Справа № 206/7298/13-а

Провадження № 6-а/206/27/13

У Х В А Л А

"12" листопада 2013 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчук Р.О.

при секретарі Ковтун Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2011 року,-

встановив:

28 жовтня 2013 року заявник звернувся до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2011 року.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради надіслав заяву про розгляд справи без їх участі.

Від Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська надійшли заперечення на заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви, з наступних підстав.

12 квітня 2011 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії (а.с.37-38).

Вказаною постановою було визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, згідно зі ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, згідно зі ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виходячи з розміру 50 відсотків мінімальної пенсії за віком для додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та 6 мінімальних пенсій за віком для пенсії по інвалідності - з 22 серпня 2010 року, з урахуванням вже фактично отриманих ним сум та забезпечити її виплату. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду ІІІ групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2010 рік. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду ІІІ групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням раніше виплаченої суми.Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачені ним витрати на правову допомогу в сумі 500,00 гривень.

На підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року, постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2011 року залишена без змін та набрала законної сили (а.с.60).

18 вересня 2012 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська по даній справі було видано виконавчий лист.

21 березня 2013 року ухвалою Самарського районного суда м. Дніпропетровська ОСОБА_1 було видано дублікат виконавчого документу у справі № 2-а-844/11 (а.с.73).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з Конституцією України Державний бюджет України і бюджетна система України

встановлюються виключно законами (пункт 1 частини 2 статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік, Бюджетний кодекс України.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цих законів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено, що у 2013 році положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами), статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами) із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених

Кабінетом ОСОБА_2 України, виходячи із наявного фінансування ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

6 липня 2011 року Кабінетом ОСОБА_2 України прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету», якою встановлені розміри виплат вказаній категорії громадян.

26 грудня 2011 року Конституційним Судом України прийнято рішення №20-рп/2011, яким визнано конституційним пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011

У відповідності до рішення Конституційного суду України № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року по справі № 1-42/2011, Кабінет ОСОБА_2 України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить Управління праці та соціального захисту населення.

Таким чином, Кабінет ОСОБА_2 Украйни є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері.

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп Конституційний суд зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Конституцією України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Кабінет ОСОБА_2 України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який розробляє проект закону про Державний бюджет України на наступний рік і подає його до Верховної ОСОБА_2 України, забезпечує виконання затвердженого Верховною ОСОБА_2 України про його виконання. Ефективне здійснення Кабінетом ОСОБА_2 України цих повноважень є основою для вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проведення політики у сфері соціального захисту, фінансової і податкової політики.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що Державна виконавча служба є єдиним органам примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Статтею 2 зазначеного закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на

державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» ( 202/98-ВР ) (далі - державні виконавці).

Так, Законом України "Про державну виконавчу службу" визначено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також

посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Цією ж статтею встановлено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення,

зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно зі статтею 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть

бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом

про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Отже, саме від бюджетних призначень на відповідний рік цілком залежить виконання рішень судів, за якими боржником виступає орган державної влади. Відсутність належних бюджетних асигнувань або коштів та відсутність відповідних процедур, які б дозволяли забезпечити фінансування одразу ж, як тільки постала проблема відповідних виплат, призводить до невиконання або тривалого виконання судових рішень.

Зазначене рішення, яке підлягає виконанню є зобов'язального характеру, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, у зв'язку з чим організація його виконання визначена статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин склалася ситуація, що боржник не може виконати рішення суду через відсутність бюджетних призначень чи асигнувань на цю мету. Здійснити виплату нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливо лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків

державного органу - боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, саме від бюджетних призначень на відповідний рік цілком залежить виконання рішень судів, за якими боржником виступає орган державної влади. Відсутність належних бюджетних асигнувань або коштів та відсутність відповідних процедур, які б дозволяли забезпечити фінансування одразу ж, як тільки постала проблема відповідних виплат, призводить до невиконання або тривалого виконання судових рішень.

Такі обставини встановлені і Європейським судом з прав людини. Так, рішенням Європейського суду з прав людини «Войтенко проти України» визнано, що виконання рішення, про стягнення коштів з державної установи могло бути здійснено лише за умови, якщо б такі витрати були попередньо передбачені у законі про державний бюджет. Причина невиконання судового рішення про стягнення коштів з державної установи полягає саме у відсутності відповідних законодавчих заходів, які б забезпечували виконання цього рішення, а не у бездіяльності органу державної виконавчої служби.

До аналогічного висновку дійшов Європейський суд у справі «Ромашов проти України». Зокрема Суд зазначив, що виконання у відношенні державного органу може бути здійснене лише в тому випадку, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів. Факти справи свідчать про те, що виконанню відповідного судового рішення перешкоджала саме відсутність законодавчих заходів, а не неналежне виконання своїх обов'язків державними виконавцями.

Таким чином, рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною,

встановлено відсутність бездіяльності органу державної виконавчої служби при виконанні рішень

про стягнення коштів з бюджетної установи за відсутності відповідних бюджетних асигнувань.

У цьому контексті слід зауважити, що рішення Європейського суду свідчать, що у багатьох випадках причиною невиконання рішень національних судів була саме відсутність коштів або належного бюджетного фінансування, включаючи відсутність відповідних процедур забезпечення фінансування, як тільки виявляється проблема з виплатою. У цьому зв'язку Європейський суд наголошував, що держава не може посилатись на відсутність коштів як на виправдання невиконання рішень національних судів, винесених проти неї, її органів та установ, а також підприємств, якими вона володіє або які контролює, (див., серед багатьох інших, "Шмалько проти

України" (И 60750/00) (980_226), рішення від 20 липня 2004 року, пункт 44.)

У Коментарі Департаменту з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини

Комітету ОСОБА_2 Європи, щодо проекту Закону України "Про гарантії держави щодо виконання рішень суду", Страсбург, 16 березня 2011 року відзначено, що законодавчо закріплене зобов'язання держави виконати рішення суду в разі його невиконання боржником є дуже позитивним аспектом.

Так, з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Зазначеним Законом визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Так, статтею 3 визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною для забезпечення виконання рішень суду.

Так, відповідно до розрахунку наданого Управлінням праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, сума недоплачено щорічної одноразової допомоги ОСОБА_1, відповідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2011 року, складає 3462 гривень (а.с.85), а відповідно до відомостей наданих Управлінням Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська , при здійсненому перерахунку сума пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду ОСОБА_1, відповідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2011 року, складає 37887,27 гривень, тому нараховані, але не сплачені суми підлягають стягненню з відповідачів, що узгоджується з висновками, викладеними у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013 року № 846/12/13-13.

Керуючись ст.ст. 245-247, 252-253, 263 КАС України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2011 року - задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2011 року, з :

- «Зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, згідно зі ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виходячи з розміру 50 відсотків мінімальної пенсії за віком для додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та 6 мінімальних пенсій за віком для пенсії по інвалідності - з 22 серпня 2010 року, з урахуванням вже фактично отриманих ним сум та забезпечити її виплату»,

- на «Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 37887,27 гривень, як різницю пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, згідно зі ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виходячи з розміру 50 відсотків мінімальної пенсії за віком для додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та 6 мінімальних пенсій за віком для пенсії по інвалідності - з 22 серпня 2010 року, з урахуванням вже фактично отриманих ним сум та забезпечити її виплату».

- «Зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду ІІІ групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням раніше виплаченої суми»,

- на «Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_1 3462 гривні, як недоплачену щорічну одноразову допомогу на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду ІІІ групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням раніше виплаченої суми»

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук