Справа № 285/1871/13-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2013 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Верозуб О. А.,

за участю секретаря Касянчук І.В.,

прокурора Раздабарова П.П.,

адвоката Паламарчука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Новограді-Волинському кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яцьковичі, Березнівського району, Рівненької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, мешканця АДРЕСА_1 , командира в/ч НОМЕР_1 м. Новоград-Волинський, військове звання підполковник, раніше несудимого, за ч. 1 ст. 424 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України №481 від 01 листопада 2011 року ОСОБА_1 призначено на посаду командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_1 присвоєне військове звання «підполковник».

Відповідно ст. 68 Конституції України, ст.ст. 1-2, 2, 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Використання військовослужбовців для виконання завдань, не пов`язаних з військовою службою, забороняється та тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоровя і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

ОСОБА_2 під час проходження військової служби повинен керуватися вимогами ст.ст. 9, 11, 16, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме зобов`язаний свято і непорушно дотримуватись законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, передбачених посадою, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку, дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, проводити роботу, спрямовану на формування у особового складу високих морально-психологічних якостей громадянина, виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поважати їх честь і гідність, забезпечувати соціальну та правову захищеність, являючись прямим начальником за службовим положенням та військовим званням щодо підлеглих йому військовослужбовців частини, будучи наділений правом віддавати останнім накази, розпорядження та інші обов`язкові для виконання вимоги і застосовувати щодо них дисциплінарну владу, тобто в силу покладених на нього службових обов`язків є уповноваженим на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, тобто являється військовою службовою особою.

Відповідно ст.ст. 28, 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих.

Командир відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, пов`язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна в межах і порядку, визначених цим Законом.

Не допускається залучення військовослужбовців до виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, не передбачених цим Законом.

Виданим на виконання ст.ст. 3, 10 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» Переліком видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 25 липня 2000 року № 1171, встановлено вичерпний перелік видів такої діяльності.

При цьому, військова частина НОМЕР_1 в якості суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України взагалі не зареєстрована, діяльність із виконання лісообробних робіт на умовах підряду переліком не передбачена.

У кінці вересня 2012 року підполковник ОСОБА_1 перевищуючи надані службові повноваження, вчиняючи дії, що явно виходять за межі наданих повноважень, які ніхто не має права виконувати або дозволяти, хибно розуміючи інтереси служби, діючи з метою забезпечення військової частини НОМЕР_1 матеріальними засобами за рахунок найманої праці військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , грубо порушуючи ст. 68 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 9, 11, 16, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 29 вересня 2012 року зневажливо ставлячись до прав, свобод та інтересів військовослужбовців, завдань та цілей військової служби, віддав наказ на залучення військовослужбовців строкової служби військової частини НОМЕР_1 до виконання завдань, не пов`язаних з військовою службою, направивши солдатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на лісозаготівельне підприємство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_5 , де вони до 30 січня 2013 року виконували роботи по переробці лісу, сортуванню, завантаженню та розвантаженню деревини, прибирання технічних приміщень та прилеглої території, а також виконували інші доручення осіб, в розпорядженні яких зазначені військовослужбовці перебували.

Вподальшому, підполковник ОСОБА_2 перевищуючи надані службові повноваження, вчиняючи дії, що явно виходять за межі наданих повноважень, які ніхто не має права виконувати або дозволяти, хибно розуміючи інтереси служби, діючи з метою забезпечення військової частини НОМЕР_1 матеріальними засобами за рахунок найманої праці військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , грубо порушуючи ст. 68 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 9, 11, 16, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 03 грудня 2012 року зневажливо ставлячись до прав, свобод та інтересів військовослужбовців, завдань та цілей військової служби, віддав наказ на залучення військовослужбовців строкової служби військової частини НОМЕР_1 до виконання завдань, не пов`язаних з військовою службою, направивши на лісозаготівельне підприємство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_5 , ще двох військовослужбовців строкової служби солдатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , де вони до 30 січня 2013 року виконували роботи по переробці лісу, сортуванню, завантаженню та розвантаженню деревини, прибирання технічних приміщень та прилеглої території, а також виконували інші доручення осіб, в розпорядженні яких зазначені військовослужбовці перебували.

Крім того, ОСОБА_1 , перевищуючи надані службові повноваження, вчиняючи дії, що явно виходять за межі наданих повноважень, які ніхто не має права виконувати або дозволяти, хибно розуміючи інтереси служби, діючи з метою забезпечення військової частини НОМЕР_1 матеріальними засобами за рахунок найманої праці військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , грубо порушуючи вимоги ст. 68 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 9, 11, 16, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 01 жовтня 2012 року зневажливо ставлячись до прав, свобод та інтересів військовослужбовців, завдань та цілей військової служби, віддав наказ на залучення військовослужбовців строкової служби військової частини НОМЕР_1 до виконання завдань, не пов`язаних з військовою службою, направивши солдатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на лісозаготівельне підприємство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , та перебувало в користуванні громадянина ОСОБА_12 , де вони до 30 січня 2013 року виконували роботи по переробці лісу, сортуванню, завантаженню та розвантаженню деревини, прибирання технічних приміщень та прилеглої території, а також виконували інші доручення осіб, в розпорядженні яких зазначені військовослужбовці перебували.

Також, 29 вересня 2012 р., будучи військовою службовою особою, наділеною організаційно - розпорядчими функціями, в порушення вимог вищевказаного законодавства, підполковник ОСОБА_2 перевищуючи надані службові повноваження, вчиняючи дії, що явно виходять за межі наданих повноважень, які ніхто не має права виконувати або дозволяти, хибно розуміючи інтереси служби, маючи на меті приховати незаконну відсутність у військовій частині НОМЕР_1 військовослужбовців строкової служби тієї ж військової частини солдатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які згідно наказу останнього виконували роботи на лісозаготівельних підприємствах у громадянина ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_3 , та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , під час проведення службових нарад у службовому кабінеті командира військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , особисто віддав усний наказ своїм підлеглим: командиру 2 розвідувальної роти капітану ОСОБА_13 , командиру роти глибинної розвідки старшому лейтенанту ОСОБА_14 , командиру взводу розвідки технічними засобами лейтенанту ОСОБА_15 та техніку тилу старшому прапорщику ОСОБА_16 , про внесення неправдивих відомостей до документів: іменних списків вечірніх перевірок роти глибинної розвідки, 2 розвідувальної роти, взводу розвідки технічними засобами, ремонтного взводу, розвідувального взводу спостереження, про наявність військовослужбовців строкової служби солдатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що останні і виконали, вживши необхідних заходів для знесення таких даних до вказаних документів, а саме надали відповідні розпорядження підлеглим їм військовослужбовцям.

В результаті вказаних дій підполковника ОСОБА_1 державі заподіяно істотну шкоду, яка виразилася в підриві духу та цілей Законів України «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», грубого порушення встановленого порядку проходження військової служби, неукомплектованості підрозділу особовим складом та, відповідно, знижені його бойового вишколу, злагодженості і згуртованості підрозділу, підриві бойової підготовки та бойової готовності підрозділу, знижені бойового духу підрозділу, морально - психологічного стану особового складу роти в результаті нерівномірного розподілу нарядів, порушені прав та законних інтересів військовослужбовців підрозділу в частині рівності їх прав та рівності перед законом, фактичному не проходженні у вказані періоди часу військовослужбовцями строкової служби ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 військової служби, грубому порушені прав вказаних військовослужбовців на продовольче, медичне забезпечення з боку держави, встановлений режим служби та побуту, викривлення даних обліку особового складу військової частини НОМЕР_1 , що призвело до надлишкової сплати Міністерством оборони України коштів у сумі 30743,86 грн., чим спричинено збитків державі на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 424 КК України не визнав.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого звернувся з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі у зв`язку зі зміною обстановки, мотивуючи тим, що обвинувачений вперше вчинив злочин середньої тяжкості, працює, характеризується позитивно та вчинене ним діяння втратило характер суспільної небезпечності.

Обвинувачений клопотання підтримав, просить задовольнити та звільнити його від кримінальної відповідальності за зміною обстановки.

Прокурор не заперечує проти задоволення клопотання та вважає, що при таких обставинах обвинуваченого можна звільнити від кримінальної відповідальності.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає що дане клопотання підлягає задоволенню в зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України злочин, передбачений ч. 1 ст. 424 КК України, віднесено до злочинів середньої тяжкості.

Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

В абз. 5 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" № 12 від 23 грудня 2005 року, зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України.

У п. 7 зазначеної постанови Пленум ВСУ роз`яснив, що в ст. 48 КК України передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила. При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об`єктивних(зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст.48необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановказмінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Суд, впевнившись у тому, що діяння, передбаченеч. 1 ст. 424 КК України, яке інкриміноване обвинуваченому, дійсно мало місце, містить склад злочину і обвинувачений винний у його вчиненні, а також те, що умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України. З урахуванням роз`яснень, що викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно якої свідченням зміни обстановки, внаслідок чого діяння втратило суспільну небезпечність, а саме: в ході розгляду справи в суді була проведена комплексна перевірка в/ч НОМЕР_1 , і згідно акту від 07 травня 2013 р., випадків збільшення кількості військовослужбовців строкової служби, які харчувались у їдальні в/ч НОМЕР_2 , за період з 29.09.2012 р. по 30.01.2013 р., ніж реально харчувалось, не виявлено, а також, що протягом 2012 року в/ч А 2076 матеріали із деревини по лінії МО України не отримувала, а на складі КЕС в/ч НОМЕР_1 станом на 01.01.2012 р. перебували лише дрова, та дрова від оборки меблів на суму 156,67 гривень, а на час перевірки в наявності були і дрова паливні, дошка обрізна, дошка не обрізна, брус, на загальну суму 7267,09 гривень, тобто, що протягом 2012 року в/ч НОМЕР_1 отримала товарно-матеріальних цінностей на суму 7110,42 гривень, і які оприбутковані.

Крім того, військовослужбовці, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 весною 2013 року звільнені з лав Збройних сил України, і після їх звільнення не встановлено, що порушені права вказаних військовослужбовців на продовольче, медичне забезпечення з боку держави, встановлений режим служби та побуту, оскільки в кримінальному провадженні потерпілими нікого не визнано, і від них не надійшло ніяких заяв.

Також, в ході розгляду справи в суді, 10 жовтня 2013 року наказом Міністра оборони України за № 689 було затверджено "Положення про порядок обліку та використання коштів спеціального фонду в Міністерстві оборони України", згідно якого, та відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" формування спеціального фонду військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснюється за рахунок власних надходжень, перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2000 року № 1171, тобто надано право на здійснення дозволених видів господарської діяльності, пов`язаних з отриманням додаткових джерел фінансування життєдіяльності частини, а саме виду надходжень як: 1.2.4 - виробництво виробів із деревини; 1.2.12 - виконання земляних та будівельно-монтажних робіт, розбирання будівель та споруд; 1.2.17 - діяльність, пов`язана з очищенням і прибиранням приміщень та територій; 1.2.20 - інші види додаткової (господарської) діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил України.

За таких умов, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 424 КК України відповідно до ст. 48 КК України.

Наслідки закриття кримінального провадження із зазначених нереабілітуючих підстав обвинуваченому були роз`яснені судом.

Керуючись ст. 48 КК України, п.1 ч. 2 ст.284, ч. 4 ст.286, ч.ч. 3, 5 ст.288, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 424 КК Україниу зв`язку зі зміною обстановки, так як це діяння перестало бути суспільно небезпечним, а кримінальне провадження № 42013600360000008 відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбачених ч. 1 ст. 424 КК України - закрити.

Цивільний позов Житомирської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері залишити без розгляду.

Речові докази по справі:

-іменний список проведення вечірньої перевірки роти глибинної розвідки військової частини НОМЕР_1 за 2013 рік;

-іменний список проведення вечірньої перевірки взводу розвідки технічними засобами військової частини НОМЕР_1 за 2011-2012 роки;

-іменний список проведення вечірньої перевірки взводу розвідки технічними засобами військової частини НОМЕР_1 за 2013 рік;

-іменний список проведення вечірньої перевірки ремонтного взводу військової частини НОМЕР_1 за 2011-2012 роки;

-іменний список проведення вечірньої перевірки ремонтного взводу військової частини НОМЕР_1 за 2012-2013 роки;

-іменний список проведення вечірньої перевірки 2 розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 за 2012 рік;

-іменний список проведення вечірньої перевірки 2 розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 за 2013 рік;

-іменний список проведення вечірньої перевірки розвідувального взводу спостереження військової частини НОМЕР_1 за 2011-2012 роки;

-іменний список проведення вечірньої перевірки розвідувального взводу спостереження військової частини НОМЕР_1 за 2013 рік - повернути Житомирській прокуратурі з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області черезНовоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий