Справа № 682/762/13-ц

Провадження № 2/682/354/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2013 року

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі :

головуючого судді Мацюка Ю.І.,

при секретарі Ючковій О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Славутського міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа ОСОБА_4, про захист прав споживачів та визнання розірваним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до публічного акціонерного товариства „Банк Форум” про захист прав споживачів та визнання розірваним з 15 грудня 2008 року кредитного договору № 0076/08/01-А від 26 лютого 2008 року, посилаючись на те, що нею були виконані договірні зобов’язання за кредитним договором шляхом передачі заставного майна, а саме автомобіля Dachia Logan, 2008 року випуску.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали і пояснили, що 26 лютого 2008 року між позивачкою та АКБ „Форум” був укладений кредитний договір № 0076/08/01-А, згідно якого банк надав кредитні кошти в сумі 18 000 доларів США для придбання автомобіля Dachia Logan, що відповідно до курсу валют становило 90 900 гривень. Для забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_1 та банком був укладений договір застави від 26 лютого 2008 року, згідно якого нею передавався в заставу автомобіль Dachia Logan, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, і який за домовленістю сторін був оцінений у 101 000 гривень.

В зв’язку з скрутним матеріальним становищем, викликаним фінансовою кризою та підвищенням курсу долара США, ОСОБА_1 звернулась до банка з клопотанням продати заставлений автомобіль Dachia Logan і погасити заборгованість по кредиту. В грудні 2008 року представник банка - заступник директора ПКФ АБ „Форум” ОСОБА_5 повідомив позивачці, що вона має прибути в банк для передачі автомобіля. 15 грудня 2008 року ОСОБА_1 прибула в відділення АКБ „Форум” в місті Київ, передала автомобіль заступнику директора банка ОСОБА_5, який в свою чергу передав автомобіль ОСОБА_4, і повідомив, що ОСОБА_4 бере у банка автомобіль Dachia Logan, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, і приймає на себе зобов’язання по сплаті боргу по кредитному договору.

Крім того, заступником директора ПКФ АБ „Форум” ОСОБА_5 було повідомлено ОСОБА_1, що з 15 грудня 2008 року її зобов’язання перед банком припиняються, і станом на вказану дату заборгованості по розрахунках за кредитний договір в неї немає.

Позивачка зазначила, що звертаючись до банку з пропозицією продати автомобіль, вона мала намір повністю відшкодувати заборгованість по кредиту і таким чином припинити зобов’язання перед банком. Оскільки банк прийняв автомобіль і передав його для ОСОБА_4, ОСОБА_1 було це розцінено як те, що банк скористався п.5.3 Договору Застави, укладеного між нею та „Банком Форум” 26 лютого 2008 року, в якому зазначено, що «порядок реалізації Предмета застави для погашення боргу за кредитним договором визначається заставодержателем та може здійснюватися як із залученням Заставодавця, так і без нього, всіма можливими шляхами».

Позивачка вказуючи на те, що з моменту передачі автомобіля через банк ОСОБА_4 і складання відповідного акту прийому-передачі, її зобов’язання перед банком припинилися, просить задовольнити її позовні вимоги та визнати кредитний договір розірваним з моменту передачі заставного майна – автомобіля, а саме з 15 грудня 2008 року.

Представник відповідача ПАТ „Банк Форум” ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що передача ОСОБА_1 автомобіля, що є предметом застави для ОСОБА_4 не припиняє договірних зобов’язань між банком і ОСОБА_1, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, направив на адресу суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутності, пояснивши, що в 2008 році він звернувся до заступника директора першої Київської філії АБ «Форум» ОСОБА_5 з пропозицією придбати у банка автомобіль з тих, які вилучають у боржників, на що останній погодився.

В один із днів грудня 2008 року ОСОБА_4 прибув в банк, де ОСОБА_5 представив йому ОСОБА_1 як власницю автомобіля Dachia Logan, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 передала автомобіль для банка „Форум”, а він може придбати цей автомобіль в банка. Крім того, ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_4 може сплачувати грошові кошти за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 і банком, на що він погодився і підписав акт прийому-передачі автомобіля, в якому зазначалось, що ОСОБА_4 бере на себе всі зобов’язання за кредитним договором укладеним між банком та ОСОБА_1. Після підписання акту ОСОБА_4 отримав автомобіль Dachia Logan, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, від заступника директора першої Київської філії АБ «Форум» ОСОБА_5

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи позивачки та заперечення представника відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно даних кредитного договору № 0076/08/01-А від 26 лютого 2008 року між АКБ „Форум” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 18 000 доларів США, що згідно офіційного курсу валют становило 90 900 гривень, із строком повернення до 26 лютого 2015 року, для придбання автомобіля Dachia Logan, 2008 року випуску.

За даними договору застави від 26 лютого 2008 року для забезпечення виконання кредитного договору № 0076/08/01-А від 26 лютого 2008 року, між АКБ „Форум” та ОСОБА_1 був укладений договір застави, відповідно до якого предметом застави є автомобіль Dachia Logan, 2008 року випуску, колір синій, кузов № НОМЕР_2, легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, і який був оцінений сторонами за домовленістю в 101 000 гривень.

З моменту укладення кредитного договору та договору застави між позивачкою ОСОБА_1 та АКБ „Форум” виникли договірні зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 599 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у випадку відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язання встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 626, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.3.4.1 Кредитного договору, Позичальник має право достроково повернути наданий кредит та сплатити проценти за фактичний час користування кредитними коштами.

В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з клопотанням отримати згоду на реалізацію заставного майна – автомобіля Dachia Logan і достроково повернути наданий кредит.

На вимогу заступника директора першої Київської філії ОСОБА_5 15 грудня 2008 року ОСОБА_1 передала йому предмет застави – автомобіль Dachia Logan 2008 року випуску номерний знак НОМЕР_1 як офіційному представнику Банку. Після цього представник Банку ОСОБА_5 передав автомобіль ОСОБА_4

Відповідно п.5.3 Договору застави Порядок реалізації Предмету застави для погашення боргу за Кредитним договором визначається Заставодержателем і може здійснюватись як із залученням Заставодавця так і без нього, всіма можливими шляхами, зокрема через аукціон, біржі тощо.

Отже, передавши автомобіль банку для реалізації позивач ОСОБА_1 виконала свої зобов’язання перед банком.

Відповідно до ч.2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, — змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Так у п.1.1 Кредитного договору № 0076/08/01-А зазначено, що банк надає позичальнику кредит у сумі 18 000 доларів США для придбання автомобіля Dachia Logan. Тобто ОСОБА_1 взяла кредитні кошти для придбання автомобіля, який вона мала використовувати. Сам автомобіль Dachia Logan є предметом застави, яким забезпечується виконання зобов’язань за кредитним договором.

Оскільки ОСОБА_1 передала автомобіль банку, то наступили такі обставини, за яких вона ніколи б не уклала кредитний договір, так як автомобіль знаходився не у її користуванні і ним же забезпечувалось виконання договору, а у випадку збереження за нею зобов’язань за кредитним договором, наступав би дисбаланс у правовідносинах з банком. Так за ОСОБА_1 залишилися лише зобов’язання за кредитним договором, а автомобілем вона не користується і не може ним забезпечити виконання кредитного договору.

З Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31 жовтня 2008 року слідує, що в період після укладання кредитного договору між ОСОБА_1 і банком в державі виникла економічна криза, що підтверджується також тим, що станом на момент укладання договору офіційний курс гривні до долара США становив 5,05 гривень за 1 долар США, а станом на день подання позову 8,2 гривень за 1 долар США, без врахування офіційного курсу інфляції, який перевищував 20 %.

В судовому засіданні, з пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що така інформація позивачці не надавалась.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем – ПАТ «Банк Форум» було допущено істотне порушення права ОСОБА_1, як споживача фінансових послуг, у зв’язку з чим остання була позбавлена можливості оцінити належним чином властивості такої послуги та можливі негативні для неї наслідки, що можуть настати внаслідок отримання цієї послуги.

Відповідно до п 3.8 Постанови Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладання кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором несе споживач, надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов’язаних з конвертацією валютного платежу у валюту, зобов’язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не було встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вона змінилась настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали його на інших умовах.

Тобто на момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Крім того, ОСОБА_1 не могла усунути причини такої зміни після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, оскільки згідно п.п. 3,4 ст. 116 Конституції України саме до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено забезпечення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики шляхом розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного розвитку країни.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про національний банк України» основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України та сприяння дотриманню стабільності банківської системи та цінової стабільності.

Як слідує із змісту кредитного договору позивачка ОСОБА_1 отримала саме споживчий кредит, а не комерційний, вона не проводить експертно-імпортних операцій та не здійснює розрахунки в іноземній валюті, а тому не може отримувати доходи в такій валюті, що в свою чергу зумовлює необхідність значного тягаря відшукання фінансових ресурсів для придбання іноземної валюти для продовження виконання зобов’язання за договором.

Вказана обставина вказує на те, що подальше виконання договору в умовах економічної кризи порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, правовий аналіз умов кредитного договору дозволяє встановити відсутність умов накладення ризику описаних вище кризових явищ у економіці, як обставин, що суттєво впливають на умови обслуговування кредиту, власне на позивачку ОСОБА_1 та її обов’язок усунути їх одноособово.

З огляду на вищевикладене, ризик появи елементів світової економічної кризи в економіці України повинні нести всі учасники даних правовідносин, а тому ризик зміни обставин у спірній ситуації позивачка ОСОБА_1 не може нести самостійно.

Крім того, відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем і споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти ( споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом із нарахованими відсотками. У цьому ж Законі чітко прописана процедура укладення договору, в якій йдеться і про питання щодо надання інформації кредитодавцеві і споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк на який кредит може бути одержаний та варіанти його повернення.

Так у своєму Рішенні від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами так і за участю держави відповідно до положень ЦК України. Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у ст. 3 ЦК України. Разом з тим, зазначена свобода є обмеженою – межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Конституційний суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків ( п.1 ч.2 ст.92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Конституційний суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростання добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим, споживачу, як правило, об’єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів ( робіт, послуг) із запропонованих на ринку. А також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму ( ч.1 ст. 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково, чи навіть внаслідок уведення його в оману, придбати непотрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладання цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава убезпечує добросовісного продавця товарів ( робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Пунктом 3.3 Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вказано, що Конституційний Суд бере до уваги також положення актів міжнародного права. Так, зокрема, за змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів, важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому, в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на доконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди.

У пунктах 1,2 Резолюції Генеральної ОСОБА_6 ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 року № 39/248 зазначено такі цілі: сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів; сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби та запити споживачів; заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов’язаний з виробництвом і розподілом товарів та послуг для споживачів; сприяти країнами у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах; заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах. При цьому уряди повинні розробляти, укріплювати та продовжувати активну політику захисту інтересів споживачів.

Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ОСОБА_6 Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торгівельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов’язання торговця. Оманливі види торгівельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торгівельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами конкретних відносин між торговцем та споживачем так і під час виконання укладеного контракту.

Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги те, що сторони не досягли між собою згоди щодо розірвання договору, враховуючи одночасну наявність визначених у пунктах 1-4 ч. 2 ст. 652 ЦК України умов, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись Конституцією України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про Національний банк України», Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31 жовтня 2008 року, Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, Постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року «Про затвердження Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», ст.ст. 3, 526,530, 599, 626, 634, 638, 652, 1054 ЦК України, ст.ст. 8,10,14,18, 88, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати кредитний договір № 0076/08/01-А від 26 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством „Банк Форум” (акціонерним комерційним банком „Форумрозірваним з 15 грудня 2008 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Банк Форум” на користь держави 114,70 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення терміну подання апеляційної скарги, якщо її не було подано; після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя Мацюк Ю. І.