АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц/791/2325/13 Головуючий в суді 1 інстанції: Хомик І.І.

Категорія: 51 Доповідач: Склярська І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року вересня місяця 30 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :

Головуючого : Склярської І.В.

Суддів: Цуканової І.В.

Вейтас І.В.

При секретарі: Благовещенській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Ліквідаційної комісії державного закладу "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства охорони здоров'я України, Головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Херсонській області, Ліквідаційної комісії державного закладу "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція", Управління Державного казначейства Великоолександрівського району про стягнення виплати компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 01.04.2009 року він працював водієм першого класу в Державному закладі «Великоолександрівська санепідемстанція» та 21.09.2012 року був звільнений з посади згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією державного закладу "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція". Так як при звільненні з позивачем не були проведені розрахунки при звільненні, а саме було нараховано, але не виплачено за невикористану відпустку кошти у сумі 1152,48 грн. та вихідної допомоги у сумі 1354,6 грн., а також у відповідності до ст. 117 КЗпП України йому має бути виплачено його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 4639 грн. 63 коп. та у зв'язку з тим, що незаконними діями відповідача йому завдана моральна шкода, яку позивач оцінює в 5000 грн., після уточнення позовних вимог просив суд стягнути з відповідачів компенсацію за невикористану відпустку 1152 грн. 48 коп. та вихідну допомогу в сумі 1354 грн. 60 коп., середній заробіток в сумі 3539,66 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 червня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Ліквідаційної комісії державного закладу "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція" на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1152 грн. 48 коп. та вихідну допомогу в сумі 1354 грн. 60 коп. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 3539,66 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Ліквідаційна комісія державного закладу "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція" посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в стягненні компенсації за затримку середнього заробітку в сумі 3539,40 грн.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з положень ст. 117 КЗпП України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року та з того, що у зв'язку із звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України у ОСОБА_3 виникло право на отримання всіх належних йому при звільненні грошових сум, при несвоєчасній виплаті таких сум підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки і підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, на підставі наказу № 14 від 01.04.2009 року ОСОБА_3 був прийнятий на посаду водія першого класу автотранспортних засобів на автомобіль УАЗ-469 у ДЗ "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція" (а.с.13). На підставі наказу «Про вивільнення» від 29.12.2012 року № 15 позивач звільнений з посади згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.6,13).

Згідно довідки від 13.02.2013 року позивачу було нараховано і не виплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1152,48 та вихідну допомогу в сумі 1359,6 грн. (а.с.15).

На момент розгляду справи відповідачем не було виплачено позивачу належні йому суми, а саме компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1152,48 та вихідну допомогу в сумі 1359,6 грн., що сторонами не заперечується.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.09.2012 року № 176-0 «Про ліквідацію бюджетних закладів установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України», наказано ліквідувати Великоолександрівську районну санітарно-епідеміологічну станцію. Згідно п.2 зазначеного наказу затверджені персональні склади ліквідаційних комісій юридичних осіб, яким відповідно до п.3.5 наказу вказано забезпечити додержання прав та інтересів працівників юридичних осіб при ліквідації відповідно до вимог трудового законодавства. Згідно витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 27.05.13 р. ДЗ "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція" значиться у вказаному реєстрі, відомості про припинення юридичної особи відсутні, перебуває в стані припинення діяльності (а.с.16,37).

Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи.

У зв'язку з ліквідацією юридичної особи Великоолександрівської районної СЕС, Наказом №176-0 утворено ліквідаційну комісію, яку зобов'язано вжити передбачених законодавством заходів щодо проведення процедури ліквідації, а також встановлено, що голова ліквідаційної комісії здійснює керівництво відповідною юридичною особою до завершення процедури ліквідації у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ч.3 ст.105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

У відповідності до ч.4 ст.105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Таким чином, до голови ліквідаційної комісії перейшли всі повноваження щодо управління справами згаданого державного закладу.

З наведеного слідує, що позивача звільнено у відповідності до п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з чим у нього виникло право на отримання вихідної допомоги, та компенсації за невикористану відпустку, які зобов'язаний сплатити роботодавець - Державний заклад "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція" в особі ліквідаційної комісії.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного для після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи, що відсутність затвердженого кошторису та грошових коштів не виключає відповідальності роботодавця по виплаті працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день постановлення рішення судом, і відсутності своєї вини у затримці виплати працівникові належних йому при звільненні грошових коштів роботодавцем не доведено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача передбачених ст. 117 КЗпП України грошових сум.

З вищенаведених підстав колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, що регулюють виниклі правовідносини, та не спростовують правильних по суті висновків суду щодо необхідності стягнення належних позивачу до виплати грошових коштів, а також середнього заробітку за час затримки такої виплати.

Оскільки обов'язок по виплаті заробітної плати, по проведенню розрахунку із працівником при звільненні у визначені строки та відповідальність за затримку такого розрахунку трудовим законодавством покладено саме на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу, із яким працівником укладено трудовий договір, а ліквідаційна комісія, яка представляє у відносинах з третіми особами та виступає у суді від імені юридичної особи, яка припиняється, не є юридичною особою, і відомості про припинення юридичної особи ДЗ "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція" в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні, колегія суддів вважає, що належні позивачеві грошові кошти слід було стягнути з ДЗ "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція" в особі ліквідаційної комісії.

Враховуючи, що на час проведення процедури ліквідації до ліквідаційної комісії перейшли повноваження щодо управління справами юридичної особи - ДЗ "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція", колегія суддів не вважає стягнення судом першої інстанції з ліквідаційної комісії належних ОСОБА_3 грошових коштів таким порушенням, що призвело до неправильного вирішення спору та необхідності скасування рішення суду.

Порушень норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни зазначеного судового рішення, яка полягає у тому, що кошти належні до сплати ОСОБА_4 в сумах визначених судом першої інстанції, підлягають стягненню з боржника: Державний заклад "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція " в особі Ліквідаційної комісії.

Керуючись ст. 303, п.3 ч.1 ст. 307, п.1 ч.1 ст.309, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії державного закладу "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція " задовольнити частково.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 червня 2013 року в частині стягнення на користь ОСОБА_3 грошових коштів та судових витрат у дохід держави змінити, зазначити правильним боржника : Державний заклад "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція " в особі Ліквідаційної комісії замість зазначеного в рішенні суду: «Ліквідаційної комісії державного закладу "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція ".

Стягнути з Державного закладу "Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція " в особі Ліквідаційної комісії в дохід держави судовий збір в сумі 114 грн.70 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :