КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6054/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Старової Н.Е., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» до Державної фінансової інспекції у місті Києві, за участю третіх осіб - Південна митниця, Державна адміністрація залізничного транспорту України про визнання протиправними та скасування вимог, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у місті Києві (далі - відповідач, ДФІ у м. Києві), за участю третіх осіб - Південна митниця (далі - третя особа 1), Державна адміністрація залізничного транспорту України (далі - третя особа 2) про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 4, 5, 6 вимог, зазначених в листі Державної фінансової інспекції у місті Києві «Про усунення виявлених порушень» від 02.04.2013 року № 26-08-1414/4266.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 22 травня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2013 року та ухвалити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» зареєстровано як юридичну особу Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 24.05.1995 року.

Видами діяльності позивача є, зокрема, вантажний залізничний транспорт, допоміжне обслуговування наземного транспорту, ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

ДФІ у м. Києві, відповідно до п. 1.1.3.1 плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ у місті Києві на IV квартал 2012 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності з метою перевірки дотримання законодавства при використанні і збереженні фінансових ресурсів та активів ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року.

Проведеною ревізією встановлено ряд порушень, викладених в акті від 02.04.2013 року № 26-08-1414/4266.

З метою усунення виявлених порушень та уникнення їх у подальшому відповідачем винесено вимоги, викладені в листі від 02.04.2013 року №26-08-14-14/4266, згідно з якими позивачу необхідно:

- опрацювати матеріали ревізії та розглянути питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях осіб;

- відобразити дебіторську заборгованість за Південною митницею на загальну суму 38 678,25 грн., стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок коштів підприємства витрат сторонніх юридичних осіб на суму 38 678,25 грн., в тому числі, шляхом проведення претензійно-позовної роботи;

- провести перерахунок та відповідні взаєморозрахунки щодо сум внесків до Пенсійного фонду України та повернути зайво сплачені кошти в сумі 27644,38 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів);

- відшкодувати витрати за незаконно сплачені штрафні санкції на загальну суму 5602,56 грн. у відповідності до норм чинного законодавства України;

- відобразити по бухгалтерському обліку інші доходи на загальну суму нарахованої амортизації на безоплатно отриманий рухомий склад за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 на загальну суму 4385854,59 грн.;

- забезпечити повернення наданих працівникам ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» безпроцентних цільових позик у відповідності до норм чинного законодавства.

Колегія суддів з приводу данних спірних правовідносин, зазначає наступне.

Відповідачем при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» було встановлено, що позивачем здійснено незаконні видатки на покриття за рахунок коштів філії витрат на утримання та обслуговування майна, переданого в орендне користування, чим нанесено збитки філії ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» на Одеській залізниці.

У зв'язку з чим ДФІ у м. Києві виставлено позивачу вимогу відобразити дебіторську заборгованість за Південною митницею на загальну суму 38678,25 грн.; стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок коштів підприємства витрат сторонніх юридичних осіб на суму 38678,25 грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Південною митницею (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4/1-ЮІ від 14.01.2010 року.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 282,0 кв. м., що перебуває на балансі ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» за адресою: Одеська область, Біляївський район, селище Усатове - 1, вул. Залізничників, 14. Актом приймання-передачі майна від 14.01.2010 року зазначені площі передані Орендарю.

Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги із Південною митницею укладено 05.04.2012 року за № 127/41-ЮІ. До укладення вищевказаного договору орендарем відшкодовувалися витрати на утримання орендованих площ згідно розрахунку щомісячних платежів за комунальні послуги та інші послуги балансоутримувача для загальної площі 30 кв.м. (210,23 грн./місяць).

Позивач, для створення сприятливих умов для прискорення товарообігу, підвищення ефективності митного та інших видів державного контролю звертався з листами № 255-е від 18.02.2010 року, № 9/493 від 03.06.2010 року, № 1326/а від 01.09.2010 року з проханням розмістити підрозділ особового складу митного поста «Одеса-вантажний» Південної митниці в окремі службові приміщення площею 282 кв.м., які передані за договором оренди нерухомого майна № 4/1-ЮІ.

Відповідно до листа Південної митниці від 22.06.2012 року № 21/42-4.2/15055, підрозділ митного оформлення в повному складі було розміщено у приміщенні «Єдиного офісу», який розташований на території філії позивача на Одеській залізниці. Даний підрозділ митного оформлення розпочав свою роботу лише 01.06.2012 року.

До цього часу роботу митного контролю забезпечували три співробітника відділу митного оформлення № 2, які займали кабінет площею 30,0 кв. м, про що свідчить лист Південної митниці від 07.10.2010 року № 26/26-04/10453.

За період проведення ревізії Південна митниця перерахувала коштів по відшкодування витрат на утримання орендованого майна у загальній сумі 3980,45 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 188 Митного кодексу України, адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує митні органи необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює їм належні умови для роботи.

Пунктом 2 статті 557 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митне оформлення товарів здійснюється митними органами безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані безоплатно надавати митним органам у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку.

Крім того, позивачу направлені листи Південної митниці № 21/42-4.2/15055 від 22.06.2012 року та №10\42-02\15137 від 25.06.2012 року, в яких зазначено, що з 01.06.2012 року Південна митниця просить вважати такими, що припинили дію договори оренди та відшкодування комунальних послуг. Згідно з цими листами, митні органи наділені правом на безоплатне користування приміщеннями, обладнанням, засобами та каналами зв'язку без відшкодування витрат за користування таким майном (утримання, комунальні послуги, тощо).

У зв'язку з цим позивач припинив здійснювати виставлення рахунків за комунальні послуги Південній митниці з 01.06.2012 року.

Таким чином, позивач здійснював розрахунок на відшкодування витрат з Південної митниці на комунальні послуги з урахуванням знаходження в орендованих приміщеннях тільки трьох співробітників митниці.

Щодо методу розрахунку відшкодування комунальних послуг, провідним державним фінансовим інспектором ДФІ в м. Києві розрахунок витрат на електроенергію та водопостачання був проведений ним виходячи із загальної орендованої площі майна.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертаєу увагу на те, що згідно п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.

Відповідно до Правил користування системами водопроводу та каналізації на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 02.08.1999 року № 383, витрати на водопостачання залежать від кількості споживачів, а на електроенергію - від кількості джерел споживання.

Отже, компенсування витрат на теплопостачання Південною митницею здійснювалося за фактично займану площу, а саме - 30 кв.м., тому методика розрахунку відшкодування комунальних послуг, яка застосовувалася відповідачем є необгрунтованою. А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога викладена у пункті 2 щодо відображення дебіторської заборгованості за Південною митницею на загальну суму 38 678,25 грн., стягнення з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок коштів підприємства витрат сторонніх юридичних осіб на суму 38 678,25 грн., в тому числі, шляхом проведення претензійно-позовної роботи є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Також, відповідачем під час проведення ревізії виявлено, що позивач в порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 року № 697, надмірно нараховано та сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 27 644,38 грн. на фонд оплати праці, в який включено суми виплачених працівникам компенсацій за невикористані відпустки, що призвело до збитків позивача на зазначену суму.

З огляду на викладене, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел регулює Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застраховані особи сплачують страхові внески з сум доходів у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, що включаються до складу загального оподатковуваного доходу.

Єдиним нормативним документом, який розроблено відповідно до Закону України «Про оплату праці», що визначає, складові фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713. Фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до пункту 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівників, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, відносяться до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Отже, вище визначені виплати є об'єктом для нарахування та утримання страхових внесків до Пенсійного фонду.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України № 854-1V від 22.05.2003 року) було передбачено, що у заробіток для обчислення пенсій не включаються виплати одноразового характеру, не обумовлені діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 року № 697.

Таким чином, у період дії статті 66 Закону у вищезгаданій редакції (до 10.06.2003 року) до заробітку для обчислення пенсій не включаються виплати, які передбачені Переліком видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховувалися при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 року № 697.

З прийняттям Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 854-IV змінений загальний порядок визначення заробітку для обчислення пенсій, що передбачено новою редакцією статті 65, яка набрала чинності з 1 липня 2003 року, та порядок визначення видів оплати праці при призначенні пенсії, що реалізовано новою редакцією статті 66, яка набрала чинності з 10 червня 2003 року, згідно якої до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які відповідно по Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір (внески) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

На підтвердження вищевикладеного позивачем було надано копії листів Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 02.04.2013 року № 7842/03, управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі міста Києва від 27.02.2013 року № 3363/04, акту управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі міста Києва № 113/04 від 17.04.2013 року та додаток до нього.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність законних підстав щодо здійснення перерахунку та взаєморозрахунків сум внесків до Пенсійного фонду України та повернення зайво сплачених коштів в сумі 27644,38 грн.

Також, проведеною ревізією правильності формування та законності здійснення інших операційних витрат встановлено, що позивачем в грудні 2011 року за неналежне виконання господарського зобов'язання по договору від 31.03.2011 року № 324-ТЕ/Н відображено в бухгалтерському обліку операцію по зарахуванню пені на користь Республіканського транспортно-експедиційного унітарного підприємства «Бєлінтертранс - транспортно-логістичний центр» Білоруської залізничної дороги в сумі 1162,36 грн.

Пунктом 1.1 зазначеного Договору визначено, що цей договір регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з виконанням Експедитором транспортно-експедиційних послуг, зазначених в розділі 4 Договору, при перевезеннях експортно-імпортних і транзитних грузів по територіях Республіки Білорусь, держав СНГ та інших держав по заявках і за рахунок Клієнта.

Організація оформлення митної декларації та надання документів в митні органи для оформлення процедури митного транзиту на грузи, що експедируються в інтересах Клієнта, здійснюється на умовах 100 % передплати за послугу. Датою вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Експедитора.

Сторони щомісячно проводять звірку об'ємів виконаних робіт (послуг) та розрахунків за виконані роботи (послуги), яка підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт (послуг) та звірки розрахунків за виконані роботи (послуги).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі несплати чи несвоєчасної сплати виставленого Експедитором рахунку, Експедитор нараховує пеню в розмірі 0,2 % суми, яка підлягає оплаті за кожен день прострочення платежу, але не більше цієї суми.

Договір укладено на період з дати його підписання по 31.12.2011 року та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.

Відповідачем при проведенні ревізії встановлено, що ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» в порушення п.2.1 зазначеного Договору не здійснено розрахунки за перевезення Експедитором по Білоруській залізниці 92 відправки, по Литві 1 відправку у строки, передбачені Договором в 2011 році.

Внаслідок чого відповідач прийшов до висновку, що по договору від 31.03.2011 року виникла кредиторська заборгованість ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» перед ДП «Бєлінтертранс - транспортно-логістичний центр» в сумі 1162,36 грн.

З матеріалів справи вбачається, що порушення виникло через дії (бездіяльність) головного бухгалтера, так як, відповідно до п. 3.2 Положення про договірну роботу, головний бухгалтер (його заступник) своєю візою засвідчує умови проведення розрахунків, валюту платежів, строки оплати, порядок прийому-здачі товарів, робіт, послуг.

Проте, пунктом 3.2 зазначеного Положення встановлено що проект витратного господарського договору з копіями право установчих документів, перед підписанням керівником підприємства, повинен бути погоджений і завізований причетними, з обов'язковим дотриманням послідовності, в тому числі, головним бухгалтером. (його заступником). Своєю візою засвідчує умови проведення розрахунків, валюту платежів, строки оплати, порядок прийому-здачі товарів, робіт, послуг.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Оскільки сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, передбачена статтею 218 Господарського кодексу України та умовами відповідних договорів, то визначення таких штрафів, як «незаконно сплачених» не відповідає вимогам чинного законодавства. А тому вимога відповідача щодо відшкодування витрат за незаконно сплачені штрафні санкції на загальну суму 5602,56 грн. є протиправною.

В ході проведення ревізії відповідачем встановлено, що ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» безоплатно отримувало рухомий склад за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року на загальну суму 4385854,59 грн., що призвело до заниження фінансового результату підприємства.

З приводу даної вимоги, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про залізничний транспорт», залізничний транспорт функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс. Управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, а також регулювання виробничо-господарської діяльності в сфері організації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємствами, установами та організаціями проводитися централізовано і належить виключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснює функції господарюючого суб'єкта.

ДП «УДЦТС «Ліски» створено наказом МТУ від 11.05.1995 року № 189/1, засноване на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства інфраструктури (уповноважений орган управління майном) та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниця).

Статтею 5 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю. Управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Рішення про закріплення транспортних засобів та їх безоплатну передачу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям та підприємствам без зміни форми власності приймаються Укрзалізницею.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 07.09.2011 року № 351 (п. 3.4) Укрзалізниці надано право на здійснення розгляду матеріалів та надання в установленому чинним законодавством порядку дозволу на безоплатну передачу майна (крім нерухомого) між підприємствами, які підпорядковані Укрзалізниці. Передача здійснюється в разі: виробничої потреби у зв'язку з єдиним технологічним процесом; розподілу рухомого складу у зв'язку з реструктуризацією галузі та ліквідацією окремих підрозділів.

Укрзалізницею було видано ряд наказів про передачу з балансів на баланс ДП «УДЦТС «Ліски» рухомого складу (133 платформи для лісоматеріалів від ДТГО «Південна залізниця» (наказ Укрзалізниці від 26.12.2011 року № 683-Ц), 351 транспортери та 7 вагонів для супроводження від ДТГО «Придніпровська залізниця» (наказ Укрзалізниці від 01.02.2012 № 034-Ц), вартість якого на момент отримання становила 7549171352,49 грн., залишкова вартість становила 81762097,71 гривень.

Метою передачі об'єктів рухомого складу є забезпечення реалізації Стратегії розвитку залізничного транспорту на період до 2020 року, затвердженої розпорядженням КМУ від 16.12.2009 року № 1555-р; підвищення ефективності використання рухомого складу, зниження собівартості та підвищення рентабельності перевезень.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Керуючись вищезазначеною нормою Закону, Державній адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» Міністерством транспорту України було делеговано право (лист Міністерства транспорту України від 28.04.2000 року № 3/14-39-683), на виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою КМУ від 28.10.1998 року № 1706, у разі необхідності, відповідно до галузевих особливостей, розробити на базі національних П(с)БО необхідні методичні рекомендації щодо їх застосування на залізничному транспорті.

З метою забезпечення єдиних методологічних засад ведення бухгалтерського обліку на залізничному транспорті та відповідно до п.п. 3.8, 3.9 наказу ДАЗТУ «Укрзалізниця» від 17.05.2010 року № 338-Ц «Про затвердження Положення про Головне фінансово-економічне управління Укрзалізниці», Головне фінансово-економічне управління Укрзалізниці забезпечує розробку методичних рекомендацій та інших нормативних документів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а також внесення змін та доповнень до них, відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів та нормативних документів Укрзалізниці; забезпечує координацію робіт щодо запровадження на підприємствах Укрзалізниці єдиних методологічних засад щодо організації та ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи вищевикладене, Головним фінансово-економічним управлінням Укрзалізниці було розроблено методологічні рекомендації, які було доведено до залізниць та підприємств залізничного транспорту листом Укрзалізниці від 03.02.2012 року № ЦЗЕ-11/3-01, відповідно до якого, отриманий рухомий склад відображається як додатковий капітал для формування статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця».

Виходячи з того, що передача рухомого складу є об'єктивною необхідністю для забезпечення ефективного використання існуючого рухомого складу та здійснена у рамках єдиного виробничо-технологічного комплексу, видано методологічне роз'яснення Укрзалізниці від 03.02.2012 року № ЦЗЕ-11/3-01, яке передбачає відображення в обліку передачу рухомого складу у межах системи залізничного транспорту та не призводить до втрат бюджету.

При такій передачі залізниці не нараховують витрати, а підприємства не нараховують доходи, оскільки суть такої господарської операції - перерозподіл майна між підприємствами залізничного транспорту у зв'язку з єдиним технологічним процесом та реструктуризацією галузі, що дозволяє зберегти статутний капітал галузі.

Тобто, залізниці при передачі рухомого складу його залишкову вартість не включили до складу інших витрат (рахунок 97), а зменшили суму статутного капіталу. Підприємством вартість отриманого рухомого складу відображено у складі іншого додаткового капіталу, який після прийняття рішення про збільшення статутного капіталу підприємства буде зараховано до складу його статутного капіталу.

Відповідно до підпункту 136.1.22 пункту 136.1. ст. 136 Податкового кодексу України вартість переданого рухомого складу залізничного транспорту загального користування від одної залізниці або підприємства залізничного транспорту загального користування іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування за рішенням Укрзалізниці не враховується для визначення об'єкта оподаткування. Така передача вважається операцією з безоплатної передачі та призводить до зміни балансової вартості відповідної групи основних засобів сторони, що приймає, і сторони, що передає такий рухомий склад такий рухомий склад.

Згідно підпункту 197.1.12 пункту 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності.

Безкоштовна передача рухомого складу між підприємствами в межах залізниці проводиться за поданням начальника залізниці на основі рішення Укрзалізниці, а в межах Укрзалізниці - згідно з наказом її генерального директора. Безкоштовна передача рухомого складу оформляється актом приймання-передачі відповідно до законодавства.

У разі якщо на дату проведення операцій з безоплатної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності, то податкові зобов'язання не виникають. При цьому залізниці або підприємства залізничного транспорту, які безоплатно передають рухомий склад, коригування сум податкового кредиту не провадять.

Отже, позивач під час відображення господарських операцій з безоплатної передачі об'єктів рухомого складу діяв у межах норм чинного законодавства України, відповідно до Статуту підприємства та наказів, вказівок Укрзалізниці, а тому п. 5 Вимоги ДФІ є незаконним і підлягає скасуванню.

Крім того, Радою науково-правових експертів при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України проведено науково-правову експертизу щодо застосування окремих норм законодавства стосовно порядку нарахування амортизації на безоплатно отриманий рухомий склад (вантажних вагонів) суб'єктів господарювання (крім залізниць), що належать до сфери управління Мінінфраструктури та Укрзалізниці (висновок від 16.07.2013 року № 226/59-е), з якого вбачається, що позивачем відображення господарських операцій з безоплатної передачі об'єктів рухомого складу проведено відповідно до вимог законодавства.

Щодо вимоги забезпечити повернення наданих працівникам ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» безпроцентних цільових позик у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, актів уповноваженого органу управління майном, актів Укрзалізниці та свого статуту.

Відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Статтею 16 вищезазначеного Кодексу встановлено, що умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

ОСОБА_2 з 17.08.2009 року працює на посаді головного бухгалтера ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» та має соціальний статус «дитини - сироти». Згідно із довідкою Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією від 23.06.2009 року № 724, ОСОБА_2 перебував на квартальному обліку з 15.06.2009 року за категорією обліку: особи, що повернулися з дитячих будинків.

Згідно із ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 4, 33 Закону України «Про забезпечення організаційних умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2008 року № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які не мали впорядкованого житла або вселення їх в приміщення, яке зберігалося за ними, неможливе, забезпечуються позачергово впорядкованим житлом в порядку, встановленому законодавством України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Укрзалізниця листом від 09.07.2012 року № ГВМ-12/1522 зверталася до Київської міської державної адміністрації з проханням вирішити питання щодо надання ОСОБА_2 належних житлових умов на пільгових умовах.

Листом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.08.2010 року № 016-908 повідомлено про можливість забезпечити житлом черговиків шляхом надання соціального або доступного житла за програмою 70/30, де 30 % сплачується черговиком.

Також, Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації з листом від 07.09.2009 року № 044/13-8/1833 звернулося до Подільської районної у місті Києві державної адміністрації з проханням розглянути питання щодо поліпшення житлових умов ОСОБА_2, на яке останній отримав позитивне рішення.

Положенням про надання безпроцентних цільових позик на будівництво, придбання житла та інші невідкладні потреби працівникам ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», що є додатком до Колективного договору в редакції 2005-2011 років затверджено склад постійно діючої комісії з вирішення питань надання безпроцентних цільових позик працівникам ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски».

Таким чином, вищезазначеною комісією з надання безпроцентних цільових позик у відповідності до зазначеного Положення прийнято рішення по надання головному бухгалтеру безпроцентної цільової позики на придбання житла та укладання відповідного договору.

Щодо надання позики ОСОБА_3, суд зазначає, що наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 24.09.2010 року № 365 затверджено Галузеву програму розвитку житлового будівництва на 2010-2011 роки, в якій визначено Перелік державних програм забезпечення житлом окремих категорій громадян.

До переліку, зокрема, внесено Програму забезпечення житлом працівників залізничного транспорту, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 року.

На засіданні Ради Укрзалізниці від 16.03.2012 року з метою виконання вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України, запропоновано Загальне положення про запровадження фінансово-економічного механізму виконання житлової програми залізницями та підприємствами залізничного транспорту.

Загальне положення про запровадження фінансово-економічного механізму виконання житлової програми залізницями та підприємствами залізничного транспорту (далі - Загальне положення) затверджено наказом Укрзалізниці від 09.04.2012 року № 121-Ц.

Відповідно до пункту 2.1 Загального положення, участь у житловій програмі мають право приймати працівники підприємств залізничної галузі, які перебувають на квартирному обліку, як потребуючі покращення житлових умов, та відповідають одному із критеріїв, зокрема, мають стаж роботи на підприємствах залізничного транспорту не менше 5 років.

Станом на 16.07.2012 року в ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» існувала постійно діюча комісія з надання безпроцентних цільових позик, яка діяла відповідно до Положення про порядок надання безпроцентних цільових позик на будівництво, придбання житла та інші невідкладні потреби працівникам ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», що є додатком до Колективного договору, посилання на яке відображене в протоколі засідання цієї комісії.

Тобто, на момент засідання постійно діючої комісії з вирішення питань надання безпроцентних цільових позик працівникам ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», на якому розглядалося питання виділення безпроцентної цільової позики начальнику планово-економічного відділу ОСОБА_4, яка має безперервний стаж роботи на залізничному транспорті понад 13 років, комісія керувалася чинними нормативно-правовими та підзаконними актами про запровадження фінансово-економічного механізму виконання житлової програми залізницями та підприємствами залізничного транспорту.

Крім того, як зазначив позивач, працівники, яким надано безпроцентну цільову позику належно виконують свої зобов'язання по відповідним договорам щодо своєчасного повернення отриманих коштів, у зв'язку з чим відсутні підстави для дострокового стягнення коштів.

Таким чином, вимога ДФІ у м. Києві щодо повернення наданих працівникам безпроцентних цільових позик є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали вигтовлений 25.11.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Коротких А. Ю.

Старова Н.Е.