КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа№ 5011-20/18536-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участі представників:

від Прокуратури м. Києва: не з'явився

від позивача: Зелінська Л.М. - представник

від відповідача-1: Коваленко О.П. - представник

від відповідача-2: Гаврилова І.А. - представник

від третьої особи -1на стороні позивача: Сімон І.В. - представник

від третьої особи -2 на стороні відповідача: не з'явився

від третьої особи -3 на стороні відповідача: не з'явився

від третьої особи-4 на стороні відповідача: не з'явився

від третьої особи-5 на стороні відповідача: Нечай М.А. - представник

від третьої особи -6 на стороні відповідача: Пендюр В.В. - адвокат

від третьої особи -7 на стороні відповідача: Краснюк О.Т. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 12.08.2013р.

у справі № 5011-20/18536-2012 ( головуючий суддя Цюкало Ю.В., судді Бондаренко Г.П., Спичак О.М. )

за позовом Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України

до Фонду державного майна, Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство "Адміністрація річкових портів",

третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор",

третя особа-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Директ Фінанс",

третя особа-4, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Менеджмент"

третя особа-5, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФ АЙ ЕМ АЙ ПІ",

третя особа-6, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Приватне підприємство "Прогрес - Інфо-В"

третя особа-7, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Акціонерне товариство "Українсько-Андорське спільне підприємство "АМП"

про визнання недійсним акту, визнання недійсною процедури та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України з позовом до Фонду державного майна України) та Публічного акціонерного товариство "Київський річковий порт", в якому, з урахуванням поданих уточнень за заявою від 20.03.2013р., просить:

- відновити прокуратурі міста Києва строк для звернення з вказаним позовом;

- визнати недійсним акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Київський річковий порт" б/н;

- визнати недійсною процедуру перетворення Державного підприємства "Київський річковий порт" у акціонерне товариство, що оформлена наказом Фонду державного майна України № 25 від 15.01.1993р.;

- зобов'язати ПАТ "Київський річковий порт" повернути Міністерству інфраструктури України державне майно, передане Фондом державного майна України за інвентаризаційною відомістю станом на 01.09.1992 року при формуванні його статутного фонду, а саме: /перелік майна/;

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство повернути Міністерству інфраструктури України рухоме майно: теплоходи: "Альпи", "Ай-Петрі", "Островський"; "Еверест"; "Валдай"; "Говерла"; "Каштан-17"; "Н.Ужвій"; "Т.Подій"; "М.Дудка"; "Т-45", плавуча механізація: ГПН "Кий"; ГПН-17; КПЛ-16; КПЛ-123; КПЛ-124; КПЛ-116; КПЛ-72; ПК-3, плавучий док, інші плавзасоби: БТ-423; БТ-427; БТ-433; БТ-445; БТ-469; "Горловка"; "Миколаїв"; "ОС-21"; "Заправщик-5"; Плавуча Майстерня ПМ-18; Р-502; т/х "БТ-8" (пр.-099); "Г. Сєдов" (буксир-штовхач-криголам); т/х "Л. Чайкина" (типу "Комсомолець"); т/х "Б.М. Кавицький" (буксир-штовхач-криголам); РЗП (ремонтно-зачисний пункт); СБО (станція біологічної очистки).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.08.2013р. у справі № 5011-20/18536-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство інфраструктури України звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та задовольнити позов повністю, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення є необґрунтованим та винесеним з порушенням матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції були помилково не враховані під час прийняття рішення доводи позивача, щодо того, що: всупереч вимогам чинного законодавства оцінка вартості ЦМК ДП «Київський річковий порт» визначена неуповноваженою на те комісією, так як до її складу входили лише працівники порту, без участі представників органу приватизації - Фонду державного майна України, органу управління, місцевих рад народних депутатів та фінансового органу; акт оцінки не затверджений керівником органу приватизації, про що свідчить відсутність підпису керівника Фонду державного майна України; план приватизації ЦМК ДП «Київський річковий порт», який є обов'язковим, так і не був розроблений.

