Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 грудня 2013 р. № 820/9950/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкова О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, Веретун Н.І., відповідач - Супрун В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР ФОРД ХАРКІВ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач , Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР ФОРД ХАРКІВ", звернувся до суду із адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 0000592210 від 17.05.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 689752,00 грн., у тому числі за основним платежем - 528625,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) -161127,00 грн.; визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001022210 від 19.09.2013 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Вказує, що оскільки позивачем у перевіряємий період господарська діяльність здійснювалась у відповідності до вимог діючого законодавства, то висновки податкового органу про заниження підприємством суми податку на прибуток та податку на додану вартість є помилковими, та як наслідок, нарахування суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень рішень є безпідставним.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за результатами перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до заниження підприємством у спірний період суми податку на прибуток та податку на додану вартість.

У судовому засіданні 11.12.2013 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ "ВІННЕР ФОРД ХАРКІВ" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на податкову обліку як платник податків та зборів в Індустріальній ОДПІ.

У період 04.03.2013 року по 25.03.2013 року співробітниками Індустріальної ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Віннер Форд Харків» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2011 по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2011 по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено Акт № 1667/22.1-06/32029916 від 01.04.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п.п.135.5.5 п.135.5, п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.138.6 ст. 138, п.п.138.10.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 553925 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року у сумі 52330 грн. за 4 квартал 2011 року у сумі 154041 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 50723 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 75105 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 78812 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 142914 грн.;

- ст.185, п.186.1 ст. 186, пп. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 96088 грн., в т.ч. за грудень 2011 року у сумі 17 грн., за березень 2012 року у сумі 190 грн., за грудень 2012 року у сумі 95856 грн.

На підставі вищезазначеного акту, 17.05.2013 року Індустріальною ОДПІ м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000582210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 144094,5 грн., у т.ч. за основним платежем 96063 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 48031,5 грн.

- № 0000592210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 727702 грн., у т.ч. за основним платежем 553925 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 173777 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, провів процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідками якої, рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області «Про результати розгляду скарги» № 789/10/20-40-10-04-17 від 23.07.2013 року скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000582210 від 17.05.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ (штрафні санкції) у сумі 24015,75 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення № 0000582210 від 17.05.2013 р. та податкове повідомлення-рішення № 0003592210 від 17.05.2013 р. залишено без змін, а скаргу ТОВ «Віннер Форд Харків» - без задоволення.

Не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до Міністерства доходів і зборів України, за наслідками розгляду якої, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 01.10.2013 року № 12350/6/99-99-10-11-15 скаргу платника податків було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги - без змін.

З урахуванням рішення на наслідками розгляду скарги, Індустріальною ОДПІ м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001022210 від 19.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 120078,75 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 96063 грн. та за штрафними санкціями у сумі 24015,75 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що на підставі положень п.60.4 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення № 0000582210 від 17.05.2013 року є відкликаними з дня надходження до позивача податкового повідомлення-рішення № 0001022210 від 19.09.2013 року.

В свою чергу, позивач, не погоджуючись повністю із податковим повідомленням-рішенням №0001022210 від 19.09.2013 року та податковим повідомленням-рішенням № 0000592210 від 17.05.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 689 752,00 грн., у тому числі за основним платежем - 528 625,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) -161127,00 грн., звернувся до суду із даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність перевірки під час розгляду даної справи висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, що предметом оскарження в даній справі є правомірність нарахування суми податкового зобов'язання за декілька правопорушень, суд дійшов висновку про необхідність перевірки законності та обґрунтованості винесення податкового повідомлення-рішення окремо по кожному із них.

Так, перевіряючи правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000592210 від 17.05.2013 року у загальному розмірі 689 752,00 грн., суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для висновків перевіряючих про заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування, за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 року всього у сумі 589282 грн., у т.ч. за 4 квартал 2012 року у сумі 589166 грн., а також щодо завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 року у сумі 1963109 гри., у т.ч. за 3 квартал 2011 року у сумі 285403 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 611859 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 241532 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 357641 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 375295 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 91379 грн., слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки перевіряючи про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- ТОВ «Віннер Форд Харків» не було виконано умови п. 17.2. договору від 01.01.2012 року № 010/Р, умов листа № 879 від 03.07.2012 року та додатків до нього (додаток № 1, додаток № 2), внаслідок чого було порушено п.п. 135.5.15 п.135.5 ст.135 ПК України, що призвело до заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування та відображаються у рядку 03 Декларацій «Інші доходи», всього у загальній сумі 479166 грн., у тому числі за 2012 рік у сумі 479166 грн.;

- сума витрат перевищує націнку на реалізовані автомобілі, що призводить до реалізації автомобілів нижче ціни придбання. Таким чином, в порушення п. 138.6 ст. 138 ПК України підприємством завищено склад витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та відображаються у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» всього у загальній сумі 1783443 грн., у т ч. за 3 квартал 2011 року у сумі 204549 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 513047 гри., за 1 квартал 2012 року у сумі 241532 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 357641 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 375295 грн.₍ за 4 квартал 2012 року у сумі 91379 грн.;

- перевіркою не встановлено зв'язку між отриманими маркетинговими та юридичними послугами з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Підприємством порушено п. 138.2. пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138. пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, а саме: ТОВ «Віннер Форд Харків» безпідставно включило до складу витрат витрати, не пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг у сумі 156695 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 року у сумі 68383 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 88312 грн.

Перевіряючи обґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд дійшов висновку про наступне.

З приводу висновків перевіряючих про заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування та відображаються у рядку 03 Декларацій «Інші доходи» у загальній сумі 479166 грн., внаслідок невиконання умов п. 17.2. договору від 01.01.2012 року № 010/Р, умов листа № 879 від 03.07.2012 року та додатків до нього (додаток № 1, додаток № 2), суд дійшов висновку про наступне.

01 січня 2012 року між ТОВ «Віннер Форд Харків» (Дилер) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Віннер Імпорте Україна, ЛТД» Дистриб'ютор, Імпортер) було укладено Дилерський договір про продаж та обслуговування № 010/F, відповідно до умов якого ТОВ «Віннер Форд Харків» надано статус офіційного дилера продукції Ford з правом купувати продукцію в Дистриб'ютора для продажу кінцевому споживачеві, визначено права й обов'язки сторін договору та взаємозалежність обох сторін у досягненні їх спільних цілей.

В рамках Дилерського договору Сторонами було укладено також оперативні договори, спрямовані на виконання його умов, зокрема: Договір купівлі-продажу спеціального інструменту № 010-inst/F від 01.01.2012 року, Договір купівлі-продажу автомобілів № 010-auto/F від 01.01.2012 року, Договір купівлі-продажу продукції №010-zch/F від 01.01.2012 року, Договір про гарантійне обслуговування та гарантійний ремонт № 010-warranty/F від 01.01.2012 року, Договір на інформаційне та консультативно-довідкове обслуговування № 010-inf/F від 01.01.2012 року, Договір відповідального зберігання автомобілів № 010-ЬаіІ/Р від 01 січня 2012 року.

Згідно з п. G Преамбули Сторонами було визначено термін чинності Дилерського договору до 16.12.2016 року.

На підставі п. 13.1. параграфу 13 Дилерського договору за ініціативою Дистриб'ютора, відповідно до його Листа від 03.07.2012 року (вих. № 879) «Щодо припинення дії дилерського договору № 010/F від 01.01.2012 року з ТОВ «Віннер Форд Харків», Дилерський договір та інші оперативні договори, укладені сторонами на виконання його умов, були достроково розірвані.

В силу положень ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Порядок припинення Дилерського договору, юридичні наслідки, пов'язані з його припиненням, а також зобов'язання сторін, які виникають у зв'язку із цим, погоджено Сторонами у розділах 13, 15, 17 Дилерського договору.

Згідно п. 13.1. Дилерського договору за бажанням Дилера чи Дистриб'ютора, Дилер чи Дистриб'ютор може розірвати цей Договір у будь-який час та за власним бажанням, повідомивши іншу Сторону щонайменш за дев'яносто днів до дати розірвання.

Так, відповідно до п. 17.1. Дилерського договору після закінчення терміну дії або розірвання Договору Дистриб'ютор або призначена ним особа має право на свій розсуд придбати таку Продукцію Виробника, належну Дилеру:

- усю невикористану, неушкоджену та непродану Продукцію Виробника на складі Дилера за станом на момент такого розірвання або закінчення строку дії Договору, з тим застереженням, що така Продукція Виробника є в першокласному товарному стані, не була змінена Дилером, була придбана Дилером в Дистриб'ютора до відправлення або одержання повідомлення про розірвання або закінчення строку дії Договору, або була придбана Дилером в іншого офіційного дилера Продукції Виробника не раніше ніж за дванадцять (12) місяців до відправлення або одержання повідомлення про розірвання або закінчення строку дії Договору, а також, стосовно автомобілів Дистриб'ютора, які є останньої на той момент моделі, а стосовно фірмових запчастин - у непорушеній упаковці та які пропонуються на продаж Дистриб'ютором у складі чинного на той момент списку запчастин;

- усі спеціальні інструменти та обладнання у володінні Дилера за станом на дату розірвання або закінчення строку дії Договору, які перебувають у справному і доброму стані (за винятком природного зносу), і які були придбані Дилером протягом останніх трьох (3) років, що безпосередньо передували моменту набуття чинності розірвання або закінчення строку дії Договору. Ціна на кожний спеціальний інструмент та одиницю обладнання автосервісу повинна відповідати плану амортизації, що визначається Дистриб'ютором.

Крім того, відповідно до п.17.2. Договору Дилер зобов'язаний повернути всю власність, яка має бути придбана Дистриб'ютором згідно з пунктом 15.3 (вивіски, які Дистриб'ютор на свій розсуд вирішить придбати у Дилера) та параграфом 17 (продукція виробника, яку Дистриб'ютор на свій розсуд вирішить придбати у Дилера) у відповідності до порядків та графіків, встановлених Дистриб'ютором.

У додатках № 1 та № 2 до Листа № 879 від 03.07.2012 року Дистриб'ютором також було визначено юридичні наслідки, умови, план (графік) та перелік заходів, пов'язані із достроковим припиненням Дилерського договору, які повністю кореспондують зазначеним вище положенням Дилерського договору.

