ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р.

Справа № 2а-4709/12/2170

Категорія: 9.3

Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого

судді -

Семенюк Г.В.

судді -

Потапчук В.О.

судді -

Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Херсонській області на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року по справі за позовом Державної фінансової інспекції в Херсонській області до Дар'ївської виправної колонії № 10 Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Дар'ївської виправної колонії № 10 Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання пункту 2.15 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІІ квартал 2012 р. позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Дар'ївської виправної колонії № 10 Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області за період 2010 - 2011 рр. та завершений звітний період 2012 р.

В ході ревізії встановлено порушення відповідачем фінансової дисципліни, які зафіксовані в акті ревізії від 19.07.2012 р. № 08-18/12, у тому числі щодо порушення вимог законодавства шляхом безпідставного підвищення розмірів посадових окладів державними службовцям ДВК-10 у 2010 р. та січні-травні 2012 р. за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими до 30%, що призвело до зайвого нарахування та виплати коштів на суму 54684,57 грн. Крім того, внаслідок безпідставного підвищення посадових окладів державним службовцям у 2010 р. та січні-травні 2012 р. зайво нараховано та виплачено надбавок за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, за вислугу років на державній службі, та нарахованих та виплачених премій на загальну суму 53 134,80 грн., в тому числі: надбавка за вислугу років - 5787,23 грн., надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - 24120,01 грн., премії - 23227,56 грн.

Також, безпідставне підвищення посадових окладів вплинуло на розмір середнього заробітку при нарахуванні матеріальної допомоги та відпускних, що стало підставою для нарахування та виплати працівникам в завищених розмірах матеріальної допомоги та відпускних в загальній сумі 19795,43 грн., в тому числі матеріальної допомоги - 7158,71 грн. та відпускних в сумі 12636,72 грн.

Внаслідок допущених порушень з оплати праці до державних цільових фондів зайво нараховано та сплачено коштів державного бюджету в загальній сумі 46324,17 грн.

Крім того встановлено, що в ревізійному періоді працівникам вільного найму інших галузей бюджетної сфери нараховувалась та виплачувалась надбавка за безперервну роботу у зв`язку із чим, у 2010 році ДВК-10 зайво нараховано та виплачено працівникам вільного найму інших галузей бюджетної сфери надбавки за безперервну роботу в сумі 19881,69 грн., та зайво нараховано та перераховано нарахувань на заробітну плату в сумі 7217,05 грн.

Державною фінансовою інспекцією в Херсонській області на адресу Дар'ївської виправної колонії № 10 Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області надіслано вимогу від 20.08.2012 р. № 21-08-16-14/4901, пунктами 2, 3, 4, 5, 6 якої відповідача зобов'язано вжити заходи щодо усунення вказаних порушень, а саме:

- п. 2 утримати із заробітної плати працівників зайво нараховані та виплачені доходи в сумі 54,68 тис. грн., в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах зазначені кошти в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України;

- п. 3 утримати із заробітної плати працівників зайво нараховані та виплачені доходи в сумі 53,13 тис. грн., в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах зазначені кошти в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України;

- п. 4 утримати із заробітної плати працівників зайво нараховані та виплачені доходи в сумі 19,8 тис. грн., в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах зазначені кошти в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України;

- п. 5 відкоригувати суму єдиного внеску в сумі 46,32 тис. грн. зазначені кошти в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України;

- п. 6 утримати із заробітної плати працівників зайво нараховані та виплачені доходи в сумі 19,88 тис. грн., відповідно відкоригувати суму єдиного внеску в сумі 7,22 тис. грн., в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах зазначені кошти в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України;

Відповідач добровільно не виконав пункти 2, 3, 4, 5, 6 вимоги, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Встановлення підвищень до окладів працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, передбачено наступними нормативними актами: за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах - постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1993 р. № 534 "Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби", наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 190 від 03.10 2004 р. "Про затвердження Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2004 за № 1312/9911;

Щодо призначення та виплати працівникам виправної колонії підвищень посадового окладу за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах:

Частиною 3 статі 97 Кодексу законів про працю України передбачено, що конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно статі 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", відповідно до ч. 1 ст. 14 якого до персоналу державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України. Трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України "Про державну службу". Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Виправна колонія фінансується за рахунок коштів державного бюджету України, а тому оплата праці працівників установи здійснюється із врахуванням особливостей, визначених положеннями Закону України "Про оплату праці" та Кодексу законів про працю України.

Умови оплати праці державних службовців та інших працівників державної сфери визначаються відповідно до умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 р. Зазначеною постановою керівникам органів державної влади надано право встановлювати: посадові оклади згідно до затверджених постановою схем посадових окладів, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та доплати , надбавку за вислугу років державним службовцям.

Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" передбачено, що умови оплати праці державних службовців та інших працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, установ, закладів та організацій відповідних галузей бюджетної сфери.

