільки скорочують вагони та працівників. Однак, згодом його відправили в рейс на Санкт-Петербург. 23.12.2011 року ОСОБА_11 перетнув кордон. Згодом йому зателефонувала дружина і повідомила, що працівники міліції перевернули всю квартиру і запитала, що сталося, на що ОСОБА_11 їй розповів, що їх пасажирку знайшли мертвою. Пізніше йому подзвонив начальник поїзда, повідомивши його про те, що ОСОБА_12 арештували. Коли ОСОБА_11 був один в вагоні, то до нього підійшов працівник міліції, а потім забігли міліціонери, які його били і сказали, що він звинувачується у вбивстві. 24.12.2011 року його доставили у райвідділ міліції у місті Львові, де вибивали явку з повинною. Проте, підсудний настоював на тому, що він цього не робив. Згодом на слідстві ОСОБА_11 уклав договір із адвокатом ОСОБА_18, якій підсудний заплатив 200 грн. Потім слідство провело очну ставку між ним та ОСОБА_12, який почав його оговорювати. При цьому, ОСОБА_11 наполіг на тому, що він вказаного вбивства не скоював, і такої ж позиції дотримувався послідовно, як від початку справи, так і до цього часу. Вважає, що зібрані докази та проведені у справі експертизи щодо його причетності до цього злочину є сфальсифіковані. Тому, просить суд його виправдати. Заявлений потерпілими цивільний позов про відшкодування їм моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_13, підсудний ОСОБА_11 не визнав, просить суд у його задоволенні відмовити повністю.

Підсудний ОСОБА_19 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України визнав повністю, а свою вину за п. 7 і п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України не визнав та повідомив суду про те, що він працює на посаді провідника пасажирських вагонів у вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця». 16-17 грудня 2011 року виконував службові обов'язки провідника вагону №18 поїзду №81 сполученням Київ - Ужгород разом із провідником ОСОБА_11, з яким раніше не був знайомий. Оскільки, їх вагон був не облаштований, а тому вони його облаштували. На вагоні не працювало високовольтне опалення. Вони з ОСОБА_11 домовились про те, що розділять чергування таким чином, що ОСОБА_12 обслуговуватиме вагон № 18 із ст. Київ до ст. Ужгород, а ОСОБА_11 у зворотному напрямку. ОСОБА_11 пішов до начальника поїзда, щоб повідомити, що двері в тамбурі не працюють, а ОСОБА_12 в цей час проводив посадку пасажирів. Згодом, до вагону підійшла дівчина, в подальшому йому стало відомо, що це ОСОБА_13, яка пред'явила два квитки, хлопець зайшов, а вона ні. Тоді, ОСОБА_12 поцікавився в ОСОБА_13 чи вона буде їхати, на що вона довго вагалась, але сіла. ОСОБА_11 в той час кип'ятив кип'ятильник, а він збирав квитки. Потім, ОСОБА_11 пішов роздавати постіль. Через деякий час, підійшла ОСОБА_13, яка поцікавилась, чи можна замовити каву, на що ОСОБА_12 їй сказав, що потрібно зачекати. Згодом, ОСОБА_11 зробив потерпілій каву. Пізніше вони втрьох декілька разів виходили курити в робочий тамбур вагону, пригощаючи потерпілу сигаретами. Потім до них знову підійшла ОСОБА_13, попросивши перекачати музику на її мобільний телефон. Коли перекачувалась музика, вони втрьох спілкувались в купе для провідників. Згодом, прийшов начальник поїзда, якого підсудні попросили подивитися до дверей, оскільки вони були заклинені, у зв'язку із чим посадка на ст. Вінниця здійснювалась через робочий тамбур сусіднього вагона №17. ОСОБА_13 пішла на своє місце № 43, а потім знову прийшла, щоб передати телефон, а вони пішли курити і пити каву. ОСОБА_11 відпочивав на місці № 53, а ОСОБА_13 підійшла до нього і запропонувала піти покурити, на що він погодився. ОСОБА_12 сказав, що тільки зніме піджак, бо потрібно викинути вугілля. Вийшовши із ОСОБА_13 курити в робочий тамбур вагону, ОСОБА_12 відкрив топку, потім закрив, щоб вийшов чад, скинувши все на підлогу, відкривши при цьому двері. В цей час, ОСОБА_13 стояла біля підсудних. ОСОБА_12 почав це все змітати, а потерпіла підійшла ближче до відкритих дверей, коли останній викидав сміття та відкривав двері з вагона, то побачив, що ОСОБА_13 вилетіла з вагону. Тоді, ОСОБА_12 перелякався, бо ніколи таких ситуацій у нього не було, захотів зірвати стоп кран і повідомити про це начальника поїзда, однак йому не вистачило сміливості. Оскільки, в цей час речі ОСОБА_13 залишились на місці № 43, ОСОБА_12 витяг із її сумочки мобільний телефон, гаманець і фотоапарат, а більшу сумку із її речами викинув. Крім цього, підсудний ОСОБА_12 наголосив суду на тому, що на нього під час досудового слідства чинився психологічний тиск, а він, даючи покази щодо причетності ОСОБА_11 до загибелі ОСОБА_13, оговорив останнього. А тому, ОСОБА_12 просить суд покарати його за вчинену недбалість відносно загибелі потерпілої, а також за крадіжку речей і документів ОСОБА_13, а ОСОБА_11 просить виправдати та звільнити. Заявлений потерпілими ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування їм моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_13, підсудний ОСОБА_12 не визнав, просить суд у його задоволенні відмовити повністю.

Крім цього, за фактом крадіжки мобільного телефону «Нокія 5800» у пасажира вагону № 18 ОСОБА_16, який слідував в поїзді №81 із станції Хмельницький до станції Ужгород, підсудний ОСОБА_12 суду пояснив, що 9.12.2011 року вночі, працюючи провідником вагонної дільниці станції Київ-пасажирський, він здійснював рейс, тобто працював провідником плацкартного вагону №18 у поїзді №81 сполученням Київ-Ужгород. По станції Хмельницький у вагон сіли три пасажири з квитками до станції Ужгород. Місця в них були десь посередині вагону. Це були троє чоловіків, які у вагоні розпивали горілку, після чого лягли спати. Проходячи по вагону, ОСОБА_12 побачив телефон одного з цих чоловіків, який лежав на столику і вирішив його викрасти, щоб потім продати, оскільки йому потрібні були гроші, а також помститися їм, оскільки в дорозі ці чоловіки шуміли та добре попсували йому нерви. Близько 5 год. 00 хв. він взяв цей телефон, відключив його, витягнув сім-картку, заховавши його собі у сумку. Напарниця його в цей час відпочивала, тобто спала у купе відпочинку провідників. Коли поїзд прибув на ст. Свалява, один з цих пасажирів, молодий хлопець віком приблизно 20 років, підійшов до нього та повідомив, що у нього пропав телефон, на що ОСОБА_12, відповів, що не бачив його телефону та не знає хто міг його вкрасти, що у вагоні їхали особи циганської національності. Після цього, до нього підходили працівники міліції, які супроводжували поїзд, а він пояснив їм те саме, що і пасажиру. Після повернення поїзду на ст. Київ, 10.12.2011 року, на ринку біля вокзалу Київ-пасажирський, підсудний продав викрадений у пасажира ОСОБА_16 телефон невідомому чоловіку за 400 грн.

Незважаючи на повне не визнання своєї вини підсудним ОСОБА_22, а також часткове визнання своєї вини підсудним ОСОБА_12, їх вина у вчинених злочинах доводиться зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_6, яка показала суду, що 16 грудня 2011 року до неї зателефонувала її сестра ОСОБА_13 та повідомила, що сідатиме в поїзд, яким поїде з Києва до ст. Стрий, де її зустріне хороший знайомий ОСОБА_23, з яким вона мала намір поїхати в м. Яремче, а згодом обоє збирались приїхати в гості до неї. 18.12.2011 року від працівників міліції ОСОБА_6 дізналася, що 17.12.2011 року на перегоні Золочів-Красне на колії було виявлено дівчину, яка померла у лікарні. У представленій працівниками міліції фотографії загиблої дівчини ОСОБА_6 упізнала свою сестру ОСОБА_13 При цьому, ОСОБА_6 заперечує наявність у ОСОБА_13 конфліктів чи грошових зобов'язань.

- оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_20, з яких вбачається, що у них з дружиною ОСОБА_24 було двоє дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_13. ОСОБА_13 в дитинстві розвивалася добре, психічними захворюваннями не хворіла, травм голови та хребта не мала. У 2005 році вона поступила на навчання у Київський державний медичний університет ім. Богомольця, проживала в гуртожитку університету в м. Києві. Про які-небудь проблеми ОСОБА_13 батькові нічого не говорила. Про те, що вона має намір їхати в Карпати на відпочинок, потерпіла батькам не розповіла, однак про це знала старша донька ОСОБА_20 - ОСОБА_6, якій ОСОБА_13 обіцяла після поїздки у Карпати заїхати у гості. 16.12.2011 року в обідній час потерпіла телефонувала на мобільний телефон до своєї матері ОСОБА_21, під час розмови поводилась звичайно, була радісною. ОСОБА_20 разом з дружиною фінансово забезпечували потерпілу, також їй допомагала грошими її бабуся ОСОБА_15, яка віддала їй свою банківську картку. Остання проживає разом з ОСОБА_21 в їх будинку (а.с. 100 -102 том 5).

- оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_21, які є аналогічними за своїм змістом із вищевказаними показами ОСОБА_20 (а.с. 100 -102 том 5).

- показаннями свідка ОСОБА_23, який показав суду, що з ОСОБА_13 познайомився в кінці 2010 року в м. Києві, коли навчався на курсах підвищення кваліфікації. Після знайомства із потерпілою, свідок підтримував із нею дружні стосунки, вони періодично бачились у м. Києві. Коли закінчились навчальні курси, ОСОБА_23 повернувся додому в м. Стебник Львівської області, однак він періодично телефонував до ОСОБА_13 Так, 8-9 грудня 2011 року ОСОБА_23 спілкувався по мобільному телефону з ОСОБА_13, вони домовились поїхати у Карпати, зокрема ОСОБА_13 мала приїхати до нього у м. Стрий Львівської області, після чого вони удвох планували поїхати у Карпати. 13.12.2011 року ОСОБА_13 купила проїзний квиток на 16.12.2011р. на пасажирський поїзд №81 сполученням Київ - Ужгород у вагон №18 плацкартного типу. 16.12.2011р. близько 18.00 години ОСОБА_13 у телефонній розмові зі свідком повідомила останнього, що сіла на поїзд до ст. Стрий. Близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_23 подзвонив на мобільний телефон ОСОБА_13, та запитав як їдеться, на що вона відповіла, що так собі, під час розмови по телефону, ОСОБА_23 було чути музику і голоси мужчин. ОСОБА_23 сказав ОСОБА_13, оскільки біля тебе голосно грає музика та чути чоловічі голоси, то ти напевно не виспишся, на що вона йому відповіла напевно, при цьому свідок почув у її голосі незадоволення, як він зрозумів саме з приводу умов поїздки, на цьому їх телефонна розмова завершилась. Поїзд, яким їхала ОСОБА_13, мав прибути у м. Стрий Львівської області о 5 год. 44 хв. 17.12.2011 року. Тому, ОСОБА_23 виїхав з дому близько 5 год. та поїхав на ст. Стрий. Коли поїзд прибув на станцію, ОСОБА_23 подзвонив до ОСОБА_13, однак додзвонитися не зміг, а сама ОСОБА_13 не вийшла із вагону. ОСОБА_23 підійшов до провідника вагону №18, вказавши в залі суду на підсудного ОСОБА_12 та запитав його, що з вагону мала вийти молода дівчина, на що провідник ОСОБА_12 відповів, що всі хто мали вийти з вагону, вже вийшли. Тоді, ОСОБА_23 зайшов у вагон і пройшовся по ньому, однак ОСОБА_13 так і не знайшов, а на якому місці вона мала їхати він не знав. Світло у вагоні на той час було вимкнене. Оскільки, поїзд почав рушати, ОСОБА_23 був змушений вийти з поїзда. Вийшовши з вагону, свідок неодноразово телефонував на мобільний телефон до ОСОБА_13, при цьому автовідповідач йому надавав інформацію, що абонент не може прийняти дзвінок. ОСОБА_23 пішов до чергової по вокзалу ст. Стрий, яка повідомила його про подальші зупинки поїзда №81. Тоді, свідок поїхав на станцію Сколе, але спізнився на 5 хв., де він звернувся до чергової по вокзалу ст. Сколе, якій пояснив, що на ст. Стрий з поїзда не вийшла пасажирка, і попросив її, щоб вона зв'язалася із черговим по ст. Славське, щоб той з'ясував причину вказаної ситуації. Через певний проміжок часу чергова по станції повідомила свідку, що про відсутність пасажира було поставлено до відома начальника поїзда, який організував перевірку, повідомивши, що пасажирка ОСОБА_13 у вагоні відсутня, будь - яких речей без господаря у вагоні також не було. ОСОБА_23 не знаючи, де перебуває ОСОБА_13, почав телефонувати їх спільним знайомим, щоб встановити номер телефону родичів ОСОБА_13 Протягом дня свідку не вдалося ні зв'язатися з ОСОБА_13, ні встановити її місцезнаходження. Оскільки, ОСОБА_23 стало відомо, що поїзд, в якому їхала ОСОБА_13 повертається у м. Київ та близько о 21 год. 45 хв. проїжджатиме через ст. Стрий, він став очікувати на прибуття поїзда, щоб поговорити з провідниками вагону. Очікуючи на прибуття поїзда, свідок у розмові з черговим по вокзалу повідомив останнього, що розшукує дівчину, що їхала поїздом №81, а той в свою чергу повідомив працівників міліції, які перебували на станції. Працівник міліції, отримавши від ОСОБА_23 словесний опис розшукуваної ним дівчини, повідомив, що виявлено тіло жінки, що підходить під описання. Дізнавшись, що разом із тілом не виявлено речей, свідок разом із працівником міліції підійшли до провідника вагона №18 поїзда 81. Провідник сказав ОСОБА_23, що жодних речей без господаря у вагоні не виявлялося. Крім того, провідник сказав, що не бачив, як молода дівчина сходила по ст. Стрий чи по ст. Львів. В подальшому ОСОБА_23 у черговій частині міліції упізнав у зображенні загиблої жінки ОСОБА_13

- показаннями свідка ОСОБА_25, який пояснив суду, що працює машиністом електропоїзду у ВП «Моторвагонне депо Львів» ДТГО «Львівська залізниця» та 17.12.2011 року він був машиністом приміського поїзду № 5402 сполученням Львів-Золочів. Помічником машиніста у вказаному поїзді був ОСОБА_26 Поїзд відправився від головного залізничного вокзалу ст. Львів о 04 год. 30 хв. Робоче місце машиніста в кабіні знаходиться праворуч по ходу поїзда, а помічник машиніста знаходиться ліворуч. Поїзд рухався до ст. Красне без зупинок, як це передбачено розкладом. Станцію Красне прослідували о 05 год. 18 хв. без зупинки. На швидкості 60-70 км/год прослідували відмітку 1428 км, коли у світлі фар на відстані близько 150-200 метрів машиніст та помічник машиніста одночасно побачили в міжколійному просторі сторонній предмет, наблизившись до якого зрозуміли, що це тіло людини. Тіло лежало ближче до лівої (непарної) колії, паралельно до колії, головою в напрямку ст. Золочів, ноги випрямлені, руки уздовж тіла, обличчям догори, стать визначити не змогли. Оскільки, тіло лежало в такому положенні, що не загрожувало безпеці руху, екстренне гальмування не застосовувалось. По радіозв'язку про виявлене тіло, свідком було повідомлено чергового по станції ОСОБА_28. Поїзд прибув до станції Золочів та о 05 год. 56 хв., відправившися у зворотному напрямку. При прослідуванні 1428 км, свідок ОСОБА_25 знову побачив тіло людини, до якого наближались працівники міліції та медпрацівник у білому халаті.

- показаннями свідка ОСОБА_26, який пояснив суду, що 17.12.2011 року був помічником машиніста приміського електропоїзду №5402 сполученням Львів-Золочів та спільно з машиністом електропоїзду ОСОБА_25 виявив тіло ОСОБА_13

- показаннями свідка ОСОБА_29, яка показала, що проживає у колишньому службовому будинку дистанції колії, який знаходиться в 4,5 км від станції ОСОБА_28, тобто на 1426 км перегону Красне-Золочів. Щоб добиратись на роботу, вона йде близько 3 км уздовж колії до переїзду, де сідає у маршрутне таксі. 17.12.2011 року ОСОБА_29 вийшла з дому приблизно о 05 год. 40 хв., оскільки мала їхати на роботу, і пішла пішки уздовж колії в напрямку станції ОСОБА_28 до залізничного переїзду. Ходить по цьому маршруту вже більше 20 років, місцевість знає, ліхтарика не носить. Близько 06.00 год. вона почула дивний звук, а продовживши рух помітила предмет, білого кольору, що лежав праворуч від неї, від якого надходили звуки, які схожі на стогін чи хрипи. Злякавшись, ОСОБА_29 побігла в сторону переїзду, де зустріла чергову по переїзду на ім'я ОСОБА_2, яка їй повідомила про те, що це людина, яку вже виявили машиністи. В цей час підійшов чоловік ОСОБА_2, працівник залізниці на ім'я ОСОБА_30, який пішов в напрямку, де лежить тіло. Поки ОСОБА_29 чекала маршрутне таксі, до переїзду підійшли працівники міліції з медсестрою, які несучи ноші, пішли уздовж залізниці.

- показаннями свідка ОСОБА_31, який показав, що працює бригадиром у дистанції колії станції Підзамче (ПЧ-2) ДТГО «Львівська залізниця». Станом на 17.12.2011 року він виконував обов'язки дорожнього майстра, тобто керував роботою трьох бригад по станції ОСОБА_27. 17.12.2011 року приблизно о 05 год. 40 хв. він перебував удома по місцю проживання, коли йому зателефонував черговий по станції ОСОБА_27 та повідомив про те, що по радіозв'язку передав машиніст поїзду, що на 1428 км перегону Золочів-Красне лежить людина. ОСОБА_31 в свою чергу викликав по телефону монтера колії ОСОБА_30, який живе найближче до даного місця та попросив його вийти на колію та перевірити, чи є там людина. Приблизно через 35-40 хв. ОСОБА_30 передзвонив на мобільний телефон ОСОБА_31 та повідомив, що між коліями №3 та №4 лежить дівчина віком приблизно 20 років травмована, але ще жива, що вона в топіку (майці), джинсах і шкарпетках, та що він вже викликав швидку допомогу. ОСОБА_31 також передзвонив черговому по станції ОСОБА_27 і по телефону « 103», щоб переконатись, що швидка вже виїхала. Приблизно о 07 год. 10 хв. ОСОБА_30 знову передзвонив та повідомив, що дівчину забрала машина швидкої допомоги. Пізніше вони довідались, що в лікарні дівчина померла.

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_30, з яких вбачається, що він працює монтером дистанції колії станції Підзамче (ПЧ-2) ДТГО «Львівська залізниця». 17.12.2011 року близько 06.00 год. ранку йому подзвонив безпосередній керівник ОСОБА_31, та попросив пройти уздовж колії в напрямку станції Золочів, оскільки мав інформацію про те, що там на колії лежить людина. ОСОБА_30 проживає фактично на території станції Красне і йому було найближче до цього місця. Вийшовши із дому, ОСОБА_30 пішов уздовж колії в напрямку ст. Золочів, проходячи 2 пк 1428 км, він виявив у міжколійному просторі тіло людини. Йшов він по 3-й колії (лівій в напрямку на Золочів), тіло лежало паралельно до колії, ближче до 3-ої колії, головою в напрямку станції Золочів. Нога торкалась шпали, голова лежала на щебені, на відставні 10 см від краю шпали та приблизно 50 см від рейки. Освітивши тіло, ОСОБА_30 зрозумів, що це молода дівчина віком приблизно 18 років, яка лежала на спині, голова повернута в праву сторону, тобто до рейки, у лівому вусі побачив кров, яка там зібралася. Дівчина була одягнена у джинсові штани, білу майку, на ногах носки. Права рука вільно лежала уздовж тіла, ліва була дещо зігнута, кисть руки лежала в районі низу живота. Дівчина була ще жива, було помітно, що вона дихає, при диханні видавала хрип та стогнала. Дівчина говорити не пробувала, очі були закриті, була без свідомості. ОСОБА_30 накрив тіло дівчини своєю курткою, після цього подзвонив ОСОБА_31, сказавши йому про те, що виявив тіло живої дівчини. Після цього, ОСОБА_30 подзвонив своїй дружині, яка працювала черговою по переїзду та повідомив їй те саме, щоб викликала міліцію та швидку допомогу. Від дружини він довідався, що зі станції Красне вийшли два чергових працівники міліції та фельдшер. Коли вони прибули на місце, фельдшер швидко оглянула дівчину, зробила їй укол крізь штани, оскільки не змогла розстебнути замок, сказавши, що дівчина переохолоджена і її треба негайно нести до автомобіля. Разом всі поклали дівчину на ноші та понесли до залізничного переїзду, що за 700-800 метрів від місця події. Коли вже підходили до переїзду, їм назустріч вийшли медики з автомобіля та допомогли донести і покласти тіло в машину. Коли тіло перекладали на ноші, ОСОБА_30 помітив, що в неї волосся на потилиці у крові, крім того бачив ушкоджені пальці на правій нозі, де запеклася кров. Ніяких речей, які б могли належати потерпілій, навколо тіла ОСОБА_30 не побачив (а.с. 190-193 том 2).

- показаннями свідка ОСОБА_32, яка показала, що з 2009 року працює черговою медсестрою на станції Красне, а з лютого 2012 року - черговим фельдшером здоровпункту на станції Красне. Чергування добове, з 08 год. ранку і до 08 год. ранку, три доби відпочиває. Під час її чергування, 17.12.2011 року о 05 год. 45 хв., черговий по станції Красне повідомив їй по телефону, що в Тернопільському парку лежить людина на колії. Після цього, вона взяла сумку невідкладної допомоги, а разом з черговим нарядом міліції взяли ноші та пішли на місце події. Коли вони прийшли до залізничного переїзду, їм сказали, що приблизно в 700-800 метрах лежить невідома особа. На переїзді вже викликали швидку медичну допомогу з смт. Красне. ОСОБА_32 та працівники міліції пройшли в сторону Золочева, де їх біля невідомої жінки чекав монтер колії ОСОБА_30. Потерпілою виявилась молода дівчина віком приблизно 18-21 рік, яка була одягнена в білу майку, сині джинси та білі шкарпетки. Зверху вона була накрита курткою ОСОБА_30. Дівчина була ще жива, але без свідомості, переохолоджена, з вуха текла кров (ознаки черепно-мозкової травми), пальці ніг побиті. Дівчина стогнала, але нічого не говорила. ОСОБА_32 вколола їй внутрим'язево знеболююче (анальгін) та кровозупинник (етелізілат). Дівчина лежала на спині, головою в сторону Золочева, ногами в сторону Красного, на якій відстані від рейок свідок не пам'ятає. Дівчину поклали на ноші та перенесли до переїзду, де чекали працівники медицини катастроф Буської ЦРЛ та черговий фельдшер Краснянської міської лікарні. Працівники міліції занесли потерпілу до машини реанімації. На наступне чергування ОСОБА_32 довідалась, що потерпілу викинули з поїзду №81, а також те, що вона померла у реанімаційному відділенні Буської ЦРЛ.

- показаннями свідка ОСОБА_33, який показав суду, що працює інспектором патрульної служби лінійного відділення на станції Підзамче лінійного відділу на станції Львів УМВСУ на Львівській залізниці. В ніч з 16 на 17 грудня 2011 року він спільно з інспектором патрульної служби ОСОБА_34 несли службу по охороні громадського порядку на станції Красне. Приблизно о 06 год. ранку до лінійного пункту міліції на станції Красне по телефону подзвонила чергова по залізничному переїзду, який знаходиться на 1428 км перегону Красне-Золочів та повідомила, що їй передала жінка, яка проходила біля колії, що за переїздом лежить тіло людини, начебто це якась дівчина, яка ще подає ознаки життя. ОСОБА_33 та ОСОБА_34 зайшли за черговим фельдшером здоровпункту на станції Красне, щоб взяти з собою медпрацівника на випадок, якщо потрібно надати медичну допомогу. Фельдшер вже була в курсі, очевидно їй вже хтось повідомив про такий випадок, вона швидко зібралась, працівники міліції узяли ноші та всі втрьох пішли на місце, де сталась подія. Йшли уздовж колії, в темряві. Йшли приблизно 20-25 хвилин, вийшли за межі станції, підійшли до згаданого залізничного переїзду, переговорили з черговою по переїзду. Вона вказала їм, куди треба йди, та пояснила, що там вже чекає її чоловік, залізничний працівник, який перший прибув на місце, і що вона вже викликала швидку медичну допомогу. Пройшовши ще 500-600 метрів по колії, працівники міліції наблизились до місця пригоди. На місці, тобто в районі 2 пк 1428 км перегону Золочів-Красне, їх чекав чоловік чергової по переїзду, працівник колії, який привів їх до виявленого тіла. Це була молода дівчина, віком 20-21 рік, худорлява, невисокого зросту. Лежала вона уздовж колії, по якій йдуть поїзди від ст. Золочів до ст. Красне, тобто так звана непарна колія. Лежала вона на спині, головою в бік станції Золочів, ногами в сторону ст. Красне. Лежала прямо, не більш ніж в 0,5 метра від рейки, кінцівки були уздовж тіла. Крові було небагато, в основному поблизу голови, яка лежала на камінні, торкаючись країв шпали. Також в неї були закривавлені та пошкоджені пальці на нозі. Більш детально працівник міліції її не роздивився. Дівчина була без взуття та верхнього одягу, на ній була лише майка білого кольору, джинси та білі шкарпетки. Зверху вона була прикрита курткою працівника колії, який її виявив. Дівчина хрипіла, свідомості не було, в присутності працівників міліції вона до себе не приходила та нічого не говорила. Фельдшер відразу оглянула дівчину, зробила їй якийсь укол та сказала, що треба негайно вести її в лікарню. Працівники міліції повантажили дівчину на ноші та понесли до залізничного переїзду. Коли вантажили тіло на ноші, звернули увагу, що на дівчині були джинси «в обтяжку». Якби в кишені були якісь предмети, в тому числі мобільний телефон, вони б це обов'язково помітили, але кишені були порожні на вигляд. Біля переїзду вже чекала реанімаційна машина з Буської ЦРЛ, вони занесли дівчину до машини, яка поїхала у лікарню. При дівчині не було жодних документів, тому її направили в лікарню як невідому, та лише через декілька днів ОСОБА_33 довідався від колег по роботі, що прізвище дівчини ОСОБА_13, і що вона випала чи її можливо викинули з поїзда №81 сполученням Київ-Ужгород. Коли заносили дівчину в машину швидкої медичної допомоги, на місце події прибув начальник лінійного пункту міліції на станції Красне ОСОБА_35 Працівники міліції доповіли йому ситуацію, разом з ним повернулись на місце, де було виявлено тіло та пояснили йому, як лежало тіло. Повернувшись на місце події разом з ОСОБА_35, працівники міліції, хоча ще було досить темно, оглянули ділянку колії на відстані до 50 метрів від місця, де знаходилось тіло в обох напрямках. Снігу тоді ще не було. Вони подивились з ліхтарями колії міжколійний простір та кювети з обох сторін від колії. Ніяких сторонніх предметів, які могли б належати потерпілій вони не знайшли. Ніякого взуття, у тому числі пошкодженого, чи частин від взуття вони не виявили. Про всі події працівники міліції доповіли оперативному черговому по лінійному відділу на станції Львів, на що він наказав їм повертатись у чергову частину здавати зміну. На місці пригоди залишився ОСОБА_35, який мав дочекатись прибуття слідчо-оперативної групи з ЛВ на станції Львів.

- показаннями свідка ОСОБА_34, який показав суду, що працює інспектором патрульної служби лінійного відділення на станції Підзамче лінійного відділу на станції Львів УМВСУ на Львівській залізниці, який разом з ОСОБА_33 виявили та перенесли на ношах тіло потерпілої ОСОБА_13 до машини швидкої медичної допомоги.

- показаннями свідка ОСОБА_36, який показав суду, що працює фельдшером Буського пункту Центру медицини катастроф та чергував у ніч з 16 на 17 грудня 2011 року. О 6 год. 45 хв. надійшов виклик до чергового диспетчера пункту, згідно з яким біля переїзду поруч зі ст. Красне травмована дівчина лежить біля колії та подає ознаки життя. О 6 год. 47 хв. бригада центру катастроф у складі фельдшера ОСОБА_36 та водія ОСОБА_37 виїхали на місце події, куди прибули о 6 год. 55 хв. ОСОБА_36 вийшов з автомобіля та зустрів фельдшера лікарні смт. Красне, від якої довідався, що травмована дівчина лежить на певній віддалі від переїзду і за нею пішли працівники міліції з ношами. Пішовши у вказаному напрямку, ОСОБА_36 зустрів вказаних осіб, які повертались з ношами, на яких несли потерпілу особу, а свідок допоміг донести її до реанімобіля. Потерпіла була без свідомості, дихання було переривисте, перебувала в агональному стані. Потерпілу переклали з нош на твердий медичний щит та поклали у реанімобіль, де ОСОБА_36 розпочав невідкладні заходи. Швидко оглянувши потерпілу, він визначив значне переохолодження, закриту черепно-мозкову травму та імовірний перелом основи черепа, садна у потиличній зоні, сильної кровотечі не спостерігалося. При цьому, свідок помітив рану у верхній третині лівої гомілки та травматичну ампутацію нігтьових фаланг пальців правої стопи, яка мала такий вигляд, начебто фаланги об щось стерті. Потерпілу одразу було під'єднано до системи внутрішньовенного введення препаратів, а також їй було введено препарати для покращення стану, а також було під'єднано її до кисневої системи. Пульс в ділянці сонної артерії ледь прослуховувався. О 7 год. 25 хв. потерпілу було доставлено у реанімаційне відділення Буської ЦРЛ та передано лікарю-реаніматологу ОСОБА_38 у вкрай важкому стані. На думку ОСОБА_36 травми потерпілої були несумісні з життям, після отримання таких травм чинити свідомі дії та спілкуватись вона, на думку свідка, не могла.

- показаннями свідка ОСОБА_39, який показав, що працює лікарем-невропатологом у Буській ЦРЛ з 2000 року. 17 грудня 2011 року приблизно о 07 год. 15 хв. йому подзвонив черговий лікар та повідомив, що в лікарню поступила особа з важкою черепно-мозковою травмою і потрібна його консультація. О 7 год. 30 хв. ОСОБА_39 прибув у лікарню та оглянув хвору, якою виявилась молода дівчина віком 20-25 років. При огляді помітив кровотечу з вуха, що є ознакою перелому основи черепа чи відкритої черепно-мозкової травми, однак відкритих ран не було. Зіниці були розширені та не реагували на світло, що свідчило про те, що особа перебувала в глибокій комі, що межує з клінічною смертю. Свої висновки ОСОБА_39 надав лікарю-реаніматологу ОСОБА_38

- показаннями свідка ОСОБА_38, який показав, що працює лікарем-реаніматологом Буської ЦРЛ. Він чергував у ніч з 16 на 17 грудня 2011 року у реанімаційному відділенні Буської ЦРЛ. Приблизно о 07 год. ранку до нього прибігла медсестра та повідомила, що везуть хвору, яку викинули з поїзда та терміново треба йти у приймальне відділення. ОСОБА_38 спустився на перший поверх у приймальне відділення. О 7 год. 20 хв. машиною екстреної медичної допомоги доставили хвору. З першого погляду було зрозуміло, що хвора у критичному, тобто агонуючому стані - поверхневе дихання, відсутній пульс на периферичних та сонній артеріях, розширені зіниці. Хвору одразу направили до реанімаційного відділення, де приєднали до приладу штучної вентиляції легень, провели більш детальне обстеження, налагодили внутрішньовенні інфузії, катетеризували сечовий міхур. Для цього розрізали одяг, який був на хворій: джинси та футболку. Тіло хворої було дуже переохолоджене, також в неї була травматична ампутація фалангів пальців на правій стопі. Для огляду було викликано невропатолога ОСОБА_39, який визначив у хворої ознаки тяжкої черепно-мозкової травми. ОСОБА_38 провів невідкладні реанімаційні заходи, хворій було зроблено ін'єкції адреналіну, гормонів, крапельно введено крово та плазмозамінники, інші необхідні препарати. Було розпочато дефібриляцію та непрямий масаж серця. Заходи проводились протягом однієї години, проте виявились безрезультатними. ІНФОРМАЦІЯ_11 року о 8 год. 25 хв. було констатовано смерть хворої. А, о 10 год. 20 хв. її тіло перевезено у морг. Туди ж передали розрізаний одяг і золоті прикраси (три персні) які вона мала на руках. Також, хвора поступила як «невідома», а в подальшому від працівників міліції він довідався те, що її прізвище ОСОБА_13 При цьому, свідок зауважив, що до моменту констатації смерті хвора перебувала в агонуючому стані і нічого не говорила.

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_40, з яких вбачається, що в ніч з 16 на 17 грудня 2011 року свідок був черговим лікарем Буської центральної районної лікарні. Близько 7 год. ранку, у Буську ЦРЛ доставили реанімаційною машиною травмовану дівчину, яку виявили на залізничній колії поблизу станції Красне. ОСОБА_40 на момент її доставлення знаходився у приймальному відділенні, також тут знаходились чергові медпрацівники, зокрема медсестра, санітарка, а також пізніше підійшов черговий лікар-реаніматолог ОСОБА_38 При поступленні в хворої був агонуючий стан (відсутній периферичний пульс та дихання, загальне переохолодження). Хвору екстренно госпіталізували у реанімаційне відділення, розрізали і зняли з неї одяг (джинси, шкарпетки, майку та труси). Взуття та верхнього одягу на хворій не було. Травми хворої були тяжкі, тіло переохолоджене, тому всіма вжитими заходами врятувати її не вдалося, а приблизно через годину констатували її смерть. Хвора поступила як невідома і лише через день працівники міліції встановили, що її прізвище ОСОБА_13 Ніяких речей в кишенях одягу у хворої не було, так як це б виявили при знятті з неї одягу. Лише на пальцях в неї були золоті прикраси, які були зазначені в огляді хворої при поступленні її в лікарню (а.с. 189-191 том 5).

- показаннями свідка ОСОБА_41, який показав суду, що з 2008 року він працює на посаді судово-медичного експерта Буського районного відділення ЛОБСМЕ. У даній кримінальній справі ним проводилась судово-медична експертиза, яка була розпочата 12.01.2012р., а завершена 31.01.2012р. Судово-медична експертиза встановила, що причиною смерті потерпілої ОСОБА_13 є поєднана травма голови у вигляді вдавленого перелому склепіння черепу із розміженням головного мозку, крововиливом у бічні шлуночки, речовину головного мозку та під м'які оболонки головного мозку, а також грудної клітки у вигляді перелому трьох ребер зліва, з крововиливом у місцях переломів та перелому хребта у грудному відділі. При цьому, свідок ОСОБА_41 повідомив щодо наслідків спричинених безпосередньо ударом металевого предмету в потиличну ділянку черепа потерпілої ОСОБА_13, зокрема, що удар спричинив закриту черепну-мозкову травму, яка викликала крововилив у бічні шлуночки, речовину головного мозку та під м'які оболонки. Наскільки швидко розвивався крововилив встановити не можливо, орієнтовно від декількох секунд до кількох хвилин (можливо кількох десятків хвилин), набряк викликає стискання головного мозку і втрату свідомості, неможливо встановити точний час, через який наступила втрата свідомості (можливо кілька секунд, можливо кілька хвилин після удару, або навіть десятків хвилин). Внаслідок удару була викликана ціла сукупність крововиливів: субарахноїдальний крововилив під м'які оболонки головного мозку, крововилив у речовину головного мозку і крововилив у бічні шлуночки головного мозку. Ділянка, в яку було нанесено удар, містить зоровий центр, не виключено, що удар спричинив миттєву втрату зору. Вказана сукупність крововиливів викликана порушенням основних функцій головного мозку, що могла призвести до смерті потерпілої. Таким чином, удар у потиличну ділянку черепа ОСОБА_13 за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

- показаннями свідка ОСОБА_42, яка показала суду, що з 2007 року працює судово-медичним експертом криміналістом у ЛОБСМЕ. Нею проводилась медико-криміналістична експертиза по даній кримінальній справі, а фактично було проведено три експертизи, кожна з яких перевіряла можливість заподіяння ушкодження потиличної ділянки черепу потерпілої ОСОБА_13 поданими на дослідження предметами, зокрема, фрагментом залізобетонної шпали, кріпленнями рейки та металевим предметом (кочергою), вилученою з вагону № 25727. Вивченням фрагменту черепа потерпілої ОСОБА_13 встановлено, що він містить вдавлений перелом розміром 3,5 см х 1,4 см, глибиною 0,6 см, утворений від дії тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, подовгуватої форми. Розміри вдавленого перелому відображають розміри травмуючого знаряддя. Проведеною експертизою виключено надані на дослідження фрагменти шпали та рейкові кріплення із предметів, якими могло бути нанесено зазначений вдавлений перелом на потиличній ділянці черепу ОСОБА_13 із тих підстав, що шпала не є предметом з обмеженою травмуючою поверхнею, перелом мав би зовсім інший характер, рейкове кріплення має специфічну форму (симетричну) та в будь - якому положенні при нанесенні удару цим кріпленням на черепі залишилося б два сліди, а виявили лише один. З метою перевірки третього предмету, зокрема, металевої кочерги, були проведенні експерименти. Для цього за допомогою пластиліну було створено імітацію черепної коробки, по якій поданою на дослідження металевою кочергою наносилися удари та досліджувались отримані дослідження, які за формою та розмірами були подібні до пошкоджень, які містяться на потиличній ділянці черепу ОСОБА_13 Крім того, поверхня даної металевої кочерги містить по всій довжині рельєфно-ребристі виступи спіралевидної форми, які також відобразились на макеті і присутні на фрагменті черепа ОСОБА_13 Таким чином, експертизою зроблено висновок про те, що вдавлений перелом на потиличній ділянці черепу ОСОБА_13 міг бути нанесений наданим на дослідження предметом - металевою кочергою, вилученого з вагону №25727. Перелом знаходиться у потиличній ділянці, удар був нанесений майже вертикально, під невеликим кутом ліворуч. Експертиза може лише стверджувати, що нападник не міг знаходитися спереду від потерпілої. Сила удару була достатньою, щоб заподіяти вказаний перелом. Знаряддя рівномірне по всій довжині за розміром, окрім загнутого завершення, де вона має менший діаметр і поступово загострюється. Щодо відсутності на фрагменті шкіри з потиличної ділянки голови потерпілої ОСОБА_13 сторонніх включень та слідів заліза, що було встановлено при проведенні акту судово-медичного дослідження, що під виявленням слідів заліза слід розуміти виявлення окису заліза тобто іржі. Таким чином, при короткотривалому контакті з металевим предметом, який не містить окисів, слідів заліза в шкірі може і не бути виявлено.

- показаннями свідка ОСОБА_43, який повідомив, що він працює електромонтером у дистанції електропостачання ЕЧ-1 ДТГО «Львівська залізниця», обслуговує ділянку ЕЧК-13 (станція Красне). 29.12.2011 року о 8.00 год. ранку свідок прибув на роботу та одержав наряд на ремонт КТП (трансформатора), який знаходиться на 1439 км 3 пк. залізничного перегону Красне-Задвір'я, біля непарної колії. На вказане місце ОСОБА_43 прибув з бригадою приблизно о 10.00 год. ранку. В процесі роботи монтер ОСОБА_44 пропускаючи поїзд, відійшов у сторону лісу в протилежний бік від того, де працювала бригада, а саме перейшов через парну колію. Потім ОСОБА_44 покликав його з бригадою, сказав що знайшов сумку. Він, ОСОБА_43, підійшов до місця і помітив, що у смузі водовідводу в 5-6 метрах від парної колії лежить невелика жіноча сумка чорного кольору, шкіряна, із двома ручками. Так, як всім у бригаді було відомо, що працівники міліції шукають сумки, які тиждень чи два тижні тому, викинули з поїзду, а тому в разі виявлення необхідно повідомляти міліцію. Про знахідку повідомив старшого електромеханіка ОСОБА_45, щоб він викликав міліцію, а сам з бригадою повернулись до роботи. Працівники міліції приїхали приблизно біля 13.00 год., провели огляд території та вилучили сумку, яку забрали із собою.

- показаннями свідка ОСОБА_44, який показав, що він працює електромонтером у дистанції електропостачання ЕЧ-1 ДТГО «Львівська залізниця», обслуговує ділянку ЕЧК-13 (станція Красне). 29.12.2011 року близько о 8.00 год. ранку свідок прибув на роботу, одержав наряд та у складі бригади виїхав проводити ремонт ТП (трансформатора), який знаходиться на 3 пк 1439 км залізничного перегону Красне-Задвір'я, біля непарної колії. На вказане місце він з бригадою прибув приблизно о 10.00 год. ранку. В процесі роботи відійшов у сторону лісу, а саме перейшов через парну колію та попрямував до лісосмуги. Проходячи біля опори електромережі помітив, що у смузі водовідводу в 5-6 метрах від колії лежить невелика жіноча сумка, шкіряна, чорного кольору, із двома ручками. Йому було відомо, що працівники міліції шукають сумки, які тиждень чи два тому викинули з поїзду, його попереджали в разі виявлення таких речей повідомляти міліцію і нічого не чіпати. Сумка була закрита на замок-блискавку. Він вирішив переконатись, чи є щось у сумці, щоб даремно не викликати міліцію, обережно відкривши її, помітив, що там є якісь речі, все було вологе, а зверху лежав паспорт, який відкрив та побачив, що паспорт виданий на прізвище ОСОБА_13. Він поклав паспорт назад, закрив сумку та повернувся до бригади, повідомивши про виявлену сумку працівників міліції. Працівники міліції прибули приблизно о 13.00 год., а ОСОБА_44 показав їм де знаходиться виявлена ним сумка. Працівники міліції провели огляд території та вилучили сумку, яку забрали із собою.

- показаннями свідка ОСОБА_46, який показав, що 16 грудня 2011 року виїхав поїздом №81 сполученням Київ-Ужгород, яким мав намір доїхати до ст. Стрий. У вагоні №18 ОСОБА_46 згідно квитка зайняв місце №16, це було верхнє місце у 4-й секції-купе. Навпроти знаходились бокові місця під приблизно сороковими номерами. До відправки поїзда свідок сидів на місці №15, а всі місця навколо були зайняті пасажирами. Поїзд мав відправитись о 18.52 год., але відправився з невеликим запізненням, приблизно о 19.00 год. Пасажирів, які їхали в одній секції-купе із ним свідок не пригадує. Після відправки поїзда з Києва, провідники обійшли вагон. Один, той що був по формі, збирав квитки. Якщо в квитку не було оплачено постіль, він забирав постільну білизну, яка була складена на столі в пакетах та передавав іншому чоловіку, який ішов разом з ним по вагону, як свідок зрозумів, теж провіднику, який збирав цю білизну. Другого провідника ОСОБА_46 теж погано пам'ятає, він був не у форменому одязі, обличчя не може пригадати, він був трохи нижчий на зріст від першого провідника, але міцнішої тілобудови, трохи ширший від нього у плечах. Свідок постіль не брав, а тому в нього провідник забрав квиток і постіль. У вагоні було дуже тепло. ОСОБА_46 зайнявши своє місце, відразу ліг у одязі на полицю. Перед тим, як лягти ОСОБА_46 ще пішов у туалет, той що був ближче, а саме біля купе провідників. Ідучи в туалет ОСОБА_46 помітив, що на крайніх бокових полицях на початку вагона немає пасажирів. Проходячи біля купе провідників, ОСОБА_46 бачив, що двері в це купе, де відпочивають провідники, закриті. В робочому купе, де вмивальник та пульти, знаходився провідник у форменому одязі. Де в цей час був другий провідник, той що без форми, свідок не знає, можливо у зачиненому купе. ОСОБА_46 не палить, тому в тамбур він не виходив, на станціях по ходу слідування він також на вулицю не виходив. З моменту відправки поїзда і до моменту, коли ОСОБА_46 сходив у туалет та ліг спати пройшла приблизно година часу. Тобто, десь о 20.00 год. ОСОБА_46 вже повернувся на своє місце №16 та ліг відпочивати. Приблизно до 24 год. ОСОБА_46 лежав і слухав музику з МР3 плеєра через навушники. Освітлення у вагоні, яскраве люмінесцентне включили одразу, як поїзд виїхав з Києва. Приблизно о 23 год. перейшли на нічне освітлення, горіли слабенькі лампочки в проході та купе, проте все можна було досить добре роздивитись. Приблизно о 24 год. ОСОБА_46 заснув, спав міцно. Уночі якщо і прокидався, то відразу знову засинав. Прокинуся він від будильника, який поставив на 5 год. 10 хв. ранку. Прокинувшись свідок зібрався, в туалет не ходив, внизу подружжя ще спало, щоб їх не турбувати він сів на вільне бокове місце. Свідок надів куртку і сів з рюкзаком на це місце, де і дочекався прибуття поїзда на станцію Стрий о 5.44 год. Провідник до нього не підходив. Наскільки ОСОБА_46 пригадує, провідник приносив йому квиток. На ст. Стрий виходило 5 чи 6 пасажирів. Коли свідок помітив, що поїзд вже під'їжджає до станції Стрий, тоді він взяв рюкзак і пішов у тамбур. В тамбурі вже стояв провідник, у форменому одязі, той самий, що проводив посадку у Києві, тобто ОСОБА_12, та один пасажир, невідомий хлопець, віком приблизно 20 років. Коли поїзд зупинився, за ОСОБА_46 в коридорі стало ще кілька пасажирів, а провідник відкривши двері, протер ручки. При цьому, ОСОБА_46 повідомив, що виходячи з вагону поїзда на станції Стрий, зауважив, що на полиці під №53, що в купе провідників, нікого не було.

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_47, з яких вбачається, що вона 17.12.2011 року слідувала поїздом № 81 у вагоні № 18 із станції Тернопіль до станції Мукачево. Квиток у неї був на місце № 27. При здійсненні посадки по ст. Тернопіль біля вагону № 18 було два провідники, чи були вони обидва з вагону № 18 не знає, можливо один з них був з сусіднього вагону № 17. Зовнішність провідників та в чому вони були вдягнені свідок не пригадує. Крім того, при посадці у вагон на пероні біля вагону було багато пасажирів, які виходили курити. Чи була серед них дівчина, яку її описав при допиті слідчий, сказати не може, оскільки взагалі під час слідування поїздом не бачила дівчини, зовнішність якої їй описано. Посадка у вагон по ст. Тернопіль проходила через двері тамбура вагону №18, а висадка по ст. Мукачево через вагон № 17. Після посадки у вагон, проходячи повз купе провідників зауважила, що двері були привідчинені, однак, чи був там хтось в купе, свідок не бачила. Також, ОСОБА_47 не звернула уваги, чи було зайняте місце № 53, яке знаходиться збоку біля дверей при вході у вагон. Після відправлення поїзда, свідок лягла спати і майже зразу заснула. Вночі не вставала, шуму у вагоні не чула, ні з ким у вагоні не спілкувалась. Загалом, під час поїздки жодні дивні, незвичні дії пасажирів та провідників її уваги не привернули (а.с. 254-255 том 2).

- показаннями свідка ОСОБА_48, який показав, що працює у вагонній дільниці ВЧ-1 станції Київ-пасажирський. 16-17 грудня 2011 року він був начальником поїзда №81/82 сполученням Київ-Ужгород. З цією бригадою він ніколи не працював раніше та вийшов на підміну, оскільки начальник цього поїзда захворів. Бригада була вже сформована і ОСОБА_48 розставив провідників працювати на тих вагонах, на яких вони звикли. Згідно з довідкою про роботу поїзної бригади за 16-18 грудня 2011 року у вагоні №18 працювали провідники ОСОБА_11 та ОСОБА_12 З ОСОБА_11 ОСОБА_48 був знайомий із 2007 року, оскільки вони разом працювали провідниками в одній бригаді, характеризує його по роботі добре. З ОСОБА_12 до цього рейсу разом не працювали. Поїзд відправився від ст. Київ 16.12.2011 року із невеликим запізненням на 3-4 хвилини. Оскільки це була п'ятниця, вільних місць у поїзді не було. На перегоні Козятин-Вінниця, між 21 год. та 22 год., ОСОБА_48 здійснив обхід поїзду, переговоривши з провідниками. У вагоні №18 провідники йому доповіли, що не працюють праві по ходу поїзда двері у робочому тамбурі. Хто саме з провідників був черговим ОСОБА_48 не пригадує. Провідники працюють згідно графіку роботи та відпочинку, графік складний, провідники повинні мінятись в середньому через кожні 4 години, що незручно, тому провідники між собою домовляються і один з них відпочиває в одному напрямку, а інший у зворотному. Згідно рейсового журналу поїзда першим записаний ОСОБА_12, тобто він мав працювати першим (від Києва до Ужгорода). Після обходу начальник поїзду ОСОБА_48 повернувся у штабний вагон №8, де працював із документацією. Також, ОСОБА_48 направив у 18-й вагон поїзного електромеханіка ОСОБА_49 відремонтувати двері, який пізніше доповів, що двері відремонтувати не вдалося, а тому було вирішено проводити посадку-висадку пасажирів з 18-го вагону на праву сторону через сусідній 17-й вагон, оскільки їх робочі тамбури були поруч. До ст. Стрий про жодні надзвичайні події ніхто свідку не доповідав. Після ст. Стрий, ОСОБА_48 відлучався у 7-й вагон, де у пасажирки похилого віку були якісь питання щодо пересадки на ст. Ужгород. Повернувшись до штабного вагону біля 6.00 год. ранку, ОСОБА_48 довідався від провідника штабного вагону ОСОБА_50, що до неї приходив провідник 18-го вагону ОСОБА_12, який повідомив, що з вагону зникли двоє пасажирів разом з речами, які мали їхати до ст. Славське, та приніс їх квитки. На що свідок ОСОБА_48 оголосив поїзній бригаді перевірити по вагонах, чи немає зайвих пасажирів. Оскільки, таких не виявили, тому вирішили, що пасажири зійшли раніше своєї станції. Після прибуття поїзда на ст. Ужгород, у парку відстою до поїзда прийшли працівники міліції, які повідомили, що на перегоні Тернопіль-Львів виявили тіло дівчини та підозрюють, що її викинули з поїзду. ОСОБА_48 повідомив про факт зникнення двох пасажирів та зібрав чергових провідників для дачі пояснень. Ніяких нових фактів про обставини зникнення пасажирів у розмовах з начальником поїзда провідники не вказували. В наступний рейс свідка ОСОБА_48 попередили, що провідників ОСОБА_51 та ОСОБА_11 зніматимуть з поїзда для впізнання. ОСОБА_48 попередив про це ОСОБА_12, на що останній спокійно відреагував. На станції Львів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зійшли з поїзда, а наздогнали поїзд на ст. Чоп вже на зворотній дорозі. Сказали, що в них брали повторні пояснення, ніяких подробиць не говорили. Коли поїзд повернувся в Київ, ОСОБА_52 пішов на відгул, тому в наступний рейс ОСОБА_12 поїхав з новим напарником - ОСОБА_53 Рейс відбувався без надзвичайних подій, але на зворотній дорозі, увечері 21.12.2011 року на ст. Львів працівники міліції знову зняли з поїзда ОСОБА_12 для слідчих дій і більше він до поїзда не повертався. Його маршрутний лист свідок ОСОБА_48 здав нарядчику і доповів про це керівництву.

- показаннями свідка ОСОБА_49, який показав, що з 2007 року працює поїзним електромеханіком у вагонній дільниці Київ-пасажирський. Приблизно з осені 2009 року по даний час він працює електромеханіком поїзда №81/82 сполученням Київ-Ужгород. В його обов'язки входить обслуговування та ремонт електрообладнання поїзда. Під час рейсу 16-17 грудня 2011 року в напрямку Ужгорода та у зворотному напрямку до станції Київ він їхав у вагоні № 6, де було вільне місце. Після відправки поїзда зі ст. Київ, свідок пройшов усі вагони від першого до останнього та перевірив роботу генератора та електрообладнання. В кожному вагоні в службовому купе провідника є електрощит, де вказуються дані роботи генератора, заряд батареї тощо. Електромеханік обійшов усі вагони та перевірив електрощити. Після чого повернувся у вагон №6, де і пробув всю поїздку до станції Ужгород. Під час поїздки 16-17 грудня 2011 року від станції Київ до станції Ужгород, він заходив у вагон №18 на прохання ОСОБА_48 відремонтувати заклинені двері. Наскільки свідок пригадує, у вагоні №18 тоді він спілкувався з провідником ОСОБА_12 При цьому, обидва провідники вагону №18 були в купе, сказали, що в робочому тамбурі заклинило двері. Цей тамбур прилягав до робочого тамбура вагону №17. ОСОБА_55 оглянув двері, які заклинило. На ходу відремонтувати їх він не зміг, сказавши, що відремонтує їх в Ужгороді, а до того часу доведеться користуватись тамбуром вагону №17, оскільки їх робочі тамбури були поруч. Поведінка та зовнішній вигляд провідників видались свідку абсолютно звичайними. Однак, на станції Ужгород свідку так і не вдалось повністю відремонтувати двері. Дівчини описаної зовнішності ОСОБА_49 у вагоні №18 не бачив, принаймні не зауважив. В купе провідників чи поруч з ними такої дівчини під час його візиту не було. В плацкартних вагонах місця №53-54 зазвичай відведені під мішки з білизною, однак він не звернув увагу на ці місця, коли заходив у вагон №18 під час рейсу. 17 грудня 2011 року, коли поїзд стояв на станції Ужгород в парку, приїхали працівники міліції, які опитували всіх провідників, оскільки між станціями Красне та Золочів було виявлено молоду дівчину з травмою голови. Розпитували, чи їхала в поїзді така дівчина, чи були конфліктні ситуації. Проте, у свідка ОСОБА_49 пояснення не відбирались, адже він безпосередньо з пасажирами не спілкується. Провідники між собою це практично не обговорювали, принаймні він нічого не чув.

- показаннями свідка ОСОБА_17, який показав, що працює провідником у вагонній дільниці ВЧ-1 станції Київ-пасажирський. 16.12.2011 року він працював у поїзній бригаді поїзду №81/82 сполученням Київ-Ужгород, обслуговуючи вагон №19, а напарником в нього була ОСОБА_56 У сусідньому вагоні №19 працював провідник ОСОБА_11, якого ОСОБА_17 знає з 2008 року по спільній роботі у поїзній бригаді поїзду сполученням Київ-Адлер-Кисловодськ та перебуває з ним у товариських відносинах, а з ОСОБА_12 раніше не знайомий. Так, в рейсі 16-17 грудня 2011 року в складі поїзду №81/82 сполученням Київ-Ужгород його вагон був у хвості поїзда, приєднувався робочим тамбуром до неробочого тамбуру вагону №18. Приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_17 сходив у вагон №18, де повечеряв разом з провідниками цього вагону ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Ближче до 22 год. перед ст. Вінниця ОСОБА_17 повернувся у свій вагон, де допоміг напарниці розмістити пасажирів. Оскільки, спати йому ще не хотілося, ОСОБА_17 знову прийшов у вагон №18 та бачив як ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спілкувались з дівчиною, яка сиділа біля вікна у купе для відпочинку провідників. Вони слухали музику через колонку, приєднану до телефону, а ОСОБА_11 розмовляв з дівчиною та «перекидував» музику з одного телефону на інший. Коли всі четверо вийшли в тамбур перекурити, ОСОБА_17 з ОСОБА_11 стояли біля пічки, ліворуч по ходу поїзда, дівчина стояла по середині тамбура, а поруч з нею стояв ОСОБА_12 Про що говорили у тамбурі ОСОБА_17 не пригадує, а дівчина поводилась адекватно, відкривати вхідні двері ніхто не намагався. ОСОБА_17 не пригадує чи називала дівчина своє ім'я, лише пізніше по фотографії, яку показували працівники міліції, він довідався, що її звали ОСОБА_13. Після перекуру та кави, приблизно о 23.00 год., ОСОБА_17 повернувся у свій вагон, де відпочивав до ранку на верхній полиці у купе для відпочинку провідників. Прокинувшись між 7 год. та 8 год. ранку, ОСОБА_17 пішов до вагону №18 до хлопців покурити. При цьому, ОСОБА_57 та ОСОБА_11 не спали. Натомість, ОСОБА_12, який чергував уночі, розповів, що з вагона пропали два пасажири, зокрема, пропала та дівчина, з якою вчора вони пили каву, та хлопець, який їхав разом з нею, а також повідомив свідка про те, що вони начебто ходили по вагонах та шукали горілку, потім здали білизну, пішли в голову поїзда і не повернулися. Сказав також, що по ст. Стрий дівчину зустрічали та не зустріли, що він шукав її по всіх вагонах і не знайшов і доповів про все начальнику поїзда. Після прибуття поїзда у парк відстою на ст. Ужгород, ОСОБА_17 разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ходили на ринок за продуктами, при цьому також обговорювали зникнення пасажирки, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 висували версію, що дівчина вийшла з коханцем раніше своєї станції. Дорогою на Київ 17.12.2011 року провідники продовжували обговорення зникнення пасажирів, в один з таких моментів ОСОБА_11 або ОСОБА_12 розповідали, що після того як ОСОБА_11 пішов відпочивати, ОСОБА_12 намагався схилити ОСОБА_13 до статевих зносин, але вона відмовилась. Після другого обороту, тобто після повернення поїзду у Київ з другого рейсу 20.11.2012 року 19-й вагон відчепили, тобто в третій рейс цього поїзду ОСОБА_17 не поїхав, а залишився на вагоні «гарячого резерву». В цьому вагоні також переночував ОСОБА_11, який також не поїхав у третій рейс, оскільки мав перепрацьовані години. При собі ОСОБА_11 мав дорожню сумку, які речі в ній були ОСОБА_17 невідомо.

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_58, з яких вбачається, що вказаний свідок з 1979 року працює у вагонній дільниці ВЧ-1 станції Київ-пасажирський. 16.12.2011 року вона виїхала провідником у складі бригади поїзду №81/82 сполученням Київ-Ужгород. В цю поїздку захворів їх начальник поїзду ОСОБА_59 та поїхав новий начальник ОСОБА_48 Бригада теж була частково оновлена. У поїзді було 20 вагонів, ОСОБА_58 обслуговувала вагон №19, а напарником в неї був ОСОБА_17 У вагоні №18 їхали провідники ОСОБА_12 та ОСОБА_11 Одного з них, а саме ОСОБА_12, ОСОБА_58 знає досить давно, оскільки у 2005-2006 рр. вони працювали в одній бригаді, в тому числі на одному вагоні, характеризує його як нормального працівника, ввічливого у спілкуванні. Другого провідника 18-го вагону ОСОБА_11 вона раніше не бачила, знала тільки по імені ОСОБА_11. Неробочий тамбур 18-го вагону приєднувався до робочого тамбура 19-го вагону. Посадка в Києві проходила звичайним чином, розпочавшись о 18 год. 25 хв., поїзд відправився о 19 год. 00 хв., тобто з невеликим запізненням (до 5 хв.). ОСОБА_58 домовилась з ОСОБА_17, що в напрямку на Ужгород чергувати буде вона, а ОСОБА_17 працюватиме у зворотному напрямку. ОСОБА_58 була одягнена по формі та проводила посадку на ст. Київ. На сусідньому 18-му вагоні чергував і проводив посадку провідник ОСОБА_12 Після відправлення поїзду ОСОБА_58 зібрала квитки, разом з ОСОБА_17 роздала пасажирам постіль, розносила чай. Перед станцією Вінниця, між 21 год. та 22 год., ОСОБА_17 пішов у сусідній вагон №18 повечеряти разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 Потім на хвилину забіг ОСОБА_12, сказавши що її викликає начальник поїзда. ОСОБА_58 закрила купе для провідників і пішла у 8-й вагон до начальника поїзду ОСОБА_48 Проходячи через 18-й вагон, вона бачила усіх трьох провідників: ОСОБА_17, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, які вечеряли. Чи була з ними дівчина, чи були мішки з білизною на місці №53, ОСОБА_58 не пам'ятає, оскільки бігла швидко. ОСОБА_12 запросив її разом з ними повечеряти, але вона відмовилась. У 8-му вагоні ОСОБА_58 розписалась в начальника поїзду за інструктаж і повернулась у свій вагон. Проходячи 18-й вагон, вона спостерігала ту саму картину, тобто як ОСОБА_17, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вечеряли. Повернувшись у 19-й вагон на станції Вінниця біля 23 год. ОСОБА_58 провела посадку пасажирів. Після ст. Вінниця, ОСОБА_17 повернувся у 19-й вагон, заліз на верхню полицю в купе для відпочинку провідників і спав там до ранку. ОСОБА_58 знаходилась у робочому купе та працювала до ранку, з вагону більше не відлучалась. Біля 2 год. ночі після посадки по ст. Тернопіль по вагону проходили працівники міліції у цивільному одязі, коротко розпитали ОСОБА_58 про ситуацію у вагоні і пішли в голову поїзда. На ст. Тернопіль ОСОБА_58 проводила посадку пасажирів, бачила ОСОБА_12, який також проводив посадку пасажирів, чи був біля нього ОСОБА_11 та дівчина у джинсах і білому светрі вона не помітила. Від ст. Тернопіль до ст. Львів ОСОБА_58 невідлучно знаходилась у вагоні №19, біля 3.00 год. ночі по вагону, зокрема в сторону 18-го вагону, ніхто не проходив. ОСОБА_17 вона востаннє бачила після ст. Вінниця, коли той зайшов у купе для відпочинку провідників і до ранку з нього не виходив. На ст. Львів біля 04 год. 30 хв. ранку, ОСОБА_58 відкрила вагон, посадки-висадки не було, всі пасажири їхали далі, бачила при цьому ОСОБА_12, візуально змін у поведінці його не помітила, але близько до нього не підходила. Після ст. Стрий, приблизно о 06 год. ранку, у вагон до ОСОБА_58 заходив ОСОБА_12, спитав її чи немає у вагоні «зайвих» пасажирів, оскільки в нього з вагону пропали двоє людей. ОСОБА_12 ходив потім у хвостовий вагон №20, а також потім ходив до начальника поїзду. Вже після прибуття поїзда до Ужгорода, до поїзда приходили працівники міліції і повідомили, що з їх поїзду викинули дівчину, у всіх чергових провідників взяли пояснення. Показували всім провідникам фотографію загиблої дівчини, ОСОБА_58 її ніколи не бачила та, відповідно, не впізнала. Коли поїзд стояв на відстої на ст. Ужгород, ОСОБА_58 чула, як ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_17 обговорювали цю подію, але ніхто не міг зрозуміти, як таке могло трапитись. ОСОБА_12 та ОСОБА_11 переживали, оскільки це сталось на їх вагоні. На зворотній дорозі до Києва у провідників повторно брали пояснення. Через кілька днів з розмов у вагонній дільниці вона довідалась, що обох провідників з 18-го вагону затримала міліція (а.с. 212-214 том 2).

- показаннями свідка ОСОБА_60, який показав, що він працює провідником пасажирських вагонів у вагонній дільниці ст. Київ-пасажирський з 1994 року по даний час. 16.12.2011 року свідок ОСОБА_60 виїхав у складі бригади пасажирського поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород», який відправляється зі ст. Київ о 18 год.52 хв. ОСОБА_60 в цей день заступив на рейс у штабний вагон №8 (купейний), в якому знаходився начальник поїзда ОСОБА_48, другим провідником вагону була його дружина ОСОБА_50 Так, свідок домовився із своєю дружиною, що вона буде чергувати у вагоні із ст. Київ до ст. Львів, а він натомість чергуватиме зі ст. Львів до ст. Ужгород. Після того, як поїзд рушив зі ст. Київ, свідок пішов спати, з купе не виходив, заступивши на чергування по вагону, коли поїзд рушив зі ст. Львів, а дружина пішла відпочивати. Начальник поїзду ОСОБА_48 пішов робити обхід поїзда, а коли повернувся, зайшов до себе у купе відпочивати. 17.12.2011 року близько о 6.00 год., коли поїзд проїжджав ст. Стрий, у штабний вагон прийшов провідник вагону №18 ОСОБА_12, який повідомив свідку ОСОБА_60, що у нього пропали два пасажири, які їхали на місцях №41 та №42, показавши квитки цих пасажирів. Свідок оглянув дані квитки, побачивши, що вони придбані в один день, в один час, місця поруч, бокові, він запитав ОСОБА_12 чи здали пасажири постіль, на що останній відповів свідку, що здали, але пасажирів та їх речей не має. ОСОБА_60 сказав ОСОБА_12, що доповість начальнику поїзда, а тоді підсудний взяв квитки і пішов у напрямку до свого вагону. 17.12.2011 року близько о 9.00 год. ОСОБА_60 доповів начальнику поїзда ОСОБА_48, що у вагоні №18 пропали два пасажири, на що останній відреагував спокійно. Коли поїзд 17.12.2011 року близько о 11.00 год. прибув на ст. Ужгород, до поїзда прийшли працівники міліції і попросили начальника поїзда зібрати поїзну бригаду, а коли бригада зібралася, працівники міліції пояснили, що на перегоні знайшли труп жінки, запитавши чи не пропадали з поїзда пасажири. Начальник поїзда розповів працівникам міліції, що провідник вагону №18 ОСОБА_12, доповідав йому, що у нього з вагону пропали два пасажири. Працівники міліції, будучи у поїзді, брали пояснення у поїзної бригади. Коли ОСОБА_12 говорив свідку ОСОБА_60 про зникнення пасажирів, то він поводив себе спокійно і не хвилювався.

- показаннями свідка ОСОБА_50, яка показала, що вона працює провідником пасажирських вагонів у вагонній дільниці ВЧ-1 ст. Київ - Пасажирський. 16.12.2011 року вона заступила на зміну разом із своїм чоловіком ОСОБА_60 у штабний вагон, у складі бригади пасажирського поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород». Поїзд відправляється зі ст. Київ о 18 год. 52 хв. В її вагоні перебував начальник поїзда ОСОБА_48 Чергування ОСОБА_50 у вагоні було зі ст. Київ до ст. Львів, а її чоловіка зі ст. Львів до ст. Ужгород. За час слідування поїзда зі ст. Київ до ст. Львів, вона виконувала свої професійні обов'язки, а її чоловік за цей час відпочивав у купе для провідників. За час слідування поїзда зі ст. Київ до ст. Ужгород, свідок нічого підозрілого в поведінці ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не помічала. З ними це був її перший рейс у складі поїзної бригади, а раніше вона їх двох не знала. Про те, що з поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород» зникла людина, ОСОБА_50 дізналася з ранку 17.12.2011 року від працівників міліції, які прийшли у поїзд на ст. Ужгород і розповіли, що з даного поїзда викинули людину.

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_61, з яких вбачається, що даний свідок працює провідником пасажирських вагонів у вагонній дільниці ВЧ-1 ст. Київ - Пасажирський з 1983 року. Так, 16.12.2011 року ОСОБА_61 заступив на зміну у вагон №17 разом з провідником ОСОБА_62 у складі поїзної бригади пасажирського поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород». Поїзд відправляється зі ст. Київ о 18 год. 52 хв. Бригада була оновлена, а тому всіх працівників свідок не знав. Із своїм напарником по вагону, свідок ОСОБА_61 домовився, що буде чергувати у зворотному напрямку від ст. Ужгород до ст. Київ, а ОСОБА_62 від ст. Київ. За час слідування поїзда зі ст. Київ до ст. Львів, свідок нікуди з купе не виходив. По прибуттю пасажирського поїзда 17.12.2011 року на ст. Ужгород, ОСОБА_62 близько о 11.00 год. розповів свідку, що до нього в ночі приходив провідник вагону №18 ОСОБА_12, який розповів, що у нього в вагоні пропали двоє пасажирів. У зворотному напрямку зі ст. Ужгород до ст. Київ у вагоні чергував ОСОБА_53 (а.с. 141-142 том 5).

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_62, з яких вбачається, що свідок працює провідником пасажирських поїздів станції Київ-Пасажирський з 1998 року. Так, 16.12.2011 року свідок заступив на зміну у вагон №17 разом з провідником ОСОБА_61 У сусідньому вагоні № 18 провідниками були ОСОБА_12, якого свідок раніше знав та ОСОБА_11, якого свідок раніше не бачив. Під час даного рейсу, свідок домовився із ОСОБА_61, що він працює всю поїздку по дорозі до станції Ужгород, а ОСОБА_61 у зворотному напрямку. Після відправки поїзда свідок ОСОБА_62 з ОСОБА_61 зібрали квитки у пасажирів, роздали постіль, чай, заповнили документи. До станції Вінниця ОСОБА_61 допомагав ОСОБА_62 Після станції Віннниця, приблизно о 23.00 год., він ліг спати, і ОСОБА_62 працював сам, займався своїми безпосередніми обов'язками, знаходився в службовому купе. Свій вагон свідок не залишав, в тамбур виходив лише на зупинках на станціях для посадки пасажирів. Обхід начальника поїзда був здійснений перед прибуттям до станції Вінниця, спілкувався з ОСОБА_48 ОСОБА_62 особисто, зауважень до роботи у нього не було, його візит тривав не більше 2-3 хвилин. Молодої дівчини у вагоні № 18 (в тамбурі, в коридорі чи у купе провідників) зростом приблизно 160 см, з світлим волоссям, одягнену в сині джинси, чорні шкіряні чоботи до колін на високому широкому підборі, у білому светрі та синій (можливо чорній) спортивній куртці, ОСОБА_62 не бачив. До станції Тернопіль була лише одна зупинка - станція Вінниця. На той час у вагоні № 18 заклинило двері в робочому тамбурі на одну сторону (як раз на ту, де мала здійснюватись посадка пасажирів), тому посадка-висадка пасажирів на станції Вінниця здійснювалась через тамбур вагону № 17, який обслуговував ОСОБА_62 Посадку-висадку пасажирів на станції Вінниця у вагоні № 18 здійснював ОСОБА_12, а ОСОБА_11 після відправки зі ст. Київ до прибуття в Ужгород ОСОБА_62 не бачив взагалі. На станції Тернопіль, яка мала місце приблизно в 02.00 год., здійснювалась посадка-висадка пасажирів в звичайному режимі, двері тамбура вагону №18 хоча і не були відремонтовані, відкривались на потрібну сторону, а тому ОСОБА_12 не користувався вагоном №17. ОСОБА_62 точно не пригадує, чи здійснювалася посадка пасажирів на станції Тернопіль. На перон він виходив, але швидше за все був лише вихід пасажирів з його вагону, посадки не було. Дівчину описаної зовнішності він під час поїздки не бачив взагалі, ні на пероні, ні в тамбурі. Під час поїздки від станції Тернопіль до станції Львів, свідок ОСОБА_62 знаходився в своєму службовому купе, де також спав ОСОБА_61 З вагону в тамбур вагону №18 не виходив. В період з 02.00 год. до 04.30 год. свідок бачив лише ОСОБА_12, оскільки він здійснював посадку-висадку пасажирів свого вагону, тобто вагону № 18, робочий тамбур, якого був розташований впритул до тамбура вагону №17, де працював ОСОБА_62 Вони з ним спілкувались лише по роботі, тобто він попросив здійснити посадку через його вагон на станції Вінниця, оскільки заклинило одну з дверей його робочого тамбура. На станції Тернопіль вони спілкувались на пероні, але це були загальні фрази по роботі, і не пригадує про що саме. На станції Львів свідок також бачив ОСОБА_12, вже не пригадує, як здійснювалась посадка пасажирів у його вагон, через його тамбур, чи двері в його тамбурі відчинялись на потрібну сторону. ОСОБА_12 поводився звичайно, нічого підозрілого в його поведінці ОСОБА_62 не помітив. Пригадує, що приблизно за 40 хвилин до прибуття поїзда до станції Стрий, ОСОБА_12 проходив через його вагон і сказав йому, що йде до начальника поїзда, оскільки не може знайти двох пасажирів, які по квиткам мають виходити на станції Стрий, однак на своїх місцях відсутні, і що речей цих пасажирів також немає. На станції Стрий, коли ОСОБА_62 стояв у своєму тамбурі, то бачив, що до ОСОБА_12 до вагону підійшов молодий мужчина, запитував чи немає у вагоні №18 пасажирки - дівчини, яка мала вийти на цій станції. ОСОБА_12 відповів, що такої пасажирки не має. Чи описував мужчина зовнішність дівчини, яку чекав, свідок не пригадує, здається ні, це була коротка розмова, поїзд вже мав відправлятись. У вагон той мужчина не заходив, запитував з перону. На станції Воловець або Лавочне до ОСОБА_12 підходив працівник міліції у формі, який також запитував про дівчину-пасажирку, яка мала їхати до станції Стрий. ОСОБА_12 відповів, що пасажирки у нього немає. ОСОБА_62 не пригадує, що саме він сказав, це були якісь загальні фрази, якими він пояснив, що така пасажирка була, однак пропала. Коли ОСОБА_12 йшов до начальника поїзда, перед станцією Стрий доповісти про відсутність пасажирів, він сказав, що ці пасажири - молоді дівчина та хлопець. Потім, коли дівчину стали шукати в Стрию та на ст. Воловець (або Лавочне), на запитання ОСОБА_62 він відповів, що так і не знайшли цих пасажирів, що він не знає, де вони зникли. У вагон №18 під час рейсу 16-17 грудня 2011 року ОСОБА_62 жодного разу не заходив. 17 грудня 2011 року, коли поїзд стояв на станції Ужгород в парку, свідок ОСОБА_62 від працівників міліції дізнався, що між станціями Красне та Золочів виявлено молоду дівчину з травмою голови. На той час він навіть і не подумав, що це може бути та сама пасажирка, яка зникла з вагону № 18, оскільки ті працівники міліції проводили опитування, однак не стверджували, що вона з їх поїзда. Працівники міліції розпитували, чи не було під час руху поїзда якихось конфліктних ситуацій з участю молодої дівчини. Оскільки у них все було спокійно, він не здогадався, що ця дівчина могла бути пасажиркою, що зникла з вагону №18. На станції Ужгород ОСОБА_62 ні з ОСОБА_12, ні з ОСОБА_11 не спілкувався, після прибуття поїзда займався своїми справами, сходив на базар, по дорозі з Ужгорода до станції Київ він відпочивав, працював його напарник ОСОБА_61 Про обставини зникнення з 18-го вагону поїзда № 81/82 пасажирки ОСОБА_13 йому більше нічого не відомо (а.с. 218-223 том 2).

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_64, з яких видно, що вона працює провідником пасажирських вагонів у вагонній дільниці ВЧ-1 ст. Київ - Пасажирський з 2009 року по даний час. Так, 16.12.2011 року ОСОБА_64 заступила на зміну у вагон №9 разом із провідником ОСОБА_65 у складі поїзної бригади пасажирського поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород». Поїзд відправляється зі ст. Київ о 18 год. 52 хв. В даний рейс свідок попала випадково на підміну, нікого з бригади вона не знала, раніше з ними не працювала. Із своїм напарником по вагону ОСОБА_65, свідок домовилася, що буде чергувати зі с. Київ до ст. Ужгород, а він у зворотному напрямку. За час слідування поїзда зі ст. Київ до ст. Ужгород, свідок нікуди не відлучалася, і з провідниками не розмовляла. По прибуттю пасажирського поїзда 17.12.2011 року близько о 11.00 год. на ст. Ужгород, начальник поїзда зібрав чергових провідників і повідомив, що у них працівники міліції будуть брати пояснення. Від працівників міліції свідок дізналася, що на перегоні поблизу м. Львова, знайшли мертву дівчину. Проте, свідок ОСОБА_64 повідомила працівникам міліції, що її нічого по даному факту не відомо (а.с. 177 том 5).

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_66, з яких видно, що вона працює провідником пасажирських вагонів у вагонній дільниці ВЧ-1 ст. Київ - Пасажирський з 2008 року по даний час. Так, 16.12.2011 року ОСОБА_67 заступила на зміну у вагон №12 разом з провідником ОСОБА_68, у складі поїзної бригади пасажирського поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород». Поїзд відправляється зі ст. Київ о 18 год. 52 хв. Чергування у вагоні почалося від ст. Київ до ст. Ужгород, а її напарниця ОСОБА_68 у зворотному напрямку. За час слідування поїзда зі ст. Київ до ст. Львів, свідок виконувала свої професійні обов'язки, а її напарниця ОСОБА_69 відпочивала у купе для провідників. Нічого надзвичайного у ночі свідок не зауважила. 17.12.2011 року близько о 05.00 год., коли вони проїхали ст. Стрий, через її вагон проходив провідник вагону №18 ОСОБА_12, раніше якого вона ніколи не бачила. Останній тримав у руках квитки, повідомивши свідку, що йде до начальника поїзда, щоб висадити двох пасажирів, яких він не може знайти, тому хоче йому доповісти. Коли, ОСОБА_12 повертався від начальника поїзда свідок ОСОБА_66 не бачила. 17.12.2011 року, коли поїзд стояв на відстої на ст. Ужгород, провідників пасажирського поїзда «Київ - Ужгород», які працювали у нічну зміну, зібрав начальник поїзда, який повідомив, що працівники міліції будуть брати пояснення в провідників, тому що на перегоні поблизу ст. Львів, знайшли мертву дівчину, і шукають поїзд з якого вона випала. Свідок ОСОБА_66 дала пояснення, що її нічого не відомо, і пішла до себе у вагон. На другий рейс 18-20 грудня 2011 року у бригаді, в якій працювала свідок ОСОБА_66 вже знали, що дівчина випала з вагону №18 пасажирського поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород», провідниками якого були ОСОБА_12 та ОСОБА_11 З останніми свідок ОСОБА_66 мало спілкувалася, однак її вразила поведінка даних осіб, з яким холоднокрів'ям та байдужістю вони розповідали про даний випадок (а.с. 179-180 том 5).

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_70, з яких видно, що вона перебуває на посаді провідника пасажирських вагонів ВЧ-1 ст. Київ-Пасажирський. З провідником ОСОБА_11 свідок знайома з 2003 року, а у 2011 році вона двічі їздила в рейси у напрямку Київ - Владивосток разом з ОСОБА_11 Крім цього, вони періодично зустрічалися у вагонній дільниці, де їх спілкування обмежувалося розмовами за чашкою кави, відносини були приятельські. З провідником ОСОБА_12 свідок не знайома. ОСОБА_11 любить спілкуватися, легко входить в контакт з пасажирами, при цьому не є настирним, у той-же час він дещо неуважний, думає повільно. За час спільних рейсів у ОСОБА_70 до нього з приводу роботи зауважень не було. Так, 16 грудня 2011 року близько 13-14 год. ОСОБА_70 мала телефонну розмову з ОСОБА_11, зокрема, свідок подзвонила йому, щоб попередити про можливі перевірки роботи провідників. З даної розмови свідок довідалась, що ОСОБА_11 мав здійснювати рейс в напрямку ст. Ужгород. Крім цього, свідок попросила ОСОБА_11, щоб той забрав її сумку із камери зберігання у вагонній дільниці та завіз її до м. Чернігова, оскільки ОСОБА_11 регулярно здійснював рейси на Санкт-Петербург та його маршрут пролягав через ст. Чернігів. При цьому, ОСОБА_11 обіцяв повідомити свідку, чи буде проїжджати через ст. Чернігів, однак так і не передзвонив, і нічого ОСОБА_70 не передавав (а.с. 76-79 том 2)

- показаннями свідка ОСОБА_71, який пояснив, що протягом грудня 2011 року в ході проведення операції по боротьбі з крадіжками у поїздах далекого сполучення працівниками ЛВ на ст. Мукачево здійснювався супровід поїздів №81/82 сполученням Київ-Ужгород від ст. Мукачево до ст. Тернопіль та у зворотному напрямку. Так, 16 грудня 2011 року свідок ОСОБА_71 з майором міліції ОСОБА_54 на підставі графіку, затвердженого начальником лінійного відділу, здійснив посадку у поїзд №82 сполученням Київ - Ужгород для супроводу в рамках вищеназваної операції. Після посадки у поїзд, вони відмітилися у рейсовому журналі у начальника поїзда та приступили до виконання службових обов'язків. ОСОБА_54 повідомив начальника поїзда номер свого мобільного телефону, після чого вони прослідували вздовж поїзда, розмовляли з провідниками, повідомляючи останніх, що ними здійснюється супровід поїзда, а у разі необхідності провідники могли з ними зв'язатися. За час слідування поїзда до ст. Тернопіль, вони ще декілька разів пройшлись уздовж поїзду, однак підозрілих осіб не помітили, до них ні члени поїзної бригади, ні пасажири за допомогою чи з інформацією, що становить оперативний інтерес не зверталися. По прибуттю поїзда на ст. Тернопіль, вони ще раз поспілкувалися із членами поїзної бригади, і оскільки жодних зауважень у останніх не виникло, вони покинули поїзд та прослідували у чергову частину ЛВ на ст. Тернопіль, де відмітились про прибуття. 17 грудня 2011 року близько 01 год. 55 хв. ОСОБА_71 зі ОСОБА_54 підійшли до штабного вагону, де представились старшому провіднику та представили маршрутні документи. Поспілкувавшись із старшим провідником, свідок ОСОБА_71 повідомив йому номер свого мобільного телефону для оперативного зв'язку, після чого разом із ОСОБА_54 прослідували в голову поїзда, де знаходились вагони СВ (№5,6) та купейні вагони. Йдучи по вагонах, вони спілкувалися із членами поїзної бригади, однак багато з них уже відпочивали. Пройшовши до голови поїзда, вони нічого підозрілого не помітили, а тому близько 02 год. 25 хв. пішли у зворотному напрямку до хвоста поїзда. До кінця поїзда вони дійшли близько 03 год. 10 хв., після чого вирішили знайти місце, щоб присісти, однак, у зв'язку із тим, що починались передсвяткові дні, вільних місць у поїзді було дуже мало, тому вони в пошуках пішли в напрямку до голови поїзда, і лише у плацкартному вагоні №15 знайшли два вільних місця у першому купе, де, поспілкувавшись перед тим із провідником вагону, присіли близько 03 год. 20 хв. На вказаному місці вони перебували до прибуття поїзда на ст. Львів о 04 год. 10 хв. По ст. Львів вони вийшли із вагону та пройшли по перону до голови поїзда. По дорозі розмовляли із працівниками поїзної бригади, від яких жодних повідомлень не надійшло. Повертаючись у хвіст поїзда, вони знову поспілкувалися із старшим провідником зі штабного вагону, який сказав їм, що поїздка відбувається без порушень. Після цього, свідок ОСОБА_71 та ОСОБА_54 пройшли у кінець поїзда до вагону №17, після чого повернулися на займані місця до вагону №15, де перебували приблизно до 07 год. 50 хв., коли поїзд прибув на ст. Воловець. Після прибуття поїзда на ст. Воловець, вони знову поспілкувалися із провідниками вагонів та пішли до штабного вагону. Через деякий час, після відправлення поїзда зі ст. Свалява, свідок пішов до начальника поїзда, у якого зробив відмітку у рейсовому журналі про проведений супровід, де від начальника поїзда жодних зауважень чи повідомлень про події не отримував. У поїзд по ст. Свалява підсіли також працівники ЛВ на ст. Мукачево ОСОБА_72, ОСОБА_73 та ОСОБА_2 Поїзд прибув на ст. Мукачево близько 09 год. 05 хв., однак протягом супроводження поїзда жодних зауважень чи повідомлень про будь-які події від членів поїзної бригади чи пасажирів свідок не отримував.

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_72, з яких вбачається, що 17 грудня 2011 року близько 8 год. 35 хв. по ст. Свалява він здійснив посадку у поїзд сполученням Київ-Ужгород у штабний вагон. Провіднику він представився працівником міліції, після чого провідник на запитання ОСОБА_72 відповів, що поїздка відбувається нормально, ніяких надзвичайних подій не відбулося, а поїзд супроводжується нарядом міліції. Невдовзі, свідок ОСОБА_72 зустрів вказаний наряд міліції у складі майора ОСОБА_54 та прапорщика ОСОБА_71, які йому повідомили, що супроводження поїзду пройшло спокійно, без жодних інцидентів. Після прибуття на ст. Мукачево, вказаний вище наряд міліції покинув поїзд, а свідок ОСОБА_72 пішов на роботу. Того ж дня, ОСОБА_72 згідно графіка супроводу поїздів, разом із співробітником ОСОБА_75 у складі наряду міліції відправився поїздом сполученням Ужгород-Київ до ст. Тернопіль. За час супроводження поїзда, надзвичайних подій не відбулося, злочинів не виявлялося. Зауважень від працівників поїзної бригади чи від пасажирів не надходило. По прибутті на ст. Тернопіль, свідок зробив відмітку про здійснений супровід у рейсовому журналі поїзда. В ході поїздки, в розмові з начальником поїзда, останній запитав ОСОБА_72 чи відомо йому щось про дівчину, яка випала із поїзда. Однак, при цьому він не згадував про те, що із його поїзда зникла пасажирка, а також він не робив припущення, що дівчина могла випасти із цього ж поїзда (а.с. 192 том 3).

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_76, з яких вбачається, що вона працює нарядчиком вагонної дільниці ВЧ-1 станції Київ-пасажирський та займається комплектацією пасажирських поїздів, тобто розподіляє провідників по поїздах та веде при цьому відповідну документацію. З приводу пред'явленого їй маршрутного листа №5488 на прізвище ОСОБА_11, вона показала, що окремі записи в документ вносила власноручно, а саме перші два та останній. Так, 30.11.2011 року нею зроблено запис про те, що ОСОБА_11 заступив на роботу о 16 год. 05 хв. у бригаді поїзду №53/54 сполученням Київ - С. Петербург. Після вказаного рейсу, ОСОБА_11 мав відгули (40 годин). Бригада, у якій він працював, 03.12.2011р. йшла у відпустку. Однак, ОСОБА_11 не захотів йти у відпустку, а вийшов на роботу та був включений у склад бригади поїзда №81/82 сполученням Київ-Ужгород та зробив два рейси в цій бригаді. Після другого рейсу, ОСОБА_11 мав вихідні до 25.12.2011р., оскільки в нього було багато відпрацьованих годин (140 годин). Але на роботу він явився 21.12.2011р., про що ОСОБА_76 власноручно зробила запис в його маршрутному листі (дата містить виправлення через механічну помилку, правильна дата явки ОСОБА_11 на роботу 21.12.2011р., час відправки поїзда 15 год. 30 год., а фактично він прийшов на роботу о 08.00 год. ранку). 21.12.2011 року ОСОБА_11 приблизно о 8.00 год. ранку прийшов в кабінет до ОСОБА_76, яка побачивши його спитала, чи не погодився б він записатись на рейс на Санкт Петербург, де не вистачало двох провідників, на що ОСОБА_11 погодився. Тоді, свідок зробила відповідний запис у його маршрутному листі, записавши його на поїзд №53 сполученням Київ - С. Петербург. На підтвердження своїх показів свідок ОСОБА_76 надала копію довідки про роботу поїзної бригади поїзда №53 сполученням Київ - С. Петербург за 20.12.2011р. - 23.12.2011р., згідно з якою в складі цього поїзду на вагоні №3 працювали провідники ОСОБА_11 та ОСОБА_78 (а.с. 35-38 том 2).

- показаннями свідка ОСОБА_78, яка суду повідомила про те, що вже 17 років працює провідником у вагонній дільниці ВЧ-1 станції Київ-пасажирський. 21.12.2011 року вона прийшла вранці на роботу та нарядчик ОСОБА_76 записала її до поїзної бригади поїзду №53/54 сполученням Київ-С. Петербург, де не вистачало провідників. ОСОБА_78 прийшла в парк та почала готувати свій вагон №3 (хвостовий) до відправки у рейс. Приблизно о 9 год. ранку у вагон прийшов провідник ОСОБА_11, який сказав що теж буде їхати у цьому вагоні, тільки сходить забере свої речі. Повернувся ОСОБА_11 вже перед самою посадкою. ОСОБА_78 раніше з ним ніколи не їздила, тому нічого про нього повідомити не може. При посадці у поїзд на ст. Київ було мало людей, ОСОБА_78 та ОСОБА_11 разом стояли на пероні і ОСОБА_11 сам почав розповідати про неприємності, які в нього вийшли в попередньому рейсі на Ужгород. Зокрема, підсудний розповів свідку про те, що у нього з вагону викинули дівчину 23-х років, симпатичну, яка начебто їхала з колишнім хлопцем, а їхала до нового хлопця, чи навіть майбутнього чоловіка, якогось працівника СБУ, що її викинули босу, що в неї голова пробита болтом. Також, за словами ОСОБА_11, дівчина, що зникла, була легкої поведінки, яка їхала з коханцем до майбутнього чоловіка та він бачив у неї на мобільному телефоні фото, де зображено, як вона вступала в статеві зносини з двома чоловіками. На що, свідок ОСОБА_78 ще здивувалась, для чого жінці тримати в себе такі компрометуючі фотографії. Цю розмову ОСОБА_11 продовжував усю дорогу. Про себе ОСОБА_11 розповідав, що двічі одружений, має дітей від обох шлюбів та живе у м. Харкові. ОСОБА_78 запропонувала підсудному, що буде працювати по дорозі на С. Петербург, а ОСОБА_11, відповідно, буде працювати на зворотній дорозі, на що він погодився. Проте, ОСОБА_11 не ліг відпочивати, майже не спав, постійно приходив у робоче купе, що було дивно, оскільки після рейсу людина завжди багато спить. Знову заводив розмови про зниклу пасажирку, переживав через те, що його будуть тепер викликати в суд, кілька разів повторив історію про колишнього хлопця цієї дівчини, підкресливши, що саме він, цей хлопець, її викинув, а ОСОБА_11 в цей час відпочивав, чергував його напарник. Говорив, що десь по Львову цей хлопець потрапив на камеру відеоспостереження і подружка загиблої впізнала його. На зворотній дорозі, перед ст. Чернігів, ОСОБА_79 хтось зателефонував, як він пояснив дзвонила жінка, яка розповіла йому, що у нього вдома була міліція, що заарештований його напарник, а він сам був переконаний, що в м. Києві затримають також і його. Від хвилювання ОСОБА_11 практично перестав виконувати свої обов'язки, а ОСОБА_78 працювала за нього. ОСОБА_11 постійно закривався у купе і довго з кимось розмовляв по телефону. Після ст. Ніжин, у вагон підсіли їх змінники (провідники наступної бригади) і ОСОБА_11 розповідав їм про викинуту з поїзда пасажирку. Перед прибуттям до ст. Київ, ОСОБА_11 поголився, одягнув форму та по прибутті поїзда до Києва 23.12.2011 року о 13 год. 42 хв. проводив висадку пасажирів. ОСОБА_78 ненадовго відлучилась у парк, де її чекала донька, а ОСОБА_11 залишався на пероні біля вагону. Коли ОСОБА_78 повернулась, їй передали що ОСОБА_11 затримали працівники міліції. Також, ОСОБА_78 повідомила, що будучи відпочиваючим провідником, ОСОБА_11 мав на собі гумове взуття, спортивні штани, однак детальніше його одяг вона не запам'ятала. Яка марка мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_11, вона не роздивилась, фотоапарата в ОСОБА_11 не бачила. Також, свідок пригадала, що ОСОБА_11 після відправки від ст. Київ дуже хотів помитися, пішов у туалет та помився холодною водою.

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_80, з яких вбачається, що вона працює на посаді слідчого Бобровицького РВ УМВС у Чернігівські області. При цьому, свідок являється двоюрідною племінницею ОСОБА_11, з яким спілкується не часто, приблизно двічі на рік, по мобільному телефону. 20.12.2011 року близько 19 год. ОСОБА_11 зателефонував до ОСОБА_80 та у розмові розповів, що при поїздці через Західну Україну, на одній зі станцій у вагон зайшла жінка, а потім, перед самою відправкою, зайшов молодий хлопець. Даний хлопець розмовляв про щось і названою жінкою, а потім вони почали сваритись між собою. Згодом вони вживали алкогольні напої , після чого пішли у вагон ресторан, і з того часу їх ніхто не бачив. Зі слів ОСОБА_11, йому про це розповів його напарник на ім'я ОСОБА_12, оскільки у цей час ОСОБА_11 відпочивав. При цьому, останній повідомив свідку про те, що хлопець, який був разом із дівчиною, вийшов на одній із станцій. ОСОБА_11 розпитував у ОСОБА_80, що йому робити у його ситуації, на що вона йому відповіла, що їх будуть викликати до міліції як свідків та брати свідчення. Вдруге ОСОБА_11 дзвонив ОСОБА_80 для того, щоб вона надала йому консультації, оскільки йому стало відомо, що при поверненні з поїздки його будуть зустрічати працівники міліції. Свідок ОСОБА_80 погодилась його проконсультувати, однак ОСОБА_11 до неї більше не телефонував (а.с. 174-175 том 3).

- показаннями свідка ОСОБА_23, який показав, що 21 грудня 2011 року його включили у групу оперативних працівників ЛВ на станції Львів, які проводили заходи по встановленню осіб, причетних до смерті громадянки ОСОБА_13 Так, поїзд №81/82 сполученням Ужгород-Київ прибув на ст. Львів о 23.00 год. Деякий час він та інші працівники міліції пояснювали начальнику поїзда, що мають зняти з поїзда провідника ОСОБА_12 для дачі детальних пояснень з приводу зникнення пасажирки. Тоді, начальник поїзда підшукав ОСОБА_12 заміну, а після цього ОСОБА_12 зібрав необхідні йому речі та зійшов з поїзда. Близько 24.00 год. 21.12.2011 року свідок разом із оперативними працівниками міліції привезли ОСОБА_12 в адміністративне приміщення ЛВ на станції Львів, що у м. Львів по вул. Чернівецька, 2, де з ОСОБА_12 спілкувалися особисто свідок та начальник ВКР ЛВ на станції Львів ОСОБА_82 На пропозицію дати детальні пояснення співробітникам міліції про обставини зникнення пасажирки, ОСОБА_12 давав невпевнені свідчення, в черговий раз повторив, що пасажирка ОСОБА_13 сіла у поїзд з якимось невідомим чоловіком, вживала з ним разом алкогольні напої, а після якоїсь станції вони обоє пропали з поїзда. Співробітники міліції наголосили йому, що ці пояснення не збігаються з даними, які вони здобули. Так, згідно висновку токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_13 алкоголю не виявлено. Крім того, працівники міліції можуть підняти дані з камер спостереження на вокзалі станції Київ-пасажирський та довести, що ОСОБА_13 сідала у поїзд сама, тобто ніякого чоловіка з нею не було. Тоді, ОСОБА_12 співробітники міліції пояснили, що змушені його в цій ситуації затримати і обшукати, на що підсудний ОСОБА_12 різко змінив свою поведінку, знітився та почав давати інші пояснення. Зокрема, він пояснив, що в нього у барсетці є сережки, які належали ОСОБА_13 Тоді, один з працівників міліції запросив з вокзалу станції Львів двох станційних працівників у якості понятих. Після чого, свідок ОСОБА_23, в присутності двох понятих, провів поверхневий огляд ОСОБА_12, який при собі мав сумку для документів (барсетку). ОСОБА_12 в присутності понятих заявив співробітникам міліції, що у цій сумці знаходяться золоті сережки, які належали пасажирці, яка їхала 16.12.2011 року у вагоні №18 поїзду №81/82 сполученням «Київ-Ужгород», а він був провідником у даному вагоні. Також, ОСОБА_12 заявив, що бажає видати ці сережки, витягнувши їх з внутрішньої кишеньки даної сумки. Пасажирку ОСОБА_12 знав по імені, як ОСОБА_13, а в процесі неодноразового спілкування з співробітниками карного розшуку з'ясував, що її прізвище ОСОБА_13. ОСОБА_12 пояснив також в присутності понятих, що 17.12.2011 року речі ОСОБА_13, а саме дві сумки, приніс в купе відпочинку провідників його напарник ОСОБА_11, а ОСОБА_12 оглядав з ним речі ОСОБА_13, витягнувши дані сережки із її сумки, привласнив їх. Видані ОСОБА_12 золоті сережки були з жовтого металу із дрібними прозорими камінцями, які помістили в поліетиленовий пакет, зав'язали ниткою та опечатали паперовою биркою. Про обставини вилучення сережок свідок ОСОБА_23 склав протокол доставлення та особистого огляду, в якому зазначив факт вилучення сережок та пояснення, які давав з цього приводу ОСОБА_12 Всі присутні, тобто поняті та ОСОБА_12, познайомились з даним протоколом, проте ніяких зауважень від них не надходило, а присутні розписались у протоколі та на паперовій бирці, якою були опечатані видані сережки. Після цього, свідок відпустив понятих, а взяв у ОСОБА_12 детальні письмові пояснення про обставини даної пригоди, пояснення відбирав з ним наодинці у кабінеті начальника ВКР ЛВ на станції Львів. Спочатку поспілкувались з ОСОБА_12 усно, а вже згодом письмово все записав. З пояснень вбачалось, що ОСОБА_12 та його напарник ОСОБА_11, будучи провідниками поїзда №81/82 сполученням Київ-Ужгород, в ніч з 16 на 17 грудня 2011 року спілкувались з пасажиркою ОСОБА_13 Після станції Тернопіль, ОСОБА_11 вийшов з ОСОБА_13 в тамбур та повернувся через деякий час один. Як зрозумів ОСОБА_12, що ОСОБА_11 викинув з поїзда дану пасажирку. Потім, ОСОБА_11 приніс у купе для відпочинку провідників дві сумки, які належали ОСОБА_13, а вони вдвох обшукали її речі, привласнили гроші, які там були, а ОСОБА_12 привласнив сережки. Сумки ОСОБА_11, за словами ОСОБА_12, викинув з поїзда. Спілкувався ОСОБА_23 з ОСОБА_12 приблизно до двох годин, однак пояснення він давав добровільно, без будь-якого фізичного чи морального тиску. Пояснення ОСОБА_12 уважно прочитав та робив власноручні доповнення, а також відповідав на додаткові запитання, після чого їх добровільно підписав.

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_83, з яких видно, що він працює станційним працівником на головному залізничному вокзалі м. Львова. 21.12.2011 року він працював на вокзалі у нічну зміну. На роботу заступив о 20.00 год., близько о 24.00 год. працівник міліції запросив його та колегу по роботі ОСОБА_84 бути понятими при проведенні поверхневого обшуку у затриманої особи, на що вони погодилися та пішли в адміністративне приміщення лінійного відділу на ст. Львів, що по вул. Чернівецька, 2 у м. Львові. Коли вони зайшли у службовий кабінет, у ньому перебували працівники міліції та громадянин, який назвався на прізвище ОСОБА_12. Працівник міліції пояснив йому та ОСОБА_84, що він проведе поверхневий огляд ОСОБА_85 При собі останній мав сумку для документів (барсетку), в якій зі слів затриманого знаходились золоті сережки, які належать пасажирці, що їхала 16.12.2011 року у вагоні №18 поїзда №81/82 сполученням «Київ - Ужгород», в якому він був провідником. Після чого, ОСОБА_12 в їх присутності та працівників міліції, відкривши сумочку (барсетку), дістав рукою із внутрішньої кишеньки дві сережки, виготовлені з металу жовтого кольору з дрібними прозорими камінцями та поклав їх на стіл. При цьому, затриманий пояснив, що пасажирку, яка їхала з ним у поїзді, якій належать дані сережки, звати ОСОБА_13, а прізвище її ОСОБА_13, яке він дізнався від працівників міліції. Також, ОСОБА_12 повідомив, що 17.12.2012 року, коли він був провідником у вагоні №18 поїзду №81/82 сполученням «Київ - Ужгород», його колега провідник ОСОБА_11, приніс у купе відпочинку провідників дві сумки, які належали ОСОБА_13, після чого ОСОБА_12 разом з ОСОБА_11, оглянули дані сумки, а саме тоді ОСОБА_12 привласнив дані сережки. Факт вилучення в ОСОБА_12 сережок було зафіксовано у протоколі, сережки поміщено в поліетиленовий пакет, зв'язано ниткою і опечатано паперовою биркою. В протоколі та на бирці свідок з іншим понятим ОСОБА_84, затриманий ОСОБА_12 та працівник міліції, який оформляв вилучення, поставили свої підписи (а.с. 85-86 том 5).

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_84, покази якого повністю збігаються із показанням свідка ОСОБА_83 (а.с. 87-88 том 5).

- показаннями свідка ОСОБА_86, яка показала, що з ОСОБА_13 познайомилася у 2005 році, коли навчалася з нею на першому курсі у Київському національному медичному університеті ім. Богомольця. З 2008 року разом з ОСОБА_13, свідок проживала у одній кімнаті гуртожитку по АДРЕСА_5, а з 2011 року разом з потерпілою працювали у Київському будинку соціального піклування. ОСОБА_13 свідок може охарактеризувати як спокійну та доброзичливу особу, яка в конфлікти ні з ким не входила, у компанії вела себе розкуто, на роботі була відповідальною, у спілкуванні говіркою, легко входила в контакт з людьми, протягом навчання в університеті палила, при цьому надавала перевагу марці «Murati», алкоголь вживала не часто, як правило під час святкувань якихось подій. Також, свідку було відомо, що ОСОБА_13 протягом тривалого часу (близько семи років) зустрічалася з хлопцем на ім'я ОСОБА_87, з яким навчалася в одній школі, він був її односельцем, приблизно раз на місяць. ОСОБА_13 приїжджала до батьків, де і зустрічалася із ОСОБА_87, який навчався лікарській справі у м. Харків. У той же час, ОСОБА_13 вступила у близькі відносини з хлопцем на ім'я ОСОБА_116, який проживає у сусідньому гуртожитку та навчається на інтернатурі. Зі слів ОСОБА_13, свідку стало відомо, що її приятель на ім'я ОСОБА_23, мешкає у Львівській області, з яким вона нетривалий час зустрічалася у 2010 році, запрошував її приїхати взимку у Карпати. ОСОБА_13 вирішила прийняти пропозицію ОСОБА_23, крім того, провідати свою сестру ОСОБА_68, яка проживає у м. Новояворівськ Львівської області. Вона, ОСОБА_86 відмовляла ОСОБА_13 від цієї поїздки, оскільки ОСОБА_23 був одружений, тому така зустріч є недоречною. 14 грудня 2011 року ОСОБА_13 зателефонувала до свідка та запитала, яким поїздом їй краще їхати до ст. Стрий, оскільки ОСОБА_86 регулярно їздить поїздом у м. Долина через ст. Львів, звідки вона родом. При цьому, свідок порадила потерпілу їхати поїздом сполученням «Київ-Ужгород», яким сама користувалася. Невдовзі, ОСОБА_13 зателефонувала до ОСОБА_86, повідомивши останню, що вже придбала квиток до ст. Стрий у залізничних касах. Наступного дня, 15 грудня 2011 року свідок вирішила поїхати додому у м. Долина, і запропонувала ОСОБА_13 їхати разом з нею, Однак, потерпіла відмовилася, обґрунтовуючи це тим, що у п'ятницю (16 грудня) має важливі заняття, які не може пропустити. Востаннє свідок бачила ОСОБА_13 15 грудня 1011 року близько о 15.00 год., коли їхала на роботу. У той день, ОСОБА_86 у гуртожиток не поверталася, а поїхала одразу на залізничний вокзал. 16 грудня 2011 року близько о 11.00 год. свідок мала телефонні розмови з ОСОБА_13, запитавши пораду у сфері професійної діяльності. Коли близько о 17.00 год. свідок зателефонувала ОСОБА_13, яка відповіла, що передзвонить пізніше, оскільки зайнята, як вона зрозуміла, потерпіла збирала речі для поїздки у Карпати. 17 грудня 2011 року на телефон ОСОБА_86 надійшли декілька повідомлень від оператора про пропущені дзвінки від ОСОБА_13 Близько 13.00 год. свідок спробувала зв'язатися із ОСОБА_13, однак її телефон був виключений. Близько 15.00 год. до неї зателефонував ОСОБА_23, який запитав, чи поїхала ОСОБА_13 у м. Стрий, оскільки він мав її зустріти, але у поїзді її не було. На що свідок ОСОБА_23 відповіла, що наскільки їй відомо, ОСОБА_13 таки поїхала до нього. Близько 18.00 год. їй на мобільний телефон ще декілька разів дзвонив ОСОБА_23, який був стурбований відсутністю ОСОБА_13 у поїзді, та просив зв'язатися із ОСОБА_13 чи з кимось з її близьких. Після цього, свідок почала обдзвонювати відомі їй контакти ОСОБА_13, а саме подзвонила до ОСОБА_87, попросивши його зв'язатися із її батьками, не пояснюючи причини, на що ОСОБА_87 відмовився, повідомивши лише, що наскільки йому відомо, вона поїхала до своєї сестри. ОСОБА_86 також обдзвонила інших спільних знайомих, однак так і не дізналася місцезнаходження ОСОБА_13. Близько о 22.00 год. 17.12.2011 року до свідка зателефонував ОСОБА_23, який у телефонній розмові повідомив її, що їздив у відділ міліції, де по фотографії упізнав у загиблій ОСОБА_13. 18 грудня 2011 року ОСОБА_86 приїхала у ЛВ на ст. Львів, де повідомила співробітникам міліції усі відомі дані про сестру ОСОБА_13, яка проживає у м. Новояворівськ. Так, свідок знає, які речі були в ОСОБА_13 у гардеробі. Також повідомила, що ОСОБА_13 була одягнута у чорні чоботи, довжиною приблизно до колін, високому (приблизно 10 см.) каблуку, синіх джинсах. Як їй пізніше стало відомо, у ОСОБА_2, з якою разом проживали в гуртожитку, ОСОБА_13 попросила куртку, оскільки верхнього одягу спортивного фасону не мала. При собі потерпіла мала чорну жіночу шкіряну сумку, з якою вона завжди ходила, за згоди ОСОБА_86 взяла у неї зелену синтетичну дорожню сумку зі шкіряними ручками, сумка розмірами 50х30х20 см., яку оцінює у 100 грн.. В ОСОБА_13 при собі був її мобільний телефон марки «Самсунг», який вона незадовго до цього придбала у магазині. Також, їй стало відомо від її приятеля ОСОБА_89, що проживав у сусідньому гуртожитку, що він дав ОСОБА_13 у користування фотоапарат, який саме не знає. Також свідок повідомила, що потерпіла носила окуляри у неширокій коричневій пластмасовій оправі, які зберігала у чорному пластмасовому футлярі. Хоче зазначити, що ОСОБА_13 також мала і контактні лінзи, які часто носила, а оскільки серед її речей у гуртожитку їх немає, то ОСОБА_13 мала їх із собою. Із золотих виробів потерпіла на пальцях носила три золотих персня (один з червоними камінцями, два з білими дрібними камінцями).

- показаннями свідка ОСОБА_89, який повідомив, що з ОСОБА_13 він познайомився під час проходження інтернатури, де вони спільно відвідували лекції. Стосунки між ним та ОСОБА_13 були дружні, особистих стосунків не було. По характеру потерпіла була товариська, ні з ким не конфліктувала, сигарети курила рідко. Інколи ОСОБА_13 зустрічалася з сусідом ОСОБА_89 по гуртожитку ОСОБА_90, щодо інших чоловіків йому нічого невідомо. На початку грудня 2011 року свідку стало відомо, що ОСОБА_13 збирається їхати поїздом в Карпати, а також до свої сестри. В цей час потерпіла через інтернет-магазин купила собі новий мобільний телефон «Самсунг», однак скільки він коштує ОСОБА_89 не знає. Крім того, перед поїздкою ОСОБА_13 позичила у ОСОБА_89 фотоапарат «Canon Power Shot» модель А710і, зарядний пристрій та два акумулятори до нього, чотири флешки об'ємом - 16мб, 32мб, 128мб, 512мб, та одна картка пам'яті об'ємом 2гб, а також курточку у своєї подруги. Останній раз свідок бачив ОСОБА_13 14.12.2011 року, коли пообіцяв її залишити свій фотоапарат. 15.12.2011 року ОСОБА_89 йшов на чергування і залишив фотоапарат на столику у себе в кімнаті, попередивши свого сусіда ОСОБА_90, щоб той передав його ОСОБА_13 16.12.2011 року свідок повернувся з чергування у гуртожиток, а ОСОБА_90 повідомив йому, що приходила ОСОБА_13 і забрала фотоапарат. 19.12.2011 року свідку на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_86, повідомивши його про те, що ОСОБА_13 загинула, її знайшли мертвою на колії, ніяких подробиць, що сталося з потерпілою йому невідомо. В чому була одягнута ОСОБА_13 перед поїздкою у Карпати, свідку невідомо. Вартість фотоапарату становила 1700 грн., чохла - 160 грн., зарядний пристрій - 40 грн., два акумулятори - 60 грн., інші флешки куплялись в різний час, а тому їх вартості він не пам'ятає. 19.12.2011 року він був присутній при проведенні працівниками міліції вилучення з кімнати гуртожитку комп'ютера - ноутбуку, що належав ОСОБА_13

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_91, з яких видно, що ОСОБА_13 вона знає з вересня 2011 року, зокрема з часу її вселення в гуртожиток АДРЕСА_5. Свідок підтримувала з потерпілою дружні відносини. При цьому зауважила, що по характеру ОСОБА_13 була життєрадісною, щирою і веселою дівчиною, ні з ким не конфліктувала, з незнайомими людьми в контакти не вступала, мала тривалі стосунки з хлопцем на прізвище ОСОБА_87. Проте, як довго підтримувала ОСОБА_13 з ним стосунки свідку не відомо. Перед самою поїздкою в Карпати, ОСОБА_13 купила собі новий мобільний телефон «Самсунг», з карткою оператора «Лайф» НОМЕР_9. Особисті речі, які належать ОСОБА_13, свідок зібрала в сумку, щоб повернути її батькам. ОСОБА_13 мала проблеми із зором, так як у неї була короткозорість, а тому вона носила окуляри та контактні лінзи, які зберігала в рожевій коробці. Нечасто ОСОБА_13 палила сигарети, зазвичай марки «Muratti Slims». Останній раз свідок бачила ОСОБА_13 ще 16.12.2011 року, коли потерпіла вирушала на залізничний вокзал м. Києва, щоб їхати поїздом на відпочинок в Карпати. Про те, що ОСОБА_13 викинули з поїзда, свідок довідалася від ОСОБА_86, про що останній розповіли працівники міліції, коли її допитували. Свідок ОСОБА_91 була понятою при проведенні вилучення ноутбука ОСОБА_13, який залишався в гуртожитку. Також, в ході допиту ОСОБА_91 надала слідчому коробку та супутню документацію від мобільного телефону марки Самсунг, що належав ОСОБА_13 (а.с. 131-132 том 5).

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_92, з яких видно, що ОСОБА_13 свідок знає з четвертого курсу, під час спільного навчання у Київському національному медичному університеті. Дружні відносини вони почали підтримувати з вересня 2011 року, під час проходження інтернатури в одному медичному закладі. Гуртожитки, в яких вони проживали були по сусідству. Свідок часто була в гостях в ОСОБА_13, яка була товариською, легко входила в контакт з людьми, ні з ким не конфліктувала, чи мала вона контакти з чоловіками свідку невідомо, а знає лише про те, що у потерпілої був хлопець на ім'я ОСОБА_87, який родом з Черкас. ОСОБА_92 відомо, що ОСОБА_13 мала короткозорість і носила окуляри в коричневій оправі, також користувалася лінзами, особливо узимку. На пальцях потерпіла носила три золотих персня, один з червоними камінцями, два з білими камінцями. Якою користувалася косметикою, і який потерпіла носила одяг, ОСОБА_92 не знає, лише їй відомо, що в першій половині грудня 2011 року ОСОБА_13 купила собі новий мобільний телефон марки «Самсунг» з сенсорним екраном, за який заплатила 1600 грн., в гуртожитку користувалася ноутбуком «Самсунг». Востаннє свідок бачила ОСОБА_13 в інтернатурі, коли роздрукували реферат, який занесли його в гуртожиток до потерпілої. Також ОСОБА_92 позичила ОСОБА_13 свою куртку темно-синього кольору з капюшоном вартістю 800 грн., тому що остання збиралася їхати на відпочинок у Карпати до свого знайомого на ім'я ОСОБА_23. На собі з одягу ОСОБА_13 мала джинсові штани синього кольору. 16.12.2011 року ОСОБА_92 в інтернатурі ОСОБА_13 не бачила, по телефону з нею не розмовляла, а 17.12.2011р. свідок пробувала до потерпілої телефонувати на мобільний телефон, щоб спитати як справи, але телефон у неї був виключений. У понеділок до ОСОБА_92 зателефонувала однокурсниця і повідомила, що ОСОБА_13 загинула. Свідок одразу пішла у гуртожиток, де побачила працівників міліції, які проводили опитування знайомих ОСОБА_13 і вилучили з кімнати гуртожитку її ноутбук, сказавши, що потрібно відслідкувати її контакти. Про вилучення ноутбуку складено акт вилучення. ОСОБА_13 сигарети курила дуже рідко, марки «Muratti Slims». Також, свідок показала, що ОСОБА_13 дуже боялася холоду, а тому роздягнута на вулицю вона вийти не могла. Крім того, ОСОБА_92 зазначила, що 17.12.2011 року близько 22 год. 35 хв. вона заходила на Інтернет-сайт «vkontake.ru», і бачила, що ОСОБА_13 була на сайті серед користувачів, однак на повідомлення потерпіла не відповіла. Тому, ОСОБА_92 вирішила, що ОСОБА_13 зайшла в Інтернет з мобільного телефону, а через поганий зв'язок могла повідомлення не помітити (а.с. 127-128 том 5).

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_90, з яких видно, що у жовтні місяці 2011 року його з ОСОБА_13 познайомив товариш ОСОБА_89, коли вони двоє прийшли в кімнату №НОМЕР_10 гуртожитку, де проживала потерпіла. Після чого, вони почали зустрічатись, а свідок неодноразово навідувався до потерпілої в гості. ОСОБА_13 була спокійною, скромною дівчиною, ні з ким не конфліктувала. З потерпілою свідок підтримував стосунки до самого її від'їзду у Карпати. Перед цією поїздкою вона купила собі новий мобільний телефон «Самсунг», але скільки заплатила за нього свідку невідомо. Із золотих прикрас свідку відомо, що ОСОБА_13 мала золоті сережки та два персня, одне з яких золоте, як виглядали не пригадує. Пам'ятає, що у неї був поганий зір, а вона носила окуляри. Про те, що потерпіла носила контактні лінзи, свідок не знав. З приводу поїздки у м. Стрий Львівської області, ОСОБА_13 розповідала свідку, що їде до своєї сестри в гості, а також хоче відпочити в горах і покататися на лижах. 16.12.2011 року близько о 17.00 год. ОСОБА_90 зайшов у кімнату до потерпілої, щоб допомогти її нести речі та провести на маршрутку. Чи брала вона з собою окуляри йому не відомо, на її пальцях він бачив персні, які вона ніколи не знімала. ОСОБА_13 розповіла свідку, що куртку позичила у ОСОБА_92, про те, що позичила фотоапарат йому було відомо від ОСОБА_89 Тоді, ОСОБА_90 разом з потерпілою вийшли із гуртожитку на вулицю і пішли спочатку до банкомату, де потерпіла зняла з картки гроші, після чого, вони пішли на маршрутну зупинку. На зупинці, ОСОБА_13 попрощалася з ОСОБА_90, сіла на маршрутку №465, поїхавши нею на залізничний вокзал. Більше свідок її не бачив. В цей же день, потерпіла зателефонувала ОСОБА_90 на мобільний телефон, повідомивши, що здійснила посадку на поїзд №81/82 сполученням «Київ-Ужгород», а більше з нею свідок не розмовляв. 18.12.2011 року ОСОБА_90 дізнався про смерть ОСОБА_13 від ОСОБА_89, і того ж дня він дав показання працівникам міліції (а.с. 133-134 том 5).

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_93, з яких вбачається, що вона працює на посаді соціального працівника в будинку соціального піклування, який знаходиться в м. Києві по вул. Суздальська, 4/6 більше одного року. Їх установа забезпечує ночівлю та вечерю безпритульних осіб. Прийом на ночівлю здійснюється з 18.00 год., а о 08.00 год. безпритульні особи покидають дане приміщення. ОСОБА_13 працювала в будинку соціального піклування на посаді медичної сестри з жовтня місяця 2011 року. Працювала потерпіла згідно графіку, заступаючи на чергування о 18.00 год., яке закінчувала о 09.00 год. ранку наступного дня. Працювала на 0,5 ставки, а в її обов'язки входило медичний огляд безпритульних, надання їм першої медичної допомоги. За час праці на посаді медичної сестри, ОСОБА_13 зарекомендувала себе з позитивної сторони, зауважень на її роботу зі сторони керівництва та безпритульних осіб не було. Про те, що сталося з ОСОБА_13, свідку стало відомо через декілька днів від працівників міліції, які приходили її опитувати про потерпілу (а.с. 145 том 5).

- оголошеними судом показаннями свідка ОСОБА_94, з яких видно те, що свідок заробляє собі на життя поодинокими заробітками, зокрема тим, що в парку Ужгородської пасажирської дільниці, коли прибуває поїзд сполученням Київ-Ужгород, вона прибирає вагони, за що провідники платять їй по 20 гривень. В середині грудня 2011 року свідок прибирала хвостові плацкартні вагони, в тому числі і вагон № 18, де був провідником ОСОБА_12, прізвище якого їй невідоме. За прибирання вагону № 18 ОСОБА_12 тоді грошей їй не давав, а розрахувався набором з шампуні, гелю для душу, крему «AVON». Отримані у ОСОБА_12 за прибирання вагону предмети, свідок ОСОБА_94 добровільно видала співробітникам міліції. Вказані предмети було оглянуто, приєднано до справи та здано на зберігання в камеру зберігання речових доказів ЛВ на ст. Львів ( а.с. 256-267 том 2).

- показаннями свідка ОСОБА_95, яка суду пояснила, що вона працює старшим комірником використаної білизни ВЧ-1. В грудні місяці 2011 року (точної дати вона не пам'ятає) до неї на робоче місце підійшов хлопець віком близько 28 років на ім'я ОСОБА_12, який працював провідником вагону. Як з'ясувалось свідком в судовому засіданні ним був ОСОБА_12, який, принісши пакунок в кульку, просив свідка передати його знайомому провіднику, який завтра за ним прийде. Свідок ОСОБА_95 попередила ОСОБА_12 про те, що здає зміну в 18:00 год., а він їй відповів, що в 18:00 годині прибуває московський поїзд №42 і прийдуть та заберуть пакунок. В цьому пакеті був мобільний телефон і фотоапарат. Пакунок пролежав у неї три місяці, а коли вона пішла у відпустку, то забрала його до себе додому. Пізніше цим телефоном почала користуватись її дочка ОСОБА_96 Згодом до них приїхали працівники міліції і вилучили цей телефон та фотоапарат.

- показаннями свідка ОСОБА_97, який суду пояснив, що працюючи слідчим СВ УМВСУ на Львівській залізниці, він займався розслідуванням справи по факту виявленого 16 грудня .2011 року на перегоні Золочів - Красне трупу дівчини. Під час слідства, у підозрюваного ОСОБА_12 було виявлено золоті сережки потерпілої ОСОБА_13, які згодом впізнала її сестра. Також, ОСОБА_12 повідомив свідку про те, що познайомився з потерпілою, як і те, що вони проводили разом час. Так, близько 23 години ОСОБА_12 знаходився у своєму купе, а ОСОБА_11 пішов курити з ОСОБА_13, але повернувся сам. Натомість, ОСОБА_11 під час досудового слідства, свою причетність до загибелі ОСОБА_13, заперечував, а лише повідомляв, що спав і нічого не чув. При цьому, свідок ОСОБА_97 настояв на тому, що жодних скарг під час проведення слідства від підозрюваних не надходило, як і будь-якого тиску на них не чинилось.

- показаннями свідка ОСОБА_98, який суду пояснив, що він працює начальником слідчої частини СВ УМВСУ на Львівській залізниці, і проводив розслідування даної кримінальної справи. Зокрема, здійснював відтворення обстановки та обставин події за участю підозрюваного ОСОБА_12 в ДЕПО, де останній показував начебто потерпіла ОСОБА_13 випала через відчинені двері тамбуру, коли він викидав золу. ОСОБА_11 сказав, що це мокруха і вони придумали цю версію. Початкова версія, яку підтримували підсудні, була про те, що ОСОБА_13 нібито їхала ще з якимось хлопцем. Після цього, як у ОСОБА_12 були вилучені сережки, то він розповів, що непричетний, а що це саме ОСОБА_11 пішов з нею курити, а повернувся без неї. При цьому, свідок ОСОБА_98 настояв на тому, що під час досудового слідства будь-якого тиску на підсудних не чинилось. Так, ОСОБА_11 настоював на своїх показаннях щодо його непричетності до цього злочину, але ніхто його не заставляв їх змінювати. У той же час, ОСОБА_12 змінював свої показання коли хотів, і як хотів.

- оголошеним в судовому засіданні протоколом огляду місця події від 17.12.2011 року, згідно з яким, на 1428 км., пікет 2 перегону Золочів - Красне, на відстані 50 см. від рейки виявлено жмут світло-русявого волосся, на відстані 70 см. від рейки на поверхні щебеню плями червоного кольору, які схожі на кров, на відстані 10 см. від рейки - фрагмент біологічного походження (а.с. 8-14 том 1).

- оглянутими в судовому засіданні записами в журналах реєстрації стаціонарних хворих та хворих у реанімаційному відділенні Буської центральної районної лікарні, з яких вбачається, що ОСОБА_13 поступила в лікарню як невідома особа ІНФОРМАЦІЯ_11 року о 07.20 год. та цього ж дня о 08.25 год. вона померла (а.с. 182-183 том 2).

- оголошеним в судовому засіданні протоколом огляду місця події та зовнішнього огляду трупа від 17.12.2011 року, згідно якого, у морзі Буської центральної районної лікарні проведено огляд невстановленого трупа жіночої статі. Зовнішнім оглядом тупа встановлено, що на тілі трупа множинні садна по правій поверхні шиї з переходом на праву третину плеча та плечовий суглоб, садно в ділянці бороди, одне садно у верхній третині лівого плеча, одне садно в ділянці грудної клітки, одне садно в ділянці попереку, рану та синець по задній поверхні лівої гомілки, травматичну ампутацію дистальних фаланг пальців правої стопи (а.с. 16-23 том 1).

- оглянутим та оголошеним в судовому засіданні протоколом добровільної видачі від 17.12.2011 року, з якого вбачається, що цього дня, слідчому ЛВ на ст. Львів у морзі Буської центральної районної лікарні видано одяг з трупа особи жіночої статі (як у подальшому встановлено ОСОБА_13.), а саме: джинси темно-синього кольору з шкіряним ремінцем на пряжці сірого кольору; майку (типу топік) білого кольору; бюстгальтер білого кольору з коричневим мереживом; труси стренги сірого кольору; пару шкарпеток білого кольору. Вказані речі ОСОБА_13 було оглянуто, а після проведення експертних досліджень приєднано до справи як речові докази та здано на зберігання в камеру речових доказів ЛВ на ст. Львів (а.с. 15 том 1, а.с. 253-269 том 4).

- оглянутим та оголошеним в судовому засіданні протоколом добровільної видачі від 17.12.2011 року, з якого видно, що цього дня, слідчому ЛВ на ст. Львів у морзі Буської центральної районної лікарні судово-медичним експертом ОСОБА_41 видано предмети (прикраси), зняті з трупа особи жіночої статі (як у подальшому встановлено ОСОБА_13.), а саме: три каблучки з металу жовтого кольору з камінцями. Вказані прикраси оглянуто, повернуто 14.03.2012 року потерпілій ОСОБА_6 разом з іншими речами, які належали ОСОБА_13 (а.с. 24 том 1, а.с. 106-114, 116-118 том 5).

- оглянутим та оголошеним в судовому засіданні протоколом впізнання трупа від 18.12.2011 року, з якого вбачається, що цього дня в морзі Буської центральної районної лікарні, ОСОБА_99, при впізнанні трупа невідомої жінки, яка була виявлена на міжколійному просторі перегону Золочів - Красне Львівської залізниці, впізнав сестру своєї дружини - ОСОБА_13 (а.с. 96 том 1).

- оглянутим та оголошеним в судовому засіданні протоколом пред'явлення речей для впізнання від 22.12.2011 року, з якого вбачається, що ОСОБА_6 упізнала у представлених для впізнання сережках, - сережки, які були вилучені у ОСОБА_12 та належали її сестрі ОСОБА_13 (а.с. 160-165 том 1).

- оглянутим та оголошеним в судовому засіданні протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю підозрюваного ОСОБА_12 від 22.12.2011 року, з якого видно, що останній показав, як відбувалися події за його участю у вагоні №18 поїзда №81 сполученням Київ-Ужгород, що мала місце 16-17 грудня 2011 року. Так, ОСОБА_12 показав, що він разом із ОСОБА_100 спілкувався із пасажиркою ОСОБА_13 у купе для відпочинку провідників та у тамбурі вагону. Також, ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_11 попросив його не заважати, коли він буде спілкуватися із ОСОБА_13 у тамбурі вагону. Після цього, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вийшли у тамбур, а він, ОСОБА_12, чув розмову, однак слів розібрати не зміг. Через деякий час, знаходячись у купе відпочинку провідників, підозрюваний почув звуки, схожі на ті, що виникають при відкриванні та закриванні дверей вагону, із інтервалом приблизно 30 секунд. При цьому, між першим і другим звуком відкривання і закривання дверей, звуки розмови припинилися. ОСОБА_12 також показав куди саме ОСОБА_11 приніс речі ОСОБА_13, як перевіряв вміст гаманця ОСОБА_13 та куди поніс викидати речі ОСОБА_13 - ОСОБА_11 (а.с. 168-196 том 1).

- оголошеним в судовому засіданні протоколом огляду місця події від 27.12.2011 року, згідно якого, у вагоні № 18, який знаходився у парку екіпірування станції Ужгород Львівської залізниці, виявлено та вилучено особисті речі, упаковані у пакет чорного кольору, які зі слів провідника ОСОБА_101 належать ОСОБА_12 Вилучені речі поміщені у спеціальні пакети експертної служби України №№ 0752854, 0752356, 0752855. Вилучені з вагону особисті речі ОСОБА_12 оглянуто, з яких нижня білизна (труси, футболки), верхній одяг скеровувались на дослідження при проведенні комплексної імунологічно - молекулярної генетичної експертизи, здані на зберігання як речові докази в камеру зберігання речових доказів ЛВ на ст. Львів, а інші речі повернуто обвинуваченому ОСОБА_12 (а.с. 264-268 том 1, а.с. 28-47, 75 том 3).

- оголошеним в судовому засіданні висновком судово-медичниої експертизи за №05/2012 від 31.01.2012 року, з якого вбачається, що смерть громадянки ОСОБА_13 наступила о 08 год. 25 хв. ІНФОРМАЦІЯ_11 року. Причиною смерті громадянки ОСОБА_13 є поєднана травма тіла: голови у вигляді вдавленого перелому склепіння черепу, розмізження головного мозку, крововиливів у бічні шлуночки, в речовину головного мозку та під м'які оболонки головного мозку; грудної клітки: у вигляді переломів трьох ребер зліва з крововиливами у місцях переломів, перелому хребта у грудному відділі. При дослідженні трупа громадянки ОСОБА_13 виявлені ушкодження: зовнішні у вигляді однієї рани в потиличній ділянці голови, одне садно в ділянці бороди, множинні садна по правій поверхні шиї з переходом на верхню третину плеча та плечовий суглоб, одне садно у верхній третині лівого плеча, садно в ділянці грудної клітки, одне садно в ділянці попереку, рана та синець на задній поверхні лівої гомілки, травматична ампутація дистальних фаланг пальців правої стопи; внутрішні у вигляді вдавленого перелому склепіння черепу, розмізження головного мозку, крововиливів у бічні шлуночки, в речовину головного мозку та під м'які оболонки головного мозку, переломів трьох ребер зліва з крововиливами у місцях переломів, перелому хребта у грудному відділі. Усі ушкодження утворились від контакту з твердими тупими предметами, незадовго до смерті, у швидкій послідовності одне за одним, прижиттєві, являються у прямому причинному зв'язку із настанням смерті і за ознакою як небезпечні для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Не виключено, що усі ушкодження утворились від одного чинника, а саме внаслідок падіння з висоти на тверду поверхню (бетон, гравій, щебінь, металічну рейку, елементи дерев'яних чи бетонних конструкцій) у момент руху поїзда, найбільш вірогідною позою, у якій знаходилась потерпіла в момент падіння та контакту з поверхнею є обличчям догори. Травма в потиличній ділянці голови утворилась в наслідок дії тупого предмету з обмеженою поверхнею довгастої форми. При судово-медичному дослідженні не виявлено ознак опору чи боротьби, враховуючи масивність отриманих ушкоджень самостійно пересуватись і здійснювати цілеспрямовані рухи потерпіла не могла. Захворювань, які б могли призвести до смерті, в потерпілої не виявлено. Кров від трупа громадянки ОСОБА_13 відноситься до групи 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, спиртів у крові не виявлено. Також не виявлено слідів, що вказували б на статеві зносини, насильницький статевий акт чи задоволення статевої пристрасті неприроднім шляхом. У стані вагітності громадянка ОСОБА_13 не перебувала. (а.с. 6-11 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком судової медико-криміналістичної експертизи №44/2012-мк від 23.03.2012 року, згідно з яким встановлено, що забійна рана на фрагменті шкіри з потиличної ділянки голови та вдавлений перелом на фрагменті черепа від трупа ОСОБА_13 утворились від дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею довгастої форми. Враховуючи морфологічні особливості пошкоджень на клапті шкіри та фрагменті потиличної кістки, та беручи до уваги конструктивні особливості представленої на експертизу металічної кочерги (вилученої з вагону №25727) та результати проведених експериментів, експертизою зроблено висновок про те, що забійна рана на клапті шкіри з потиличної ділянки голови та вдавлений перелом на потиличній кістці утворились від дії металічної кочерги наданої на експертизу. Найімовірніше, забійна рана на клапті шкіри з потиличної ділянки голови та вдавлений перелом на потиличній кістці не могли утворитись внаслідок падіння з висоти на тверду поверхню залізничного насипу (бетонну шпалу, щебінь, металеву рейку, елементи кріплення рейки) в момент руху поїзда. Експертиза припускає, що оскільки пошкодження знаходиться в потиличній ділянці голови, потерпіла не могла знаходитьсь обличчям до нападника (а.с. 212-220 том 5).

- оголошеними в судовому засіданні висновками судових медико-криміналістичних експертиз №45/2012-мк та №45/2012-мк від 23.03.2012 року, згідно яких при проведенні судово-медичної експертизи у відділенні судово-медичної криміналістики клаптя шкіри потиличної кістки та одягу від трупа ОСОБА_13, а також фрагменту шпали представленої на експертизу, було виявлено на клапті шкіри з потиличної ділянки голови одну забійну рану та вдавлений перелом на фрагменті потиличної кістки, які утворились від дії тупого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею довгастої форми. При дослідженні одягу на одній з шкарпеток в носковій ділянці було виявлено розрив, який утворився внаслідок перерозтягання тканини. Також було виявлено повне розділення тканини по передній поверхні джинсів, по передній поверхні майки, бокових поверхнях трусів та передній поверхні бюстгальтера, які могли утворитись внаслідок розтину одягу при наданні медичної допомоги потерпілій. Крім цього, було виявлені наскрізні пошкодження на всіх поверхнях одягу з дефектом тканини, які могли утворитись при дослідженні одягу в НДЕКЦ. Враховуючи морфологічні особливості пошкоджень на клапті шкіри та фрагменті потиличної кістки, конструктивні особливості металевих кріплень та фрагменту шпали СБ - 3, представленої на експертизу, найімовірніше, що забійна рана на клапті шкіри та фрагменті потиличної ділянки голови та вдавлений перелом на потиличній кістці не могли утворитись від дії металевих кріплень КПП-3 та фрагменту шпали наданої на експертизу. Забійна рана на потиличній ділянці голови та вдавлений перелом на потиличній кістці малоймовірно, що могли утворитися внаслідок падіння з висоти на тверду поверхню залізничного насипу: бетонну шпалу, щебінь, металеву рейку, елементи кріплення рейки КПП - 5, в момент руху поїзда. Медико - криміналістичних даних, які б дали можливість встановити позу потерпілої в момент заподіяння тілесних ушкоджень не має. Про те, можна припустити, що оскільки пошкодження знаходяться на потиличній ділянці голови, то потерпіла не могла знаходитися обличчям до нападника. Найімовірніше, що пошкодження на голові ОСОБА_13 не могли утворитись внаслідок ударів ногами у взутті. Пошкодження на потиличній ділянці голови потерпілої могли утворитись у процесі удару руками людини, озброївшись знаряддям (металевою кочергою) - (а.с. 221-234 том 5).

- оголошеним в судовому засіданні протоколом виїмки від 04.03.2012 року, згідно якого з пасажирського вагону №033/25727 потягу №81/82 сполученням «Київ-Ужгород» у провідника вагону №18 ОСОБА_102 було вилучено металеву кочергу з вигнутим вістрям у кінці в кількості однієї штуки (а.с. 202-203, 237-241 том 5).

- оглянутим в судовому засіданні речовим доказом, яким являється металева кочерга тьмяно - сірого кольору, загальною довжиною 90 см, із дугоподібним загнутим загостреним кінцем, фігурною ручкою розміром 11 х 3.7 см, товщиною металу 1 см, на кінцевій частині до 0,5 см. Поверхня кочерги ребриста, рельєфна з шириною ребер по 0.2 см та відстанню між ребрами по 0,4 см., яка оглянута, приєднана до кримінальної справи як речовий доказ, здана на зберігання в камеру зберігання речових доказів ЛВ на ст. Львів (а.с. 202-203, 237-241 том 5).

- оголошеним в судовому засіданні висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №3/13 від 19.01.2012 року, з якого видно, що у піднігтьовому вмісті зрізів нігтів з обох рук від трупа ОСОБА_13 крові не виявлено, виявлено клітини та встановлено їх генетичні ознаки, які збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові від трупа ОСОБА_13 та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (а.с. 28-31 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/82 від 10.02.2012 року, з якого видно, що на змивах з рук трупа ОСОБА_13 виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки, які збігаються з генетичними ознаками зразка крові від трупа ОСОБА_13 та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (а.с. 123-125 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком судово-імунологічної експертизи №61/2012-Ім від 17.02.2012 року, з якого вбачається, що мікрооб'єкт, вилучений при огляді місця події разом з камінням, є волосиною, яка походить з голови людини. Стан кореневого кінця свідчить про те, що вона обірвана швидким рухом та за своїми морфологічними ознаками схожа з окремими фрагментами зразків волосин з голови потерпілої ОСОБА_13 і може походити від неї, та відрізняється за морфологічними ознаками від зразків волосся обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 і відповідно не може від них походити (а.с. 46-51 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком судово-імунологічної експертизи 20/2012-Ім від 18.01.2012 року, з якого видно, що кров ОСОБА_13 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО; у слідах на 5-ти кусках каменю, вилучених при огляді місця події, знайдено кров людини групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО, яка може походити від потерпілої ОСОБА_13 (а.с. 74-79 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком судово-цитологічної №24/2012-ц від 24.02.2012 року, з якого видно, що сліди речовини біологічного походження, вилучені на місці події, містять кров особи жіночої статі групи 0 з з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО, у фрагменті біологічного походження, вилученому на місці події, виявлено клітини шкіри особи жіночої статі, антиген Н ізосерологічної системи АВО, тобто виявлено кров і клітини шкіри, які можуть належати ОСОБА_13 (а.с. 231-234 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком судово-імунологічної експертизи №63/2012-Ім від 15.02.2012 року, з якого вбачається, що мікрооб'єкти (20 волосин), вилучені при огляді місця події, є волоссям з голови людини. Стан їх кореневого кінця свідчить про те, що 17 волосин обірвані швидким рухом, 2 волосини відокремлені повільним рухом, ще одна волосина відокремлена від дії на неї тупого предмета. За своїми морфологічними ознаками вказані волосини схожі із зразками волосся з голови потерпілої ОСОБА_13 і можуть походити від неї та відрізняється за морфологічними ознаками від зразків волосся обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11, і відповідно не можуть від них походити (а.с. 59-65 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/45 від 26.01.2012 року, згідно з яким встановлено, що на поданих для дослідження об'єктах (п'яти сорочках, футболці, та відрізку тканини, які виявили працівники міліції 22.12.2011 року при огляді залізничного полотна від ст. Борщовичі до ст. Задвір'я), крові не виявлено (а.с. 95-99).

- оголошеним в судовому засіданні висновком комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/43 від 20.01.2012 року, згідно якого видно, що на медичному халаті, вилученому 24.12.2011 року у ОСОБА_11 під час особистого обшуку, крові та клітин не виявлено (а.с. 135-137 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/22 від 19.01.2012 року, згідно з яким встановлено, що на спортивних штанах, спортивному костюмі і тапочках, вилучених 24.12.2011 року у ОСОБА_11 під час особистого обшуку, крові не виявлено. На поверхні куртки виявлені мікрооб'єкти, подібні на волосся (а.с. 147-149 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком судово-імунологічної експертизи №59/2012-Ім від 22.02.2012 року, з якого вбачається, що три об'єкти, вилучені з поверхні куртки обвинуваченого ОСОБА_11, є волоссям людини, походять з голови, відповідно до стану їх кореневих кінців дві з них обірвані швидким рухом, а одна від дії тупого предмета. Три волосини за своїми морфологічними ознаками схожі із зразками волосся з голови потерпілої ОСОБА_13, та відрізняються від зразків волосся обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (а.с. 157-162 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/24 від 19.01.2012 року, з якого вбачається, що на двох парах трусів та футболці, які були вилучені 24.12.2011 року у ОСОБА_11 під час особистого обшуку, крові та сперми не виявлено. На виворітній поверхні трусів виявлено мікрооб'єкти, а також на обох трусах виявлено клітини та встановлено їх генетичні ознаки, які збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_11 (а.с. 172-175 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком судово-імунологічної експертизи №60/2012-Ім від 21.02.2012 року, з якого вбачається, що два мікрооб'єкти, вилучені з поверхні кітеля обвинуваченого ОСОБА_12, є волоссям, одна волосина належить тварині, друга волосина походить з голови людини, обірвана швидким рухом, за морфологічними ознаками схожа на зразки волосся з голови ОСОБА_12 (а.с. 205-210 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/44 від 10.02.2012 року, згідно з яким, на трусах та фрагменті постільної білизни ОСОБА_12, які було вилучено 27.12.2011 року на його робочому місці у вагоні №18 (25735) поїзда №81-82 сполученням Київ-Ужгород, виявлено клітини, які за генетичними ознаками збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_12 Також з лицевої поверхні трусів вилучено мікрооб'єкти (а.с. 220-223 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком судово-імунологічної експертизи №161/2012-Ім від 06.03.2012 року, з якого вбачається, що три мікрооб'єкти, вилучені з лицевої поверхні трусів обвинуваченого ОСОБА_12, є волоссям, з яких два об'єкти відноситься до довгого волосся тулуба людини, а третій є волоссям тварини (а.с. 276-280 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком комплексної імунологічно-молекулярної генетичної експертизи №3/23 від 28.02.2012 року, з якого видно, що на одязі потерпілої ОСОБА_13 (джинсах, паску, майці, бюстгальтері, трусах, шкарпетках), вилученому 17.12.2011 року у Буській ЦРЛ, виявлено об'єкти біологічного походження: кров на штанах, майці, бюстгальтері, парі шкарпеток, паску, а також клітини на гігієнічній прокладці на трусах, які за генетичними ознаками співпадають між собою та генетичними ознаками взірців крові ОСОБА_13 (а.с. 244-248 том 4).

- оглянутим та оголошеним в судовому засіданні протоколом огляду місця події (зі схемою) від 29.12.2011 року, згідно якого, на 1439 км., пікет 3 перегону Задвір'я - Красне Львівської залізниці, навпроти контактної електроопори № 256 на відстані 7 метрів від крайньої парної колії, в полосі відводу залізничної колії, виявлено та вилучено жіночу сумку розміром 40 х 27 х 15 см., чорного кольору з двома ручками, закриту на замок «блискавка» (а.с. 21-22 том 5).

- оглянутими судом речовими доказами та оголошеними в судовому засіданні протоколами огляду сумки та предметів, що в ній знаходились, які 29.12.2011 року вилучено в ході огляду місця події на 1439 км. 3 пк перегону Задвір'я - Красне. В ході оглядів сумки, виявлено предмети, що вказують на приналежність сумки ОСОБА_13, у т.ч. особисті предмети та документи, а саме, особисті предмети повсякденного використання: косметичка з матеріалу, схожого на шкіру, жовтого кольору, з чорними полосами; точила для олівців пластикова, жовтогарячого кольору; пензлик косметичний з ручкою коричневого кольору; пензлик косметичний з ручкою рожевого кольору; 4 палички ватні гігієнічні; 2 пластикові коробочки овальної форми зі спресованим порошкоподібним барвником; шматочок бавовняної вати; пудрениця прямокутна; заколка для волосся чорна з пластиковою прикрасою; дзеркальце у чорній оправі; пробірка скляна з пахучою речовиною («пробник»); флакон з написом «AFFINTON» (тональний крем); цифровий носій інформації типу «флеш-карта» у блискучому корпусі; пилочка для нігтів з ручкою коричневого кольору; ножиці металеві косметичні з вигнутим лезом; 2 ручки кулькові білого та фіолетового кольору з написами; олівець косметичний сірого кольору; чорний футляр з барвником (туш); два олівці косметичні, чорного кольору з ковпачками; тюбик пластиковий рожевого кольору; пластикова коробочка із закругленими краями зі спресованою порошкоподібною речовиною рожевого кольору; парасоля складна жіночого фасону; 2 «бахили» (захисне взуття) сині поліетиленові; футляр металевий рожевого кольору; фрагмент косметичного олівця сірого кольору; пара коричневих рукавичок із матеріалу, схожого на шкіру; світло-коричневий поліетиленовий пакет; 5 гігієнічних тампонів у паперовій обгортці; 5 тонких гігієнічних прокладок (тонких) з малюнком фіолетового кольору; 2 гігієнічні прокладки у рожевій паперовій упаковці; шарф синього кольору; гаманець червоного кольору із орнаментом у вигляді квадратів; картонний образок із зображенням та написом «ОСОБА_13»; 2 прямокутні паперові візитки; 2 квадратні листки паперу з рукописними написами; листок паперу, перфорований у верхній частині, (імовірно із блокноту) з написом «Терралекс»; конверт банківський з індивідуальним ПІН-кодом банківської картки на ім'я ОСОБА_15; зубна щітка у пластиковому футлярі салатового кольору; гребінець пластиковий рожевого кольору; фрагмент блістера з таблетками з написом «Фестал», у якому містяться 2 таблетки; заколка для волосся дерев'яна;. олівець косметичний чорний; олівець косметичний сірий; пінцет косметичний металевий; тюбик червоного кольору; флакон з кришкою чорного кольору; дезодорант з написом «NIVEA»; тюбик білий з написом «ULTRA COMPLEX»; ємність білого кольору з написом «CASTING»; дві поліетиленові упаковки паперових носових хустинок, одна з яких відкрита; 2 сережки (біжутерія) зі складним орнаментом; 3 квитки на міський транспорт номіналом 1 грн. 50 коп.; пластикова обкладинка з надписом «УКРАЇНА ПАСПОРТ», виконаним барвником золотистого кольору; пластиковий футляр рожевого кольору з набором для використання контактних лінз; брошура «Рекомендації української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії»; сорок сім аркушів паперу розмірами 150 х 100 мм., деякі з них частково скріплені між собою, містять у нижній частині ідентичні графічні елементи та напис зі текстом «Адаптол таблетки 300 мг. і 500 мг. №20»; блокнот синього кольору з написом «Аэрофиллин», у якому містяться численні рукописні записи та графічні елементи, виконані барвниками різних кольорів; незаповнений бланк направлення у медичну лабораторію «ДІЛА» (Київ, вул. проф. Підвиcоцького, 6а); особисті документи та платіжні засоби: паспорт громадянина України ОСОБА_13 серії НОМЕР_11, виданий Городищенським РВ УМВС України у Черкаській області 12 січня 2005 року; картка фізичної особи-платника податків ОСОБА_13, про присвоєння їй ідентифікаційного коду НОМЕР_2, видана Городищенським відділенням Корсунь-Шевченківської МДПІ у Чернігівській області 04.07.2005 року; картка пластикова НОМЕР_7; картка пластикова на прізвище ОСОБА_15; картка пластикова НОМЕР_6; чек «Ощадбанку»від 16.12.2011р., згідно якого видано гроші в сумі 800 грн.; грошові кошти в монетах НБУ: такими номіналами: 1 коп. (20 шт.), 2 коп. (3 шт.), 5 коп. (3 шт.), 10 коп. (2 шт.), 25 коп. (2 шт.), 50 коп. (2 шт.) - (а.с. 23-32, 60-69 том 5).

- оголошеним в судовому засіданні висновком дактилоскопічної експертизи №04 від 07.03.2012 року, з якого вбачається, що один слід пальця руки, виявлений на поверхні гаманця та відкопійований на одному відрізку прозорої клейкої стрічки розмірами 19х46 мм залишений великим пальцем лівої руки громадянина ОСОБА_11; два сліди пальців рук, виявлені на поверхні гаманця та відкопійовані на двох відрізках прозорої клейкої стрічки розмірами 19х43 мм, 19х41 мм, залишені великим і середнім пальцями лівої руки громадянина ОСОБА_12; один слід пальця руки, виявлений на поверхні гаманця та відкопійований на одному відрізку прозорої клейкої стрічки розмірами 19х44 мм, залишений не громадянами ОСОБА_11 чи ОСОБА_12, а іншою особою. На поверхні інших об'єктів, які скеровувались на дослідження слідів рук, придатних для ідентифікації особи, не виявлено (а.с. 41-57 том 5).

- оголошеним в судовому засіданні висновком товарознавчої експертизи №164 від 16.02.2012 року, згідно якої, залишкова вартість мобільного телефону "Samsung Galaxy Gio GT-S660", що належав ОСОБА_13, з врахуванням часткової втрати його товарних якостей у зв'язку із терміном експлуатації, могла становити 1512 грн. 00 коп.; залишкова вартість цифрового фотоапарату марки "Canon Power Shot A710 IS", що перебував у користуванні ОСОБА_13, з врахуванням часткової втрати його товарних якостей у зв'язку із терміном експлуатації, могла становити 652 грн. 50 коп. (а.с. 289-294 том 4).

- оголошеним в судовому засіданні висновком товарознавчої експертизи № 336 від 28.03.2012 року, згідно якої, вартість речей, викрадених 17.12.2011 року у ОСОБА_13, з врахуванням часткової втрати їх товарних якостей, можуть становити: жіноча сумка - 240 грн.; косметичка - 40 грн.; цифровий носій інформації «флеш-карта» - 80 грн.; парасоля - 35 грн.; окуляри для корекції зору з футляром чорного кольору - 700 грн.; рукавички - 30 грн.; шарф - 30 грн.; гаманець - 70 грн.; дві сережки (біжутерія) - 70 грн.( а.с. 29-40 том 6).

- оголошеним в судовому засіданні висновком комісійної судової залізнично-транспортної експертизи № 1 від 02.04.2012 року, з якого вбачається, що дії провідника вагона № 18 поїзда № 81 сполученням Київ - Ужгород ОСОБА_12 у період з 22.00 год. 16.12.2011р. до 05.44 год. 17.12.2011р. під час слідування від ст. Вінниця до ст. Стрий не відповідали вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України. Вказана невідповідність проявилась у наступному:

- у незамкненні бокових дверей робочого тамбура на внутрішні замки, що не відповідало вимогам пункту 3.2 Інструкції провіднику пасажирських вагонів ЦЛ-0038. Затверджена Наказом №234-Ц від 01.09.03р.;

- у викиданні на перегоні шлаку та золи та у чищенні котла при відкритих тамбурних дверях під час руху вагона, що не відповідало вимогам пункту 2.2.2 Інструкції з пожежної безпеки у вагонах поїздів ЦЛ-0056. Затверджена Наказом №043-Ц від 03.02.2006 р.;

- у курінні у робочому тамбурі вагона, що не відповідало вимогам пункту 2.2.3 Інструкції з пожежної безпеки у вагонах поїздів. ЦЛ-0056. Затверджена Наказом №043-Ц від 03.02.2006 р.;

- у невимаганні від пасажира ОСОБА_13 дотримання діючих на залізничному транспорті правил стосовно куріння у вагонах та проїзду у тамбурах, у незабезпеченні її особистої безпеки, невжитті заходів щодо збереження її життя, що не відповідало вимогам пункту 1.4 Правил технічної експлуатації залізниць України. /Затверджені Міністерством транспорту України від 20.12.96 № 411; пункту 2.2.8 Інструкції з пожежної безпеки у вагонах поїздів. ЦЛ-0056. Затверджена Наказом №043-Ц від 03.02.2006р.; пункту 8 Посадової інструкції провідника пасажирського вагона ОСОБА_12. Затверджена начальником вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський 11.07.2008 р.;

- у невжитті заходів щодо зупинки поїзда після випадіння пасажира ОСОБА_13 з вагона, що не відповідало вимогам пункту 1.3 Правил технічної експлуатації залізниць України. /Затверджені Міністерством транспорту України від 20.12.96 № 411;

- у неповідомленні начальника поїзда про нещасний випадок з пасажиром ОСОБА_13, що не відповідало вимогам пункту 7.10 Інструкції провіднику пасажирських вагонів. ЦЛ-0038. Затверджена Наказом №234-Ц від 01.09.03р.

Дії провідника вагона № 18 потяга № 81 сполученням Київ - Ужгород ОСОБА_11 у період з 22.00 год. 16.12.2011р. до 05.44 год. 17.12.2011р. під час слідування від ст. Вінниця до ст. Стрий не відповідали вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України. Вказана невідповідність проявилась у наступному:

- у курінні у робочому тамбурі вагона, що не відповідало вимогам пункту 2.2.3 Інструкції з пожежної безпеки у вагонах поїздів. ЦЛ-0056. Затверджена Наказом №043-Ц від 03.02.2006 р.;

- у невимаганні від пасажира ОСОБА_13 дотримання діючих на залізничному транспорті правил стосовно куріння у вагонах та проїзду у тамбурах, у незабезпеченні її особистої безпеки, невжитті заходів щодо збереження її життя, що не відповідало вимогам пункту 1.4 Правил технічної експлуатації залізниць України. /Затверджені Міністерством транспорту України від 20.12.96 № 411; пункту 2.2.8 Інструкції з пожежної безпеки у вагонах поїздів. ЦЛ-0056. Затверджена Наказом №043-Ц від 03.02.2006 р.; пункту 8 Посадової інструкції провідника пасажирського вагона ОСОБА_11. Затверджена начальником вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський 17.06.2005 р.;

- у невжитті заходів щодо зупинки поїзда, після випадіння пасажира ОСОБА_13 з вагона, що не відповідало вимогам пункту 1.3 Правил технічної експлуатації залізниць України. /Затверджені Міністерством транспорту України від 20.12.96 № 411.

Дії потерпілої ОСОБА_13 у період з 22.00 год. 16.12.2011р. до часу отримання нею тілесних ушкоджень (03.15 год. 17.12.2011р.) під час слідування від ст. Вінниця до 1428 км. пікет 2 перегону Золочів - Красне не відповідали вимогам пункту 14 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1995р. N 903; пункту 3.15 Правил Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України. Затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998р. N 54. Зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.03.1998р. за N 193/2633. Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.11.2007р. N 1059; пунктів 7.17 та 37.2 Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України. Затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006р. N 1196 (у чинній редакції).

Вказана невідповідність проявилась у перебуванні потерпілої ОСОБА_13 у тамбурі пасажирського вагона під час руху поїзда та у курінні у вагоні.

Безпосередньою технічною причиною травмування ОСОБА_13 є випадіння останньої з робочого тамбура вагона №18 поїзда № 82 під час руху по перегону Золочів-Красне. Послідовність проміжних технічних причин, що призвели до безпосередньої технічної причини травмування ОСОБА_13:

Перший ланцюг. Намір ОСОБА_13 вийти у робочий тамбур вагона №18 поїзда №82 під час руху поїзда з метою спілкування з провідниками ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (причина) призвів до невідповідності дій ОСОБА_13 вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, а саме проїзду її у тамбурі вагона №18 поїзда №82 (наслідок); невідповідність дій ОСОБА_13 вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, а саме проїзд її у тамбурі вагона №18 поїзда №82 (причина) призвела до перебування ОСОБА_13 у робочому тамбурі вагона №18 поїзда №82 під час його руху при привідкритих дверях робочого тамбура (наслідок).

Другий ланцюг. Намір провідників вагона №18 поїзда №82 ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вийти у робочий тамбур вагона №18 поїзда №82 під час руху поїзда з метою спілкування з ОСОБА_13 та очищення котла (причина) призвів до невідповідності дій провідників вагона №18 поїзда №82 ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, а саме відкриття дверей тамбура під час руху поїзда, не вимагання від пасажира ОСОБА_13 виконання діючих на залізничному транспорті правил стосовно куріння у вагонах та проїзду у тамбурах (наслідок); невідповідність дій провідників вагона №18 поїзда №82 ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, а саме відкриття дверей тамбура під час руху поїзда, не вимагання від пасажира ОСОБА_13 виконання діючих на залізничному транспорті правил стосовно куріння у вагонах та проїзду у тамбурах (причина) призвела до перебування ОСОБА_13 у робочому тамбурі вагона №18 поїзда №82 під час його руху при привідкритих дверях робочого тамбура (наслідок).

Третій ланцюг. Перебування ОСОБА_13 у робочому тамбурі вагона №18 поїзда №82 під час його руху при привідкритих дверях робочого тамбура (причина) призвело до прикладення зусилля невстановленого походження до дверей робочого тамбура вагона №18 (наслідок); прикладення зусилля невстановленого походження до дверей робочого тамбура вагона №18 (причина) призвело до відкриття дверей робочого тамбура вагона на величину, достатню для випадіння ОСОБА_13 (наслідок); відкриття дверей робочого тамбура вагона на величину, достатню для випадіння ОСОБА_13 (причина) призвело до прикладення зусилля невстановленого походження до ОСОБА_13 (наслідок); прикладення зусилля невстановленого походження до ОСОБА_13 (причина) призвело до втрати рівноваги ОСОБА_13 при знаходженні її біля відкритих дверей робочого тамбура вагона №18 (наслідок); втрата рівноваги ОСОБА_13 при знаходженні її біля відкритих дверей робочого тамбура вагона №18 (причина) призвела до випадіння ОСОБА_13 з робочого тамбура вагона №18 поїзда №82 під час руху по перегону Золочів-Красне (наслідок); випадіння ОСОБА_13 з робочого тамбура вагона №18 поїзда №82 під час руху по перегону Золочів-Красне (причина) призвела до травмування ОСОБА_13 (наслідок).

Аналіз механізму ЗТП дозволяє зробити висновок про те, що безпосередньою технічною причиною травмування ОСОБА_13 є випадіння її з робочого тамбура вагона №18 поїзда №82 під час руху по перегону Золочів-Красне.

Експерти вважають за необхідне відзначити, що для реалізації механізму вказаної залізнично-транспортної пригоди необхідно було прикласти зусилля до дверей робочого тамбура вагона, які спочатку були лише привідкриті, а потім до ОСОБА_13, причому у останньому випадку зусилля повинно було бути достатнім для втрати ОСОБА_13 рівноваги. За наданими експертам матеріалами кримінальної справи неможливо встановити технічну причину відкриття дверей робочого тамбура вагона №18 та втрати рівноваги ОСОБА_13

У той же час, колія на 1428 км. пікет 2 знаходилась в технічно справному стані, відхилення по ширині рейкової колії належать до І ступеня відступів та не впливали на плавність руху поїздів. У плані колія була прямою, стрілочних переводів на даній ділянці немає. На основі проведених досліджень можна стверджувати, що причинами відкриття дверей робочого тамбура вагона та втрати рівноваги ОСОБА_13 при русі поїзда по 1428 км. пікет 2 не були поперечні динамічні зусилля, які виникли через нерівності колії у плані або русі вагона по кривих чи стрілочних переводах.

Даній залізничній транспортній пригоді могли запобігти провідники вагона №18 ОСОБА_12 та ОСОБА_11, а також потерпіла ОСОБА_13

Для запобігання даної залізнично-транспортної пригоди провідникам вагона №18 ОСОБА_12 та ОСОБА_11 необхідно було виконати вимоги пункту 1.4 Правил технічної експлуатації залізниць України. /Затверджені Міністерством транспорту України від 20.12.96 № 411, та пункту 2.2.8 Інструкції з пожежної безпеки у вагонах поїздів. ЦЛ-0056. Затверджена Наказом №043-Ц від 03.02.2006р. і вимагати від ОСОБА_13 покинути робочий тамбур вагона №18, а провіднику вагона №18 ОСОБА_12 також необхідно було виконати вимогу пункту 3.2 Інструкції провідника пасажирських вагонів. ЦЛ-0038. Затверджена Наказом №234-Ц від 01.09.03р. і утримувати двері робочого тамбура вагона №18 під час руху поїзда №82 замкненими на внутрішній замок.

Для запобігання даної залізнично-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_13 необхідно було виконати вимоги пункту 14 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1995р. N903 і не перебувати у робочому тамбурі вагона №18 під час руху поїзда №82.

Від місця виявлення потерпілої ОСОБА_13 - 1428 км 2 пк залізничного перегону Золочів-Красне, до місця виявлення сумки останньої - 1439 км пікет 3 перегону Задвір'я - Красне Львівської залізниці поїзд №81 сполученням Київ - Ужгород прослідував орієнтовно за 14±0,5 хв

Елементи верхньої будови колії (рейки, шпали та скріплення) перебували у технічно справному стані, тобто відповідали вимогам пункту 4.4.3 Інструкції з улаштування та утримання колії залізниць України. ЦП 0138. Технічний стан рейкової колії як геометричної конструкції (тобто технічний стан рейкової колії по ширині, по взаємному положенню рейкових ниток по висоті (рівню) та за напрямком у плані (рихтовка)) відповідав вимогам пунктів 4.4.3, 2.1.1 вказаної Інструкції, пункту 3.10 Правил технічної експлуатації залізниць України. /Затверджені Міністерством транспорту України від 20.12.96 № 411 та вимог Коментарів та роз'яснення щодо застосування положень Правил технічної експлуатації залізниць України. - К.: Укрзалізниця, 2005. - 511 с.; табл. 1, 2, 3, 4, 5, 6 Технічних вказівок щодо оцінки стану рейкової колії за показниками колієвимірювальних вагонів та забезпечення безпеки руху поїздів при відступах від норм утримання рейкової колії. ЦП 0020, К.: 2005. - 48 с. Іншими словами, рейкова колія на 2-му пікеті 1428-го кілометра непарної колії перегону Золочів-Красне як геометрична конструкція знаходилась в технічно справному стані та забезпечувався плавний рух поїздів (а.с. 71-90 том 6).

- оглянутими в судовому засіданні протоколами очних ставок від 24.12.2011 року та 27.03.2012 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_11, як підозрюваними та обвинуваченими, за участю захисника ОСОБА_18, згідно з якими ОСОБА_11 настоював на тому, що у період, коли загинула ОСОБА_13 він спав у вагоні на місці № 53, а ОСОБА_12 підтвердив вищезазначені покази та стверджував, що ОСОБА_11 був з ОСОБА_13 у тамбурі, і може пояснити все при яких обставинах вона загинула (а.с. 239-252 том 1; а.с. 39-41 том 7).

- оглянутим в судовому засіданні протоколом відтворення обстановки та обставин події від 23.12.2011 року із застосуванням відеозапису за участю підозрюваного ОСОБА_12, за участю понятих ОСОБА_103 та ОСОБА_104, згідно з яким підозрюваний ОСОБА_12 на місці події показав, як відбувалися події за його участю у вагоні №18 поїзда №81 сполученням Київ-Ужгород, яка мала місце 16-17 грудня 2011р. Так, ОСОБА_12 показав, що він разом із ОСОБА_100 спілкувався із пасажиркою ОСОБА_13 у купе для відпочинку провідників та у тамбурі вагону. Також, ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_11 попросив його не заважати, коли він буде спілкуватися з ОСОБА_13 у тамбурі вагону. Після чого, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вийшли у тамбур, і він, ОСОБА_12, чув розмову, однак її слів розібрати не зміг. Через деякий час, знаходячись у купе відпочинку провідників, ОСОБА_12 почув звуки, схожі на ті, що виникають при відкриванні та закриванні дверей вагону, із інтервалом приблизно 30 секунд, при цьому між першим і другим звуком відкривання-закривання дверей звуки розмови припинилися. ОСОБА_12 також показав куди саме ОСОБА_11 приніс речі ОСОБА_13, як перевіряв вміст гаманця ОСОБА_13 та куди поніс викидати речі ОСОБА_13 - ОСОБА_11 (а.с. 168-196 том 1).

- оглянутим в судовому засіданні протоколом відтворення обстановки та обставин місця події від 07.03.2012 року із застосуванням відеозапису за участю обвинуваченого ОСОБА_12, за участю понятих ОСОБА_105 та ОСОБА_106, згідно з яким обвинувачений ОСОБА_12 на місці події показав, яким чином ним було скоєно злочин, а саме як і при яких обставинах ОСОБА_13 випала з поїзда. Як після цього він разом із ОСОБА_11 обговорили питання як діяти надалі. Згодом, ОСОБА_11 приніс сумки ОСОБА_13, з яких вони забрали цінні речі потерпілої, а самі сумки останньої ОСОБА_11 викинув (а.с. 12-20 том 7).

- оглянутими в судовому засіданні документами, які підтверджують виконання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 16-18 грудня 2011 року службових обов'язків - провідників вагону № 18 поїзда № 81/82 сполученням Київ - Ужгород; Ужгород - Київ, виїмку яких проведено у вагонній дільниці станції Київ-пасажирський, а саме: маршрутом №5034 провідника вагона ОСОБА_12; маршрутом № 5488 провідника вагона ОСОБА_11; довідкою роботи поїзної бригади поїзда № 81, які оглянуті, приєднані до справи як речові докази, знаходяться у матеріалах справи (а.с. 53-74 том 2).

- оглянутими судом заявами, скаргами ОСОБА_11, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.02.2012 року, з яких вбачається, що він писав скарги на незаконні методи слідства щодо нього, які за наслідками перевірки прокуратурою Львівської області не знайшли свого підтвердження, а в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції ОСОБА_97, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, які брали участь в розслідуванні даної справи, було відмовлено, за відсутністю в діях останніх сладу злочинів, передбачених ст.ст. 126, 127, 364, 365 КК України. Однак, вказану постанову ОСОБА_11 не оскаржував (а.с. 101-164 том 6).

Зазначені докази є належними та здобуті у відповідності з вимогами КПК України.

Таким чином, наведені вище показання потерпілих, свідків, експертів, а також об'єктивні дані, які містяться в протоколах допитів, огляду місця події, очних ставок, відтворенні обстановки та обставин події, проведеного із обвинуваченими, за участю їх захисників адвокатів ОСОБА_18 та ОСОБА_110, тобто, будучи забезпечені правовим захистом, пред'явлення предметів для впізнання, а також у висновках судово-медичних експертиз, наявність речових доказів у справі, узгоджується з показаннями щодо місця вчинення злочину самого підсудного ОСОБА_12, який також не заперечував факту позбавлення життя потерпілої ОСОБА_13 шляхом викидання її з поїзда, від яких і настала смерть потерпілої ОСОБА_13, із застосуванням знарядь злочину (металевої кочерги) та укриття підсудними слідів злочину шляхом спотворення об'єктивної істини через узгодження ними плану про те, що потерпіла їхала із коханцем, із яким розпивали спиртні напої, конфліктували та зникли з поїзда, що був розроблений та взаємоузгоджений обидвома підсудними, про що вбачається з матеріалів даної кримінальної справи.

Зокрема, під час досудового слідства, сам же ОСОБА_12 давав суперечливі і непослідовні покази, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Так, будучи допитаним в ході досудового слідства в якості підозрюваного від 23.12.2011 року, ОСОБА_12 свою вину визнав частково і пояснив про обставини проведення посадки пасажирів по ст. Київ. Зокрема, що ОСОБА_13 прийшла на посадку сама перед відправленням поїзду, маючи квиток на місце №43. Також, пояснив у чому вона була одягнена, що ОСОБА_11 зразу звернув на неї увагу. Після відправлення поїзду, ОСОБА_11 сказав йому, що йде знайомитись з нею. Через 10 хв. вони повернулись удвох. ОСОБА_11 посадив ОСОБА_13 біля вікна, присівши біля неї. Тут вони познайомились і почали розмову. ОСОБА_13 сказала, що їде в м. Стрий кататись на лижах, вчиться на лікаря в Київському медичному університеті ім. Богомольця. ОСОБА_11 витягнув телефон, включивши через колонку музику, яку на прохання ОСОБА_13 перекопійовував на її мобільний телефон «Самсунг», пили каву, виходили по ст. Вінниця курити в робочий тамбур вагону. Вечеряти з ними ОСОБА_13 не хотіла, а на час коли вони вечеряли, пішла на своє місце у вагон. ОСОБА_11 сказав, що не проти вступити з нею в статеві зносини. Після цього, вона знову знаходилась у них в купе для відпочинку провідників, де слухали і переписували музику, виходили в робочий тамбур курити. Після прослідування поїздом станції Хмельницький, ОСОБА_11, коли вони сиділи втрьох в купе відпочинку провідників, сказав, що йде відпочивати на місце № 53, щоб вони (ОСОБА_13 та ОСОБА_12) собі посиділи, при тому, коли виходив з купе підморгнув ОСОБА_12, чим дав йому зрозуміти, щоб останній вступив з нею в інтимні відносини. Залишившись з ним в купе, ОСОБА_13 запитала: з ким живе, чи має діти, чи зраджує дружині, на що ОСОБА_12. відповів, що ні. Після цього, ОСОБА_13 сказала, що йде на своє місце. ОСОБА_11 прийшовши до нього в купе запитав «ну що?», а він, ОСОБА_12 відповів: «нічого», тобто дав зрозуміти, що з ОСОБА_13 інтиму не було. Через якийсь час ОСОБА_11 знову повернувся з ОСОБА_13 в купе провідників, зробивши їй каву, слухали музику. Поїзд в цей час близько 2.00 год. під'їжджав до ст. Тернопіль. На цій станції ОСОБА_12, провівши посадку - висадку пасажирів, повернувся у вагон. Після цього, вони втрьох (ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_11) пішли в робочий тамбур курити. Повернувшись назад в купе відпочинку провідників, ОСОБА_13 зняла куртку, залишившись одягненою у гольф білого кольору, джинси та чоботи, а ОСОБА_11 зробив собі каву. Через якийсь час ОСОБА_11 та ОСОБА_13 знову пішли в робочий тамбур вагону № 18. Приблизно через півгодини, ОСОБА_11 повернувся сам, і на запитання ОСОБА_12 «де ОСОБА_13?», відповів, що це не його справа. Під час знаходження ОСОБА_11 та ОСОБА_13 у тамбурі, ОСОБА_12 чув, що відкривались назовні ліві двері (по ходу поїзда), оскільки праві були заклинені. ОСОБА_11 сказав виключити світло у вагоні, після чого сам пішов у вагон, звідки приніс дві сумки ОСОБА_13 Будучи в купе відпочинку провідників, ОСОБА_11 спочатку відкрив більшу зелену сумку ОСОБА_13, в якій знаходились куртка, бюстгальтер, труси, шкарпетки. Побачивши, що в ній немає цінних речей, ОСОБА_11 відставив її в сторону. Потім він відкрив чорну сумку, діставши звідти гаманець шкіряний рожевого кольору, передавши його ОСОБА_12. З цього гаманця ОСОБА_12 дістав гроші в сумі 710 гривень та банківські карточки. Гроші забрав, положивши собі в кишеню, а банківські карточки поклавши назад у гаманець. Гаманець ОСОБА_11 поклав назад в сумку. Після цього, ОСОБА_11 пішов з сумками у робочий тамбур вагону, а повернувшись сказав, що сумки викинув. Також, ОСОБА_11 сказав ОСОБА_12, що ОСОБА_13 він викинув з вагону, а її по станції Стрий буде зустрічати хлопець, щоб йому (цьому хлопцеві) сказати, що дівчини, тобто ОСОБА_13 у вагоні не було (а.с. 122-125, 209-215 том 1).

Згодом, ОСОБА_12, будучи допитаним в ході досудового слідства в якості обвинуваченого від 30.03.2012 року, показав, що 17 грудня 2011 року близько 03.00 год. ночі ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вийшли в робочий тамбур курити. У цей час, ОСОБА_12 почистивши котел, набрав з піддувала котла два відра золи, які пішов висипати у міжвагонний простір. Тоді ж, ОСОБА_11 з ОСОБА_13 знаходились у тамбурі, а двері біля котла були привідчинені. Де в цей час знаходилась кочерга, якою ОСОБА_12 чистив котел, останній не пам'ятає, як і не бачив, що відбувалось у тамбурі вагону за час його відсутності. Проте, повернувшись через 2-3 хвилини в тамбур, ОСОБА_12 побачив, що потерпілої в тамбурі більше не було. Також, ОСОБА_12 повідомив, що не бачив, щоб ОСОБА_11 наносив удар кочергою ОСОБА_13, однак коли спитав у нього де остання, то ОСОБА_11 відповів, що це «мокруха». При цьому, ОСОБА_12 зауважив, що нічого більше розповідати не хоче тому, що знає, якщо він щось повідомить на ОСОБА_11, то останній потягне ОСОБА_12 за собою, оскільки він у таких справах досвідчений (а.с. 33 том 7).

У той же час, ОСОБА_12, будучи допитаний під час досудового слідства, неодноразово стверджував, що ОСОБА_11, бажаючи покласти провину на нього, свідчить неправду про те, що спав, а саме він, ОСОБА_11, мав бажання вступити з ОСОБА_13 в інтимні стосунки і придумав історію з супутником ОСОБА_13, наполягаючи на тому, щоб ОСОБА_12 давав аналогічні з ним показання з метою уникнути відповідальності, пояснюючи ОСОБА_12, що їм у такому разі нічого не буде. Також, ОСОБА_12 показав, що до зміни показань, а саме розказати правду як було, його спонукало сумління. Він постійно думає про це, йому шкода ОСОБА_13 яка загинула, її батьків, тому вирішив нікого не слухати, розповісти все як було і по закону відповісти за вчинене. Раніше давав неправдиві свідчення тому, що так домовився з ОСОБА_11, тобто підтримував його версію про подію. Після того, як ОСОБА_12 доставили в ЛВ на ст. Львів, де вилучили сережки ОСОБА_13, дуже налякався і дав свідчення на ОСОБА_11, надіючись, що останній розкаже всю правду. Однак, ОСОБА_11 цього не зробив, тоді ОСОБА_12, вирішив розказати правдиві обставини події, розуміючи те, що допустив ряд серйозних порушень, які призвели до загибелі ОСОБА_13 Так, ОСОБА_12 показав, що 17.12.2011 року після прибуття поїзда № 81 на кінцеву станцію, перебуваючи на відстої в парку ст. Ужгород, біля 12 год., він спільно з ОСОБА_11 відвідали ринок, так званий «п'яний базар», де придбали продукти харчування, а саме: 10 банок пива «Львівське» та «Чернігівське» по 4 грн. 80 коп. за банку, дві пачки сигарет «ЛД» (червоний) по 6 грн. 50 коп. за пачку, дві пачки сигарет «Бонд» (синій) по ціні 8 грн. за пачку, 15 разових упаковок кави «якобс-монарх» по 1 грн. 30 коп. за пакет та 15 пакетів кави «якобс - три в одному» по ціні 1 грн. 40 коп. за пакет, а також купили 100 разових пакетів цукру загалом на 14 грн., а також воду, майонез, печиво, заплативши за все разом приблизно 200 грн. Розраховувався ОСОБА_12 тими грошима, які мав у кишені, а саме там були 100 грн. «чайових грошей» та 710 грн., які він узяв з гаманця ОСОБА_13 «Чайові гроші» були дрібними купюрами по 5 та 10 грн., гроші ОСОБА_13 купюрами по 100 грн. Залишок грошей, які були в кишені - приблизно 400-500 грн. він віддав ОСОБА_79 По прибутті поїзда на ст. Київ, було виявлено недостачу двох комплектів постільної білизни, тоді з дозволу ОСОБА_11 він дістав з кишені його кітеля 100 грн. і розрахувався за білизну. Потім ОСОБА_12, ще раз брав в ОСОБА_11 гроші приблизно 40 грн. на придбання продуктів харчування та сигарети. В наступну поїздку вони знову їхали вдвох з ОСОБА_11 По ст. Львів їх знімали з поїзда працівники міліції для дачі пояснень, де вони потратили на продукти харчування ще приблизно 60 грн. з грошей ОСОБА_13 Загалом мало залишитись ще приблизно 300 грн. невитрачених грошей. В наступну поїздку ОСОБА_11 не їхав, а тому передав залишок грошей ОСОБА_12 Крім того, ОСОБА_12 про взаєморозрахунки із ОСОБА_11, показав, що 16.12.2011 року, коли поїзд сполученням Київ-Ужгород ще знаходився у парку, він познайомився з ОСОБА_11, який попросив ОСОБА_12, придбати ряд речей, оскільки на той момент у нього зовсім не було грошей, котрі ОСОБА_11 обіцяв згодом повернути. Також, ОСОБА_12 купив для ОСОБА_11 сигарети та пляшку горілки. 17.12.2011 року ОСОБА_12 знову придбавав сигарети для ОСОБА_11, який 20.12.2011 року повернув ОСОБА_12 борг в сумі близько 120 грн., у які входили як гроші витрачені на сигарети і горілку для ОСОБА_11, так і гроші, які вони мали компенсувати за спожиті в дорозі чай та каву. Гроші, які ОСОБА_12 забрав з гаманця ОСОБА_13, тримав разом з грошима, які отримував від виторгу за продукти та напої, що реалізовувались у вагоні. Після завершення його зміни передавав ці гроші ОСОБА_11, а той в свою чергу після завершення своєї зміни передавав їх йому. Станом на 20.12.2011 року, коли ОСОБА_12 відправлявся на Ужгород, ці гроші були в нього. З ОСОБА_11 вони домовились, щоб після повернення з Ужгорода, він йому передзвонив та розповів про обставини поїздки, а 26.12.2011 року вони мали зустрітись, де мали вирішити питання про гроші. Чому ОСОБА_11 не захотів одразу поділити кошти, серед яких були гроші ОСОБА_13, ОСОБА_12 не відомо (а.с. 26-31, 32, 33 том 7).

ОСОБА_11, під час досудового слідства давав більш послідовні показання з приводу обставин даної справи, однак спочатку заперечував як свою причетність, так і причетність ОСОБА_12 до вбивства ОСОБА_13, вказуючи на третіх осіб. Проте, згодом вказував на ОСОБА_12

Зокрема, 19.12.2011 року, ОСОБА_11, при дачі пояснення співробітникам міліції про факт загибелі ОСОБА_13, повідомив обставини здійснення останньою 16.12.2011 року посадки у вагон № 18 по станції Київ, а також, що її, ОСОБА_13, по станції Стрий зустрічав її знайомий. Під час слідування у вагоні № 18 він, ОСОБА_11, робив ОСОБА_13 каву, а потім ліг спати на місце № 53. Зранку від ОСОБА_12 він довідався про те, що ОСОБА_13 пропала ще з одним хлопцем, який був з нею. Від інших провідників ОСОБА_11 дізнався, що вказані особи (ОСОБА_13 з хлопцем) ходили по вагонах, шукаючи спиртне (а.с. 101-102 том 1).

Натомість, будучи допитаним в якості підозрюваного та обвинуваченого по справі, ОСОБА_11 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених, п. 7, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч 3 ст. 357 КК України, не визнав та висунув версію про те, що до вбивства ОСОБА_13 та крадіжки її речей причетний ОСОБА_12, оскільки останній залишався з нею в купе для відпочинку провідників, а він, ОСОБА_11, 17.12.2011 року після прослідування поїздом № 81 станції Вінниця пішов спати у вагон № 18 на місце № 53 і прокинувся ранком, за 5 хвилин до прибуття поїзду на станцію Воловець, а тому участі у інкримінованих йому діяннях не приймав, оскільки у той час спав. При цьому, ОСОБА_11 не заперечував того, що він знайомився з ОСОБА_13, сидів з нею в купе відпочинку провідників, копіював їй з свого телефону на її телефон музику, неодноразово виходив з нею та ОСОБА_12 курити в робочий тамбур вагону, робив їй маккофе, в розмові з ОСОБА_13 довідався відомості про неї, зокрема, мету її поїздки, маршрут, як і те, хто і де її зустрічатиме (а.с. 231-238 том 1, а.с. 76-79 том 7).

У той же час, на очних ставках, проведених 24.12.2011 року та 27.03.2012 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_11, як підозрюваними та обвинуваченими, останній настоював на тому, що у період, коли загинула ОСОБА_13 він спав у вагоні на місці № 53, а ОСОБА_12 підтвердив вищезазначені покази та стверджував, що ОСОБА_11 був з ОСОБА_13 у тамбурі, і може пояснити все, при яких обставинах вона загинула (а.с. 239-252 том 1).

При цьому, суд критично оцінює невизнання підсудним ОСОБА_12 своєї вини щодо його причетності до вбивства ОСОБА_13 під час судового розгляду даної справи, зважаючи на те, що останній давав визнавальні показання в цьому на досудовому слідстві, за участю свого адвоката ОСОБА_110 Крім цього, ОСОБА_12 під час досудового слідства, так і в процесі розгляду справи судом послідовно визнавав свою вину щодо заволодіння речами та особистими документами потерпілої ОСОБА_13, добровільно видав працівнику міліції ОСОБА_23 належні потерпілій золоті сережки та заховав у комірника ВЧ-1 ОСОБА_95 пакет, в якому були мобільний телефон і фотоапарат ОСОБА_13

Натомість, ОСОБА_11 в певній мірі послідовно заперечуючи свою причетність до вбивства ОСОБА_13, на думку суду, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, вибрав захисну для себе позицію, про те, що він нібито увесь час, від ст. Вінниця до ст. Воловець спав на місці під № 53, а тому нічого не бачив. Однак, наведене спростовується дослідженими судом доказами, зокрема показаннями свідка ОСОБА_46, який показав, що виходячи з вагону поїзда на станції Стрий, зауважив, що на полиці під №53, що в купе провідників, нікого не було, а також показаннями свідка ОСОБА_17, який показав, що після ст. Вінниця він заходив до підсудних у вагон №18, де курив з ОСОБА_12 та ОСОБА_22 в робочому тамбурі їх вагону. Наведене повністю узгоджується із показаннями самого ж підсудного ОСОБА_12 під час досудового слідства, який показав, що ОСОБА_11, бажаючи покласти провину на нього, свідчить неправду про те, що спав, а саме він, ОСОБА_11, мав бажання вступити з ОСОБА_13 в інтимні стосунки і придумав історію з супутником ОСОБА_13, наполягаючи на тому, щоб і ОСОБА_12 давав аналогічні з ним показання з метою уникнути відповідальності. Як і того, що сам же ОСОБА_11 не заперечував факту здійснення ОСОБА_13 16.12.2011 року посадки у вагон № 18 по станції Київ, а також те, що під час слідування у вагоні № 18 він, ОСОБА_11, неодноразово готував ОСОБА_13 каву, спілкувався з нею, розпитував відомості про неї, переписував їй музику зі свого телефону на її телефон, виходив із потерпілою курити в робочий тамбур вагону, а потім ліг спати на місце № 53.

Крім цього, судом встановлено, що підсудні узгодили між собою версію про зникнення ОСОБА_13 разом із її супутником, даючи аналогічні показання про те, що ніби-то потерпіла їхала в їх вагоні разом із коханцем, з яким розпивала спиртні напої, конфліктували, а потім обоє зникли з поїзда. Вказану версію підсудні доводили наявністю двох квитків зі ст. Київ до ст. Славське, придбаних в один час, про які ОСОБА_12 доповідав начальнику поїзда ОСОБА_48, про що вбачається із матеріалів даної справи.

Водночас, надуманими є твердження підсудних про те, що ОСОБА_13 випала із поїзда, оскільки такі спростовуються висновком судової медико-криміналістичної експертизи, відповідно до якої, виявлена локалізація тілесних ушкоджень ОСОБА_13 (забійна рана на клапті шкіри з потиличної ділянки голови та вдавлений перелом на потиличній кістці) не могли утворитись внаслідок падіння з висоти на тверду поверхню залізничного насипу (бетонну шпалу, щебінь, металеву рейку, елементи кріплення рейки) в момент руху поїзда. Наведене узгоджується із показаннями експерта ОСОБА_41, який показав суду, зокрема, що травма потиличної ділянки черепа потерпілої найбільш вірогідно спричинена безпосередньо ударом металевого предмету.

Поряд із наведеним, ОСОБА_11 послідовно дотримуючись своєї позиції в тому, що він практично увесь час спав, і нічого не бачив. Однак, не зміг суду об'єктивно пояснити ряд обставин, які вказують на його причетність до загибелі потерпілої.

Так, підсудний ОСОБА_11 не спростував обставини щодо наявності на поверхні його куртки трьох волосин, які належали ОСОБА_13, дві з яких обірвані швидким рухом, а одна від дії тупого предмета.

Поряд із цим, ОСОБА_11 належним чином не спростував факту присутності відбитків його пальців на гаманці ОСОБА_13 Натомість, підсудний сумнівно пояснив це тим, що такі могли опинитись там після того, як він піднімав гаманець потерпілої з підлоги, після того як речі пасажирів падали на землю.

Вказані обставини були встановлені за результатами проведення органом досудового слідства судових експертиз, з висновками яких підсудні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 знайомились в присутності їх захисників, без висловлення ними будь-яких зауважень. Лище щодо експертизи, яка встановила наявність відбитків пальців ОСОБА_22 на гаманці потерпілої, підсудний зауважив, що такі могли опинитись там при умові, що він піднімав його з підлоги, коли падали речі пасажирів. Жодних скарг з приводу вказаних доказів ні підсудні, ні їх захисники під час досудового слідства не подавали, як і не заявляли будь-яких клопотань про призначення додаткових чи повторних судових експертиз. Відтак, суд критично ставиться до покликання підсудних під час судового розгляду цієї справи щодо фальсифікації наведених висновків. При цьому, суд оцінює такі покликання підсудних в судовому засіданні як такі, що є надуманими і жодними доказами не підтверджуються.

Також, як показав свідок ОСОБА_17, серед іншого, дорогою на Київ 17.12.2011 року провідники продовжували обговорення зникнення пасажирів, де в один з таких моментів ОСОБА_11 або ОСОБА_12 розповідали, що після того як ОСОБА_11 пішов відпочивати, ОСОБА_12 намагався схилити ОСОБА_13 до статевих зносин, але вона відмовилась. Тобто, обоє підсудних намагались перекласти мотиви скоєння цих злочинів один на одного, що свідчить про спільність їх умислу.

Із показань свідка ОСОБА_66 вбачається, що з провідниками вагону №18 ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вона мало спілкувалася, однак її вразила поведінка даних осіб, з яким холоднокрів'ям та байдужістю вони розповідали про випадок загибелі потерпілої.

Також, як вбачається і з досліджених судом доказів, зокрема із показань свідка ОСОБА_78, яка 21.12.2011 року була напарницею ОСОБА_11 в рейсі Київ - С.Петербург, яка повідомила про те, що підсудний ОСОБА_11 був дуже наляканий, переживав, через що не спав і практично не виконував своїх обов'язків, постійно розповідаючи, що у нього з вагону викинули молоду дівчину, яка начебто їхала з колишнім хлопцем, і що в неї голова пробита болтом, підкресливши, що саме він, цей хлопець, її викинув. Показаннями свідка ОСОБА_80, яка працює слідчим та є племінницею ОСОБА_11, вбачається те, що ОСОБА_11 телефонував їй та розпитував, що йому робити у його ситуації зі зникненням пасажирки.

Наведені обставини в сукупності з іншими дослідженими судом доказами беззаперечно вказують на причетність підсудного ОСОБА_11 до скоєння інкримінованих йому злочинів.

Таким чином, вина обох підсудних у їх причетності до вбивства ОСОБА_13 та у заволодінні ними речами та особистими документами потерпілої доводиться як показаннями ОСОБА_12, які він давав на досудовому слідстві, так і рядом наведених вище доказів у справі. Серед іншого, наявністю у ОСОБА_12 золотих сережок, мобільного телефона та фотоапарата ОСОБА_13, про обставини яких підсудний давав визнавальні показання.

Що стосується твердження підсудного ОСОБА_12 в судовому засіданні про те, що на нього під час досудового слідства чинився психологічний тиск, то такі, на думку суду, не заслуговують на увагу, оскільки підсудного було забезпечено правовим захистом в особі адвоката ОСОБА_110 Ні від підсудного, ні від його захисника в процесі усього досудового слідства жодних скарг, як і будь-яких клопотань про це не надходило. З усіми процесуальними документами, складеними за наслідками слідчих дій підсудний ОСОБА_12 беззастережно погоджувався. Більше того, наведене твердження підсудного спростовується показаннями допитаних судом в якості свідків - слідчих ОСОБА_117. і ОСОБА_97, які повідомили суду про відсутність будь-якого тиску на підсудних при отриманні їх свідчень, а також працівника міліції ОСОБА_23, який повідомив про добровільність дачі показань підозрюваним ОСОБА_12, який також добровільно без жодного тиску видав працівникам міліції належні ОСОБА_13 золоті сережки, котрі підсудний переховував у себе після скоєння злочину.

Поряд із цим, суд вважає безпідставними і покликання ОСОБА_11 на застосування щодо нього співробітниками міліції незаконних методів слідства. Так, як убачається із матеріалів справи, подані останнім про це скарги за наслідками перевірки прокуратурою Львівської області не знайшли свого підтвердження, а в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції було відмовлено. Із вказаною постановою погодився ОСОБА_11, оскільки її не оскаржував, будучи при цьому повністю забезпеченим правовим захистом в особі адвоката ОСОБА_18

Одночасно, суд вважає безпідставними твердження підсудного ОСОБА_12 про те, що він ніби-то оговорив підсудного ОСОБА_22, коли вказував на скоєння останнім вбивства ОСОБА_13, виходячи із того, що як пояснили суду обоє підсудних, вони до факту загибелі потерпілої раніше знайомими не були, жодних конфліктів між ними не виникало, а відтак, жодних підстав у ОСОБА_12 оговорювати ОСОБА_22, на думку суду, не було.

Також, суд констатує, що під час вчинення інкримінованих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 злочинів, останні повністю усвідомлювали значення своїх дій та могли керувати ними.

Так, як вбачається із акту № 81 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 31 січня 2012 року, ОСОБА_12 на даний час психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій ОСОБА_12 психічним захворюванням чи недоумством не страждав, не виявляв будь-яких тимчасових чи інших хворобливих розладів психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_12 не потребує (а.с. 6-8 том 6).

Зокрема, згідно акту № 44 стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 22 лютого 2012 року, ОСОБА_11 психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій ОСОБА_11 хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав, не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_11 не потребує (а.с. 20-21 том 6).

Отже, суд враховує фактичні беззаперечні обставини справи, зокрема у тому, що ОСОБА_13 сідала в поїзд одна. Познайомившись із підсудними одразу, після посадки у вагон, спілкувалась з ними. Натомість, вони пригощали її кавою та сигаретами, копіювали їй музику зі своїх мобільних телефонів на телефон потерпілої, разом усі неодноразово виходили в робочий тамбур вагону №18 курити. Наведене вказує на те, що версія підсудних ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про наявність у потерпілої ОСОБА_13 супутника під час її поїздки, є надуманою самим ж підсудними, з метою відвернення від себе будь-яких підозр щодо їх причетності до вказаних злочинів.

Поряд із цим, суд констатує, що даний злочин вчинено в умовах неочевидності, а його єдиними безпосередніми свідками є виключно самі ж підсудні. ОСОБА_11, який обрав позицію щодо послідовного невизнання ним своєї вини та ОСОБА_12, який на досудовому слідстві давав визнавальні свідчення та розповідав про фактичні обставини події, однак без будь-яких об'єктивних на те причин їх змінював, заперечивши такі в судовому засіданні. Натомість, підсудними була узгоджена позиція про те, що ОСОБА_13 їхала начебто з хлопцем, з яким вона розпивала спиртні напої, конфліктувала, а згодом вони обоє безслідно зникли з поїзда, що зводилась до пошуку винними абстрактного знайомого потерпілої, а відтак є, на думку суду, намаганням підсудних уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Відтак, невизнання підсудними своєї вини у скоєнні даного злочину спростовується як показаннями ОСОБА_12 під час досудового слідства, так і рядом приведених вище доказів (показаннями свідків, протоколами слідчих дій, висновками експертиз, письмовими та речовими доказами).

За таких обставин, оцінюючи усі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, що їм інкримінуються, доведена повністю.

Таким чином, підсудні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 своїми умисними діями, що виразились у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_13, вчиненому з хуліганських мотивів, а також за попередньою змовою групою осіб, скоїли злочин, передбачений пунктами 7, 12 частини 2 статті 115 КК України.

Крім цього, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 своїми умисними діями, що виразились у таємному викраденні майна ОСОБА_13, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, скоїли злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.

Умисні дії підсудних ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які виразилися у таємному викраденні особистих документів ОСОБА_13, тобто незаконному заволодінню будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 357 КК України.

Вказана кваліфікація дій підсудних відповідає вимогам пункту 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 7.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи». Так, у наведеній постанові Верховний суд України роз'яснив, що як умисне вбивство з хуліганських мотивів за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК дії винного кваліфікуються, коли він позбавляє іншу особу життя внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу.

Крім цього, в силу пункту 16 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного суду України, вчиненим за попередньою змовою групою осіб умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання. За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.

Крім цього, вина підсудного ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, доведена зібраними та перевіреними судом доказами, а саме:

- показаннями підсудного ОСОБА_12, який повідомив суду про обставини вчинення ним крадіжки мобільного телефону «Nokia 5800», сім-картку, від якого НОМЕР_4 виявили у нього. При цьому, ОСОБА_19 повністю визнав свою причетність до даної крадіжки та показав, що у грудні 2011 року працював провідником плацкартного вагону, номеру якого не пам'ятає, у поїзді №81 сполученням Київ-Ужгород. По станції Хмельницький у вагон зайшли троє чоловіків, які мали місця десь по середині вагону. Пасажири були у нетверезому стані, у вагоні ще випили і лягли спати, залишивши телефон на столі. Уночі, близько 5.00 год., коли усі пасажири спали, ОСОБА_12 підійшов до цих пасажирів і забрав телефон «Nokia 5800», чорного кольору, не новий. З телефону ОСОБА_12 витягнув сім-картку, виключивши телефон, поклав його собі у сумку. По станції Свалява один з цих пасажирів, що слідував до Ужгорода, підійшов до ОСОБА_12 та повідомив про зникнення телефону, на що ОСОБА_12 відповів, що нічого про це не знає. Телефон таким чином залишився у ОСОБА_12 У цей же день до ОСОБА_12 звертались працівники міліції та пасажири вагону, яким він пояснив, що не бачив, хто забрав телефон. 10 грудня 2011 року по прибуттю поїзда на станцію Київ, ОСОБА_12 продав викрадений телефон на вокзалі Київ-пасажирський, а точніше на базарі біля вокзалу незнайомому чоловіку за 400 грн. Картку від телефону ОСОБА_12 залишив собі, оскільки вона була заблокована. У вчиненому щиро розкаюється та визнає спричиненні потерпілому ОСОБА_16 у зв'язку із цим злочином збитки.

- оголошеними судом показаннями потерпілого ОСОБА_16, з яких вбачається, що 09.12.2011 року о 00 год. 10 хв. останній разом зі своїми друзями ОСОБА_111 та ОСОБА_112 на ст. Хмельницький здійснили посадку у поїзд №81 сполученням Київ-Ужгород, вагон №18 (плацкартний), місце №21. Вони разом їхали на студентську конференцію у с. Кострине Великоберезнянського району Закарпатської області Через кілька хвилин, провідник приніс їм постіль і вони лягли відпочивати, а свої речі ОСОБА_16 поклав під полицю, на якій лежав. На столик він поклав власний мобільний телефон «Nokia 5800» в корпусі чорного кольору без чохла, включивши програвач з навушниками, а згодом заснув. Прокинувшись, ОСОБА_16 виявив, що його телефон зник, а лише навушники залишились у вухах. Він одразу розбудив ОСОБА_112, і попросив подзвонити на його номер, але телефон був відключений. На запитання котра зараз година, ОСОБА_112 відповів, що набирав його номер о 07 год. 12 хв. Оглянувши купе, вони ніде не виявили телефону, звернувшись до провідника, повідомили про факт зникнення телефону. Провідник відповів, що викличе міліцію та через 10-15 хв. прийшов працівник міліції, який опитав потерпілого про обставини, при яких зник телефон. На ст. Мукачево у вагон зайшла слідчо-оперативна група. У вчиненні крадіжки ОСОБА_16 нікого не підозрює, оскільки під час слідування у поїзді, він ні з ким стороннім не спілкувався. Телефон був куплений у м. Кам'янець-Подільський у магазині «Алло» за 2818,90 грн., в телефоні було вставлено сім-картку оператора «Діджус» вартістю 25 грн., на рахунку якої було 35 грн., а також картка пам'яті на 1 ГБ вартістю 80 грн. Загальна вартість викраденого становить 2958,90 грн. Також, при дачі пояснень 09.12.2011 року, ОСОБА_16 вказав номер викраденої сім-картки, яка знаходилась у викраденому мобільному телефоні, як свій контактний телефон № НОМЕР_3 (а.с. 225 том 6).

- оголошеним в судовому засіданні протоколом усної заяви громадянина ОСОБА_16, з якого вбачається, що останній заявив про те, що 09.12.2011 року, їдучі у поїзді №81 «Київ-Ужгород» зі ст. Хмельницький у вагоні №18, приблизно о 07 год. 15 хв., він виявив відсутність свого мобільного телефону «Nokia 5800» та оцінює завдану йому шкоду у 2200 грн. (а.с. 186 том 6).

- оголошеними в судовому засіданні заявами ОСОБА_16 від 07.04.2012 року, з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_16 просить стягнути з ОСОБА_113 матеріальну шкоду в сумі 2958,90 грн. (мобільний телефон «NOKIA»-5800 вартістю 2818,90 грн., сім-карта мобільного оператора Djuice вартістю 25 грн., сума коштів на рахунку 35 грн. та карта пам'яті на 1 ГБ вартістю 80 грн.), а також у зв'язку із цим ОСОБА_16 просить стягнути з ОСОБА_12 моральну шкоду в сумі 1000 грн. (а.с. 232-233 том 7).

- оглянутими в судовому засіданні документами на телефон: копією гарантійного талона на викрадений у ОСОБА_16 мобільний телефон «Nokia 5800», серійний номер ІМЕІ НОМЕР_12, який останній надав при допиті у якості потерпілого. Гарантійний талон засвідчує факт продажу ОСОБА_16 мобільного телефону 15.07.2010 року у магазині ТзОВ «Алло» в м. Кам'янець-Подільський на пл. Грушевського 23, а копія фіскального чеку, засвідчує вартість мобільного телефону - 2818, 90 грн. (а.с. 226 том 6).

- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_112, ОСОБА_111, які є аналогічними із показаннями потерпілого ОСОБА_16, і повністю узгоджуються із приведеними вище доказами (а.с. 230-231 том 6).

Зазначені докази є належними та здобуті у відповідності з вимогами КПК України.

Таким чином, підсудний ОСОБА_12, своїми умисними діями, що виразились у заволодінні майном ОСОБА_16, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а отже вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.

При призначенні підсудному ОСОБА_12 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та його особу, який працює, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, одружений, дітей на утриманні не має, в порядку ст. 89 КК України судимості не має.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_12, суд не вбачає. Зокрема, суд вважає, що підсудний щиро не розкаявся у вчиненому, як і не відшкодував потерпілим завдану злочинами моральну шкоду.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують його покарання, судом не виявлено.

Отже, вирішуючи питання про призначення покарання підсудному ОСОБА_12, суд враховує, вчинення ним особливо тяжких злочинів, спрямованих на позбавлення життя особи молодого віку, після смерті якої залишились без опікунського нагляду двоє непрацездатних батьків, конкретний характер дій підсудного, відсутність як пом'якшуючих так і обтяжуючих покарання обставин, дані про особу підсудного, а тому вважає, що підсудному слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, яке буде достатнє для його можливого виправлення та перевиховання підсудного.

При призначенні підсудному ОСОБА_11 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та його особу, який працює, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, розлучений, дітей на утриманні не має, в порядку ст. 89 КК України судимості не має.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_11, суд не вбачає. Зокрема, суд вважає, що підсудний щиро не розкаявся у вчиненому, як і не відшкодував потерпілим завдану злочином моральну шкоду.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують його покарання, судом не виявлено.

Отже, вирішуючи питання про призначення покарання підсудному ОСОБА_11, суд враховує, вчинення ним особливо тяжких злочинів, спрямованих на позбавлення життя особи молодого віку, після смерті якої залишились без опікунського нагляду двоє непрацездатних батьків, конкретний характер дій підсудного, відсутність як пом'якшуючих так і обтяжуючих покарання обставин, дані про особу підсудного, а тому вважає, що підсудному слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, яке буде достатнє для його можливого виправлення та перевиховання підсудного.

Вирішуючи цивільний позов потерпілих ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_6 про солідарне стягнення з ОСОБА_11, ОСОБА_12 та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» моральної шкоди, завданої злочином, оцінену потерпілими в сумі по 200 тисяч гривень в користь обох батьків загиблої та 100 тисяч грн. в користь сестри загиблої ОСОБА_6, яку підсудні ОСОБА_11 та ОСОБА_12, як і представник ДТГО «Південно-Західна залізниця» не визнали, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого підсудними злочину, негативні та невідворотні наслідки, що були пережиті потерпілими внаслідок моральних страждань у зв'язку із непоправною втратою батьками своєї дитини, яка була молодшою дочкою, їх надією та опорою в старості, а також втратою сестри.

Відтак, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого позову в розмірі 100000 грн. моральної шкоди в користь батька загиблої та 100000 грн. в користь її матері, а також 50000 грн. в користь сестри загиблої ОСОБА_6 Зазначені розміри морального відшкодування, на думку суду, слід стягнути в користь потерпілих солідарно із обох підсудних ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оскільки така спричинена їх спільними діями, а також із підприємства ДТГО «Південно-Західна залізниця», з яким підсудні перебували у трудових відносинах, а злочин було вчинено на їх робочих місцях, під час виконання останніми своїх трудових (службових) обов'язків, що відповідає вимогам ст. 1172 ЦК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_16 до ОСОБА_12 про стягнення з останнього матеріальної шкоди, а саме вартості викраденого підсудним мобільного телефону, картки пам'яті та сім-карти загальною вартістю 2958,90 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн., слід залишити без розгляду, оскільки потерпілий ОСОБА_16, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в жодне судове засідання не з'явився.

Запобіжний захід підсудним ОСОБА_11 та ОСОБА_12, до набрання вироком законної сили, необхідно залишити без зміни, у вигляді тримання їх під вартою.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з підсудних.

Керуючись ст. 323, ст. 324 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА _11 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п. 7, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, призначивши йому покарання, а саме:

- за п. 7, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді чотирнадцяти років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді двох років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у виді чотирнадцяти років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_11 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 24 грудня 2011 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_11, до вступу вироку в законну силу, залишити раніше обраний, тобто у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п. 7, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, призначивши йому покарання, а саме:

- за п. 7, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді чотирнадцяти років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді двох років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_12 покарання у виді чотирнадцяти років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_12 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 23 грудня 2011 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_12, до вступу вироку в законну силу, залишити раніше обраний, тобто у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_11, ОСОБА_12 та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в користь потерпілого ОСОБА_20 100 (сто) тисяч гривень завданої моральної шкоди. Стягнути солідарно з ОСОБА_11, ОСОБА_12 та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в користь потерпілої ОСОБА_21 100 (сто) тисяч гривень завданої моральної шкоди. Стягнути солідарно з ОСОБА_11, ОСОБА_12 та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в користь потерпілої ОСОБА_6 50 (п'ятдесят) тисяч гривень завданої моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_16, - залишити без розгляду.

Речові докази по справі, а саме:

- диск із відеозаписом відтворення обстановки і обставин події від 23.12.2011р. із підозрюваним ОСОБА_12, який знаходиться в матеріалах справи, - залишити зберігати при кримінальній справі;

- косметичні засоби і засоби особистої гігієни, вилучені у ОСОБА_94, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ЛВ на станції Львів, - повернути ОСОБА_94;

- одяг ОСОБА_11, вилучений в нього при доставленні в ЛВ на станції Львів від 24.12.2011р.: халат, спортивні штани, спортивний костюм, пара тапочок і двоє трусів, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ЛВ на станції Львів, - повернути засудженому ОСОБА_11;

- засоби мобільного зв'язку, вилучені у ОСОБА_11 при доставленні в ЛВ на станції Львів від 24.12.2011р. - мобільний телефон «Нокіа 6233» з карткою пам'яті та шість сім-карток різних операторів, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ЛВ на станції Львів, - повернути засудженому ОСОБА_11;

- одяг ОСОБА_12, вилучений на його робочому місці від 27.12.2011р. - формений кітель, сорочка, труси, відрізок постільної білизни, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ЛВ на станції Львів, - повернути засудженому ОСОБА_12;

- гроші в сумі 349 (триста сорок дев'ять) грн., вилучені у ОСОБА_12, які знаходяться в касі СФЗБО УМВСУ на Львівській залізниці, - передати в дохід держави;

- засоби мобільного зв'язку, вилучені у ОСОБА_12 при доставленні його в ЛВ на станції Львів - мобільний телефон «Нокіа 5310», картка пам'яті та три сім-картки, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ЛВ на станції

Львів , - повернути засудженому ОСОБА_12

- зрізи нігтів з пальців рук трупа ОСОБА_13, зразки крові трупа ОСОБА_13, зразки крові обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ЛВ на станції Львів, - залишити зберігати при кримінальній справі;

- п'ять каменів із слідами крові та волосиною, вилучені з місця події від 17.12.2011р., які знаходяться в камері зберігання речових доказів ЛВ на станції Львів, - залишити зберігати при кримінальній справі;

- п'ять сорочок, футболку та відрізок тканини, вилучені від 22.12.2011р. на перегоні Борщовичі-Задвір'я, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ЛВ на станції Львів, - залишити зберігати при кримінальній справі;

- мікрооб'єкти (волосся), виявлені під час проведення експертизи на спортивній куртці ОСОБА_11, мікрооб'єкти (волосся), виявлені під час проведення експертизи на гелі ОСОБА_12, волосся виявлене під час огляду місця події, зразки волосся з голови трупа ОСОБА_13, зразки волосся обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12, мікрооб'єкти (волосся) виявлені під час проведення експертизи на трусах ОСОБА_11, мікрооб'єкти (волосся) виявлені на трусах ОСОБА_13, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ЛВ на станції Львів, - залишити зберігати при кримінальній справі;

- одяг потерпілої ОСОБА_13, вилучений від 17.12.2011р. з Буської ЦРЛ - джинси, ремінь, майку, шкарпетки, труси, бюстгальтер, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ЛВ на станції Львів, - залишити зберігати при кримінальній справі;

- коробку від мобільного телефону «Samsung Galaxy GT-S5660», який належав ОСОБА_13, коробку від фотоапарату «Саnon PowerShot A710», який належав ОСОБА_89, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ЛВ на станції Львів, - знищити;

- чорну жіночу сумку, що належала ОСОБА_13, яку виявили від 29.12.2011р., у якій знаходяться предмети повсякденного використання, в т.ч. гаманець, косметичка, парасолька, косметичні засоби та засоби гігієни, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ЛВ на станції Львів, - залишити зберігати при кримінальній справі;

- грошові кошти 2 грн. 11 коп. (монетами), що знаходились у сумці ОСОБА_13, які знаходяться в касі СФЗБО УМВСУ на Львівській залізниці, - передати в дохід держави;

- золоті сережки, які належали ОСОБА_13, вилучені від 23.12.2011р. у ОСОБА_12 та знаходяться у касі СФЗБО УМВСУ на Львівській залізниці, - повернути ОСОБА_6

- металічну кочергу, вилучену у вагоні №25727, яка знаходиться в камері зберігання речових доказів ЛВ на станції Львів, - залишити зберігати при кримінальній справі;

- диск з відеозаписом відтворення обстановки та обставин події з обвинуваченим ОСОБА_12 від 07.03.2012р., який знаходиться в матеріалах справи, - залишити зберігати при кримінальній справі;

- довідки про роботу бригади поїзду №81/82 сполученням Київ-Ужгород-Київ за період з 16.12.2011р. по 22.12.2011р.;- маршрутний лист провідника ОСОБА_12 за грудень 2011р.; маршрутний лист провідника ОСОБА_11 за грудень 2011р., які знаходяться в матеріалах справи, - залишити зберігати при кримінальній справі;

- рейсовий журнал начальника поїзду та журнал ремонту поїзда №81/82 сполученням Київ-Ужгород {зберігаються при справі в окремому конверті), - залишити зберігати при кримінальній справі;

- особисті документи ОСОБА_11 (особові медичні книжки, залікова книжка, медична амбулаторна картка, паспорт громадянина України, посвідчення і талон до посвідчення водія, свідоцтво про загальнообов'язкове державне страхування, картка платника податків, посвідчення працівника залізничного транспорту, розрахункова платіжна картка), які зберігаються при матеріалах кримінальної справи, - повернути засудженому ОСОБА_11;

- документи ОСОБА_12, вилучені на його робочому місці від 27.12.2011р. - аркуш з поясненням, медичні довідки про проходження профілактичних психіатричного та наркологічного оглядів, приписне свідоцтво, особиста картка провідника вагону, три фрагменти залізничного квитка, які зберігаються при матеріалах кримінальної справи, - повернути засудженому ОСОБА_12

- документи, вилучені в ОСОБА_12 при доставленні в ЛВ на станції Львів - банківська картка «Експрес Банк», банківська картка «Приватбанк», картка мережі ломбардів «Скарбниця», посвідчення провідника вагонів, які зберігаються при матеріалах кримінальної справи, - повернути засудженому ОСОБА_12

- гарантійний талон від фотоапарату «Саnon PowerShot A710», який належав ОСОБА_89, який знаходиться в матеріалах справи, - залишити зберігати при кримінальній справі;

- документи ОСОБА_13, які знаходились у сумці, виявленій від 29.12.2011р. (паспорт громадянина України, картка платника податків, пластикові розрахункові картки, чек про отриманні готівки, які знаходяться в матеріалах справи), - залишити зберігати при кримінальній справі;

- гарантійний талон до телефону та договір про заставу майна ПП ЗТ «Скарбниця», вилучені у ОСОБА_114, який знаходиться в матеріалах справи, - залишити зберігати при кримінальній справі.

Стягнути із засудженого ОСОБА_12 у користь НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області судові витрати по справі за проведення судових експертиз, а саме:

- вартість молекулярно-генетичної експертизи № 3/13 від 19.01.2012р. в сумі 4864,50 грн.;

- вартість експертизи № 3/45 від 26.01.2012р. в сумі 225,12 грн.;

- вартість експертизи № 3/82 від 10.02.2012р. в сумі 972,90 грн.;

- вартість експертизи № 3/43 від 20.01.2012р. в сумі 140,70 грн.;

- вартість експертизи № 3/22 від 19.01.2012р. в сумі 140,70 грн.;

- вартість експертизи № 3/24 від 19.01.2012р. в сумі 1945,80 грн.;

- вартість експертизи № 3/21 від 18.01.2012р. в сумі 140,70 грн.;

- вартість експертизи № 3/44 від 10.02.2012р. в сумі 972,90 грн.;

- вартість експертизи № 3/23 від 28.02.2012р. в сумі 6102,36 грн.

Стягнути із засудженого ОСОБА_12 у користь Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України судові витрати по справі за проведення судових експертиз, а саме:

- вартість експертизи №136/137 від 20.01.2012р. в сумі 937,60 грн.;

- вартість експертизи №138/139 від 20.01.2012р. в сумі 937,60 грн.

Стягнути із засудженого ОСОБА_12 у користь НДЕКЦ при ГУ МВС України на Львівській залізниці судові витрати по справі за проведення судових експертиз, а саме:

- вартість експертизи № 336 від 28.03.2012р. в сумі 196,00 грн.;

- вартість експертизи № 164 від 16.02.2012р. в сумі 187,60 грн.;

- вартість експертизи № 04 від 07.03.2012р. в сумі 643,65 грн.;

Стягнути із засудженого ОСОБА_11 у користь НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області судові витрати по справі за проведення судових експертиз, а саме:

- вартість молекулярно-генетичної експертизи № 3/13 від 19.01.2012р. в сумі 4864,50 грн.;

- вартість експертизи № 3/45 від 26.01.2012р. в сумі 225,12 грн.;

- вартість експертизи № 3/82 від 10.02.2012р. в сумі 972,90 грн.;

- вартість експертизи № 3/43 від 20.01.2012р. в сумі 140,70 грн.;

- вартість експертизи № 3/22 від 19.01.2012р. в сумі 140,70 грн.;

- вартість експертизи № 3/24 від 19.01.2012р. в сумі 1945,80 грн.;

- вартість експертизи № 3/21 від 18.01.2012р. в сумі 140,70 грн.;

- вартість експертизи № 3/44 від 10.02.2012р. в сумі 972,90 грн.;

- вартість експертизи № 3/23 від 28.02.2012р. в сумі 6102,36 грн.

Стягнути із засудженого ОСОБА_11 у користь Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України судові витрати по справі за проведення судових експертиз, а саме:

- вартість експертизи №136/137 від 20.01.2012р. в сумі 937,60 грн.;

- вартість експертизи №138/139 від 20.01.2012р. в сумі 937,60 грн.

Стягнути із засудженого ОСОБА_11 у користь НДЕКЦ при ГУ МВС України на Львівській залізниці судові витрати по справі за проведення судових експертиз, а саме:

- вартість експертизи № 336 від 28.03.2012р. в сумі 196,00 грн.;

- вартість експертизи № 164 від 16.02.2012р. в сумі 187,60 грн.;

- вартість експертизи № 04 від 07.03.2012р. в сумі 643,65 грн.;

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий -суддя І.Б. Кос

Судді Б.М. Журибіда

С.Р. Мельник