ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/58551/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Пасічник С.С.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - військова частина А 0515 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року представник позивача звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - військова частина А 0515 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. Просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України з невнесення до Переліку посад та підрозділів військових частин, затвердженого Наказом № 04 від 20 червня 2010 року, посади офіцера відділення (планування та координації розвідки) військової частини А 2776, яку він обіймав перед звільненням з військової служби та зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про доповнення Переліку посад та підрозділів військових частин, затвердженого наказом № 04 від 20 червня 2010 року, посадою офіцера відділення (планування та координації розвідки) військової частини А 2776

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі представник позивача не погоджуючись з даним рішенням, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині А 2776 обіймаючи посаду офіцера відділення (планування та координації розвідки) розвідувального управління штабу ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування. Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 1 листопада 2004 року № 892 був звільнений з займаної посади у запас у зв'язку зі скороченням штатів (реформуванням Збройних Сил України).

Позивач звертався із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про перерахунок призначеної йому пенсії відповідно до підпункту 1 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 7 листопада 2007 року № 1294, якою запроваджено підвищення грошового забезпечення військовослужбовців військових частин розвідувальних органів Міністерства оборони України.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29 січня 2010 року № 96/Л-11, позивачу було рекомендовано звернутися до військової частини А 0515 для уточнення правильності визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

9 березня 2011 року позивач звернувся до командира військової частини А 0515 з проханням повідомити чи включена посада офіцера відділення (планування та координації розвідки) розвідувального управління військової частини А 2776, яку він обіймав до звільнення, до переліку підрозділів Збройних Сил України та відповідних посад, на які покладалося здійснення розвідувальної діяльності та повідомити з яких видів складається грошове забезпечення співробітників розвідувального органу Міністерства оборони України.

Листом заступника командира військової частини А 0515 від 23 березня 2011 року № 222/4/501 позивачу була надана відповідь, якою повідомлено, що для поширення заходів соціального захисту, визначених статтею 21 Закону України "Про розвідувальні органи України", на колишніх військовослужбовців підрозділів, на які покладалося здійснення розвідувальної діяльності до набрання чинності цим законом і які потребують такого захисту у зв'язку з їхньою попередньою діяльністю, наказом Міністра оборони України № 04 від 29 червня 2010 року затверджений Перелік посад та підрозділів військових частин. Посада офіцера відділення (планування та координації розвідки) розвідувального управління військової частини А 2776, яку він обіймав до звільнення, у відповідному переліку посад відсутня.

Позивач вважав протиправними дії Міністерства оборони України з невнесення до Переліку посад та підрозділів військових частин, затвердженого наказом № 04 від 29 червня 2010 року, посади офіцера відділення (планування та координації розвідки) розвідувального управління військової частини А 2776, яку він обіймав до звільнення.

Правові основи організації і діяльності державних органів, які здійснюють розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз, порядок контролю і нагляду за їх діяльністю, а також встановлення правового статусу співробітників цих органів, їх соціальні гарантії передбачено Законом України ,,Про розвідувальні органи".

Статтею 1 Закону України ,,Про розвідувальні органи" визначено поняття розвідувальних органів України, якими є спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності. Розвідувальний орган України може функціонувати як самостійний державний орган, так і у складі центрального органу виконавчої влади.

Частинами 1-3 статті 6 Закону, передбачено, що розвідувальні органи України здійснюють розвідувальну діяльність у таких сферах: Служба зовнішньої розвідки України - у політичній, економічній, військово-технічній, науково-технічній, інформаційній та екологічній; розвідувальний орган Міністерства оборони України - у воєнній, воєнно-політичній, воєнно-технічній, воєнно-економічній, інформаційній та екологічній; розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону - у сферах прикордонної та імміграційної політики, а також в інших сферах, що стосуються питань захисту державного кордону України та її суверенних прав у виключній (морській) економічній зоні.

Питання утворення, реорганізації і ліквідації розвідувальних органів здійснюються відповідно до конституційних повноважень Президентом України.

Розвідувальний орган Міністерства оборони України може залучати органи військового управління розвідки та військові частини розвідки Збройних Сил України в порядку, визначеному Президентом України, до заходів добування розвідувальної інформації з метою підготовки держави до оборони та забезпечення готовності Збройних Сил України до оборони держави. У цих випадках на військовослужбовців та працівників зазначених органів і військових частин не поширюються положення законів України ,,Про розвідувальні органи" та Закону України ,,Про оперативно-розшукову діяльність", якими регулюються питання визначення правового статусу, надання повноважень та гарантування соціального захисту.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що військова частина А 2776, у якій позивач проходив військову службу входила до складу Збройних Сил України, отже на позивача не поширюються положення Закону України ,,Про розвідувальні органи", а відтак у Міністерства Оборони України відсутні підстави для внесення посади позивача до Переліку посад та підрозділів військових частин, який затверджено Наказом Міністра Оборони України № 04 від 29 червня 2010 року.

Враховуючи те, що посилання представника позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, та ними повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - військова частина А 0515 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

С.С. Пасічник