Апелянт зазначає, що зазначені порушення процедури приватизації призвели до незаконного перетворення ДП «Київський річковий порт» в акціонерне товариство, про що було зауважено Позивачем під час розгляду справи та проігноровано судом першої інстанції, чим на думку міністерства було грубо порушено його права.

Крім того, при прийнятті рішення судом першої інстанції не було досліджено законність набуття у власність Відповідачем-2 рухомого майна, яке перебувало у власності держави на балансі ДП «Київський річковий порт», а саме: теплоходів: «Альпи», «Ай-Петрі», «Островський», «Еверест», «Валдай», «Говерла», «Каштан-17», «Н. Ужвій», «Т. Подій», «М. Дудка», «Т-45»; плавучої механізації: ГПН «Кий», ГПН-17, КПЛ-16, КПЛ-123, КПЛ-124, КПЛ-116, КПЛ-72, ПК-3; плавучого доку; інших плавзасобів: БТ-423, Т-427, БТ-433, БТ-445, БТ-469, «Горлівка», «Миколаїв», «ОС-21», « Заправщик-5», Плавуча майстерня ПМ-18, Р-502, т/х «БТ-8», РЗП, СБО; буксирів-штовхачів-криголомів: «Г. Седов», «Б.М. Кавицький». Первинна реєстрація зазначеного спірного рухомого майна здійснювалась ще до моменту його передачі, а саме до 1992 року.

На думку апелянта, відповідачем-2 було здійснено без належних на те правових підстав перереєстрацію права власності на зазначене рухоме майно та отримано відповідні свідоцтва про право власності на судна.

Апелянт звертає увагу суду на те, що із наведеного у інвентаризаційній відомості, складеної станом на 01.09.1992, переліку майна зазначене спірне рухоме майно при формуванні статутного фонду акціонерного товариства «Київський річковий порт» йому не передавалось, а відтак і не було приватизовано. З протоколу наради по визначенню статутного фонду акціонерного товариства, створеного на базі державного підприємства МДО «Укррічфлот» - «Київський річковий порт» від 11.03.1993 вбачається, що присутні слухали питання про включення до статутного фонду вартості збиткового пасажирського флоту, проте жодного рішення щодо такого включення прийнято не було. На думку апелянта спірне рухоме майно не було внесено відповідачем-1 до статутного капіталу Відповідача- 2, а тому власником такого майна залишилась держава.

В судове засідання представники прокуратури, відповідачів-1, 2, 3 не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомлено.

Враховуючи, що представники прокуратури та відповідачі-1, 2, 3 належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте не скористались своїм правом, передбаченим статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, вислухавши думку учасників процесу, колегія приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні за відсутності представників прокуратури та відповідачів-1, 2, 3.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія встановила наступне.

Прокуратурою міста Києва проведено перевірку законності приватизації ПАТ "Кивський річковий порт" центрального річкового вокзалу, розташованого за адресою: м. Київ, пл. Поштова, 3 та інших об'єктів нерухомого майна.

Зазначеною перевіркою встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 399-р від 14.12.1991 Міністерству України у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва і Фонду державного майна України доручено розпочати підготовчу роботу по роздержавленню і приватизації Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот".

В травні 1992 Фондом державного майна України та Міністерством України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва погоджено концепцію перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" у процесі приватизації, про що складено відповідний протокол, підписаний сторонами.

Відповідно до вищезатвердженої концепції на Фонд державного майна України покладено завдання на основі майна суднобудівних і судноремонтних заводів, ремонтно-експлуатаційних баз флоту, річкових портів та інших підприємств утворення акціонерних товариств.

Наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 № 477 "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річковий флот "Укррічфлот" в акціонерні товариства" від 10.11.1992 на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20-ти підприємств та структурних одиниць "Укррічфлот" (згідно додатку № 1) створено Державну акціонерну судноплавну компанію "Укррічфлот" шляхом випуску акцій на повну вартість її майна, а на базі інших підприємств міжгалузевого державного об'єднання "Укррічфлот", що не увійшли до судноплавної компанії (згідно додатку № 2, в т.ч. Київський річковий порт) створити окремі акціонерні підприємства.

Наказом Фонду державного майна України від 15.01.1993 № 25 затверджено статут акціонерного товариства "Київський річковий порт", який створено Фондом державного майна України шляхом перетворення Державного підприємства "Київський річковий порт" в акціонерне, шляхом випуску акцій на повну вартість його майна.

Подільською районною державною адміністрацією у м. Києві видано свідоцтво № 1205 про перереєстрацію акціонерного товариства "Київський річковий порт", державний реєстраційний № 0089-1216 AО від 29.04.1993 року.

Прокурор в позовній заяві зазначає, що процедура перетворення Державного підприємства "Київський річковий порт" в Акціонерне товариство "Київський річковий порт" відбулась з порушенням вимог чинного на момент її проведення законодавства, оскільки за результатами проведеної інвентаризації майна цілісного майнового комплексу "Київський річковий порт" складено інвентаризаційну відомість переліку майна, що передане засновником Фондом державного майна України у власність ВАТ "Київський річковий порт" станом на 01.09.1992 року при формуванні його статутного фонду. Однак, всупереч нормативно-правових актів оцінка вартості цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Київський річковий порт" визначена неуповноваженою комісією, оскільки до її складу входили лише працівники порту, без участі представника Фонду державного майна України, органу управління, місцевих рад народних депутатів, фінансового органу.

Мотивуючи підстави позову прокурор зазначає, що зважаючи на те, що ВАТ "Київський річковий порт" набуло у власність майно Державного підприємства "Київський річковий порт" з порушенням законодавства, а саме всупереч встановленої процедури перетворення, майно державного підприємства є таким, що набуто товариством без належних підстав та підлягає поверненню.

Позивач просив визнати недійсними акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Київський річковий порт» та процедуру перетворення Державного підприємства «Київський річковий порт» у акціонерне товариство, що оформлена наказом Фонду державного майна України від 15.01.1993 року №25.

Статтею 20 Закону "Про приватизацію державного майна" в редакції від 04.03.1992 року встановлено, що визначення початкової ціни об'єкта приватизації або розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється на основі державного підприємства, здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості основних фондів за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів та врахування дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 23 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затвердженої постановою Кабінету Мністрів України № 522 від 02.09.1992 року, визначено, що оцінка вартості майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу здійснюється в 10-денний строк з дня представлення документації про результати інвентаризації і завершується складанням акта встановленого зразка.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваний законом інтересів.

Рішенням Конституційного суду України від 02.07.2002 року № 13-рп/2002 (справа про оскарження актів в господарському суді) встановлений обов'язок господарських судів розглядати справи про визнання недійсними чинних нормативних та ненормативних актів з підстав, зазначених у законодавстві, незалежно від дати їх прийняття.

В свою чергу, розмежування актів на нормативні та ненормативні проведено Конституційним судом України у рішенні № 2-зп від 23.01.1997 року по справі № 3/35-313. Так, визначено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовують одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02- 5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» зазначено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Вищим господарським судом України в Інформаційному листі від 14.08.2007 року № 01-8/675 визначено, що господарському суду підвідомчі спори про визнання недійсними лише тих актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству, порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій і спричиняють для позивача певні правові наслідки.

В постанові Пленуму від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Вищий господарський суд України, з метою забезпечення однакового і правильного застосування Господарського процесуального кодексу України, надав господарським судам України роз'яснення, згідно яких, зокрема, господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Способи захисту цивільних прав передбачені правовими нормами, які регулюють конкретні/певні правовідносини. Суд може захистити цивільне право або законний інтерес лише способом, встановленим договором або законом.

Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Київський річковий порт» є документом, яким оформляється завершена процедура оцінки майна та містить висновки про оцінку майна державного підприємства.

Таким чином, оскражуваний акт оцінки не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується, а також не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує будь-яких прав та обов'язків у позивача, прокуратури та інших осіб і конкретній особі або особам не адресований.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку, що обраний позивачами спосіб захисту не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, зокрема, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а відтак, виходячи з приписів ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, такий спосіб захисту цивільних прав як визнання недійсним акту оцінки не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, встановлених господарським (цивільним) законодавством, а отже такий спір фактично не є спором про наявність чи відсутність цивільного права й не може бути предметом спору та самостійно розглядатися.

Позивачем також заявлено вимогу про визнання недійсною процедури перетворення Державного підприємства «Київський річковий порт» у акціонерне товариство, колегія зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» ( в редакції від 15.12.1992 року) визначено, що приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону, законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, указів Президента України, інших актів законодавства, що регулюють здійснення приватизації.

Концепцією роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, затвердженою постановою Верховної Ради України від 31.10.1991 № 1767-ХІІ в п. 4.2, встановлені форми приватизації:

купівля-продаж неподільних майнових комплексів за конкурсом або на аукціоні; купівля-продаж часток (акцій, паїв) у капіталі підприємств за конкурсом, на аукціоні, на фондовій біржі, за передплатою та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців;

викуп майна, зданого в оренду з викупом;

викуп майна трудовим колективом, безоплатна передача окремих підприємств, частини їх майна, надання інших пільг;

ліквідація підприємств відповідно до законодавства України і продаж їх майна за конкурсом, на аукціоні, на біржах або через магазини оптової чи роздрібної мережі.

Відповідно до п. 5 Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, процедура приватизації державних підприємств включає такі основні елементи:

вибір форм роздержавлення та приватизації;

визначення початкової ціни майна підприємства, що приватизується; юридичне та організаційне оформлення статуту підприємства, що приватизується, його перетворення в господарське товариство, створення трудовим колективом організації покупців, подання заяви та організація аукціону, конкурсу тощо;

визначення підприємств або їх часток (акцій, паїв), що продаються громадянам України виключно за приватизаційні сертифікати, а також часток (акцій, паїв), що продаються членам трудових колективів за номінальною вартістю;

продаж підприємств та їх часток (акцій, паїв) за приватизаційні сертифікати та гроші за конкурсом, на аукціоні, на фондовій біржі, за передплатою та іншими способами;

здійснення посередницьких функцій довірчими товариствами, інвестиційними фондами та холдінгами при розміщенні громадянами сертифікатів в об'єкти приватизації шляхом обміну сертифікатів на свідоцтва про право власності;

безоплатна передача соціально-побутових закладів підприємств, що приватизуються, їх трудовим колективам.

Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств» ( в редакції від 15.12.1992 року) у статті 15 визначені способи приватизації:

шляхом продажу об'єктів приватизації та незавершеного будівництва на аукціоні, за конкурсом, в тому числі з виключним застосуванням майнових сертифікатів, вільно конвертованої валюти;

шляхом продажу часток (акцій, паїв) у майні підприємств на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців;

шляхом викупу майна державного підприємства, зданого в оренду;

шляхом викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації;

шляхом викупу об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів.

Відповідно до ст. 18 згаданого Закону (в редакції від 15.12.1992 року), продаж часток (акцій, паїв), що належать державі в майні господарських товариств, здійснюється шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства.

При перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство його засновником виступає відповідний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених для засновників акціонерного товариства законодавством. Працівники підприємства, майно якого приватизується, мають переважне право одержати при акціонуванні таку кількість акцій, вартість яких вони спроможні оплатити відповідно до частини першої статті 25 цього Закону. Засновник акціонерного товариства встановлює відповідно до плану приватизації обсяг і строки продажу акцій (з урахуванням придбання акцій членами трудового колективу підприємства відповідно до частини третьої цієї статті), а також порядок внесення платежів. При перетворенні державних підприємств в акціонерні товариства відповідно до цього Закону можуть випускатися тільки прості акції. Створене акціонерне товариство є правонаступником приватизованого підприємства.

Пунктом першим статті 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції від 15.12.1992 року) встановлено, що до об'єктів державної власності, які підлягають приватизації, належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними цілісними майновим комплексами; незавершене будівництво; частки (акції, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Статтею 7 цього Закону визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно обставин справи, на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України № 399-р від 14.12.1991 року, заяви на приватизацію і конференції трудового колективу Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту та інформації про основні показники виробничо-господарської діяльності вказаного об'єднання видано спільний наказ Міністерства України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва і Фонду державного майна № 81 від 20.03.1992 року, створено приватизаційну комісію, у склад якої входили представники галузевих підприємств «Укррічфлот», а також представник Фонду державного майна України.

З метою визначення об'єктів приватизації Українського міжгалузевого об»єднання річкового флоту «Укррічфлот» складено «Протокол погодження концепції перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот» у процесі приватизації, який спільно затверджений Фондом державного майна України 08.05.1992 року та Міністерством України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва 07.05.1992 року.

Відповідно до п. 2 даного Протоколу Фондом державного майна України утворюються акціонерні товариства, серед яких і Державна акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот», на основі майна суднобудівних заводів і ремонтно-експлуатаційних баз флоту (у тому числі промислової діяльності), річкових портів та інших підприємств, за виключенням підприємств шляхового господарства. Держфлотнагляду України та охорони здоров'я.

За результатами проведеної інвентаризації майна об'єднання складено інвентаризаційну відомість переліку майна, яке передано засновником - Фондом державного майна України у власність ВАТ «Київський річковий порт» станом на 01.09.1992 року при формуванні його статутного фонду.

Відповідно до п. 3 Наказу Фонду державною майна України № 477 від 10.11.1992 року та додатку № 2 до цього наказу, на базі підприємств Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот», що не увійшли до ДАСК «Укррічфлот», створено окремі акціонерні товариства, зокрема ВАТ «Київський річковий порт». Наказом Фонду державного майна України № 25 від 15.01.1993 року затверджено статут ВАТ «Київський річковий порт».

Державна реєстрація акціонерного товариства «Київський річковий порт» та його статуту проведена Подільською районною державною адміністрацією м. Києва, про що видано свідоцтво № 1205 про перереєстрацію акціонерного товариства "Київський річковий порт", державний реєстраційний № 0089-1216 AO від 29.04.1993 року.

Зазначені обставини господарськими судами при розгляді справи № 46/434-48/292 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави с особі Міністерства інфраструктури України до ПАТ «Київпорт», Інспекції Головного державного реєстратора флоту, Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства, за участю третіх осіб - ДП «Адміністрація річкових портів» та Фонду державного майна України. З огляду на суб'єктний склад сторін у справі № 46/434-48/292, перелічені вище обставини, встановлені при розгляді вказаної справи, щодо хронології та порядку проведення приватизації акціонерного товариства «Київський річковий порт», враховуючи приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України, не потребують доведення при вирішенні даного спору.

Позивач в якості підстав позову посилається на недодержання вимог статті 13 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», якою визначено наступне. Державний орган по приватизації протягом місяця з дня прийняття рішення про приватизацію об'єкта затверджує склад комісії по приватизації об'єкта і встановлює строк подання плану приватизації. Цей строк не повинен перевищувати двох місяців з дня затвердження складу комісії. До складу комісії входять на паритетних засадах представники товариства покупців, інші особи (або їх представники), які подали заяву про приватизацію, представники державного органу приватизації та органу державного управління, місцевих Рад народних депутатів, фінансових органів. За рішенням комісії до її роботи можуть залучатися експерти, консультанти та інші спеціалісти, які користуються на її засіданнях правом дорадчого голосу.

Діяльність комісії регулюється Положенням, яке затверджується Фондом державного майна України.

На виконання зазначеної норми закону Наказом Фонду державного майна № 371 від 08.09.1992 року затверджено відповідне Положення про комісії з приватизації. Пунктом 4 якого встановлено, що відповідне Положення вводиться в дію з 31 серпни 1992 року.

Відповідно до акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Київського річкового порту та наказу Начальника Київського річкового порту № 307 від 28.08.1992 року, комісія з приватизації Київського річкового порту створена 28 серпня 1992 року.

В позовній заяві позивач зазначає про порушення в процесі приватизації положень статті 14 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», яка передбачає складення плану приватизації об'єкта, та вимог Положення про план приватизації, затвердженого Наказом Фонду державного майна України № 476 від 10.11.1992 року.

Відповідно п. 2 даного Наказу Положення про план приватизації вводиться в дію з 01.11.1992 року.

Згідно даних акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Київського річкового порту та матеріалів приватизаційної справи акціонерного товариства «Київський річковий порт», на засіданні комісії, яке відбулось 18 вересня 1992 року, (оформлене протоколом № 1 від 18.09.1992 року) розглянуто результати інвентаризації цілісного майнового комплексу Київського річкового порту, проведеної станом на 01.09.1992 року, та з урахуванням Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди визначено його оціночну вартість.

Порядок перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, положення якого також зазначаються в якості підстав позову, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 686 лише 07.12.1992 року.

З огляду на викладене, вищенаведені положення законодавства, які стали підставою позовних вимог, не були введені в дію під час створення комісії з приватизації Відповідача-2, проведення інвентаризації цілісного майнового комплексу Київського річкового порту та складання акту оцінки його вартості, а отже порушення законодавства на даному етапі приватизації Київського річкового порту відсутні.

Згідно із ч. 4 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» цілі, пріоритети та умови приватизації визначає Державна програма приватизації, яка затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Державна програма приватизації майна державних підприємств, затверджена постановою Верховної ради України № 2545-ХІІ від 07.07.1992 року, встановлювала завдання щодо приватизації на 1992 рік і прогноз щодо зміни структури власності на 1993- 1994 роки; визначала заходи, спрямовані на забезпечення у 1992 році організаційно- економічних умов для реалізації державної політики приватизації у 1993-1994 роках. Розділом 2 Державної програми приватизації встановлено, що у процесі приватизації застосовуються такі способи приватизації:

викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів;

викуп державного майна підприємства за альтернативним планом приватизації;

викуп державного майна, зданого в оренду з викупом;

викуп державного майна зданого в оренду;

продаж на аукціоні;

продаж за некомерційним конкурсом;

продаж за комерційним конкурсом;

продаж з відстрочкою платежу;

продаж акцій відкритих акціонерних товариств.

Частиною III Державної програми приватизації встановлені заходи щодо організації процесу приватизації на 1992 рік, зокрема розроблений порядок та етапи законодавчого, нормативного та методичного забезпечення приватизації.

Розділом 1 ч. III Державної програми приватизації передбачена зокрема розробка нормативних актів, що затверджуються Кабінетом Міністрів України: Методики оцінки вартості державного майна, що приватизується. Порядку перетворення державних підприємств у господарські товариства в процесі приватизації, Положення про інвентаризацію майна підприємств, що приватизується, - у липні - серпні 1992 року.

На даний період передбачена і розробка нормативних документів, що затверджуються Фондом державного майна України, серед яких Положення про комісії з приватизації, положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств тощо.

Враховуючи положення Державної програми приватизації майна державних підприємств, приватизація Київського річкового порту шляхом створення на базі підприємств Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот» окремого акціонерного товариства відбувалась в умовах формування та розробки нормативно - правової бази з питань приватизації.

Пунктом 2.13 Державної програми приватизації передбачено, що приватизації об'єктів групи В передує їх корпоратизація, тобто перетворення цих підприємств у відкриті акціонерні товариства, сто відсотків акцій в яких належить державі.

Відповідно до наказу ФДМУ № 477 від 10.11.1992 року, Акціонерне товариство «Київський річковий порт» створюється шляхом випуску акцій на повну вартість його майна. Згідно матеріалів справи, після прийняття Фондом державного майна України рішення про створення акціонерного товариства «Київський річковий порт», затвердження статуту та державної реєстрації АТ «Київський річковий порт», товариство звернулось до Фонду державного майна України листом № 01-29-138 від 24.05.1993 року, в якому повідомило про завершении першою етану перетворений товариства в ході приватизації та висловило прохання видати рішення на випуск акцій товариства на повну вартість його статутного фонду та надало дані для протоколу рішення.

В подальшому Фондом держаного майна України затверджений протокол рішення про випуск акцій АТ «Київський річковий порг» та видано наказ від 07.10.1993 року «Про продаж акцій А'Г «Київський річковий порт».

Не узгоджуються з вимогами діючого на той час законодавства твердження позовної заяви про оформлення приватизації АТ «Київський річковий порт» Наказом Фонду державного майна України № 25 від 15.01.1993 року, оскільки даним наказом затверджений статут АТ «Київський річковий порт».

Натомість, як підтверджується переліченими матеріалами та обставинами справи, створення акціонерного товариства «Київський річковий порт» в процедурі приватизації розпочато з прийняття спільного наказу Міністерства України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва і Фонду державного майна № 81 від 20.03.1992 року, створення приватизаційної комісію, у склад якої входили представники галузевих підприємств «Укррічфлот», а також представник Фонду державного майна України, прийняття рішення про створення товариства (наказ ФДМУ № 477 від 10.11.1992 року), та закінчено продажем акцій на повну вартість майна АТ «Київський річковий порт».

З огляду на вищенаведені положення законодавства вбачається, що приватизація державних підприємств являє собою процедуру, яка містить ряд етапів, з визначенням порядку та способу вчинення необхідних дій на кожному з цих етанів.

З матеріалів приватизаційної справи АТ «Київський річковий порт» та положень діючого на час приватизації Відповідача-2 законодавства вбачається, що приватизація відбувалась з додержанням порядку, визначеного Державною програмою приватизації майна державних підприємств та іншими законодавчими актами, які були чинними на певних етапах приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких немає такого способу захисту, як визнання недійсною процедури перетворення товариства. Не можна допускати ототожнення зазначеної вимоги з вимогою про визнання нравочину недійсним, оскільки процедура приватизації, як зазначено вище, триває у часі, становить ряд етапів, кожному з яких відповідають певні дії органів товариства та рішення державних органів.

Не містять правових підстав також доводи позовної заяви щодо безпідставності набуття Відповідачем-2 майна, переданого до його статутного фонду в процедурі приватизації, з огляду на такі обставини.

Статтею 25 Закону України «Про власність» в редакції, чинній на вказаний вище час, визначалось, що об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом. Державне підприємство за спільним рішенням трудового колективу і уповноваженого на те державного органу може бути перетворено в акціонерне товариство шляхом випуску акцій на всю вартість майна підприємства.

Відповідно до п. 6.1.1 Статуту ВАТ «Київський річковий порт» майно товариства створюється в т.ч. за рахунок внеску засновника. Засновником AT «Київський річковий порт» є Фонд державного майна України (п. 1.5 Статуту).

Згідно ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», в редакції, чинній на той час, товариство є власником: як майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, так і іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Наказом Фонду державного майна України «Про затвердження додатка про перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства» від 11.07.1996 року № 788 встановлено, що в рішеннях про створення відкритих акціонерних товариств в процесі приватизації передбачено перелік нерухомого майна, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, який є невід'ємною частиною рішення про створення акціонерного товариства. На вимогу відкритих акціонерних товариств, які були створені в процесі приватизації, до набрання чинності цим наказом, відповідним органами приватизації надавались витяги з відомостями про результати інвентаризації щодо нерухомого майна, яке було передано до статутного фонду, та є власністю товариства.

Відповідно до п. 12 Додатку 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, правоустановлюючими документами, які підтверджують право власності на нерухоме майно, зокрема, є рішення засновника про створення відкритого акціонерного товариства в процесі приватизації, та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи органом приватизації.

В матеріалах справи міститься витяг, наданий Фондом державного майна, з інвентаризаційної відомості переліку майна, що передано у власність ВАТ «Київський річковий порт» станом на 01.09.1992 року.

Зазначений документ є, згідно чинного на той час законодавства, правовстановлюючим, та підтверджує, що Відповідач-2 є законним власником майна, яке набуте ним відповідно до вимог закону.

Конституцією України у ст. 13 встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання тощо. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Доводи позивача щодо необхідності передачі майна Міністерству інфраструктури України не узгоджуються з обставинами спору та вимогами законодавства, з огляду на наступне.

Указом Президента 12 травня 2011 року N 581/2011 «Про Положення про Міністерство інфраструктури України» установлено, що Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України). Згаданим положенням визначено, що Міністерство інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 306-р від 23.05.2007 року «Про передачу державного майна до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України» (далі - Мінтрансзв'язку) визначено погодитися з пропозицією Мінтрансзв'язку щодо передачі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів відкритих акціонерних товариств «Київський річковий порт» і «Кременчуцький річковий порт», згідно з додатком, до сфери управління цього Міністерства, Фонду державного майна в установленому порядку передати зазначене майно до сфери управління Мінтрансзв'язку.

Спільним Наказом фонду державного майна України та Мінтрансзв'язку № 1211/614 від 19.07.2007 року з метою ефективного використання державного майна, керуючись Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим постановою КМУ від 21.09.1998 року № 1482, вирішено передати до сфери управління Мінтрансзв'язку державне майно, яке в процесі приватизації не увійшло до статутних фондів та знаходиться на балансах ВАТ «Київський річковий порт» та ВАТ «Кременчуцький річковий порт».

В подальшому до спільного Наказу Фонду державного майна України та Мінтрансзв'язку № 1211/614 від 19.07.2007 року спільним наказом Фонду державного майна України та Мінтрансзв'язку № 1514/827 від 19.09.2007 року внесені зміни та викладено наказ № 1211/614 від 19.07.2007 року в наступній редакції: Передати до сфери управління Мінтрансзв'язку державне майно, яке в процесі приватизації не увійшло до статутних фондів та знаходиться на балансах ВАТ «Київський річковий порт» та ВАТ «Кременчуцький річковий порт» (згідно з додатком).

Розпорядженням КМУ № 1485-р від 25.11.2009 року «Про визначення органу управління об'єктами державної власності, які не ввійшли до статутних фондів ВАТ «Київський річковий порт» та ВАТ «Кременчуцький річковий порт», визначено Мінтрансзв'язку органом управління об'єктами державної власності, які не ввійшли до статутних фондів ВАТ «Київський річковий порт» та ВАТ «Кременчуцький річковий порт».

У всіх перелічених розпорядженнях Кабінету Міністрів України та спільних наказах Міністерству транспорту та зв'язку України, правонаступником якого є Позивач, передається право управління тими об'єктами, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт» при проведенні приватизації.

Отже, Міністерство інфраструктури України не має будь-якого права стосовно майна, яке є предметом спору і було передане Фондом державного майна України як засновником АТ «Київський річковий порт» та органом, уповноваженим здійснювати управління державним майном, до статутного фонду товариства відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи викладені обставини, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги не відповідають вимогам законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість вимог позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2013р. у справі № 5011-20/18536-2012 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2013р. у справі № 5011-20/18536-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-20/18536-2012 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх