Справа №442/5000/13-ц
Провадження №2/442/1728/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2013 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючого - судді Хомика А.П.
з участю секретаря - Тацишин Г.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Дрогобицької міської ради, з участю третіх осіб – відділу Державного земельного агентства у м.Дрогобичі, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання незаконним рішення Дрогобицької міської ради та демонтаж самочинного будівництва, -
в с т а н о в и в :
Позивачі звернулись до суду з позовом про скасування рішення виконкому Дрогобицької міської ради від 30.10.2008 року за №708 «Про безоплатну передачу у власність громадянам земельних ділянок» в частині передачі у власність земельну ділянку для ведення садівництва ОСОБА_3 та знесення зведеної будівлі гаражу по вул. Ю.Дрогобича, 38 в м.Дрогобич Львівської області.
В обґрунтування позову посилаються на те, що рішенням Дрогобицької міської ради від 30.10.2008 року №708 було безоплатно передано у власність для ведення садівництва земельну ділянку площею 172 кв. м. по вул. Ю. Дрогобича, 38, ОСОБА_3, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. 38.
Вважають, що таке рішення міської ради є незаконним з наступних підстав:
Згідно ч. 2 рішення Дрогобицької міської ради від 2 квітня 1970 року за № 167 проїзд від вул. Сєдова до жилого будинку № 38 і сусіднього № 40 шириною 4 метри обладнаний зі східної сторони садибної ділянки № 38, визначено як спільний для обох цих жилих будинків. Спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності і використовувалась позивачами і відповідачем ОСОБА_3 як проїзд.
Відповідно до ч. 3 ст.43 ЗК України проїзди належать до категорії земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.
З даного приводу вони зверталися з відповідною заявою в Управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області, звідки отримали лист-відповідь з підтвердженням порушення Дрогобицькою міською радою норм Земельного кодексу України та рішення Вищого адміністративного суду України. Разом з тим, з відповіді Управління вбачається, що воно направило клопотання в Дрогобицьку міську раду з проханням відмінити незаконне рішення, однак жодного рішення по такому клопотанню не було прийнято і воно було проігнороване відповідачем.
Хочуть також зазначити, що 5 вересня 2011 року їм стало відомо, що на земельній ділянці, яка згідно ч.2 Рішення Дрогобицької міської ради від 2 квітня 1970 року за № 167 визначена як проїзд спільний для обох цих житлових будинків, відповідач розпочала проводити будівництво гаража. Тобто, ОСОБА_3 всупереч вимогам закону і положень, визначених в оспорюваному рішенні, розпочала проводити самочинне будівництво на незаконно наданій їй земельній ділянці, чим порушила їхні права, як законних землекористувачів та власників сусідньої земельної ділянки. Метою такого незаконного будівництва, є унеможливлення використовувати проїзд до їхнього будинку за його призначенням та унеможливити у майбутньому виконання рішення суду по даному позову.
Такі дії відповідача грубо порушують положення ст.96 ЗК України, згідно якого землекористувачі зобов’язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Саме факт незаконного будівництва відповідачем гаража і був підставою для їхнього негайного реагування, оскільки безнаказана, умисна та протиправна поведінка відповідача перейшла усі мірки дозволеного, а відповідач, в особі Дрогобицької міської ради ніяк не реагує на це уже упродовж багатьох років.
Вони неодноразово робили спроби врегулювати спір в досудовому порядку, зверталися з заявами в Управління архітектури та містобудування м. Дрогобича, однак жодних заходів реагування зі сторони Управління не було здійснено.
08.09.2011 р. ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою в Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.
Згідно листа-відповіді з інспекції від 27.09.2011р. вих. № Н13-61339, 21.09.2011 року головним державним інспектором відділу державного контролю забудови території №2 ОСОБА_5І . було проведено перевірку, за результатами якої було встановлено, що ОСОБА_3 на приватизованій земельній ділянці проводить будівельні роботи з реконструкції та добудови гаражу на вул. Ю. Дрогобича, 38 в м.Дрогобич, без права на виконання будівельних робіт, затвердженої згідно чинного законодавства проектної документації, чим порушила вимоги ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» ст. 7, 9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», п. 9.1 ДБН А.2.2-3-2004 р.
Вчинене самочинне будівництво гаражу не відповідає положенням ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44, а саме: згідно додатку 3.1. Протипожежні вимоги Примітка 7. мінімальні протипожежні розриви між житловими будинками і господарськими будівлями у межах однієї присадибної ділянки не нормуються.
Часткова реконструкцій житлових будинків та господарських споруд на окремих садибних ділянках, які побудовані за раніше чинними нормативами допускається за погодженням з місцевими органами архітектури і містобудування державного пожежного та санітарного нагляду. В цьому випадку перебудова житлових будинків, їх господарських будівель та гаражів можлива за умови збереження існуючих відстаней між будівлями.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано жодного документу, який би підтвердив факт погодження реконструкції гаражу з органами архітектури, державного пожежного та санітарного нагляду. ?
Разом з цим, відповідно до розділу 3 ДБН 360-92 сельбищна територія, п. 3.25* встановлює, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
Самочинно збудований гараж, а саме задня його стіна, розташована на межі їхньої та відповідача земельної ділянки, тобто відстані від задньої частини гаража до межі земельної ділянки - немає.
п.3.25а* відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1. Відповідно до санітарних норм, зазначених у даній таблиці, самочинно збудований гараж повинен знаходитись на відстані 15 м. від житлових будинків. Однак, реально знаходиться на відстані не більше 4-х метрів.
Також, не відповідає самочинно збудований гараж і розділу 7 Транспорт і вулично-дорожня мережа ДБН 360-92, а саме п. 7.50, відповідно до якого відстані від наземних гаражів і автостоянок легкових автомобілів до житлових і громадських будинків слід приймати не менше тих, що наведені у таблиці 7.5. Згідно даних, наведених у таблиці відстань від гаражу до житлового будинку повинна становити не менше 10 м. Як уже вище зазначалось, реальна відстань від гаражу до житлового будинку становить не більше 4 м.
Усі наведені обставини знайшли своє підтвердження у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4367 від 17 грудня 2012р., проведеної експертом ЛНДІСЕ міністерства юстиції України.
Вихідні дані, викладені в дослідній частині висновку будівельно-технічної експертизи № 4367 від 17 грудня 2012р., повністю підтверджують обставини, викладені у їхній позовній заяві, а саме:
- сторінка 2 ч. 1 абзац 2 висновку зазначено, що при візуальному огляді на місці розташування житлового будинку, що розташований на земельній ділянці по вул. Ю.Дрогобича, 40 в м. Дрогобич Львівської області, встановлено, що спільний проїзд через ділянку з вул. Ю.Дрогобича, 38 до ділянки по вул. Ю.Дрогобича, 40, станом на час проведення дослідження відсутній, в зв’язку із реконструкцією житлового будинку № 38 та будівництвом гаража на межі із земельною ділянкою по вул. Ю.Дрогобича, 40.
- сторінка 5 абзац 3 висновку зазначено, що внаслідок проведених робіт по реконструкції житлового будинку по вул. Ю.Дрогобича, 38 та перебудови гаражу - заїзд на земельну ділянку став неможливим в зв’язку із розширенням житлового будинку та розташування гаражу на межі із ділянкою по вул. Ю.Дрогобича, 40.
- сторінка 5 абзац 6 висновку зазначено, що згідно діючих ДБН - мінімальна відстань від будівлі гаражу до житлового будинку повинна становити не менше 10м., а фактично відстань від житлового будинку по вул. Ю.Дрогобича, 40 до гаражу, який розміщений на земельній ділянці №38 - становить 3.75м. ?
Ч .3 ст. 375 ЦК України встановлює, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм та правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Ч.1 ст. 376 ЦК України встановлює, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням норм і правил.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок.
10 квітня 2013 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ було задоволено їхню касаційну скаргу і скасовано рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01 листопада 2012 року та ухвалено рішення, яким відмовлено у позові ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно реконструйований гараж.
Так, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінали справ посилається на п.7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду У краї розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що не може бути застосовано правила статті 376 ЦК України при вирішенні справ за позовами про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ґанок, веранда, мансарда, тощо).
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на будинок» із наступними змінами, роз'яснено, що різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані про звернення позивача до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації та про результати розгляду такого звернення.
На основі наведеного ОСОБА_6 було відмовлено у визнанні за нею права власності на самочинно реконструйований гараж.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано жодного документу, який би підтвердив факт погодження реконструкції гаражу з органами архітектури, державного, пожежного та санітарного нагляду.
Разом з тим, як було зазначено у даній позовній заяві, самочинно збудований відповідачем гараж не відповідає ряду ДБН та інших нормативно-правових актів, порушує їхні права як користувачів суміжної земельної ділянки.
Також, звертають увагу суду на той факт, що з метою реалізації положень встановлених п. б ч. 2 ст. 198 ЗК України було складено акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, де в графі суміжні землекористувачі було зазначено прізвище Мостиська, стоїть підпис нібито ОСОБА_1
Однак до ОСОБА_1 з такими питаннями ніхто не звертався. В акті введено паспортні дані, які не відповідають дійсності.
Експертиза, яка була призначена по даному факту, встановила, що підпис і напис у графі «Прізвище» виконаний не ОСОБА_1
З даних обставин Дрогобицьким МВ ГУМВСУ у Л/о було порушено кримінальну справу від 14.11.2009 року. Однак, досудове слідство по даній справі є незавершеним, у зв'язку з неможливістю слідства встановити особу, винну у вчиненні злочину.
Викладені вище обставини свідчать про явне небажання третьої особи надати їм для користування спільний проїзд і усілякими законними і незаконними способами позбавити їх права доїзду до їхнього будинку. В свою чергу Дрогобицька міська рада сприяє незаконній діяльності ОСОБА_3
Статтею 56 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що до складу технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включаються матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.
Відповідно до статті 198 ЗК України, кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Таким, чином, Дрогобицькою міською радою було грубо порушено процедуру приватизації земельної ділянки та одержання державного акту про право власності на земельну ділянку.
Ст. 16 ЦК України передбачає, що кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.
П.3, п. 4, п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначають, що способами захисту цивільних прав є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльність органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Вважають, що все вищенаведене повністю доводить, що рішення Дрогобицької міської ради в частині передачі у власність земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_3 - є незаконним, суперечить нормам ЗК України, ЗУ «Про місцеве самоврядування» та порушує їхні законні права та інтереси. В діях ОСОБА_3 по проведенню будівельних робіт на спірній земельній ділянці вбачається явне порушення норм земельного та цивільного законодавства, що свідчить про ведення самочинного будівництва, а тому змушені звернутись до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивачі та їх представник ОСОБА_7 позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. Доповнили, що вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 жовтня 2013р., який вступив у законну силу, визнано винним ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 366 КК України (службове підроблення). У вироку суд встановив, що ОСОБА_8 займаючи посаду керівника архітектурно-конструкторської групи Дрогобицького відділення Львівської філії ДНДПВІ «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», 05.03.2012р. вніс завідомо неправдиві відомості в офіційний документ - технічний висновок про стан будівельних реконструкцій та інженерних мереж будівлі цегляного гаража, про те, що відстань від побудованого гаража до сусідніх будівель становить більше 8 метрів, що не відповідає дійсності, так як відстань від вказаного гаража до будинку№40 по вул. Ю.Дрогобича, складає 3,75м. Даний висновок був виданий ОСОБА_3
В подальшому завідомо неправдивий висновок став підставою для визнання за ОСОБА_3 права власності на самовільно реконструйований гараж.
Таким чином дані обставини встановлені рішенням суду та не підлягають доказуванню згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України.
Отже, вищезгаданий висновок не може бути взятий судом до уваги як офіційний документ.
Окрім того, відповідач у письмовому запереченні постійно вказує, що нею було реконструйовано старий гараж, а не збудовано новий. При цьому, відповідач не долучає усієї технічної документації на старий та новий гараж, а лише вибірково додає вигідні їй документи. Просять позов задоволити повністю.
Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_9 позову не визнав. Суду пояснив, що 20 квітня 1970 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбано у власність будинковолодіння № 38 по вул. Ю. Дрогобича у м. Дрогобичі Львівської області, до складу якого ввійшов також цегляний гараж.
28 травня 2002 року, після проведення реконструкції, нею отримано Свідоцтво на право власності на все будинковолодіння № 38 по вул. Ю. Дрогобича у м. Дрогобичі, в тому числі на гараж, що також підтверджується встановленими обставинами в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 18.10.2004 року по справі № 22-4851.
П. 1.9. Рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 158 від 24.06.2009 року "Про надання дозволу громадянам та організаціям міста на проектування житлових будинків, господарських споруд, проведення прибудов до житлових будинків, реконструкцію приміщень та об'єктів, присвоєння поштових адрес, внесення змін в рішення" їй надано дозвіл на проектування та реконструкцію існуючого гаражу під господарську кладову на приватизованій земельній ділянці площею 172 м2 в будинковолодінні на вул. Ю. Дрогобича, 38.
Даний гараж було реконструйовано в зв'язку з його руйнуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що є встановлено рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 червня 2010 року № 2-542/10 та частково змінено Апеляційним судом Львівської області № 22ц-6305/10 від 28.10.2010 року в частині суми відшкодування.
Проект реконструкції існуючого гаражу під господарську кладову на вул. Ю. Дрогобича, 38 розроблено ТзОВ "Прогрес - будінвест", м. Дрогобич.
На їх замовлення КП Львівської обласної ради Дрогобицьке МБТІ та ЕО здійснило технічну інвентаризацію будинковолодіння № 38 по вул. Ю. Дрогобича в м. Дрогобичі. За результатом проведення технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт та встановлено, що ними самовільно реконструйовано гараж, позначений літ. "Г", який має розміри 3,58 х 5,5 м. Вартість будівництва становить 28 045 грн.
Враховуючи висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 1678 від 03 липня 2007 року вартість відновлювального ремонту гаражу, який знаходиться у м. Дрогобичі на вул. Ю. Дрогобича, 38, становить 10069,00 гривень.
В зв'язку з цим, було здійснено реконструкцію зазначеного гаражу в сторону власної земельної ділянки, що вбачається із плану земельної ділянки з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 38 на вул. Ю. Дрогобича в м. Дрогобич та висновку "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" Львівського філіалу Дрогобицького відділу.
Крім того, зазначений гараж був встановлений ще у 1970 року, а недотримання відповідних розривів між будівлями, про які зазначають Позивачі посилаючись на діючі ДБН, спричинене щільною забудовою в центрі міста Дрогобича і коли будувався даний гараж, вказані позивачем норми не діяли і зворотної дії в часі не мають.
Ухвалою колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2004 року по справі № 22-4851 у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 6 липня 2004 року, було відмовлено в задоволенні позову в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а саме в знесенні гаражу. Цим рішенням суду було встановлено, що ОСОБА_3 куплено гараж разом з будинком у держави в особі Дрогобицького міськвиконкому 20 квітня 1970 року, що вбачається з представленого в засіданні колегії відповідного договору.
Отже, з наведеного вище вбачається, що гаражем, який знаходиться в будинковолодінні № 38 на вул. Ю. Дрогобича в м. Дрогобич, жодним чином не порушувалися права позивачів.
Додатково зазначає, що 02.10.2009 року нею укладено договір довічного утримання, згідно якого вона передала у власність ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими спорудами під № 38 по вул. Ю. Дрогобича в м. Дрогобичі Львівської області та дві земельні ділянки за цією ж адресою для ведення садівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Державна реєстрація даного договору була проведена 07.08.2013 року, що підтверджує набуття права власності на відповідні об'єкти ОСОБА_4, в тому числі обговорюваний гараж.
Слід зазначити, що у відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України" при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Згідно ст.31 Закону України "Про планування і забудову територій" (у діючій на час виникнення спірних правовідносин редакції) державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади. Порядок здійснення державного контролю за плануванням, забудовою та іншим використанням територій визначається законодавством.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про архітектурну діяльність" (у діючій на той час редакції) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).
