УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.

Справа № 820/4514/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника позивача Скриннік І.А.

представників відповідача Лагоша І.А., Журіда А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 820/4514/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг

про визнання протипраною, скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 р. позов ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову №65 від 26.04.2013 р., винесену Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі-відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, при неправильному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано п. 5 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про теплопостачання», ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», п. 5.4.6, 5.5.3, 5.5.6, 5.7.12 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 14.02.2007 р. № 71, Постанови КМУ від 03.12.2008 р. № 1082, оскільки факт порушення позивачем Ліцензійних умов доведений належними доказами, актом перевірки.

ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (далі-позивач) подало заперечення на апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, винесеною на підставі всебічного, повного і правильного з'ясування обставин справи, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено планову перевірку дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності ПАТ"Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, за результатами якої складено акт перевірки від 19.04.2013 р. № 22 (т.1, а.с. 21-70).

За висновками акту перевірки позивачем порушено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), затверджених постановою Комісії від 10.08.2012 р. (далі - Ліцензійні умови з виробництва), Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою Комісії від 10.08.2012 р. № 277 (далі - Ліцензійні умови з транспортування), та Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою комісії від 10.08.2012 р. № 278 (далі - Ліцензійні умови з постачання).

26.04.2013 р Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 65 на позивача накладено штраф у розмірі 85 000,00 грн. та зобов'язано до 01.10.2013 р. здійснити перерахунок необґрунтовано застосованих тарифів за фактично відпущену теплову енергію споживачам (покупцям) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. та в подальшому дотримуватись застосування тарифів, установлених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 року № 94 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ПрАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", зобов'язано забезпечити безумовне надання документів та інформації в обсягах та у строки, установлені Комісією, та дотримання термінів надання звітності відповідно до вимог постанови НКРЕ від 14.04.2011 року № 606 "Про затвердження форм звітності НКРЕ у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення". (т.1, а.с 9-13)

Штрафні санкції застосовано за порушення позивачем :

- п. 5.3.3 Ліцензійних умов з виробництва в частині дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання, пунктів 5.7.12, 5.7.13 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 14.02.2007 р. № 71 (далі - Правила) щодо необхідності складання актів прийняття установок та устаткування із ремонту з усіма документами, які провинні зберігатися при паспортах;

- п. 5.3.1 Ліцензійних умов з виробництва в частині дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання, пункт 5.5.6 Правил щодо термінів перегляду інструкцій;

- п. 5.3.1 Ліцензійних умов з виробництва, п. 5.3.1 Ліцензійних умов з транспортування в частині дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання, пункт 5.4.6 щодо забезпечення кожного об'єкта суб'єкта господарювання встановленим переліком документів;

- п. 5.3.1 Ліцензійних умов з виробництва та п. 5.3.1 Ліцензійних умов з транспортування в частині дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання, пункт 5.5.3 Правил щодо дотримання термінів перегляду схем теплових установок і мереж;

- п. 2.1.3 Ліцензійних умов з виробництва в частині забезпечення обліку теплової енергії, яка виробляється та відпускається із джерел теплової енергії ліцензіата, з використанням відповідних приладів обліку теплової енергії;

- п. 5.3.1 Ліцензійних умов з транспортування в частині дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання, пункти 7.2.2, 7.2.40 Правил щодо перебування устаткування в робочому стані та перевищення термінів застосування розрахункових значень відпуску теплової енергії;

- п. 3.1., 2.5 Ліцензійних умов з виробництва, п. 3.1, 2.6 Ліцензійних умов з транспортування та п. 3.1, 2.4 Ліцензійних умов з постачання в частині дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність природних монополій та теплопостачання, абзац четвертий частини першої статті 17 Закону України "Про природні монополії", пункт 5 частини першої статті 13 Закону України "Про теплопостачання" щодо необґрунтованого застосування тарифів на виробництво теплової енергії та її транспортування та постачання, завищення нарахування плати за фактично відпущену теплову енергію споживачу (покупцю) та невиконання рішень органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій;

- п. 2.6 Ліцензійних умов з постачання в частині зарахування плати за теплову енергію від усіх категорій споживачів виключно на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання;

- п. 3.1, 5.2.4 Ліцензійних умов з виробництва, п. 3.1., 5.2.4 Ліцензійних умов з транспортування та п. 3.1, 5.2.4 Ліцензійних умов з постачання в частині дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання, зокрема вимог пункту 2 постанови НКРЕ від 14.04.2011 р. № 606 "Про затвердження форм звітності НКРЕ у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення", а також у частині надання до органу ліцензування статистичної звітності в обсязі, порядку і строки, визначені законодавством.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що фактів порушення позивачем Ліцензійних умов не доведено, тому постанова відповідача, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідачем проводилася перевірка дотримання позивачем за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. Ліцензійних умов, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг 10.08.2012 р. № 276 ,277 та 278, які набрали чинності з 17.09.2012 р.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені Ліцензійні умови застосовуються до позивача, лише починаючи з моменту набрання чинності, а саме з вересня 2012р., проте як при проведенні перевірки відповідачем не враховано правила дії вказаних умов в часі, не зазначено по кожному порушенню час його вчинення .

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативні акти, що встановлюють або посилюють відповідальність (вводять додаткові вимоги) не мають зворотної сили, а так само не можуть застосовуватися до відносин, що виникли або відбулися у часі раніше.

Щодо порушення в частині не складання актів прийняття установок та устаткування із ремонту з усіма документами, які повинні зберігатися при паспортах, що на думку відповідача є порушенням п. 5.3.3 Ліцензійних умов з виробництва в частині дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання, пунктів 5.7.12, 5.7.13 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 14.02.2007 р. № 71, колегія суддів зазначає наступне .

Згідно п. 5.7.12 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 14.02.2007 р. № 71 (далі - Правила), роботи, виконані під час капітального ремонту тепловикористовувальних установок і теплового устаткування, приймаються за актом, до якого додається вся технічна документація. Акти прийняття установок та устаткування із ремонту з усіма документами повинні зберігатися при паспортах (п. 5.7.13 Правил). Документація на капітальний ремонт тепловикористовувальних установок і основного теплового устаткування має бути складено в установленому порядку та затверджено технічним керівником або керівником суб'єкта господарювання (п. 5.7.9 Правил). На всі види ремонтів складаються річні та місячні графіки ППР, затверджені керівником або технічним керівником суб'єкта господарювання (п. 5.7.4 Правил).

Правилами передбачено, що акти складаються під час виконання саме капітального ремонту теплового устаткування на підставі документації на капітальний ремонт, складеної і затвердженої в установленому порядку. При виконанні інших видів ремонту (поточний тощо) складення актів не передбачено.

Пунктом 3.4 цих Ліцензійний умов передбачені технологічні вимоги, зокрема, наявність графіку планово-попереджувальних ремонтів, акту на випробування насосного обладнання.

Графіки планово-попереджувальних ремонтів (далі - ППР) на 2012 рік на електроустаткування, КВП і теплофікаційні установки, на виконання технічного обслуговування, поточного та капітального ремонту позивачем складено, про що також зазначено акті перевірки від 19.04.2013 р. № 22.

Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що капітальний ремонт теплового устаткування не проводився, а тому у позивача не виникло підстави для складення актів із проведення капітального ремонту.

Крім того відповідачем не обґрунтовано в який період або за наслідком яких робіт позивачем порушено відповідні норми.

Тим більше, Ліцензійними з виробництва теплової енергії не передбачені вимоги щодо необхідності складення актів прийняття установок та ремонтного устаткування з документами, які зберігаються при паспортах.

Щодо порушення в частині терміну переглядів інструкцій, передбачених п. 5.3.1 Ліцензійних умов з виробництва в частині дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання, пунктом 5.5.6 Правил, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.3.1 Ліцензійних умов з виробництва Ліцензіат зобов'язаний забезпечувати виробництво та відпуск теплової енергії із джерел теплової енергії відповідно до Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року N 71, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2007 року за N 197/13464, та наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09 грудня 2008 року N 568 "Про затвердження Державних будівельних норм" (ДБН В.2.5-39-2008).

Згідно п.5.5.6 Правил інструкції підписуються керівником об'єкта (структурного підрозділу), узгоджуються і затверджуються технічним керівником або керівником суб'єкта господарювання.

Інструкції необхідно переглядати не рідше ніж один раз на 3 роки, а також у разі, якщо змінюються умови експлуатації, з урахуванням змін, внесених до схеми та устаткування; впровадження нової технології, а також виданням нових керівних матеріалів.

Сторонами не заперечується, що інструкції з експлуатації насосного обладнання котельної та інструкції вентилятора та димососа котла КВГ-6,5-150 С, затверджені позивачем у 2009 році, виробничі інструкції оперативного персоналу згідно вимог п.5.5.4 та п. 5.5.6 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж були затверджені керівником ПрАТ "ТЦРП" у травні 2011 року.

Як встановлено судом, перевірка відповідачем проведена щодо періоду господарської діяльності позивача з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., тому, з огляду на вимоги Ліцензійних умов та Правил технічної експлуатації, кінцевий строк перегляду зазначених інструкцій на момент завершення перевірки позивачем не порушено.

Доводи апелянта про неврахування судом висновків перевірки про порушення позивачем п. 5.3.1 Ліцензійних умов з виробництва, п. 5.3.1 Ліцензійних умов з транспортування п. 5.4.6 щодо забезпечення кожного об'єкта суб'єкта господарювання встановленим переліком документів, п. 5.5.3 Правил щодо дотримання термінів перегляду схем теплових установок і мереж внаслідок відсутності у позивача бланків перемикань, неналежного перегляду позивачем оперативних схем, відсутності приладів обліку теплової енергії, колегія суддів відхиляє виходячи з такого.

Згідно п 5.3.1.Ліцензійних умов з транспортування ліцензіат зобов'язаний утримувати теплові мережі, обладнання та устаткування відповідно до Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року N 71, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2007 року за N 197/13464, та наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09 грудня 2008 року N 568 "Про затвердження Державних будівельних норм" (ДБН В.2.5-39-2008

Так, згідно п. 5.4.6 Правил обов'язки, права і відповідальність чергового персоналу визначаються посадовими або виробничими інструкціями. Крім них, кожний об'єкт суб'єкта господарювання має бути забезпечено такими інструкціями і документами суб'єкта господарювання, зокрема, бланк перемикань.

Залежно від місцевих умов перелік оперативних документів може бути змінено за рішенням керівництва підприємства.

В межах перевірки позивача відповідач прийшов до висновку, що котельні, теплові мережі та ТРС об'єднані в єдину систему, однак на теплових дільницях (котельнях та ТРС) позивача відсутні Бланки перемикань.

Судом встановлено, що на об'єкті суб'єкта господарювання ПрАТ « ТЦРП» розпорядженням головного інженера № 1 від 03.01.2012 р., із переліку оперативних документів були виключені такі документи як бланк перемикань.

Зазначене розпорядження головного інженера ПрАТ «ТЦРП» під час перевірки не досліджувалося та не було враховано відповідачем .

Згідно п. 5.5.3 Правил оперативні схеми підписуються керівником об'єкта (структурного підрозділу) та затверджуються технічним керівником або керівником суб'єкта господарювання. Схеми слід переглядати не рідше ніж один раз на 2 роки.

Ліцензійними умовами з транспортування теплової енергії не передбачені строки перегляду оперативних схем. Між тим, відповідачем не взято до уваги, що оперативні схеми котельні № 4 ТРС та теплових мереж в наявності та затверджені головним інженером у 2010 році, у наступному переглянуті та затверджені Головним інженером ПрАТ "ТЦРП" у 2013 році, таким чином строк їх перегляду на час перевірки не сплив, а отже відсутнє порушення позивачем зазначених ліцензійних умов.

Щодо порушення в частині забезпечення обліку теплової енергії, передбаченого п.2.3.1 Ліцензійних умов з виробництва колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 7 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМ України від 03.10.2007 р. № 1198 (далі - Правила № 1198) усі системи теплопостачання і тепло споживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Відповідно до п. 17 та п. 20 Правил № 1198 для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію. Облік споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживання або за домовленістю сторін в іншому місці.

Як встановлено судом, між позивачем (постачальник) та ПАТ "САН ІнБев Україна" та ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" (споживачі) укладено договори: з ПАТ "САН ІнБев Україна" № 205/11 від 01.12.2011 р.; з ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" № 202/08 від 29.12.2007 р. про поставку теплової енергії (пари для технологічних потреб).

Згідно пункту 5.1 договору № 205/11 від 01.12.2011 р. з ПАТ "САН ІнБев Україна" облік теплової енергії проводиться за приладами обліку: в парі - лічильник - Теплообчислювач СПТ 961, заводський номер - 12353; конденсат - лічильник - Теплообчислювач MULTICAL, заводський номер - 4953725/2006. На схемі організації подачі та обліку пари від ПрАТ "ТЦРП" до ПАТ "САН ІнБев Україна" сторонами визначено та погоджено місце встановлення вузлу обліку пари.

Згідно пункту 5.1 договору № 202/08 від 29.12.2007 р. з ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп", облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку на базі мікропроцесорного обчислювача СПТ-961. На схемі організації подачі та обліку пари від ПрАТ "ТЦРП" до ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" сторонами визначено та погоджено місце встановлення вузлу обліку пари.

Факт введення в експлуатацію приладів обліку підтверджується актами огляду теплового вузла обліку від 11.08.2004 р. між ПрАТ "ТЦРП" та ВУК "Малтюроп" та від 05.09.2006 р. між ПрАТ "ТЦРП" та ХО ОАО "Сан Інтербрю Україна", довідками від 28.05.2013 року № 400 та від 28.05.2013 р. № 134/05/13, свідоцтвами про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Розрахунки за спожиту теплову енергію у вигляді пари для технологічних потреб між ПрАТ "ТЦРП" та його споживачами проводяться виключно на підставі показників приладів обліку, які зазначені в договорі та технічній документації на ці вимірювальні прилади, що підтверджується щомісячними актами.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушень з боку позивача 2.1.3 ліцензійних умов в частині забезпечення обліку теплової енергії у вигляді пари для технологічних потреб, яка виробляється і відпускається позивачем, приладами комерційного обліку відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачем п. 5.3.1 Ліцензійних умов з транспортування в частині дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання, пункти 7.2.2, 7.2.40 Правил щодо перебування устаткування в робочому стані та перевищення термінів застосування розрахункових значень відпуску теплової енергії, колегія суддів зазначає наступне .

Згідно п. 7.2.40 Правил технічної експлуатації теплових установок, у разі виходу з ладу теплолічильника або в разі потреби приладів обліку теплової енергії до поновлення їх працездатності облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом на підставі усереднених показів приладів за попередні три доби з коригуванням відповідно до фактичної температури зовнішнього повітря. Термін застосування розрахункових значень не повинен перевищувати 15 діб на рік.

Так в акті перевірки відповідачем, з посиланням на розпорядження головного інженера товариства від 04.11.2012р. № 1/11, зазначено, що на ТРС технологічні прилади обліку теплової енергії встановлені, але прилади обліку з 04.11.2012р. не працюють по час проведення перевірки у зв'язку з їх несправністю.

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться докази відновлення роботи вказаних вимірювальних пристроїв, а саме свідоцтва про їх повірку, видані в лютому 2013р., тобто до часу прийняття постанови про застосування штрафних санкцій.

Доводи апеляційної скарги про неправильну оцінку суду першої інстанції доводів відповідача про порушення позивачем п. 3.1., 2.5 Ліцензійних умов з виробництва, п. 3.1, 2.6 Ліцензійних умов з транспортування та п. 3.1, 2.4 Ліцензійних умов з постачання в частині дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність природних монополій та теплопостачання, абзац 4 ч.1 ст. 17 Закону України "Про природні монополії", п. 5 ч.1 ст. 13 Закону України "Про теплопостачання", неповне дослідження обставин застосування позивачем тарифів на виробництво теплової енергії та її транспортування чи постачання, завищення нарахування плати за фактично відпущену теплову енергію споживачу (покупцю) та невиконання рішень органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, колегія суддів відхиляє виходячи з такого.

Так відповідач вважає, що суд першої інстанції не врахував, що позивач безпідставно застосував вільні ціни при розрахунках за теплову енергію для потреб інших споживачів, безпідставно застосував до спірних правовідносин Закон України « Про житлово-комунальні послуги», а не Закон України « Про теплопостачання», оскільки позивачем укладалися угоди з юридичними особами , яким продається теплова енергія за тарифами, які встановлює Комісія.

Відповідно п. 1 ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів.

На підставі ст.ст. 5, 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, встановлює тарифи на теплову енергію (комунальні послуги) суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Судом встановлено, що позивачем 29.12.2007р. та 01.12.11р. укладено договори з ТОВ « Східноукраїнська компанія «Малтюроп» та ПАТ «САН Інбев Україна» про постачання теплової енергії у вигляді пари на технологічні потреби для забезпечення виробничих процесів господарської діяльності споживача.

Згідно ст..1 Закону України « Про теплопостачання» постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Згідно ст.16 Закону України « Про теплопостачання» до повноважень Комісії віднесено встановлення тарифів на теплову енергію, як у вигляді води так і вигляді пару.

Згідно п.п. 1.6, 1.7 Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженої постановою національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.02.2011 р. № 244 (далі - Процедури) розрахунки тарифів виконуються заявником відповідно до вимог затвердженого НКРЕ Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання та надаються до НКРЕ разом із заявою як додатки до заяви.

Рішення щодо встановлення тарифів приймається НКРЕ на відкритих засіданнях шляхом всебічного та повного з'ясування позицій усіх учасників відкритих засідань, які проводяться після розгляду наданих заявником документів та аналізу результатів фінансово-господарської діяльності заявника відповідними управліннями НКРЕ і підготовки їх пропозицій, і оформлюється постановою.

Структура тарифів - це перелік економічно обґрунтованих витрат на здійснення у плановому періоді певного виду ліцензованої діяльності, що групуються за статтями витрат собівартості відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248, та планового прибутку, на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи (Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затверджений постановою НКРЕ від 17.02.2011 р. № 242).

Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затверджений постановою НКРЕ від 17.02.2011 р. №242 не передбачено включення до розрахунку тарифу на теплову енергію показників та рахунків на виготовлення, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді пару на технологічні потреби.

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 р. № 94 позивачу встановлено тарифи на теплову енергію: для потреб бюджетних установ - 652,52 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та для потреб інших споживачів - 652,52 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Поставка теплової енергії для технологічних потреб у вигляді пари сторонами погоджена за вільними цінами, що не суперечить ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" (чинній на час укладення договорів), а також вимогам ст. 11 Закону України "Про ціни та ціноутворення", оскільки тариф на постачання теплової енергії у вигляді пару на технологічні потреби для позивача не затверджувався.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем на розгляд відповідачу надано заяву, аналіз результатів фінансово-господарської діяльності та інші документи. Подані позивачем документи не містили розрахунків на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді пару для технологічних потреб.

Документи та інформація для коригування діючих тарифів на теплову енергію, направлені позивачем на вимоги Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг (лист від 18.10.2011 р. № 300) також не містили розрахунків на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді пару для технологічних потреб.

Доказів затвердження тарифу на теплову енергію у вигляді пари відповідачем не надано.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушень позивача в цій частині Ліцензійних умов.

Щодо твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції доводів відповідача в частині порушення позивачем п. 2.6 Ліцензійних умов з постачання, Постанови Кабінету міністрів України від 03.12.2008 р. № 1082 «Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ» в частині зарахування плати за теплову енергію від усіх категорій споживачів виключно на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2.6. Ліцензійних умов з постачання визначено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, що відкриваються в уповноваженому банку в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. № 1082 «Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ» плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання (далі - підприємства теплоенергетики).

Цією ж Постановою затверджено Порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку підприємства теплоенергетики зобов'язані для формування нормативу відрахувань коштів подавати до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щороку разом із зверненням про укладення договорів про постачання природного газу для виробництва теплової енергії та щомісяця за попередні 12 місяців документи згідно переліку. Тобто нормативи відрахувань коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом визначаються виключно ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» при укладенні договір на постачання природного газу.

Судом встановлено, що 10.07.2009р. позивачем відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання в Державному ощадному банку України для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу спожитого в рамках договорів купівлі-продажу (постачання) з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», що підтверджується договором банківського рахунку від 10.07.2009 р. №3561.

Як до суду першої інстанції, так і до апеляційного суду, відповідачем не надано доказів укладення позивачем договорів купівлі-продажу природного газу з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», а тому колегія суддів погоджується, що позивач правомірно не подавав документи для формування нормативу відрахувань коштів згідно пункту 2 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. №1082.

Посилання апелянта на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. № 1082 «Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ» із змінами, внесеними постановою КМ України від 22.06.2009 р. № 616 (в частині зарахування плати за теплову енергію від усіх категорій споживачів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання) колегія суддів відхиляє.

Так, постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2010 р. справа № 2а-10641/09/2670 (набрала законної сили 05.04.2011 р.) визнано незаконною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України № 616 від 22.06.2009 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1082».

Порядок відкриття та функціонування банківських рахунків має визначатися нормативними актами національного Банку України, а у Кабінету Міністрів України такі повноваження відсутні. Крім того, встановлення обов'язку для юридичних осіб відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ, є прямим втручанням держави в господарську діяльність суб'єктів господарювання.

Висновки суду першої інстанції про безпідставність накладення штрафу на позивача у зв'язку з недотриманням постанови Кабінету міністрів України від 03.12.2008 р. № 1082 є правильними.

Щодо порушення позивачем п 3.1, 5.2.4 Ліцензійних умов з виробництва, п. 3.1., 5.2.4 Ліцензійних умов з транспортування та п. 3.1, 5.2.4 Ліцензійних умов з постачання в частині дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання, зокрема вимог пункту 2 постанови НКРЕ від 14.04.2011 р. № 606 "Про затвердження форм звітності НКРЕ у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення", а також у частині надання до органу ліцензування статистичної звітності в обсязі, порядку і строки, визначені законодавством колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 2.1 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики від 14.04.2011 р. № 606 «Про затвердження форм звітності НКРЕ у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення» звіт за формою 1-НКРЕ ліцензіати подають до НКРЕ щомісячно до 25 числа місяця, наступного після звітного періоду, електронною поштою та на паперовому носії.

Відповідачем не заперечується, що форми звітності 1-НКРЕ до відповідача надіслано позивачем: за серпень 2012 року - 25.09.2012 р.; за вересень - 24.10.2012 р., жовтень - 20.11.2012 р., листопад - 25.12.2012 р.; грудень - 24.01.2013 р.

Твердження апелянта про порушення позивачем ліцензійних умов в частині надання до органу ліцензування статистичної звітності в обсязі, порядку і строки, визначені законодавством, колегія суддів відхиляє, оскільки звітність позивачем надавалася своєчасно і у строки, встановлені чинним законодавством (до 25 числа відповідного місяця).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти в межах повноважень та у спосіб встановлений Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач, на якого як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок доказування, не довів правомірності спірного рішення.

Колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції, що доказів порушення позивачем Ліцензійних умов, затверджених 10.08.2012р. відповідними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг за № 276,277 та 278 не встановлено, а отже відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, в зв'язку з чим суд правомірно скасував постанову Комісії від 26.04.2013р. № 65.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 820/4514/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

(підпис)

Русанова В.Б.

Судді

(підпис) (підпис)

Присяжнюк О.В. Курило Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ:

Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 21.10.2013 р.