УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року

Справа № 3372/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне (правонаступник - Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного Управління Міндоходів у Рівненській області) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

14 вересня 2009 року позивач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у м. Рівне, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.38) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000611742/1/17-122 від 11 вересня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 13000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6500,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року позов задоволено повністю. Податкове повідомлення рішення суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м.Рівне від 11 березня 2009 року за №0000611742/0/17-122 - визнано протиправним та скасовано в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19500,00 грн., в тому числі 13000,00 грн. - за основним платежем та 6500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що під час проведення перевірки встановлено, що придбані позивачем транспортні засоби, зареєстровані за ним, як за фізичною особою, а не як за суб'єктом підприємницької діяльності, що вказує на відсутність зв'язку такого придбання з господарською діяльністю позивача, а тому сума ПДВ, сплачена в ціні таких транспортних засобів, не підлягала включенню до складу його податкового кредиту. Таким чином, податковим органом правомірно виключено зі складу податкового кредиту позивача за серпень 2006 року ПДВ в розмірі 13000,00 грн. та нараховано 50% штрафної санкції. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтовними, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Свідоцтвом В00 №735992 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця стверджується, що ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Рівненської міської ради як фізична особа-підприємець 01 квітня 1994 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.29). На момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебував на податковому обліку у ДПІ в м.Рівне.

Позивач здійснює підприємницьку діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (дозволений вид робіт: внутрішні та міжнародні перевезення вантажів) на підставі ліцензії НОМЕР_3, виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, строк дії ліцензії - з 24.01.2006 року по 23.01.2011 року (а.с.59).

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10 по 23 лютого 2009 року ДПІ у м. Рівне проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, якою встановлено порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість за 2006-2008 роки в загальній сумі 15823,00 грн.; пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп «а» п.17.2 ст.17, пп. «а» п.18.2 ст.17, пп. «а» п.19.2 ст.19, пп. «а» пп.20.3.1, п.30.3 ст.20 пп.20.3.2 п.20.3 ст.20, п.22.2 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: станом на 19 січня 2009 року сума утриманого і не перерахованого податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) складає 525,24 грн.; пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1., пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 пп. «а» п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 3.4,7 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України №2035 від 26 грудня 2003 року, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 2006 році в сумі 22,75 грн.; ст.1 Закону україни «про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: порушення термнів надходження валютної виручки в сумі 750,00 Євро/4580,60 грн. при виконанні зовнішньоекономічного договору №б/н від 01 січня 2006 року укладеного з фірмою-нерезидентом «Пудербах Хольцхандель ГмБХ Ко КГ» (Німеччина).

За результатами перевірки складений акт №33/17-117/НОМЕР_1 від 26 лютого 2009 року (а.с.7-23).

11 березня 2009 року на підставі вказаного акту перевірки та процедури адміністративного узгодження ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення №0000611742/0/17-122, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23734,50 грн., в тому числі 15823,00 грн. - за основним платежем та 7911,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6).

Податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19500,00 грн., в тому числі за основним платежем 13000,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 6500,00 грн.

Вказане рішення в оскаржуваній частині ґрунтується на висновках акту перевірки про формування позивачем податкового кредиту за серпень 2006 року з порушенням п.1.2, 1.3, 1.7 ст.1, пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки платником податку на додану вартість є позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, а реєстрація транспортних засобів здійснена на позивача, як на фізичну особу, а тому до складу податкового кредиту не повинен включатися податок на додану вартість сплачений при придбанні транспортних засобів зареєстрованих на приватну особу. До податкового кредиту приватного підприємця можливе включення сум податку на додану вартість з транспортних засобів, зареєстрованих лише на суб'єкта господарювання та за умови використання їх в оподатковуваних операціях.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума податку на додану вартість підтверджена податковою накладною, придбані транспортні засоби використовуються позивачем у господарській діяльності, тому підстави для формування податкового кредиту є доведеними. Така умова, як реєстрація транспортного засобу лише на фізичну особу - підприємця для отримання можливості формувати податковий кредит Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачена. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі помилкових висновків ДПІ в м.Рівне про порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства. Відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень та не надав доказів на обґрунтування власних заперечень.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

П.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виключення із загальних правил щодо формування податкового кредиту при придбанні транспортних засобів передбачено для операцій з придбання легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, і сума податку на додану вартість по яких згідно з абзацом другим підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, Законом не передбачено.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при придбанні транспортних засобів, інших основних фондів та товарів є, як і для платників податку на додану вартість - юридичних осіб, подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за N 250/2054 (з урахуванням змін і доповнень), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому слід враховувати, що ст.51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням транспортних засобів (тягачів та напівтягачів), за умови використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Для перевірки законності здійснених донарахувань оскаржених сум податкових зобов'язань платника податків дослідженню підлягають обставини відносно правильності формування даних податкового обліку за результатами виконання цих операцій.

Зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Як вбачається з договору купівлі-продажу №782/06 від 04 вересня 2006 року, ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Авто-Альянс» транспортний засіб - сідловий тягач DIAMLERCHRYSLER WDB 9540321К425677, 1999 року випуску, напівпричіп SCНMITZ WSMS7780000990628, 1999 року випуску та напівпричіп SCНMITZ WSMS7480000098216, 1998 року випуску, загальною вартістю 78000,00 грн. (а.с.31).

В підтвердження виконання даного договору позивачем надано видаткову накладну №РН-0000092 від 04 вересня 2006 року (а.с.33) та податкову накладну №98 від 28 серпня 2006 року (а.с.34).

Свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів підтверджується реєстрація вищевказаних транспортних засобів за ОСОБА_1 (а.с.50-52, 56-58).

На придбаний сідловий тягач позивачем отримана ліцензійна картка для використання автомобіля в господарській діяльності (а.с.60).

Актом перевірки №33/17-117/НОМЕР_1 від 26 лютого 2009 року підтверджено, що позивач у періоді, що перевірявся, здійснював діяльність саме з надання послуг перевезення, з використанням в тому числі і сідлового тягача DIAMLERCHRYSLER WDB 9540321К425677, марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.9).

Позивачем також надані платіжні доручення №965 від 02 липня 2007 року, №1344 від 08 липня 2008 року, що підтверджують факт сплати транспортного податку (а.с. 61,63).

Таким чином, позивачем правомірно включено до податкового кредиту суму податку, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням транспортних засобів - сідлового тягача DIAMLERCHRYSLER WDB 9540321К425677, напівпричіпа SCНMITZ WSMS7780000990628 та напівпричіпа SCНMITZ WSMS7480000098216, підтверджено використання таких транспортних засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявність належним чином документально оформлених і підтверджених відповідних витрат і відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції за результатами дослідження належних та допустимих доказів у справі зроблено правильний висновок про правомірність формування позивачем податкового кредиту сум податку, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням транспортних засобів.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0000611742/1/17-122 в цій частині прийнято неправомірно.

Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, ДПІ в м.Рівне не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного Управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року у справі № 2а-6086/09/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець

Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2013 року.