Як встановлено ч.7 ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно з положеннями ч.7 ст.376 ЦК України, для задоволення вимоги про знесення самочинного будівництва необхідна наявність певних умов, а саме: істотне відхилення від проекту, суперечність суспільним інтересам або порушення права інших осіб, істотне порушення будівельних норм і правил, а також неможливість проведення відповідної перебудови або відмова особи від такої перебудови.
Зазначені обставини позивачем в поданому позові не доведені. Водночас, можливість знесення самочинного будівництва закон пов'язує саме з цими обставинами.
Також необхідно зазначити, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Позивачем не спростовані доводи відповідача щодо відповідності спірного приміщення будівельним та технічним нормам, відсутності факту порушення прав інших осіб та зведення споруди на належній відповідачу на праві власності земельній ділянці, не доведена неможливість оформлення відповідачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно шляхом звернення до компетентного державного органу з питання зміни цільового призначення земельної ділянки, прийняття забудови до експлуатації тощо. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представник Дрогобицької міської ради – ОСОБА_10 позову не визнав, суду пояснив, що рішення виконкому Дрогобицької міської ради від 30.10.2008 року за №708 «Про безоплатну передачу у власність громадянам земельних ділянок» в частині передачі у власність земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_3 є законним, жодних порушень при його прийнятті допущено не було. Також вважає, що при будівництві гаражу порушень допущено не було. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представники третіх осіб – відділу Держземагенства м.Дрогобича та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд визнав їх неявку неповажною та розглянув справу у їх відсутності.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов є безпідставним та в його задоволенні слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.
Згідно приписів ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
20 квітня 1970 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбано у власність будинковолодіння № 38 по вул. Ю. Дрогобича у м. Дрогобичі Львівської області, до складу якого ввійшов також цегляний гараж.
Ухвалою колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2004 року по справі № 22-4851 у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 6 липня 2004 року, було відмовлено в задоволенні позову в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а саме в знесенні гаражу. Цим рішенням суду було встановлено, що ОСОБА_3 куплено гараж разом з будинком у держави в особі Дрогобицького міськвиконкому 20 квітня 1970 року.
28 травня 2002 року, після проведення реконструкції житлового будинку ОСОБА_3 отримано Свідоцтво на право власності на все будинковолодіння № 38 по вул. Ю. Дрогобича у м. Дрогобичі, в тому числі на гараж, що також підтверджується встановленими обставинами в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 18.10.2004 року по справі № 22-4851.
П. 1.9. Рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 158 від 24.06.2009 року “Про надання дозволу громадянам та організаціям міста на проектування житлових будинків, господарських споруд, проведення прибудов до житлових будинків, реконструкцію приміщень та об’єктів, присвоєння поштових адрес, внесення змін в рішення” ОСОБА_3 надано дозвіл на проектування та реконструкцію існуючого гаражу під господарську кладову на приватизованій земельній ділянці площею 172 м2 в будинковолодінні на вул. Ю. Дрогобича, 38.
Даний гараж було реконструйовано також в зв’язку з його руйнуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що є встановлено рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 червня 2010 року № 2-542/10 та частково змінено Апеляційним судом Львівської області № 22ц-6305/10 від 28.10.2010 року в частині суми відшкодування.
Проект реконструкції існуючого гаражу під господарську кладову на вул. Ю. Дрогобича, 38 розроблено ТзОВ “Прогрес - будінвест”, м. Дрогобич.
ОСОБА_3 було здійснено реконструкцію зазначеного гаражу в сторону власної земельної ділянки, що вбачається із плану земельної ділянки з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 38 на вул. Ю. Дрогобича в м. Дрогобич та висновку «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» Львівського філіалу Дрогобицького відділу.
Реконструйований гараж був встановлений ще у 1970 року, а недотримання відповідних розривів між будівлями, про які зазначають Позивачі посилаючись на діючі ДБН, спричинене щільною забудовою в центрі міста Дрогобича.
Згідно приписів примітки 7 додатку 3.1. до ДБН 360.92**С.85 Протипожежні норми часткова реконструкція житлових будинків та господарських споруд на окремих садибних ділянках, які побудовані за раніше чинними нормативами, допускається за погодженням з місцевими органами архітектури і містобудування, державного пожежного та санітарного нагляду. В цьому випадку перебудова житлових будинків, їх господарських споруд та гаражів можлива за умови збереження існуючих відстаней між будівлями.
Отже, з наведеного вище вбачається, що гараж існував раніше, реконструйований у бік земельної ділянки Відповідачів на власній земельній ділянці згідно державного акту на право на земельну ділянку серії ЯВ № 512084 від 20.01.2009 року, який є не скасованим на момент вирішення спору по суті, що підтверджує не порушення прав позивачів, а тому відсутні правові підстави його знесення.
Крім цього, спростовується вищенаведеними доказами твердження позивачів, що будівництво спірного гаражу здійснено з порушенням його попереднього розташування в сторону їх земельної ділянки, оскільки такий розташований на межі земельних ділянок, а остання не змінювалась. Перенесення ж частини гаражу в сторону своєї будівлі відповідачами жодним чином порушити права позивачів не може.
Як встановлено ч.7 ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Згідно з положеннями ч.7 ст.376 ЦК України, для задоволення вимоги про знесення самочинного будівництва необхідна наявність певних умов, а саме: істотне відхилення від проекту, суперечність суспільним інтересам або порушення права інших осіб, істотне порушення будівельних норм і правил, а також неможливість проведення відповідної перебудови або відмова особи від такої перебудови.
Зазначені обставини Позивачем в поданому позові не доведені. Водночас, можливість знесення самочинного будівництва закон пов'язує саме з цими обставинами.
Також необхідно зазначити, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Дрогобицькою міською радою та Інспекцією державного архітектурного контролю у Львівській області не заявлено позову про знесення спірного самочинно збудованого гаражу.
Що стосується наявності проїзду на земельній ділянці, де знаходиться гараж, то слід зазначити, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області постановлено остаточне рішення по справі про залишення в силі рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 130 від 07.06.2002 року «Про ліквідацію спільного проїзду до житлових будинків № 38 та № 40 та влаштування окремого заїзду до житлового будинку № 40 по вул. Ю. Дрогобича 40».
02.10.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір довічного утримання, згідно якого у власність ОСОБА_4 перейшов житловий будинок з господарськими спорудами під № 38 по вул.. Ю. Дрогобича в м. Дрогобичі Львівської області та дві земельні ділянки за цією ж адресою для ведення садівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Державна реєстрація даного договору була проведена 07.08.2013 року, що підтверджує набуття права власності на відповідні об’єкти ОСОБА_4, в тому числі оспорюваний гараж. Даний договір та витяги про його реєстрацію є чинними на момент вирішення справи по суті.
Згідно приписів ст. 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так як позивачами не заявлено про поважність пропуску строку і не доведено належними та допустимими доказами поважності його пропуску, а також враховуючи те, що заявлені позовні вимоги про визнання нечинним рішення не підпадає під категорію, визначену ч. 1 ст. 268 ЦК України, є безумовною підставою для відмови в їх задоволенні.
Окрім цього подані по справі докази про не погодження позивачами межі земельної ділянки не підтверджують незаконність оскаржуваного рішення, так як оскаржується рішення, а не державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯВ № 512084 від 20.01.2009 року. Слід також зазначити, що оскаржуваним рішенням не порушуються права позивачів, адже заїзд, який колись існував на відповідній земельній ділянці, ліквідований.
Також суд не бере до уваги твердження позивачів, що внаслідок внесення в Технічний висновок про стан будівельних реконструкцій та інженерних мереж будівлі цегляного гаражу завідомо неправдивих відомостей про відстань від побудованого гаража до сусідніх будівель (замість 3,75 м. вказано 8 м.) керівником архітектурно-конструкторської групи Дрогобицького відділення Львівської філії ДНДПВІ «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» ОСОБА_8 ставить під сумнів весь висновок, оскільки це нічим не доведено і цей висновок вже був предметом розгляду при розгляді вищезгаданої кримінальної справи.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 261, 267, 268, 375, 376 ЦК України, ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України, суд, -
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 ВікторівниДрогобицької міської ради, з участю третіх осіб – Дрогобицького державного земельного агентства, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання незаконним рішення Дрогобицької міської ради та демонтаж самочинного будівництва - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя
