ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року

Справа № 5020-1/064-7/348-10/096-3/110-195/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

прокурора - Кривоклуба Т.В.,

Міністерства оборони України - Загуменного В.В.,

ТОВ "Ренесанс Херсонес" - не з'яв.,

ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" - не з'яв.,

РВ ФДМУ в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі - не з'яв,

Головного управління юстиції в місті Севастополі - не з'яв.,

Приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013

та на рішення господарського суду міста Севастополя від 12.05.2011

у справі № 5020-1/064-7/348-10/096-3/110-195/2011

за позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Херсонес",

2) Державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління юстиції в місті Севастополі,

Приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Херсонес" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Севастопольський радіотехнічний завод "Контакт", укладеного 04.07.2008 державою Україна та відповідачем, та зобов'язання сторін повернути все отримане в натурі відповідно до вказаного договору.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського міста Севастополя від 12.05.2011 (суддя Харченко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 (колегія суддів у складі: суддя Воронцова Н.В. - головуючий, судді Градова О.Г., Сікорська Н.І.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі прокурор Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 12.05.2011, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скарга мотивована порушенням судами норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 43, 111^{12 ГПК України, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ч. 2 ст. 20 Закону України "Про особливості приватизації підприємств, що входять до сфери управління Міністерства оборони України".}

^{У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Ренесанс Херсонес" просить рішення господарського суду та постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.}

^{Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням такого.}

^{Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:}

^{- ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.04.2008 у справі № 20-5/236, що набрала законної сили, затверджено план санації ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт";}

^{- план санації ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" узгоджений 16.04.2008 Міністром оборони України та 12.03.2008 Державним департаментом з питань банкрутства, а також схвалений комітетом кредиторів (протокол № 4 від 12 березня 2008 року);}

^{- затвердженим планом санації ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" передбачена реалізація активів боржника, зокрема, нерухомого майна, проданого за договором купівлі-продажу від 04.07.2008. При цьому така реалізація передбачалась декількома лотами шляхом проведення конкурсу із залученням Агентства з питань банкрутства;}

^{- на виконання плану санації Регіональним агентством з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі було утворено конкурсну комісію з продажу нерухомого майна ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт", а також розроблено та затверджено Положення про проведення конкурсу;}

^{- 01.07.2008 відбувся конкурс з продажу нерухомого майна ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт", на якому відповідно до протоколу конкурсної комісії № 4 було визначено переможця конкурсу - ТОВ "Ренесанс Херсонес",}

^{- 04.07.2008 державою Україна в особі Міністерства оборони України, від імені якого на підставі ухвали господарського суду міста Севастополя від 1712.2007 у справі № 20-5/236 діяв керуючий санацією державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" Старков Олександр Вікторович (продавець), та товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Херсонес" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягало продажу за конкурсом;}

^{- відповідно до пункту 1.1 договору продавець передає у власність покупцеві наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі та споруди, що складаються з будівлі адміністративного корпусу літ."А" з прибудовою літ. "а", тамбуром літ. "а1", тамбуром літ. "а2" загальною площею 1802,1 м2, навісом літ. "а3", навісом літ. "а4" та ґанком; будівлі виробничого корпусу літ. "А1" з прибудовою літ. "а6", прибудовою літ "а8" загальною площею 5088,3 м2, навісом літ. "а5", навісом літ. "а7", навісом літ. "а9", навісом літ. "а10"; майстерні літ. "Б" з тамбуром літ. "б", прибудовою літ "б1", тамбуром літ. "б2" загальною площею 658,1 м2 та двома ґанками; столярної ділянки літ "В" з тамбуром літ. "в", прибудовою літ. "в1", прибудовою літ. "в2" загальною площею 197,5 м2 та ґанком; компресорної насосної літ. "Г" з двома антресолями, підвалом під літ "Г" загальною площею 279,0 м2 та ґанком; клубу літ. "Д" загальною площею 222,3 м2 з ґанком; гаражу літ. "Е" з прибудовою літ. "е" загальною площею 409,6 м2; гаражу літ. "Е" загальною площею 73,1 м2; складу ПММ літ. "Ж" загальною площею 30,9 м2 з входом до підвалу, навісом літ. "ж", навісом літ. "ж1"; складу ПММ літ. "З" з тамбуром літ. "з" загальною площею 29,5 м2; складу ДОК літ. "И" загальною площею 324,7 м2; акумуляторної літ. "К" загальною площею 24,3 м2; складу балонів літ. "Л" загальною площею 28,1 м2 з ґанком; теплопункту літ. "М" з прибудовою літ. "м", прибудовою літ. "м1" загальною площею 110,0 м2; захисної споруди літ. "Н" з тамбуром літ. "н", тамбуром літ. "н1" загальною площею 291,4 м2; огорож №№ 1-3; воріт №№ 4, 5, 7; підпірної стіни №№ 6,8; пожежного резервуара № 9; мостіння І, II, що розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Катерна, № 34 "Б" на земельній ділянці загальною площею 2,7045 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КМ № 005760, виданого Севастопольською міською державною адміністрацією 30.12.2001;}

- згідно з п. 1.2 договору підставою для відчуження майна є протокол № 4 засідання конкурсної комісії щодо продажу нерухомого майна державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" від 01.08.2008, затверджений керуючим санацією цього підприємства;

- відповідно до пункту 2.3 договору вартість об'єкта становить 17490000,00 грн.;

- пунктом 3.1 договору передбачено, що передача об'єкта здійснюється продавцем покупцю протягом одного дня з моменту повної оплати ним грошових коштів шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі;

- вказаний договір купівлі-продажу 04.07.2008 посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 1139 та внесено до Державного реєстру правочинів під номером 3002719;

- товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Херсонес" вартість майна за договором купівлі-продажу від 04.07.2008 сплачена повністю.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що процедура продажу майна неплатоспроможного боржника має певні відмінності порівняно із процедурою приватизації майна державного підприємства. У першому випадку продаж майна здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою відновлення платоспроможності боржника, у другому - відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших актів з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України (стаття 1 Закону).

Так, ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинній на момент проведення конкурсу) передбачала, що з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовується ухвалою господарського суду.

Продаж частини майна боржника - державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Отже, з огляду на наведені правові норми, з метою відновлення платоспроможності боржника, в процедурі санації державного підприємства можливий продаж частини його майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

За змістом положень абзацу 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 27.04.2007 № 997-У), єдиними (цілісними) майновими комплексами є майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виділяються.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007 № 997-У абзац 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" викладено в новій редакції. Згідно з цими змінами поняття "єдиний (цілісний) майновий комплекс" замінено на "єдиний майновий комплекс". Окрім цього, введено таку ознаку єдиного майнового комплексу як включення до його складу усіх видів майна, призначених для його діяльності, що визначені ЦК України.

Пунктом 3 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003 передбачено, що цілісний майновий комплекс - об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.1 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації в тому числі казенних підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 05.05.2001 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2001 за № 463/5654, цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку відокремлюються в самостійні об'єкти.

З метою з'ясування обставин справи чи є нерухоме майно продане за спірним договором єдиним (цілісним) майновим комплексом, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 у справі було призначено комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизу.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 18.04.2012 № 1143, вказані нежитлові будівлі та споруди, які відчужені за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1139 від 04.07.2008 - не є цілісним майновим комплексом, а є частиною будівель та споруд цілісного майнового комплексу ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт".

Також, за висновком експерти об'єкти нерухомості, вказані в договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2008 можуть експлуатуватися незалежно один від одного.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що за спірним договором відчуження земельної ділянки, інвентарю, сировини, продукції, прав вимоги, боргів, а також права на торговельну марку або інше позначення не здійснювалося, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2008 було відчужене майно, яке не має встановлених законодавством ознак цілісного або єдиного майнового комплексу.

Також, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що на майно, яке було відчужено відповідно до договору купівлі-продажу від 04.07.2008 не розповсюджується правовий режим майна Збройних Сил України, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Згідно зі ст. 3 вказаного Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Відповідно до пунктів 2, 6 та 12 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919, відчуження військового майна, зокрема, цілісних майнових комплексів та нерухомого майна здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з Мінекономіки України, шляхом реалізації на аукціонах.

Відтак Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" щодо військового майна законодавцем встановлені спеціальні кваліфікуючі ознаки такого майна, а саме - закріплення його за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 та підпункту 4.2 пункту 4 Статуту державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт", затвердженого Міністром оборони України 27.10.2006 та зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі 23.04.2007 (номер запису 10771230000004135), ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" засноване на державній власності є державним унітарним підприємством, діє як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України, яке є органом управління майном. Майно підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою органу управління майном у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 74 ГК України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Частинами 1 та 2 ст. 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Згідно з частинами першою та другою статті 52 ГК України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Частиною 4. ст. 12 ГК України передбачено, що обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності, умови і гарантії її організації та державної підтримки визначає Закон України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої ст. 3 вказаного Закону суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" порядок реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах України визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України постановою від 03.05.2000 № 749 затверджено Порядок реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах.

Пунктами 2 та 3 вказаного Порядку передбачено, що реєстрації підлягають військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які здійснюють господарську діяльність з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності, шляхом включення до реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності (далі - реєстр). Реєстрація військових частин як суб'єктів господарської діяльності проводиться Міноборони відповідно до цього Порядку та Положення про порядок ведення реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності, що затверджується Міноборони.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що для військових частин, закладів, установ та організації Збройних Сил законодавством встановлено інший правовий режим регулювання їх діяльності, ніж для державних підприємств, що знаходяться в сфері управління Міністерства оборони України, зокрема, інший вид речового права для закріплення державного майна; інший порядок реєстрації для здійснення господарської діяльності; інша мета здійснення такої діяльності; інший порядок взаємин із органом уповноваженим управляти майном, у тому числі в сфері фінансування їх діяльності.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" не передбачено включення до структури Збройних Сил України державних підприємств, що знаходяться у сфері управління Міністерства оборони України.

Суди, врахували вказані вимоги закону та дійшли правомірного висновку про те, що майно ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" не може бути віднесено до військового, оскільки воно не має встановлених законодавцем кваліфікуючих ознак такого майна, а саме - закріплення його за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління. Відтак, укладення договору купівлі-продажу від 04.07.2008 не суперечить положенням ст.ст. 1, 3, 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", пунктів 2 і 6 та абзацу 2 пункту 12 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1919.

Також, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи прокурора про невідповідність спірного договору положенням ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", яка встановлює заборону на приватизацію майна Збройних Сил України, оскільки в розумінні Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" майном Збройних Сил України є саме військове майно. Враховуючи, що відчужене за спірним договором майно, не є військовим (майном Збройних Сил України), його продаж не суперечить положенням ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки відчуження майна за спірним договором відбулося на підставі положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того суди правомірно зазначили про відсутність конкуренції норм, що регулюють відносини у процедурах приватизації та банкрутства, оскільки відповідно до положень ч. 3 ст. 214 ГК України до державних підприємств можуть бути застосовані процедури як до неплатоспроможного боржника в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Отже, законодавчо встановлено, що до державного підприємства може бути застосована процедура санації й навіть процедура ліквідації, якщо це підприємство не включено до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Такий перелік встановлено Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Так, судами встановлено, що ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" до зазначеного переліку не включено, а відтак доводи прокурора щодо невідповідності спірного договору ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст.ст. 4, 5, 10 та 12 Закону України "Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України", є безпідставними.

Щодо процедури приватизації підприємств Збройних Сил України або підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України шляхом корпоратизації та продажу акцій із збереженням у державній власності 51 відсотка акцій, яка встановлена ч. 3 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 4, 5, 10 та 12 Закону України "Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України", то господарськими судами попередніх інстанцій правомірно вказані норми не застосовано при розгляді даної справи, оскільки зазначеними нормами встановлено порядок приватизації підприємств, майно яких є єдиним майновим комплексом, тоді як відчужуване за спірним договором купівлі-продажу майно не є єдиним (цілісним) майновим комплексом.

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 12.01.2011 щодо необхідності співставлення майна, яке підлягало реалізації відповідно до плану санації ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" та майна, що було продане ТОВ "Ренесанс Херсонес" за договором купівлі-продажу від 04.07.2008, судами було встановлено, що згідно з планом санації продажу підлягало нерухоме майно ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт", зазначене в таблиці 8. При цьому передбачено реалізацію цього майна декількома окремими лотами, оскільки даний актив є складним та існують умови, які необхідно буде виконати потенціальному "покупцеві".

Встановивши, що перелік майна, наведений в таблиці 8 плану санації відповідає переліку майна, зазначеного в пункті 1.1 договору від 04.07.2008 купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає продажу за конкурсом, суди дійшли обґрунтованого висновку, що до складу майна, яке було продане за спірним договором, не увійшли каналізація до АБК інвентарний номер 00095 (рядок 15 табл. 8); мережі водопостачання інвентарний номер 00096 (рядок 16 табл. 8); мережі каналізації інвентарний номер 00097 (рядок 17 табл. 8) та зовнішні мережі зв'язку інвентарний номер 00098 (рядок 18 табл. 8), що є додатковим доказом того, що майно, яке було продане за спірним договором, не є цілісним майновим комплексом.

Крім того судами відповідно до ст. 43 ГПК України надано оцінку запереченням ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" про те, що ліквідаційний і передаточний баланси, які були прийняті експертом під час проведення зазначеної експертизи, підписані неповноважними особами, та зазначено, що вказані обставини не свідчать про їх недійсність та не створюють підстав для неприйняття висновку судової економічної експертизи, адже при її проведенні експертом досліджувалося і ряд інших документів, які містять відомості щодо майна боржника. Проте жодних розбіжностей чи невідповідностей вказаний висновок не містить, як і цього не доведено самим ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт".

Відкриття процедури санації ДП "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" та затвердження плану санації здійснено господарським судом міста Севастополя у справі № 20-5/236, про що винесено відповідні процесуальні документи, які на даний час оскаржені не були та набрали законної сили, а відтак перевірка законності складання і погодження відповідними органами плану санації боржника, у тому числі щодо оцінки майна та формування складу нерухомого майна боржника, оцінка відповідності плану санації нормам законодавства, надавалася судом під час розгляду зазначеної справи.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто якою визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Особливістю укладення договору в процедурі банкрутства державного підприємства є те, що продаж частини майна боржника провадиться на відкритих торгах, в порядку передбаченому законодавством з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (п. 1 ст. 20 Закону про банкрутство).

Затвердженим планом санації державного підприємства "Севастопольський ремонтний радіотехнічний завод "Контакт" передбачена реалізація активів боржника, зокрема, нерухомого майна, проданого за договором купівлі-продажу від 04.07.2008. При цьому така реалізація передбачалась декількома лотами шляхом проведення конкурсу із залученням Агентства з питань банкрутства.

Пунктом 4 ст. 20 Закону про банкрутство (в редакції на момент проведення конкурсу з продажу майна боржника) передбачено, що переможець торгів зобов'язаний заплатити продажну ціну майна боржника в строк, передбачений протоколом або договором купівлі-продажу, але не пізніше місяця після дня проведення торгів.

Отже, з урахуванням правової процедури реалізації майна боржника в процедурі санації на прилюдних торгах (в даному випадку конкурс), яка полягає в продажі майна боржника, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника конкурсу та особливостей передбачених законодавством щодо проведення торгів (конкурсу), у тому числі складання за результатами їх проведення акта (протоколу), складання якого є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна, а відтак є правочином, який може бути визнаватися недійсним в судовому порядку (аналогічна позиція відображена в пункті 3.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11).

Тобто у випадку виявлення порушення процедури проведення торгів (конкурсу), протокол про затвердження підсумків конкурсу може бути оскаржений до суду.

В даному випадку вимоги прокурора ґрунтуються тільки на порушенні законодавства при проведенні конкурсу з продажу майна боржника в процедурі санації, однак позов поданий про визнання недійсним договору, який був укладений на його підставі, при тому, що вказаний протокол конкурсу є дійсним на даний час, що свідчить про відсутність порушень при оформленні результатів конкурсу та є додатковою підставою для відмови в задоволенні позову про визнання недійсним спірного договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено невідповідності спірного правочину статті 203 ЦК України, що виключає застосування ст. 215 ЦК України.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій. Крім того, такі доводи фактично стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а також містять заперечення, які були предметом дослідження господарських судів і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваних рішень.

З огляду на викладене, підстави для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 111^{5, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 та рішення господарського суду міста Севастополя від 12.05.2011 у справі № 5020-1/064-7/348-10/096-3/110-195/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя:

С. Мирошниченко

Судді:

Т. Барицька

В. Картере