ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

20 вересня 2013 року № 826/11847/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Маруліної Л.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Адміністратор недержавного пенсійного фонду "Пенсійне забезпечення"

до

Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про

визнання протиправним та скасування розпорядження №2042 від 27.06.2013

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Адміністратор недержавного пенсійного фонду "Пенсійне забезпечення" (далі також - позивач, TOB «АНПФ «Пенсійне забезпечення») до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі також - відповідач, Нацкомфінпослуг), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 27.06.2013 р. №2042 в цілому про тимчасове зупинення дії ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів Товариству з обмеженою відповідальністю "Адміністратор недержавного пенсійного фонду "Пенсійне забезпечення".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2013 р. відкрито провадження у справі.

В судове засідання 11.09.2013 позивач прибув. Відповідач, належним чином повідомлений про судове засідання, явку свого представника не забезпечив.

Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Позивач позовні вимоги вмотивовує тим, що Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 27.06.2013 за №2042 про тимчасове зупинення дії ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів порушує норми матеріального права і норми, що регламентують порядок проведення перевірок, винесено без належної оцінки доказів і наданих пояснень позивача і, відповідно, суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 21.08.2013 р. та від 13.09.2013 р.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що в період з 25.01.2013 р. по 24.03.2013 р. інспекційною групою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у складі керівника інспекційної крупи - Білодіда Г.А. та членів інспекційної групи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що діяли на підставі посвідчення на проведення планової виїзної перевірки (інспекції) від 23.01.2013 р. №01/14/4, виданого Головою Нацкомфінпослуг, проводилася перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Адміністратор недержавного пенсійного фонду «Пенсійне забезпечення» щодо дотримання вимог чинного законодавства України у сфері фінансових послуг та дотримання вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» та інших нормативно- правових актів з питань фінансового моніторингу за період з 01 січня 2011 р. по 02 січня 2013 р.

В результаті проведеної перевірки інспекційною групою складено Акт планової виїзної перевірки (інспекції) TOB «АНПФ «Пенсійне забезпечення» від 26.03.2013 р. №26/14-4ФП, яким встановлено ряд порушень позивачем вимог законів та інших нормативно-правових актів, та Акт планової виїзної перевірки (інспекції) з питань додержання вимог чинного законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму TOB «АНПФ «Пенсійне забезпечення» від 26.03.2013 р. №26/14-4ФМ, згідно яким порушень чинного законодавства не встановлено.

Відповідачем, 02.04.2013 р. на підставі Акту планової виїзної перевірки (інспекції) TOB «АНПФ «Пенсійне забезпечення» від 26.03.2013 №26/14-4ФП, винесено Акт про правопорушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Адміністратор недержавного пенсійного фонду «Пенсійне забезпечення» вимог законодавства про фінансові послуги №01/14/4-п-2 (далі по тексту - Акт про правопорушення).

24.04.2013 р. за результатами розгляду Акту про правопорушення директор департаменту регулювання та нагляду за установами накопичувального пенсійного забезпечення Нацкомфінпослуг винесено Постанову №01/14/4-п-2-НПЗ про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг (далі по тексту - Постанова №01/14/4-п-2-НПЗ), згідно якої до позивача застосовано штраф у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (3 400,00 грн.) та закрито справу про правопорушення, зазначене у третьому пункті констатуючої частини цієї Постанови (заниження вартості активів та збільшення суми зобов'язань (витрат) на суму зайво списаної дебіторської заборгованості), у зв'язку з тим, що факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги не доведено.

27.06.2013 р. відповідачем проведено засідання, на якому винесено Розпорядження від 27.06.2013 р. №2042, в якому встановлено порушення позивачем норм законодавства, а саме:

1. порушення абзацу другого частини четвертої статті 55 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" в частині того, що у разі розірвання пенсійного контракту таким вкладником він повинен укласти, крім випадків, передбачених статтею 65 цього Закону, новий пенсійний контракт щодо участі в іншому пенсійному фонді або відкрити в банку пенсійний депозитний рахунок, а у разі досягнення пенсійного віку, визначеного відповідно до закону, - укласти із страховою організацією договір страхування довічної пенсії та абзацу третього підпункту 4.4.5 пункту 4.4 розділу 4 Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 20.07.2004 р. № 1660, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2004 р. за № 990/9589, в частині того, що у разі виникнення підстав для переведення пенсійних коштів (частини пенсійних коштів) учасника фонду такий учасник або його представник подає (надсилає) адміністратору письмову заяву та копію відповідного договору, укладеного на його користь: пенсійного контракту, укладеного з новим пенсійним фондом, або договору страхування з обраною страховою організацією, або договору про відкриття пенсійного депозитного рахунку в банку, або договору про виплату пенсії на визначений строк, укладеного з іншим фондом;

2. порушення вимог частини першої статті 51 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" в частині того, що сума пенсійних коштів, що належить кожному учаснику фонду, визначається шляхом множення кількості одиниць пенсійних активів фонду, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, на чисту вартість одиниці пенсійних активів фонду та відображається на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, - оскільки програмний продукт "Система персоніфікованого обліку адміністратора недержавного пенсійного фонду "Атлас СПО" не обчислює суму пенсійних коштів, що належить кожному учаснику фонду, шляхом множення кількості одиниць пенсійних активів фонду, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, на чисту вартість одиниці пенсійних активів фонду та не обліковує і не відображає на індивідуальних пенсійних рахунках учасників фонду загальну кількість одиниць пенсійних активів фонду, що належить кожному учаснику фонду;

3. позивачем не здійснюється облік кількості одиниць пенсійних активів окремо по учасниках недержавного пенсійного забезпечення, що є порушенням вимог абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" в частині того, що система персоніфікованого обліку учасників фонду повніша містити інформацію щодо обліку кількості одиниць пенсійних активів, що здійснюється окремо по учасниках недержавного пенсійного забезпечення;

4. позивачем у програмному продукті "Система персоніфікованого обліку адміністратора недержавного пенсійного фонду "Атлас СПО" розподіл інвестиційних прибутків (збитків) недержавних пенсійних фондів між учасниками здійснюється пропорційно сумам, відображеним на їх індивідуальних пенсійних рахунках (субрахунку з кодом операції 02), на дату здійснення розподілу, що є порушенням вимог частини шостої статті 21 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" в частині обов'язку адміністратора вести персоніфікований облік учасників пенсійного фонду відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та інших нормативно-правових актів, пункту 2.3 розділу 2 Вимог до технічного забезпечення та інформаційних систем для ведення персоніфікованого обліку учасників недержавного пенсійного фонду, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 22.06.2004 р. № 1101, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2004 за № 855/9454, в частині того, що інформаційна система повинна забезпечувати цілісність, актуальність та несуперечність інформації, що обробляється;

5. позивачем як адміністратор пенсійного фонду використовує програмний продукт "Система персоніфікованого обліку адміністратора недержавного пенсійного фонду "Атлас СПО", який не виконує встановлених операцій технологічного процесу ведення персоніфікованого обліку, визначених Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення", та не відповідає Вимогам до технічного забезпечення та інформаційних систем для ведення персоніфікованого обліку учасників недержавного пенсійного фонду, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 22.06.2004 р. № 1101, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.07.2004 р. за № 855/9454, що є порушенням вимог пункту 3.2. розділу 3 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003 № 118, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12.01.2004 за № 25/8624, в частині того, що адміністратор повинен мати належне технічне забезпечення та інформаційні системи для ведення персоніфікованого обліку учасників пенсійного фонду, які відповідають вимогам, установленим Нацкомфінпослуг, і дають змогу провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів відповідно до вимог законодавства, що регулює діяльність з адміністрування пенсійних фондів;

6. порушенням вимог частини шостої статті 25 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" в частині обов'язку надавати учаснику недержавного пенсійного фонду виписку з його індивідуального пенсійного рахунку один раз на рік безоплатно, оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів щодо надання учасникам пенсійних фондів безоплатно один раз на рік (у 2011 та 2012 роках) виписок з їх індивідуальних пенсійних рахунків;

7. позивачем як адміністратором ВНПФ "Пенсійний фонд робітників морського транспорту" та НТ "ВНПФ "Перший національний відкритий пенсійний фонд" обчислено та визначено чисту вартість активів зазначених недержавних пенсійних фондів станом на 30.09.2012 та 31.12.2012 не відповідно до норм Положення про порядок визначення чистої вартості активів недержавного пенсійного фонду (відкритого, корпоративного, професійного), що є порушенням вимог частини шостої статті 47 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" в частині того, що обчислення та визначення чистої вартості активів пенсійного фонду здійснюються адміністратором за методикою та у порядку, визначеними Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до наданих письмових заперечень до акта перевірки від № 83/04-13 по суті виявленого порушення встановлено, що факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги не доведено, а тому провадження у справі в частині порушення вимог частини шостої статті 47 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" підлягає закриттю;

8. порушенням Товариством вимог підпункту 3 пункту 6.1 розділу 6 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.11.2003 № 118, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12.01.2004 за № 25/8624, в частині недотримання відокремленим підрозділом адміністратора вимог, установлених пунктом 3.4 Ліцензійних умов, в частині розміщення в приміщенні, яке орендоване ним за договором (договорами) з власником на строк менше тридцяти шести місяців, оскільки строк чинного договору оренди приміщень від 16.12.2008 № 161208/ІІ/2 для Одеської філії Товариства, укладеного Товариством з власником приміщення АКБ "ІМЕКСБАНК", становить тридцять п'ять місяців.

Розпорядженням тимчасово зупинено дію ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів позивачу за порушення, зазначене у пункті 1 констатуючої частини розпорядження; закрито провадження у справі в частині порушень, зазначених в пункті 7 розпорядження; приписано усунути позивачу виявлені порушення законодавства та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів до 26 липня 2013 року.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції відповідно до п. 10 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу:

1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;

4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій;

9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - суд аналізує тільки доречні і важливі аргументи особи.

Згідно положень вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.

Щодо встановлених у Розпорядженні порушень вимог законодавства, суд зауважує, що у пункті 1 Розпорядження встановлено, що відповідачем у 2012 році на підставі заяв учасників НТ ВНПФ "Перший національний відкритий пенсійний фонд" про переведення пенсійних коштів до банківської установи із завіреними банком копіями договорів банківського вкладу "ПН Стандарт", укладених з ПАТ "ІМЕКСБАНК", переведено без наявності правових підстав 43 450 474,40 грн. пенсійних коштів 7021 учасників НТ ВНПФ "Перший національний відкритий пенсійний фонд" на депозитні рахунки, чим порушено вимоги:

- абзацу 2 ч. 4 ст. 55 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та абзацу 3 п.п. 4.4.5 п. 4.4 розділу 4 Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 20.07.2004 № 1660, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.04 за № 990/9589 (далі - Положення № 1660).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» вкладник фонду, який є учасником фонду, має право в односторонньому порядку розірвати пенсійний контракт, який укладено з ним особисто, або вимагати зміни його умов.

У разі розірвання пенсійного контракту таким вкладником він повинен укласти, крім випадків, передбачених статтею 65 цього Закону, новий пенсійний контракт щодо участі в іншому пенсійному фонді або відкрити в банку пенсійний депозитний рахунок, а у разі досягнення пенсійного віку, визначеного відповідно до закону, - укласти із страховою організацією договір страхування довічної пенсії. При цьому пенсійні кошти вкладника фонду, який є учасником фонду, передаються за його рахунок до іншої фінансової установи, яка надає послуги з недержавного пенсійного забезпечення, в сумі, що обліковується на його індивідуальному пенсійному рахунку в пенсійному фонді, зменшеній на суму витрат, пов'язаних з перерахуванням таких пенсійних коштів (абзац 2 ч. 4 ст. 55).

Згідно абзацу 3 п.п. 4.4.5 п. 4.4 розділу 4 Положення № 1660 копія відповідного договору повинна бути скріплена печаткою адміністратора іншого фонду, страхової організації або банку, завірена підписом його (її) представника, що має відповідні повноваження.

При цьому, пенсійні депозитні рахунки - це вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, що відкриваються банківськими установами з урахуванням умов, установлених законодавством, для накопичення заощаджень на виплату пенсії (ст. 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»).

Частиною дев'ятою статті 61 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійні кошти, накопичені на пенсійних депозитних рахунках у банку, використовуються виключно для здійснення учаснику недержавного пенсійного забезпечення пенсійної виплати на визначений строк або одноразової пенсійної виплати, або у разі досягнення пенсійного віку, визначеного відповідно до закону, - для укладення договору страхування довічної пенсії з обраною ним страховою організацією чи на інші виплати, передбачені цим Законом.

Порядок використання пенсійних коштів, що акумульовані на пенсійних депозитних рахунках у банках учасниками недержавного пенсійного забезпечення для здійснення пенсійних виплат відповідно до цього Закону, встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з Національним банком України

Частина дев'ята статті 61 набирає чинності одночасно з набранням чинності змінами до Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо пенсійних депозитних рахунків.

На час виникнення оскаржуваних правовідносин та станом на час розгляду справи зазначених змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність" не внесено.

Таким чином, відповідачем зроблено вірний висновок у Розпорядженні, що договори банківського вкладу «ПН Стандарт» у гривні, укладені з ПАТ «ІМЕКСБАНК», не містять умов для накопичення заощаджень на виплату пенсії та здійснення пенсійних виплат вкладнику відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та не є договорами про відкриття пенсійних депозитних рахунків і не можуть бути оплачені за рахунок пенсійних коштів учасника.

Суд погоджується із твердженням відповідача, що позивачем в адміністративному позові здійснюється підміна понять «договору банківського вкладу (депозиту)» та «договору про відкриття пенсійного депозитного рахунку», цільовим призначенням якого відповідно до статті 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» є накопичення заощаджень на виплату пенсії.

Чинним законодавством, у разі виникнення підстав для переведення пенсійних коштів, зобов'язано, як варіант, укладати договори про відкриття пенсійного депозитного рахунку в банку, а не договір банківського вкладу (депозиту), що було виявлено відповідачем в оскаржених правовідносинах, які не призначені для накопичення заощаджень на виплату пенсії.

Отже, позивачем здійснено переведення пенсійних коштів, що обліковувались на індивідуальних пенсійних рахунках, до банківської установи не на пенсійні депозитні рахунки, а на банківські депозити, свідченням чого є істотні умови договору банківського вкладу "ПН Стандарт". Так, відповідно до умов договору банківського вкладу "ПН Стандарт" у гривні, як приклад, від 17.07.2012 №990379075, укладеного між гр. ОСОБА_4 та ПАТ "ІМЕКСБАНК", банк приймає кошти вкладника строком на 1825 днів на депозитний рахунок зі сплатою 8,00 відсотків річних, дата зарахування коштів на рахунок - 17 липня 2012 року, дата повернення коштів - 16 липня 2017 року.

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 договору банківського вкладу "ПН Стандарт" у гривні від 17.07.2012 №990379075 втрачає свою силу за згодою сторін, з моменту виплати банком вкладнику суми депозиту і нарахованих та сплачених відсотків, у порядку передбаченому цим договором.

Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 договору банківського вкладу "ПН Стандарт" у гривні від 17.07.2012 №990379075, по закінченню строку дії договору банківського депозиту повернути вкладнику суму депозиту, на його першу вимогу, в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок, вказаний в підпункті 2.4.3 договору.

Посилання позивача на наявність у підпункті 2.4.6. Договору банківського вкладу «ПН Стандарт» зобов'язань зі сплати податку з доходів фізичних осіб не роблять такий договір автоматично пенсійним.

Враховуючи вищевикладене, договір банківського вкладу "ПН Стандарт" у гривні, укладений з ПАТ "ІМЕКСБАНК", не містить умов для накопичення заощаджень на виплату пенсії та здійснення пенсійних виплат вкладнику відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та не є договором про відкриття пенсійного депозитного рахунку і не може бути оплачений за рахунок пенсійних коштів учасника.

Щодо виявлених у пункті 2 Розпорядження порушень, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» сума пенсійних коштів, що належить кожному учаснику фонду, визначається шляхом множення кількості одиниць пенсійних активів фонду, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, на чисту вартість одиниці пенсійних активів фонду та відображається на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду. Сума пенсійних коштів усіх учасників пенсійного фонду дорівнює чистій вартості активів пенсійного фонду.

При проведенні перевірки відповідачем було встановлено, що програмний продукт "Система персоніфікованого обліку адміністратора недержавного пенсійного фонду "Атлас СПО" не обчислює суму пенсійних коштів, що належить кожному учаснику фонду, шляхом множення кількості одиниць пенсійних активів фонду, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, на чисту вартість одиниці пенсійних активів фонду, та не обліковує і не відображає на індивідуальних пенсійних рахунках учасників фонду загальну кількість одиниць пенсійних активів фонду, що належить кожному учаснику фонду, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 51 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

У пункті 4 Розпорядження йдеться мова про порушення вимог частини шостої статті 21 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», відповідно до якої адміністратор зобов'язаний вести персоніфікований облік учасників пенсійного фонду відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів, та порушення вимог пункту 2.3 розділу 2 Вимог до технічного забезпечення та інформаційних систем для ведення персоніфікованого обліку учасників недержавного пенсійного фонду, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 22.06.2004 № 1101, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2004 за № 855/9454, в частині того, що інформаційна система повинна забезпечувати цілісність, актуальність та несуперечність інформації, що обробляється.

Так, інспекційною групою було встановлено, що позивачем у програмному продукті "Система персоніфікованого обліку адміністратора недержавного пенсійного фонду "Атлас СПО" розподіл інвестиційних прибутків (збитків) недержавних пенсійних фондів між учасниками здійснюється пропорційно сумам, відображеним на їх індивідуальних пенсійних рахунках (субрахунку з кодом операції 02), на дату здійснення розподілу в порушення зазначених вище норм законодавства.

У пункті 5 Розпорядження встановлено, що позивач як адміністратор пенсійного фонду використовує програмний продукт "Система персоніфікованого обліку адміністратора недержавного пенсійного фонду "Атлас СПО", який не виконує встановлених операцій технологічного процесу ведення персоніфікованого обліку, визначених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення», та не відповідає Вимогам до технічного забезпечення та інформаційних систем для ведення персоніфікованого обліку учасників недержавного пенсійного фонду, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 22.06.2004 № 1101, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2004 за № 855/9454, що є порушенням вимог пункту 3.2. розділу 3 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003 № 118, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12.01.2004 за № 25/8624 (далі - Ліцензійні умови), в частині того, що адміністратор повинен мати належне технічне забезпечення та інформаційні системи для ведення персоніфікованого обліку учасників пенсійного фонду, які відповідають вимогам, установленим Нацкомфінпослуг, і дають змогу провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів відповідно до вимог законодавства, що регулює діяльність з адміністрування пенсійних фондів.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Ліцензійних умов ліцензійні умови встановлюють вимоги, обов'язкові для виконання на момент отримання ліцензії та під час провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Вимог до технічного забезпечення та інформаційних систем для ведення персоніфікованого обліку учасників недержавного пенсійного фонду, вимоги поширюються на технічне забезпечення та інформаційні системи, які створюються та (або) використовуються адміністраторами недержавних пенсійних фондів для ведення персоніфікованого обліку учасників недержавного пенсійного фонду.

Таким чином, твердження позивача з приводу наявності технічного забезпечення, а саме: необхідної кількості комп'ютерів, їх потужності, енергонезалежного довгострокового запам'ятовувального пристрою тощо не спростовує факту неналежності інформаційних систем, а саме: програмного продукту "Система персоніфікованого обліку адміністратора недержавного пенсійного фонду "Атлас СПО".

Так, листом від 23 травня 2013 р. позивач повідомляв відповідача про усунення даних порушень (п.п. 2, 4, 5 Розпорядження) шляхом встановлення нової версії "Атлас СПО 2.0.1.0". Як доказ цього позивач надав скріншоти (знімки з екрану), однак, суд погоджується з твердженнями відповідача, що вони не дають змоги Нацкомфінпослуг перевірити дійсність даного факту та встановити відповідність даних обставин.

Пункт 3 Розпорядження містить висновки, що позивачем не здійснюється облік кількості одиниць пенсійних активів окремо по учасниках недержавного пенсійного забезпечення, що є порушенням вимог абзацу першого ч. 4 ст. 25 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Відповідно до абзацу першого ч. 4 ст. 25 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» система персоніфікованого обліку учасників фонду повинна містити інформацію щодо кожного учасника фонду, вкладників фонду, які здійснюють внески на користь учасника фонду, інформацію про пенсійну схему, кількість одиниць пенсійних активів пенсійного фонду, чисту вартість одиниці пенсійних активів пенсійного фонду, загальну суму пенсійних коштів. Облік коштів та кількості одиниць пенсійних активів здійснюється окремо по учасниках накопичувальної системи пенсійного страхування та учасниках недержавного пенсійного забезпечення.

Згідно частини першої ст. 2 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів: перший - солідарна система пенсійного страхування, другий - накопичувальна система пенсійного страхування, третій - система недержавного пенсійного забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недосконалість правового регулювання накопичувальної системи пенсійного страхування, однак, суд вважає такі посилання недоречними та не бере до уваги як аргумент стосовно невиконання вимог щодо обліку кількості одиниць пенсійних активів системи недержавного пенсійного забезпечення.

Пунктом 6 Розпорядження встановлено, що у позивача відсутні документи, що підтверджують надання учасникам пенсійних фондів один раз на рік (у 2011 та 2012 роках) виписок з індивідуальних пенсійних рахунків.

Крім того, перевіркою оборотно-сальдових відомостей позивача по рахунку 92 "Адміністративні витрати" за 2011 та 2012 роки встановлено, що у 2011 році витрат на поштові послуги не було, а за 2012 рік - відповідні витрати склали 14 (чотирнадцять) грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, позивач не надав підтверджуючих документів щодо надання учасникам пенсійних фондів безоплатно один раз на рік (у 2011 та 2012 роках) виписок з їх індивідуальних пенсійних рахунків, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 25 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» в частині обов'язку надавати учаснику недержавного пенсійного фонду виписку з його індивідуального пенсійного рахунку один раз на рік - безоплатно.

Згідно підпункту 4.5.5 Положення № 1660, виписки можуть надаватися адміністратором особисто учаснику фонду, надсилатися на адресу учасника фонду, надаватися представнику учасника фонду за умови наявності в нього відповідних повноважень, підтверджених документально, або іншим способом та в порядку, передбаченими статутом фонду, пенсійним контрактом та внутрішнім положенням адміністратора.

За таких обставин, позивач не надав до перевірки інформації, яка підтверджує особисте надання учасникам пенсійних фондів виписок з індивідуальних пенсійних рахунків, а тому висновки відповідача в цій частині є вірними та відповідають обставинам справи.

Пунктом 8 констатуючої частини Розпорядження встановлено, що строк чинного договору оренди приміщень від 16.12.2008 р. № 161208/П/2 для Одеської філії TOB «АНПФ «Пенсійне забезпечення», укладеного з власником приміщення АКБ "ІМЕКСБАНК", становить тридцять п'ять місяців, що є порушенням вимог п.п. 3 п. 6.1 розділу 6 Ліцензійних умов в частині недотримання відокремленим підрозділом адміністратора вимог, установлених п. 3.4 Ліцензійних умов, а саме розміщення в приміщенні, яке орендоване ним за договором з власником на строк менше 36 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, строк чинного договору оренди приміщень від 16.12.2008 р. № 161208/П/2 становить з 17 листопада 2011 р. по 17 жовтня 2014 р., тобто 35 місяців.

Суд не бере до уваги пояснення позивача, що загальний безперервний строк оренди приміщень відокремленого підрозділу в місті Одеса становить 70 місяців відповідно до договорів, оскільки договір оренди приміщення від 16.12.2008 р. № 161208/П станом на час перевірки був нечинним у зв'язку із закінченням строку його дії.

Таким чином, викладені у Розпорядженні порушення позивачем норм законодавства є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо процесуальних порушень під час проведення перевірки, суд виходив з такого.

Строк для прийняття рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4-9 пункту 2.1 розділу II Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за № 2112/22424 (далі - Положення), згідно п. 4.6. якого , може бути продовжений Нацкомфінпослуг до 90 днів з дня порушення провадження у справі про правопорушення, зокрема у разі витребування додаткових документів, даних та інформації, необхідних для прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 22.05.2013 р. за № 3684/14-8 Нацкомфінпослуг повідомила про продовження строку для прийняття рішення про застосування заходу впливу і витребування додаткових документів, даних та інформації, необхідних для прийнятття рішення, зокрема: заяв учасників НТ ВНПФ «Перший національний відкритий пенсійний фонд» про переведення пенсійних коштів до банківської установи та пенсійних контрактів учасників.

Таким чином, твердження позивача з приводу відсутності у Нацкомфінпослуг підстав для продовження строку для прийняття рішення про застосування заходу впливу є суб'єктивним відношенням до необхідності витребовуваних документів. Водночас, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, може витребовувати необхідні йому документи, матеріали.

Щодо перенесення розгляду справи, Нацкомфінпослуг листом від 05.04.2013 р. № 2470/14-8 повідомлено позивача про призначення розгляду справи про правопорушення на 23.05.2013 р. о 11:00. Листом від 22.05.2013 р. № 3684/14-8 - повідомлено позивача про перенесення розгляду справи на 20.06.2013 р. о 11:00 та про продовження строку для прийняття рішення про застосування заходу впливу у звязку з витребуванням додаткових документів, даних та інформації, необхідних для прийняття рішення.

Листом від 21.06.2013 р. № 4403/14-8 Нацкомфінпослуг повідомило позивача про перенесення розгляду справи про правопорушення на 27.06.2013 р. о 11:00.

Посилання позивача на порушенння вимог п. 4.11 Положення (щодо завчасного 10- денного строку повідомлення про розгляд справи) суд не вважає вірним, адже даний пункт не стосується строку повідомлення про перенесення такого розгляду.

Також, суд погоджується із твердженнями відповідача, що посилання позивача на відсутність можливості його уповноважених представників особисто представляти інтереси товариства на засіданні Нацкомфінпослуг 27.06.2013 у зв'язку з відпустками та відсутністю квитків, не позбавило його права уповноважити нових представників та не є доказом неправомірності перенесення розгляду справи.

Твердження позивача про повторне винесення рішення про закриття справи також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Так, згідно Акта перевірки TOB "АНПФ "Пенсійне забезпечення" від 26.03.2013 р. №26/14- 4ФП встановлено, що адміністратором обчислено та визначено чисту вартість активів зазначених недержавних пенсійних фондів не у відповідності до норм Положення про порядок визначення чистої вартості активів недержавного пенсійного фонду (відкритого, корпоративного, професійного), затвердженого рішення Держфінпослуг від 11.08.2004 р. №339, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2005 р. за № 96/10376, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 47 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" в частині того, що обчислення та визначення чистої вартості активів пенсійного фонду здійснюються адміністратором за методикою та у порядку, визначеними Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Таким чином, було встановлено, що у бухгалтерському обліку занижено вартість активів та збільшено суму зобов'язань (витрат) на суму зайво списаної дебіторської заборгованості, що призвело до заниження розміру чистої вартості активів фондів у звітних даних про діяльність недержавних пенсійних фондів станом на 30.09.2012 р., які подано адміністратором до Нацкомфінпослуг, щодо розміру чистої вартості активів цих фондів, що відповідно є порушенням вимог статті 14 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", частини 6 статті 21, частини 4 статті 25, статті 52 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" в частині обов'язку адміністратора складати відповідно до вимог Закону та інших нормативно-правових актів звітність у сфері недержавного пенсійного забезпечення, пункту 1.4 розділу І Положення №674 в частині обов'язку адміністратора заповнювати форми звітності на підставі даних бухгалтерського обліку та даних системи персоніфікованого обліку.

За порушенням вимог ч. 6 ст. 47 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (згідно п.1 ч. 1 ст. 40 Закону № 2664-ІІІ) Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення. А за порушення вимог ст. 14 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", частини 6 статті 21, частини 4 статті 25, статті 52 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", пункту 1.4 розділу І Положення № 674 (згідно п. 3 ч. 1 ст. 40, п.2 ч. 1 ст.41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг") Нацкомфінпослуг, може: накладати штрафи за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, у зв'язку з не доведеністю факту вчинення порушення, Постановою №01/14/4-п-2-НПЗ про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, від 24.04.2013 р. закрито справу в частині порушення позивачем вимог ст. 14 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", частини 6 статті 21, частини 4 статті 25, статті 52 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", пункту 1.4 розділу І Положення №674.

А Розпорядженням від 27.06.2013р. № 2042 про тимчасове зупинення дії ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів TOB "АНПФ "Пенсійне забезпечення" закрито справу про порушення позивачем ч. 6 ст. 47 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Таким чином, твердження позивача щодо повторного розгляду одного й того ж питання та прийняття двох рішень з приводу одного порушення не відповідає обставинам справи.

Щодо посилань позивача на самостійне усунення порушень до винесення Розпорядження, суд зауважує, що відповідно до абзацу 12 п.4.4 Положення справу про правопорушення не може бути порушено, а наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю в разі, якщо порушення та його наслідки усунені порушником самостійно до застосування заходів впливу, крім випадків, передбачених статтями 41 і 43 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Однак, під час розгляду справи позивачем не було надало достатніх та спростовних доказів факту усунення правопорушень, а подані позивачем скріншоти (знімки з екрану) не дають змоги Нацкомфінпослуг перевірити дійсність даного факту та не спростовують факту наявного порушення станом на дату перевірки.

Таким чином, доводи викладені в адміністративному позові в обґрунтування позовних вимог є такими, що не відповідають положенням чинного законодавства, не підтверджені обставинами справи та спростовуються вищевикладеними аргументами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного розпорядження.

Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про відмову у задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. О. Маруліна