ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.13р.

Справа № 15/904/243/2013

За позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг

до Публічного акціонерного товариства "Промислово - виробниче підприємство "Кривбасвибухпром", м. Кривий Ріг

про визнання права власності

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники :

від позивача: Шатунов., представник за довіреністю №53-02/2 від 02.01.13 р.

Ніколенко Є.В., представник за довіреністю № 53-02/10 від 02.01.13

від відповідача: Присяжний Д.М., представник за довіреністю № 1 від 02.01.13 р.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.13р. порушено провадження у справі № 15/904/243/2013 за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Промислово - виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" (далі - відповідач) про визнання право власності на майно, що знаходиться на земельній ділянці, землекористувачем якої є відповідач, та складається із залізничної колії № 24 (навантажувально-вивантажувальна маневрового району «Склад ВМ» станції "Колонка", інв. № 20192) та стрілочних переводів №№ 23, 25, 26, які були частиною демонтованої залізничної колії № 15 (навантажувально-вивантажувальна маневрового району «Склад ВМ» станції "Колонка", інв. № 20215).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.13р. призначено у справі № 15/904/243/2013 судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.

15.02.13р. до господарського суду Дніпропетровської області від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист з матеріалами справи №15/904/243/2013. В зазначеному листі повідомлялося про те, що у Дніпропетровському науково-дослідному інституті судових експертиз відсутні спеціалісти відповідної галузі знань.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.13р. доручено проведення судової експертизи Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса, у зв'язку з чим матеріали справи були направлені на його адресу.

01.04.13р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов лист з матеріалами справи від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса, згідно якого останній повідомляв суду про те, що провести експертизу та надати висновки з питань, викладених в ухвалі суду, не вбачається за можливе у зв'язку з відсутністю в інституті фахівців, які мають відповідні знання та кваліфікацію у даній галузі, зокрема щодо проектування, експлуатації та реконструкції залізничних колій й стрілочних переводів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.13р. доручено проведення судової експертизи Донецькому науково-дослідному інституті судових експертиз, у зв'язку з чим матеріали справи були направлені на його адресу.

29.04.13р. на адресу господарського суду Дніпропетровської області від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №15/904/243/2013 з листом, згідно якого останній повідомляє про те, що для вирішення питань, які зазначені в ухвалі суду, необхідні спеціальні знання у галузі проектування, реконструкції та експлуатації об'єктів залізничного господарства, але у Донецькому НДІСЕ відсутні спеціалісти з даного виду знань.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.13р., починаючи з 28.05.13р., поновлено провадження у справі №15/904/243/2013 та справу призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.13р. призначено у справі № 15/904/243/2013 судову експертизу, проведення якої доручено Криворізькому представництву Дніпропетровської Торгово-промислової палати, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.

03.07.13р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов лист з матеріалами справи від Криворізького представництва Дніпропетровської Торгово-промислової палати. В зазначеному листі повідомляється про те, що у Криворізькому представництві Дніпропетровської Торгово-промислової палати відсутні фахівці відповідної галузі знань.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.13р., починаючи з 20.08.13р., поновлено провадження у справі № 15/904/243/2013, оскільки експертизу провести не можливо, тому що відсутні спеціалісти з необхідного виду знань, та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20.08.13р.

20.08.13р. в судовому засіданні оголошено перерву до 21.08.13р.

Ухвалою господарського суду від 21.08.13р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Асоціацію "Укррудпром"; відкладено розгляд справи на 01.10.13р.

Ухвалою господарського суду від 01.10.13р. відкладено судове засідання на 15.10.13р.

15.10.13р. в судовому засіданні повноважні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи додаткові пояснення.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні. Крім того, повноважний представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Повноважний представник третьої особи у судове засідання не з'явився, але 10.09.13р. до суду від останнього надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника третьої особи.

В судовому засіданні 15.10.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, відповідно до Переліку нерухомого майна, переданого Державною акціонерною компанією "Укррудпром" (далі - ДАК "Укррудпром") до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", тобто позивач, згідно додатку до довідки ДАК "Укррудпром" № УР-15/1128 від 27.08.2004р., останній є власником під'їзної залізничної колії, яка примикає до станції "Шмакове" Державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Вказана під'їзна колія позивача включає в себе три промислові станції: "Карл Лібкнехт", "Колонка" та "Комсомольська", що з'єднані між собою та у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначена для транспортного обслуговування позивача та його контрагентів, серед яких до 2009 року було й Відкрите акціонерне товариство "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром", тобто відповідач.

Позивач зазначає, що транспортне обслуговування відповідача здійснювалося на підставі договорів за № 38/471 від 06.10.2003 року, за № 38/505 від 23.08.2005 року, за №1199 від 15.08.2006 року та за № 1625/71 від 29.12.2007 року на надання послуг з подавання та забирання вагонів до визначених місць навантаження-вивантаження. Подача вагонів відповідачу під вантажні операції здійснювалася на залізничні колії станції "Колонка". Прийомоздавальні операції здійснювалися на одній з колій станції "Карл Лібкнехт". Звідти вагони виставлялися на залізничні колії станції "Шмакове" Державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Позивач звертає увагу суду на те, що частина майна, переданого ДАК "Укррудпром" до статутного фонду позивача, знаходиться на земельній ділянці, землекористувачем якої є відповідач (арк. № 6 Переліку). Це майно складається з: колії № 24 (навантажувально-вивантажувальна маневрового району «Склад ВМ» станції "Колонка", інв. № 20192), колії №5 (обгінна маневрового району «Склад ВМ» станції "Колонка", інв. № 20213), колії № 6 (навантажувально-вивантажувальна маневрового району «Склад ВМ» станції "Колонка", інв. № 20214), колії № 7 (навантажувально-вивантажувальна маневрового району «Склад ВМ» станції "Колонка", інв. № 20214), колії № 15 (навантажувально-вивантажувальна маневрового району «Склад ВМ» станції "Колонка", інв. № 20215), колії № 4 (з'єднувальна маневровий район « 4км» - маневровий район «Склад ВМ» станції "Колонка", інв. № 20216), колії № 16 (навантажувально-вивантажувальна маневрового району «Склад ВМ» станції "Колонка", інв. № 20217) - тобто залізничних колій №№ 4, 5, 6, 7, 15, 16, 24 станції "Колонка" під'їзної залізничної колії позивача, яка примикає до станції "Шмакове" Державного підприємства "Придніпровська залізниця", разом зі стрілочними переводами №№ 2, 5, 7, 14, 23, 25, 26, що встановлені на вказаних коліях.

У відповідності з вимогами ст. 67 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 р., та п. 1.5. «Правил обслуговування залізничних під'їзних колій», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 р., робота станції "Колонка" регламентується Технічно-розпорядчим актом, затвердженим 31.10.2006 року, «Інструкцією про порядок обслуговування і організації руху між під'їзною колією ВАТ "Кривбасзалізрудком" і станцією "Шмакове" ДП "Придніпровська залізниця" від 16.04.2010 року, «Договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Кривбасзалізрудком" при станції Шмакове Придніпровської залізниці» від 15.04.2008 року та Технічним паспортом, затвердженим 28.12.2009 року.

Згідно з п. 1.4. «Технічно-розпорядчого акта станції "Колонка" залізничного цеху №4 управління залізничного транспорту ВАТ "Кривбасзалізрудком"» від 31.10.2006 року залізничні колії власності відповідача примикають до залізничної колії № 15 через стрілочні переводи №№ 25, 26 власності позивача.

Технічною характеристикою залізничних колій станції "Колонка" (арк. № 9 Технічного паспорту) встановлено, що межею залізничної колії № 15 є стрілочний перевід № 14 через стрілочні переводи №№ 23, 25, 26 до тупикового упору, залізничної колії № 4 - стрілочний перевід № 4 через стрілочний перевід № 2 до стрілочного переводу № 5, залізничної колії № 5 - стрілочний перевід № 5 до стрілочного переводу № 7, залізничної колії № 6 - стрілочний перевід № 5 до стрілочного переводу № 7, залізничної колії № 7 - стрілочний перевід № 7 до стрілочного переводу № 14, залізничної колії № 16 - стрілочний перевід № 14 до тупикового упору, а залізничної колії №24 - стрілочний перевід № 23 до тупикового упору.

Позивач стверджує про те, що він як власник під'їзної колії має виконувати вимоги чинного законодавства України щодо утримання в повній справності під'їзних колій з усіма спорудами і пристроями, на рівні, що забезпечує безпеку виконання робіт, ефективне використання рухомого складу, збереження вагонного парку та вантажу, який перевозиться. Невиконання цього обов'язку буде мати наслідком застосування господарських санкцій до власника колій зі сторони Державного підприємства "Придніпровська залізниця", органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Тому 30.11.2010 року позивачем на адресу відповідача було надіслано листа за вих. №1288/13, в якому останньому було запропоновано укласти договір на відшкодування витрат, зумовлених утриманням під'їзної залізничної колії, яка примикає до станції "Шмакове" Державного підприємства "Придніпровська залізниця", за відсутності необхідності у залізничних перевезеннях.

Листом за вих. № 3484/223 від 21.12.2010 року відповідач повідомив, що під'їзні колії, які примикають до станції "Шмакове" Державного підприємства "Придніпровська залізниця", використовуватися не будуть.

Як зазначає позивач, на підставі цієї відповіді було прийнято рішення про демонтаж власних залізничних колій, що знаходяться на земельній ділянці, землекористувачем якої є відповідач.

02.04.2012 року між сторонами було укладено договір за № 159/1091 на спільну діяльність по демонтажу залізничної колії, з протоколом розбіжностей. Згідно з погодженим п. 2.4. цього Договору «на момент його підписання сторонами узгоджено демонтаж колій за №№ 5, 6, 7, 15, колії 16 - від стику хрестовини стрілочного переводу №4 (ТРА Складу ВМ «Центральний» ДП ДПВП "Кривбасвибухпром"), та стрілочних переводів 5, 7, 14. Стрілочні переводи за №№ 23, 25, 26 та залізнична колія № 24 (№ 22 ТРА Складу ВМ «Центральний» ДП ДПВП "Кривбасвибухпром") до вияснення балансової належності демонтажу не підлягають.».

Позивач зазначає про те, що на момент подання позовної заяви він власними силами та за власний кошт виконало демонтаж усіх узгоджених залізничних колій і стрілочних переводів й вивезло їх за межі території відповідача. На виконання п. 2.5. вищевказаного договору позивачем було відновлено щебенем гранітним земельну ділянку, на якій знаходилися демонтовані залізничні колії №№ 15 та 16. Сторони одна до одної не мають жодних претензій щодо виконання робіт по демонтажу узгоджених залізничних колій та стрілочних переводів.

Листом за вих. № 1109/13 від 27.08.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про невідкладне визначення балансової належності стрілочних переводів за №№ 23, 25, 26, які були частиною демонтованої залізничної колії № 15, та залізничної колії № 24 (№ 22 ТРА Складу ВМ «Центральний» ДП ДПВП "Кривбасвибухпром"), що необхідно для повного виконання договору № 159/1091 від 02.04.2012 року. До листа були додані письмові докази права власності позивача на вищевказані основні засоби.

Однак у листі за вих. № 2293/13 від 28.09.2012 року, надісланому у відповідь, відповідачем як землекористувачем земельної ділянки, на якій знаходяться залізнична колія № 24 та стрілочні переводи №№ 23, 25, 26, право власності позивача на вказані об'єкти не визнано. Жодних письмових додатків, що доводили б право власності відповідача на вищевказане майно, до листа не додано.

Як зазначає позивач, переговори щодо визначення балансової належності залізничної колії № 24 та стрілочних переводів №№ 23, 25, 26, передбачені п. 3.4. «Договору на спільну діяльність по демонтажу залізничної колії», закінчилися безрезультатно.

Залишкова вартість залізничних колій №№ 15 та 24 маневрового району «Склад ВМ» станції "Колонка" складає 78 225,00 грн. (бухгалтерська довідка додається).

У 2010 році ВАТ "Кривбасзалізрудком", правонаступником якого є ПАТ "Кривбасзалізрудком", тобто позивач, було стороною аналогічного судового процесу щодо визнання права власності на майно, що знаходилося на земельній ділянці, землекористувачем якої було ВАТ "Суха Балка" (правонаступник - ПАТ "Євраз Суха Балка"). Копія постанови Вищого господарського суду України від 15.12.2010 року у справі № 9/173-10 додається. У вищевказаній постанові Вищого господарського суду України від 15.12.2010 року визначено вичерпний перелік документів, які є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію. Зокрема, такими документами є: масштабний план; технічний паспорт; поздовжній та поперечний профілі залізничних колій; креслення штучних споруд; інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, затверджена залізницею.

Аналогічний перелік документів, передбачений ст. 67 Статуту залізниць України та п.п. 1.3., 1.4., 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., застосовано Вищим господарським судом України при прийнятті постанови від 04.10.2007 р. у справі № 30/443-06-13470. Більш того, матеріалами даної справи встановлено, що «залізничні під'їзні колії не підлягають реєстрації як самостійний об'єкт, оскільки вони належать до споруджень виробничого призначення і являються частиною майнового комплексу.».

Неможливість реєстрації спірного майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно прямо випливає з положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 р., оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться тільки після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації, а вказаними нормативно-правовими актами взагалі не визначено порядку проведення технічної інвентаризації залізничних колій.

Таким чином, як зазначає позивач, враховуючи судову практику у даній категорії справ та докази, подані позивачем в обґрунтування позовних вимог, зокрема, Технічний паспорт з планом залізничних колій на території Вибухпрома, затверджений 28.12.2009 року, Технічно-розпорядчий акт, затверджений 31.10.2006 року, Інструкцію про порядок обслуговування і організації руху між під'їзною колією ВАТ "Кривбасзалізрудком" і станцією "Шмакове" ДП "Придніпровська залізниця" від 16.04.2010 року, Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Кривбасзалізрудком" при станції Шмакове Придніпровської залізниці від 15.04.2008 року, довідку ДАК "Укррудпром" № УР-15/1128 від 27.08.2004 р., у господарського суду Дніпропетровської області є всі підстави визнати за позивачем право власності на залізничну колію № 24 та стрілочні переводи №№ 23, 25, 26, які були частиною демонтованої залізничної колії № 15, що розміщуються на земельній ділянці, землекористувачем якої є відповідач, без проведення додаткових експертних досліджень.

Позивач звертає увагу суду на той факт, що відповідач визнав право власності позивача на стрілочні переводи за №№ 23, 25, 26 та залізничну колію № 24 у договорах на надання послуг з подавання та забирання вагонів, укладених в різні роки між сторонами, зокрема, договорах за № 38/471 від 06.10.2003 року, за № 38/505 від 23.08.2005 року, за № 1199 від 15.08.2006 року та за № 1625/71 від 29.12.2007 року. Перелік залізничних колій та стрілочних переводів, що належать сторонам, визначено пунктами 4 вказаних договорів.

На підставі вищевикладеного позивач просить визнати за ним право власності на майно, що знаходиться на земельній ділянці, землекористувачем якої є відповідач, та складається із залізничної колії № 24 (навантажувально-вивантажувальна маневрового району «Склад ВМ» станції "Колонка", інв. № 20192) та стрілочних переводів №№ 23, 25, 26, які були частиною демонтованої залізничної колії № 15 (навантажувально-вивантажувальна маневрового району «Склад ВМ» станції "Колонка", інв. № 20215).

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідач звертає увагу суду на те, що Публічне акціонерне товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" є правонаступником Дочірнього підприємства ДАК "Укррудпром" "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром".

Відповідно до Акта № 1 від 30.12.1999 року в статутний фонд Дочірньому підприємству ДАК "Укррудпром" "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" передані основні фонди на загальну суму 38 548 тис. грн., у тому числі залізнична колія за інвентарним № 200169, введена в експлуатацію в 1985 році, розташована на території складів ВМ гірничого цеху № 5 загальною протяжністю 2 980 метрів. В склад переданої залізничної колії, яка обліковується у відповідача одним рядком входять прокладені власними силами і за власні кошти колії № 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 та стрілочні переводи № 1, 2, 3, 4, 8, 9, 10 ТРА Складу ВМ «Центральний» ДП ДПВП "Кривбасвибухпром".

Як зазначає відповідач, факт передачі колії підтверджується актом передачі № 6 та № 1, розшифровкою основних фондів, переданих в статутний фонд, ТРА складу ВМ Центральний, схемою залізничних колій, інвентарною карткою та іншими документами.

Відповідач вважає, що спірна залізнична колія та стрілочні переводи є його власністю, знаходиться на території та на земельній ділянці, яка надана відповідачу у постійне користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, актом інвентаризації основних фондів ГЦ - 5 по базисному складу ВМ Центральний, технічно-розпорядчим актом залізничної колії складу Центральний.

На момент розгляду справи, як зазначає відповідач, позивач всі належні йому колії та стрілочні переводи демонтував та вивіз, про що свідчить наданий позивачем акт.

Таким чином, як вважає відповідач, спірні колія та стрілочні переводи є власністю відповідача і посягання на них позивача є безпідставними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та письмових пояснень до них і заперечень проти них, суд вважає, що позов відносно відповідача підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і визначає, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів, в числі інших, може бути визнання права.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові, згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України, належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, які здійснюються останнім відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України на власний розсуд, в тому числі і згідно із частиною 1 статті 320 Цивільного кодексу України, для здійснення підприємницької діяльності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до умов статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно статті 64 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Залізничні під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Стаття 67 Статуту визначає, що на кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд.

Положення Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (статті 12, 64 - 77 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00 № 644 конкретизують статті Статуту та встановлюють, що відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. Відповідність під'їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під'їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під'їзної колії в експлуатацію (пункт 1.3.); на кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць (пункт 1.4). Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць (пункт 1.5.). Таким чином, предметом доказування у спорі про визнання права власності на спірне майно є наявність чи відсутність тих підстав, з якими закон пов'язує визнання права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог та доводів в підтвердження права власності на спірне майно було надано наступні документи: Технічний паспорт з планом залізничних колій, затверджений 28.12.2009 року; Технічно-розпорядчий акт, затверджений 31.10.2006 року; Інструкцію про порядок обслуговування і організації руху між під'їзною колією ВАТ "Кривбасзалізрудком" і станцією "Шмакове" ДП "Придніпровська залізниця" від 16.04.2010 року; Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Кривбасзалізрудком" при станції Шмакове Придніпровської залізниці від 15.04.2008 року; довідку ДАК "Укррудпром" № УР-15/1128 від 27.08.2004 р.

Враховуючи те, що надані позивачем документи свідчать про наявність правових підстав для визнання за останнім права власності на спірне майно, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає за необхідне зазначити також про те, що знаходження спірного майна на земельній ділянці, яка належить на праві користування відповідачу не має наслідком виникнення у останнього права власності на таке майно.

Крім того, суд враховує відсутність у відповідача документів, які підтверджують виникнення у останнього права власності на спірне майно в розумінні статті 67 Статуту залізниць України.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

При вирішенні даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі, у зв'язку з чим витрати по справі слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 15, 16, 316, 317, 319, 320, 328, 392 Цивільного кодексу України, Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457, Положення Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00 № 644, статтями 20, 147 Господарського кодексу України, статтями ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати за Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Симбірцева, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 00191307) право власності на майно, що знаходиться на земельній ділянці, землекористувачем якої є Публічне акціонерне товариство "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" (50005, м. Кривий Ріг, вул. Каховська, буд. 40, код ЄДРПОУ 00190934), та складається із залізничної колії № 24 (навантажувально-вивантажувальна маневрового району «Склад ВМ» станції "Колонка", інв. № 20192) та стрілочних переводів №№ 23, 25, 26, які були частиною демонтованої залізничної колії № 15 (навантажувально-вивантажувальна маневрового району «Склад ВМ» станції "Колонка", інв. № 20215).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" (50005, м. Кривий Ріг, вул. Каховська, буд. 40, код ЄДРПОУ 00190934) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Симбірцева, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 00191307) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 16.10.13р.