Виплати підвищення до посадового окладу постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 р. не передбачено, оскільки питання підвищення посадових окладів регулюються шляхом прийняття уповноваженим органом окремих постанов.

За таких обставин, суд вважає правомірними пункти 2, 3, 4, 5 вимоги від 20.08.2012 р. № 21- 08-16-14/4901.

Ревізією встановлено, що працівникам вільного найму інших галузей бюджетної сфери нараховувалась та виплачувалась надбавка за безперервну роботу у зв'язку із чим, у 2010 році ДВК-10 зайво нараховано та виплачено працівникам вільного найму інших галузей бюджетної сфери надбавки за безперервну роботу в сумі 19881,69 грн., та зайво нараховано та перераховано нарахувань на заробітну плату в сумі 7217,05 грн.

Дані виплати здійснювались на підставі Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої служби ДДУ з ПВП", затвердженої наказом ДДУ ПВП від 24.05.2000 р. № 98, який не зареєстрований в Мінюсті та суперечить вимогам чинного законодавства.

У додатку № 4 Постанови від 30.08.2002 р. № 1298 затверджено схему тарифних розрядів посад (професій). Пунктом 3 даної Постанови визначено перелік надбавок і доплат до них. Аналогічні умови затверджено Наказом № 184. Вказаними нормативними актами не передбачено встановлювати надбавки за безперервну роботу.

За таких обставин, суд погоджується із позицією ДФІ та вважає правомірним п. 6 вимоги від 20.08.2012 р. № 21-08-16-14/4901.

Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо неможливості виконання вимоги шляхом стягнення із заробітної плати працівників зайво виплачених сум та відсутності підстав для стягнення з осіб, винних у безпідставних виплатах у порядку ст.ст. 130-136 КЗпП, слід врахувати наступні обставини та положення законодавства:

Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування, складеного відповідачем 27.08.2012 р. на виконання вимоги та з врахуванням проведеної ревізії, з метою відшкодування збитків, які виникли внаслідок безпідставного підвищення посадових окладів державним службовцям за особливі умови праці, пов'язані із роботою із засудженими, головного бухгалтера майора внутрішньої служби ОСОБА_8. притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі місячного грошового забезпечення у розмірі посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років та оголошено догану наказом начальника установи від 30.08.2012 р. № 245. У зв'язку із звільненням з роботи посадових осіб, з вини яких були допущені безпідставні виплати, стягнення суми збитків з винних осіб здійснити неможливо.

В період з 01.01.2010 р. по 31.08.2011 р., тобто в період здійснення відповідачем безпідставних виплат працівникам посадових окладів та надбавок, на посаді головного бухгалтера працювала ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 01.01.2010 р. по 18.03.2010 р. начальником ДВК № 10 був ОСОБА_6, з 28.07.2010 р. по теперішній час ОСОБА_7.

Відповідно до ст. 127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Не підлягає поверненню відповідно до статті 1215 Цивільного Кодексу України безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

Із аналізу наведених вище норм законодавства слідує, що стягнення із заробітної плати працівника безпідставно виплачених йому суми можливе або за умови допущення установою лічильної помилки, або за умови недобросовісності працівника, тобто якщо працівник надав будь-які неправдиві відомості щодо себе чи підробні документи, які вплинули на безпідставне нарахування заробітної плати, надбавок, премій, тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що безпідставне нарахування та виплата відповідачем сум відбулося внаслідок неправильного застосування положень нормативних актів, що виключає право установи на стягнення з працівників зайво виплачених сум.

Щодо вимог про усунення порушень шляхом стягнення зайво нарахованих та виплачених коштів з осіб, винних у зайвих грошових виплатах у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України:

Відповідачем у ході службового розслідування встановлено, що відповідальність за зайві грошові виплати повинні нести керівник та головний бухгалтер.

Питання установлення доплат, надбавок, премій та підвищень віднесено чинним законодавством до компетенції керівників установи.

Підстави, умови, прядок та строки відшкодування завданої установі шкоди працівниками установлені ст.ст. 130-136 КЗпП України.

Відповідно до статті 133 КЗпП України, у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть, зокрема, керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами.

Відповідно до ст. 136 КЗпП України, покриття шкоди керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.

Таким чином, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність у відповідача права стягувати з керівників матеріальної шкоди, оскільки вирішення такого питання не відноситься до його повноважень і є компетенцією вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Слід відмітити, що головного бухгалтера ОСОБА_8., який працює у відповідача з 20.01.2012 р. притягнуто до матеріальної відповідальності, бухгалтер ОСОБА_5, яка працювала у період, коли були допущені порушення, померла.

За таких обставин у відповідача відсутні правові підстави для виконання пунктів 2, 3, 4, 5, 6 ДФІ від 20.08.2012 р. № 21-08-16-14/4901.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року по справі № 2а-4709/12/2170, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

суддя

Г.В. Семенюк

суддя

В.О. Потапчук

суддя

М.П. Коваль