ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2013 р. 11:05

Справа №801/6418/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А 3002, Командира військової частини А 3002 Заугольникова Сергія Васильовича

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Військова частина А2865 про визнання протиправним та скасування наказу від 17.05.13р. №79, спонукання до виконання певних дій,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 пенсійне посвідчення НОМЕР_1, довіреність № б/н від 01.07.13;

відповідача - Командир військової частини А 3002 Заугольников С.В. паспорт НОМЕР_2, посвідчення офіцера НОМЕР_3;

відповідача (Військова частина А 3002) - Заугольников С.В. паспорт НОМЕР_2, посвідчення офіцера НОМЕР_3;

третьої особи (Військова частина А 2865) - Пономаренко О.О., паспорт НОМЕР_4, довіреність № б/н від 05.09.13;

Суть спору: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Військової частини А 3002 (далі - відповідач 1, ВЧ А 3002)з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу від 17.05.2013.

Позов мотивовано порушенням відповідачем Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.06.2013 року було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник Позивача в судовому засіданні 11.07.2013 змінив позовні вимоги, подавши відповідну заяву, відповідно до якої (а.с.17) просив:

- визнати наказ Командира ВЧ А 3002 від 17.05.2013 протиправним та скасувати;

- Зобов'язати Командира ВЧ А3002 видати наказ про поновлення позивача у списках особового складу ВЧ А 3002 з 17.05.2013 та зарахувати на усі види забезпечення;

- Зобов'язати ВЧ А 3002 сплатити позивачу грошове забезпечення з 17.05.2013 по час видання наказу про поновлення позивача у списках особового складу військової частини А 3002.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.07.2013 було залучено до участі у справі в якості другого відповідача Командира ВЧ А 3002 Заугольникова Сергія Васильовича.(далі - відповідач 2)

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.09.2013 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Військову частину А 2865.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволені адміністративного позову, надав пояснення, відповідно до яких вважає виключення на підставі наказу відповідача - Командира ВЧ А 3002, позивача зі списків особового складу частини протиправним, оскільки позивач проходив службу за контрактом, який з нім не було розірвано.

Відповідач 2 та представник відповідача 1 проти позову заперечував надав пояснення по суті спору, відповідно до яких зазначив, що позивача було виключено зі списків особового складу частини наказом від 17.05.2013 № 79 на виконання Наказу Командувача Військово-морських Сил Збройних Сил України від 15.05.2013 № 81 про звільнення з військової служби в запас у зв'язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку на підставі ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», яка передбачає підстави розірвання контрактів з військовослужбовцями. Таким чином, на думку відповідача 2 та представника відповідача 1 саме на підставі наказу від 15.05.2013 № 81, якій позивач не оскаржував, з позивачем було розірвано контракт, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях від 05.09.2013 (а.с.62).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, старший лейтенант, був призначений наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 14.03.2013 № 48 на посаду Командира електротехнічної команди електромеханічної бойової частини ВЧ А 3002 ВОС - 4730004 та з 18.03.2013 на підставі наказу Командира ВЧ А 3002 від 18.03.2013 № 43(по стройовій частині) був зарахований до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення (а.с.112,113).

Наказом Командувача ВМС ЗСУ (по особовому складу) від 15.05.2013 № 81 (а.с.4) ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за п. «ж» частини 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку та виключено зі списків офіцерського складу Збройних Сил України.

Підставою для видання Наказу від 15.05.2013 № 81 був Наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 23.04.2013 № 96, згідно з яким за порушення вимог абзаців другого, п'ятого, дванадцятого статті 11, ст. 13, частини першої статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та абзацу шостого статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України і систематичне вживання спиртних напоїв та перебування на службі у нетверезому стані на старшого лейтенанта ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання.(а.с.80).

На підставі наказу від 15.05.2013 Командувача ВМС ЗСУ № 81 Командиром ВЧ А 3002 було видано наказ по стройовій частині від 17.05.2013 № 79(а.с.5), відповідно до якого старшого лейтенанта ОСОБА_1 було з 17.05.2013 виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Севастопольського ОМВК АР Крим.

Не погодившись з Наказом від 17.05.2013 № 79 Командира ВЧ А 3002, позивач звернувся до суду.

Разом із позовом позивачем надано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пункт 15 частини 1 статті 3 КАС України визначає, що під публічною службою розуміється діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (зі змінами та доповненнями) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військовому званні військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, переатестація військовозобов'язаних, які мають спеціальні звання, для присвоєння військових звань здійснюються в порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, положеннями про проходження військової служби громадянами України, положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Так, Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.

Таким чином, вказаній спір є справою адміністративної юрисдикції.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваного Наказу від 17.05.2013 № 79 позивача виключено зі списків особового складу частини 17.05.2013.

Адміністративний позов було подано до суду 17.06.2013 поштою, про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті (а.с.7).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем дотримано строки звернення до суду, встановлені ст. 99 КАС України.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 4 ст.2 Закону одним з видів військової служби є військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.

Згідно ст. 15 ч. 2 Закону громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за Контрактом, укладеним з тимчасово виконуючим обов'язки командувача ВМС ЗСУ Віце-адміралом Єлісєєвим С.С. 15.06.2012 (а.с.43) на підставі Закону та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Стаття 19 Закону передбачає, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби.

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.

Підстави для звільнення військовослужбовців передбачено ст. 26 Закону, згідно з якою, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Частиною 2 (п. «а») ст. 26 передбачено, що звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом проводиться на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті.

Відповідно до підпункту «ж» ч. 6 ст. 26 Закону однією з підстав розірвання контракту з військовослужбовцем є позбавлення військового звання в дисциплінарному порядку.

Судом встановлено, що підставою для видання Наказу від 17.05.2013 № 79, що оскаржується було звільнення позивача саме за п.п. «ж» ч. 6 ст. 26 Закону у зв'язку з позбавленням в дисциплінарному порядку позивача військового звання.

Відповідно до п.п.34,35 Положення контракт припиняється (розривається), зокрема у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового розірвання контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України).

Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "г", "е", "є", "ж", "и", "і" та "ї" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Отже умовою звільнення військовослужбовця , який проходить службу за контрактом є припинення (розірвання) контракту з підстав, визначених ст. 26 ч. 6 Закону.

Відповідно до п. 12.1. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення, відповідно до якого (п.п. 3) звільнення військовослужбовців з військової служби на підставах, передбачених частинами шостою і сьомою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно за всіма підставами (крім звільнення осіб офіцерського складу через службову невідповідність та у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) здійснюється - командувачами видів Збройних Сил України, а також першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до п. 231 Положення військовослужбовець, стосовно якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту про проходження військової служби, має право оскаржити наказ про дострокове розірвання контракту і звільнення з вій служби у порядку, встановленому законодавством. Оскарження наказу не зупиняє його виконання.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок про те, що Наказ Командувача ВМС ЗСУ від 15.05.2013 № 81 про звільнення з військової служби позивача на підставі п.п. «ж» ч. 6 ст. 26 Закону і є рішенням відповідної посадової особи Збройних Сил України про розірвання контракту та звільнення позивача з військової служби.

При чому, на думку суду доводи позивача, що відсутність у вказаному наказі конкретного словосполучення «розірвати контракт» свідчить про не прийняття такого рішення взагалі, є помилковими, оскільки, в даному випадку звільнення і розірвання контракту є один управлінських процес, який ґрунтується на нормах ч.6 ст. 26 Закону, яка й була підставою для прийняття Наказу Командувача ВМС ЗСУ від 15.05.2013 № 81.

Викладення Наказу в такий спосіб, не позбавляло позивача можливості його оскарження.

Також суд не вбачає суперечностей між нормами п. 35 та 225 Положення в частині визначення посадових осіб, які повинні прийняти рішення про звільнення військовослужбовця, оскільки п. 225 конкретизує, яка саме посадова особа повинна примати рішення про звільнення військовослужбовців певного військового звання.

При чому суд враховує, що день розірвання контракту є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу частини, яке здійснюється наказом безпосереднього командира військової частини, до списків особового складу якої зарахований військовослужбовець. Відповідно до матеріалів справи в даному випадку днем розірвання контракту є 17.05.2013.

Суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що на його примірнику контракту відсутній запис про його розірвання, оскільки під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження того, що позивач намагався оформити свій примірник контракту відповідно до вимог Положення.

Відповідно до п. 77 Положення про позбавлення військовослужбовців військового звання у порядку дисциплінарного стягнення посадові особи, яким надано таке право Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, видають відповідний наказ.

Підставою для прийняття Наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 23.04.2013 № 96 була доповідна записка від 11.04.2013 за вих. № 154/11/1-1196 (а.с.106), висновок Ради офіцерів (зв. бік а.с.109), подання (а.с.110), акт проведення службового розслідування (а.с.118)

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Частина 3 ст. 72 КАС України встановлює, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд зазначає, що ані позивач, ані відповідачі та третя особа не ставлять під сумнів правомірність прийнятих Командувачем ВМС ЗСУ та Генеральним Штабом рішень про позбавлення позивача військового звання та звільнення його з військової служби з підстав, передбачених для розірвання контракту.

Не заперечують сторони й те, що застосування такого стягнення як позбавлення військового звання є безперечною умовою для розірвання контракту з військовослужбовцем.

Більш того, суд зазначає, що позивачем Наказ Командувача ВМС ЗСУ від 15.05.2013 № 81 не оскаржувався.

Пункт 77 Положення встановлює, що військовослужбовці, позбавлені військового звання у порядку дисциплінарного стягнення - виключаються зі списків особового складу (крім військовослужбовців строкової військової служби) з дня підписання відповідного наказу, а якщо законодавством установлено строки здавання посади, - з дати затвердження акта про здавання і прийняття посади. Початком здавання посади є день, що настає за днем підписання наказу про позбавлення військового звання.

Військові комісари одночасно з прийняттям зазначених осіб на військовий облік присвоюють їм військове звання солдата (матроса) запасу.

Відповідно до п. 12.7 з військовослужбовцями з питань звільнення проводиться бесіда

Бесіда проводиться перед направленням документів на звільнення військовослужбовця. До участі в бесіді з військовослужбовцем, який звільняється з військової служби, за потреби залучаються безпосередні командири, фахівці кадрових, юридичних, фінансових органів тощо.

Відповідно до матеріалів справи з позивачем такі бесіди проводились неодноразово, зокрема 23.04.2013 (а.с.107), 17.05.2013 було затверджено акт приймання та здачі справи та обов'язків командира електротехнічної команди електромеханічної бойової частин ВЧ А 3002, підписаний в тому числі позивачем (а.с.82-88).

На підставі викладеного суд вважає, що Наказ Командира ВЧ А 3002 по стройовій частині від 17.05.2013 № 79 є таким, що виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений нормативно-правовими актами та не порушує гарантій держави перед військовослужбовцями встановленими ст.ст. 9,18,19 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» та принципу юридичної визначеності, на чому помилково наполягає позивач.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні 19.09.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 24.09.13р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені адміністративного позову відмовити.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні ,або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя підпис Котарева Г.М.

З оригіналом згідно Котарева Г.М.