-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
№ 2-141/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2009 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
|
головуючого судді секретаря позивача представника позивача відповідачів |
Кислого М.М., Булавінової Є.І., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 , |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зобов’язання відповідачів викорчувати всі кущі, дерева, виноград, які ростуть на межі земельних ділянок, про зняття з межі шиферу та дерев’яного паркану, про тримання вбиральні закритою, недопускання виносу нечистот на город, про пересадження кущів, дерев, та винограду, які ростуть на межі, -
в с т а н о в и в:
21.12.2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов’язання відповідача викорчувати всі кущі, дерева, виноград, які ростуть на межі земельних ділянок, про зняття шиферу та дерев’яного паркану, про тримання вбиральні закритою, недопускання виносу нечистот на город, переносу компостної ями (а.с. 4-5).
У січні 2007 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву, яку назвав уточнюючою, в якій виклав ті ж самі вимоги і вказав у якості третьої особи голову квартального комітету (а.с. 21-22).
У червні 2007 року ОСОБА_1 знов уточнив свої вимоги і просив суд зобов’язати відповідача ОСОБА_4 пересадити 12 кущів, 8 фруктових дерев, 2 кущі винограду, які ростуть на межі їх земельних ділянок, про зняття шиферу та дерев’яного паркану, про тримання вбиральні закритою, недопускання виносу нечистот на город (а.с. 41-42).
Коли в судовому засіданні було встановлено, що власником будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_3 є громадянка ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву, яку назвав уточнюючою (а.с. 115-118) в якій просив суд зобов’язати відповідачів пересадити 12 кущів смородини та вишні, 8 фруктових дерев, 2 кущі винограду, які ростуть на межі їх земельних ділянок, про зняття з межі шиферу та дерев’яного паркану, про перенесення компостної ями вглиб його земельної ділянки, про тримання вбиральні закритою, недопускання виносу нечистот на город.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 380 кв. метрів, яка надана йому 20.05.1976 року в безстрокове користування, для будівництва житлового будинку. Відповідачі є його сусідами.
Їх кущі, дерева, виноград, які вони висадили практично на межі, затіняють зелені насадження та його теплиці, оскільки їх дворище стоїть з сонячної сторони, крім того, вони постійно обприскують свої насадження ядохімікатами, які потрапляють на його овочі і його сім’я весь час вимушена їсти овочі з гербіцидами та пестицидами. Між земельними ділянками стоїть огорожа з сітки рабиці, яка вільно пропускає повітря, а відповідач приставив до неї шифер, та дерев’яний паркан, які затіняють його земельну ділянку і не дають провітрювати городину.
Згідно норм планування садибної ділянки (ДАБН 360-92 п.3.25) зелені насадження (кущі) можуть бути насаджені не ближче чим за 1,5 м від межі з сусідньою земельною ділянкою, а дерева не ближче 3-5 м.
Крім того, позивач вказує, що згідно припису Новомосковської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) від 13.12.2005 року відповідача було зобов’язано перенести дерева та кущі з межі, але він проігнорував цей припис. Також відповідачем коло його межі розташована компостна куча, на відстані 14 метрів від житлового будинку, де тримаються біологічні відходи. На відстані 1 м від огорожі та 7 м від будинку та літньої кухні розташована вбиральня, яка теж, не відповідає архітектурним та будівельним нормам.
Згідно акту перевірки дотримання санітарного законодавства від 28.07.2006 року були виявлені вказані факти і відповідачу був направлений припис на основі вимог ДБН-79-92 п. 2.13 “Житлові будинки для індивідуальних забудовників України” і йому було надано строк до 10.09.2006 року побудувати вбиральню та організувати компостну кучу на відстані не менше ніж 20 м від його житлового будинку, але відповідачами даний припис проігнорований, тому позивач звернувся з даним позовом до суду. Крім того, після оголошення судом відповіді Держкомзему (а.с. 155) позивач підтвердив, що є користувачем земельної ділянки, яка не приватизована і межі земельних ділянок сторін не встановлювались.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі. Причому наполягав, що стосовно кущів, дерев та винограду, суд повинен розглядати всі його вимоги, які викладені в його позовних заявах (а.с. 4-5, 21-22, 41-42, 115-118). Просив також стягнути з відповідачів на його користь усі судові витрати, у тому числі і витрати на правову допомогу адвоката.
В судовому засіданні 18 грудня 2008 року позивачу в черговий раз судом роз’яснено його право про уточнення позовних вимог, оскільки позовні вимоги, викладені в його заявах, у одному випадку - з зобов’язанням відповідачів викорчувати дерева та кущі, а у другому випадку - пересадити їх, протирічать одне одному і є взаємовиключними. Разом з тим, позивач наполягав, що стосовно кущів, дерев та винограду, суд повинен розглядати всі його вимоги, які викладені в його позовних заявах (а.с. 4-5, 21-22, 41-42, 115-118) і йому зрозуміло, що вимоги викорчувати дерева та кущі, а у другому випадку - пересадити їх протирічать одна одній.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтував обставинами, викладеними у позовних заявах (а.с. 4-5, 21-22, 41-42, 115-118), а також посилався на припис Новомосковської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 13.12.2005 року (а.с. 7), акт перевірки Новомосковської міської санепідемстанції від 28.07.2006 р. (а.с. 10), показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6
В ході розгляду справи позивач відмовився від позовної вимоги, в частині переносу компостної ями вглиб його земельної ділянки. Свою відмову позивач мотивував тим, що яма перенесена відповідачами і нема предмета спору (а.с. 168). 10 квітня 2009 року суд прийняв відмову позивача від цієї вимоги і закрив провадження в цій частині (а.с. 169). Крім того позивач вказував, що межі їх земельних ділянок в натурі не визначались.
У зв’язку з суперечностями в заявлених вимогах, де в одному випадку позивач просив викорчувати дерева та кущі, а в другому пересадити їх на більшу відстань від межі, що протирічить одне одному, суд намагався з’ясувати остаточні вимоги, що ж повинен зробити відповідач за рішенням суду, але позивач в судовому засіданні заявив, що суд повинен розглядати всі його вимоги, які викладені в усіх його позовних заявах.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити в повному обсязі, оскільки порушені права позивача. Деревами, кущами та виноградом відповідачів затіняються його городина, дерев’яний паркан та лист шиферу перешкоджають провітрюванню городини. Незакриті двері вбиральні, та виніс відповідачами нечистот на город, приводить до того, що позивач не може спокійно ходити по своєму дворі. Свою позицію обґрунтував обставинами, викладеними в позовних заявах. Вважає, що дії відповідачів є незаконними, оскільки на його погляд вони порушили норми Конституції, ст.ст. 95, 96. 103, 104 Земельного Кодексу України, Норми планування садибної ділянки №360-92 п.3.25 та проігнорували припис Новомосковської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 13.12.2005 року, та акт перевірки Новомосковської міської санепідемстанції від 28.07.2006 р.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав пояснивши, що земельні ділянки сторін розташовані по сусідству. Межі земельних ділянок в натурі не встановлювались. Вбиральня побудована що до того як ОСОБА_1 побудував свій будинок. Лист шиферу дійсно встановлено біля вбиральні, з метою обмеження видимості самої вбиральні. Дерева, кущі, виноград, та фрагмент дерев’яного паркану не затіняють рослин позивача, а його твердження про порушення його прав безпідставні і пов’язані лише з тим, що йому відмовлено в продажу частини земельної ділянки відповідачів, на яку він претендував. Просив повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вони безпідставні, та не ґрунтуються на законі.
Відповідач ОСОБА_3 . в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає їх не обґрунтованими і просила відмовити в їх задоволенні. Подала заперечення (а.с. 127-129). Свою позицію відповідачка обґрунтовувала тим, що – межі земельних ділянок сторін в натурі не визначені, а тому вести мову про викорчовування, або пересадження дерев, та кущів, які начебто ростуть на відстані меншій ніж передбачено будівельними нормами нема ніяких підстав. Для вирішення цього питання, позивач повинен був надати суду беззаперечні докази того, що межа, дійсно встановлена у відповідності до норм діючого земельного законодавства і сторони її не оспорюють. Стосовно вбиральні, компостної кучі, виносу нечистот, та обприскування дерев та кущів позивачка пояснила, що вбиральня побудована в 1972 році і відповідає всім санітарним нормам. Вони ніколи нечистоти на город не виносили, а для чистки вбиральні залучали автомобіль – асенізатор. Лист шиферу дійсно встановлено біля вбиральні, з метою обмеження видимості самої вбиральні. Дерева, кущі, виноград не затіняють рослин позивача. Фрагмент дерев’яного паркану залишився від паркану, який побудований ще у 1974 році і також не затіняє земельної ділянки позивача.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи дійшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають задоволенню по наступним підставам.
Судом встановлено, що згідно з договором від 20.05.1976 р. ОСОБА_1 надана в безстрокове користування земельна ділянка площею 380 кв. м для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 23-24).
Позивач побудував будинок за вказаною адресою по АДРЕСА_1 і отримав технічний паспорт, ксерокопію якого суд долучив до справи (а.с. 25-28).
Згідно з договором від 09.12.1988 року відповідачка ОСОБА_3 . придбала жилий будинок по АДРЕСА_3 у м. Новомосковську Дніпропетровської області, який розташований на присадибній ділянці площею 910 кв.м. Згідно з технічним паспортом на будинок (а.с. 123-124. 126), сам будинок, та огорожа були побудовані у 1974 р., вбиральня у 1972 р. (а.с. 126), тобто, ще до того, як позивач отримав земельну ділянку для забудівлі.
Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині викорчовування, чи пересадження кущів, дерев та винограду, на відповідну відстань від межі, які ОСОБА_1 просив розглядати, суд, сторонам неодноразово роз’яснював норми ст. 10 ЦПК України, в ч. 3 якої вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що межі земельних ділянок в натурі не встановлювались, сторони, свої земельні ділянки не приватизували. Даний факт підтверджується листами відділу держкомзему у м. Новомосковську (а.с. 153, 155). Відповідачка ОСОБА_3 . в судовому засіданні вказувала на цей факт і не погоджувалась з твердженнями позивача про наявну межу.
За таких обставин, коли межі земельних ділянок в натурі не встановлювались, суд не має підстав для вирішення питання про викорчовування дерев, кущів та винограду, чи про їх пересадження, оскільки позивач ОСОБА_1 у відповідності до ст. 60 ЦПК України, не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і не надав докази, які б підтверджували, що наявна межа існує на законних підставах.
При відсутності відомостей про дійсну межу, яка встановлюється органами держкомзему, суд не має можливості вирішити питання про те, чи порушували відповідачі норми планування садибної ділянки (ДАБН 360-92 п.3.25), згідно з якими - зелені насадження (кущі) можуть бути насаджені не ближче чим за 1,5 м від межі з сусідньою земельною ділянкою, а дерева не ближче 3-5 м.
До посилання позивача на припис Новомосковської інспекції державного архітектурно - будівельного контролю від 13.12.2005 року, яким відповідача зобов’язано перенести дерева та кущі (а.с. 7), як на доказ, суд ставиться критично, оскільки як заявила в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 , що на звернення позивача ОСОБА_1 у 2005 році, після виїзду на АДРЕСА_3 , нею складався припис від 13.12.2005 р., але без перевірки документів про встановлення меж земельних ділянок в натурі. Відповідачі стосовно цього припису в суді пояснили, що з ним не згодні, його не отримували, а перевірка проводилась без їх присутності.
Посилання позивача як на докази на акт перевірки дотримання санітарного законодавства від 28.07.2006 р. (а.с. 10), та на лист санепідемстанції (а.с. 6) суд вважає безпідставними, оскільки допитана судом свідок ОСОБА_8 , яка складала акт (а.с. 10), показала, що за скаргою позивача приходила за його адресою, де з двору заявника ОСОБА_1 , без участі відповідачів оглядала їх земельну ділянку і складала акт. Хто фактичний домоволоділець не з’ясовувала, чи отримали вони припис їй не відомо.
Слід зазначити, що при складанні акту, та направленні листа (а.с. 6), де вказано про припис і про обладнання вбиральні не менше 20 м від будинку, працівниками санепідемстанції не враховані розміри земельної ділянка (а.с. 124) відповідачів і чи взагалі можливе обладнання вбиральні на такій відстані, якщо максимальна ширина ділянки складає 16,05 м (а.с. 124), крім того не враховано, що вбиральня побудована у 1972 р. (а.с. 126).
Згідно до ст. 140 ЦПК України, суд за клопотанням відповідача, у виїзному судовому засіданні безпосередньо, за участю сторін оглянув дерева, кущі, виноград, місце розташування вбиральні, та інші обставини і не встановив факту затінення городу позивача, що також наглядно підтверджується фото таблицею, на якій відсутні тіні (а.с. 99-110). Крім того було встановлено, що на городі позивача ростуть та плодоносять помідори, капуста та інші овочі (а.с. 99-102, 105-106). Зловоння, про яке вказував позивач, також не було встановлено, а сам ОСОБА_1 не надав суду докази про те, що зловоння дійсно було і відповідачі виносять нечистоти на город.
Виходячи іх норм ст. 103 Земельного кодексу України, про зміст добросусідства, де в ч. 1 вказано про те, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) і розглядаючи справу, суд не встановив обставин, які б свідчили про використання відповідачами своєї земельної ділянки не за цільовим призначенням, при яких землекористувачу ОСОБА_1 спричинялись незручності (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Судом також не встановлено обставин, які б свідчили про використання відповідачами земельної ділянки способами, які не дозволяють позивачу ОСОБА_1 використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням.
Крім того слід зазначити, що відповідачі є власниками вбиральні, їх право власності по володінню, користуванню та розпорядженню своїм майном охороняється законом і оскільки в судовому засіданні не встановлена наявність неприємних запахів, суд з огляду на захист права власності, не може зобовязати відповідачів тримати двері вбиральні закритими, оскільки це буде порушенням їх прав.
Стосовно вимоги про зняття з межі листа шиферу та дерев’яного паркану, то вона також не може бути задоволена з огляду на те, що межі земельних ділянок в натурі не встановлювались, позивачі в судовому засіданні вказували на те, що фрагмент спірного паркану який просить зняти позивач, залишився від паркану, який побудований ще в 1974 р. (а.с. 126). За таких обставин, суд не вправі самостійно вирішувати питання про межу, а позивач не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і не надав докази, які б підтверджували про його порушене право.
Крім того, суд вважає необхідним зазаначити, що ст. 152 Земельного кодексу України, визначені способи захисту прав на земельні ділянки, це
- визнання прав;
- відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
- визнання угоди недійсною;
- визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
- відшкодування заподіяних збитків;
- застосування інших, передбачених законом, способів.
А ст. 158 Земельного кодексу України, визначені органи, що вирішують земельні спори і в ч. 2 цієї статті вказано, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Позивач не є власником земельної ділянки, а є лише користувачем і у відповідності до ч 3 ст. 158 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
І лише у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Позивач ОСОБА_1 просить суд захистити його порушені права, але не у спосіб визначений законом.
Враховуючи вище викладене, а також те, що межі земельних ділянок в натурі не встановлювались, суд не має підстав для задоволення позовних вимог.
Підстав для стягнення з відповідачів судових витрат у суду також нема, оскільки у відповідності до ст. 88 ЦПК України, лише при задоволенні позову, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст. 92, 103, 116, 118, 125, 126, 152, 158, 159 Земельного кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов’язання відповідачів викорчувати зелені насадження, які ростуть на межі земельних ділянок, про зняття шиферу та дерев’яного паркану, про тримання вбиральні закритою, недопускання виносу нечистот на город, про пересадження кущів, дерев, та винограду, які ростуть на межі – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області у наступному порядку - заява про оскарження рішення суду подається в Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області на протязі 10 днів з моменту винесення рішення, а апеляційна скарга – на протязі 20 днів з моменту подачі заяви.
Суддя Кислий М.М.
скопійовано
-
скопійовано
-
