ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року

Справа № 922/2177/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги

публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2013р.

у справі господарського суду

№922/2177/13 Харківської області

за позовом

публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до

1) державного підприємства "Південна залізниця" 2) приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління"

про за участю представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2-

стягнення 7 105,05грн. не з'явився Прядко В.О. дов. № 271 від 26.02.2013 Костромицький В.К. дов. № 259 від 15.02.2013 не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до служби комерційної роботи та маркетингу Південної залізниці та приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління" про стягнення з належного відповідача 7 105,05грн. збитків за нестачу вантажу - вапняку флюсового.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2013р. замінено первісного відповідача - Служба комерційної роботи та маркетингу Південної залізниці належним відповідачем - державне підприємство "Південна залізниця".

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.07.2013р. (суддя Лаврова Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2013р. (судді Гончар Т.В., Гребенюк Н.В., Істоміна О.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях державне підприємство "Південна залізниця" проти доводів касаційної скарги заперечує, наголошує на відсутності вини перевізника у частковій втраті вантажу, просить судові рішення про відмову в позові до залізниці залишити в силі.

ПАТ "Комсомольське рудоуправління" відзив на касаційну скаргу суду не направив, представник в судове засідання не з'явився.

Заслухавши присутніх представників залізниці, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 04.09.2012 між ПАТ"Комсомольське рудоуправління" (постачальник) та ПАТ"Сумихімпром" (покупець) був укладений договір поставки №08/111-58, відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію виробництва ПАТ "Комсомольське рудоуправління" на умовах, передбачених цим договором.

Приватним акціонерним товариством "Комсомольське рудоуправління" відвантажено вагон №66242884 по залізничній накладній №50544881, вагони №66766734, 66710583, 63298582 по залізничній накладній №50544717, вагон №66184433 по залізничній накладній №50544733 з вантажем - вапняк флюсовий, які прибули на станцію Баси 18.12.2012 на адресу ПАТ "Сумихімпром".

При комісійному переваженні на 150 тонних вагах з'ясувалось, що: в вагоні №66242884 фактично вага нетто проти документу менше на 2950кг; в вагоні №66766734 менше на 2800кг; в вагоні №66710583 менше на 4200кг; в вагоні №63298582 менше на 2050кг; в вагоні №66184433 менше на 1450кг, про що залізницею складені відповідні комерційні акті. Комерційними актами, складеними залізницею, встановлено, що в вагонах навантаження нижче рівня бортів, не розрівняне, в наявності заглиблення на конус до люків вагона, між кришкою люка та проміжною балкою маються зазори, провисання люків, щілини в вагонах частково, нещільно закриті ганчір'ям, картоном, поліетиленом.

Вагони №65294944, №66240722 з вантажем-вапняк флюсовий прибули на станцію Основа за досильною накладною Іловайськ - Баси №50635432 (основна накладна Каракуба - Баси №50544881). Вагон №60313947 прибув на станцію Основа за досильною накладною Іловайськ - Баси №50687854 (основна накладна Каракуба - Баси №50544881).

На станції Основа при комісійному огляді вагонів було виявлено, що навантаження вантажу в вагонах нижче бортів у вигляді пагорбів, не марковане, над люками мається заглиблення, провисання люків. Щілини в вагонах були частково закриті дошками та ущільнені мішковиною, картоном. На станції Основа щілини додатково ущільнені ганчір'ям. При переваженні вказаних вагонів на 150- тонних вагонних вагах станції Основа було виявлено: в вагоні №65294944 фактично вага вантажу менше ніж в документах на 7740кг; в вагоні №66240722 менше ніж в документах на 7000кг; в вагоні №60313947 менше ніж в документах на 5000кг, про що на станції Основа складені комерційні акти. При комісійній видачі вантажу з вагонів №65294944, 66240722, 60313947 на станції призначення Баси різниці в результатах переваження вантажу з масою вантажу, визначеною на станції Основа, не встановлено.

Вагон №67188870 прибув на станцію Баси по досилочній накладній Іловайськ - Баси №50687854 (основна накладна Каракуба - Баси №50544881), вагон №66039504 прибув на станцію Баси по досилочній накладній Красний Лиман - Баси №50690569 (основна накладна Каракуба - Баси №50544881), вагон №65487845 прибув на станцію Баси по досилочній накладній Красний Лиман - Баси №50742105 (основна накладна Каракуба - Баси №50544717), з вантажем-вапняк флюсовий на адресу ПАТ "Сумихімпром".

При комісійному переважуванні на 150 тонних вагонних вагах з'ясувалось, що в вагоні №67188870 фактично вага нетто проти документу менше на 3900кг; в вагоні №66039504 менше на 4300кг; в вагоні №65487845 менше на 4100кг. Комерційними актами, складеними залізницею, встановлено, що в вагонах навантаження нижче рівня бортів, не розрівняне, в наявності заглиблення на конус до люків вагона, між кришкою люка та проміжною балкою маються зазори, провисання люків, щілини в вагонах частково, нещільно закриті ганчір'ям, картоном, поліетиленом.

Вагон №65335283 з вантажем - вапняк флюсовий прибув на станцію Основа по накладній №51012599 Каракуба - Баси. При переваженні вагона на 150 тонних вагонних вагах станції Основа було виявлено: в вагоні №65335283 фактично вага вантажу менше ніж в документах на 5750кг, навантаження вантажу в вагоні нижче бортів над люками мається заглиблення, провисання люків. Щілини в вагоні частково, нещільно закриті ганчір'ям, картоном, поліетиленом. На станції Основа складено комерційний акт, При комісійній видачі вантажу з вагона №65335283 на станції призначення Баси різниці в результаті переваження вантажу з масою вантажу, визначеною на станції Основа, не встановлено.

Вагон №66037425 прибув на станцію Баси по накладній Каракуба - Баси №51060986, вагон №67890285 прибув на станцію Баси по накладній Каракуба - Баси №51985554 з вантажем-вапняк флюсовий на адресу ПАТ "Сумихімпром". При комісійному переваженні на 150 тонних вагонних вагах з'ясувалось, що в вагоні №66037425 фактично вага нетто проти документу менше на 4800кг, в вагоні №67890285 менше на 2700кг. В вагонах навантаження нижче бортів не розрівняне, над люками мається заглиблення до підлоги вагона, між люком та проміжною балкою маються зазори, про що складено комерційні акти.

На станціях Основа та Баси складені акти про технічний стан вагонів форми ГУ-106, відповідно до яких вагони визнані в технічному відношенні справними, та приведені висновки спеціаліста щодо можливості висипання, втрати вантажу в вагонах при транспортуванні. Відповідно до висновків спеціаліста в актах про технічний стан встановлено не прилягання між кришками люків та проміжними балками, зазори 25 мм, 40 мм, 50 мм, 70мм, 80 мм, 100 мм, 130 мм, які виникли в процесі експлуатації від навантажувально-розвантажувальних робіт, вантажовідправник перед навантаженням зазори та провисання люків бачити міг, в комерційному відношенні вагони не підготував, щілини частково, нещільно, неякісно заклав ганчір'ям, картоном, поліетіленом, заходи щодо ущільнення наявних зазорів, додаткові заходи по забезпеченню збереження вантажів, що перевозяться, не прийняв. Сипучий вантаж дрібної фракції не ущільнений, можливе просипання, втрата вантажу при транспортуванні.

Позивач звертався 15.01.2013р. та 06.02.2013р. відповідно за №№15-337 та 15-964 на адресу ДП "Південна залізниця", а також 05.04.2013р. за №№15-2726, 15-2727 на адресу ПАТ "Комсомольське рудоуправління" з претензіями про відшкодування вартості нестачі вантажу (збитків).

Однак, як залізниця, так і ПАТ "Комсомольське рудоуправління" претензії позивача не визнали, зазначивши в поясненнях про відсутність їх вини у нестачі та частковій втраті вантажу.

Вирішуючи справу по суті, суди підставно керувались статтею 908 ЦК України, що кореспондується із статтею 307 ГК України, якими передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 909 ЦК, ст.307 ГК України та ст.22 Статуту залізниць визначили, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається в письмовій формі.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявні залізничні накладні свідчать, що між ПАТ "Комсомольське рудоуправління" (вантажовідправник) та ДП "Південна залізниця" (перевізник) укладений договір перевезення вантажу на користь ПАТ "Сумихімпром" (вантажоодержувач), з яких вбачається, що завантаження вантажу у вагони здійснювалось засобами відправника. Зі змісту залізничних накладних судами встановлено, що вантаж вапняк флюсовий фракції 20-40, розміщено та закріплено засобами вантажовідправника - навалом.

Відтак, виходячи з приписів ч.3 ст.308 ГК України, що кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суди дійшли висновку про наявність підстав для покладення матеріальної відповідальності за нестачу вантажу на вантажовідправника.

Проте, у позові до вантажовідправника суди також відмовили, оскільки у п.п.6.1., 6.2. Договору поставки передбачено, що приймання продукції по кількості і якості проводиться згідно з вимогами Інструкції П-6 та П-7 про приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та якості, а у порушення умов Договору та зазначених Інструкцій ПАТ "Сумихімпром" від ПАТ "Комсомольське рудоуправління" приймання товару по кількості в установленому порядку не здійснило, акти приймання по Інструкції П-6 у якості доказів судам не надало, а відтак, не довело належними доказами склад цивільно-правового порушення, передбаченого ст.22 ЦК, ст.225 ГК України.

Однак, з таким висновком не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України з наступних підстав.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Правила складання актів встановлюють, що крім того, у необхідних випадках можуть складатись акти про технічний стан вагона(контейнера) форми ГУ-106. У разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона, крім комерційного акта, складається акт про технічний стан вагона.

Колегія суддів Вищого господарського суду зазначає, що відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття вагони.

Судами встановлено, що залізницею подано під навантаження напіввагони із щілинами в полу, а саме між люками та проміжними балками в полу вагонів були зазори 25мм, 40мм, 70мм, 80мм, 100мм, 130 мм, в які відбувалось висипання дрібних фракцій вантажу. Залізниця не надала судам попередніх інстанцій доказів, що такі розміри зазорів кваліфікуються як технічно справні вагони.

Згідно з ч.2 ст.31 Статуту залізниць придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження.

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання.

Судами встановлено, що вантажовідправником при завантаженні спірного вантажу не були вжиті заходи для забезпечення його збереження під час перевезення, що призвело до його часткової втрати. Вантажовідправник в порушення ст.31 Статуту залізниць не визначив придатність спірних вагонів для перевезення вантажу та в порушення ст.32 Статуту та п.п.5, 6, 7 Правил не прийняв достатні передбачені додаткові заходи для підготовки вагонів до перевезення, які виключали б втрату вантажу на шляху перевезення.

Якщо залізниця подала під навантаження технічно несправні вагони, а вантажовідправник не вжив достатніх заходів для підготовки вагонів до навантаження і не відмовився від навантаження у непридатний рухомий склад, то відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок непридатності рухомого складу, може бути покладено як на залізницю так и на відправника.

Статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За таких обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що відповідальність за недостачу вантажу повинна покладатись порівну як на перевізника за подачу під навантаження непридатного рухомого складу, так і на вантажовідправника за недостатнє вжиття заходів по підготовці вагонів до перевезення, а судові рішення судів попередніх інстанцій прийняті з невідним застосуванням норм матеріального права,а саме статей 31 та 110 Статуту залізниць.

Згідно із ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

У справі наявні рахунки вантажовідправника ПАТ "Комсомольське рудоуправління" за відвантажену продукцію по спірних залізничних накладних на адресу позивача - ПАТ "Сумихімпром", тобто ці рахунки підтверджують вартість вантажу як відносно вантажовідправника, так і відносно перевізника.

Проте, позивачем невірно зроблено розрахунок вартості недостачі, оскільки пункт 27 Правил видачі вантажів визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складаються із норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

Відповідно до ст.114 Статуту недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що позивач здійснив розрахунок вартості недостачі без врахування норм природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто, а з урахуванням 1,5 % норми втрати при перевезенні недостача становить 42,24 тонни на 5359,24 грн., які підлягають стягненню порівно з двох відповідачів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідності із ст.225 ГК України позивач, звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення збитків за нестачу вантажу, повинен був довести суду факт заподіяння йому збитків відповідачами, розмір збитків, невиконання зобов'язань з боку контрагента та перевізника, а також причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Приймаючи оскаржувані рішення про відмову в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що умовами Договору поставки передбачено, що приймання продукції по кількості відбувається у відповідності до Інструкцій П-6 та вимог ТУ та ДСТУ для даного виду ресурсів, а позивачем всупереч цим погодженим сторонами умовам договору, судам не надано актів, складених у відповідності до Інструкції П-6, що не дає можливості встановити наявність збитків позивача. Отже, позивач належним чином не здійснивши приймання вантажу від вантажовідправника, не зміг обґрунтувати і розмір спричинених йому збитків, з урахуванням норм природної втрати маси вантажу.

З таким висновком також не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки спір виник з договору перевезення вантажу, укладеного вантажовідправником та перевізником на користь третьої особи - позивача, а згідно із ст.129 Статуту залізниць України підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення є комерційний акт або акт загальної форми, і складання крім комерційного акту ще й Приймального акту по Інструкції П-6 в обов'язковому порядку в усіх випадках Статут залізниць України не передбачає.

Більш того, Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості П-6 в пункті 5 передбачає, що у всіх випадках, коли під час приймання вантажу від транспорту виявлені пошкодження або псування вантажу, невідповідність найменування и маси вантажу даним, зазначеним в транспортному документі, одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту.

Таким чином, судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень помилково невірно застосовані приписи Інструкції П-6.

Статтею 111^{7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.}

^{З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", оскільки судами попередніх інстанцій було невірно застосовано норми матеріального права, помилково відмовлено в задоволенні позову, тому рішення суду першої інстанції і постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з прийняттям Вищим господарським судом України нового рішення по справі.}

^{Судові витрати, сплачені касатором до бюджету за подання позову, апеляційної та касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.}

^{Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -}

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2013р. у справі № 922/2177/13 господарського суду Харківської області та Рішення господарського суду Харківської області від 08.07.2013 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Південна залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" 2679,62 грн. (дві тисячі сімдесят дев'ять грн. 62 коп.) вартості недостачі, 860 ( вісімсот шістдесят) грн. судового збору з позовної заяви, 430 ( чотириста тридцять) грн. судового збору з апеляційної скарги та 430 (чотириста тридцять) грн. судового збору з касаційної скарги.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" 2679,62 грн. (дві тисячі сімдесят дев'ять грн. 62 коп.) вартості недостачі, 860 (вісімсот шістдесят) грн. судового збору з позовної заяви, 430 ( чотириста тридцять) грн. судового збору з апеляційної скарги та 430 (чотириста тридцять) грн. судового збору з касаційної скарги.

В решті позовних вимог відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати накази.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Сумихімпром" з Державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір з касаційної скарги в сумі 344,10грн. (триста сорок чотири грн. 10 коп.), перерахований платіжним дорученням №45715 від 31.10.2013.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова