-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2013 року
Справа № 20571/10
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Глушка І.В., Гудим Л.Я.
за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2010р. по справі № 2а-6532/09/1770 за позовом ОСОБА_1 до Гощанського районного центру зайнятості про визнання дій неправомірними,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернулася до суду з позовом до Гощанського районного центру зайнятості в якому просить визнати протиправними дії Гощанського районного центру зайнятості, які полягали у відмові статусу безробітної. Зобов'язати Гощанський районний центр зайнятості надати статус безробітної. Стягнути з відповідача не призначену безпідставно соціальну допомогу у зв'язку з безробіттям відповідно до законодавства.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій Гощанського районного центру зайнятості щодо відмови у наданні статусу безробітної протиправними, зобов'язання надати вказаний статус та виплатити допомогу по безробіттю відмовлено повністю.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Позивач ОСОБА_1, після закінчення у 2005 році Тучинської середньої школи вступила на денну форму навчання до Рівненського державного аграрного коледжу. 27 червня 2008 року закінчила навчання, отримавши диплом за спеціальністю "Бухгалтерський облік". Під час навчання у коледжі ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину ОСОБА_2 У зв'язку з народженням дитини позивач перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Гощанської райдержадміністрації та отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку по ІНФОРМАЦІЯ_2.
29 липня 2009 року позивач звернулася до Гощанського районного центру зайнятості з метою отримання статусу безробітної. Відповідач відмовив ОСОБА_1 у реєстрації та наданні такого статусу у зв'язку з тим, що на момент звернення до центру зайнятості вона була членом особистого селянського господарства.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Частина 5 цієї ж статті передбачає, що Порядок реєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. б ч.3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та є членами особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003р. члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.
Згідно з п.2 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. N219, незайняті громадяни, у тому числі члени особистих селянських господарств, для яких робота у таких господарствах не є основною, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації.
Для цілей цього Порядку ведення особистого селянського господарства вважається основною роботою для члена такого господарства за умови, що протягом 12 місяців, які передували дню звернення до державної служби зайнятості, він провадив лише діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, чи одночасно працював на умовах найму або займався видом діяльності, що визначений частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", менше 26 календарних тижнів. Такі члени особистого селянського господарства не підлягають реєстрації.
п. 4 вказаного Порядку передбачає, що під час реєстрації колишніми членами особистих селянських господарств, для яких така робота була основною, пред'являється довідка про припинення ведення особистого селянського господарства або про вихід з такого господарства, видана сільською, селищною або міською радою за місцем розташування земельної ділянки.
ч.1 ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Абзацом 9 ч. 1 ст. 19 вищенаведеного Закону передбачено, що державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову.
Згідно з вимогами вищевказаних нормативних актів відповідач і вимагав у позивача надати довідку щодо членства в особистому селянському господарстві.
Пунктом 16 Роз'яснень щодо використання у роботі внесених змін до законодавчих та нормативно-правових актів з питань зайнятості та соціального страхування на випадок безробіття Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» , викладених у листі Державного центру зайнятості від 15.04.2009р. №ДЦ-06-2929/0/-09 зазначено, що безробітні громадяни, члени особистого селянського господарства, які до 13 січня 2009 року визнані безробітними та отримували допомогу по безробіттю, були зняті з обліку з припиненням виплати допомоги по безробіттю в державній службі зайнятості у зв'язку з поданням заяви про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного або шестирічного віку, повинні протягом 30 календарних днів після досягнення дитиною трирічного або шестирічного віку подати заяву до центру зайнятості про перереєстрацію їх як безробітних. Довідку про вихід із особистого селянського господарства або про припинення його ведення при перереєстрації як безробітні, такі громадяни не повинні подавати, так як вони були визнані безробітними та отримували допомогу по безробіттю до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» і були зняті з обліку з поважних причин.
Судом першої інстанції у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 вперше звернулася до центру зайнятості після того, як ІНФОРМАЦІЯ_2 її дитині виповнилося три роки. До цього моменту позивач не мала статусу безробітної та не отримувала допомоги по безробіттю. Цей факт було визнано представником позивача у судовому засіданні.
ОСОБА_1 також зазначала, що по ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому не була зайнятою в особистому селянському господарстві.
Судом першої інстанції було встановлено, що відпустка надавалася ОСОБА_1 за місцем навчання у Рівненському державному аграрному коледжі. З диплома серії НОМЕР_1 вбачається, що позивачу 27 червня 2008 року було видано документ про закінчення навчання за спеціальністю «Бухгалтерський облік». Тобто, позивач, отримавши диплом, у 2008 році припинила відносини з навчальним закладом.
Тому, надана аграрним коледжом відпустка по догляду за дитиною завершилася із припиненням ОСОБА_1 навчання. Всупереч наполяганням представника позивача, факт отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку по ІНФОРМАЦІЯ_2 не підтверджує факту перебування ОСОБА_1 до цього ж терміну у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 01.11.1992р. N 2811-ХІІ передбачено виплату цього виду допомоги як працюючим громадянам, що перебувають у відповідній відпустці, так і непрацюючим.
З моменту закінчення навчання і до часу звернення в Гощанський районний центр зайнятості ОСОБА_1 була членом особистого селянського господарства, що підтверджується вищезазначеною довідкою Тучинської сільської ради.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, тому суд першої інстанції зробив правильні висновки щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2010р. по справі № 2а-6532/09/1770 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.Я. Макарик
Судді : І.В.Глушко
Л.Я. Гудим
скопійовано
-
скопійовано
-
