ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/86122/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Франківського районного суду міста Львова від 20 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради про визнання рішення незаконним,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до комісії з питань поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради про визнання незаконними та скасування рішень комісії з питань поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради від 19.09.2002 року № 59 та № 60, зобов'язання виплатити йому як спадкоємцю реабілітованих батьків грошову компенсацію за вилучене майно в сумі, що відповідає вартості вилученого майно відповідно до акту опису та оцінки № 347 від 05.11.1947 року.

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 20 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року, в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що ОСОБА_2 як спадкоємцю 1-ї черги реабілітованого надано грошову компенсацію за конфісковане майно у розмірі 80 мінімальних заробітних плат з урахування чинного коефіцієнту згідно рішення № 59 комісії з питань поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради від 19.09.2002 року та як спадкоємцю 1-ї черги реабілітованої ОСОБА_3 надано грошову компенсацію за конфісковане майно у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з урахування чинного коефіцієнту згідно рішення № 60 комісії з питань поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради від 19.09.2002 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим регулюється Положенням, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із положень ст.ст. 17,18 «Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям», затвердженого Постановою КМУ від 18.02.1993 року №112, незалежно від вартості вилучених будівель та майна, загальна сума компенсації не повинна перевищувати 65 мінімальних заробітних плат та до 15 мінімальних заробітних плат реабілітованим на сім'ю.

Згідно зі ст. 1 Постанови «Про порядок розрахунків з реабілітованими громадянами» від 18.04.1996 р. N 429 встановлено, що з 1 березня 1996 році розміри грошової компенсації відшкодування вартості конфіскованого майна реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям, передбачених Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" визначаються виходячи із суми, що становить 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1996 року N 49, яка в свою чергу з 01.02.1996 року встановила мінімальну заробітну плату у розмірі 1млн. 500 тис.крб.

Статтею 5 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" передбачено, що виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим регулюється Положенням, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, а тому суди обґрунтовано відмовили позивачу у задоволенні позову.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального ат процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду міста Львова від 20 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради про визнання рішення незаконним - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній