ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/15801/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Пасічник С.С.

Олексієнка М.М.

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України, в якому просила скасувати рішення «Про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку» від 17.07.2012 №2; визнати неправомірними дії посадових осіб відповідача щодо прийняття вказаного рішення та стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 8600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у липні 2012 року вона та її п'ятирічна донька проходили пункт пропуску «Бориспіль» з метою повернення до Португалії, проте, посадовою особою відповідача прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону відносно її доньки з посиланням на відсутність довідки органів РАГСу про те, що позивачка є одинокою матір'ю, при цьому, на думку позивачки, відповідачем не було взято до уваги, що донька позивачки народилась в Португалії й факт народження дитини зареєстровано в компетентних органах даної країни, а свідоцтво про народження доньки, в якому відсутні відомості про батька, легалізовано в установленому законодавством порядку і засвідчено Консулом України в Португалії 18.12.2006р.; крім того, позивачка, посилаючись на лист Крюківського відділу реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області від 20.07.2012р. №593/05-19, зазначає про неможливість отримання необхідної довідки в органах РАГС в Україні з огляду на відсутність у них відомостей про батька дитини, яка народилась в іншій країні.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є громадянкою України й, перебуваючи у Португалії, ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку - ОСОБА_5. Факт народження дитини позивачка зареєструвала в органах Португалії.

20.06.2012р. позивачка разом із донькою прилетіли з Португалії до України, а 17.07.2012р. при проходженні пункту пропуску «Бориспіль» з метою повернення до Португалії по відношенню до доньки позивачки старшим лейтенантом ОКПП «Київ» ОСОБА_6 прийнято «Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку», відповідно до якого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 заборонено перетинати державний кордон у зв'язку з відсутністю довідки з РАГСу про те, що позивачка є одинокою матір'ю.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивачка оскаржила його до суду.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.04.2003р. №661-IV «Про державну прикордонну службу України»на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України» органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в'їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати; шляхом опитування осіб з'ясовувати підстави перетинання державного кордону України, не пропускати через державний кордон України осіб без дійсних документів на право його перетинання, осіб, які надали завідомо неправдиві відомості під час одержання зазначених документів, осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України; робити в документах зазначених осіб відповідні відмітки.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 05.11.2009р. №1710-VI «Про прикордонний контроль»прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів здійснюються: 1) у пунктах пропуску через державний кордон; 2) поза пунктами пропуску у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті; 3) на території суміжних держав у порядку, передбаченому статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про прикордонний контроль» паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

Згідно з частиною 6 статті 23 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль та пропуск через державний кордон громадян України, які не досягли 16 років, здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням вимог частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України.

Під час прикордонного контролю та пропуску через державний кордон осіб, які не досягли 16 років, посадові особи Державної прикордонної служби України здійснюють процедури прикордонного контролю в повному обсязі.

Якщо особу, яка не досягла 16 років, супроводжує лише один дорослий та існують обґрунтовані підстави для того, щоб підозрювати, що особа, яка не досягла 16 років, незаконно перетинає державний кордон, посадова особа Державної прикордонної служби України проводить ретельну перевірку з метою виявлення будь-яких невідповідностей чи суперечностей у наданій інформації.

Відповідно до частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно з пунктом 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995р. №57, перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Відповідно до пункту 4 даних Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;

2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:

якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;

якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;

у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій:

свідоцтва про смерть другого з батьків;

рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;

рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;

рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;

рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;

довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Також, пунктом 2.7 Інструкції з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.06.2012р. №407 й зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.06.2012р. за №1083/21395, передбачено, що під час здійснення стандартної перевірки документів громадян України на виїзд з України потрібно додатково перевіряти, зокрема, наявність та дійсність документів, необхідних для виїзду з України громадян, які не досягли 16-річного віку, відповідно до пунктів 3 - 6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995р. №57.

Таким чином, спеціальними нормативними актами, які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону й здійснення їх документальної перевірки, визначено вичерпний перелік документів, за наявності яких особа, яка не досягла 16-річного віку, має право перетинати державний кордон України.

При цьому, судами попередніх інстанцій підставно не взято до уваги посилання позивачки на ту обставину, що органи РАГСу не надають довідок про підтвердження статусу одинокої матері відносно дітей, які народились за межами України, про що позивачці повідомлено листом Крюківського відділу реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області від 20.07.2012р. №593/05-19, оскільки Правилами перетинання державного кордону громадянами України не передбачено який саме (приналежність територіальна, відомча, державна) відділ реєстрації актів цивільного стану має надати таку довідку, тобто, вона може бути видана і компетентним органом реєстрації актів цивільного стану Португалії.

Крім того, у пункті 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України наведено інший перелік документів, які може надати особа, що перетинає державний кордон разом із дитиною, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків, й позивачці 17.07.2012р. було запропоновано надати такі документи.

Але, як встановлено судами, під час перетинання державного кордону 17.07.2012р. позивачка не надала відповідачу будь-яких інших документів, передбачених Правилами перетинання державного кордону громадянами України, які надають право на виїзд за межі України особам до 16-річного віку без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків.

Отже, вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій дали правильну правову оцінку обставинам справи й підставно прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Олексієнко М.М.

Черпак Ю.К.