ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2009 року cправа № 2а-1703/09/2370

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі - Солоха О.В.

за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю; відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області звернулось до суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 233, 82 грн., посилаючись на наявність у відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2005 р. по 30 березня 2005 р.

Позивач, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав.

Відповідач заперечень проти позову не надав, в судове засідання не з'явився та не направив представника, хоча був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи в установленому порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 03.10.1995 р. про що виконавчим комітетом Соснівської районної ради м. Черкаси зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № НОМЕР_1.

Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 (надалі за текстом - «Декрет») (втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту.

Користуючись правом наданим Декретом, відповідач обрав зазначений спосіб оподаткування своїх доходів та в період з 01 січня 2005 р. по 31 березня 2005 р. сплачував фіксований розмір податку, що підтверджується інформацією, наданою позивачу Державною податковою інспекцією в м. Черкаси.

За змістом Декрету фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його реєстрації у податкових органах.

Відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.1998 р. № 129/98-ВР, до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

З 01.01.2004 р. набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (надалі за текстом - «Закон №1058-IV»).

Закон №1058-IV визначив коло суб'єктів, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. До цих суб'єктів відносяться і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (п.3 ст. 11).

Відповідно до пунктів три та чотири статті 18 Закону №1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Вирішуючи питання щодо застосування нормативно-правового акта, суд виходить з того що Преамбулою до Закону №1058-IV визначено, що він розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно зі статтею 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Таким чином, на думку суду, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом щодо правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі.

За таких обставин, Закон України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.1998 р. № 129/98-ВР не має пріоритету перед Законом №1058-IV та застосовується лише в частині, що не суперечить йому. У даному випадку він регулює механізм зарахування частини фіксованого податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду.

З огляду на це суд вважає, що відповідач є страхувальником, в розумінні ст.ст. 1, 11, 14 Закону №1058-IV, та зобов'язаний сплачувати внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до підпункту четвертого пункту восьмого Прикінцевих положень Закону №1058-IV до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Порядок сплати страхових внесків визначений у статті 20 Закону №1058-IV за змістом якої відповідач зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для нього є календарний місяць.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» №2285-IV (надалі за текстом - «Закон №2285-IV»), в редакції чинній в період з 01.01.2005 р. по 30.03.2005 р., встановлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Стаття перша Закону №1058-IV визначає мінімальний страховий внесок як суму коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Мінімальна заробітна плата на перший квартал 2005 р. встановлена статтею 82 Закону №2285-IV в розмірі 262 гривні на місяць.

Відповідно до пункту другого статті четвертої Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на 2005 р. становив 32 відсотки.

Таким чином, відповідач, за період з 01 січня 2005 р. по 30 березня 2005 р., був зобов'язаний сплачувати внески на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 248, 82 грн., з урахуванням, що відповідне положення Закону №2285-IV діяло лише до 30 березня 2005 р. включно.

З 14 квітня 2006 р. набув чинності Закон України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року» N 3583-IV.

Відповідно до статей першої та другої вказаного Закону суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV, не вважати заборгованістю. Донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.

Згідно довідки ДПІ в м. Черкаси відповідач сплатив в першому кварталі 2005 р. 150 грн. фіксованого податку, з яких 15 грн., 10 відсотків відповідно до Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.1998 р. № 129/98-ВР, підлягало перерахуванню до Пенсійного фонду України.

Позивач врахував зазначену суму в розрахунках, наданих до позовної заяви.

Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2005 р. по 30 березня 2005 р. складає 233, 82 грн.

З метою погашення відповідачем наявної заборгованості, позивач направив останньому вимогу про сплату недоїмки № Ф-2078.

Відповідно до вимог статті 106 Закону №1058-IV с трахувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки чи не вчинив зазначені вище дії, орган Пенсійного фонду має право звернутись до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ст. 67 Конституції України (25к/96-ВР) кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Беручи до уваги, що суму страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 233, 82 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області (АДРЕСА_2, поточний рахунок № НОМЕР_3 в Черкаському обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО НОМЕР_4, ідентифікаційний код НОМЕР_5) заборгованість зі сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2005 р. по 30 березня 2005 р. в сумі 233 (двісті тридцять три) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя І.О.Лічевецький