Справа № 815/4824/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

Суддів: Іванова Е.А., Стеценко О.О.

При секретарі: Солдатовій О.С.

За участю сторін:

Позивача: ОСОБА_1

Представника позивача: ОСОБА_2

Представника відповідачів: Бачерікової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південної митниці Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної митної служби України про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі ОСОБА_1.) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південної митниці, Державної митної служби України (далі ДМСУ), в якому позивач просить суд: визнати дії відповідачів протиправними; скасувати наказ Південної митниці № 407-к від 10.06.2013 року та наказ Державної митної служби України № 965-к від 10.06.2013 року; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Південної митниці; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 10.06.2013 року по день поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 2002 року працював в митних органах України та на момент звільнення перебував на державній службі, працюючи на посаді головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Південної митниці. Наказом Державної митної служби України № 965-к від 10.06.2013 року «Про припинення перебування на державній службі» за порушення Присяги державних службовців відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» його перебування на державній службі припинено з 10.06.2013 року. Разом з тим в зазначеному наказі або в будь-якому іншому документі, не було зазначено, у чому полягало порушення Присяги з його боку. Як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для звільнення позивача було подання Південної митниці про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1, у зв'язку з фактом порушення Котовською міжрайонною прокуратурою Одеської області кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України, у зв'язку з підозрою у отриманні хабара. Отже, підозра позивача у скоєнні злочину кваліфікується як порушення присяги державного службовця. На думку позивача дане твердження не відповідає загальним принципам правопорядку в Україні, оскільки з огляду на приписи ст. 62 Конституції України та ч.2 ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вказане кримінальне провадження на даний час знаходиться на стадії досудового розгляду, обвинувальний вирок суду у справі відсутній, а сам факт підозри позивача у скоєні злочину, на його думку, не може бути розцінений та кваліфікований як вчинення ним порушення присяги державного службовця або вчинення інших дій, що є несумісними з перебуванням на державній службі. Наказом Південної митниці від 10.06.2013 року № 407-к «Про оголошення наказу ДМСУ від 10.06.2013 року № 965-к «Про припинення перебування на державній службі», на підставі Наказу ДМСУ про припинення перебування позивача на державній службі в митних органах, зобов'язано структурні підрозділи Південної митниці провести дії щодо звільнення позивача з митних органів.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивач вважає, протиправними дії Південної митниці та Державної митної служби щодо звільнення його з митних органів України, а оскаржувані накази такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, та які видані відповідачами безпідставно, без проведення жодної перевірки або розслідування, без аналізу особистих пояснень позивача, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на державній службі з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

12.09.2013 року ухвалою суду відповідача - Південну митницю, у зв'язку з її реорганізацією, - замінено на Південну митницю Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 29-37), наполягала, що припинення перебування позивача на державній службі в митних органах України було здійснено правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства, а оскаржувані накази є законними та обґрунтованими. Зазначила, що 06.06.2013 року в пункті пропуску «Кучурган-Первомайськ» у зоні діяльності митного поста «Роздільна», співробітниками Управління служби безпеки України в Одеській області було розпочато проведення оперативно-слідчих заходів стосовно посадових осіб Південної митниці за підозрою в отриманні хабара під час виконання своїх посадових обов'язків. Під час проведення оперативних заходів у головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Південної митниці ОСОБА_1 було вилучено грошові кошти у сумі 3 400 грн. та 150 доларів США. За даним фактом Котовською міжрайонною прокуратурою Одеської області розпочато кримінальне провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013170510000008. Також 06.06.2013 року ОСОБА_1 був затриманий у порядку ст. 208 Кримінально-процесуального кодексу України та доставлений до ізолятору тимчасового тримання у м. Роздільна. Таким чином, зазначене свідчить про несумлінне виконання позивачем основних обов'язків державного службовця та своїх службових обов'язків, підрив авторитету митних органів, що є порушенням Присяги державних службовців, передбаченої ст. 17 Закону України «Про державну службу» та, у відповідності до ст. 30 зазначеного Закону, є самостійною підставою для припинення перебування позивача на державній службі. При цьому представник відповідачів наполягала, що припинення перебування на державній службі не відноситься до виду дисциплінарних стягнень, вичерпний перелік яких наведено в Дисциплінарному статуті митної служби України, та не є заходом дисциплінарної відповідальності. Закон «Про державну службу» не вимагає отримання письмових пояснень та проведення службового розслідування, оскільки припинення перебування на державній службі не ототожнюється з видом стягнення - звільнення з митних органів, передбаченого п. 6 ст. 23 Дисциплінарного статуту митної служби України, для застосування якого обов'язкове проведення службового розслідування.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ОСОБА_1 з 09.07.2002 року проходив державну службу у митних органах України та відповідно ним була прийнята присяга державного службовця. Наказом Південної митниці від 02.04.2012 року № 480-к ОСОБА_1 був переведений на посаду головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Південної митниці. Зазначене підтверджується відповідними записами, наявними в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 9-17).

06.06.2013 року в пункті пропуску «Кучурган-Первомайськ» у зоні діяльності митного поста «Роздільна», співробітниками Управління служби безпеки України в Одеській області було розпочато проведення оперативно-слідчих заходів стосовно посадових осіб Південної митниці за підозрою в отриманні хабара під час виконання своїх посадових обов'язків, за заявою ОСОБА_4, внесеною 29.05.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 42013170510000008 (а.с. 190).

Під час проведення оперативних заходів у головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Південної митниці ОСОБА_1 було вилучено грошові кошти у сумі 3 400 грн. та 150 доларів США та його було затримано у порядку ст. 208 Кримінально-процесуального кодексу України.

За даним фактом Котовською міжрайонною прокуратурою Одеської області розпочато кримінальне провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013170510000008.

У зв'язку із зазначеними обставинами начальником Південної митниці на адресу Державної митної служби України було направлено подання про припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 (вих. № 11/4.1-12/7209 від 07.06.2013 року), головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Південної митниці, за порушення ним Присяги державних службовців (а.с. 134-138).

На підставі зазначеного подання Державною митною службою України видано наказ №965-к від 10.06.2013 року «Про припинення перебування на державній службі», яким відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державних службовців припинено з 10.06.2013 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Південної митниці (а.с. 132-133).

Наказом Південної митниці від 10.06.2013 року № 407-к «Про оголошення наказу ДМСУ від 10.06.2013 року № 965-к «Про припинення перебування на державній службі», у зв'язку з припиненням перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, зобов'язано відділ фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Південної митниці провести розрахунки та виплати ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с. 8).

Заслухавши позивача, представника позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 568 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI визначено, що служба в митних органах України є державною службою, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, пов'язаній із створенням сприятливих умов для розвитку законної зовнішньоекономічної діяльності, забезпеченням безпеки суспільства та захистом митних інтересів України.

Згідно ч. 2 ст. 568 цього Кодексу правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України № 2805-IV від 06.09.2005 року цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання (далі - посадові особи митної служби), у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (далі - митних органів), щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».

Аналізуючи положення вищезазначених норм законодавства, суд приходить до висновку, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним Кодексом України, Законом України «Про дисциплінарний статут митної служби України», а в частині, що не регламентується цими законами - Законом України «Про державну службу» та Кодексом законів про працю України.

З цих підстав суд вважає необґрунтованими посилання представника Державної митної служби України та Південної митниці ГУ Міндоходів в Одеській області на нерозповсюдження на спірні правовідносини з позивачем положень Дисциплінарного статуту митної служби України. При цьому суд вважає, що саме статути про дисципліну, як нормативно-правові акти в системі законодавства України щодо регулювання трудових відносин, встановлюють особливості такого регулювання в залежності від галузі його застосування. Таким чином, застосування при звільненні підстав, передбачених Законом України «Про державну службу» не виключає обов'язку Державної митної служби України, як державного органу, застосувати та дотримуватись процедури звільнення, передбаченої для посадових осіб митних органів.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту митної служби України службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборони, встановлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління. Пунктом 4 передбачені обов'язки посадової особи митної служби, у тому числі обов'язок додержуватись Конституції України, Митного кодексу України, цього Статуту та інших законів України, додержуватись порядку та умов проходження служби в митних органах, не допускати вчинків, не сумісних із статусом посадової особи митної служби.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки». Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Відповідно до вимог ст. ст. 5, 10 цього ж Закону державні службовці повинні не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця, сумлінно виконувати свої службові обов'язки, а також у своїй діяльності додержуватись Конституції України.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Відповідно до ст. 571 Митного кодексу України, працівники, яким вперше присвоюється спеціальне звання митної служби України, приймають урочисте зобов'язання такого змісту: «Вступаючи на митну службу, урочисто зобов'язуюся бути відданим Українському народу, справі української державності, неухильно додержуватися вимог Конституції України, Митного кодексу України та законодавства України. Зобов'язуюсь активно захищати інтереси Української держави, її економічний суверенітет і безпеку, суворо додержуватися дисципліни, сумлінно, на високому професійному рівні виконувати свої службові обов'язки, зберігати державну таємницю, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян».

З аналізу положень ст. ст. 5, 10, 17 Закону України «Про державну службу» та ст.ст. 1-4, 21 Дисциплінарного статуту митної служби України вбачається, що зміст Присяги державного службовця відповідає поняттю та змісту службової дисципліни державного службовця митних органів України. При цьому урочисте зобов'язання працівників, яким вперше присвоюється спеціальне звання митної служби України, має більш спеціальний характер порівняно з Присягою державного службовця, зокрема щодо дотримання вимог законодавства саме у митній справі.

Як вбачається з матеріалів справи позивачеві було присвоєно спеціальне звання митної служби України - радник митної служби ІІІ рангу.

Згідно зі ст. 21 Дисциплінарного статуту митної служби України протиправне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України, є порушенням службової дисципліни.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що твердження відповідачів в обґрунтування правомірності звільнення позивача про те, що припинення державної служби за порушення Присяги державного службовця відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» не є дисциплінарним стягненням і не пов'язано з порушенням службової дисципліни є помилковими, оскільки є очевидним, що припинення державної служби за зазначеною нормою застосовується за вчинені цим працівником порушення службової дисципліни.

При цьому визначальним при прийнятті рішення про припинення державної служби працівника є факт порушення ним службової дисципліни, встановлення якого відповідно до ст. 19 Конституції України повинно здійснюватися у нормативно визначеному порядку.

Оскільки Закон України «Про державну службу» регламентує правовий статус посадових осіб митної служби України лише в частині, яка не визначена іншими нормами, і цей Закон не містить в собі порядку встановлення факту порушення державним службовцем дисципліни, суд вважає, що встановлення цього факту повинно здійснюватися відповідно до Дисциплінарного статуту митної служби України та Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженої наказом ДМСУ від 13.08.2010 року № 918, якими саме цей порядок і врегульовано.

Відповідно до ст. 31 Дисциплінарного статуту митної служби України керівник митного органу має право призначити службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції № 918 службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного із здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеню, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів.

Таким чином проведення службового розслідування має за мету з'ясування факту дотримання посадовими особами під час службової діяльності вимог законодавства України, дотримання службових обов'язків, а у разі виявлення підстав для застосування дисциплінарних стягнень передбачає проведення службового розслідування.

Підстави для проведення службового розслідування є факти (ознаки) визначені у п. 2.1 Інструкції, до яких, зокрема, відносяться невиконання або неналежне виконання посадовою особою під час службової діяльності вимог законодавства України, нормативно-правових актів та інших документів Держмитслужби, митного органу, розпоряджень, доручень безпосередніх та прямих керівників, своїх службових обов'язків, що негативно вплинуло на стан виконання покладених на митну службу України завдань та функцій або створило загрозу здоров'ю, життю людей, призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків, порушень громадського порядку або заподіяння шкоди громадянам (їх об'єднанню), державі, підприємству, установі, організації чи порушення їх прав та законних інтересів; недодержання посадовою особою законодавства України про державну службу, проходження служби в митних органах, антикорупційного законодавства, а також порушення нею норм професійної етики, передбачених Дисциплінарним статутом і нормативно-правовими актами Держмитслужби; вчинення посадовою особою дисциплінарного правопорушення, передбаченого статтями 21, 22, пунктами 1, 3-6 статті 28 Дисциплінарного статуту, або іншого діяння, визначеного законодавством України як порушення службової дисципліни тощо.

Крім того, згідно рішення Колегії Міністерства доходів та зборів України від 18.06.2013 року № 3 за кожним фактом затримання з початку 2013 року підлеглих при одержанні хабарів керівниками митниць необхідно забезпечити проведення службових розслідувань, за результатами яких вирішується питання про притягнення до відповідальності працівників.

Як вбачається з оскаржуваного позивачем наказу підставою для звільнення позивача було затримання ОСОБА_1 06.06.2013 року співробітниками Управління служби безпеки України в Одеській області у порядку ст. 208 Кримінально-процесуального кодексу України за фактом отримання хабара та порушення Котовською міжрайонною прокуратурою Одеської області за вказаним фактом кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 Кримінального кодексу України. Крім того, в наказі Держмитслужби України від № 965-к від 10.06.2013 року «Про припинення перебування на державній службі» безпосередньо зазначено, що він винесений на підставі подання Південної митниці.

Отже, підставою припинення на державній службі в митних органах України позивача, полягає у вчинені позивачем дій, які містять ознаки складу злочину.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97) встановлюється принцип, відповідно до якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, вважається невинуватим доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ст. 368 Кримінально-процесуального кодексу України питання чи міститься у діянні склад кримінального правопорушення та чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення вирішується судом при постановлені вироку.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

На думку суду перелічені норми законодавства дають підстави притягати посадову особу, в разі вчинення ним діяння, що може розцінюватись як кримінально каране, до дисциплінарної відповідальності, визначеної Статутом, лише у разі його притягнення до кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку. Кримінально процесуальне законодавство визначає, що особа може вважатись притягнутою до кримінальної відповідальності виключно при наявності обвинувального вироку суду.

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 на момент направлення Південною митницею подання про припинення перебування позивача на державній службі та видання ДМСУ оскаржуваного наказу, був притягнутий до кримінальної відповідальності за фактом отримання хабара під час виконання ним свої службових обов'язків, представником відповідачів до суду надано не було.

Лише факт внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 Кримінального кодексу України, та факт затримання ОСОБА_1 співробітниками Управління служби безпеки в Одеській області у порядку ст. 208 КПК України (як підозрюваного у вчиненні злочину), на які посилалась представник відповідачів, не можуть, на думку суду, бути підставою вважати позивача винним у вчиненні зазначеного злочину або притягнутим до кримінальної відповідальності.

Відповідно до наказу Держмитслужби України від 29.12.2008 року № 1485 «Про встановлення форм подань», який прийнятий відповідачем з метою підвищення рівня службової дисципліни, визначення єдиного підходу в роботі структурних підрозділів Держмитслужби України та митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, встановлено лише дві форми подань: про застосування заохочення та про застосування дисциплінарного стягнення.

Наказом № 1485 направлення митними органами подань про припинення перебування на держаній службі в митних органах України не передбачено, що, на думку суду, свідчить про те, що подання Південної митниці про припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 (вих. № 11/4.1-12/7209 від 07.06.2013 року) на адресу Державної митної служби України було направлено з метою застосування дисциплінарного стягнення до позивача.

Таким чином, направлення Південною митницею на адресу ДМСУ подання про припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 та припинення ДМСУ перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України відбулось з порушенням встановленого порядку, без дотримання обов'язкової процедури, яка передує застосуванню дисциплінарного стягнення, оскільки відповідачами фактично не було встановлено у передбаченому законом порядку факту порушення позивачем службової дисципліни.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач - Південна митниця, направляючи ДМСУ подання про припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі, а відповідач - ДМСУ, приймаючи спірний наказ «Про припинення перебування на державній службі» позивача, діяли не у відповідності та не у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому дії Південної митниці та Державної митної служби України щодо припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України є протиправними, а оскаржуваний наказ ДМСУ № 965-к від 10.06.2013 року та прийнятий на його підставі наказ Південної митниці № 407-к від 10.06.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно наказу Державної митної служби України № 965-к від 10.06.2013 року позивача було звільнено із органів внутрішніх справ з посади головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Південної митниці.

Як вбачається із довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на час вирішення справи Південну митницю припинено, про що 19.08.2013 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Правонаступником Південної митниці є Південна митниця Головного управління Міндоходів в Одеській області. З урахуванням зазначеного та висновків суду про незаконність припинення перебування позивача на державній службі в митних органах України, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на службі шляхом поновлення позивача на роботі у Південній митниці Головного управління Міндоходів в Одеській області на посаді, яка є рівнозначною тої, що позивач займав у Південній митниці, з 10.06.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше чим за один рік.

На підставі зазначеної норми суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача в цій частині та вважає за необхідне задовольнити їх шляхом стягнення з Південної митниці Головного управління Міндоходів в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 10.06.2013 року по час поновлення на посаді в митних органах України, оскільки саме цей відповідач є розпорядником коштів з виплати заробітної плати його співробітникам.

Відповідно до частини 1 ст. 256 КАС України у відносинах публічної служби постанови суду про поновлення на посаді, а також про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць, виконуються негайно.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південної митниці Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної митної служби України про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Південної митниці та Державної митної служби України щодо припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 965-к від 10.06.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ Південної митниці № 407-к від 10.06.2013 року.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Південній митниці Головного управління Міндоходів в Одеській області на рівнозначній посаді з 10.06.2013 року.

Стягнути з Південної митниці Головного управління Міндоходів в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 10.06.2013 року по час поновлення на посаді в митних органах України.

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі у Південній митниці Головного управління Міндоходів в Одеській області на рівнозначній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 17 вересня 2013 року.

Головуючий суддя: Білостоцький О.В.

Суддя: Іванов Е.А.

Суддя: Стеценко О.О.