Відповідно Переліку заходів по завершенні дії Дилерського договору, визначених Додатком №2 до Листа № 879 від 03.07.2012 р., Дилер у строк до 11.07.2012 року зобов'язаний надати у відділ післяпродажного обслуговування ТОВ з ІІ «Віннер Імопортс Україна, ЛТД» перелік спецінструменту, обладнання та запчастин, придбаних раніше у ТОВ з ІІ «Віннер Імопортс Україна, ЛТД», які Дилер готовий повернути або продати Імпортеру або іншим дилерам Інформація повинна містити короткий опис та бажану ціну обладнання та запчастин. Відповідальною особою за цей захід є Дилер (п.8).

У свою чергу, Дистриб'ютор - ТОВ з II «Віннер Імопортс Україна, ЛТД» за умовами п. 9 Переліку заходів по завершенні дії Дилерського договору мало організувати виїзну комісію по інспекції обладнання/запчастин, що викуповується (повертається), та проінформувати інших дилерів Ford про можливість придбання обладнання/запчастин.

На виконання п. 8 «Переліку заходів по завершенні дії Дилерського договору» Додатку № 2 до Листа Дистриб'ютора № 879 від 03.07.2012 року ТОВ «Віннер Форд Харові у встановлений строк (до 11.07.2012 р.) надало дистриб'ютору - ТОВ з ІІ «Віннер Імпортс Україна, ЛТД» разом із супровідним листом вих. № 102/1 09.07.2012 року перелік спец-інструменту, обладнання та запчастин, тощо, придбаних раніше у з ІІ «Віннер Імпортс Україна, ЛТД», які дилер готовий повернути або продати Імпортеру або іншим дилерам Ford у зв'язку із Достроковим припиненням дії Дилерського договору.

Проаналізувавши передбачені п.п. 3, 11 Додатку № 2 до Листа № 879 від 03.07.2012 року положення щодо зобов'язання ТОВ «Віннер Форд Харків» з продажу обладнання/запчастин «портеру або іншим дилерам Ford і доставки автомобілів на склад ТОВ з ІІ «Віннер Імпортс Україна, ЛТД», із положеннями п. 2 та п. 8 зазначеного Додатку №2, п. 2.11, 2.12 Додатку № 1 до Листа № 879 від 03.07.2012 року, розділу 15, 17 Дилерського договору, суд дійшов висновку, що їх виникнення безпосередньо пов'язано саме з ініціативою Дистриб'ютора або інших дилерів Ford щодо придбання зазначених товарів.

Листом-вимогою про повернення майна вих. № 881 від 03.07.2012 року Дистриб'ютором було витребувано від ТОВ «Віннер Форд Харків» майно, що на момент розірвання Дилерського договору було власністю ТОВ з II «Віннер Імпортс Україна, ЛТД», і на підставі оперативного договору відповідального зберігання автомобілів № 010-bail/F від 01.01.2012 року зберігалося у Дилера, а саме автомобілі торгової марки Ford.

Вказані автомобілі були повернуті Дистриб'ютору, про що свідчать надані позивачем та долучені до матеріалів справи копії відповідних Актів на повернення (додатки до Договору № 010-bail/F від 01.01.2012 року).

Під час судового розгляду представник позивача зазначив, що жодних пропозицій щодо придбання спец-інструменту, обладнання й запчастин, належних ТОВ «Віннер Форд Харків» і придбаних ним у ТОВ з II «Віннер Імпортс Україна, ЛТД», з боку Дистриб'ютора та інших ділерів Ford не надходило.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань, які виникли у зв'язку із припиненням договірних відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування. їх посадових осіб у господарські відносини.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, (ч. 1, 2 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 12 та ч. 2 ст. 14 ЦК України основними засадами здійснення прав та виконання обов'язків є те, що особа (як фізична, так і юридична) здійснює свої права вільно, на власним розсуд, і не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Враховуючи, що ТОВ «Віннер Форд Харків» зобов'язання, як виникли у нього у зв'язку із достроковим розірванням Дилерського договору, виконало у повному обсязі, та в силу положень п. 17.1,17.2. Дилерського договору та вимог чинного законодавства України, мало об'єктивну можливість реалізувати продукцію Ford, обладнання й інструменти лише за наявності вільного волевиявлення Дистриб'ютора та інших дилерів Ford щодо їх придбання, суд дійшов висновку про протиправність висновків податкового органу про порушення позивачем умов п. 17.2. договору від 01.01.2012 року № 010/Р, умов листа № 879 від 03.07.2012 року та додатків до нього (додаток № 1, додаток № 2).

Суд зазначає, що у відповідності з вимогами п.п. 14.1.56. п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 135.1, 135.2 1 ст. 135 ПК України зазначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.4 ст. 135 ПК України передбачено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

135.4.1. дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

135.4.2. дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу;

є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Відповідно до положень п. 135.5 ст. 135 ПК України визначено, що інші доходи включають:

- доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами (п. 135.5.1.);

- доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу (п. 135.5.2.);

- суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду (п. 135.5.3.);

- вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п. 135.5.4.);

- суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу (п. 135.5.5.);

- суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 159.2 статті 159 цього Кодексу (п. 135.5.6.);

- суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу (п. 135.5.7.);

- фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду (п. 135.5.8.);

- суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ (п. 135.5.9.);

- суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку (135.5.10);

- доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155 - 161 цього Кодексу (п. 135.5.11.);

- доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді (п. 135.5.12.);

- дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу (п. 135.5.13.);

- суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації) (п. 135.5.14);

- інші доходи платника податку за звітний податковий період (п. 135.5.15.).

Як вбачається з акту перевірки, сума заниженого доходу від реалізації продукції Ford, обладнання й інструментів дистриб'ютору та іншим дилерам Ford у розмірі 479 166 грн. відноситься відповідно до пп. 135.5.15. п. 135.5. ст. 135 ПК України до «інших доходів платника податку за звітний податковий період» та мала бути відображена у рядку 03 Декларації «Інші доходи», що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток. Вказана сума була сформована на підставі відомостей «журналу - ордеру та оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 281 "Товари на складі», де залишок товарно-матеріальних цінностей а/м Ford ТОВ «Віннер Форд Харків» станом на 31.12.2012 року складає 479 166,45 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до наявної в матеріалах справи оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі» (з деталізацією по субрахункам та відбором «Продукція Winner Imports»), залишок ТМЦ а/м Ford ТОВ «Віннер Форд Харків» станом на 31.12.2012 року складав 239 913,52 грн.

Враховуючи наведене та беручі до уваги відсутність у позивача в силу положень договору та чинного законодавства об'єктивних підстав, для одержання вказаного доходу, суд дійшов висновку про неправомірність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, протиправність нарахування за вказане порушення суми грошового зобов'язання.

Перевіряючи обґрунтованість висновків перевіряючих про порушення позивачем п. 138.6 ст. 138 ПК України, через те, що сума витрат перевищує націнку на реалізовані автомобілі, що призводить до реалізації автомобілів нижче ціни придбання, внаслідок чого, підприємством завищено склад витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та відображаються у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» всього у загальній сумі 1783443 грн., суд дійшов висновку про наступне.

Основним видом діяльності ТОВ «Віннер Форд Харків» у перевіряє мий період була торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (код за КВЕД 45.11), а саме реалізація кінцевому споживачу автомобілів марки Ford. Крім того, підприємство здійснювало технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код за КВЕД 45.20), торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів (коди за КВЕД 45.31, 45.32), надання в оренду й експлуатацію нерухомого німа (код за КВЕД 68.20).

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, слугував встановлений за наслідком провденої перевірки висновок податкового органу про завищення сум витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, внаслідок реалізації автомобілів нижче ціни придбання.

З даного приводу суд зазначає, що згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 N 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за N 336/22868, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників), а сукупний дохід - це зміни у власному капіталі протягом звітного періоду внаслідок господарських операцій та інших подій (за винятком змін капіталу за рахунок операцій з власниками).

У той же час, у Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" визначено поняття «прибуток» як суму, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

З наведених визначень вбачається, що господарська діяльність особи повинна бути спрямована саме на отримання доходу, а не прибутку.

Так, згідно п. 134.1 ст. 134 Розділу III «Податок на прибуток підприємств» ПК України об'єктом оподаткування зокрема є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.4.1 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної") вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11,138.12 цієї статті, пунктом 140.1 етапі 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї етапі та у етапі 139 цього Кодексу.

При цьому за пунктом 138.1.1 ПК України, витрати операційної діяльності зокрема включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї етапі, пунктів 140.2-140.5 етапі 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку, а за пунктом 138.4 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Також за пунктом 138.6 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є загальний фінансовий результат як позитивна різниця доходів від продажу всіх видів продукції (товарів) та витрат на її (їх) виготовлення (придбання), яка формує прибуток в тому звітному періоді, в якому така продукція (товари) реалізована. В разі ж наявності від'ємної різниці доходів від продажу всіх видів продукції (товарів) та витрат на її (їх) виготовлення придбання) формується збиток в тому звітному періоді, в якому така продукція (товари) реалізована, а відтак не виникає об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Під час розгляд справи представник позивача зазначив, що податковий орган при розрахунку суми перевищення витрат над доходами за кожен календарний місяць вибрав із щомісячних розшифрувань лише окремі господарські операції по окремій номенклатурі товару, за якими розрахункові витрати перевищували доходи, та не надав належної правової оцінки іншим господарським операціям за ті ж самі місячні періоди щодо тих самих товарів, при яких доходи від реалізації перевищували витрати. Дана обставина підтверджується актом перевірки.

Разом з тим, як вказує податковий орган під час проведеної перевірки (п. 3.1.1 Акту перевірки), протягом перевіряємого періоду, платник здійснював прибуткову діяльність. Дата обставина також підтверджується також показниками податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2011 та 2012 рік.

Суд зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням особливостей підприємства, облік доходів від реалізованих товарів, а саме від автомобілів і запчастин, здійснюється на субрахунку бухгалтерського обліку 702 «Дохід від реалізації товарів», а дохід від реалізації робіт і послуг, а саме ремонту і технічного обслуговування автомобілів, на субрахунку бухгалтерського обліку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». По аналогії відображається у бухгалтерському обліку і собівартість реалізованих товарів і послуг (робіт): на субрахунку 902 «собівартість реалізованих товарів» рахунку бухгалтерського обліку 90 відображається окремо інформація про облік собівартості реалізованих автомобілів і запчастин, а інформація про облік собівартості реалізованих підприємством робіт і послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів - на субрахунку 903 «собівартість реалізованих робіт і послуг».

