ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа № 809/3429/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Ткачук І.М.

за участю представника заявника Аннюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку ст. 183-3 КАС України адміністративну справу

за поданням: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Орка"

про стягнення заборгованості за податковим боргом в сумі 4249,87 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську (надалі по тексту - заявник) з підстав передбачених пунктом 3 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, 11.11.2013 року звернулася в суд з поданням до товариства з обмеженою відповідальністю "Орка" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу з податку на прибуток підприємства в сумі 4249,87 грн.

Ухвалою від 11 листопада 2013 року залишено подання без руху та надано термін для усунення недоліків до 12.11.2013 року.

Вимоги подання мотивовані тим, що відповідач в порушення частини 1 статті 67 Конституції України, статті 38, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 4249,87 грн., за несвоєчасне подання декларацій за I квартал 2012 року, півріччя 2012 року, три квартали 2012 року та 2012 рік. У зв'язку із наявною і непогашеною заборгованістю податкового зобов'язання, при безрозривній дії податкової вимоги №1387-19 від 11.09.2013 року заявник на підставі пункту 95.2 статті 95, пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України та статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до суду із поданням про стягнення вищевказаних коштів за податковим боргом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року відкрито провадження за даним поданням. Беручи до уваги передбачені частиною 7 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України скорочені строки розгляду даної категорії справ, розгляд подання призначено на 13 листопада 2013 року о 11:30 год. та повідомлено заявника телефонограмою, а відповідач належним чином не був повідомлений, у зв'язку з чим, судове засідання відкладено на 28.11.2013 року о 10:00 год., про що у матеріалах справи наявні відповідні докази.

В судовому засіданні представник заявника просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Орка", в дохід бюджету узгоджене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 4249,87 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, матеріали які надсилалися відповідачу 15.11.2013 року повернуто на адресу суду із повідомленням підприємства поштового зв`язку, яким зазначено причини повернення: "підприємство відсутнє" (а.с.44-53).

Відповідно до абзацу 3 частини 7 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання. За таких обставин, суд на підставі вказаної норми КАС України вважає, що розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Розглянувши матеріали подання, заслухавши пояснення представника заявника, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що подання обґрунтоване та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.02.1999 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Орка", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.09.2013 року (а.с. 18-19), відповідач взятий на на облік Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську, як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративної справи між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.1. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України являється платником податку на прибуток підприємств.

Щодо зобов'язань відповідача із податку на прибуток підприємств судом встановлено наступне.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За змістом вимог пункту 152.9 статті 152 вказаного Кодексу для цілей Розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.

Положеннями підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 Податкового кодексу України визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток та встановлено порушення термінів подання податкової звітності з податку на прибуток за переший квартал 2012 року (а.с. 8-9). На підставі акту перевірки № 11360/15-1/30474896 від 29.11.2012 року нараховано податковим повідомленням-рішенням суму зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)170,00 грн. (а.с. 7).

Також, актом від 11.03.2013 року податковим органом встановлено порушення термінів подання звітності з податку на прибуток за I квартал 2012 року, півріччя 2012 року, три квартали 2012 року та 2012 рік у зв'язку з чим нараховано податковим повідомленням-рішенням 4080,00грн. грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10-12). Однак, даних зобов'язань відповідачем не виконано та не сплачено на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказаний вище період 4249,87 грн.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалась податкова вимога форми ''Ю1'' за №1387-19 від 11.09.2013. Відповідач вказану податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений Податковим кодексом України, а тому сума грошового зобов'язання, є узгодженою.

Положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства 4249,87 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено. Зазначений податковий борг підтверджується довідкою (а.с. 14).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.2 статті 95 вказаного Кодексу визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги, що стало підставою звернення податкового органу до суду в порядку передбаченому Податковим Кодексом України та пунктом 3 частиною 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено податкове зобов'язання у терміни визначені із урахуванням підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49, пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.3 статті 57 Податковим кодексом України та на підставі положень пункту 59.5 статті 59 вказаного Кодексу, то суд зазначає, що податковий орган звернувся до суду із поданням на стягнення 4249,87 грн. у строк визначений пунктом 95.2. статті 95 вказаного Кодексу та статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до приписів пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене вимоги заявника про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю "Орка" податкового боргу в сумі 4249,87 грн. є обґрунтованими, а подання таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Подання задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Орка" (ідентифікаційний код 30474896, вул. Є. Коновальця, 103/26, м. Івано-Франківськ, 76018) в дохід бюджету податковий борг в сумі 4249 (чотири тисячі двісті сорок дев'ять) гривень 87 копійок, з рахунків у банках, які обслуговують платника та за рахунок готівки.

Відповідно до частини 8 статті 183-3 КАС України, звернути постанову до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.