У х в а л а

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Слинька С.С.,

головуючого Вільгушинського М. Й., Наставного В.В.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 28 травня 2013 року.

Цім вироком засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судиму,

- за ч.2 ст.191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік і 6 місяців з позбавленням права обіймати посади лікаря та посади, пов'язані з розпорядженням бюджетними коштами та державними товарно-матеріальними цінностями, строком на 3 роки;

- за ч.1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади лікаря та посади, пов'язані з розпорядженням бюджетними коштами та державними товарно-матеріальними цінностями, строком на 1 рік і 6 місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженій остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 6 місяців з позбавленням права обіймати посади лікаря та посади, пов'язані з розпорядженням бюджетними коштами та державними товарно-матеріальними цінностями, строком на 3 роки.

На підставі ст. 49 КК України, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного їй покарання в зв'язку із закінченням строків давності.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 працювала лікарем-статистиком та за сумісництвом лікарем-терапевтом на 0,25 ставки поліклініки Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення та згідно з наказом МОЗ України від 30.06.1994 року № 117 була наділена правом розпорядження державним майном, тобто була службовою особою, на яка за спеціальними повноваженнями покладено адміністративно-господарські обов'язки. У період із 21.12.2001 до 21.04.2004 роки ОСОБА_1, перебуваючи у службовому кабінеті вищевказаної поліклініки, що знаходиться у м. Рівному по вул. В. Чорновола, 79, внесла завідомо неправдиві відомості до історій хвороб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є постраждалими від наслідків аварії на ЧАЕС, про те, що ці особи зверталися до неї на прийом, мали певні медичні показання, їм було встановлено діагноз і призначено лікування відповідно до медичних показань.

Окрім того, ОСОБА_1 з метою заволодіння державними коштами, внесла завідомо неправдиві відомості до рецептів форми №2, виписаних на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про призначені їм ліків, а також переносила з історій хвороб указаних пацієнтів їхні дані посвідчення постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, що давало можливість отримання ліків безоплатно, хоча указані особи за медичною допомогою до ОСОБА_1 не звертались, і виписані цим лікарем ліки безкоштовно не отримували.

Так, ОСОБА_1 підробила:

-21.12.2001 року рецепт № 16462 на отримання ОСОБА_2 ліків «Есенціале. Розчин для ін'єкцій. 5.0 мл. №10»;

-16.05.2002 року рецепти №№ 007944 та 007945 на отримання ОСОБА_3 ліків «Есенціале. Капсули №60» та «Креон. Капсули. 3 упаковки»;

-17.05.2002 року рецепти №№ 3141, 3142 та 3143 на отримання ОСОБА_2 ліків «Контрікал. Розчин для ін'єкцій. 10000 од. 10 ампул», «Креон. Таблетки. 3 упаковки» та «Есенціале. Розчин для ін'єкцій. 5.0 мл. №10»;

-02.07.2002 року рецепти №№ 003423, 003424 та 003425 на отримання ОСОБА_3 ліків «Есенціале. Капсули №60», «Контрікал. Розчин для ін'єкцій. 10000 од. 10 ампул» та «Актовегін. Розчин для ін'єкцій. 2,0 мл. 20 ампул»;

-12.09.2002 року рецепти №№ 004542, 004543 та 004544 на отримання ОСОБА_2 ліків «Есенціале. Розчин для ін'єкцій. 5.0 мл. №10», «Креон. Таблетки. 3 упаковки» та «Контрікал. Розчин для ін'єкцій. 10000 од. 10 ампул»;

-16.03.2004 року рецепти №№ 4321, 4322 та 4323 на отримання ОСОБА_4 ліків «Небілет. Таблетки 5 мг. №28 - 1 упаковка», «Есенціале. Розчин для ін'єкцій. 5.0 мл. №10», «Актовегін. Розчин для ін'єкцій. 2,0 мл. 25 ампул»;

-31.03.2004 року рецепти №№ 4327, 4328 на отримання ОСОБА_2 ліків «Актовегін. Розчин для ін'єкцій. 2,0 мл. 20 ампул» та «Норвакс. Таблетки 5 мг. 20 таблеток»;

-21.04.2004 року рецепти №№ 6172, 6173, 6179 та 6180 на отримання ОСОБА_4 ліків «Есенціале. Розчин для ін'єкцій. 5.0 мл. №10», «Актовегін. Розчин для ін'єкцій. 2,0 мл. 25 ампул», «Креон. Таблетки. 3 упаковки» та «Контрікал. Розчин для ін'єкцій. 10000 од. 10 ампул»; рецепти №№ 6169, 6170, 6171 та 6176 на отримання ОСОБА_5 ліків «Креон. Таблетки. 3 упаковки» та «Контрікал. Розчин для ін'єкцій. 10000 од. 10 ампул», «Есенціале. Розчин для ін'єкцій. 5.0 мл. №10», «Актовегін. Розчин для ін'єкцій. 2,0 мл. 25 ампул»; рецепти №№ 6168, 6174 та 6175 на отримання ОСОБА_6 ліків «Актовегін. Розчин для ін'єкцій. 2,0 мл. 25 ампул», «Де-нол. Таблетки. 1 упаковка» та «Есенціале. Розчин для ін'єкцій. 5.0 мл. №10».

За вказаними рецептами, які містили завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_1, використовуючи надані їй службові повноваження, всупереч інтересам служби, у період із 21.12.2001 по 21.04.2004 роки отримувала ліки в аптеці №1 ВАТ «Рівнефармація» м. Рівного, внаслідок чого заволоділа та розпорядилася на власний розсуд державним майном на загальну суму 2597 грн. 96 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28 травня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 було залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 доводить, що вона підлягала звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, так як нею було подана відповідна заява до суду апеляційної інстанції. Просить судові рішення щодо неї скасувати, а справу провадженням закрити на підставі пунктів 3, 5 ч.1 ст.49 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та звільнити її від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у скарзі, а також матеріали, додатково подані прокурором у судовому засіданні суду касаційної інстанції, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 395, 397 КПК України 1960 р. касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені і не вправі погіршити становище засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні службового підроблення та заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, кваліфікація дій засудженої за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України та те, що з моменту вчинення злочинів до моменту вступу вироку в законну силу закінчилися строки давності, у касаційній скарзі не оспорюється.

В судовому засіданні прокурором також ці обставини не заперечуються.

З матеріалів кримінальної справи убачається, що справа щодо ОСОБА_1 та інших осіб (всього 23 особи) надійшла до Рівненського міського суду з обвинувальним висновком 28.04.2007 року (т.8 а.с.1).

14.06.2007 року головуючим по справі було проведено попереднє судове засідання і справа щодо указаних осіб призначена до розгляду на 10.07.2007 року (т.8 а.с.5-6).

З наданих прокурором додаткових матеріалів встановлено, що у судовому засіданні 10.07.2007 року всім підсудним було вручено копії обвинувального висновку. До 25.01.2009 року за клопотанням підсудних оголошувався обвинувальний висновок в повному обсязі.

13.04.2009 року суд за власною ініціативою, обговоривши з учасниками процесу, виніс постанову про виділення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 в окреме провадження (т.1 а.с.13).

Згідно з протоколом судового засідання 13.04.2009 року суддя продовжив розгляд справи щодо ОСОБА_1.

Як зазначено в наданих прокурором додаткових матеріалах відповідно до даних Управління інформаційно-аналітичного забезпечення УМВС України в Рівненській області ОСОБА_1 протягом 2007-2013 років у розшуку не перебувала, інших злочинів не вчиняла.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що з моменту вчинення злочинів до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 від слідства та суду не ухилялась і інших злочинів не вчиняла.

Разом з тим, відповідно до ст.400-1 КПК України 1960 р. судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню із закриттям провадження щодо неї.

Так, згідно з вимогами частин 2, 3 ст. 12, пунктів 2, 3, ч. 1 ст. 49 КК України злочини, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнана винуватою, є злочинами невеликої та середньої тяжкості, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за які встановлено відповідно 3 роки та 5 років з дня вчинення злочинів до дня набрання вироком законної сили.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчиняла злочини у період із 2001 до 2004 року.

Суди першої та апеляційної інстанції визнали, що на момент набрання вироком законної сили, тобто станом на 28 травня 2013 року закінчилися передбачені ст. 49 КК України строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 подала заяву від 28.05.2013 року, у якій просила закрити кримінальну справу щодо неї у зв'язку із закінченням строків давності (т.9 а.с.103).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 7-1, ч.2 ст. 11-1 КПК України 1960 р. особа на підставі ст. 49 КК України підлягає звільненню від кримінальної відповідальності із закриттям справи у зв'язку із закінченням строків давності, якщо вона проти цього не заперечує. При цьому особа звільняється від кримінальної відповідальності незалежно від визнання нею вини за наявності клопотання цієї особи про звільнення від кримінальної відповідальності, у випадку, якщо вирок не набрав законної сили, а строки давності минули.

З урахуванням указаних норм закону суду апеляційної інстанції належало звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, та закрити провадження по справі щодо неї, як про це просила ОСОБА_1.

З огляду на викладене, касаційна скарга засудженої ОСОБА_1 підлягає задоволенню, судові рішення - скасуванню, а провадження у кримінальній справі щодо неї - закриттю у зв'язку із закінченням строків давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, при виділенні матеріалів кримінальної справи щодо ОСОБА_1 в окреме провадження не впливають на висновок суду про необхідність скасування судових рішень щодо неї, закриття провадження по справі та звільнення її від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 28 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 на підставі ст. 49 КК України скасувати, а провадження по справі щодо неї закрити, звільнивши її від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

С у д д і:

______________________________________________________________ С.С. СлинькоМ.Й. Вільгушинський В.В. Наставний