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що ведення субрахунку 902 «собівартість реалізованих товарів» рахунку бухгалтерського обліку 90 здійснювалось ТОВ «Віннер Форд Харків» у повній заповідності до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за N751/4044.

Згідно п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9.

Враховуючи зазначене та приписи п. 138.6 ст. 138 ПК України, відповідно до яких собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу, ТОВ «Віннер Форд Харків» було сформовано собівартість реалізованих товарів.

Усі інші витрати (адміністративні, витрати на збут, інші операційні витрати), які враховувались податковим органом під час проведення перевірки для розрахунку собівартості продукції та підрахунку фінансового результату платника податків, що і призвело до завищення розрахованої суми витрат та як наслідок їх перевищення над доходами, не відносяться до собівартості реалізованих товарів.

Облік «адміністративних витрат», «витрат на збут», «інших операційних витрат» здійснюється відповідно до Національних стандартів України в бухгалтерській програмі 1С 8,1 у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за N 27/4248 (надалі за текстом - ПСБ016).

Пунктом 17 ПСБО 16 «Витрати» встановлено, що витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Зокрема до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення (п. 18 ПСБ016).

Витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме: витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг, (п. 19 ПСБ016)

До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати") (п. 27 ПСБ016).

Як вбачається з Преамбули Дилерського договору про продаж і обслуговування № 10/F від 01.01.2007 року, укладеного між ТОВ «Віннер Форд Харків» та ТОВ з II «Віннер Імпорте Україна, ЛТД», (чинного на період з 01.01.2007 року по 31.12.2011 року) спільною метою Імпортера і Дилера є забезпечення собі " пануючого місця серед автомобільних постачальників, надаючи кінцевим споживачам найкраще співвідношення ціна/якість та найвищий рівень задоволення...Імпортер очікує, що Дилер досягне високого рівня продажу Продукції Виробника в межах Договірної території, забезпечить швидке і компетентне обслуговування і здійснить ефективні програми підтримання стосунків з кінцевими споживачами. Для досягнення цієї мети кожний Дилер зобов'язаний забезпечити конкурентоспроможні умови роздрібних і оптових продажів...

Згідно п. 1.3. Дилерського договору про продаж і обслуговування № 10/F від 01.01.2007 року дилерською ціною для продукції Виробника, до якої вона відноситься, вважається ціна для Дилера на таку Продукцію, яка періодично встановлюється Імпортером.

Аналогічні умови містить і Дилерський договір № 010/ F від 01.01.2012 року, укладений позивачем з ТОВ з II «Віннер Імпорте Україна, ЛТД» і чинний з 01.01. 2012 року до 30.09.2012 року (зокрема преамбула та п. 1.3. Дилерського договору).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що націнка на реалізовані автомобілі формувалась ТОВ «Віннер Форд Харків» відповідно до положень та обов'язкових для нього умов, визначених укладеними з ТОВ з II «Віннер Імпорте Україна, ЛТД» Дилерськими договорами на 2011-2012 роки, з урахуванням ринкових цін на аналогічні товари, а також цін, встановлених Дистриб'ютором, з метою забезпечення конкурентоспроможних умов роздрібних і оптових продажів, найкращого рівня задоволення потреб споживачів, досягнення високого рівня продажу та популяризації продукції виробника.

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що нижче закупівельної ціни здійснювався продаж окремих автомобілів, що було зумовлено тим, що вони належали до демонстраційних, або акційних автомобілів (реалізовувалися у період дії акцій Дистриб'ютора щодо знижок), або були пошкоджені під час транспортування (і реалізовувались після їх відновлення). Визначення ринкової вартості пошкоджених та демонстраційних автомобілів було здійснено ТОВ «Віннер Форд Харків» на підставі висновків проведеної незалежної оцінки автомобілів суб'єктами оціночної діяльності.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток за наведених вище фактичних обставин справи можливе було лише за умови застосування податковим органом процедури визначення звичайної ціни товару.

З даного приводу суд зазначає, що згідно п. 14.1.71 ст. 14 ПК України, звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Чинним до 31.12.2012 року (згідно пункту 2 розділу XIX ПК України) пунктом 1.20.1 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Там же визначено, що: справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, Л послуг) і сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території; ідентичні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися; однорідні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно п. 1.20.2 ст. 1 даного Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації"); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

У відповідності до п. 1.20.6 ст. 1 вказаного Закону, у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Згідно п.п. 1.20.8, 1.20.10 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня можуть бути прийняті до уваги правила, визначені відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

З 01 січня 2013 року набрала чинності ст. 39 ПК України "Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни".

Згідно п. 39.14 ст. 39 ПК України (у редакції чинній на час проведення перевірки платника податків та складання податковим органом акту податкової перевірки), обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

У відповідності до ч. 3 п. 39.15 ст. 39 Кодексу (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), за результатами перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податковий орган, встановивши факти реалізації окремих видів готової продукції за ціною, нижчою за її собівартість, повинен був визначити "звичайну" ціну такого товару в конкретний період та визначити податкові зобов'язання, виходячи з рівня звичайних цін та таку продукцію. При цьому, підстави застосування податковим органом "звичайних цін" повинні бути доведено належним чином.

Проте в даному випадку фахівцями податкового органу не надано будь-яких доказів того, що під час перевірки проводився належним чином аналіз конкретних господарських операцій платника податків, робилися запити в компетентні державні органи чи спеціалізовані торгівельні організації для визначення рівня цін на готову продукцію з урахуванням регіональних та сезонних чинників, тощо.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про неправомірність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, протиправність нарахування за вказане порушення суми грошового зобов'язання.

Перевіряючи обґрунтованість висновків перевіряючих про порушення позивачем п. 138.2. пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138. пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок безпідставного включення до складу витрат витрати, не пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг у сумі 156695 грн., через те, що під час перевірки не встановлено зв'язку між отриманими маркетинговими та юридичними послугами з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, ТОВ «Віннер Форд Харків» у спірний період було замовлено та отримано від інших суб'єктів господарювання рекламні, інформаційно-консультаційні та юридичні послуги.

З приводу замовлення та отримання рекламних послуг, суд зазначає наступне.

Як вбачається із умов укладеного позивачем Дилерського договору про продаж та обслуговування № 10/F від 01 січня 2007 року, чинного у період надання контрагентами Позивачеві рекламних послуг, передбачено, що для досягнення мети дилер повинен розвивати, підтримувати і спрямовувати підготовлену, якісну організацію продажу, енергійно займатися рекламуванням та стимулюванням продажу. Дилер відповідає, беручи на себе всі витрати, за розробку та впровадження активних рекламних кампаній та кампаній з мерчандайзингу для стимулювання просування продажу та обслуговування Продукції Виробника Дилером. Дилер визнає право Імпортера переконатися втому, що Продукція Виробника представлена населенню через рекламні засоби та матеріали з мерчандайзингу мають високу якість та не суперечать виявленим Імпортером побажанням щодо способу представлення таких Матеріалів. Серед рекламних засобів та матеріалів з мерчандайзингу: друкована, телевізійна та радіо реклама, каталоги продукції та матеріали для оформлення салонів, (п. 2.1.2 Дилерського договору, п.9, п.п. 9.3 Додатку 8 «Стандарти дилера» до договору).

Таким чином, проведення рекламних кампаній з метою просування продукції на ринку та збільшення обсягів продажу згідно умов Дилерського договору було обов'язковою складовою господарської діяльності ТОВ «Віннер Форд Харків».

У зв'язку із цим, на виконання умов Дилерського договору ТОВ «Віннер Форд Харків» було укладено договори на отримання рекламних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджено, що у вересні 2011 року між ТОВ «Віннер Форд Харків» (замовник) та ТОВ «Ріа Аллегро» (виконавець) було укладено договір про надання послуг з розміщення реклами, згідно якого виконавцем було виставлено замовникові, а замовником акцептовано рахунок-фактуру на оплату послуг № 309-10255 від 02 вересня 2011 року.

В рамках виконання зобов'язань за Договором ТОВ «Ріа Аллегро» надало Позивачеві рекламні послуги, а саме послуги з розміщення рекламних матеріалів (реклами) Автосалону Віннер Форд Харків в мережі Internet на інтернет-сайті www.AUTO.ria.ua, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Акту № 00008504 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15 вересня 2011 року на суму 425,00 гривень, в тому числі ПДВ 70,83 гривень, а також фотозвітом про розміщення рекламних матеріалів за період з 02 вересня 2011 по 15 вересня 2011 року.

Розрахунки за отримані послуги у сумі 425,00 гривень, в тому числі ПДВ 70,83 гривень, здійснені в повному обсязі відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку та положень чинного законодавства, що підтверджується банківською випискою за розрахунками з контрагентами за 15.09.2011 року.

Також, матеріалами справи підтверджено, що 01.02.2011 року ТОВ «Віннер Форд Харків» уклало з ТОВ «Ей Сі Онлайн» Договір про організацію рекламної кампанії в мережі Internet № 25/01.

За приписами п. 1.1. Договору виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням і за рахунок замовника надавати рекламні послуги по розміщенню рекламних матеріалів замовника і його клієнтів в мережі Internet на сайтах, в обсязі, форматі та в терміни, вказані в завданні на рекламні послуги.

На підставі завдання ТОВ «Віннер Форд Харків» від 31.05.2011 року та в рамках виконання Договору про організацію рекламної кампанії в мережі Internet ТОВ «Ей Сі Онлайн» було надано послуги з розміщення рекламних матеріалів, а саме рекламного банера ТОВ «Віннер Форд Харків» на інтернет-сайті http://avtobazar.ua, що підтверджується, зокрема, Актом здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) № ОНЛ/79/06 від 30.06.2011 року на суму 300,00 гривень, фотозвітом про розміщення рекламних матеріалів за період з 01 по 30 червня 2011 року.

На виконання умов Договору ТОВ «Ей Сі Онлайн» було виставлено ТОВ «Віннер Форд Харків» рахунок на оплату № ОНЛ/79/06 від 30 червня 2011 року.

Розрахунки за отримані послуги проведено між сторонами в повному обсязі відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку та умов договору, що підтверджується банківською випискою за розрахунками з контрагентами за 29.07.2011 року.

Також, між ТОВ «Віннер Форд Харків» (замовник) і ТОВ «Сравні Україна» (виконавець) було укладено Договір про надання рекламних послуг № 0107/114 (надалі - договір) від 01 липня 2011 року, відповідно до п. 1.1 якого, виконавець прийняв на себе зобов'язання надати послуги з розміщення та подальшого рекламування наданої замовником інформації на Веб-сайті, що знаходиться у всесвітній інформаційній мережі Інтернет за адресою www.rul.ua, а замовник зобов'язався прийняти послуги та сплатити за них обумовлену суму.

В рамках виконання зобов'язань за Договором ТОВ «Сравні Україна» за 3-4 квартал 2011 року надало ТОВ «Віннер Форд Харків» послуги з розміщення реклами на сервері rul.ua на загальну суму 1650,00 гривень, у тому числі ПДВ 125,01 гривень, що підтверджено Актом надання послуг № СУ000003548 від 13.07.2011 на суму 300,00 гра, Актом надання послуг № СУ000004106 від 09.08.2011 на суму 300,00 грн., Актом надання послуг № СУОО0004609 від 15.09.2011 на суму 300,00 грн., Актом надання послуг № СУ000004853 від 16102011 на суму 250,00 грн., Актом надання послуг № СУ000005239 від 03.11.2011 на суму 250,00 грн., Актом надання послуг № СУ000006021 від 27.12.2011 на суму 250,00 грн., а також звітами зазначення рекламних матеріалів до актів надання послуг: від 13.07.2011, від 09.08.2011; від 15.09.2011, від 06.10.2011, від 03.11.2011, від 27.12.2011 року.

На виконання умов Договору ТОВ «Сравні Україна» було виставлено ТОВ «Віннер Форд Харків» рахунки оплату № 0507/101 від 05.07.2011, № 0108/101 від 01.08.2011, № 2908/106 від 29.08.2011, №3009/107 від 30.09.2011, № 0111/106 від 01.11.2011, № 0107/114 від 30.11.2011.

Вказані рахунки були оплачені Позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками за розрахунками з контрагентами за 13.07.2011, 09.08.2011, 15.09.2011, 06.10.2011, 03.11.2011, 27.12.2011 р.

Крім того, 04 січня 2011 року ТОВ «Віннер Форд Харків» було укладено договір № 58-ФМ про надання рекламних послуг з ТОВ «Видавничий будинок «Прем'єр», за умовами якого контрагент зобов'язався надавати позивачеві послуги з розміщення рекламно-інформаційних матеріалів у засобах масової інформації відповідно до переліку, який наведено у додатку № 1 до Договору.

На підставі заявок ТОВ «Віннер Форд Харків» на розміщення рекламної інформації ТОВ «Видавничий будинок «Прем'єр» надало, а Позивач прийняв рекламні послуги за 3-4 квартал на загальну суму 35718,80 гривень, що підтверджено Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001292 від 31 серпня 2011 року на суму 2046,80 гривень, в тому числі ПДВ 341,13 гривень, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001528 від 30 вересня 2011 року на суму 2046,80 гривень, в тому числі ПДВ 341,13 гривень, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001517 від 30 вересня 2011 року на суму 2776,40 гривень, в тому числі ПДВ 462,73 гривні, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001929 від 30 листопада 2011 року на суму 2776,40 гривень, в тому числі ПДВ 462,73 гривні, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001882 від 30 листопада 2011 року на суму 2776,40 гривень, в тому числі ПДВ 462,73 гривні, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001977 від 30 листопада 2011 року на суму 20520,00 гривень, в тому числі ПДВ 3420,00 гривні, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0002185 від 31 грудня 2011 року на суму 2776,40 гривень, в тому числі ПДВ 462,73 гривні, та медіа планами.

Для проведення розрахунків за надані рекламні послуги ТОВ «Видавничий будинок «Прем'єр» виставило рахунки-фактури: № СФ-1091 від 14 липня 2011 року, № СФ-1215 від 03 серпня 2011 року, СФ-1357 від 31 серпня 2011 року, № СФ-1610 від 13 жовтня 2011 року, № СФ-1804 від 10 листопада 2011 року, № СФ-1833 від 17 листопада 2011 року, № СФ-2010 від 20 грудня 2011 року. Розрахунки за отримані послуги проведено між сторонами в повному обсязі відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку та умов договору, що підтверджується банківськими виписками за розрахунками з контрагентами за 09.08.2011, 02.09.2011, 13.09.2011, 02.11.2011, 14.11.2011, 23.11 2011, 27.12.11.

Також, 01 січня 2011 року між ТОВ «Віннер Форд Харків» та ПП «Фірма «Меркурій» було вчинено правочин - угоду про надання послуг № 06/1 -Ч, які відповідно до п.1 Угоди полягали у розміщенні і розповсюдженні реклами в журналах «Автобан» люкс, «Товарний знак», спецвипуску «Інь Ян».

На підставі Угоди та в порядку, визначеному її умовами, ПП «Фірма «Меркурій»було надано обумовлені рекламні послуги у повному обсязі, про що свідчить Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-16-03 від 31 березня 2011 року, підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений їх печатками, витяги з журналів «Автобан» люкс, «Товарний знак», спецвипуску «Інь Ян».

Розрахунки за отримані рекламні послуги було проведено у повному обсязі у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПП «Фірми «Меркурій», що підтверджено наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку банку від 18.03.2011, 23.03.2011 .

Також, у лютому 2011 року між ТОВ «Віннер Форд Харків» (рекламодавець) та ФОП ОСОБА_8 (рекламіст) укладено правочин у формі договору про надання рекламних послуг, згідно якого рекламістом виставлено рекламодавцеві, а рекламодавцем акцептовано рахунок-фактуру на оплату послуг № 20-БО від 03 лютого 2011.

Як підтверджено підписаним обома сторонами договору Актом б/н від 30 червня 2011 року послуги на суму 800,00 гривень з розміщення і розповсюдження реклами в журналі «АВТОпрайси» були надані в повному обсязі та у встановлений термін. Про цей факт свідчить також витяг з журналу «АВТОпрайси» за червень 2011 року.

З метою виконання своїх зобов'язань за договором, ТОВ «Віннер Форд Харків» сплатило на користь ФОП ОСОБА_8 шляхом перерахування на поточний рахунок грошових коштів вартість отриманих рекламних послуг у повному обсязі, що підтверджено банківською випискою від 09.06.2011 року.

Крім того, між ТОВ «Віннер Форд Харків» (рекламодавець) і ТОВ «Фірма «Почерк» (рекламіст) було укладено Договір про рекламу продукції (послуг) № 051/11 (надалі - договір) від 12 квітня 2011 року.

В рамках виконання зобов'язань за Договором ТОВ «Фірма «Почерк» у 4 кварталі 2011 року надало ТОВ «Віннер Форд Харків» послуги з розміщення реклами на інтернет-сайті www.newcars.ua на загальну суму 1168,00 гривень, у тому числі ПДВ 194,66 гривень, що підтверджено Актом приймання-здачі робіт від 31.10.2011 на суму 668,00 грн., Актом приймання-здачі робіт від 30.11.2011 на суму 500,00 грн., а також звітами розміщення рекламних матеріалів за періоди жовтень 2011 року, листопад 2011 року.

На виконання умов Договору ТОВ «Фірма «Почерк» виставлено ТОВ «Віннер Форд Харків» рахунки на оплату № 425 від 03.10.2011, № 446 від 27.10.2011. Вказані рахунки були оплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками за розрахунками з контрагентами за 12.10.2011,03.11.2011.

Також, у листопаді 2011 року між ТОВ «Віннер Форд Харків» (рекламодавець) та ТОВ «Видавничий дім Український Медіа Холдінг» (рекламіст) в особі його Харківської Філії, було укладено правочин у формі договору про надання рекламних послуг, згідно якого рекламістом було виставлено рекламодавцеві, а рекламодавцем акцептовано рахунок-фактуру на оплату послуг № ХФ-0000661 від 30.11.2011.

В рамках виконання зобов'язань за Договором ТОВ «Видавничий дім Український Медіа Холдінг» надало позивачу рекламні послуги, а саме послуги з розміщення рекламних матеріалів у грудні 2011 року в журналі «Преміум», що підтверджено Актом № ХФ-0001007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 грудня 2011 року на суму 1500,00 гривень, в тому числі ПДВ 250,00 гривень, а також витягом з журналу «Преміум» за грудень 2011 року.

Розрахунки за отримані послуги у сумі 1500,00 гривень, в тому числі ПДВ 250,00 гривень, здійснені в повному обсязі відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку та положень чинного законодавства, що підтверджується банківською випискою за розрахунками з контрагентами за 05.12.2011 року.

Крім того, у вересні 2011 року між ТОВ «Віннер Форд Харків» (замовник) та ТОВ «Редакція» «Селянської газети» (виконавець) було укладено правочин у формі договору про надання рекламних послуг, а саме розміщення рекламних матеріалів ТОВ «Віннер Форд Харків» у «Селянській газеті».

На підставі замовлення ТОВ «Віннер Форд Харків» від 26 вересня 2011 року, ТОВ «Редакція» «Селянської газети» було сформовано та виставлено, а ТОВ «Віннер Форд Харків» акцептовано рахунок-фактуру № 70 АВ від 27 вересня на оплату послуг.

Так , в рамках виконання зобов'язань за Договором, ТОВ «Редакція» «Селянської газети» надало Позивачеві послуги з розміщення рекламних матеріалів у грудні 2011 року в «Селянській газеті» (всього 4 публікацій), що підтверджено Актом про виконання рекламно-інформаційних послуг від 31 грудня 2011 року на суму 2450,00 гривень, в тому числі ПДВ 408,33 гривень, витяг з газети «Селянська газета» №52 від 02.12.2011, №53 від 09.12.2011, №54 від 16.12.2011, №55 від 23.12.2011.

Розрахунки за отримані послуги у сумі 2450,00 гривень здійснені в повному обсязі відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку та положень чинного законодавства, що підтверджується банківською випискою за розрахунками з контрагентами за 04.10.2011 року.

Крім того, 25.07.2011 року ТОВ «Віннер Форд Харків» було укладено договір № 2507/11-1 про надання рекламних послуг з ТОВ «Віктал», за умовами якого контрагент зобов'язався надавати Позивачеві послуги з розміщення реклами товарів чи послуг в мережі Інтернет, розробляти рекламні матеріали для проведення рекламних кампаній, проводити дослідження ринку та визначення суспільної думки, збирати статистичні дані та здійснювати оцінку ефективності розміщення реклами для замовника, розробки та налагодження інтернет-сайту замовника для підвищення ефективності рекламної діяльності.

На підставі вказаного Договору ТОВ «Віктал» надало, а ТОВ «Віннер Форд Харків» прийняло рекламні послуги за 3-4 квартал на загальну суму 720,00 гривень, у тому числі ПДВ 120,00 гривень, що підтверджено Актом здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) № В-2035 від 30 вересня 2011 року на суму 240,00 гривень, в тому числі ПДВ 40,00 гривень, Актом здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) № В-2122 від 31 жовтня 2011 року на суму 240,00 гривень, в тому числі ПДВ 40,00 гривень, Актом здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) № В-2348 від 31 грудня 2011 року на суму 240,00 гривень, в тому числі ПДВ 40,00 гривень, та звітами про розміщення рекламних матеріалів на сайті www.infocar.ua за періоди вересень 2011 року, жовтень 2011 року, грудень 2011 року.

За для оплати наданих рекламних послуг ТОВ «Віктал» було виставлено рахунки: № В-2035 від 09 вересня 2011 року, № В-2122 від 06 жовтня 2011 року, № В-2348 від 06 грудня 2011 року. Розрахунки за отримані послуги проведено між сторонами в повному обсязі відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку та умов договору, що підтверджується банківськими виписками за розрахунками з контрагентами за 15.09.2011, 11.10.2011, 12.12.11.

Також, 04 жовтня 2011 року ТОВ «Віннер Форд Харків» (замовник) уклало з ТОВ «Рекламне Агентство Радіограма» (рекламіст) Договір про надання рекламних послуг № 53.

За приписами п. 2.1. Договору рекламіст прийняв на себе зобов'язання організувати рекламну кампанію замовника, зокрема медіа-план розміщення рекламних матеріалів замовника, у формі розміщення аудіоролика в рекламних блоках радіостанцій з позивними «Ретро ФМ», «Радіо Алла», «EUROPA PLIUS», «Авторадіо».

У 4 кварталі 2011 року в рамках виконання вказаного договору, ТОВ «Рекламне Агентство Радіограма» було надано послуги з організації рекламної кампанії ТОВ «Віннер Форд Харків», а саме розміщення аудіоролика в рекламних блоках радіостанцій з позивними «Ретро ФМ», «Радіо Алла», «ЕІЖОРА РШЗ», «Авторадіо», що рекламного банера ТОВ «Віннер Форд Харків» на загальну суму 18067,84 гривень, що підтверджується, зокрема, Актом здачі-прийняття робіт Надання послуг) № ОУ-0000189 від 31 жовтня 2011 року на суму 4528,00 гривень, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000220 від 30 листопада 2011 року на суму 4746,06 гривень, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000246 від 30 листопада 2011 року на суму 267,30 гривень, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000295 від 31 грудня 2011 року на суму 5976,00 гривень, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000292 від 31 грудня 2011 року на суму 2550,48 гривень, ефірними довідками про розміщення рекламного аудіоролика в рекламному блоці радіостанцій «Авторадіо», Ретро ФМ», «Радіо Алла», «ЕІІРОРА РШЗ» за період 01.10.2011 по 30.10.2011, ефірними довідками про розміщення рекламного аудіоролика в рекламному блоці радіостанцій «Авторадіо», «Радіо Алла», «EUROPA PLIUS» за період 02.11.2011 по 30.11.2011, ефірною довідкою про розміщення рекламного аудіоролика в рекламному блоці радіостанції «Ретро ФМ» за період 02.11.2011 по 30.11.2011, ефірними довідками про розміщення рекламного аудіоролика в рекламному блоці радіостанцій «Радіо Алла», «EUROPA PLIUS» за період 01.12.2011 по 31.12.2011, ефірними довідками про розміщення рекламного аудіоролика в рекламному блоці радіостанцій «Авторадіо», Ретро ФМ» за період 01.12.2011 по 31.12.2011.

На виконання умов Договору ТОВ «Рекламне Агентство Радіограма» виставлено ТОВ «Віннер Форд Харків» рахунок на оплату № СФ-0000194 від 04 жовтня 2011 року, № СФ-0000230 від 01 листопада 2011 року, № СФ-0000261 від 21 листопада 2011 року, № СФ-0000271 від 30 листопада 2011 року, № СФ-0000309 від 21 грудня 2011 року.

Розрахунки за отримані послуги проведено між сторонами в повному обсязі відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку та умов договору, що підтверджується банківськими виписками за розрахунками з контрагентами за 11.10.2011, 03.10.2011, 23.11.2011, 27.12.2011,28.12.2011.

Крім того, у червні 2011 року між ТОВ «Віннер Форд Харків» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маген Арт» (виконавець) було укладено правочин у формі договору про надання рекламних послуг, а саме розміщення банера.

На підставі протоколу погодження договірної ціни від 01 червня 2011 року сторонами було погоджено договірну ціну рекламних послуг. Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни ТОВ «Маген Арт» було сформовано та виставлено, а ТОВ «Віннер Форд Харків» акцептовано рахунок-фактуру № СФ-0000999 від 09.06.11.

Так , у червні 2011 року, в рамках виконання зобов'язань за договором, ТОВ «Маген Арт» надало Позивачеві рекламні послуги, що підтверджено Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 червня 2011 року на суму 2880,00 гривень, в тому числі ПДВ 480,00 гривень, фотозвіт від 30.06.2011р.

Розрахунки за отримані послуги у сумі 2880,00 гривень здійснені в повному обсязі відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку та положень чинного законодавства, що підтверджується банківською випискою за розрахунками з контрагентами за 09.06.2011 року.

Також, 01 січня 2011 року між ТОВ «Віннер Форд Харків» (замовник) і ФОП ОСОБА_10 (виконавець) було укладено Договір № 1, відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов'язання з проведення рекламних кампаній, розміщення зовнішньої реклами на умовах, обумовлених сторонами.

У додатках № 7/7 від 01.07.2011, № 8/8 від 22.08.2011, № 9/9 від 08 вересня 2011, № 10/10 від 06.10.2011, № 11/11 від 01.11.2011, № 12/12 від 12.12.2011 сторони погодили програму розміщення рекламних матеріалів та її вартість на липень - грудень 2011 року.

У липні 2011 ТОВ «Віннер Форд Харків» виконавцем було надано рекламно-інформаційні послуги, послуги з розміщення роліку на радіо, рекламні послуги, у тому числі в мережі Інтернет, послуги з розміщення зовнішньої реклами на загальну суму 33284,39 гривень, у тому числі ПДВ 5797,40 гривень, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт: № ОУ-0000132 від 29.07.2011; № ОУ-0000118 від 31.07.2011, № ОУ-0000116 від 31.07.2011, № ОУ-0000117 від 31.07.2011, № ОУ-0000121 від 31.07.2011, а також фотозвітами про розміщення зовнішньої реклами на спуску Жилярді - вул. Ковпака, пр. 50-річчя ВЛКСМ - вул. Академіка Павлова, вул. Полтавський шлях, пр. Московський у період 01 липня -31 липня 2011 року, звітом про розміщення рекламних матеріалів на Інтернет - ресурсі www.avtobazar.ua у розділі «Автосалони» та рекламного банера за липень 2011 року, медіа планом про розміщення рекламного зудіоролика в рекламному блоці радіостанції «МFМ» за період липень 2011 року, витягом з журналу «ПРЕМЬЕР.ДАЙДЖЕСТ» за липень 2011 року, витягом з журналу «Премьер» за липень 2011 року.

У серпні 2011 року ТОВ «Віннер Форд Харків» одержало від ФОП ОСОБА_10 наступні види рекламних послуг: послуги з розміщення роліку на радіо, рекламні послуги, у тому числі в мережі Інтернет, послуги з розміщення зовнішньої реклами на загальну суму 20310,83 гривень, у тому числі ПДВ 3385,14 гривень, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт: № ОУ-0000146 від 31.08.2011; № ОУ-0000145 від 31.08.2011, № ОУ-0000143 від 31.08.2011, № ОУ-0000154 від 31.08.2011, з також фотозвітами про розміщення зовнішньої реклами на спуску Жилярді - вул. Ковпака, пр. 50-річчя ВЛКСМ - вул. Академіка Павлова, вул. Полтавський шлях - ст. метро «Холодна гора», пр. Московський у період 01 серпня - 31 серпня 2011 року, звітом про розміщення рекламних матеріалів на Інтернет - ресурсі www.avtobazar.ua у розділі «Автосалони» та рекламного банера за серпень 2011 року, медіа планом про розміщення рекламного аудіоролика в рекламному блоці радіостанції «МРМ» за період за період серпень 2011, витягом з журналу «ПРЕМЬЕР.ДАЙДЖЕСТ» за серпень 2011 року.

У вересні 2011 ТОВ «Віннер Форд Харків» ФО-П ОСОБА_10 було надано рекламні послуги, а саме: послуги з розміщення роліку на радіо «Русское радио», послуги дизайнера, рекламні послуги в мережі Інтернет, послуги з розміщення зовнішньої реклами на загальну суму 17766,95 гривень, у тому числі ПДВ 2961,16 гривня, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт: № ОУ-0000171 від 30.09.2011; № ОУ-0000167 від 30.09.2011, № ОУ-0000170 від 30.09.2011, № ОУ-0000175 від 30.09.2011, а також фотозвітами про розміщення зовнішньої реклами на спуску Жилярді - вул. Ковпака, пр. 50-річчя СРСР, пр. Московський у період 01 вересня - 30 вересня 2011 року, звітом про розміщення рекламних матеріалів на Інтернет - ресурсі www.avtobazar.ua у розділі «Автосалони» за вересень 2011 року, медіа планом про розміщення рекламного аудіоролика в рекламному блоці радіостанції «Русское радио» за період вересень 2011.

У жовтні 2011 року ТОВ «Віннер Форд Харків» одержало від ФО-П ОСОБА_10 наступні види рекламних послуг: маркетингові та рекламні послуги, у тому числі в мережі Інтернет, послуги з розміщення зовнішньої реклами на загальну суму 13725,00 гривень, у тому числі ПДВ 2287,50 гривні, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт: № ОУ-0000191 від 31.10.2011; № ОУ-0000193 від 31.10.2011, а також фотозвітами про розміщення зовнішньої реклами на спуску Жилярді - вул. Ковпака, пр. 50-річчя СРСР, вул. Полтавський шлях, пр. Московський у період 01 жовтня - 31 жовтня 2011 року, звітом про розміщення рекламних матеріалів на Інтернет - ресурсі www.avtobazar.ua у розділі «Автосалони» за жовтень 2011 року.

У листопаді 2011 ТОВ «Віннер Форд Харків» ФО-П ОСОБА_10 було надано наступні види рекламних послуг: послуги розміщення зовнішньої реклами, рекламні послуги в мережі Інтернет, розміщення реклами в газеті «Прем'єр», рекламні послуги з на загальну суму 13043,00 гривень, у тому числі ПДВ 2173,83 гривні, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт: № ОУ-0000209 від 30.11.2011; № ОУ-0000212 від 30.11.2011, № ОУ-0000215 від 30.11.2011, № ОУ-0000222 від 30.11.2011, а також фотозвітами про розміщення зовнішньої реклами на спуску Жилярді - вул. Ковпака, пр. 50-річчя СРСР, пр. Московський, вул. Полтавський шлях у період 01 листопада - 30 листопада 2011 року, звітом про розміщення рекламних матеріалів на Інтернет - ресурсі www.avtobazar.ua у розділі «Автосалони» за листопад 2011 року, витягом з журналу «ПРЕМЬЕР.ДАЙДЖЕСТ» за листопад 2011 року, витягом з журналу «Премьер» за листопад 2011 року.

У грудні 2011 року ТОВ «Віннер Форд Харків» виконавцем було надано рекламні послуги в мережі Інтернет, послуги з розміщення зовнішньої реклами на загальну суму 12915,00 гривень, у тому числі ПДВ 2152,50 гривні, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт: № ОУ-0000240 від 31.12.2011 та № ОУ-0000242 від 31.12.2011, а також фотозвітами про розміщення зовнішньої реклами на спуску Жилярді - вул. Ковпака, пр. 50-річчя СРСР, вул. Полтавський шлях, пр. Московський у період 01 грудня - 31 грудня 2011 року, звітом про розміщення рекламних матеріалів на Інтернет - ресурсі www.avtobazar.ua у розділі «Автосалони» за грудень 2011 року.

На виконання умов Договору ФОП ОСОБА_10 було виставлено ТОВ «Віннер Форд Харків» рахунки на оплату рекламних послуг № СФ-0000140 від 01.07.2011, № СФ-0000148 від 11.07.2011, № СФ-0000149 від 11.07.2011, № СФ-0000511 від 11.07.2011, № СФ-0000159 від 20.07.2011, № СФ-0000177 від 02.08.2011, , № СФ-0000182 від 03.08.2011, № СФ-0000184 від 03.08.2011, № СФ-0000194 від 17.08.2011, № СФ-0000217 від 08.09.2011, № СФ-0000221 від 08.09.2011, № СФ-0000225 від 19.09.2011, № СФ-0000252 від 06.10.2011, № СФ-0000255 від 06.10.2011, № СФ-0000280 від 01.11.2011, № СФ-0000283 від 01.11.2011, № СФ-0000288 від 02.11.2011, № СФ-0000316 від 30.11.2011, № СФ-0000332 від 12.12.2011, № СФ-0000329 від 12.12.2011.

Вказані рахунки були оплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками за розрахунками з контрагентами за 22.07.2011, 01.08.2011, 18.08.2011, 09.08.2011, 22.09.2011, 13.09.2011, 10.10.2011, 17.10.2011, 07.11.2011, 30.11.2011, 28.12.2011.

Крім того, 13.07.2011 року між ТОВ «Віннер Форд Харків» (замовник) та ФОП ОСОБА_10 (виконавець) було укладено Договір № 17, відповідно до умов якого виконавець надав замовнику право на розміщення на території ТРЦ «Караван», розташованого за адресою м. Харків, вул. Героїв праці, 7, одного легкового автомобіля марки Ford в зоні бутікової алеї, вхідна група 3.

Вказані послуги було надано у липні, жовтні, листопаді та грудні 2011 року, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000115 від 31.07.2011, № ОУ-0000192 від 31.10.2011, № ОУ-0000213 від 30.11.2011 та № ОУ-0000225 від 31.12.201, а також звітами про розміщення експозиції від 31.07.2011, від 31.10.2011, від 31.11.2011, від 31.12.2011; наказами про проведення акцій по залученню покупців №30 від 14.07.2011, №31/1 від 22.07.2011, №49 від 30.09.2011,№61 від 11.11.2011, № 65 від 02.12.2011, №71 від 15.12.2011.

На виконання умов Договору № 17 ФОП ОСОБА_10 було виставлено ТОВ «Віннер Форд Харків» рахунки № СФ-0000284 від 01.11.2011, № СФ-0000317 від 30.11.2011, № СФ-0000152 від 11.07.2011, № СФ-0000256 від 06.10.2011, які ТОВ «Віннер Форд Харків» оплатило в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками за розрахунками з контрагентами за 10.10.2011, 22.07.2011, 07.11.2011, 05.12.2011.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про належне документальне підтвердження позивачем факту реальності наданих у перевіряємий період рекламних послуг.

З приводу замовлення та отримання інформаційних, консультаційних, довідкових послуг та послуг з хостингу, суд зазначає наступне.

За умовами Дилерського договору, чинного у період надання позивачеві інформаційних, консультаційних, довідкових, послуг, дилер зобов'язаний забезпечувати конкурентоспроможні умови фінансування роздрібних та оптових продажів, забезпечувати навчання керівництва, персоналу з продажу, персоналу відділу запчастин, персоналу з продажу, персоналу відділу сервісу й адміністративного персоналу (п. 4 Преамбули). Дилер зобов'язаний наймати і навчати достатню кількість компетентного персоналу, а також зобов'язаний вимагати від цього персоналу відвідування навчальних програм, які може періодично призначати Імпортер.

Усі умови продажу продукції виробника, включаючи ціну виробника та порядок здійснення оплати, визначаються відповідними оперативними договорами, що укладаються дистриб'ютором та дилером на виконання положень цього договору, а саме умовами: договорів купівлі-продажу автомобілів, спеціального інструменту, продукції, договору на інформаційне та консультативно-довідкове обслуговування та гарантійний ремонт, договору відповідального зберігання автомобілів та інших договорів, що укладаються між сторонами, а також відповідно до інших умов співпраці дистриб'ютора та дилера, викладених у правочинах та підписаних сторонами (розділ 8 Дилерського договору).

Таким чином, на виконання умов Дилерського договору ТОВ «Віннер Форд Харків» та ТОВ з II «Віннер Імпортс Україна, ЛТД» було укладено оперативний договір на інформаційне та консультаційно-довідкове обслуговування № 010-inf/F від 01.01.2008 року.

В силу положень параграфу 1 Договору на інформаційне та консультаційно-довідкове обслуговування ТОВ «Віннер Форд Харків» у якості замовника доручає ТОВ з II «Віннер Імпорте Україна, ЛТД» як виконавцеві здійснювати інформаційне забезпечення, що полягає:

а) в забезпеченні інформаційно-діагностичними системами щодо сервісного обслуговування автомобілів виробництва Ford експлуатація яких є необхідною умовою роботи дилерського пункту із забезпечення післяпродажного обслуговування кінцевих споживачів.

b) в проведенні навчання для працівників замовника (менеджерів, механіків та іншого персоналу) з метою підвищення рівня їх кваліфікації та ознайомлення з новими технологіями, що запроваджуються заводами-виробниками.

Конкретний перелік інформаційних та консультаційно-довідкових послуг визначено параграфом 2 Договору на інформаційне та консультаційно-довідкове обслуговування.

Відповідно до п. 2.3. Договору на інформаційне та консультаційно-довідкове обслуговування інформація, яка надається за даним Договором, повинна передаватися на в електронному вигляді - на СD-носіях. Допускається також передача інформації іншими способами (дискети, е-mail, Інтернет, тощо).

Вартість інформаційного обслуговування та порядок оплати визначаються на підставі Прейскуранта ціна на інформаційно-довідкові послуги, який наводиться окремо та фіксується у відповідному Додатку (п.4.1. Договору на інформаційне та консультаційно-довідкове обслуговування).

На підставі вищезазначеного, 01 січня 2011 року ТОВ «Віннер Форд Харків» та ТОВ з II «Віннер Імпорте Україна, ЛТД» було погоджено та підписано прейскурант на послуги інформаційно-довідкових систем у формі Додатку № 4 до Договору № 010-inf/F від 01.01.2008 року:

1 Послуги інформаційно-довідкової системи FordEcat, вартістю 756,00 грн. з ПДВ на місяць;

2 Послуги інформаційно-довідкової системи IDS вартістю 1800,00 грн. з ПДВ на місяць;

3 Послуги інформаційно-довідкової системи FCA вартістю 816,00 грн. з ПДВ на місяць;

4 Послуги інформаційно-довідкової системи FMCDealer вартістю 144,00 грн. з ПДВ на місяць.

Згідно п. 4.4. Договору №010-inf/F від 01.01.2008 року оплата здійснюється протягом 5 робочих днів після закінчення звітного кварталу на підставі отриманого рахунку або Акту наданих послуг.

В рамках виконання зобов'язань за цим договором ТОВ з II «Віннер Імпорте Україна, ЛТД» у 3-4 кварталах 2011 року було надано інформаційні послуги ТОВ «Віннер Форд Харків», які, як зазначив під час розгляду справи представник позивача, полягали у забезпеченні позивача інформаційними та діагностичними системами щодо сервісного обслуговування автомобілів виробництва Форд, експлуатація яких є необхідною умовою роботи дилерського пункту із забезпечення післяпродажного обслуговування кінцевих споживачів.

Так у 3-4 кварталах 2011 року ТОВ з II «Віннер Імпорте Україна, ЛТД» надано послуги з оновлення спеціалізованих інформаційно-довідкових систем: діагностичної системи FordECAT (яка використовувалася позивачем для діагностики та підбору запчастин для автомобілів марки Ford, вироблених у Європі); послуги інформаційно-довідкової системи IDS; послуги інформаційно-довідкової системи FVCDealer на загальну суму 16200,00 гривень, що підтверджено, зокрема, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками актами здачі-прийому виконаної роботи № 3-inf/F від 30.09.2011 року, № 4-inf/F від 31.12.2011 року.

На виконання умов Договору ТОВ з II «Віннер Імпорте Україна, ЛТД» було виставлено ТОВ «Віннер Форд Харків» рахунки № 3-inf/F від 30.09.2011 року, № 4-inf/F від 31.12.2011 року.

Факт виконання зобов'язань по оплаті вартості придбаних інформаційних послуг шляхом перерахування ТОВ «Віннер Форд Харків» на користь контрагента безготівкових коштів підтверджено банківськими виписками від 03.10.2011,28.12.2011 року.

Також, під час судового розгляду було встановлено, що 11.07.2011 року між ТОВ «Віннер Форд Харків» та Приватним підприємством Науково-дослідне Бюро судових експертиз «Сантодор» укладено договір № 11/7-1C, предметом якого було надання виконавцем послуг замовникові з проведення підготовки і стажування спеціаліста за програмою «Загальні положення експрес-діагностики ідентифікаційних номерів транспортних засобів» в кількості 1 (однієї особи). Зміст послуг, які за Договором мав надати виконавець замовникові, детально і чітко регламентовано умовами Договору.

Так за приписами п. 3.3, 3.4 Договору виконавець зобов'язався провести підготовку і стажування особи в строки, обумовлені програмою «Загальні положення експрес-діагностики ідентифікаційних номерів транспортних засобів», забезпечити особу, яка проходить підготовку та стажування за програмою «Загальні положення експрес-діагностики ідентифікаційних номерів транспортних засобів», програмою проходження навчання та роздатковим матеріалом.

Про закінчення програми навчання свідчить сертифікат, який виконавець видає особі, що проходила стажування і підготовку. Такий сертифікат № 5/28 від 13 липня 2011 року було надано гр. ОСОБА_12, який на той час працював у ТОВ «Віннер Форд Харків» на посаді директора, про що свідчить наказ про прийняття на роботу № 54к від 01.06.2011.

Фактичне надання послуг підтверджується додатково Інформаційними матеріалами для підготовки працівників суб'єкта господарювання, які здійснюють огляд і звірення ідентифікаційних номерів транспортних засобів, а також Програмою підготовки працівників суб'єкта господарювання, які здійснюють огляд і звірення ідентифікаційних номерів транспортних засобів від 13.07.2011 року.

На підставі пункту 4.1. Договору, на підтвердження факту надання послуг, ТОВ «Віннер Форд Харків» та ПП НДБСЕ «Сантодор» було підписано Акт приймання-передачі надання послуг № ОУ-0000340 від 13 липня 2011 року на суму 2840,00 гривень, у тому числі ПДВ 473,33 грн. Одержані послуги були оплачені ТОВ «Віннер Форд Харків» у повному обсязі, що підтвердуєтьяс наданою позивачем копією банківської виписки від 11.07.2011 року.

Крім того, у спірний період позивачем було укладено договір із ТОВ «Глобал-Інформ» на виконання інформаційно-консультаційних послуг, який було укладено шляхом акцептування ТОВ «Віннер Форд Харків» виставленого ТОВ «Глобал-Інформ» рахунку-фактури № 7 від 16.08.2011 року.

Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, надання контрагентом послуг на підставі вищезазначеного договору полягали у наданні матеріалів, консультацій кваліфікованих спеціалістів та проведенні семінару «Кардинальні зміни, які внесені до податкового кодексу: вивчаємо детально нові норми», який відбувся 22 серпня 2011 року, на підтвердження чого позивачем надано та долучено до матеріалів справи копію інформаційного матеріалу про семінар наведено.

Позивач зазначив, що участь семінарі приймала безпосередньо головний бухгалтер ТОВ «Віннер Форд Харків» ОСОБА_13, про що свідчить наказ про прийняття на роботу № 86к від 26.10.2009 та наказ № 38 від 17 серпня 2011 року про направлення у відрядження.

На підтвердження факту надання послуг за договором у повному обсязі сторонами було складено Акт приймання передачі виконаних робіт № ОУ-0000873 від 22 серпня 2011 року на загальну суму 790,00 гривень. Зарахування грошових коштів на банківський рахунок контрагента здійснено ТОВ «Віннер Форд Харків» 17 серпня 2011 року, про що свідчить банківська виписка. Розрахунки між сторонами проведено в повному обсязі.

Також, 01.01.2011 року між ТОВ «Віннер Форд Харків» (замовник) та ФОП ОСОБА_14 (виконавець) було укладено договір № 10/11 про надання інформаційних послуг (додаток № 276), за умовами якого виконавець зобов'язався надати інформаційні послуги згідно з додатками до договору, які є його невід'ємною частиною.

Додатком № 1 від 01 січня 2011 року до Договору сторони визначили обсяг та зміст інформаційних послуг, які надаватимуться, а Додатком № 2 від 01 січня 2011 року до Договору - місце, строк, періодичність та вартість послуг.

Як було встановлено під час розгляду справи, на умов договору виконавцем було розроблено окрему сторінку ТОВ «Віннер Форд Харків» в рамках інтернет-порталу www.autokharkoc.com.ua та надано інші супутні послуги, у тому числі її обслуговування, що підтверджується Актом приймання-передачі робіт (надання послуг) № 37 від 31 березня 2011 року за період 01.03.2011 по 31.03.2011 та звітом про надання інформаційних послуг.

Вартість придбаних послуг, визначену рахунком-фактурою № 37 від 28 лютого 2011 року, сплачено Позивачем у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 21.02.2011 року.

Також, від 30 вересня 2010 року між ТОВ «Віннер Форд Харків» (замовник) та ТОВ «Хостпро» (виконавець) було укладено Договір № 514460.1 року, відповідно до умов якого, виконавець надає, а замовник приймає послуги хостингу, а саме надання дискового простору та фізичного розміщення даних на сервері, який постійно знаходиться в мережі Інтернет, - на сайті ford.kharkov.ua за тарифом «Економ», надання замовникові унікального імені (логіну) та паролю, які дозволяють йому розміщувати дані на сервері виконавця, отримання замовником необхідних для використання хостингу консультацій від служби технічної підтримки.

Детальний перелік послуг і тарифів, а також правила користування послугами сторони узгодили у додатку № 1 та додатковій угоді № 1 до Договору.

Так, відповідно до додаткової угоди №1 до Договору вартість послуг на Linux-Хостінг найменування послуги: «Економ» складає 5,95 $ на місяць, а за три місяці 15,75 $.

Відповідно до умов Договору, а саме п. 2.1, виконавцем було визначено ціну послуг хостингу на період IV квартал 2011 року у національній валюті країни - гривні, та виставлено ТОВ «Віннер Форд Харків» для оплати рахунок № 604044 від 16.12.2011 року/

Оплату послуг хостингу було здійснено Позивачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця у розмірі 100% їх вартості, що підтверджується банківською випискою за 19.12.2011 року/

Підписанням Акту виконаних робіт № 604044 від 19 грудня 2011 року сторони засвідчили факт надання послуг хостингу у період IV квартал 2011 року за Договором № 514460.1 від 30 вересня 2010 року у повному обсязі/

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про належне документальне підтвердження позивачем факту реальності наданих у перевіряємий період інформаційних, консультаційних, довідкових послуг та послуг з хостингу.

З приводу замовлення та отримання юридичних послуг, суд зазначає наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, між ТОВ "Віннер Форд Харків" (в якості замовника) та ФОП ОСОБА_1 (в якості Виконавця) 24.12.2007 р. укладено договір № 19-07, предметом якого було надання юридичних послуг. Дію договору на 2011 рік було продовжено Додатковою угодою № 3 до договору від 31.12.2010 року.

Детальний перелік юридичних послуг, які виконавець надає замовнику в рамках Договору, визначено у параграфі № 1 Договору.

Так за приписами п.1.1 Договору про надання юридичних послуг замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання по консультуванню замовника з питань застосування діючого цивільного, господарського, податкового, митного, адміністративного, земельного, аграрного, трудового та іншого законодавства під час здійснення замовником господарської діяльності, а також інших послуг, перерахованих у п. 1.2. Договору, а саме: моніторинг діючого законодавства України, надання будь-яких інформаційних Довідок з правових питань, правова оцінка господарської діяльності замовника, правова експертиза документів та дій співробітників правоохоронних, контролюючих і інших державних органів, суб'єктів господарювання, працівників, з якими замовник вступає у відносини, приймання участі у переговорах, нарадах, корпоративних тренінгах, консультування з приводу впровадження режиму охорони конфіденційної інформації і комерційної таємниці, представництво інтересів у судах, органах державної влади, місцевого самоврядування, перед іншими особами, підготовка проектів будь-яких процесуальних та правових документів, у тому числі установчих, договорів, претензій, позовів, надання інших видів правової допомоги).

Як зазначив під час судового розгляду представник позивача, у період липень-грудень 2011 року виконавець здійснював комплексне юридичне обслуговування замовника, а саме, моніторинг діючого законодавства України з питань, які цікавили замовника, правову оцінку діяльності замовника на предмет її відповідності нормам діючого законодавства, правову експертизу документів, брав участь у підготовці, розробленні проектів різного роду договорів між замовником з іншими особами, надавав інші види правової допомоги, які вимагали спеціальних знань.

Фактичне виконання договору сторонами за період липень - грудень 2011 року підтверджується наданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями відповідних первинних документів, а саме: Актами приймання-передачі наданих послуг: від 29.07.2011 р., 31.08.2011 р., 30.09.2011 р„ 31.10.2011 р., 30.11.2011 р., 30.12.2011 р., а також звітами про надання юридичних послуг за відповідні періоди .

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані ТОВ "Віннер Форд Харків" шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджено банківськими виписками від 13.07.2011, 08.11.2011, 30.08.2011, 08.12.2011.

Представник позивача зазначив, що придбані послуги були використано ТОВ "Віннер Форд Харків" для організації власної господарської діяльності, оскільки йому як суб'єкту господарювання необхідно неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства України, володіти законодавчою базою правовідносин, учасником яких він виступає, а також правильно і своєчасно застосовувати відповідні положення нормативно-правових актів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про належне документальне підтвердження позивачем факту реальності наданих у перевіряємий період юридичних послуг.

Також суд дійшов висновку, всі послуги (рекламні, інформаційно-консультаційні, юридичні, тощо) було придбано ТОВ "Віннер Форд Харків" у 3-4 кварталах 2011 року з метою виконання умов Дилерського договору, збільшення кола споживачів, покращення об'ємів продажу продукції виробника та досягнення цілей власної господарської діяльності.

Законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до як<�зї первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові Документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документи ТОВ «Віннер Форд Харків» не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак належним чином підтверджують реальність отримання платником податків послуг і вчинення господарських операцій.

Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Віннер Форд Харків» щодо одержання рекламних, інформаційно-консультаційних та юридичних послуг, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а доказів зворотного у акті перевірки не наведено.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних рекламних та рекламно-інформаційних послуг були виконані ТОВ «Віннер Форд Харків» шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями, що означає втрату Товариством права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до ТОВ «Віннер Форд Харків», наявності у нього та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання Товариством (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), суб'єктом владних повноважень у Акті перевірки не наведено. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про оплату послуг підтверджують формування валових витрат ТОВ «Віннер Форд Харків» відповідно вимогам Закону.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що виконання угод між ТОВ «Віннер Форд Харків» та його контрагентами, а також їх безпосередня пов'язаність з господарською діяльністю цього платника податків підтверджується первинними документами у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, а отже витрати з придбання послуг у перерахованих вище суб'єктів господарської діяльності правомірно віднесено до валових витрат.

В зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення № 0000592210 від 17.05.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 689 752,00 грн., у тому числі за основним платежем - 528 625,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) -161127,00 грн. В іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивачем у судовому порядку не оскаржувалось.

Перевіряючи правомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення №0001022210 від 19.09.2013 року, суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для висновків перевіряючих про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 96088 грн., в т.ч. за грудень 2011 року у сумі 17 грн., за березень 2012 року у сумі 190 грн., за грудень 2012 року у сумі 95856 грн., слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки перевіряючи про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- ст. 185, п.186.1 ст. 186 ПК України ТОВ «Віннер Форд Харків», внаслідок невиконання умови п. 17.2. договору від 01.01.2012 року № 010/Р, умов листа № 879 від 03.07.2012 року та додатків до нього (додаток № 1, додаток № 2), в результаті чого було встановлено заниження податкових зобов'язань за грудень 2012 року у сумі 95856 грн., у зв'язку із неправильним відображенням до складу податкових зобов'язань обсягу реалізації продукції (робіт, послуг);

- п. 198.2, п.198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України, внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту з ПДВ сум по господарським операціям з контрагентами - ТОВ «УБФ» та ТОВ «Денис Трейд», а саме: за грудень 2011 року 17 грн. та за березень 2012 року у сумі 190 грн.

Перевіряючи правомірність вказаних висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, обґрунтованості нарахування суми грошового зобов'язання на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Перевіряючи висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань за грудень 2012 року у сумі 95856 грн., суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду, фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі вказаного порушення, слугувало включення податковим органом до складу податкових зобов'язань позивача з податку на вартість, суми, яка була нарахована на підставі правочину між ТОВ «Віннер Форд Харків» та ТОВ з II «Віннер Імпорте Україна, ЛТД» щодо повернення майна за Дилерським договором у зв'язку із його достроковим припиненням.

З даного приводу суд зазначає, що як вже було встановлено під час судового розгляду, за ініціативою Дистриб'ютора, відповідно до його Листа вих. № 879 від 03.07.2012 року, Дилерський договір № 010/Р, укладений ТОВ «Віннер Форд Харків» (Дилер) та ТОВ з ІІ «Віннер Імпорте Україна, ЛТД» (Імпортер та Дистриб'ютор) 01 січня 2012 року, було достроково припинено.

В силу положень ч. 1, 2 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до п. 17.1. Дилерського договору після закінчення терміну дії або розірвання Договору Дистриб'ютор або призначена ним особа мас право на свій розсуд придбати таку Продукцію Виробника, належну Дилеру:

- усю невикористану, неушкоджену та непродану Продукцію Виробника на складі Дилера за станом на момент такого розірвання або закінчення строку дії Договору, з тим застереженням, що така Продукція Виробника є в першокласному товарному стані, не була змінена Дилером, була придбана Дилером в Дистриб'ютора до відправлення або одержання повідомлення про розірвання або закінчення строку дії Договору, або була придбана Дилером в іншого офіційного дилера Продукції Виробника не раніше ніж за дванадцять (12) місяців до відправлення або одержання повідомлення про розірвання або закінчення строку дії Договору, а також, стосовно автомобілів Дистриб'ютора, які є останньої на той момент моделі, а стосовно фірмових запчастин - у непорушеній упаковці та які пропонуються на продаж Дистриб'ютором у складі чинного на той момент списку запчастин;

- усі спеціальні інструменти та обладнання у володінні Дилера за станом на дату розірвання або закінчення строку дії Договору, які перебувають у справному і доброму стані (за винятком природного зносу), і які були придбані Дилером протягом останніх трьох (3) років, що безпосередньо передували моменту набуття чинності розірвання або закінчення строку дії Договору. Ціна на кожний спеціальний інструмент та одиницю обладнання автосервісу повинна відповідати плану амортизації, що визначається Дистриб'ютором.

Крім того, відповідно до п.17.2. Договору Дилер зобов'язаний повернути всю власність, яка має бути придбана Дистриб'ютором згідно з пунктом 15.3. (вивіски) та цим параграфом 17 у відповідності до порядків та графіків, встановлених Дистриб'ютором.

Зазначеним положенням Договору повністю кореспондують вимоги Дистриб'ютора щодо дій, які має вчинити Дилер після припинення дії Договору, викладені у пунктах 2.1.1,2.1.2 Додатку № 1 та Додатку № 2 до Листа № 879 від 03 липня 2012 року.

Як вже було встановлено пд. Час судового розгляду, ТОВ «Віннер Форд Харків» зобов'язання, як виникли у нього у зв'язку із достроковим розірванням Дилерського договору, виконало у повному обсязі, та в силу положень п. 17.1,17.2. Дилерського договору та вимог чинного законодавства України, мало об'єктивну можливість реалізувати продукцію Ford, обладнання й інструменти лише за наявності вільного волевиявлення Дистриб'ютора та інших дилерів Ford щодо їх придбання, суд дійшов висновку про протиправність висновків податкового органу про порушення позивачем умов п. 17.2. договору від 01.01.2012 року № 010/Р, умов листа № 879 від 03.07.2012 року та додатків до нього (додаток № 1, додаток № 2).

Відповідно до Додатку № 2 до Листа № 879 від 03 липня 2012 року «Переліку заходів по завершенні дії Дилерського договору» відповідальним за організацію виїзної комісії по інспекції обладнання/запчастин, що викуповується (повертається), та інформування інших дилерів Ford про можливість придбання обладнання/запчастин, які ТОВ «Віннер Форд Харків» готове повернути або продати, є ТОВ з II «Віннер мпортс Україна, ЛТД».

Пропозицій з боку Дистриб'ютора та інших дилерів РогсІ щодо придбання спец-інструменту, обладнання й запчастин, належних ТОВ «Віннер Форд Харків» та придбаних ним у ТОВ з II «Віннер Імпорте Україна, ЛТД», не надходило.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками - господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити-певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, (ч. 1,2 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 12 та ч. 2 ст. 14 ЦК України основними засадами здійснення прав та виконання обов'язків є те, що особа (як фізична, так і юридична) здійснює свої права вільно, на власний розсуд, і не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Враховуючи той факт, що в силу положень п. 17.1, 17.2. Дилерського договору та вимог чинного законодавства України, ТОВ «Віннер Форд Харків» мало об'єктивну можливість реалізувати продукцію Ford, обладнання й інструменти лише за наявності вільного волевиявлення Імпортера та інших дилерів Ford щодо їх придбання, суд дійшов висновку про безпідставність твердження податкового органу про порушення позивачем умов п. 17.2. договору від 01.01.2012 року № 010/Р, вимог листа № 879 від 03.07.2012 року та додатків до нього (додаток № 1, додаток № 2).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року у сумі 95856 грн., оскільки відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість згідно ст. 185,186 ПК України.

Перевіряючи висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань за грудень 2011 року в сумі 17 грн. та за березень 2012 року у сумі 190 грн. по взаємовідносинам із контрагентами - ТОВ «УБФ» та ТОВ «Денис Трейд», суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Віннер Форд Харків» у перевіряємий період мало господарські відносини з ТОВ «УБФ» та ТОВ «Денис Трейд».

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеним контрагентом, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено під час розгляду справи, придбані у контрагентів роботи і послуги були використані у господарській діяльності ТОВ «Віннер Форд Харків», що підтверджується відповідними первинними документами.

Доказів того, що отриманий від контрагентів товар (роботи) не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ «Віннер Форд Харків»,витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на виконання умов договорів, ТОВ «УБФ» та ТОВ «Денис Трейд».

було виписано на адресу позивача податкові накладні.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання за вказане порушення, слугували висновки податкового органу про те, що:

• за даними ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС стосовно ТОВ «УБФ», податковий номер 35702245, внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; крім того, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС складено Акт від 10.05.2013 року щодо не підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської діяльності за грудень 2011 року з платниками податків;

• за даними складеного Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС Акту від 26.09.2012 року стосовно ТОВ «Данис Трейд», податковий номер 34861191, надано висновок щодо нереальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Данис Трейд» за 2011 - 2012 роки.

Суд вважає необґрунтованими вказані висновки податкового органу, виходячи з наступного.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність"може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом"і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії"ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість

В зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення №0001022210 від 19.09.2013 року.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті не на підставі законодавства.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР ФОРД ХАРКІВ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001022210 від 19.09.2013 року та податкове повідомлення-рішення № 0000592210 від 17.05.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 689 752,00 грн., у тому числі за основним платежем - 528 625,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) -161127,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР ФОРД ХАРКІВ" (61082, м. Харків, пр. Московський, 259, код ЄДРПОУ 32029916) судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 25 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13.12.2013 року.

Суддя Горшкова О.О.